Найбільший український мобільний оператор “Київстар” збільшив EBITDA у третьому кварталі 2026 року на 18,7% – до 8,4 млрд грн, тоді як виручка зросла на 26,5% – до 15,6 млрд грн, йдеться у квартальному звіті компанії в п’ятницю.
“Цей квартал демонструє, як розширюється “Київстар”. Це зростання забезпечує ресурси для подальшого розширення: за дев’ять місяців вільний грошовий потік збільшився на 57%. Наша мережа продовжувала працювати навіть у найскладніших умовах”, – наводяться в документі слова СЕО та президента “Київстар” Олександра Комарова.
“Київстар” оцінює зростання виручки за третій квартал 2026 року в доларах на 17,5% – до $349 млн, а прибуток EBITDA на 10,3% до $189 млн.
Чистий прибуток у третьому кварталі цього року склав $99 млн, проти чистого збитку $89 млн в третьому кварталі 2025 року, прибуток на акцію – $0,36, тоді як у третьому кварталі 2025 року показник складав $0,41.
Дохід від цифрового напрямку зріс на 68,9% – до $76 млн, що становить 21,7% від загальної виручки групи. Показник EBITDA цифрового напряму збільшився на 74,2% – до $31 млн, а маржа склала 40,7%.
Що стосується виручки від телекомунікацій та інфраструктури, то вона за третій квартал цього року зросла на 8,4% порівняно з аналогічним періодом минулого року – до $273 млн, або на 16,7% в гривневому еквіваленті.
Капітальні витрати у третьому кварталі цього року скоротилися на 25,6% – до $66 млн, тоді як інтенсивність капітальних витрат за останні 12 місяців знизилася з 29,% до 24%.
Зазначається, що вільний грошовий потік становив $83 млн (у третьому кварталі 2025 року склав $34 млн), а за дев’ять місяців цього року – $274 млн, що на 56,8% більше. Грошові кошти та їх еквіваленти становили $436 млн, а чиста ліквідність без урахування лізингу склала $350 млн.
У звіті уточнюється, що “Київстар” підвищує прогноз на 2026 рік і тепер очікує зростання доходу на 15-17% у доларах, або на 22-24% в гривнях. Також очікується зростання EBITDA на 10-12% у доларах та на 18-20% в гривнях.
Водночас в “Київстарі” додали, що інтенсивність капітальних інвестицій залишатиметься на незмінному рівні – 21-24%.
Серед іншого, показник ARPU (Average Revenue Per User) в сегменті мобільного зв’язку за третій квартал 2026 року зріс на 14% у порівнянні з третім кварталом 2025 року – до 178,9 грн (в доларах на 13% – до $4). У компанії пояснюють, що це пов’язано із сприянням збільшення обсягу споживання даних на 20%та зростання рівня проникнення 4G до 71,5% ( +4,9 в.п.).
Водночас кількість абонентів послуг широкосмугового доступу до інтернету зросла на 11,3% порівняно з попереднім показником – до 1,3 млн.
“Угода про відкритий доступ (Open Access) з “Укртелекомом” дозволяє “Київстару” надавати послуги домашнього інтернету через волоконно-оптичну мережу “Укртелекому”, що сприяє подальшому розширенню ринкового охоплення групи”, – підкреслили у звіті.
Як повідомляється, загальна кількість абонентів “Київстару” в третьому кварталі 2026 року скоротилася на 3,6% порівняно з аналогічним періодом 2025 року – до 21,7 млн.
Крім того “Київстар” нарощує цифрові сервіси поряд із телекомом. Кількість їхніх активних користувачів у третьому кварталі становила 29,5 млн (+48,2%), включно з Tabletki.ua, результати якого консолідовано з лютого 2026 року.
Також клієнти мобільного оператора, які користуються кількома сервісами, становлять 40,3% активної бази, тоді як їхній ARPU у 1,5 раза вищий за середній по мобільних абонентах.
Онлайн-сервіс таксі Uklon, якого було консолідовано у звітність “Київстар” у квітні 2025 року, в третьому кварталі 2026 року отримав 1 млрд 497 млн грн виручки, або $33,5 млн. Прибуток EBITDA за звітний період склала 455 млн грн, або $0,2 млн.
Цифрові клієнти Uklon зросло на 6% – до 5,4 млн користувачів, кількість заброньованих поїздок за цей період зросла на 1,5% – до 42,8 млн, завершених доставок – на 26,9% – до 1,5 млн.
Крім того, повідомляється, що медична інформаційна система Helsi на кінець третього кварталу 2026 року отримала виручку 111 млн грн, яка зросла на 47% порівняно з аналогічним періодом 2025 року ( або на 36,5% – до $2,5 млн) . Преміум-підписки на сервіс у ІІІ кварталі цього року склали 136 тис.
Клієнти сервісу мають доступ до 1,7 тис. закладів охорони здоров’я, активних лікарів у системі становить 46 тис. ( зростання на 19,9%), а кількість записів на прийом, зроблені пацієнтами склали 2,3 млн. Загалом кількість цифрових клієнтів сервісу становить 5,2 млн, що зросло на 6,2%.
Сервіс Tabletki.ua, якого було придбано в лютому цього року за $160 млн, у третьому кварталі 2026 року отримав 361 млн виручки або $8,1 млн. EBITDA склала 271 млн грн, або $6,1 млн. Цифрових клієнтів сервісу у ІІІ кварталі цього року становить 6,6 млн. Середньомісячна кількість замовлень досягла 15 млн а валова вартість товарів (GMV) – $397 млн.
Виручка платформи Kyivstar TV в третьому кварталі 2026 року досягла 630 млн ($14,1 млн). Кількість цифрових клієнтів платформи за звітний період становить 3,5 млн (зростання на 32,3%), тоді як кількість сеансів збільшилась на 18,6% – до 784 млн.
Наприкінці жовтня повідомлялось, що “Київстар” оголосив про придбання одного з провідних провайдерів хмарної інфраструктури в Україні GigaCloud майже за 2,28 млрд грн (майже $50 млн) з метою розширити можливості у сфері хмарних рішень для бізнесу.
GigaCloud, заснована у 2016 році, станом на зараз обслуговує понад 1,8 тис. корпоративних клієнтів. Компанія спеціалізується на наданні відповідних сервісів бізнесу. Серед клієнтів компанії – агрохолдинг Kernel, “Нафтогаз” та ін.
За 2025 рік компанія мала виручку у розмірі $14 млн, а EBITDA – $4,7 млн.
