ТОВ СП “Нібулон” у 2023-2025 роках інвестував $22,5 млн у модернізацію та цифровізацію агровиробництва, зокрема залучивши EUR12,8 млн довгострокового фінансування від Експортно-інвестиційного фонду Данії (EIFO), повідомила пресслужба компанії.
У межах модернізації компанія оновила парк сільськогосподарської техніки, впровадила цифрові рішення для управління виробничими процесами, перейшла на нову модель обробітку ґрунту, що дало змогу скоротити кількість проходів техніки по полю, які призводять до ущільнення ґрунту, а також зменшило споживання пального та виробничі витрати.
Компанія повідомила, що в результаті модернізації витрати пального скоротилися на 10 л/га, використання засобів захисту рослин – до 50%, насіння – на 10-20%, а ефективність використання азоту (NUE) зросла на 30%.
В повідомленні зазначено, що реалізовані заходи забезпечили зростання валового збору на 50%, а продуктивності сільськогосподарської техніки – на 65%.
Згідно з оприлюдненими даними, EBITDA агровиробничого напряму у 2025 році становила $329/га. При цьому близько 40% земельного банку агрохолдингу знаходиться на півдні України, який найбільше постраждав від кліматичних змін після руйнування Каховської ГЕС. Фінансовий результат також враховує $4,6 млн збитків від втрати врожаю соняшнику через посуху.
Компанія також повідомила, що в межах адаптації до змін клімату переглядає структуру сівозміни та тестує альтернативні посухостійкі культури, зокрема сорго, нут, сочевицю та льон.
Крім того, у маркетинговому році 2025/26 агрохолдинг започаткував пілотний проєкт із контрактного вирощування кукурудзи та соняшнику на площі близько 100 га, а також працює з насіннєвим матеріалом інших сортових культур.
Також зазначається, що компанія опрацьовує модель зрошення для південних регіонів України, яка передбачає полив близько 1 тис. га сільськогосподарських земель.
Наразі агровиробничий напрям “Нібулону” обробляє 52 тис. га земельного банку, об’єднує 14 філій у чотирьох кластерах та використовує 41 одиницю польової техніки.
ТОВ СП “Нібулон” до війни обробляв 82 тис. га землі у 12 областях України та експортував сільгосппродукцію у понад 70 країн світу. Зернотрейдер у 2021 році експортував максимальні за час свого існування 5,64 млн тонн сільгосппродукції. Після початку війни компанія була змушена перенести центральний офіс із Миколаєва до Києва. Крім 23 елеваторних комплексів “Нібулон” має власні автотранспортні й залізничні потужності, а також флот, збудований на власній суднобудівній верфі. У воєнний час цей флот продовжує здійснювати річкові перевезення.
Компанія також активно розвиває власний підрозділ гуманітарного розмінування для відновлення безпеки на орендованих землях та допомоги агросектору України. “Нібулон” є сертифікованим оператором протимінної діяльності.
Обсяг виробництва сільськогосподарської продукції в Україні в січні-квітні 2026 року збільшився на 1,7% порівняно з аналогічним періодом минулого року, тоді як за результатами трьох місяців зростання становило 1,2%, повідомила Державна служба статистики (Держстат).
Згідно з оприлюдненими даними, позитивна динаміка була забезпечена виключно галуззю тваринництва, оскільки дані з рослинництва до червня традиційно не формуються.
Основним чинником зростання стали сільгосппідприємства, які наростили обсяги виробництва на 10,5%. Найкращі показники у цьому секторі за підсумками чотирьох місяців продемонстрували Чернівецька (+32,2%), Донецька (30,8%), Закарпатська (30,0%) та Львівська (29,4%) області, тоді як погіршення показників було зафіксовано у чотирьох областях: Херсонській (на 35,4%), Сумській (на 7,6%), Вінницький (на 3,6%) та Миколаївській (на 3%).
У господарствах населення спад виробництва залишився на рівні першого кварталу – 15,7%. Найбільше скорочення в приватному секторі спостерігалося в Донецькій (67%), Закарпатській (48,4%) і Тернопільській (35,9%) областях.
