Алжир офіційно розпочав будівництво алжирської ділянки Транссахарського газопроводу TSGP, який має з’єднати Нігерію, Нігер та Алжир і забезпечити новий маршрут постачання природного газу до Європи та на інші міжнародні ринки.
За даними алжирського агентства APS, початок робіт на алжирській ділянці став переходом проекту в практичну фазу реалізації. Газопровід Нігерія – Нігер – Алжир повинен мати протяжність понад 4 тис. км і розглядатися як один з найбільших енергетичних інфраструктурних проектів Африки.
Як зазначає інформаційно-аналітичний центр Experts Club, напередодні запуску будівництва в Алжирі відбулося п’яте засідання міністерського керуючого комітету проекту. За підсумками зустрічі сторони затвердили фінальний звіт оновленого техніко-економічного обґрунтування, підготовленого міжнародною консалтинговою компанією Penspen, та погодили перехід до наступних етапів реалізації проекту.
Проект передбачає транспортування природного газу з Нігерії через територію Нігеру до Алжиру. Далі газ може надходити до існуючої алжирської газотранспортної системи та експортуватися на європейські та інші міжнародні ринки.
За даними Anadolu з посиланням на проектні документи, нова алжирська ділянка, що будується, повинна мати протяжність близько 1 210 км — від кордону з Нігером до Аулефа, де вона буде підключена до мережі, що веде до газового вузла Хассі-Рмель. Звідти газ може направлятися до експортних терміналів на алжирському узбережжі.
Загальна протяжність Транссахарського газопроводу оцінюється приблизно в 4 327 км. З них близько 1 185 км мають пройти по території Нігерії, 720 км — по Нігеру, а алжирська частина, з урахуванням нових та існуючих ділянок, становить близько 2 424 км.
Пропускна здатність проєкту в різних оцінках вказується на рівні понад 20 млрд кубометрів газу на рік, а раніше також називалася потужність до 30 млрд кубометрів. Інвестиції в проєкт у публічних оцінках раніше оцінювалися приблизно в $13 млрд, однак оновлені параметри фінансування можуть уточнюватися після затвердження ТЕО та переходу до практичної реалізації.

Для Європи Транссахарський газопровід може стати ще одним потенційним джерелом диверсифікації поставок газу. Після початку енергетичної кризи та скорочення залежності від російського газу ЄС посилив інтерес до альтернативних маршрутів із Північної Африки, Східного Середземномор’я, США та інших регіонів.
Для Алжиру проект зміцнює роль країни як одного з ключових газових постачальників Європи. Алжир уже експортує газ до Європи трубопроводами в Іспанію та Італію, а також через СПГ-інфраструктуру. Підключення нігерійського газу до алжирської системи може підвищити значення країни як енергетичного хабу між Африкою та Європою.
Для Нігерії та Нігеру проект має не тільки експортне, а й економічне значення. Газопровід повинен створити нові можливості для монетизації нігерійських газових ресурсів, розвитку інфраструктури, створення робочих місць та посилення енергетичної інтеграції Африки.
Водночас проект залишається складним з точки зору безпеки, фінансування та термінів реалізації. Маршрут пролягає через великі відстані та території з високими інфраструктурними та політичними ризиками. Тому фактичні терміни завершення будівництва залежатимуть від фінансування, безпеки траси та координації між трьома державами.
Транссахарський газопровід обговорюється з початку 2000-х років як один із ключових африканських енергетичних коридорів. Проект має з’єднати газові ресурси Нігерії з алжирською експортною інфраструктурою та європейським ринком через територію Нігеру.
З 1 по 7 червня 2026 року в країнах Європи відбудеться операція ROADPOL Two-Wheelers, спрямована на посилений контроль за двоколісним транспортом та засобами мікромобільності.
Згідно з планом ROADPOL на 2026 рік, перевірка буде зосереджена на водіях мотоциклів, мопедів, велосипедів та електросамокатів. Організація зазначає, що такі учасники руху належать до найбільш вразливих на дорогах, а популярність двоколісного транспорту та легких електричних засобів пересування в Європі продовжує зростати.
Під час перевірок поліція звертатиме увагу на технічний стан транспортних засобів, захисне обладнання, видимість на дорозі та поведінку водіїв. В окремих країнах також заявлені перевірки на перевищення швидкості, небезпечне маневрування, використання телефону за кермом, стан шин, заборонені зміни конструкції, а також алкоголь і наркотики.
Під посилений контроль потраплять три основні категорії: мотоцикли та мопеди, велосипеди, а також електросамокати та інші легкі електричні транспортні засоби.
ROADPOL проводить таку операцію другий рік поспіль. У 2025 році пілотна операція показала високий рівень порушень: наприклад, тільки в Бельгії поліція перевірила 420 електросамокатів, 611 мопедів, 5 216 тис. велосипедів і 568 мотоциклів, виявивши 1 118 тис. порушень.
Мета акції — не тільки штрафи, а й зменшення кількості загиблих та тяжко травмованих на дорогах Європи.
Населення Європейського Союзу продовжуватиме старішати протягом усього нинішнього століття, при цьому середній вік мешканців ЄС до 2100 року збільшиться на 6,6 року й сягне 51,5 року, свідчать дані Eurostat.
Згідно з дослідженням, населення ЄС зросте з 451,8 млн осіб у 2025 році до пікових 453,3 млн у 2029 році, після чого почне поступово скорочуватися – до 445 млн до 2050 року і до 398,8 млн до 2100 року. Таким чином, за період 2025-2100 загальне зниження чисельності населення становитиме 53 млн осіб, або 11,7%.
