Кількість IT-фахівців, які працюють в Україні, 2023 року зросла приблизно на 2,7% – до 346,2 тис. осіб, свідчать дані дослідження Digital Tiger: the Power of Ukrainian IT, підготовленого IT-асоціацією.
Виконавча директорка IT Ukraine Association Марія Шевчук уточнила, що такі статистичні дані надала за запитом IT-Асоціації та Міністерства цифрової трансформації Державна служба статистики.
“При цьому, один і той самий IT-фахівець може бути індивідуальним підприємцем (ФОП), найманим працівником, працевлаштованим у штаті IT-компанії, та фахівцем, який працює за gig-контрактом. Це дублювання не відображено в цифрах статистики”, – уточнила Шевчук.
Згідно з даними дослідження, найбільший приріст відзначався серед фахівців, які працюють в IT за gig-контрактом. Їхня кількість у 2023 році зросла в 3,9 раза – до 23,2 тис. Водночас кількість фахівців, зареєстрованих як підприємці (ФОП), скоротилася до 265 тис. проти 272,8 тис. у 2022 році.
У дослідженні вказується, що нові дані про кількість співробітників, працевлаштованих у штаті IT-компаній за 2023 рік, відсутні, але у 2022 році їхня кількість сягала 58,1 тис. осіб.
Загалом за п’ять років із 2018 по 2023 рік зростання кількості IT-фахівців в Україні становило 78,4%, зазначено в дослідженні Digital Tiger: the Power of Ukrainian IT.
Кількість сплачених IT-індустрією податків в Україні за час повномасштабного вторгнення скоротилася – згідно з даними, наведеними в дослідженні, станом на 1 січня 2022 року сплачено $1,018 млрд, 1 січня 2023 року – $996,7 млн, 1 січня 2024 року – $982,6 млн.
Кількість M&A угод у сфері IT 2022 року скоротилася з 19 на $146 млн до 11 на $161,2 млн 2023 року.
IT в Україні залишається важливим партнером для зарубіжних компаній, незважаючи на війну, що триває, зазначив на презентації дослідження віцепрезидент EPAM Україна Степан Митиш.
“Коли нашим клієнтам потрібно зробити щось неможливе, вони йдуть в Україну, всупереч усьому. За всієї поваги до інших країн і національностей, але українці це про креатив, про знання і технології, націленість на результат, про незламність і продуктивність, що довели останні два роки”, – сказав Мітіш.
Як приклад, він навів американську компанію MedTech, яка спеціалізується на продуктах у сфері healthcare. За його словами, компанія, розуміючи “унікальність українських талантів”, збільшила розмір команди з 25 до 200 осіб протягом двох років повномасштабного вторгнення. Назву компанії Мітіш не уточнив.
Виборчі дільниці в найбільшій демократичній країні світу Індії відкриються 19 квітня, повідомляє в суботу CNN з посиланням на уповноваженого з виборів.
За оцінками, 960 мільйонів осіб у країні з населенням 1,4 мільярда мають право голосу в широко очікуваних виборах, які триватимуть місяць. Голосування відбуватиметься в сім етапів по всій країні і завершиться 1 червня. Індійці голосуватимуть за 543 місця в 545-місцевій нижній палаті парламенту, яка називається Лок Сабха, а два інших місця в палаті призначаються президентом.
Усі голоси – з 28 штатів країни і восьми союзних територій – підрахують 4 червня, повідомила комісія на прес-конференції в Нью-Делі. За даними виборчої комісії, для участі у виборах 2024 року зареєструвалися 968,8 мільйона осіб, що на 6% більше, ніж 2019 року.
Очікується, що партія чинного прем’єр-міністра Нарендра Моді “Бхаратія Джаната Парті” (Народна партія Індії, BJP) отримає ще п’ять років влади, керуючи Індією, яка стає дедалі більш поляризованою за релігійними ознаками.
Під керівництвом Моді Індія готова стати державою XXI століття, оскільки її економіка швидко розвивається. Але популістський лідер, на думку аналітиків, посилив контроль над демократичними інститутами країни, чого не спостерігалося з 1970-х років за залізної влади Індіри Ганді. Меншини відчувають, що їх переслідує індуїстсько-націоналістична політика BJP, а інакомислення пригнічується.
