В Узбекистані обнулено митні збори на імпорт 82 видів сировини та напівфабрикатів до 1 січня 2027 року.
Уперше «нульові» ставки на ці види продукції були запроваджені у жовтні 2021 року та діяли до 1 січня 2024 року.
До переліку включено, зокрема: касторову олію, азбест, гідроксид натрію (каустичну соду), барвники, штучне хутро, штучний віск, готові клеї, фотоемульсію для текстильного друку, папір і картон, бавовняні тканини, тканини з лляного волокна, тканини зі штучних і синтетичних волокон, скловолокно, скловолоконні тканини, гучномовці та інше.
Заходи зі зниження митних ставок застосовувалися з метою підтримки вітчизняних підприємств-виробників, а також збільшення обсягів експорту продукції з доданою вартістю.
Нагадаємо, раніше Узбекистан до 1 січня 2027 року продовжив дію нульових митних ставок для низки продовольчих товарів та дитячого одягу.
Крім того, до 1 січня 2031 року від митних зборів також звільняються спеціальна техніка, обладнання, запасні частини та комплектуючі, сировина й матеріали, що не виробляються в країні та використовуються у технологічних процесах підприємств з утилізації побутових, будівельних і медичних відходів, а також виробництва біорозкладних полімерних матеріалів.
В Узбекистані затверджено спеціальний правовий порядок, що регулює діяльність інвестиційних платформ у форматі «регуляторної пісочниці».
У межах цього правового режиму створюються умови для запуску та розвитку інвестиційних платформ, які дозволяють залучати кошти безпосередньо від інвесторів, насамперед для стартапів, а також суб’єктів малого і середнього бізнесу, для яких вихід на фондовий ринок є ускладненим або передчасним.
Положення закріплює допустимі формати інвестування через електронні платформи, зокрема інвестиції в частки, участь у партнерствах, венчурні та пайові проєкти, а також інші проєктні моделі. На відміну від класичного фондового ринку, такі інвестиції не передбачають випуску та обігу цінних паперів, лістингу й обов’язкової участі інвестиційних посередників.
Документом встановлено порядок реєстрації учасників спеціального правового режиму, умови їх включення до реєстру операторів інвестиційних платформ, а також підстави для виключення з числа учасників.
Учасниками спеціального правового режиму можуть бути виключно юридичні особи — резиденти Узбекистану, які здійснюють діяльність як оператори інвестиційних платформ.
Інвестиційна платформа має являти собою комплексний програмно-технічний та організаційний механізм, що забезпечує:
Запровадження та подальше розширення діяльності інвестиційних платформ дозволить сформувати правові засади для активізації інвестиційної діяльності, що надасть додатковий імпульс:
В Узбекистані розпочався перший за роки незалежності загальнонаціональний перепис населення.
Попередні підсумки планується підбити 1 липня 2026 року, а остаточні результати буде оприлюднено 1 липня 2027 року.
Процес відбуватиметься у кілька етапів. З 15 по 31 січня громадяни можуть самостійно заповнити електронну анкету через спеціальний портал census.stat.uz.
З 4 по 28 лютого переписувачі розпочнуть традиційний поквартирний обхід для обліку тих, хто не встиг скористатися онлайн-сервісом.
Збір даних охопить усі регіони та населені пункти країни.
Обсяг виробництва електроенергії в Узбекистані у 2025 році становив 86,7 млрд кВт·год, що на 6% більше, ніж роком раніше: у 2024 році в країні було вироблено 81,5 млрд кВт·год електроенергії.
Із загального обсягу виробництва 16,8 млрд кВт·год припало на відновлювані джерела енергії — сонячні, вітрові та гідроелектростанції. Цей показник зріс на 29% порівняно з 2024 роком.
Водночас виробництво електроенергії лише сонячними та вітровими електростанціями становило 10,5 млрд кВт·год, збільшившись у 2,1 раза. Розвиток відновлюваної енергетики дав змогу заощадити 3,2 млрд кубометрів природного газу та запобігти викидам 4,7 млн тонн шкідливих речовин.
У країні функціонують 148 електростанцій загальною потужністю 25 797 МВт, зокрема теплові електростанції та ТЕЦ (17 551 МВт), ГЕС (2441 МВт), сонячні електростанції (3930 МВт), вітрові електростанції (1652 МВт) і блок-станції (223 МВт). Протягом року введено в експлуатацію 42 нові генерувальні проєкти потужністю 4647 МВт, зокрема сонячні, вітрові, акумуляторні, теплові, гідро- та когенераційні об’єкти. Паралельно введено 11 підстанцій потужністю 1614 МВА та 420 км електромереж, а також розпочато будівництво ще 21 проєкту загальною потужністю 3508 МВт.
У промисловості запущено нові виробництва: завод із випуску 155 гідроагрегатів на рік у Бостанлицькому районі, підприємство з виробництва 15 тис. трансформаторів на рік в Ангрені, а також першу національну ГЕС потужністю 38 МВт у Наманганській області, повністю зібрану з місцевих комплектувальних.
Обсяг постачання електроенергії досяг 77,1 млрд кВт·год (+14%), кількість споживачів перевищила 8,7 млн. Установлена потужність малих сонячних панелей зросла до 2 ГВт, обсяг геліоколекторів — майже до 5 млн літрів. Домогосподарствам і бізнесу надано субсидії на встановлення сонячних систем на суму 322,9 млрд сумів.
