Business news from Ukraine

Business news from Ukraine

Аналіз вартості природного газу на ринках України та Європи

У секції «Середньо-та довгостроковий ринок» УЕБ тривала торгівля ресурсами липня, серпня та листопада 2026 року. Загалом позиції на продаж чи купівлю природного газу формували 8 компаній: Укрнафта, ГПК Нафтогаз Трейдинг, Концерн «МТМ», Оператор ГТС України, Укрзалізниця тощо. Загалом у секції продано 11530 тис. куб. м природного газу – ресурсу липня 2026 року в ГТС і ПСГ.

На короткостроковому ринку природного газу УЕБ учасники формували заявки на внутрішньодобовому ринку та ринку «на добу наперед». Загалом було укладено 86 угод загальним обсягом 1622 тис. куб. м.

Минулого тижня європейський ринок знову почав закладати премію за ризик, хоча і без повернення до червневих піків. Газовий контракт М+1 ненадовго досяг найвищого рівня з моменту підписання меморандуму про взаєморозуміння між США та Іраном, причому контракти Winter 26 and Summer 27 йшли за аналогічною траєкторією. Морський трафік через Ормузьку протоку, хоча й дещо покращився, але залишається значно нижчим за довоєнний рівень: за шість місяців до війни протокою щомісяця проходило в середньому трохи менш як 90 танкерів. Після ударів минулих вихідних транзит СПГ був близьким до нуля. Одним з найбільш уважно відстежуваних фундаментальних факторів залишається зберігання газу в Європі. Поточний рівень заповнення сховищ на 2 липня становив 49,2%, порівняно із середнім п’ятирічним показником приблизно 62%.

Імпорт природного газу з європейського напрямку знаходився на рівні 0,8-1,6 млн куб. м на добу.

, ,

Уряд Естонії схвалив обмеження на купівлю нерухомості для росіян і білорусів

Як повідомляє Relocation, уряд Естонії схвалив законопроект, який забороняє придбання нерухомості громадянам Росії та Білорусі, які не мають у країні статусу довгострокового резидента або права на постійне проживання. Якщо документ ухвалить парламент (Рійгікогу), нові правила набудуть чинності з 1 січня 2027 року.

Заборона діятиме на всій території Естонії й стосуватиметься не лише фізичних осіб, а й компаній із Росії та Білорусі, а також юридичних осіб з інших країн, якщо їхній кінцевий бенефіціар підпадає під обмеження. Під заборону потраплять квартири, земельні ділянки, право на забудову та частки в об’єктах нерухомості.

Таллінн пояснює цю ініціативу питаннями національної безпеки. Мета законопроекту — знизити ризики використання нерухомості для розвідувальної діяльності, підготовки диверсій, впливу або створення опорних пунктів поблизу стратегічних об’єктів. Міністр внутрішніх справ Ігор Таро заявив, що заборона має діяти не лише «на папері» і не дозволяти обходити обмеження через фірми в Естонії чи інших країнах ЄС.

При цьому закон не матиме зворотної сили. Росіяни та білоруси, які вже володіють нерухомістю в Естонії, збережуть право власності. Оренда житла та комерційних приміщень також залишатиметься дозволеною. В окремих випадках уряд зможе видати спеціальний дозвіл на купівлю, якщо угода не суперечить цілям закону.

За даними МВС Естонії станом на 9 січня 2026 року в країні перебувало 7 797 громадян Росії та 1 476 громадян Білорусі з тимчасовими дозволами на проживання — загалом 9 273 особи. Саме ця група, якщо вона не має статусу довгострокового мешканця або постійного права проживання, може безпосередньо потрапити під заборону. При цьому 70 237 громадян Росії та 1 190 громадян Білорусі мали довгострокові дозволи на проживання і мають бути виключені з-під дії обмежень.

Є й інший аспект — вже існуючі власники. За даними на квітень 2025 року, серед власників нерухомості в Естонії було 36 952 громадянина Росії та 896 громадян Білорусі. Але їхня нинішня власність не буде вилучатися, тому мова йде насамперед про заборону нових угод.

, , , ,

Україна оглянула 8 виведених з експлуатації ТЕЦ у Європі з метою постачання обладнання

Українські енергетики спільно з європейськими партнерами вже оглянули вісім виведених з експлуатації теплоелектроцентралей у Латвії, Литві, Словаччині, Австрії, Хорватії та Нідерландах з метою можливої поставки вивільненого обладнання в Україну, повідомив перший віце-прем’єр-міністр з питань енергетики України Денис Шмигаль.

За його словами, обладнання з європейських енергооб’єктів уже використовується для зміцнення стійкості української енергосистеми. Міністерство енергетики здійснило 199 відвантажень обладнання, яке працює на енергетичних об’єктах у Вінницькій, Київській, Івано-Франківській, Миколаївській, Харківській, Чернігівській, Хмельницькій, Рівненській, Дніпропетровській та інших областях.

