Президент України Володимир Зеленський підписав укази щодо кількох санкційних пакетів, зокрема щодо “Запоріжсталі”.
“Сьогодні у нас санкційний день. Є кілька санкційних пакетів, підписано відповідні укази. Перший санкційний пакет – щодо “Запоріжсталі”. Своїм указом наклав обмежувальні заходи на 41 особу – 13 фізичних і 28 юридичних, – за допомогою яких РФ зберігала контроль над підприємством, шкодила нашій економіці”, – написав він у телеграм-каналі.
“Запускаємо процедуру конфіскації російської частини – вона буде працювати для України та українців”, – додав Зеленський.
Торгівля між Європейським союзом і Росією значно скоротилася від початку вторгнення РФ в Україну, особливо помітно – в останні місяці, повідомило статистичне управління ЄС (Eurostat) у п’ятницю.
Згідно зі статданими, частка Росії в імпорті ЄС впала до 4,3% з 9,5% у період з лютого по грудень 2022 року. За той самий період частка Росії в експорті ЄС знизилася до 2% з 4%.
Дефіцит ЄС у торгівлі з РФ сягнув піку в 18,2 млрд євро в березні 2022 року, а потім поступово знизився до 6,0 млрд євро в грудні 2022 року. Вартість імпорту з Росії за цей період впала на 53% – до 10,3 млрд євро з 21,8 млрд євро.
Eurostat зазначає, що “у міру поступового заміщення Росії іншими торговельними партнерами її частка в імпорті ЄС знизилася за шістьма ключовими товарами”. Зокрема, найбільше падіння було зафіксовано за вугіллям (до 22% у 2022 році з 45% роком раніше), природним газом (до 21% з 36%), добривами (до 22% з 29%), чавуном і сталлю (до 10% з 16%).
У дев’ятому пакеті санкцій проти Росії можуть бути обмеження щодо російської металургії, розширення підсанкційного списку юридичних та фізичних осіб та, можливо, ліміт цін на російську нафту, вважає політичний експерт, кандидат історичних наук Валентин Гайдай. Проте, на його думку, поки що не варто чекати більш серйозних обмежень.
“Хоча, визнання Європарламентом Росії країною-терористом може дати додатковий імпульс до подальших санкцій, вірогідно, що більш суттєві обмеження ми побачимо в наступному році після закінчення зимового періоду та опалювального сезону. Тоді ж можливе введення газового ембарго та інші обмеження, наприклад, на постачання до Росії технологій, товарів соціального направлення тощо”, – зазначив Гайдай.
Також експерт вважає, що в дев’ятому санкційному пакеті ми навряд чи побачимо механізм вилучення російських активів на користь України.
“Конфіскація активів РФ наразі малоімовірна хоча б тому, що даний механізм ще не розроблений, відсутня відповідна нормативно-правова база, та й саме його задіяння буде більш актуальним після перемоги України, коли знадобляться кошти на відновлення економіки, інфраструктури, господарства і т.д.”, – підкреслив він.
Водночас, Валентин Гайдай вказує на недопрацювання у вже існуючих санкціях та зазначає, на що треба звернути особливу увагу при підготовці нових санкцій.
“Для реально ефективного паралічу фінансової системи РФ необхідно відключити від системи SWIFT абсолютно всі російські та білоруські банки (білоруські – як країни-співагресора), а антиросійські та антибілоруські санкції потрібно синхронізувати. Також, в майбутніх санкціях необхідно повністю анулювати страхування російських авіакомпаній та суден, випрацювати дієву схему вторинних санкцій” – наголосив Валентин Гайдай.
За матеріалами blogs.korrespondent.net
США в контактах із країнами ЄС висунули пропозицію застосувати досвід, отриманий від реалізації режиму експортного контролю щодо РФ, проти КНР, повідомляє у понеділок Bloomberg з посиланням на низку анонімних джерел.
“За словами людей, знайомих із цим питанням, США при контактах з європейськими союзниками озвучили ідею винести уроки з режиму експортного контролю, який використовується проти Росії, для боротьби з Китаєм”, – передає агентство.
За словами джерел, Білий дім “вивчає можливість використання деяких елементів аналогічного обміну інформацією та координації при реалізації заходів з метою посилити обмеження” США та ЄС проти експорту до Китаю.
Такі дискусії точаться у період, коли ЄС та США обговорюють порядок денний запланованої на 5 грудня третьої зустрічі Ради з торгівлі та технологій (Trade and Technology Council), яка є форумом для координації торговельної та технологічної політики ЄС та США.
Проте, зазначають джерела, у ЄС не схильні розглядати застосування до КНР того підходу, який застосовувався щодо Росії. За словами одного джерела, ЄС може звернути увагу на товари, які Пекін здатний використати для посилення військового потенціалу.
