Як повідомляє Сербський Економіст, влада Боснії і Герцеговини розглядає введення тимчасового мита в розмірі 30% на імпорт сталі та сталевої продукції терміном на 200 днів. Пропозицію підготувало Міністерство зовнішньої торгівлі та економічних відносин за запитом компанії Nova Željezara Zenica, остаточне рішення після публічних консультацій має ухвалити Рада міністрів БіГ.
Ініціатива пояснюється різким зростанням поставок окремих категорій металопродукції. За даними міністерства, 2025 року імпорт арматурної сітки в БіГ збільшився на 192,87% порівняно із середнім рівнем за попередні чотири роки, водночас найбільшим постачальником була Сербія – понад 9 тис. т, що на 408% вище за середній показник 2021-2024 років. На другому місці була Італія (7 794 т, приблизно вдвічі більше за попередній рівень).
Окремо вказується на динаміку імпорту з Туреччини: поставки арматурної сталі в рулонах у 2025 році зросли на 885% відносно чотирирічного середнього показника, а імпорт прутків – на 229,56%. У міністерстві вважають, що це створює тиск з боку іноземних виробників і веде до недозавантаження місцевих потужностей.
У поясненні до ініціативи міністерство наголошує на ризику посилення залежності будівельного сектору від імпорту і попереджає про можливі наслідки, включно зі скороченням робочих місць, зниженням бюджетних надходжень, падінням інвестицій і зростанням цін на внутрішньому ринку.
Рішення обговорюється на тлі нещодавніх захисних заходів Сербії: з 1 січня 2026 року Белград запровадив тимчасову схему імпортних квот на низку товарів чорної металургії (а також портландцемент) з додатковим митом 50% на поставки понад квоти.
Сама Nova Željezara Zenica, придбана минулого року компанією H&P Zvornik (група Pavgord), раніше ініціювала процедуру банкрутства підприємства, пояснивши це тривалою неплатоспроможністю.
https://t.me/relocationrs/2256
Завод “Каметсталь” гірничо-металургійної групи “Метінвест” (Кам’янське Дніпропетровської обл.) у 2025 році врахував запити українського та європейського ринків, розширивши на чотири позиції лінійку безперервнолитої заготовки (БЛЗ) і на три – асортимент затребуваного сортового прокату.
Згідно з інформацією підприємства, у 2025 році “Каметсталь” вкотре підтвердила лідерські позиції серед металургійних підприємств “Метінвесту” за кількістю освоєних сортаментних новинок. Із 11 нових видів виведеної на ринок металопродукції сім – заслуга команди “Каметсталі”.
При цьому уточнюється, що здобуток сталеплавильників конвертерного цеху – це чотири нові марки сталі: 10У1, 20У, 26Г2ТР та S355NL-1N з посиленими вимогами до хімічного складу, насамперед за вмістом сірки та фосфору.
Розливання нових марок сталі на безперервнолиту заготовку перетином 335х400 мм освоєно на МБЛЗ №2, на якій торік завершили реконструкцію електрообладнання. Це, зокрема, сприяло стабілізації швидкості розливання, а отже, підвищенню точності порізу заготовок, мінімізуючи відходи металу. Призначення нових напівфабрикатних виробів – виготовлення круглого прокату та подальше його перероблення в безшовні труби відповідального застосування.
Команда прокатного цеху запропонувала українським та європейським споживачам три сортаментні новинки, які раніше не виробляли на комбінаті. Насамперед, це арматура діаметром 8-32 мм для польського та румунського ринків, виробництво якої освоєно на стані 400/200. Завдяки сертифікації за будівельними нормами цих країн протягом 2025 року “Метінвест” вже відвантажив, зокрема, понад 100 тис. тонн арматурного прокату класу B500SP до Польщі.
На шаропрокатному стані освоєно виробництво молольних шарів діаметром 100 мм з високою поверхневою та об’ємною твердістю, яка відповідає п’ятій групі. Визначивши експериментальним шляхом оптимальний режим термообробки після прокатки, фахівці досягли стабільного виробництва продукції підвищеної зносостійкості, необхідної для стабільної та ефективної роботи гірничо-збагачувальних комбінатів компанії.
“Каметсталь” входить у групу “Метінвест”.
У 2025 році АМКР збільшив виплавку сталі на 2,3%, до 1 млн 688,9 тис. тонн. Це другий рік поспіль позитивної динаміки після різкого відновлення у 2024 році.
Зростання стало можливим завдяки зусиллям команди щодо стабілізації роботи основних агрегатів в умовах воєнного часу. Однак, як зазначив керівництво, виробництво функціонувало з обмеженнями через нестабільне електропостачання та необхідність постійного перепланування роботи через атаки на енергосистему.