“Київстар” за підсумками першого півріччя 2026 року збільшив дохід на 29,1% порівняно з аналогічним періодом 2025 року – до 28,9 млрд грн, у доларах – на 22,8%, до $662 млн. Чистий прибуток “Київстару” у цей період збільшився на 36,1% порівняно з аналогічним періодом 2025 року – до 7,1 млрд грн, у доларах – на 28,8%, до $162 млн.
ТОВ “Метінвест Діджитал”, центр IT-експертизи найбільшого українського гірничо-металургійного холдингу “Метінвест”, у січні-вересні поточного року отримало чистий прибуток у розмірі 11,062 млн грн проти чистого збитку 9,894 млн грн за аналогічний період минулого року.
Згідно із проміжним звітом компанії, який є у розпорядженні агентства “Інтерфакс-Україна”, у III кварталі був збиток 8,071 млн грн.
Дохід від звичайної діяльності за цей період знизився на 2% – до 568,320 млн грн.
Нерозподілений прибуток на кінець вересня становив 70,615 млн грн.
Як повідомлялось, “Метінвест Діджитал” у I кв.-2026 отримав чистий прибуток у розмірі 4,505 млн грн проти чистого збитку 13 млн грн за аналогічний період минулого року. Дохід від звичайної діяльності період зріс на 13,2% – до 197,735 млн грн.
ТОВ у I півріччі отримало прибуток 19,132 млн грн проти чистого збитку 21,659 млн грн за аналогічний період минулого року, дохід зріс на 5,4% – до 385,041 млн грн.
У 2025 році було зафіксовано зниження чистого прибутку у 5,3 раза проти 2024 року – до 6,494 млн грн з 34,142 млн грн. При цьому дохід від звичайної діяльності зріс на 0,8% – до 807,236 млн грн з 801,016 млн грн. 2023 рік завершився з чистим збитком 9,525 млн грн.
Кількість працівників на кінець 2025 року становила 700 чол., на кінець 2024 року – 764 чол.
“Метінвест Діджитал” – українська ІТ-компанія, що спеціалізується на цифровій трансформації великого бізнесу і реалізує проєкти в Україні, Європі та Північній Америці. Розробляє, впроваджує і підтримує комплексні ІТ-рішення з розбудови технологічної інфраструктури, розвитку інформаційних систем, стратегічного аутсорсингу, міграції даних, системної інтеграції, кібербезпеки та захисту інформації.
“Метінвест Діджитал” – ІТ-бізнес-партнер групи “Метінвест” – обслуговує понад 30 підприємств холдингу по всьому світу. Є сертифікованим партнером Microsoft (Gold Certified Partner) і SAP (Silver Partner).
ТОВ “Метінвест Холдинг” належить 100% доля ТОВ “Метінвест Діджитал”.
Статутний капітал ТОВ – 78,740 млн грн.
“Метінвест” є вертикально інтегрованою групою з видобувних і металургійних підприємств. Його підприємства розташовані в Україні – в Донецькій, Луганській, Запорізькій і Дніпропетровській областях, а також у країнах Європи. Основними акціонерами холдингу є група “СКМ” (71,24%) і “Смарт-холдинг” (23,76%). ТОВ “Метінвест Холдинг” – керуюча компанія групи “Метінвест”.
Стаття представляє ключові макроекономічні показники України та світової економіки станом на кінець липня 2026 року. Аналіз підготовлено на основі даних Державної служби статистики України, Національного банку України, Міністерства фінансів, Державної митної служби, Міжнародного валютного фонду, Eurostat, BEA, BLS, Федеральної резервної системи США, Європейського центрального банку, ONS, NBS, TurkStat, IBGE та інших офіційних установ. Для показників за липень і II квартал використано також статистичні дані, оприлюднені після завершення звітного періоду.
Максим Уракін, директор з розвитку та маркетингу Інтерфакс-Україна, кандидат економічних наук, та засновник інформаційно-аналітичного центру Experts Club, представив огляд основних тенденцій, які визначали стан української та світової економіки за підсумками семи місяців 2026 року.
Макроекономічні показники України
Станом на кінець липня 2026 року українська економіка зберігала відносну макрофінансову стабільність в умовах повномасштабної війни, однак темпи економічного відновлення залишалися низькими. Після скорочення на початку року реальний ВВП повернувся до слабкого зростання, але інфляційні ризики посилилися, що змусило Національний банк уперше за кілька місяців підвищити облікову ставку. Міжнародні резерви після різкого червневого збільшення залишилися поблизу $51,2 млрд, тоді як дефіцит товарної торгівлі за січень–липень зріс приблизно до $34 млрд.
Головними особливостями економічної ситуації були високі оборонні витрати, залежність бюджету від міжнародного фінансування, подальше збільшення імпорту, дефіцит трудових ресурсів та значні витрати підприємств на енергетику й логістику. Водночас збереження фінансової підтримки партнерів, адаптивність бізнесу та поступове відновлення аграрного виробництва створювали передумови для пожвавлення економічної активності в другому півріччі.
За попередньою оцінкою Державної служби статистики України, реальний ВВП у II кварталі 2026 року збільшився на 0,4% порівняно з аналогічним кварталом 2025 року. Відносно попереднього кварталу з урахуванням сезонного фактору економіка зросла на 0,3%. Номінальний ВВП становив 2 305,7 млрд грн. Ці дані були оприлюднені 9 вересня після завершення звітного періоду.
Таким чином, після скорочення на 0,6% у річному вимірі в I кварталі українська економіка повернулася до позитивної динаміки. Однак зростання менш ніж на половину відсотка фактично означало перебування поблизу стагнації, а відновлення залишалося нерівномірним між окремими галузями.
30 липня Національний банк переглянув прогноз зростання реального ВВП України у 2026 році з 1,3% до 1,8%. Регулятор очікував, що пом’якшення фіскальної політики, локалізація оборонного виробництва та збільшення врожаїв підтримають економічну активність у другому півріччі. На 2027–2028 роки прогнозувалося прискорення економічного зростання приблизно до 2,8-3% щорічно.
Водночас НБУ зазначав, що руйнування виробничих потужностей, енергетичних об’єктів і логістичної інфраструктури продовжують стримувати внутрішнє виробництво. Важливими обмеженнями залишалися також нестача кваліфікованих працівників, безпекові ризики та недостатня інвестиційна активність приватного сектору.