Проти Моді виступає основний опозиційний Індійський національний конгрес, який керував країною протягом 77 років після здобуття незалежності, а торік створив альянс з іншими партіями. Індійський національний інклюзивний альянс розвитку, або ІНДІА, став важливим кроком для опозиції, яка намагається повернути собі національне значення. Але в альянсі вже з’явилися тріщини, і він досі не висунув свого кандидата на пост прем’єр-міністра, не маючи нікого, хто володів би такою зірковістю і привабливістю, як Моді.
Календар прем’єр-міністра торік включав дипломатичні поїздки до Австралії та Сполучених Штатів, де він постав у ролі державного діяча, який зміцнює країну як сучасну світову державу.
У серпні Індія увійшла в історію, здійснивши м’яку посадку ровера на Місяць, ставши четвертою країною, якій вдалося це зробити. Кілька тижнів потому вона запустила свій перший космічний апарат, призначений для вивчення Сонця.
У вересні Індія приймала у себе Групу 20 (G20), надавши Нью-Делі можливість розширити своє лідерство за межі країни в період зростаючої політичної нестабільності.
У січні цього року Моді дав неофіційний старт своїй передвиборчій кампанії, відкривши спірний Рам Джанмабхумі Мандір, індуїстський храм у священному місті Айодхья, який був побудований на місці зруйнованої мечеті Бабрі.
У 2019 році BJP Моді отримала 303 місця в парламенті, подолавши поріг у 272 місця, необхідний для абсолютної більшості, і завдавши принизливого удару по партії Конгрес. Раніше аналітичний центр Experts Club презентував аналітичний матеріал щодо найважливіших виборів у країнах світу у 2024 році, детальніше відео аналіз доступний тут –
У своєму аналітичному відео, опублікованому на YouTube-каналі Experts Club, засновник проекту, кандидат економічних наук Максим Уракін зосередився на ключовому показнику світової макроекономіки – валовому внутрішньому продукті (ВВП), який відіграє центральну роль в аналізі економічного добробуту країн. ВВП являє собою загальну вартість усіх товарів і послуг, вироблених у країні за певний період часу. Цей показник допомагає оцінити, наскільки продуктивною є економіка країни, і є важливим індикатором її загального економічного благополуччя.
Аналіз динаміки ВВП у світовому масштабі
На думку Уракіна, аналіз останніх десятиліть показує значні зміни у світовій економіці.
“У 90-ті – 2000-ті роки, перш за все, спостерігалося значне економічне зростання в таких країнах, як США і Китай, а також у країнах, що розвиваються, наприклад, в Індії. Це був час економічного процвітання для розвинених країн і періодом швидкого зростання для деяких ринків, що розвиваються”, – пояснив засновник Experts Club.
Однак далі світову економіку потрясли кризи, включно з глобальною фінансовою кризою 2008 року та подальшою європейською борговою кризою. Ці події, за словами експерта, сповільнили темпи зростання світового ВВП і виявили вразливість багатьох економічних систем, які вважалися раніше перспективними.
“Останніми роками ми зіткнулися з новими викликами, такими як пандемія COVID-19, що призвела до значного спаду у світовій економіці, та геополітичними напруженнями, включно з війною в Україні. Ці події знову підкреслили взаємозв’язок і взаємозалежність у глобальній економіці”, – зазначив Уракін.
ВВП і геополітичні зміни
Уракін зазначає, що в контексті геополітики, ВВП слугує не тільки мірилом економічного розвитку, а й індикатором міжнародного впливу.
“Індія, перевершивши Велику Британію, стала п’ятою за величиною економікою світу, що підкреслює зміщення глобальних економічних сил в Азійський регіон. Це підтверджується також тим, що Китай, обігнавши США за купівельною спроможністю, підтвердив свій статус глобальної економічної держави”, – підкреслив економіст.
Майбутні тенденції
Аналіз динаміки світового ВВП показує, що глобальна економіка продовжує відновлюватися після пандемії, але геополітична нестабільність чинить стримувальний вплив на це зростання. За словами Максима Уракіна, важливо стежити за розвитком подій і адаптуватися до мінливих умов для забезпечення стійкого економічного зростання в майбутньому. Україні, в цьому контексті, необхідно зосередитися на зміцненні внутрішньої політичної стабільності, відновленні економічного потенціалу та продовженні реформ для поліпшення своїх післявоєнних перспектив і зміцнення позицій на світовій арені.
Детально про світовий ВВП можна дізнатися з відео на каналі Experts Club за посиланням:
Підписатися на канал можна тут:
https://www.youtube.com/@ExpertsClub
ВВП (валовий внутрішній продукт) – це загальна ринкова вартість усіх кінцевих товарів і послуг, вироблених у країні за певний період часу (зазвичай за рік). Він вимірює загальний обсяг виробництва та економічну активність країни, будучи одним із ключових показників її економічного здоров’я.