Наприкінці року додатковим тиском для експортно-орієнтованого виробництва став механізм вуглецевого коригування кордонів ЄС (CBAM), наслідки якого підприємство очікує відчути вже у 2026 році.
“ArcelorMittal Кривий Ріг” – найбільший виробник сталевого прокату в Україні. Спеціалізується на випуску довгомірного прокату, зокрема, арматури та катанки. Підприємство має повний виробничий цикл, його виробничі потужності розраховані на щорічний випуск понад 6 млн тонн сталі, більш ніж 5 млн тонн прокату і понад 5,5 млн тонн чавуну.
ArcelorMittal володіє в Україні найбільшим гірничо-металургійним комбінатом “ArcelorMittal Кривий Ріг” і низкою малих компаній, зокрема, ПАТ “ArcelorMittal Берислав”.
Металургійні підприємства України у 2026 році можуть збільшити виплавку сталі на 17% – до 8,9 млн тонн з 7,6 млн тонн у 2025 році, повідомив заступник директора держпідприємства “Укрпромзовнішекспертиза” Сергій Поважнюк в інтерв’ю виданню telegraf.com.ua.
За його словами, найголовнішими чинниками обмеження виробництва були пов’язані з безпекою воєнні ризики, дефіцит персоналу, нестабільне постачання е/е через ракетно-дронові удари по енергоінфраструктурі, збереження дефіциту металобрухту на внутрішньому ринку.
“Щодо прогнозу на 2026 рік, то металургійні комбінати вже заявили про плани значно збільшити випуск рідкої сталі, орієнтовно до 8,9 млн тонн”, – сказав експерт.
При цьому він зазначив, що в українській металургії загострюється дефіцит брухту чорних металів, зокрема через зростання обсягів вивезення цієї сировини за кордон.
“Якщо меткомбінатам вдасться реалізувати заплановане збільшення виробництва, то зібраного брухту може банально не вистачити. Внутрішні споживачі повинні пріоритетно забезпечуватися сировиною, особливо зараз, у воєнний час”, – сказав Поважнюк.
Він навів розрахунки, згідно з якими 1 тонна металобрухту, яка переробляється в металопродукцію на потужностях “Інтерпайпа”, для якої брухт є основною сировиною, приносить державі 7,5 тис. грн у вигляді сплачених податків. Крім того, 1 тонна брухту, використана на заводах групи “Метінвест”, генерує близько 9,3 тис. грн податкових надходжень до бюджетів всіх рівнів.
Як підкреслив Поважнюк, це пряма вигода, яку отримує держава, залишаючи весь брухт в країні та переробляючи його в сталь. Крім того, така переробка дає мультиплікативний ефект для всієї економіки, оскільки стимулює зростання у суміжних галузях, наприклад, виробництво залізорудної сировини, коксу, феросплавів.
“Усе це потрібно транспортувати всередині країни, тобто транспортна галузь отримує додаткові вантажі. Як показують розрахунки, ці сектори заплатять до бюджету ще 5,5-5,8 тис. грн податків в розрахунку на тонну спожитого металобрухту. Тому сумарний ефект для бюджету від переробки в Україні 1 тонни металобрухту становитиме 13-14 тис. грн/тонна. Крім грошових надходжень до бюджету, метзаводи забезпечують десятки тисяч офіційних робочих місць в себе та на суміжних підприємствах”, – навів аргументи заступник директора.
Крім того, Поважнюк констатував, що експортери сплачують податки і нарахування на зарплату (ПДФО, ЄСВ, військовий збір), земельний податок і податок на прибуток.
“За нашими даними, у 2024 році найбільші компанії-експортери, що забезпечили майже 90% експорту українського металобрухту, сумарно вивезли за кордон 247 тис. тонн сировини, сплативши сумарно лише 12,3 млн грн податків. Таким чином, держава отримала в середньому 50 грн податків з кожної експортованої тонни металобрухту. Офіційна кількість працюючих у цих компаніях становила лише кілька десятків чоловік”, – сказав експерт й уточнив, що розрахунки виконано на основі відкритих даних про фінансові показники компаній, доступних через сервіс Опендатабот та інші публічні джерела.
Разом з тим в Польщі заговорили про скасування торгових преференцій для української металургійної промисловості через наміри України запровадити фактично заборону на експорт брухту чорних металів. Про це у себе на сторінці в соцмережі X написав депутат польського сейму від партії “Конфедерація” Міхал Полубочек.
Згідно з проєктом постанови Кабінету міністрів “Про затвердження переліків товарів, експорт та імпорт яких підлягає ліцензуванню, та квот на 2026 рік”, пропонується встановити обсяг квоти на наступний рік для брухту чорних металів на нульовому рівні, що означає фактичну заборону експорту брухту чорних металів.
