Найбільша мережа автозаправних комплексів України UKRNAFTA підготувала нову вигідну пропозицію для наших захисників та захисниць.
З 1 по 31 липня 2026 року просто покажіть на касі застосунок Армія+ та отримайте знижку 50% на каву та усі великі хотдоги.
Важливо! Акція не розповсюджується на мініхотдоги.
Ще у грудні 2024 року державна мережа UKRNAFTA стала першим паливним партнером Міністерства оборони у програмі вдячності військовим Плюси у застосунку Армія+.
Завдяки програмі лояльності військові отримують:
-3 грн/л на бензин і дизель;
-0,5 грн/л на скраплений газ;
-30% на продукцію кафе;
-10% на товари в магазинах.
За час дії програми станом на середину травня 2026 року UKRNAFTA допомогла захисникам і захисницям заощадити понад 200 млн грн – понад 165 млн грн на пальному; 28 млн грн на стравах кафе; 9 млн грн на товарах у магазинах.
АТ “Укрнафта” – найбільша нафтовидобувна компанія України, є оператором найбільшої національної мережі АЗК – UKRNAFTA. У 2024 році компанія вступила в управління активами Glusco. У 2025 році завершила угоду з Shell Overseas Investments BV про купівлю мережі Shell в Україні. Загалом оперує майже 700 АЗК.
Компанія реалізує комплексну програму відновлення діяльності та оновлення формату автозаправних станцій своєї мережі. З лютого 2023 року випускає власні паливні талони та картки “NAFTAКарта”, що реалізуються юридичним і фізичним особам через ТОВ “Укрнафта-Постач”.
Найбільшим акціонером “Укрнафти” є НАК “Нафтогаз України” з часткою 50%+1 акція.
У листопаді 2022 року ставка Верховного головнокомандувача ЗСУ ухвалила рішення про передачу державі частки корпоративних прав компанії, що належали приватним власникам, якою зараз управляє Міноборони.
Як повідомляє Еxperts.new, після періоду відносного затишшя ціни на житло в Україні знову почали зростати, йдеться у червневому звіті про фінансову стабільність Національного банку України.
За даними НБУ, за останні півроку вартість житла зросла. На первинному ринку ціни в оголошеннях збільшилися приблизно пропорційно до девальвації гривні, оскільки в Україні ціни на нерухомість традиційно вказуються в доларах США. На вторинному ринку зростання було швидшим — на 5–10 п. п. вище за девальвацію.
Додатковим фактором стало різке підвищення собівартості будівництва через стрибок цін на паливо. Це посилило тиск на ціни в новому будівництві та обмежило можливість девелоперів утримувати вартість на колишньому рівні.
При цьому НБУ зазначає, що ціни на житло залишаються історично низькими порівняно з доходами домогосподарств. У I кварталі 2026 року співвідношення ціни житла до доходів становило 8,7х для первинного ринку та 8,6х для вторинного.
Інша ситуація спостерігається на ринку оренди. Через зимові атаки на енергетичну інфраструктуру та пов’язані з ними ризики зростання орендних ставок сповільнилося. У Києві, на півдні та в центрі країни вартість оренди практично не змінилася з минулої осені. Подорожчання тривало переважно в західних областях.
Співвідношення ціни вторинного житла та оренди в I кварталі дещо підвищилося і склало 10,4х, однак все ще не перевищило довгостроковий середній показник.
Для покупців це означає, що житло залишається відносно доступним за історичними мірками, але невизначеність, безпека та стан енергетичної інфраструктури продовжують обмежувати попит. Для інвесторів ситуація менш однозначна: зростання цін на купівлю при майже стабільній оренді знижує короткострокову привабливість купівлі житла для здачі в оренду, особливо в Києві та центральних регіонах.
У середньостроковій перспективі динаміка ринку залежатиме від курсу гривні, вартості будівництва, безпеки, стану енергетики та відновлення іпотечного кредитування.
NBU, ЖИТЛО, НЕРУХОМІСТЬ, ОРЕНДА, ЦІНА
Як повідомляє Fixygen, акціонери ПАТ «Житомирмолоко» 3 липня 2026 року проведуть позачергові загальні збори, на яких розглянуть питання продажу 100% корпоративних прав ДП «Новоград-Волинський сиркомбінат» ТОВ «Фаворит Компані».