Номінальний ВВП – це оцінка валового внутрішнього продукту, виражена в поточних ринкових цінах, без урахування інфляції або дефляції. Це означає, що під час вимірювання номінального ВВП враховуються поточні ціни на товари та послуги, що може призводити до підвищення ВВП у разі зростання цін (інфляції), навіть якщо фактичний обсяг виробництва не збільшився.
ВВП за ПКС (паритет купівельної спроможності) – це метод оцінювання ВВП, за якого враховуються відмінності у вартості життя і рівні цін між країнами. Під час розрахунку ВВП за ПКС використовують ціни, скориговані таким чином, щоб відобразити реальну купівельну спроможність у різних країнах. Це дає змогу точніше порівнювати рівень життя та економічну активність між країнами, оскільки враховує відмінності у вартості товарів і послуг у різних місцях.
У статті зібрано та проаналізовано основні макроекономічні індикатори України. У зв’язку з набранням чинності Законом України “Про захист інтересів суб’єктів господарювання в період дії воєнного стану або стану війни” Державна служба статистики України призупиняють публікацію статистичної інформації на період дії воєнного стану, а також упродовж трьох місяців з моменту його завершення. Винятком є публікація інформації про індекс цін споживачів, окремої інформації за статистичними показниками 2021 року та за період січень-лютий 2022 року. У статті проаналізовано відкриті дані від Держстату, Нацбанку, аналітичних центрів.
Кандидат економічних наук Максим Уракін представив аналіз макроекономічних тенденцій в Україні та світі, що ґрунтується на офіційних даних Держстату України, НБУ, ООН, МВФ і Світового банку.
Макроекономічні Показники України
Максим Уракін навів дані директорки Інституту демографії та соціальних досліджень Елли Лібанової, яка передбачає повернення приблизно 50% громадян після війни.
“Демографія – це важливий фактор для відновлення економіки, але при цьому не можна ігнорувати загрозу депопуляції та дефіциту робочої сили. У середньостроковій перспективі зниження потенціалу демографічного зростання в Україні компенсується тільки міграцією”, – підкреслив Уракін.
Експерт зазначив, що основними ризиками для економіки залишається тривалість війни та нестабільність міжнародної допомоги.
“У третьому кварталі 2023 року зростання ВВП України сповільнилося до 8,2%. Від’ємне сальдо зовнішньої торгівлі збільшилося в 3,2 раза, що є тривожним сигналом. Держборг трохи знизився порівняно з серпневими показниками, проте вже у 2024 році він може вперше перевищити ВВП країни, що створює значні ризики для економічної стабільності”, – зазначив економіст.
Перспективи Глобальної Економіки
Максим Уракін також проаналізував світову економіку, відзначаючи сповільнення зростання у 2024 році до 2,2%.
“Однією з ключових причин уповільнення глобального економічного зростання є зниження темпів ВВП у розвинених країнах. Ми спостерігаємо найнижчий підйом ВВП у розвинених країнах із 1980-х років, за винятком періодів світової фінансової кризи та пандемії COVID-19. Безпрецедентний цикл підвищення відсоткових ставок найбільшими центробанками останніми роками також відіграв значну роль у сповільненні зростання. Це підвищення ставок викликане необхідністю контролю інфляції, але водночас воно обмежує економічну активність”, – пояснює експерт.
За словами експерта, поточна макроекономічна ситуація в Україні та світі потребує подальшого аналізу. Для України основними викликами в найближчі роки стануть необхідність відновлення України після війни та управління державним боргом.
8 березня президент України В. Зеленський прибув з робочим візитом до Стамбулу, де провів перемовини з турецьким колегою Р. Ердоганом та мав низку зустрічей, зокрема, з представниками оборонно-промислового комплексу Туреччини. Загалом, в порядку денному візиту йшлося про Формулу миру, організації Саміту миру, безпеку судноплавства в Чорному морі, глобальну продовольчу стабільність, звільнення українських полонених і політичних вʼязнів, які утримуються російською стороною. Інститут «Інтермаріум» проаналізував цей візит.
В ході візиту до Стамбулу, В. Зеленський проінспектував будівництво двох корветів для ВМС України. Мова йде про корвети типу Ada – «Гетьман Іван Мазепа», який було спущено на воду восени 2022 р. та «Гетьман Іван Виговський», будівництво якого було розпочато в серпні минулого року. Очікується, що корвет «Гетьман Іван Мазепа» буде включено в склад ВМС України вже цього року. Всього ж корветів цього типу планується побудувати чотири.