Як повідомлялося, брухтозбиральні підприємства України у січні-листопаді 2025 року збільшили експорт брухту чорних металів на 45,3% порівняно з аналогічним періодом 2024 року – до 380,165 тис. тонн зі 261,578 тис. тонн. У грошовому вимірі вивезення брухту зросло на 37,4% – до $112,782 млн з $82,056 млн. Експорт брухту у зазначений період формально здійснювався переважно до Польщі (79,80% поставок у грошовому вимірі), Греції (7,61%) та Італії (5,70%).
Крім того, повідомлялося, що через різке зростання вивезення стратегічної сировини з України Міністерство економіки ініціювало запровадження режиму ліцензування та квотування експорту брухту зі встановленням нульового обсягу квоти. Наразі проходить публічне обговорення проєкту відповідної постанови. Очікується, що її реалізація сприятиме безперебійній роботі металургійної та ливарної галузей промисловості України, а також стабілізації ситуації із забезпеченням потреби брухту на внутрішньому ринку.
Брухтозбиральні підприємства України в 2024 році наростили експорт брухту чорних металів на 60,7% порівняно з 2023 роком – до 293,190 тис. тонн зі 182,465 тис. тонн. У грошовому вимірі вивезення брухту за рік зросло на 73,2% – до $91,311 млн з $52,723 млн.
Раніше голова правління “Інтерпайп Втормет” Валентин Макаренко в інтерв’ю агентству “Інтерфакс-Україні” зазначав, що експорт брухту чорних металів завжди був та залишається загрозливим чинником для української металургії, оскільки погіршує дефіцит цієї сировини на внутрішньому ринку. Крім того, ця проблема ускладнюється ще й тим, що під час війни скорочується придатна для збирання брухту територія.
Раніше великі меткомбінати найчастіше компенсували дефіцит брухту переважно за допомогою збільшення витрат чавуну під час виплавки сталі. Проте наразі у зв’язку із зупиненням Покровської вугледобувної групи та нарощуванням імпорту коксівного вугілля заміна брухту чавуном стала економічно недоцільною при виробництві сталі конверторним способом.
За словами Макаренка, водночас зростає значення брухту як сировини для декарбонізації промисловості. Електрометалургійний спосіб виплавки сталі стає найбільш ефективним і популярним для виготовлення металевих виробів та їх подальшого продажу на європейських ринках задля мінімізації впливу “вуглецевого” податку. Розуміючи цю тенденцію, Євросоюз вдається до різноманітних регуляторних заходів, які дають змогу залишати брухт чорних металів на території блоку, а місцеві метзаводи мають сировину для виробництва сталі найбільш економічним та екологічно чистим способом.
“На сьогодні я не бачу жодних інших дієвих механізмів для стабілізації ринку та зменшення експорту брухту, окрім адміністративної заборони вивезення цієї стратегічної сировини за межі території України на державному рівні”, – резюмував голоа правління.
Детальніше про найбільших виробників сталі та глобальні тенденції галузі — у відеоаналітичному огляді Experts Club, доступному на YouTube: Experts Club — Лідери світової сталеливарної промисловості 1990–2024
Металургійні підприємства України у листопаді поточного року наростили виробництво сталі на 18,5% порівняно з аналогічним періодом минулого року – до 641 тис. тонн з 541 тис. тонн, але зменшили на 1,1% до попереднього місяця (648 тис. тонн).
У рейтингу світових виробників цієї продукції, складеному Всесвітньою асоціацією виробників сталі (Worldsteel), Україна посіла 20-те місце серед 70 країн.
За даними Worldsteel, у листопаді-2025 зафіксовано зниження виплавки сталі до листопада-2024 у половині країн першої десятки, окрім Індії, США, Туреччини, Ірану та Бразилії.
Перша десятка країн-виробників сталі за підсумками листопада є такою: Китай – 69,870 млн тонн (“мінус” 10,9% до листопада-2024), Індія – 13,713 млн тонн (+10,8%), США – 6,8 млн тонн (+8,5%), Японія – 6,774 млн тонн (-1,6%), РФ – 5,190 млн тонн (-6,6%), Південна Корея – 4,965 млн тонн (-4,8%), Іран – 3,356 млн тонн (+9,2%), Туреччина – 3,312 млн тонн (+10%), Німеччина – 2,841 млн тонн (-2,6%) та Бразилія – 2,8 млн тонн (+0,7%).
Загалом у листопаді поточного року виплавка сталі зменшилась на 4,6% порівняно з аналогічним періодом минулого року – до 140,130 млн тонн.