Невелике зростання у господарствах населення було зафіксовано лише у двох областях – Київській (1,0%) та Одеській (0,1%).
Як повідомлялося, за підсумками 2025 року сільгоспвиробництво в Україні скоротилося на 6,8% порівняно з 2024 роком. У січні 2026 року було зафіксовано зростання на 3,2%, проте за підсумками січня-лютого воно сповільнилося до 1,7%.
агровиробництво, ДЕРЖСТАТ, сільське господарство, ТВАРИННИЦТВО
Собівартість виробництва сільськогосподарської продукції в Україні за підсумками 2026 року може збільшитися на 20%, що вдвічі перевищить попередні очікування, повідомив генеральний директор асоціації “Український клуб аграрного бізнесу” (УКАБ) Олег Хоменко під час економічного огляду Центру економічної стратегії (ЦЕС) у п’ятницю.
“Прогноз щодо зростання витрат на 5-10% – це занадто оптимістичний сценарій. Фактично ми готуємося до плюс 20%. Головні чинники – стрибок цін на дизель та газ. Останній є критичним не лише для сушіння зерна, а й для вартості добрив”, – наголосив він.
Хоменко пояснив, що аграрії розпочали посівну на певних запасах минулого року, закупивши пальне та добрива за старими цінами. Проте для завершення польових робіт доведеться докуповувати ресурси вже за високою ринковою вартістю, що “з’їсть” фінансовий резерв господарств.
Окремою проблемою очільник УКАБ назвав дефіцит мінеральних добрив. Через війну їх внутрішнє виробництво впало вдвічі – до 1 млн тонн на рік, що вже спричинило брак аміачної селітри перед початком сезону.
“Менше добрив – це прямий шлях до падіння врожайності. Зараз ситуацію дещо рятує гарний запас вологи в ґрунті, але якщо літо буде посушливим, особливо на півдні, погодні ризики лише посилять ефект від економії на технологіях”, – додав гендиректор асоціації.
Торкаючись теми світових цін, Хоменко зауважив, що Україна, попри великі обсяги експорту, не є “геймченджером”. Внутрішні витрати українських аграріїв не впливають на світові котирування, тому аграріям буде важко перекласти зрослу собівартість на покупців. На його думку, конкурентну перевагу матимуть ті країни, де уряди застосовують компенсації або скасовують акцизи для фермерів, як це практикують у ЄС.
Як повідомлялося, раніше аналітики ЦЕС прогнозували, що зростання вартості логістики та палива може додати до 10% до кінцевої ціни продовольства.
Alviva Group, власник лідера хлібобулочних виробів України ТОВ “Київ Хліб”, 2025 року отримала 5,419 тис тонн першого врожаю озимої пшениці і соняшнику у своєму пілотному для аграрного підрозділу сезоні, повідомила пресслужба групи в Facebook.
Нагададується, що 2024 року вона розпочала діяльність у Київській та Чернігівській областях, де має 4 тис. га сільгоспземель.
“5 419 тонн – загальний обсяг першого врожаю (озима пшениця та соняшник). 1 300 га — загальна площа земель, на яких проведено відновлення та рекультивацію. 204 га розміновано та 760 га розліснено для повернення територій у господарський обіг”, – поділилася своїми досягненнями Alviva Group.
Наступного сезону-2025–2026 компанія планує розширити посівні площі на 26% – до 3 510 га завдяки розмінуванню та рекультивації. Крім того, аграрний підрозділ Alviva Group має намір диверсифікувати структуру посівів і додасть до сівозміни жито, кукурудзу та ріпак.
Alviva Group – міжнародна група компаній сфери харчових технологій та послуг. Випускає хлібобулочну продукцію під брендами “Київхліб”, Tarta, Tendi, Norden Brod, British Sandwich, Mr Snex, Naturavo, Honey Moon і “Київмлин”.
Географія експорту групи охоплює 30 країн світу. Її земельний банк налічує понад 4 тис. га у Київській та Чернігівській областях.
Обсяг виробництва сільськогосподарської продукції в січні—жовтні 2025 року зменшився на 12,4% проти аналогічного періоду 2024 року, повідомила Державна служба статистики.