Окрім відродження українського флоту, йшлося, звісно, й про інші аспекти військово-промислового співробітництва. Деталі наразі не розголошуються, але з відкритих джерел відомо, що у лютому цього року компанія Baykar заклала початок будівництву заводу безпілотників поблизу Києва. Очікується, що будівництво триватиме 12 місяців, завод забезпечить 500 робочих місць і вироблятиме 120 одиниць на рік. Хоча, поки невідомо, як це підприємство буде функціонувати в умовах повномасштабної війни та вірогідних повітряних атак ворога.
Крім того, турецька компанія Baykar для виробництва дронів Akıncı та Kızılelma використовують двигуни українського виробництва. Україна зі свого боку у 2023 році відправила турецькій компанії Turkish Aerospace Industries два двигуни для ударного гелікоптера компанії T929 ATAK-II. До 2025 року Київ зобов’язався надати Анкарі ще 12 таких двигунів. Також, зазначимо, що Україна висловила інтерес до співпраці з турками над створенням двигунів для турецького реактивного літака KAAN і в майбутньому закупити ці літаки. Хоча поки це – далека перспектива, оскільки літаки проекту KAAN належать до літаків п’ятого покоління, а їхня розробка й прийняття на озброєння, з огляду на американський та китайський досвід, може тривати близько 10 років.
Київ та Анкара й надалі лишаються важливими торгівельними партнерами. Слід нагадати, що лише за кілька тижнів до повномасштабного вторгнення, під час візиту до Києва Р. Ердогана, сторони підписали угоду про зону вільної торгівлі, ратифікацію якої було відкладено через війну. Але попри це, й попри зупинку функціонування українських портів й інших проблем з логістикою, пов’язаних з російською агресією, товарообіг між двома країнами в минулому році досяг рекордних 8 млрд дол, з яких 3 млрд – український експорт.
Хоча ратифікації угоди про зону вільної торгівлі ще не відбулось, слід зазначити, що під час візиту В. Зеленського 8 березня до Стамбула, було підписано іншу угоду про створення системи електронного обміну інформацією, яка сприятиме спрощенню торгівлі між країнами. Повідомляється, що отримана митницями країн інформація має прискорити переміщення товарів і транспортних засобів через кордони обох держав, а також протидіяти митним правопорушенням. Саму ж ратифікацію угоди про зону вільної торгівлі очікують найближчими тижнями. Як зазначають фахівці, в разі її ратифікації парламентами Туреччини та України, товарообіг між двома країнами може скласти щонайменше 10 млрд дол.
Звісно ж, сторони не обійшли питання функціонування зернового коридору, який паралізований з липня 2023 року, коли Москва в односторонньому порядку вийшла з зернової угоди. Ряд ЗМІ повідомляє, що під час зустрічі лідери України та Туреччини обговорювали навігаційну безпеку комерційних суден у Чорному морі, проте, деталі цих перемовин на сьогодні не відомі. Можна припустити, що Туреччина може відновити статус гаранта функціонування зернового коридору, але наразі обговорює преференції від цієї місії.
Звісно, питання військово-оборонної співпраці, збільшення об’ємів торгівлі та інвестиції – були вкрай важливими в ході турецького вояжу Зеленського. Але, зрозуміло, що центральним питанням було подальше залучення Анкари до посередництва в перемовинах між Києвом та Москвою, обговорення т. зв. Формули миру, процесу обміну полонених тощо. І тут, слід зазначити, між Україною та Туреччиною є дещо відмінні бачення.
Наприклад, президенти двох країн висловили різні підходи до питання участі Росії в переговорах про завершення війни. Про це два лідери говорили на пресконференції за підсумками переговорів у Стамбулі 8 березня. Ердоган згадав про зустріч російської та української делегацій в Стамбулі в перші тижні повномасштабної війни. «Не було зроблено дипломатичних кроків щодо використання столу переговорів, який ми побудували в Стамбулі в березні 2022 року для встановлення миру», – сказав президент Туреччини, водночас наголосивши, що його країна підтримує територіальну цілісність, суверенітет і незалежність України. Також, він вкотре підтвердив, що Туреччина готова приймати мирний саміт, до якого буде залучено й Росію.