У свою чергу, в Раді національної безпеки США спростували і плани поширити режим експортного контролю, який діє проти РФ, на КНР, і факт дискусій на цю тему з країнами Європи.
Bloomberg пояснює, що експортні обмеження вважаються потенційно ефективними для уповільнення розвитку Китаю на тлі глобального суперництва за першість у технологіях.
7 жовтня Мінторг США заборонив продаж Китаю найсучасніших чіпів, а також обладнання, комплектуючих та програмного забезпечення для їх виробництва, причому особливу увагу приділено технологіям, пов’язаним із штучним інтелектом та потенційним військовим застосуванням. Обмеження торкнулися експорту інших країн, який залежить від подібних американських технологій та програм. Також громадянам США заборонили консультувати китайську сторону або надавати їй інші послуги у цій сфері.
Згодом заступник міністра торгівлі США з промисловості та безпеки Алан Естевес заявив, що у Вашингтоні очікують швидких домовленостей із союзниками про їхнє приєднання до цих обмежень. Однак влада Нідерландів, де базується компанія, що виробляє обладнання для електронної промисловості, компанія ASML Holding, виражала тривогу з приводу ефекту нових обмежувальних заходів США.
Тим часом, у середині жовтня газета The Financial Times повідомляла з посиланням на документ зовнішньополітичної служби ЄС, підготовлений до засідання Ради Євросоюзу із закордонних справ, що, на її думку, Китай є конкурентом, якому потрібно протистояти, і що політику щодо КНР треба посилювати. Низка лідерів ЄС пізніше також застерігала від економічної залежності від Китаю.
Як повідомляє інтернет-видання “Україна по-арабськи”, сьогодні, 17 жовтня, Рада Європейського Союзу запровадила додаткові санкції проти Ірану через порушення прав людини.
Про це йдеться на сторінці Ради ЄС.
«Сьогодні Рада додала одинадцять фізичних та чотири юридичні особи до списку осіб, які підпадають під обмежувальні заходи в контексті існуючого режиму санкцій щодо прав людини щодо Ірану», – йдеться у повідомленні.
Обмеження були запроваджені щодо поліції моралі Ірану та двох її ключових постатей Мохаммада Ростамі та Хаджахмада Мірзаї.
Крім того, ЄС включив до списку Іссу Зарепура, міністра інформаційно-комунікаційних технологій Ірану, за його відповідальність у відключенні інтернету. Санкції включають заборону на поїздки та заморожування активів.
«Європейський Союз та його держави-члени засуджують широкомасштабне та непропорційне застосування сили проти мирних демонстрантів», – додали у відомстві.
Міжнародні санкції залишаються однією з найефективніших реакцій міжнародного співтовариства на порушення норм міжнародного права. Тема стала актуальною і для України в контексті захисту від актів агресії на Сході України та анексії Криму.
Вона набуває все більшої актуальності через неправильну інтерпретацію іноземними банками виразу «українські санкції» як «санкції проти України». Це, своєю чергою, збільшує навантаження на українські компанії та їх адвокатів. Автори матеріалу розповідають — банкам складно пояснити, що санкції справді «спрямовані на захист України», і ризики з боку комплаєнсу не виникнуть.
Більше про застосування міжнародних санкцій розповіли Ольга Кучмієнко, Заступниця Голови Комітету АПУ з міжнародного права, к.ю.н., адвокатка та Джейк Лоутер, юрист (Австралія), співзасновник Мережі іноземних юристів (Швеція).
— Нещодавно тема санкцій знову потрапила на перші шпальти, коли Президент України ввів санкції проти українського громадянина та пов’язаних з ним компаній. Тут виникає питання про можливість держав вводити санкції проти власних громадян.
Низка наукових статей містить різні висновки щодо можливості застосування санкцій та ефективності таких заходів. У цій статті буде розглянуто питання використання міжнародних санкцій з австралійської та шведської точок зору, з особливим акцентом на заходи, реалізовані у відповідь на анексію Криму.
Що таке санкції?
Санкції можна визначити як «заходи, що не передбачають застосування збройної сили, і вводяться в ситуаціях, які становлять міжнародний інтерес». Вони можуть бути розроблені, серед іншого, «для того, щоб покласти край ситуації, що викликає міжнародне занепокоєння, шляхом здійснення впливу на винних», обмежити негативні наслідки ситуації, що викликає міжнародне занепокоєння, або покарати винних у такій ситуації[8].