Завдяки модернізації мереж поліпшено електропостачання понад 800 тис. домогосподарств у 954 махаллях, а заходи з енергоощадження дали змогу заощадити 2,7 млрд кВт·год електроенергії та 2 млрд кубометрів газу. За даними Міністерства енергетики Республіки Узбекистан, введення нових потужностей забезпечило перехід країни до чистого експорту електроенергії: до сусідніх держав планується спрямувати 2,6 млрд кВт·год, що сприятиме зниженню енергетичних ризиків у регіоні.
Посольство Республіки Узбекистан в Україні спільно з Інститутом зовнішньополітичних досліджень провели круглий стіл на тему «Оновлена зовнішня політика Республіки Узбекистан». У заході взяли участь дипломати, експерти та аналітики. Учасники обговорили трансформацію зовнішньополітичного курсу Узбекистану на тлі глобальної турбулентності, зростання міждержавних конфліктів і перебудови системи міжнародних відносин.
Відзначалося, що за президентства Шавката Мірзійоєва Ташкент посилює міжнародну активність і послідовно формує нові напрямки співпраці, приділяючи увагу зміцненню добросусідства і довіри в Центральній Азії, розвитку багатовекторних політико-економічних зв’язків, диверсифікації торгівлі та інвестицій.
Серед пріоритетів також називалися розширення кооперації в сферах транспорту і логістики, зеленої енергетики, управління водними ресурсами і кліматичного порядку денного. Учасники підкреслили практичну результативність економічної дипломатії та зростання взаємодії Узбекистану з міжнародними організаціями, відзначивши проведення в країні великих міжнародних заходів під егідою Міжпарламентського союзу та ЮНЕСКО.
Окремий блок дискусії був присвячений співпраці Узбекистану з Європейським Союзом. Експерти вказали на збіг інтересів сторін у питаннях енергетичної безпеки, стійких транспортних коридорів, зеленої економіки, водного управління, а також в освітніх і гуманітарних програмах, підкресливши роль Узбекистану як одного з ключових партнерів ЄС в Центральній Азії.
Також обговорювався культурно-гуманітарний компонент зовнішньої політики, включаючи розвиток культурної дипломатії та туризму як інструментів зміцнення позитивного міжнародного іміджу та «м’якої сили» країни.
За підсумками круглого столу учасники охарактеризували зовнішню політику Узбекистану як відкриту, прагматичну і прогнозовану, засновану на внутрішній модернізації та реформаторському порядку денному.
Україна продовжує бути одним із найбільших постачальників сирів на ринок Узбекистану, входячи до топ-10 експортерів цієї продукції. Молочна продукція традиційно займає важливе місце в раціоні населення Узбекистану, де особливо популярні ферментовані напої, такі як кефір, айран і біфідок. Водночас найбільш динамічно зростають сегменти готового дитячого харчування, питних йогуртів і вершкового масла, що свідчить про поступове розширення споживчих уподобань і попиту на продукцію з вищою доданою вартістю.
Як зазначила Ольга Гвоздьова, радниця директора Офісу з розвитку підприємництва та експорту, демографічні та інфраструктурні фактори є важливими для розвитку ринку. «Середній вік населення — 29 років, а рівень урбанізації складає лише 51%, що створює певні логістичні труднощі, особливо для продукції, яка потребує холодового ланцюга», — повідомила вона.
Зростаючий попит на молочну продукцію в країні, де проживає 38% населення Центральної Азії, робить Узбекистан найбільшим потенційним споживчим ринком молочних товарів у регіоні.
Між Україною та Узбекистаном діє угода про вільну торгівлю, що передбачає нульову ставку мита для продукції, що має український сертифікат СТ-1. На сьогодні 16 українських підприємств мають офіційний дозвіл на експорт молочної продукції до Узбекистану. Серед них:
ТОВ “Агропросперіс”
ТОВ “Молочний альянс”
ТОВ “Юрія-Плюс”
ТОВ “Львівмолпродукт”
ТОВ “Київмолпродукт”
ТОВ “Молочна фабрика “Рогань”
ТОВ “Простоквашино”
ТОВ “Поділля”
ТОВ “Заречне”
ТОВ “Старокостянтинівський молочний завод”
ТОВ “Шостка”
ТОВ “Волиньмолоко”
ТОВ “Івано-Франківський молочний завод”
ТОВ “Буковина”
ТОВ “Молоко Дніпро”
ТОВ “Тернопільський молокозавод”
Узбекистан активно оновлює свою регуляторну систему, зокрема у 2023 році були скасовані застарілі технічні регламенти, впроваджено нові санітарні норми та механізми оцінки безпечності продукції. Особливу увагу приділено відповідності стандартам Halal, зокрема національна система сертифікації діє з травня 2023 року. Також було впроваджено маркування «Фойдалилик белгиси» (Знак корисності), яке класифікує продукти за рівнем їх харчової цінності.
Таким чином, Україна має значні перспективи для збільшення експорту молочних продуктів в Узбекистан, що з огляду на зростаючий попит та регуляторні зміни є вигідною можливістю для українських виробників.