Інфляційна ситуація у липні погіршилася порівняно з червнем. За даними Держстату, споживчі ціни зросли на 0,3% за місяць після зниження на 0,1% у червні. Річна інфляція прискорилася з 7,2% до 7,7%. Відносно грудня 2025 року споживчі ціни збільшилися на 6,0%.
Базова інфляція у липні становила 8,1% у річному вимірі, залишившись на рівні червня. У місячному вимірі базові ціни зросли на 0,3% проти 0,5% у попередньому місяці. Таким чином, загальна інфляція прискорилася, але фундаментальний ціновий тиск залишався відносно стабільним, хоча й перевищував загальний індекс споживчих цін.
За даними Національного банку, ціни на сирі продукти харчування в липні були на 2,2% вищими, ніж роком раніше. Зростання цін на оброблені продовольчі товари сповільнилося до 10%, тоді як інфляція послуг залишилася на високому рівні 13,7%. Прискорилося подорожчання окремих транспортних послуг та оренди житла.
Адміністративно регульовані ціни зросли на 11,8% у річному вимірі. На їхню динаміку впливало підвищення тарифів на водопостачання, водовідведення та громадський транспорт у низці міст. Водночас річне зростання цін на пальне сповільнилося до 28,0% проти 33,4% у червні, хоча в другій половині липня бензин і дизельне пальне знову почали дорожчати через зміну світових нафтових котирувань.
Основними чинниками інфляційного тиску залишалися витрати підприємств на енергоресурси, оплату праці та логістику. Додатковий вплив мали пошкодження інфраструктури, нестача робочої сили та необхідність фінансування резервних джерел електропостачання.
НБУ також передбачив можливість додаткового підвищення облікової ставки до 16% у IV кварталі 2026 року. Повернення до циклу пом’якшення монетарної політики очікувалося не раніше II кварталу 2027 року за умови зниження інфляційного тиску.
«Липень показав, що українська інфляція залишається насамперед проблемою високих виробничих витрат. Навіть за відносно помірного місячного зростання цін базова інфляція перевищує 8%, послуги дорожчають майже на 14%, а пальне – більш ніж на чверть за рік. Підвищення облікової ставки до 15,5% має стримати вторинні інфляційні ефекти та підтримати гривневі заощадження, але довгострокове зниження інфляції неможливе без стабілізації енергетики, логістики та виробничих витрат», – підкреслив Уракін.
Валютний сектор після значного червневого збільшення резервів продемонстрував відносну стабільність. За попередніми даними НБУ, міжнародні резерви України станом на 1 серпня 2026 року становили $51,199 млрд, зменшившись упродовж липня на $70,4 млн, або на 0,1%.
Таким чином, після збільшення резервів у червні на 12,1% – до $51,269 млрд – у липні їхній рівень практично не змінився. Водночас структура руху коштів свідчила про збереження значного попиту на іноземну валюту.
Протягом липня Національний банк продав на валютному ринку близько $4,76 млрд. Водночас на валютні рахунки уряду в НБУ надійшло приблизно $1,64 млрд, зокрема $683,3 млн від Міжнародного валютного фонду, $498,7 млн через рахунки Світового банку та $458,6 млн від розміщення валютних облігацій внутрішньої державної позики.
На динаміку резервів також впливали боргові виплати держави, конвертація урядом валютних надходжень, отриманих у межах зовнішнього фінансування, та переоцінка резервних активів. Чисті міжнародні резерви в липні скоротилися приблизно на $669 млн, або на 1,8%, до $36,3 млрд. Загальний обсяг міжнародних резервів забезпечував фінансування близько 4,2 місяця майбутнього імпорту.
У липневому макроекономічному прогнозі НБУ підвищив очікуваний обсяг міжнародних резервів на кінець 2026 року до $69,7 млрд. На кінець 2027 року прогнозувалося $73,7 млрд, а на кінець 2028 року — близько $70 млрд. Досягнення цих показників залежало від своєчасного надходження масштабної міжнародної фінансової підтримки.
«Збереження міжнародних резервів поблизу $51 млрд є важливим стабілізувальним фактором для валютного ринку. Проте продаж Національним банком майже $4,8 млрд за один місяць показує, що структурний дефіцит іноземної валюти залишається значним. Україна має достатній запас зовнішньої ліквідності для поточної стабілізації, але без збільшення експорту товарів і послуг цей ресурс не може стати основою довгострокового економічного розвитку», – вважає Уракін.
Зовнішня торгівля залишалася одним із головних джерел макроекономічних дисбалансів. За даними Державної митної служби України, товарообіг у січні–липні 2026 року становив $82,2 млрд. Імпорт товарів досяг $58,1 млрд, тоді як експорт – $24,1 млрд. Таким чином, дефіцит товарної торгівлі за сім місяців становив близько $34 млрд. Порівняно з результатами першого півріччя, коли дефіцит дорівнював приблизно $28,3 млрд, він збільшився на $5,7 млрд. Імпорт перевищував експорт приблизно у 2,41 раза.
За один липень обсяги імпорту зросли приблизно на $8,8 млрд, а експорту – лише на $3,1 млрд. Така динаміка свідчила про збереження високої імпортної залежності української економіки в умовах війни.
Найбільшим постачальником товарів в Україну залишався Китай, звідки за січень–липень було імпортовано продукції на $16,8 млрд. Частка Китаю в загальному товарному імпорті становила близько 28,9%. Наступними торговельними партнерами були Польща з $5,5 млрд та Німеччина з $3,8 млрд.
Основними напрямами українського експорту залишалися Польща, до якої було поставлено товарів на $2,8 млрд, Туреччина – $2 млрд та Німеччина – $1,5 млрд.
У структурі імпорту найбільшу частку займали машини, устаткування та транспортні засоби на $25,7 млрд. Паливно-енергетичних товарів було ввезено на $8,5 млрд, продукції хімічної промисловості — на $8 млрд. Сукупно ці три категорії формували близько 73% усього товарного імпорту.
Висока частка машин та обладнання відображала потреби оборонного комплексу, енергетики, транспорту й інвестиційних проєктів. Водночас структура імпорту також показувала недостатній розвиток внутрішнього виробництва частини промислової продукції та комплектувальних.
Основу українського товарного експорту становили продовольчі товари на $14,1 млрд, або близько 58,5% усього експорту. Металів та виробів із них було експортовано на $2,5 млрд, машин, устаткування й транспорту – на $2,1 млрд.
Така структура підтверджувала збереження високої залежності України від аграрного та сировинного експорту. Частка продукції з високою доданою вартістю залишалася недостатньою для компенсації швидкого зростання імпортних потреб.