Найбільший внесок у цей процес зробила Литва. Через литовську енергокомпанію AB Ignitis Gamyba Україна отримала 152 партії обладнання. Ще 41 партія була доставлена в Україну завдяки співпраці з Ігналінською АЕС.

Підтримку Україні також надає Німеччина. Завдяки RWE Power AG у рамках першого етапу співпраці було доставлено шість партій обладнання для компаній із центральних і західних областей України, Києва та Харкова.

Окремий напрямок зараз пов’язаний з Латвією. За словами Шмигаля, Україна веде активну роботу з переміщення обладнання з Ризької ТЕЦ-2.

«Об’єкти, що становлять інтерес для українських компаній, вже визначені. Також визначено суму та джерело коштів, необхідних для демонтажу відповідного обладнання», — повідомив перший віцепрем’єр.

Для України постачання обладнання з європейських ТЕЦ має критичне значення на тлі триваючих атак РФ на енергетичну інфраструктуру. Йдеться не лише про заміну пошкоджених вузлів, а й про створення додаткового резерву для опалювального сезону, відновлення генерації, розподільних потужностей та підвищення стійкості регіональних енергосистем.

Практика передачі обладнання з виведених з експлуатації європейських станцій дозволяє швидше задовольняти частину потреб української енергетики, оскільки багато компонентів вже фізично доступні й можуть бути адаптовані для українських об’єктів. Водночас такі поставки вимагають технічного обстеження, демонтажу, логістики, фінансування та узгодження між українськими компаніями, європейськими операторами та державними структурами.

Україна після початку повномасштабної війни регулярно отримує енергетичне обладнання від країн ЄС, міжнародних організацій та приватних компаній. Воно використовується для ремонту пошкоджених електростанцій, підстанцій, теплових об’єктів, мереж та об’єктів критичної інфраструктури.

, ,

Іспанія видала тимчасові дозволи на роботу понад 600 тис. мігрантів

В Іспанії понад 609 тис. мігрантів без легального статусу отримали тимчасові дозволи на роботу в рамках програми екстреної легалізації. Про це повідомили іспанські власті. Перші офіційні підсумки програми уряд Іспанії підбив 2 липня.

Загалом до кінцевого терміну 30 червня заявки на легалізацію подали близько 1,17 млн осіб. Це більш ніж удвічі перевищило початкові очікування влади, яка розраховувала приблизно на 500 тис. заявників. За даними Reuters, 609 737 осіб уже отримали тимчасові дозволи на роботу, що дозволяє їм виходити в офіційний сектор економіки, поки їхні основні заяви перебувають на розгляді.

Програма діяла з 16 квітня по 30 червня 2026 року. Вона поширювалася на мігрантів без документів, які могли підтвердити проживання в Іспанії не менше п’яти місяців до кінця 2025 року та не мали судимості. Учасникам надається річний поновлюваний дозвіл на проживання, а на період розгляду заяви — тимчасове право на роботу.

Станом на кінець червня близько 160 тис. осіб із числа тих, хто отримав тимчасові дозволи, вже знайшли офіційну роботу. Іспанська влада окремо співпрацює з компаніями у будівництві, туризмі, транспорті та сфері догляду, щоб допомогти легалізованим мігрантам перейти з тіньової зайнятості на офіційний ринок праці.

Повністю позитивні рішення поки що отримали близько 11 тис. осіб. Решта справ продовжують розглядатися: після закриття прийому заяв у уряду є кілька місяців на опрацювання основної частини звернень. За даними El País, справи, які вже прийняті до розгляду, надають заявникам тимчасове право на проживання та роботу.

Більшість заявників — вихідці з Латинської Америки. Euronews із посиланням на дані Міністерства інтеграції, соціального забезпечення та міграції Іспанії повідомляє, що близько 67 % заявок надійшли від громадян країн Центральної та Південної Америки. Лідирує Колумбія, за нею йдуть Марокко, Венесуела, Перу та Гондурас.

Для Іспанії ця програма має не лише гуманітарне, а й економічне значення. Країна стикається з дефіцитом робочої сили в туризмі, будівництві, сфері догляду, транспорті та сільському господарстві. Легалізація дозволяє вивести частину працівників із «сірої» зони, розширити базу соціальних внесків та зменшити залежність бізнесу від неформальної зайнятості.

Водночас програма залишається політично суперечливою. Уряд Педро Санчеса представляє її як інструмент інтеграції людей, які вже проживають у країні, та відповідь на потреби ринку праці. Опозиційні партії критикують амністію, побоюючись зростання навантаження на державні та муніципальні служби. Судові суперечки навколо окремих аспектів процедури також тривають, але процес легалізації не було зупинено.

Українців ця програма в основному не стосується, оскільки більшість громадян України, які прибули до Іспанії після початку війни, перебувають не в нелегальному статусі, а під режимом тимчасового захисту ЄС. За даними іспанського Міністерства інтеграції, соціального захисту та міграції, станом на 31 березня 2026 року в Іспанії перебувало 345 995 громадян України з чинними документами на проживання, включаючи тимчасовий захист та інші дозволи; ці дані було опубліковано 30 квітня 2026 року. Такий статус уже надає право на проживання та роботу, тому іспанська амністія для нелегальних мігрантів орієнтована насамперед на інші групи іноземців без документів. Теоретично вона може бути актуальною лише для окремих українців, які з якихось причин не мають тимчасового захисту чи іншого законного статусу та відповідають умовам програми. Єврокомісія 26 червня 2026 року запропонувала продовжити тимчасовий захист для людей, які втекли з України, ще на рік — до 4 березня 2028 року.