Так, за підсумками 10 місяців цього року індекс сільськогосподарської продукції в Україні становив 87,6% до січня-жовтня торік. Зокрема, показник по рослинницькій продукції сягнув 85,7%, тваринницької – до 96,5%.
Дещо більше втрат зазнали сільськогосподарські підприємства, де виробництво становило 85,1% від минулорічного рівня. При цьому показник по рослинницькій продукції сягнув 82,5%, тваринницької – до 99,0%.
Водночас у господарствах населення показник кращий — 93,6%. По рослинницькій продукції він становив 93,9%, по тваринницькій — 92,5%.
Значне падіння виробництва зафіксовано в Донецькій області, де його обсяг становить лише 56,6% від показника минулого року. Також відносно істотне зниження зафіксовано у Херсонській (69%), Дніпропетровській (77,3%) та Хмельницькій областях (77,0%).
Лише один регіон продемонстрував позитивну динаміку. У Закарпатській області виробництво с/г продукції становило 103,5%. При цьому ріст рослинницької продукції в області зафіксовано на рівні +1,7%, тваринницької на + 7,2%.
Сучасне агровиробництво щороку отримує нові винаходи, або ж вдосконалення старих практик, для покращення і розвитку землеробства. Це стосується не тільки добрив, а й методів обробітку ґрунту. Щодо самих добрив, останнім часом дедалі більше фермерів починають зменшувати використання добрив вироблених з синтетичних матеріалів пов’язаних і індустрією викопного палива,зокрема країни-агресорки. Натомість шукають органічні альтернативи, зокрема компостування та ґрунтовідновлювальні технології, пише SEEDS.
Чимало українських агровиробників вже застосовують у виробництві ІТ-технології, зокрема точне землеробство, яке дозволяє зменшувати непродуктивні втрати діючих речовин агрохімікатів, а також зменшувати забруднення ґрунтів, води й повітря, тобто робити процес вирощування культур більш економним та екологічним. Про те навіщо потрібне точне землеробство, які комплексні проблеми можна вирішувати та які нюанси у такого землеробства в інтерв’ю для СІДС розповів Роман Макухін, лектор курсу Organic Business Києво-Могилянської Бізнес Школи.
Цей матеріал був підготовлений в рамках інформаційного проєкту про екопрактики для сільського господарства у партнерстві з ГО «Екодія».
Роман Макухін, лектор курсу Organic Business Києво-Могилянської Бізнес Школи
– Яким саме чином точне землеробство дозволяє завдавати меншої шкоди довкіллю?
– Це чудові технології для того, щоб моніторити і визначати найгірші ділянки на полях і тільки потім вже застосовувати препарати. А от які препарати – це вже питання. Тому що нині точне землеробство використовується для того, щоб точково використовувати пестициди, щоб нібито наносити менше шкоди.
Але якщо ми говоримо про якийсь прогрес, про дійсно розвиток цивілізаційний, то треба не менше погіршувати ситуацію, а ліпше покращувати її. Ми маємо розуміти, що в збалансованому нормальному організмі, за умов простого дотримання санітарних умов, гігієни, серйозних наслідків не відбувається. Є вислів «загоюються, як на собаці». Тому, що собака вилизує свої рани, і та мікробіота, яка є в слині самої тварини, – це найкращий антибіотик, який тільки можна собі уявити. Це збалансований антибіотик.
Читайте також: Розорювання схилів України: як запобігти деградації ґрунтів
Так само з землею. На землях України ця мікробіота розвивалася внаслідок дуже активного біорізноманіття. Тварини, які жили на цих теренах мільйони років, насичували ці землі своїм послідом – за рахунок цього розвивався той самий чорнозем. Віками українські степи просто росли, ніхто їх не орав, і все це чудово розвивалося.
Та навіть за радянських часів рослинництво не потребувало такої кількості мінеральних добрив через застосування органіки. Дуже часто ця органіка неправильно використовувалась – просто накладали кагати в полях, і вони лежали там роками.
“Зменшення впливу на довкілля і непродуктивних втрат поживних речовин з добрив та гною тварин є однією з пріоритетних задач екологічного менеджементу у сільському господарстві Євросоюза. Так само це має стати й нашим пріоритетом, і не лише тому що це є частиною наших євроінтеграційних вимог. Нітратна Директива – це інструмент випробований десятиліттями нашими західними сусідами і це має сенс не тільки з екологічної але й економічної точки зору.