«Дефіцит зовнішньої торгівлі товарами у $34 млрд за сім місяців – один із ключових структурних викликів української економіки. Значна частина імпорту необхідна для оборони, енергетики та відновлення інфраструктури. Водночас імпорт обладнання має трансформуватися у створення нових виробничих потужностей, збільшення продуктивності та розвиток експорту. Без цього торговельний розрив продовжуватиме фінансуватися переважно за рахунок міжнародної допомоги», – наголосив Уракін.
Бюджетна ситуація у липні залишалася напруженою, але керованою завдяки масштабному зовнішньому фінансуванню. За оперативними даними Міністерства фінансів, у січні–липні 2026 року до загального фонду державного бюджету надійшло 2,06 трлн грн.
Загальні надходження до загального та спеціального фондів державного бюджету становили близько 3,25 трлн грн. Касові видатки державного бюджету за сім місяців досягли 3,43 трлн грн, з яких видатки загального фонду становили 2,58 трлн грн.
Безпосередньо у липні до загального фонду надійшло 165,8 млрд грн, тоді як касові видатки загального фонду дорівнювали 345,9 млрд грн.
Міжнародна грантова допомога, зарахована до загального фонду державного бюджету за січень–липень, становила 569,6 млрд грн. Ще 146,1 млрд грн забезпечило перерахування частини прибутку Національного банку України. Таким чином, міжнародна підтримка та спеціальні надходження залишалися важливими компонентами бюджетної стійкості.
Головним напрямом бюджетних витрат залишалися безпека й оборона. За сім місяців на ці потреби було спрямовано 1,63 трлн грн, або 63,2% загальних видатків загального фонду. У липні відповідні витрати становили 222,5 млрд грн.
На оплату праці працівників бюджетної сфери з нарахуваннями за січень–липень було спрямовано 993,5 млрд грн, на субсидії та поточні трансферти підприємствам – 424,9 млрд грн, на соціальне забезпечення — 410,9 млрд грн. Видатки на товари й послуги становили 319 млрд грн.
Обслуговування державного боргу коштувало 200,7 млрд грн, а трансферти місцевим бюджетам — 162,4 млрд грн.
Фактичні державні запозичення до загального фонду державного бюджету за сім місяців становили 607,9 млрд грн. Із внутрішніх джерел було залучено 299,4 млрд грн, із зовнішніх – 308,5 млрд грн. Платежі з погашення державного боргу за цей період становили 335,5 млрд грн.
З 1 липня 2026 року набули чинності зміни до бюджетного законодавства, відповідно до яких надходження від військового збору спрямовуються до спеціального фонду державного бюджету на грошове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України. За підсумками липня до цього фонду надійшло 17,9 млрд грн військового збору.
Станом на 31 липня державний та гарантований державою борг України становив 9,572 трлн грн, або приблизно $214,18 млрд. За місяць його обсяг збільшився на 81,3 млрд грн.
Основну частину боргового портфеля формували зовнішні зобов’язання. Державний зовнішній борг становив 7,3 трлн грн, внутрішній – 2,01 трлн грн, гарантований державою борг – 261,1 млрд грн.
Позитивним фактором залишалася переважно пільгова структура державних запозичень. Близько 64,4% боргового портфеля припадало на фінансування від міжнародних фінансових організацій та урядів іноземних держав. Середньозважена ставка державного боргу на кінець липня знизилася до 4,40%, а середньозважений строк до погашення становив 13,06 року.
«Бюджетна модель України залишається воєнною за своєю структурою. Понад 63% видатків загального фонду спрямовуються на безпеку та оборону, тоді як цивільні програми значною мірою залежать від міжнародного фінансування. Водночас зростання державного боргу саме по собі не є головним ризиком, якщо фінансування залишається довгостроковим і пільговим. Ключове питання полягає в тому, чи створюють бюджетні витрати та зовнішня допомога умови для збільшення майбутнього економічного потенціалу», – зазначив Максим Уракін.
Ситуація на ринку праці залишалася неоднозначною. З одного боку, роботодавці продовжували повідомляти про дефіцит кваліфікованих працівників, особливо в промисловості, будівництві, логістиці та технічних спеціальностях. З іншого боку, структурне безробіття залишалося значним через територіальні диспропорції, вимушену міграцію та невідповідність професійних навичок потребам роботодавців.
За даними Держстату, середня номінальна заробітна плата штатного працівника у липні 2026 року становила 32 243 грн. Порівняно з липнем 2025 року вона збільшилася на 21,7%, але відносно червня 2026 року знизилася на 1,6%.
Зростання номінальних заробітних плат суттєво перевищувало річну споживчу інфляцію. Це свідчило про підвищення реальної оплати праці в охопленому статистикою секторі, хоча загальна ситуація з доходами населення залишалася неоднорідною.
У липневому прогнозі Національний банк очікував зниження загального рівня безробіття приблизно до 10% за підсумками 2026 року та до близько 9% у 2027–2028 роках. Водночас прогнозувалося збільшення реальних зарплат більш ніж на 12% у 2026 році.
В аграрному секторі липень став періодом помітного поліпшення виробничих показників. За даними Держстату, обсяг виробництва сільськогосподарської продукції у січні-липні 2026 року збільшився на 17,2% порівняно з аналогічним періодом попереднього року.
Це стало істотною зміною порівняно з першим півріччям, коли обсяг аграрного виробництва скоротився на 1,6%. Позитивну динаміку забезпечило передусім надходження нового врожаю та активізація виробництва продукції рослинництва. Водночас значний вплив на результати аграрного сектору мали зміщення строків жнив, погодні умови та низька база порівняння. Тому різке прискорення виробництва в липні не варто автоматично трактувати як довгострокове збільшення продуктивності аграрної галузі. Сільське господарство залишалося ключовим джерелом товарного експорту, валютних надходжень та забезпечення продовольчої безпеки. Однак для збільшення економічного ефекту необхідними залишалися інвестиції в переробку сільськогосподарської сировини, зберігання продукції, транспортну інфраструктуру та логістику.
Глобальна економіка
Світова економіка наприкінці липня 2026 року залишалася відносно стійкою, однак її розвиток супроводжувався високою геополітичною невизначеністю, енергетичними ризиками та нерівномірною динамікою інфляції. Конфлікт на Близькому Сході продовжував впливати на енергетичні ринки, тоді як інвестиції у штучний інтелект, цифрові технології та промислову автоматизацію підтримували економічну активність у низці провідних держав.