До порядку денного також включено питання про збільшення перед продажем статутного капіталу дочірнього підприємства на 80,1 млн грн за рахунок зарахування боргу «Новоград-Волинського сиркомбінату» перед ТОВ «КОМО Україна». Статутний капітал сиркомбінату може бути збільшений до 80,37 млн грн із 0,23 млн грн.
Акціонери також розглянуть питання безоплатної передачі сиркомбінату нерухомого майна «Житомирмолока», зокрема виробничих будівель загальною площею 22,6 тис. кв. м та очисних споруд у селі Наталівка Житомирської області.
ПАТ «Житомирмолоко» входить до групи компаній «КОМО». За даними системи розкриття НКЦПФР, власником 94,9755% акцій товариства є кіпрська WMG West Milk Limited.
В Україні з 1 липня набирає чинності вимога, згідно з якою всі вантажні транспортні засоби, що вперше реєструються для здійснення міжнародних перевезень, мають бути обладнані смарт-тахографами другого покоління (G2v2).
Згідно з повідомленням Міністерства розвитку громад та територій, ця вимога є частиною зобов’язань України в рамках Угоди про лібералізацію вантажних перевезень з ЄС.
«Ми послідовно гармонізуємо наше законодавство зі стандартами ЄС, щоб українські компанії могли працювати за однаковими правилами зі своїми європейськими колегами», — цитуються в релізі слова заступника міністра розвитку громад і територій Сергія Деркача.
У міністерстві пояснили, що смарт-тахограф другого покоління автоматично фіксуватиме режими роботи та відпочинку водія, а також визначатиме місцезнаходження транспортного засобу.
Однак у відомстві наголосили, що відповідна вимога стосується лише тих вантажівок, які з 1 липня 2026 року вперше реєструються в Україні для здійснення міжнародних перевезень.
Зазначається, що наразі в Україні працює понад 100 центрів, які здійснюють оформлення та обслуговування карток для смарт-тахографів. Таким чином, вже було видано понад 29 тис. таких карток.
Також триває навчання інспекторів Державної служби України з безпеки на транспорті роботі з новими пристроями, що дозволить ефективно перевіряти як українські, так і іноземні транспортні засоби, – додали в прес-релізі.
Кошти, які спрямовуються на відновлення українського бізнесу, мають одночасно виконувати другу функцію – готувати компанії до роботи на єдиному ринку ЄС, йшлося під час дискусії у межах Ukraine Recovery Conference у Гданську.
Ключовим питанням панелі стало те, чи достатньо нинішні інструменти підтримки українського бізнесу поєднують короткострокове відновлення з довгостроковою підготовкою до європейської інтеграції. Учасники обговорювали, як зробити так, щоб кожне євро відновлення не лише допомагало компаніям пережити наслідки війни, а й наближало їх до стандартів, правил і практик єдиного ринку ЄС.
У фокусі дискусії були результати регіональних діалогів з бізнесом, проведених Офісом віцепрем’єра та програмою Ukraine2EU. Протягом шести місяців до діалогів долучилися понад 600 компаній із шести секторів економіки. Один із головних висновків полягав у тому, що компанії, які найкраще підготовлені до ринку ЄС, часто досягали цього не завдяки окремим програмам відновлення, а завдяки вимогам європейських покупців.
“Для бізнесу євроінтеграція — це не абстрактний політичний процес, а дуже практичний набір вимог: європейські стандарти, сертифікація, належне корпоративне управління, прозора фінансова звітність, відповідність регуляторним вимогам та здатність бути надійним партнером для європейських покупців і інвесторів. Наші регіональні діалоги з бізнесом показали, що найбільший розрив сьогодні полягає не у ставленні до європейської інтеграції — український бізнес переважно підтримує цей курс, — а в недостатньому розумінні конкретних вимог, майбутніх змін та практичних інструментів, які допоможуть підготуватися до інтеграції в єдиний ринок ЄС. Саме тому наше завдання — зробити цей процес максимально зрозумілим, практичним і доступним для українських підприємців”, – зазначила радниця Віцепрем’єр-міністра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України Вікторія Лобунь.