Знати скільки поживних речовин у ґрунті, скільки, коли і як вносити потрібно знайти кожному відповідальному фермеру, щоб ефективно планувати свою діяльність та не “удобрювати” лишній раз наші водойми. Один із корисних інструментів, який пропонує Нітратна Директива, є план внесення добрив, що зможе допомогти максимально використовувати поживні речовини, адже кожна втрата поживних речовин – це втрати для фермера, втрата для людей, щоб очистити або купити бутильовану воду, втрата для екосистеми”.
– Якими ж мають бути «правильні технології», які вже давно і активно використовують у світі?
– Зокрема, це компостування, яке дає можливість менші об’єми органічних добрив вносити в поля. Це можуть бути ті ж самі кагати в полях, але вони мають бути там не більше шести місяців для активного дозрівання. Сьогодні всі це вже роблять технологічно в величезних об’ємах.
Я дуже часто чув у великих агрохолдингах це неможливо зробити на їхніх площах – на тисячах гектарів. Якраз на тисячах гектарів це набагато легше зробити, аніж на фермі в 10 гектарів чи 50. Як, наприклад, це сьогодні робиться у Великій Британії, а там середня ферма – це якраз 50 гектарів.
Читайте також: Буферні зони – природній біозахист для фермерського поля
– Як це можна зробити?
– Із правильним плануванням. Якщо у нас раніше були обов’язковими сівозміни і пар на полях, то зараз набагато доцільніше робити це зеленим паром, сидерацією із використанням різноманітних сумішей.
Найпростіше, скажімо, по нашому регіону, по Чернігівщині, Сіверщині, або по Поліссю, де найбідніші піщані ґрунти з найнижчим бонітетом (показник якості й продуктивності ґрунту – ред), – це вико-вівсяні, або вико-житні сидирати. Суміші, які підростають до правильної вегетації, – виходу в колос, або початку цвітіння бобових, і все це знову заробляється в ґрунт, на місці. Це і є “зелені добрива”. Або інший варіант, – використання іншої органіки, так званих “відходів” аграрного виробництва, для аерованого компостування.
Але треба розуміти, що в агровиробництві не може бути відходів взагалі. Тому що все, що виробляється на Землі за допомогою фотосинтезу, має до землі повертатися за мінусом того, що використовується самою людиною напряму для споживання.
Та ж солома. Зараз дуже популярні солом’яні пелети, або ж солома потрібна на якісь інші використання. Частково можна це робити, але якщо це робиться системно – органічні рештки не повертаються до землі. А в ідеалі солома має повертатися в суміші з тим же гноєм, будь-то коров’ячим, курячим, будь-яким послідом, який залишається від фермерських тварин. Якщо ж не повернути ту органіку, яку вибрали з цього поля збіжжям, то через певну кількість років ми просто на цьому полі взагалі не зможемо нічого отримувати без застосування мінеральних добрив.
А такі синтетичні добрива, – це не про поліпшення ґрунтів. На жаль, у нас в державній політиці багато років записано, що внесення мінеральних добрив є одним із методів поліпшення ґрунтів. Це антинауково, і взагалі антицивілізаційно. Тому що використання мінеральних добрив, на думку їх винахідника фон Лібіха, – це просто інструмент для фермера задля покращення результатів, коли фермер не зміг зробити це іншими природними шляхами та тільки в той сезон, коли відбулися якісь відхилення. Але ні в якому разі це не мало бути системою.
Використання мінеральних добрив сьогодні стало системним виключно через агресивний маркетинг виробників мінеральних добрив. Жодного відношення до самих фермерів мінеральні добрива ніколи не мали.
– Хіба не самі фермери вирішують, якими добривами їм користуватись на власній землі?
– Звичайно, ні. Їм показують, що от так тобі буде краще. Нав’язують технологію і потім «присаджують» на неї, як на наркотик. Далі фермер використовує її як більш зручну.