У липневому оновленні World Economic Outlook, оприлюдненому 8 липня, Міжнародний валютний фонд прогнозував зростання світової економіки на 3,0% у 2026 році та на 3,4% у 2027 році.
Порівняно з квітневими оцінками прогноз передбачав дещо слабшу економічну динаміку в поточному році, але швидше відновлення наступного. МВФ наголошував, що глобальна економіка перебуває під впливом двох протилежних чинників: негативного енергетичного шоку, спричиненого війною, та позитивного технологічного імпульсу, пов’язаного з розвитком штучного інтелекту.
Глобальна дезінфляція, яка тривала з 2024 року, фактично призупинилася. МВФ підвищив прогноз світової інфляції на 2026 рік до 4,7%. Основними ризиками залишалися подальша ескалація військових конфліктів, посилення торговельних суперечностей, погіршення фінансових умов та зростання державних боргів.
Водночас технологічні інвестиції створювали додаткові можливості для економік, інтегрованих у світові ланцюги виробництва напівпровідників, електроніки, цифрового обладнання та програмних рішень.
Американська економіка у II кварталі 2026 року продовжувала зростати, хоча темпи економічної активності сповільнилися. За попередньою оцінкою Bureau of Economic Analysis від 30 липня, реальний ВВП США збільшився на 1,5% у перерахунку на річний темп проти 2,1% у I кварталі. У звичайному квартальному вимірі зростання становило приблизно 0,4%.
Основний позитивний внесок забезпечили споживчі витрати, інвестиції та експорт. Водночас державні видатки скоротилися, а імпорт зріс, що негативно вплинуло на загальний результат.
Особливістю економічної ситуації залишалося зростання приватних інвестицій у технологічні напрями, зокрема центри обробки даних, цифрову інфраструктуру та обладнання для штучного інтелекту.
У липні американська споживча інфляція сповільнилася. За даними Bureau of Labor Statistics, індекс CPI збільшився на 3,4% у річному вимірі проти 3,5% у червні.
У сезонно скоригованому місячному вимірі споживчі ціни зросли лише на 0,1% після зниження на 0,4% у червні. Базова інфляція, яка не враховує продукти харчування та енергоносії, становила 2,5% р/р проти 2,6% місяцем раніше.
Енергоносії залишалися на 14,7% дорожчими, ніж у липні 2025 року, хоча за місяць енергетичний індекс знизився на 1,5%. Продовольча інфляція становила 3,0% у річному вимірі.
29 липня Федеральна резервна система США залишила цільовий діапазон ставки федеральних фондів на рівні 3,50-3,75%. Рішення підтримали дев’ять членів Федерального комітету з операцій на відкритому ринку, тоді як троє виступили за підвищення ставки на 25 базисних пунктів.
ФРС зазначила, що економічна активність продовжує зростати стійкими темпами, а ситуація на ринку праці залишається відносно стабільною. Водночас інфляція все ще перевищувала цільові 2%, що обмежувало можливості для пом’якшення монетарної політики.
Європейська економіка у II кварталі продемонструвала помірне відновлення. За попередньою експресоцінкою Eurostat від 30 липня, реальний ВВП єврозони збільшився на 0,4% порівняно з попереднім кварталом, а Європейського Союзу – на 0,5%. У річному вимірі відповідні показники становили 1,0% та 1,2%.
Подальші уточнення, оприлюднені у вересні, підвищили оцінку квартального зростання до 0,6% у єврозоні та 0,7% в Європейському Союзі. У річному вимірі економічне зростання було уточнено відповідно до 1,2% і 1,4%.
Таким чином, європейська економіка демонструвала поліпшення динаміки, однак її зростання залишалося помірним через високу вартість енергоносіїв, торговельні ризики та структурні проблеми промисловості.
За попередньою оцінкою Eurostat від 31 липня, річна інфляція в єврозоні збільшилася до 2,9% проти 2,8% у червні. Остаточні дані підтвердили цей показник. Для Європейського Союзу інфляція становила 3,0%.
Основним чинником прискорення інфляції було подорожчання енергоносіїв. За попередньою оцінкою, їхні ціни зросли на 10,0% у річному вимірі проти 8,5% у червні. Інфляція послуг прискорилася до 3,3%, неенергетичних промислових товарів – до 0,9%.
Водночас зростання цін на продовольство, алкоголь і тютюнові вироби сповільнилося до 1,2%. Базова інфляція без урахування енергоносіїв, продовольства, алкоголю та тютюну становила приблизно 2,5%.
23 липня Європейський центральний банк залишив усі три ключові процентні ставки без змін. Депозитна ставка становила 2,25%, ставка основних операцій рефінансування – 2,40%, ставка граничного кредитування – 2,65%.
ЄЦБ наголосив, що подальші рішення залежатимуть від інфляційних ризиків, впливу енергетичного шоку та економічної динаміки. Регулятор також зазначав, що повний вплив підвищення цін на енергоносії ще не проявився в європейській економіці.
У Великій Британії інфляційний тиск у липні також посилився. За даними Office for National Statistics, споживча інфляція становила 2,9% у річному вимірі проти 2,6% у червні. За місяць ціни зросли на 0,3%.
Базова інфляція залишилася на рівні 2,6%, тоді як інфляція послуг сповільнилася до 3,4%. Основний внесок у прискорення загального показника забезпечили житлово-комунальні послуги та окремі непродовольчі товари.
За попередньою оцінкою ONS, реальний ВВП Великої Британії у II кварталі 2026 року збільшився на 0,4% порівняно з попереднім кварталом після зростання на 0,6% у I кварталі. Основний внесок забезпечив сектор послуг, який зріс на 0,5%. Будівництво додало 0,3%, а промислове виробництво залишилося без змін.
30 липня Bank of England залишив базову процентну ставку на рівні 3,75%. Шість членів Комітету з монетарної політики підтримали збереження ставки, тоді як троє виступили за її підвищення до 4%.
«Липень продемонстрував, що найбільші центральні банки продовжують діяти обережно. Федеральна резервна система та Європейський центральний банк зберегли процентні ставки, так само як і Bank of England. Водночас інфляція у США сповільнилася до 3,4%, а в єврозоні та Великій Британії прискорилася. Така різноспрямована динаміка означає, що глобальна вартість капіталу залишатиметься відносно високою, а для України збережуться ризики імпортованої інфляції через енергоносії, обладнання та логістику», – зазначив Уракін.