За словами керівниці програми Ukraine2EU Манте Макаускайте, регіональні діалоги є лише одним із елементів ширшої роботи з підготовки української економіки до членства в ЄС.
“Підготовка бізнесу до вступу в ЄС не може зводитися лише до інформування про правила. Компаніям потрібні практичні інструменти: консультації, секторальні дорожні карти, підтримка у впровадженні стандартів, доступ до партнерств і розуміння того, як працює єдиний ринок. Саме така комплексна підготовка дозволяє економіці не просто адаптуватися до вимог ЄС, а й використати вступ як можливість для зростання”, – сказала Макаускайте.
Учасники дискусії наголошували, що для частини українських підприємств саме покупець із Німеччини, Польщі чи іншої країни ЄС ставав головним стимулом для запровадження стандартів, поліпшення якості звітності, аудиту, внутрішніх процедур і комплаєнсу. Водночас це створює ризик, що компанії, які не мають прямого виходу на покупців у ЄС, залишаються поза процесом практичної підготовки до європейського ринку.
Керівник Рамкової програми інвестицій в Україну Європейської Комісії Габріель Бланк зазначив, що наявні інструменти підтримки України вже враховують зв’язок між відновленням і євроінтеграцією, але їхній ефект має бути ще більш цілеспрямованим для бізнесу.
“Ukraine Facility, Ukraine Investment Framework та інструменти міжнародних фінансових інституцій уже створюють основу для того, щоб відновлення було пов’язане з майбутнім членством України в ЄС. Але наше завдання – зробити цей зв’язок максимально практичним для компаній. Підтримка має допомагати не лише відновлювати активи, а й підвищувати управлінську, фінансову та регуляторну готовність бізнесу до роботи на єдиному ринку”, – підкреслив Бланк.
Окремо обговорювалося питання доступу до фінансування. Для банків і фінансових інституцій важливим є не лише політичний контекст майбутнього вступу України до ЄС, а й наявність банківського, зрозумілого та прозорого проєкту. Якісна бухгалтерія, чисті фінансові дані, надійний аудит і корпоративне управління розглядалися як елементи, що одночасно роблять компанію більш інвестиційно привабливою та ближчою до вимог єдиного ринку ЄС.
“Банк фінансує не календар вступу країни до ЄС, а конкретний проєкт, який можна оцінити, структурувати і супроводжувати. Для нас важливі прозорі фінансові дані, якісна звітність, зрозуміла бізнес-модель, аудит і здатність компанії виконувати свої зобов’язання. Але саме ці речі є і частиною домашньої роботи, яку бізнес має виконати для інтеграції до єдиного ринку”, – зазначив Кароль Тофіль, директор з міжнародних партнерств Польського державного банку розвитку.
За його словами, підготовка до єдиного ринку та підготовка до залучення фінансування часто є одним і тим самим процесом.
“Коли компанія наводить лад у звітності, управлінні, даних і комплаєнсі, вона одночасно стає зрозумілішою для банку та сильнішою як потенційний учасник європейських ланцюгів постачання. Це не два окремі треки, а одна логіка підвищення довіри до бізнесу”, – додав Тофіль.
Учасники дискусії звернули увагу, що найбільш уразливою групою залишаються регіональні малі та середні підприємства, виробники середнього масштабу та компанії, орієнтовані переважно на внутрішній ринок. Саме вони можуть найбільше відчути майбутнє наближення до правил ЄС, але водночас мають найменший доступ до дешевшого фінансування, консультаційної підтримки, покупців з ЄС і програм підготовки до стандартів.
Директорка зі стратегічного розвитку міжнародних ринків, регуляторної політики та взаємодії з органами влади ТОВ “Епіцентр К” Катерина Гаврись зазначила, що для великого бізнесу питання відновлення, інвестицій і підготовки до ринку ЄС уже пов’язані між собою на практичному рівні.
“Для компанії, яка працює в ритейлі, агросекторі, виробництві та енергетиці, європейські стандарти – це не теорія, а щоденна операційна робота. Відновлення потребує капіталу, але сам капітал не вирішує проблему, якщо компанія не має доступу до обладнання, технологій, фахівців, сертифікації та довгострокового планування. Бізнесу потрібні інструменти, які одночасно допомагають відбудовуватися і ставати конкурентним у ЄС”, – сказала Гаврись.