За підсумками 11 місяців поточного року перша десятка країн-виробників сталі є такою: Китай – 891,670 млн тонн (-4% до січня-листопада-2024), Індія – 150,062 млн тонн (+10,3%), США – 75,103 млн тонн (+3,2%), Японія – 74,102 млн тонн (-3,9%), РФ – 61,774 млн тонн (-5%), Південна Корея – 56,109 млн тонн (-3,7%), Туреччина – 34,589 млн тонн (+2%), Німеччина – 31,346 млн тонн (-9,3%), Бразилія – 30,788 млн тонн (-1,5%) та Іран – 28,798 млн тонн (+0,1%).
Метпідприємства України за 11 місяців поточного року зменшили виробництво сталі на 3,1% порівняно з аналогічним періодом минулого року – до 6,813 млн тонн з 7,028 млн тонн. Країна посіла 21-те місце.
Загалом у світі у січні-листопаді-2025 виплавка сталі зменшилася на 2% порівняно з аналогічним періодом 2024 року – до 1 млрд 662,222 млн тонн.
Як повідомлялося, за підсумками 2024 року перша десятка країн-виробників сталі серед 71 країни мала такий вигляд: Китай – 1 млрд 5,090 млн тонн (-1,7%), Індія – 149,587 млн тонн (+6,3%), Японія – 84,009 млн тонн (-3,4%), США – 79,452 млн тонн (-2,4%), РФ – 70,690 млн тонн (-7%), Південна Корея – 63,531 млн тонн (-4,7%), Німеччина – 37,234 млн тонн (+5,2%), Туреччина – 36,893 млн тонн (+9,4%), Бразилія – 33,741 млн тонн (+5,3%) та Іран – 30,952 млн тонн (+0,8%).
Загалом у минулому році 71 країна виробила 1 млрд 839,449 млн тонн сталі, що на 0,9% менше, ніж за 2023 рік.
Водночас Україна за весь 2024 рік виробила 7,575 млн тонн сталі, що на 21,6% вище за обсяги за 2023 рік (6,228 млн тонн). Країна перебувала на 20-му місці за підсумками 2024 року.
За 2023 рік Китай виробив 1 млрд 19,080 млн тонн (на рівні попереднього року), Індія – 140,171 млн тонн (+11,8%), Японія – 86,996 млн тонн (-2,5%), США – 80,664 млн тонн (+0,2%), РФ – 75,8 млн тонн (+5,6%), Південна Корея – 66,676 млн тонн (+1,3%), Німеччина – 35,438 млн тонн (-3,9%), Туреччина – 33,714 млн тонн (-4%), Бразилія – 31,869 млн тонн (-6,5%) та Іран – 31,139 млн тонн (+1,8%). Загалом у 2023 році 71 країна виробила 1 млрд 849,734 млн тонн сталі, що на 0,1% менше, ніж за 2022 рік.
Водночас Україна за 2023 рік виробила 6,228 млн тонн сталі, що на 0,6% нижче за обсяги за 2022 рік. Країна перебувала на 22-му місці за підсумками 2023 року.
За підсумками 2022 року перша десятка країн-виробників сталі мала такий вигляд: Китай – 1,013 млрд тонн (-2,1%), Індія – 124,720 млн тонн (+5,5%), Японія – 89,235 млн тонн (-7,4%), США – 80,715 млн тонн (-5,9%), РФ – 71,5 млн тонн (-7,2%), Південна Корея – 65, 865 млн тонн (-6,5%), Німеччина – 36,849 млн тонн (-8,4%), Туреччина – 35,134 млн тонн (-12,9%), Бразилія – 33,972 млн тонн (-5,8%) та Іран – 30,593 млн тонн (+8%).
Україна за підсумками 2022 року посіла 23-тє місце з виплавкою 6,263 млн тонн сталі (-70,7%).
Загалом за 2022 рік 64 країни виробили 1 млрд 831,467 млн тонн сталі, що на 4,3% менше, ніж за 2021 рік.
Раніше аналітичний центр Experts Club випустив відеоаналіз про провідних виробників сталі в світі з 2001 по 2024 роки – https://youtube.com/shorts/VgUU9MEMosE?si=c5yD04gmNtJoFblB
Українські металургійні підприємства в січні-листопаді цього року збільшили виробництво загального прокату, за оперативними даними, на 3,9% порівняно з аналогічним періодом минулого року – до 5,966 млн тонн з 5,741 млн тонн.
Згідно з інформацією об’єднання “Укрметалургпром” у понеділок, виплавка сталі за цей період знизилася на 3,1% – до 6,813 млн тонн. У листопаді було вироблено 589,1 тис. тонн прокату та 641,1 тис. тонн сталі.
Детальніше про найбільших виробників сталі та глобальні тенденції галузі — у відеоаналітичному огляді Experts Club, доступному на YouTube: Experts Club — Лідери світової сталеливарної промисловості 1990–2024