Китайська економіка продовжувала демонструвати позитивну, але нерівномірну динаміку. За підсумками першого півріччя 2026 року реальний ВВП Китаю збільшився на 4,7% у річному вимірі. У I кварталі зростання становило 5,0%, у II кварталі сповільнилося до 4,3%.
У липні зростання промислового виробництва сповільнилося до 4,5% р/р проти 5,3% у червні. За січень–липень промислове виробництво збільшилося на 5,3%.
Особливо високі темпи демонструвала високотехнологічна переробна промисловість, виробництво якої у липні зросло на 16,9% у річному вимірі. Виробництво комп’ютерного, комунікаційного та іншого електронного обладнання збільшилося на 19,1%.
Такі показники підтверджували збереження сильних позицій Китаю в глобальних виробничих ланцюгах, пов’язаних із цифровізацією, електронікою та штучним інтелектом.
Водночас внутрішній споживчий попит залишався слабким. Роздрібні продажі у липні зросли лише на 0,6% р/р, а за січень–липень – на 1,2%. Продажі автомобілів скоротилися на 17,0% у липні, що свідчило про складну ситуацію в частині споживчого ринку.
За даними Національного бюро статистики Китаю, споживча інфляція у липні становила лише 0,5% у річному вимірі, а за місяць ціни знизилися на 0,1%. За сім місяців середнє зростання CPI становило 0,9%.
Водночас промислові ціни виробників у липні були на 3,5% вищими, ніж роком раніше. Така різниця між споживчою та виробничою інфляцією відображала значний вплив енергетичних і сировинних витрат на промисловість при відносно слабкому внутрішньому попиті.
Індія продовжувала залишатися однією з найбільш динамічних великих економік світу. За оцінкою Міністерства статистики та реалізації програм Індії, реальний ВВП у I кварталі 2026/27 фінансового року, тобто у квітні–червні 2026 року, збільшився на 7,8% у річному вимірі.
Основними чинниками економічного зростання залишалися внутрішній попит, інвестиції, розвиток інфраструктури, промисловості та сектору послуг. Важливу роль відігравали державні інфраструктурні програми та зростання приватного споживання.
Водночас інфляція в Індії у липні прискорилася до 4,45% у річному вимірі проти 4,38% у червні. Продовольча інфляція становила 5,52%, що створювало додатковий тиск на купівельну спроможність населення.
Попри це, Індія зберігала значно вищі темпи економічного зростання, ніж більшість інших великих економік, завдяки масштабному внутрішньому ринку та сприятливій демографічній структурі.
Туреччина у липні продовжувала працювати в умовах надзвичайно високої інфляції. За даними TurkStat, споживчі ціни зросли на 1,78% порівняно з червнем, тоді як річна інфляція становила 31,75% проти 32,11% у попередньому місяці.
Таким чином, річний показник продовжив знижуватися, однак залишався більш ніж удесятеро вищим за інфляцію в єврозоні. Висока вартість фінансування, зростання витрат підприємств та зниження реальної купівельної спроможності населення продовжували стримувати внутрішній попит.
Подальші дані за II квартал показали, що реальний ВВП Туреччини збільшився на 2,3% у річному вимірі та на 1,1% порівняно з попереднім кварталом. Це свідчило про збереження позитивної економічної динаміки, хоча висока інфляція продовжувала погіршувати якість зростання.
Бразилія демонструвала більш помірну економічну динаміку. За даними IBGE, реальний ВВП у II кварталі 2026 року збільшився приблизно на 0,5% порівняно з попереднім кварталом та на 2,0% у річному вимірі.
За підсумками першого півріччя економічне зростання становило близько 1,9%. Основними чинниками підтримки економічної активності залишалися сектор послуг, внутрішнє споживання та окремі напрями промислового виробництва.
У липні бразильський індекс споживчих цін IPCA зріс лише на 0,07% проти 0,16% у червні. Річна інфляція сповільнилася з 4,64% до 4,44%, а від початку року споживчі ціни збільшилися на 3,44%.
Сповільнення інфляції створювало передумови для поступового поліпшення фінансових умов, хоча високі процентні ставки та обмеження бюджетних ресурсів залишалися стримувальними факторами.
«Найбільші економіки, що розвиваються, демонструють дедалі різніші моделі зростання. Китай залишається потужним промисловим і технологічним центром, але його внутрішній попит помітно відстає від виробництва. Індія зростає майже на 8%, спираючись на масштабний внутрішній ринок та інвестиції. Туреччина продовжує боротися з інфляцією понад 30%, тоді як Бразилія поступово стабілізує цінову динаміку. Для України особливо важливим є досвід економік, які забезпечують довгострокове зростання завдяки розвитку промисловості, технологій та продукції з високою доданою вартістю», – вважає Уракін.
Висновки
Станом на кінець липня 2026 року українська економіка зберігала відносну макрофінансову стабільність, однак її структурні дисбаланси продовжували посилюватися.
Реальний ВВП у II кварталі збільшився лише на 0,4% у річному вимірі та на 0,3% порівняно з попереднім кварталом. Національний банк підвищив прогноз зростання економіки на 2026 рік до 1,8%, але такий показник залишався недостатнім для швидкого відновлення виробничого потенціалу.
Споживча інфляція у липні прискорилася до 7,7% р/р після 7,2% у червні. Базова інфляція залишилася на рівні 8,1%, а Національний банк підвищив облікову ставку до 15,5%. Одночасно прогноз інфляції на кінець 2026 року було погіршено до 10%.
Міжнародні резерви на 1 серпня становили $51,2 млрд, практично не змінившись за місяць. Водночас масштаб валютних інтервенцій залишався значним, а стабільність валютного ринку продовжувала залежати від своєчасного надходження міжнародної допомоги.
Товарний дефіцит за січень–липень збільшився приблизно до $34 млрд при імпорті $58,1 млрд та експорті $24,1 млрд. Це підтвердило збереження значної залежності України від імпортних товарів, обладнання та енергоносіїв.
Надходження до загального фонду державного бюджету за сім місяців становили 2,06 трлн грн, тоді як видатки досягли 2,58 трлн грн. На безпеку й оборону було спрямовано 1,63 трлн грн, або 63,2% видатків загального фонду. Міжнародна грантова допомога становила 569,6 млрд грн.
Державний та гарантований державою борг на кінець липня досяг 9,57 трлн грн. Водночас переважання довгострокового пільгового фінансування та зниження середньозваженої вартості боргу до 4,40% пом’якшували ризики його обслуговування.