Eurostat зазначає, що головним результатом нинішніх рівнів народжуваності та смертності в ЄС стає прогресуюче старіння населення. При цьому кількість людей віком 65 років і старше в ЄС, як очікується, більш ніж подвоїться до кінця століття.
Одночасно частка молоді та населення працездатного віку буде знижуватися. Частка осіб у віці 20-64 років, за прогнозом, скоротиться з 61% населення ЄС у 2025 році до 49,7% у 2100 році, а їхня чисельність зменшиться на 63,6 млн осіб — з 262 млн до 198,4 млн.
Водночас частка населення віком 65 років і старше зросте з 12,4% на початку 2025 року до 33,6% у 2100 році, а чисельність цієї вікової групи збільшиться на 65,9 млн осіб — до 133,8 млн. По суті, це єдина основна демографічна група, яка буде істотно зростати як у відносному, так і в абсолютному вираженні.
У Eurostat підкреслюють, що процес старіння торкнеться всіх країн ЄС, хоча його темпи будуть різними. Найбільш помітне зростання середнього віку населення очікується на Мальті, Кіпрі, в Ірландії, Люксембурзі, Литві та Польщі.
Перебої у світових поставках нафти через війну в Ірані призвели до підвищення вартості авіаперельотів з Європи на далекі відстані більш ніж на $100 у розрахунку на пасажира, повідомляє Європейська федерація транспорту та навколишнього середовища (T&E).
За її даними, зростання цін на авіаційне паливо збільшило витрати авіакомпаній у середньому на 88 євро ($104) на кожного пасажира на далекомагістральних рейсах з Європи та на 29 євро на перельотах всередині Європи. Наприклад, паливо для рейсу з Барселони до Берліна обійдеться на 26 євро дорожче в розрахунку на пасажира, а на маршруті з Парижа до Нью-Йорка — на 129 євро дорожче.
T&E порівнювала ціни станом на 16 квітня з вартістю авіаперельотів безпосередньо перед початком війни США та Ізраїлю з Іраном. Група розрахувала середню витрату палива на всіх маршрутах з вильотом з аеропортів Європи та розділила її на кількість пасажирів, що вилітають.
Розрахунки показали, що додаткові витрати, пов’язані зі стрибком цін на паливо, значно перевищують витрати авіакомпаній, пов’язані з дотриманням політики Європейського Союзу в галузі зміни клімату. «Криза на Близькому Сході доводить, що наша реальна вразливість полягає в резервуарі, заповненому іноземною нафтою, а не в законах, покликаних це виправити», – сказала директорка з авіації T&E Діана Вітрі.
Як повідомляє Сербський Економіст, Сербія дедалі помітніше перетворюється на ключову промислову платформу Китаю для виходу на європейський ринок. Йдеться вже не про розрізнені інвестиції, а про налагоджену систему, яка об’єднує металургію, видобуток, транспортну інфраструктуру та експортні канали.
Поворотним моментом стало придбання китайською компанією HBIS сталеливарного заводу в Смедерево у 2016 році приблизно за 46 млн євро з подальшими інвестиціями в модернізацію. Другим великим опорним проєктом стала експансія Zijin Mining у мідному секторі Сербії — у Борі та на родовищі Чукару-Пекі, де сукупні інвестиційні зобов’язання перевищили 3 млрд євро. Це дозволило Сербії посісти більш помітне місце в європейському ланцюжку поставок сталі та міді.
Аналітика підкреслює, що китайський капітал у Сербії контролює відразу кілька ланок промислового ланцюга: видобуток міді, переробку та плавку, виробництво сталі та експорт продукції на європейські ринки. На цьому тлі Сербія все більше виступає не просто одержувачем іноземних інвестицій, а функціональним продовженням китайської промислової бази в європейському економічному просторі.
Це відбивається і на торгівлі. До 2025 року Китай став другим за величиною торговельним партнером Сербії, а двосторонній товарообіг перевищив $7 млрд. При цьому значну частину експорту з Сербії до Китаю забезпечують саме китайські компанії, що працюють у країні, насамперед у мідному та металургійному секторах.
Окрему роль відіграє інфраструктура. Аналітики пов’язують нову модель з проектами в рамках ініціативи «Пояс і шлях», включаючи залізницю Белград — Будапешт, мости, автодороги та логістичні вузли. У цій системі Сербія виступає транзитною площадкою між Піреєм, Балканами та Центральною Європою, що знижує транспортні витрати та прискорює поставки до ЄС.
Окрім металів, китайська присутність розширюється й у переробній промисловості. Згадаймо шинний завод Linglong у Зреняніні вартістю близько 900 млн євро, а також проєкти Hisense у Валево та Minth Group у сфері автокомпонентів. Ці виробництва використовують нижчі витрати в Сербії та її торговельні преференції для поставок на ринок ЄС.
Додатковим фактором стала торговельна архітектура країни. Сербія поєднує преференційний доступ до ринку ЄС з угодою про вільну торгівлю з Китаєм, яка набрала чинності у 2024 році. У результаті країна стає рідкісним майданчиком, де китайський капітал може одночасно працювати в європейському та неєвропейському торговельних режимах.
Водночас ця модель стикається з новими обмеженнями. Зростає важливість енергетичного переходу та механізму CBAM, який може збільшити витрати для енергоємних експортних галузей Сербії. Це підштовхує китайських інвесторів до наступного етапу — інвестицій у відновлювану енергетику, накопичувачі та мережеву інфраструктуру, щоб зберегти конкурентоспроможність активів у Сербії на європейському ринку.
Таким чином, Сербія все чіткіше закріплюється як промисловий і логістичний вузол між Китаєм і Європою. Однак подальший розвиток цієї ролі залежатиме від здатності Белграда одночасно утримувати китайський капітал і адаптуватися до посилених регуляторних вимог ЄС.