Використання санкцій чи інших обмежувальних заходів з боку держав та багатосторонніх організацій посилилось за останні роки у відповідь, зокрема, на Арабську весну 2011 року, ядерні програми Ірану та Північної Кореї, а також на анексію Росією Кримського півострова. Дійсно, сьогодні діє в цілому 14 санкційних режимів Організації Об’єднаних Націй (ООН), кожен з яких санкціонований статтею 41 Статуту Організації Об’єднаних Націй і управляється комітетом під головуванням непостійного члена Ради Безпеки ООН (РБ ООН).[ 9]
Австралія
Повноваження та заходи
У статусі члена ООН Австралія вводить багатосторонні санкції, головним чином, відповідно до наказів РБ ООН та відповідно до Статуту Закону ООН від 1945 р. (Cth). Австралія також вводить власні санкції, головним чином, згідно із Законом про автономні санкції 2011 року (Cth) (Закон про санкції Австралії) та Положеннями про автономні санкції 2011 року (Cth).
Санкції відповідно до певних резолюцій РБ ООН мають автоматичну юридичну силу [10]. З 1 січня 2020 року австралійським режимом санкцій керує Австралійське бюро санкцій (ASO), яке створюється під егідою Департаменту закордонних справ і торгівлі (DFAT)[11]. ASO веде «Зведений перелік» усіх осіб та організацій, на яких поширюються санкції Австралії. [12]
Серед заходів, які Австралія може застосувати при введенні санкцій, є: i) обмеження торгівлі товарами та послугами, наприклад географічно націлені заборони на експорт та імпорт товарів та послуг; ii) обмеження на ведення комерційної діяльності, наприклад торгівля цінними паперами; iii) фінансові санкції, спрямовані на визначених осіб та організації, наприклад «Заморожування» активів визначеної особи або організації; та iv) заборони на перетин кордону визначеним особам, що перешкоджають в’їзду до Австралії.[13] За даними DFAT, станом на 2021 рік Австралія запроваджує такі режими санкцій:
Санкції Австралії щодо Криму та Східної України
Відповідно до загального тренду кількість запроваджених санкцій Австралією протягом останніх десяти років збільшилась, особливо після анексії Криму в лютому 2014 року та збиття пасажирського рейсу MH17 над Східною Україною в липні 2014 року, на якому було 38 австралійських громадян. Хоча Австралія не вводила санкцій безпосередньо у відповідь на цей інцидент, Джулі Бішоп(L), на той час міністерка закордонних справ Австралії, заявила, що вони «на низькому старті», якщо Москва не прийме на себе відповідальності за інцидент і якщо вона продовжить інтервенцію в Україні.[15]
У березні 2015 року Австралія оновила режим санкцій проти Росії, Криму та Севастополя відповідно до попередніх санкцій, введених Європейським Союзом (ЄС) та США. У 2019 році були введені додаткові заходи проти семи громадян Росії за їх роль у перехопленні та захопленні українських морських суден у Керченській протоці, а також проти трьох «лідерів» з підконтрольних сепаратистам частин Донецької та Луганської областей України після «виборів» у 2018 р.[16] Останнє введення санкцій відбулося 1 лютого 2020 року, і було направлено проти семи осіб за «їх роль у сприянні так званим «виборам» у Криму та Севастополі, що відбулися у вересні 2019 року». Санкції були введені чинним міністром закордонних справ Австралії Маріс Пейн (L) відповідним нормативно-правовим актом.[17] Як видно з рисунку 1, комбінований перелік «Росія/Україна», що стосується Росії, Криму та Севастополя, демонструє, як може виникнути плутанина у таких суб’єктів, як банки, які намагаються дотримуватися різних міжнародних режимів санкцій.
Покарання за порушення режиму санкцій Австралії
Суворі штрафи можуть бути накладені у разі порушення австралійського режиму санкцій, включаючи надання неправдивої інформації, зокрема, до 10 років ув’язнення або штрафи в розмірі 2500 одиниць штрафу для фізичних осіб або 10000 одиниць штрафу для компаній (станом на 1 липня 2020 р. одна одиниця штрафу – 222,00 австралійських доларів).[18] Відповідно до австралійського кримінального законодавства, корпоративна кримінальна відповідальність може бути покладена на окремих працівників компанії [19].
Що стосується того, чи можуть застосовуватися австралійські санкції проти громадян Австралії, розділ 4 Закону про санкції Австралії визначає «автономні санкції» як санкції, «призначені для впливу на… іншу особу або організацію за межами Австралії». Законодавство має широке застосування, і тому теоретично можливо, що австралійські санкції можуть бути спрямовані проти австралійських громадян, які перебувають за межами Австралії, з метою впливу на їх діяльність відповідно до державної політики.