Дуже зручно, супер-зручно. А потім стає не дуже зручно, коли забруднюються ґрунтові води, джерела питної води, і люди йдуть лікуватись від наслідків такого господарювання. В результаті, хворіють і Земля, і люди.
Деградація ґрунтів в Україні катастрофічна саме через інтенсивні технології. Щорічно у світі декларується більше шести мільйонів ґектарів нових деградованих ґрунтів, – це величезна територія для планети.
В 2021 році, якраз до початку повномасштабної війни, ФАО ООН, засвідчила, що рівень деградації ґрунтів в Україні був на рівні 5-6 мільйонів гектарів. Тоді звучали пропозиції їх розпочати відновлювати, застосовуючи різні агротехнології, якими можна поновити, відновити ці деградовані ґрунти.
Зокрема відновлювальне, регенеративне сільське господарство і природна регенерація, коли землю залишають без обробітку не просто на роки, або на десятиліття. Планований випас на таких землях є бонусом до відновлювання.
Раніше у нас було таке поняття, як землі запасу та резервного фонду державної власності, які обов’язково не розорювались. Їх було не менше 10% від загально розорених земель. Вони залишалися для введення їх у випадку сильної деградації інших земель.
Сьогодні таких земель в Україні не залишалось взагалі, нуль. Ця “Земельна реформа” нівелювала Природу, ґрунтознавство та “обнулила” стратегічні земельні ресурси України. Земля не має продаватись як машини, квартири чи будинки. Як нерухомість, яку збудували люди, а не сформувала Природа за мільйони років еволюції.
– На вашу думку, надсучасні, чи старі забуті агротехнології зможуть якісно змінити виробництво агропродукції?
– Те, що було у нас на хвилі «Зеленої Революції», коли настав період поширення кукурудзи, використання пестицидів, мінеральних добрив, – цей період краще найскоріше забути. Йдеться про часи так званої «Хрущовщини», який фактично розпочався у 50-х роках і триває донині. Всі ці процеси у нас дещо прискореними темпами відбуваються останні 20 років.
Це втілення старих американських технологій, які у самих Сполучених Штатах стали причиною знищення гумусу. Такі інтенсивні американські технології, Європі здебільшого не сприймаються як адекватні. В ЄС платять дотації на фермерство, щоб воно було конкурентоспроможним, але при цьому не знищувало ґрунти так, як це відбувається за умов інтенсивних технологій. У самих США перехід до no-till технологій стає все більше масовим.
За часів Докучаєва і Вернадського, приблизно 100 років тому, ще була дійсно незаангажована наука – для збереження і покращення аграрного виробництва використовувалися незаангажовані методи, такі як лісосмуги, сівозміни, мульчування.
Потім, після Першої та Другої світових воєн, коли накопичились просто величезні запаси аміачної селітри, яка використовувалась як вибухівка, її потрібно було кудись застосувати. Мінеральні азотні добрива — це якраз історія застосування зброї в умовах вже мирного часу.
Аміачна селітра — найпопулярніше добриво в сучасній агротехнології. Але більшість цих добрив не використовується самою рослиною. Вона йде або в ґрунтові води, або випарюється як парникові гази. Тому це дуже небезпечна технологія, це шлях абсолютно «в нікуди».
Або, хіба що до лікарів. До онкології та інших наслідків, зростання яких ми спостерігали паралельно із розвитком урожайності рослин.
Як на мене, сьогодні варто дивитися на найбільш сучасну академічну роботу – проєкти досліджень мікробіому людини та мікробіому землі. Це дуже ґрунтовні й практичні міжнародні проєкти, які показали, що єдиним базовим практичним впливом на здоров’я як ґрунтів, так і людських організмів є правильна комбінація і баланс мікробіоти. Різної мікробіоти: грибів, бактерій, вірусів, всього “невидимого” раніше.
Про важливість балансу всього живого писав ще Вернадський у своїй «Біосфері», та у меншій роботі «Жива речовина».
У продовженні інтерв’ю із Романом Макухіним ви дізнаєтесь про особливості використання точного землеробства на схилах, доступності цих технологій та інновацій для дрібних виробників, та знову про підрахунок вкладених ресурсів й вигод від переходу на сталі практики в агробізнесі.