Позитивними чинниками залишалися зростання середньої номінальної зарплати, поліпшення результатів аграрного виробництва, розвиток оборонних підприємств і збереження зовнішнього фінансування. Негативними – висока імпортна залежність, структурний дефіцит робочої сили, слабке промислове виробництво та недостатні темпи зростання експорту.
Світова економіка також залишалася в умовах підвищеної невизначеності. Міжнародний валютний фонд прогнозував глобальне зростання на 3,0% у 2026 році та на 3,4% у 2027 році.
США у II кварталі зростали приблизно на 0,4% у звичайному квартальному вимірі. Єврозона, за уточненими даними, збільшила ВВП на 0,6%, Велика Британія — на 0,4%. Водночас липнева інфляція становила 3,4% у США, 2,9% у єврозоні та 2,9% у Великій Британії.
Китайська економіка зросла на 4,7% за перше півріччя, але липневе промислове виробництво сповільнилося до 4,5% р/р, а роздрібні продажі – до 0,6%. Індія зберігала високі темпи зростання ВВП на рівні 7,8% у квітні–червні, тоді як Туреччина поєднувала позитивну економічну динаміку з інфляцією 31,75%. Бразилія демонструвала помірне зростання на тлі сповільнення інфляції до 4,44%.
«Липень 2026 року підтвердив, що українська економіка здатна підтримувати фінансову стабільність навіть за надзвичайно високих воєнних витрат, однак ця модель залишається залежною від зовнішніх ресурсів. Зростання резервів, міжнародні гранти та пільгові кредити дають можливість фінансувати оборону й соціальні зобов’язання, але не усувають головних структурних проблем – дефіциту торговельного балансу, недостатнього промислового виробництва та нестачі робочої сили», – зазначив Уракін.
На думку засновника Experts Club, основним завданням економічної політики наступних років має стати перехід від моделі воєнної стабілізації до моделі інвестиційного та виробничого зростання.
«Наступний етап економічної політики має полягати не лише у підтриманні фінансової стабільності, а у перетворенні імпортованого обладнання, міжнародних коштів та оборонних видатків на нові виробничі активи. Основою довгострокового розвитку мають стати енергетична автономність, оборонно-промисловий комплекс, агропереробка, машинобудування, локалізація виробництва, логістика, цифрові технології та експорт продукції з високою доданою вартістю. Саме від здатності реалізувати таку трансформацію залежатиме перехід України від економіки воєнної стабілізації до моделі стійкого післявоєнного зростання», – підсумував Максим Уракін.
Керівник проекту “Економічний Моніторинг”, кандидат економічних наук Максим Уракін
Таїланд запустив нову цифрову систему оформлення довгострокових віз Long-Term Resident (LTR), які дозволяють іноземним інвесторам, заможним пенсіонерам та висококваліфікованим фахівцям проживати в країні до десяти років. З моменту запуску програми у вересні 2022 року влада схвалила понад 12 тис. заявок, оцінивши сукупний економічний ефект у $1,28 млрд.
До системи інтегровані Департамент консульських справ, Імміграційне бюро, Департамент зайнятості та Податкове управління Таїланду.
Раніше заявникам доводилося взаємодіяти з кількома державними структурами, що ускладнювало оформлення віз та дозволів на роботу.
Нова платформа, запущена у вересні 2026 року, забезпечує централізовану обробку документів та обмін інформацією між відомствами.
Крім того, іноземні інвестори та фахівці можуть звертатися до Thailand Investment and Expat Services Center (TIESC), що працює в діловому комплексі One Bangkok у Бангкоку.
За даними BOI, за чотири роки реалізації програми схвалення на отримання LTR отримали 12 010 іноземних громадян.
Перше місце за кількістю схвалених заявок посідають громадяни США — понад 2400 осіб.
На другому місці — Японія з понад 1300 схваленнями, на третьому — Велика Британія — понад 1000.
Значну частину японських учасників становлять висококваліфіковані фахівці, які працюють в автомобільній промисловості, електроніці та інших технологічних галузях Таїланду.
Найчисленнішою категорією отримувачів LTR стали заможні пенсіонери. Згідно з опублікованою статистикою, розподіл учасників програми виглядає наступним чином:
Заможні пенсіонери (Wealthy Pensioners) — 4561 особа.
Члени сімей основних отримувачів (Dependents) — 3891.
Висококваліфіковані фахівці (Highly-Skilled Professionals) — 1779.
Фахівці, які дистанційно працюють на закордонні компанії (Work-from-Thailand Professionals) — 1043.
Заможні інвестори (Wealthy Global Citizens) — 737.
Серед отримувачів віз у двох професійних категоріях 54 % обіймають керівні посади, ще 36 % є фахівцями різних напрямків.
При цьому окремі дані про кількість громадян України, які беруть участь у програмі, в опублікованому звіті BOI не наводяться.
За оцінкою Ради з інвестицій, за чотири роки програма LTR забезпечила економіці Таїланду близько 43 млрд батів, або $1,28 млрд.
У середньому на одного отримувача візи припадає понад 3,6 млн батів, що еквівалентно приблизно $107 тис. економічного ефекту.
У розрахунок включено прямі інвестиції іноземців, витрати на проживання та споживання всередині країни, візові збори та податкові надходження від висококваліфікованих фахівців.
Отже, показник у 1,28 млрд доларів не означає, що вся ця сума надійшла до Таїланду виключно у вигляді прямих іноземних інвестицій.
Генеральний секретар BOI Наріт Тхердстерасукді зазначив, що програма сприяє залученню міжнародних фахівців та керівників компаній, необхідних для розвитку високотехнологічних галузей.
Зокрема, Таїланд зацікавлений у розширенні виробництва напівпровідників, розвитку штучного інтелекту, робототехніки, авіаційної промисловості, біотехнологій та сучасної електроніки.
Програма Long-Term Resident передбачає чотири основні категорії іноземних громадян: заможні інвестори, забезпечені пенсіонери, фахівці, які працюють дистанційно на закордонні компанії, та висококваліфіковані професіонали.
Для кожної категорії передбачені окремі вимоги щодо доходів, вартості активів, інвестицій, професійної діяльності та медичного страхування.
У січні 2025 року уряд Таїланду вже пом’якшив низку умов участі в програмі.
Зокрема, для висококваліфікованих фахівців та віддалених працівників було скасовано обов’язкову вимогу щодо наявності щонайменше п’яти років професійного досвіду.