За її словами, з погляду компаній підтримка має бути більш комплексною.
“Бізнесу бракує не лише доступу до грошей. Часто бракує правильного типу фінансування, гарантій, консультаційної підтримки, допомоги з підготовкою проєктів і розуміння, як саме перетворити інвестицію у відповідність стандартам ЄС. Саме це потрібно змінювати в інструментах підтримки”, – наголосила представниця “Епіцентр К”.
Ще одним викликом названо те, що частина українських власників уже інвестує у виробництво безпосередньо в країнах ЄС, де фінансування дешевше, а правила єдиного ринку вже діють. Такий процес є формою інтеграції українського капіталу в європейський простір, але водночас піднімає питання про те, як зменшити ризикову різницю між інвестиціями в Україні та в країнах ЄС.
У цьому контексті учасники обговорювали роль гарантій, механізмів розподілу ризиків, змішаного фінансування та консультаційної підтримки. Ішлося про те, що український проєкт має стати не менш банківським і зрозумілим для фінансових інституцій, ніж аналогічний проєкт у Польщі чи Литві.
Асоційована директорка, заступниця Голови ЄБРР в Україні, Леся Кузьменко наголосила, що підтримка бізнесу має починатися ще до моменту, коли проєкт стає повністю банківським.
“Найскладніше завдання – допомогти компанії пройти шлях від потенційно цікавої ідеї до проєкту, який може бути профінансований. Для цього потрібні не лише кредити, а й гарантії, розподіл ризиків, консультаційна підтримка, робота з корпоративним управлінням, фінансовою звітністю, стандартами і стійкістю бізнесу. У багатьох випадках саме така підготовка одночасно робить компанію інвестиційно привабливою і ближчою до ринку ЄС”, – сказала Кузьменко.
Окрема частина дискусії була присвячена ЄБРР як одному з найбільших інвесторів у реальну економіку України. За даними, наведеними під час панелі, станом на 1 червня 2026 року загальний обсяг фінансування ЄБРР для України становив EUR 23,74 млрд у 696 проєктах. Також зазначалося, що другий рік поспіль понад 90% проєктів ЄБРР та 57% його інвестицій припадали на приватний сектор.
Учасники панелі також розглядали українську інтеграцію до ЄС не лише як питання допомоги Україні, а і як елемент посилення європейської конкурентоспроможності. Українські компанії, які відповідають стандартам ЄС, можуть стати частиною виробничих ланцюгів, аграрного та промислового потенціалу, біомаси, логістичних коридорів і ринку кваліфікованої праці, необхідних для розширеного єдиного ринку.
Польський напрям співпраці було розглянуто як один із прикладів практичної інтеграції. Під час дискусії зазначалося, що в Україні працюють понад 3,6 тис. компаній з польським капіталом, тоді як у Польщі діють майже 27 тис. компаній з українським капіталом. Вони становлять найбільшу групу іноземних компаній у Польщі – майже 28% усіх іноземних підприємств.
Мачей Легутко, директор департаменту міжнародної співпраці асоціації “Роботодавці Польщі”, зазначив, що українсько-польські виробничі зв’язки вже мають значний масштаб, але для переходу на новий рівень потрібне зняття бар’єрів у стандартах, фінансуванні та сприйнятті ризику.
“Польський бізнес бачить в Україні не лише ринок, а й партнера для спільних ланцюгів доданої вартості. Але щоб український постачальник увійшов у польський чи ширший європейський виробничий ланцюг як рівний партнер, він має підтвердити стандарти, стабільність, якість управління і здатність виконувати контрактні зобов’язання. Польський досвід перед вступом до ЄС показує, що саме ця підготовка відкриває бізнесу доступ до масштабування”, – сказав Легутко.
Водночас бар’єрами для повноцінного входження українських постачальників до польських та ширших європейських виробничих ланцюгів залишаються стандарти, фінансування, ризиковий профіль українських проєктів і спроможність компаній підтвердити свою відповідність вимогам замовників.
Посол з особливих доручень з питань координації відновлення та відбудови України МЗС Литви Дарюс Скусявічюс наголосив, що підтримка українського бізнесу є інвестицією у майбутню економічну архітектуру Європи.