Хоча остаточної статистики немає, з позицій австралійських ЗМІ можна зробити висновок, що населення в цілому підтримує використання санкцій для захисту прав людини і верховенства права, як автономно, так і відповідно до резолюцій РБ ООН, і що їх використання буде продовжуватися у відповідь на міжнародні події. [20]
Швеція
Повноваження та заходи
На відміну від Австралії, усі санкції, що діють у Швеції, вперше були введені або ООН, або ЄС. Як країна-член ЄС з 1995 р., Швеція більше не підтримує політику нейтралітету або позаблоковості, якою вона віддавна славилася, поза межами питань, що стосуються закордонних справ; і дедалі частіше в цій країні проходять дискусії щодо членства в НАТО у відповідь на геополітичний клімат, де традиційний острах Росії стає ще сильнішим (Шв. rysskräcken).[21] Санкції ООН наразі реалізуються в рамках Спільної зовнішньої політики та політики безпеки ЄС та регламентів ЄС, минаючи необхідність ухвалення спеціального внутрішнього законодавства.
У Швеції санкції вводяться в дію відповідно до Закону про певні міжнародні санкції (1996: 95) (Закон про санкції Швеції). Закон про санкції Швеції уповноважує уряд (Шв. regering) застосовувати санкції ООН згідно з указом, який потім подається на затвердження парламенту (Шв. riksdagen). Такі санкції, які застосовуються згідно з указом, обмежуються певними суб’єктами, зокрема: i) проживанням у Швеції іноземних громадян; ii) ввезення та/або вивезення товарів, грошей чи інших активів; iii) виробництво; iv) комунікації; v) підприємницька діяльність; і vi) освітньо-професійне навчання.[22] Санкції координуються Департаментом політики ООН при Міністерстві закордонних справ. З точки зору Швеції, санкції повинні бути тимчасовими, регулярно переглядатися і скасовуватися після досягнення їхньої мети. Будь-які санкції ООН або ЄС, спрямовані проти громадян Швеції, будуть виконуватися в тій мірі, в якій вони не порушують економічну та соціальну відповідальність шведської держави. [24]
Штрафи за порушення шведського режиму санкцій
Попри відсутність кримінальної відповідальності за незначні правопорушення, §8 Закону про санкції Швеції передбачає, що у разі серйозного порушення режиму санкцій Швеції покарання передбачає позбавлення волі на строк до чотирьох років; тоді як порушення з необережності може призвести до шести місяців позбавлення волі або обмежитися грошовим штрафом. Крім того, будь-який прибуток, отриманий у результаті такого порушення, може бути конфіскований відповідно до пунктів §11-12 Шведського закону про санкції.
Практики
Швеція зацікавилася вдосконаленням глобального режиму санкцій. У 2014 р. Швеція провела аналіз санкцій ООН на високому рівні разом з Австралією, Фінляндією, Німеччиною та Грецією, щоб дослідити способи підвищення їх ефективності, наприклад, шляхом покращення координації та обміну інформацією.
Швеція також працювала над посиленням належного процесуального захисту в системі санкцій, зокрема для осіб, які співпрацюють з Німеччиною та Швейцарією, і підготувала відповідний звіт у 2006 р. Зусилля Швеції мали певний успіх, оскільки процедури поступово вдосконалювались, включаючи регулярний огляд санкційних списків та відкриття у 2010 році Офісу Омбудсмена щодо санкцій ООН проти Аль-Каїди.
Однак у 2011 році повідомлялося, що Швеція зробила «дуже незвичний» крок «блокування» зусиль інших держав-членів ЄС щодо включення двох телекомунікаційних компаній Сирії, комерційно пов’язаних зі шведською фірмою Ericsson, до санкційного списку ЄС у зв’язку із спалахом громадянської війни.
У відповідь тодішній міністр закордонних справ Карл Більт (М) заявив, що «телефонні мережі є життєвоважливими для спілкування опонентів сирійського уряду», а припущення, що Швеція діяла для захисту інтересів Ericsson, є «невіглаством».
Як і у випадку з Австралією, остаточних статистичних даних щодо ставлення шведської громадськості до санкції немає. Однак, можливо, де в чому завдячуючи шведській традиції поваги до свободи преси, шведські ЗМІ можна вважати більш гучними в закликах до санкцій проти іноземних суб’єктів.
Разом із тим, як уже зазначалося, можливість Швеції накласти санкції обмежується впровадженням загальноєвропейських санкцій, і натомість їй потрібно буде переконувати інші держави-члени, якщо вона вважатиме необхідними ввести нові або додаткові заходи.
Висновок
Розглянувши санкційні режими Австралії та Швеції, Австралія, очевидно, застосовує більш «незалежний» режим санкцій, оскільки вводить автономні санкції з широкими повноваженнями, які теоретично можуть бути націлені на власних громадян, що перебувають за кордоном. Однак цілі санкційних режимів і вживаних заходів кожної держави часто узгоджуються. Дійсно, обидві держави докладали спільних зусиль для вдосконалення системи санкцій ООН та посилення захисту верховенства права та прав людини. Хоча шведські ЗМІ голосніше підтримують санкції, обидві держави продовжуватимуть застосовувати свої санкційні режими для вирішення ситуацій, що викликають міжнародне занепокоєння.