Натомість, Зеленський відзначив, що Україна не бачить представників Росії на заході, який називає Глобальним самітом миру. «Ми не бачимо, як можна запрошувати людей, які все блокують, руйнують і вбивають. Ми хочемо отримати результат. Результат – справедливий мир для України. Тому спочатку цивілізовані країни розроблять план, а вже потім будуть залучати представників Росії, які захочуть справедливого миру», – заявив президент України. Відзначимо, що офіційний Київ неодноразово відзначав, що будь-які переговори з Москвою можливі після того, як російські війська залишать міжнародно визнану територію України.
Прикметно, що тижнем раніше глава МЗС Туреччини Х. Фідан мав зустріч з міністром закордонних справ РФ С. Лавровими, після якої він заявив, що для України та Росії прийшов час почати переговори про припинення вогню. При цьому він додав, що це не повинно означати визнання російської окупації.
Безумовно, Туреччина, як й інші країни – як колективного Заходу, так й т. зв. глобального Півдня, офіційно будуть дотримуватися загальноприйнятих норм дипломатії та заявлятимуть свою відданість територіальній цілісності України, проте є велика ймовірність, що саме такі країни, як Туреччина, Саудівська Аравія, ОАЕ, інші країни Перської затоки та, в меншій мірі, Індія та Китай можуть бути тією стороною, яка наполегливо буде схиляти Україну до переговорів з Росією щодо припинення війни. Тим паче, що до візиту до Туреччини, В. Зеленський відвідав якраз-таки Саудівську Аравію, де також обговорював т. зв. Формулу миру і так само, без подробиць.
І, нарешті, напередодні турецького візиту президента Зеленського, до Києва прибув спецпредставник Китаю з питань Євразії Лі Хуей. До цього китайський посланець побував в Росії. Тому, зібравши до купи всі факти – візит Зеленського до Саудівської Аравії й Туреччини та поїздку спецпредставника Китаю до Києва та Москви, можна зробити висновок, що активізувався переговорний процес щодо по українському кейсу, принаймні за ініціативи Китаю та його умовних «проксі-дипломатів» – турків та саудитів. Звісно, зарано робити висновки, що мова йде безпосередньо про припинення вогню та закінчення війни або її заморозку. Це хибна думка, хоча б з огляду на те, що ані Київ, ані Москва не готові на сьогодні до компромісів. Але можна сказати, що є шанс на пожвавлення перемовин щодо обміну полоненими, повернення український дітей та незаконно утримуваних цивільних. Знову ж таки, не варто оминати увагою питання торгівлі, зокрема, поновлення функціонування зернового коридору в якому зацікавлена ті ж самі Туреччина, як гарант і посередник та Китай, як один з головних імпортерів українського зерна.
Отже, в цілому візит президента Зеленського до Туреччини можна вважати вдалим. Він дав новий імпульс двостороннім українсько-турецьким відносинам, підтвердив минулі домовленості в багатовекторній співпраці, зокрема у ВПК та намітив певні контури тривалого та важкого етапу перемовин по вже згадуваній Формулі миру в Україні.
Джерело: Інститут «Інтермаріум»
ВВП єврозони в четвертому кварталі 2023 року не змінився порівняно з попередніми трьома місяцями, за остаточними даними статистичного управління Європейського союзу (Eurostat).
У річному вираженні економіка єврозони збільшилася на 0,1%.
Динаміка обох показників збіглася з раніше оголошеними даними та очікуваннями експертів, опитаних Trading Economics. Для порівняння, у третьому кварталі ВВП єврозони знизився на 0,1% у поквартальному і зріс на 0,1% у річному вираженні.
Споживчі витрати в жовтні-грудні підвищилися на 0,1% до попереднього кварталу, держвидатки – на 0,6%, інвестиції бізнесу – на 1%. Обсяг експорту не змінився, імпорту – зріс на 0,6%.
Економіка єврозони за підсумками всього 2023 року збільшилася на 0,4%, згідно з остаточними даними Eurostat. Таким чином, темпи підйому істотно сповільнилися порівняно з 3,4% у 2022 році.
ВВП Європейського Союзу в четвертому кварталі не змінився відносно попередніх трьох місяців і зріс на 0,2% у річному вираженні. При цьому обсяг економіки ЄС за 2023 рік збільшився на 0,4% після підвищення на 3,4% роком раніше (тобто динаміка обох показників збіглася зі змінами ВВП єврозони).
Раніше інформаційно-аналітичний центр Experts Club детально розібрав макроекономічну ситуацію в Україні та у світі –