, ,

Гонка суперкомп’ютерів вступає в нову фазу — Experts Club

У першій п’ятірці після LineShine йдуть американські El Capitan із результатом 1,809 екзафлопсів, Frontier із 1,353 екзафлопсів, Aurora із 1,012 екзафлопсів та німецький JUPITER Booster із 1,000 екзафлопсів. JUPITER залишається першим європейським екзафлопсним суперкомп’ютером.

Нова структура першої десятки свідчить про те, що в галузі більше немає єдиного технологічного шляху. У топ-10 одночасно представлені китайські національні процесори, платформи AMD, архітектура Intel, NVIDIA Grace Hopper, японська Fujitsu A64FX та хмарна інфраструктура Microsoft Azure. TOP500 окремо зазначає, що червнева перша десятка демонструє високу архітектурну диверсифікацію світового ринку високопродуктивних обчислень.

У повному рейтингу з 500 систем найбільше суперкомп’ютерів у США — 161.

Далі йдуть Японія — 44, Німеччина — 41, Китай — 31, Франція — 21, Південна Корея — 19, Італія — 18 та Канада — 17.

Ці дані показують, що лідерство Китаю на першій позиції не означає домінування за кількістю встановлених систем: за розміром парку TOP500 США залишаються головним центром світових HPC-потужностей.

«Суперкомп’ютери стають не просто науковою інфраструктурою, а чинником технологічного суверенітету. Вони визначають можливості країн у моделюванні клімату, розробці нових матеріалів, оборонних розрахунках, фармацевтиці, енергетиці та штучному інтелекті. Для України принципово важливо не лише мати доступ до міжнародних обчислювальних ресурсів, а й формувати власну довгострокову HPC-стратегію», — зазначає засновник аналітичного центру Experts Club Максим Уракін.

Як вважає аналітичний центр Experts Club, окремо вкрай важливим є енергетичний фактор. LineShine споживає близько 42,2 МВт, тоді як El Capitan — близько 29,7 МВт. Тому гонка суперкомп’ютерів дедалі більше стає не лише гонкою продуктивності, а й гонкою енергоефективності, архітектурних рішень та доступу до сучасних чіпів. TOP500 також зазначає, що в рейтингу Green500 лідерами енергоефективності залишаються європейські системи KAIROS, ROMEO-2025 та Levante GPU extension.

Для країн, які не представлені в TOP500, зокрема України, цей рейтинг є індикатором розриву в науково-технологічній інфраструктурі. Участь у глобальній суперкомп’ютерній гонці вимагає не лише придбання обладнання, а й стабільної енергетики, кадрів, національних програм підтримки обчислювальної науки, інтеграції університетів, бізнесу та держави.

Екзафлопсний суперкомп’ютер — це система, здатна виконувати не менше одного екзафлопса, тобто одного квінтильйона операцій з плаваючою комою за секунду. Іншими словами, йдеться про 1 000 000 000 000 000 000 обчислювальних операцій за секунду. Такий рівень продуктивності потрібен для найскладніших завдань: моделювання клімату та ядерних процесів, розробки нових матеріалів, аналізу великих масивів даних, біомедицини, оборонних розрахунків та навчання великих моделей штучного інтелекту.

Перша сотня з TOP-500 суперкомп’ютерів станом на червень 2026 року

Попит на мікросхеми по всьому світу побив усі попередні рекорди

Світові продажі мікросхем у травні зросли більш ніж удвічі (на 104,1%) порівняно з тим самим місяцем минулого року — до 120,6 млрд доларів, як повідомляється в прес-релізі Асоціації напівпровідникової промисловості (SIA).

Порівняно з квітнем вони зросли на 9,2%.

«У травні світовий ринок напівпровідників продовжив швидко зростати, досягнувши рекордного місячного обсягу продажів», — заявив президент і головний виконавчий директор SIA Джон Ньюфер, слова якого наводяться в повідомленні. У місячному порівнянні показник збільшився за підсумками п’ятнадцятого місяця поспіль, зазначив він.

Продажі в Північній і Південній Америці минулого місяця злетіли на 132,2% у річному вимірі, в Європі — на 60,7%, у Китаї — на 88,8%, в Японії — на 23,8%, в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні та інших регіонах — на 118,9%.

Продажі мікросхем порівняно з квітнем зросли в Північній та Південній Америці на 8,6%, у Європі – на 7,3%, у КНР – на 10,7%, в Японії – на 6,4%, в АТР – на 9,2%.

SIA об’єднує близько 99% американських компаній напівпровідникової галузі та близько 66% виробників мікросхем з інших країн.