“Для Литви логіка раннього залучення дуже проста: Україна вже є частиною європейської економічної безпеки, навіть якщо процес членства ще триває. Інвестуючи в підготовку українських компаній до стандартів ЄС, ми інвестуємо не в благодійність, а в майбутню конкурентоспроможність, стійкість і стратегічну автономію Європи”, – зазначив Скусевічюс.
У межах дискусії було анонсовано двосторонню бізнес-партнерську програму Литви, яка має стати прикладом практичного підходу до підготовки українських компаній. Її логіка полягає у партнерстві з компанією з ЄС, яке фінансує не лише конкретну операцію, а й підготовку бізнесу до стандартів і вимог єдиного ринку.
“Партнерство з компанією з ЄС має допомогти українському бізнесу не просто продати продукт, а й навчитися працювати за правилами ринку, на який він виходить. Це модель, у якій стандарт вбудовується з самого початку, а підготовка стає частиною інвестиції”, – додав Скусевічюс.
Учасники дискусії дійшли висновку, що відновлення українського бізнесу має бути пов’язане з інвестиційною готовністю, доступом до фінансування, стандартами ЄС і включенням у європейські ланцюги доданої вартості. Відновлення без підготовки до єдиного ринку може допомогти компаніям пережити кризу, але не гарантує їхньої конкурентоспроможності після вступу України до ЄС.
Ukraine Recovery Conference – міжнародна конференція з відновлення України, яка об’єднує уряди, міжнародні фінансові інституції, бізнес, органи місцевого самоврядування та громадянське суспільство для мобілізації підтримки відбудови, інвестицій та економічної стійкості України. URC 2026 відбулася 25-26 червня у Гданську за спільного головування Польщі та України. Форум був сфокусований на підтримці реконструкції України, залученні інвестицій для українського бізнесу, а також на секторах, найбільш постраждалих від російської агресії, зокрема енергетиці, критичній інфраструктурі та логіс
UKRAINE RECOVERY CONFERENCE, urc, БЛАНК, ГАВРИСЬ, ЄС, КУЗЬМЕНКО, ЛЕГУТКО, ЛОБУНЬ, МАКАУСКАЙТЕ, СКУСЯВІЧЮС, ТОФІЛЬ, УКРАЇНА
Акціонери СК «ВУСО» (Київ) на зборах 29 червня ухвалили рішення про спрямування на виплату дивідендів 20,013 млн грн із чистого нерозподіленого прибутку за 2025 рік, що становить 279,7 млн грн.
Як повідомила компанія в системі розкриття інформації НКЦБФР, решту нерозподіленого прибутку в розмірі 259,7 млн грн залишити нерозподіленим.
Зазначається, що виплата дивідендів здійснюватиметься з розрахунку 0,73 грн на одну акцію. Виплата дивідендів відбуватиметься в повному обсязі безпосередньо акціонерам у встановленому законодавством порядку протягом шести місяців з дня ухвалення відповідного рішення загальними зборами акціонерів.
СК «ВУСО» заснована у 2001 році. Є членом МТСБУ та УФС, учасником Угоди про пряме врегулювання збитків та членом Ядерного страхового пулу.
Валові премії компанії за 2025 рік склали 5,136 млрд грн, що на 48,36% більше, ніж за 2024 рік, чисті премії зросли на 47,92% – до 4,593 млрд грн, а чисті зароблені премії – на 48,74%, до 4,071 млрд грн.
Частка фізичних осіб у валових преміях страховика за підсумками 2025 року становила 60,56%, а частка перестраховиків – 0,84%.
СК «ВУСО» за 2025 рік виплатила своїм клієнтам 1,791 млрд грн, що на 26,64% перевищує обсяг страхових виплат і відшкодувань за 2024 рік; рівень виплат знизився на 5,98 п.п. – до 34,87%.
Активи страховика станом на 1 січня 2026 року зросли на 63,43% – до 3,133 млрд грн, власний капітал зріс на 32,49% – до 1,001 млрд грн, зобов’язання – на 83,57%, до 2,132 млрд грн,
грошові кошти та їхні еквіваленти – на 59,50%, до 1,210 млрд грн.