Для віддалених працівників мінімальний оборот іноземної компанії-роботодавця було знижено з 150 млн доларів до 50 млн доларів.
Для заможних інвесторів акцент було перенесено з обов’язкового річного доходу в розмірі 80 тис. доларів на наявність активів та довгострокових інвестицій у Таїланді на суму не менше 500 тис. доларів.
Ці зміни розширили коло потенційних учасників програми, однак новий цифровий портал 2026 року сам по собі не скасовує чинних фінансових вимог.
Віза LTR передбачає право проживання строком до десяти років: спочатку дозвіл надається на п’ять років, після чого може бути продовжено ще на п’ять за умови дотримання встановлених умов.
Серед переваг програми — спрощені процедури імміграційної звітності, можливість отримання цифрового дозволу на роботу для відповідних категорій та окремі податкові пільги.
Вартість оформлення LTR у Таїланді після схвалення становить 50 тис. батів. Подання заяви та її попередній розгляд здійснюються безкоштовно.
При цьому LTR є довгостроковою візою, а не автоматичним наданням постійного дозволу на проживання або громадянства Таїланду. Окрім LTR, країна продовжує використовувати спеціальні візові інструменти для іноземних керівників компаній та технологічних підприємців, зокрема BOI Visa та Smart Visa.
Рада з інвестицій Таїланду розглядає ці механізми як частину державної політики щодо залучення іноземного капіталу, кваліфікованих кадрів та розвитку технологічних галузей економіки.
Ціни пропозиції імпортного скрапленого газу на польсько-українському кордоні станом на 6 листопада 2026 року перевищили $1500 за тонну, тоді як на південних пунктах пропуску гуртова вартість ресурсу наблизилася до аналогічного рівня.
Про це повідомила Консалтингова група «А-95» 6 листопада, зазначивши, що подорожчання пов’язане зі скороченням світової пропозиції пропану та бутану, зміною міжнародних торговельних потоків і зростанням логістичних витрат.
За даними аналітиків, погіршення ситуації на глобальному ринку скрапленого нафтового газу (LPG) зумовлене скороченням виробництва у країнах Перської затоки та порушенням морських постачань унаслідок атак на цивільні судна.
Це призвело до зменшення експорту з Близького Сходу, який традиційно забезпечує значну частину потреб азійських споживачів.
У результаті країни Азії посилили конкуренцію з європейськими імпортерами за американський скраплений газ, що спричинило додаткове зростання міжнародних котирувань.
За інформацією «А-95», у жовтні 2026 року до Північно-Західної Європи зі США надійшло 568 тис. тонн скрапленого газу, що на 17% менше, ніж за аналогічний період минулого року.
На тлі скорочення пропозиції котирування пропану в регіоні за жовтень збільшилися на $173 за тонну, а бутану – на $345 за тонну.
Аналогічна тенденція спостерігається на середземноморському ринку, де одним із ключових цінових орієнтирів залишаються котирування алжирської енергетичної компанії Sonatrach.
Зокрема, у жовтні ціни на пропан Sonatrach зросли на $155 за тонну, тоді як бутан подорожчав на $300 за тонну.
Для України ситуація ускладнюється дефіцитом ресурсу на ринках сусідніх європейських країн, насамперед Румунії, Польщі та Литви.
Саме ці держави залишаються основними напрямками постачання імпортного автомобільного газу, тому зростання їхніх внутрішніх цін безпосередньо впливає на закупівельну вартість пального для українських трейдерів.
Додатковими чинниками подорожчання є безпекові ризики морських перевезень у Чорному морі та тривале очікування автомобільного транспорту на прикордонних переходах.
За оцінками «А-95», нинішні гуртові ціни створюють передумови для подальшого збільшення роздрібної вартості автогазу в Україні.
У жовтні середня ціна цього виду пального на українських АЗС зросла на 13,75 грн/л, до 57,66 грн/л, а на початку листопада наблизилася до 60 грн/л.
Експерти не виключають, що в другій половині листопада ціни в окремих мережах АЗС можуть досягти 66 грн/л, якщо високий рівень імпортних котирувань збережеться.
Sonatrach – державна нафтогазова компанія Алжиру, один із провідних виробників та експортерів енергоносіїв в Африці. Її цінові індикатори на пропан і бутан використовуються учасниками середземноморського ринку скрапленого газу.
Роздрібні ціни на автомобільний скраплений газ в Україні можуть зрости до 66 грн за літр в окремих мережах АЗС у другій половині листопада 2026 року через глобальний дефіцит ресурсу, подорожчання імпорту та ускладнення логістики.
Про це повідомила Консалтингова група «А-95» у пресрелізі від 6 листопада за результатами моніторингу українського та європейського паливних ринків.
За даними аналітиків, упродовж жовтня середня роздрібна ціна автогазу в Україні збільшилася на 13,75 грн/л, до 57,66 грн/л. Таким чином, лише за місяць пальне подорожчало приблизно на 31%.
Станом на 6 листопада середня вартість скрапленого газу на українських АЗС наблизилася до 60 грн/л.
Основною причиною зростання цін експерти називають обмежену пропозицію пропану та бутану на світовому ринку. Скорочення виробництва у країнах Перської затоки та порушення морських перевезень через безпекові ризики призвели до зменшення постачань із Близького Сходу.
У результаті азійські покупці, які традиційно закуповують значні обсяги скрапленого газу в цьому регіоні, почали активніше конкурувати з європейськими споживачами за американський ресурс.
Водночас на українському ринку додатковий тиск на ціни створює дефіцит скрапленого газу в Польщі, Румунії та Литві, які є основними напрямками імпорту автогазу в Україну.
Ситуацію ускладнюють зростання транспортних витрат через безпекові ризики у Чорному морі та черги на автомобільних пунктах пропуску.
За інформацією «А-95», станом на 6 листопада ціни пропозиції імпортного автогазу на польсько-українському кордоні перевищили $1500 за тонну. На південних пунктах пропуску гуртова вартість також наблизилася до $1500 за тонну.
«З огляду на поточні ціни пропозиції імпортного ресурсу, у другій половині місяця в окремих мережах АЗС автогаз може здорожчати до 66 грн/л», – зазначають у Консалтинговій групі «А-95».
Прогноз стосується можливого рівня цін в окремих мережах, а не середньої вартості автогазу по Україні.
Консалтингова група «А-95» спеціалізується на дослідженнях українського ринку нафтопродуктів, моніторингу цін, аналізі імпорту пального та паливної логістики.
