Після підписання Україною та США угоди про співпрацю у сфері мінеральних ресурсів, увага світової спільноти прикута до потенціалу України у видобутку рідкоземельних елементів (РЗЕ). Ці елементи є критично важливими для сучасних технологій, включаючи виробництво електромобілів, вітрових турбін та оборонної техніки. Однак, експерти застерігають від надмірного оптимізму щодо швидкої реалізації цього потенціалу.
Володимир Хаустов, вчений секретар Державної установи “Інститут економіки та прогнозування НАН України”, заслужений економіст України та кандидат технічних наук, поділився своїм баченням щодо перспектив видобутку РЗЕ в Україні.
“Україна дійсно має певні запаси рідкоземельних елементів, але більшість з них були досліджені ще за радянських часів, і ці дані потребують актуалізації. Крім того, значна частина потенційних родовищ знаходиться в районах, що наразі перебувають під контролем Росії або поблизу зони бойових дій”, — зазначив Хаустов.
Експерт також наголосив на технологічних та інфраструктурних викликах, пов’язаних із видобутком та переробкою РЗЕ.
“Навіть якщо ми зможемо отримати доступ до цих родовищ, постає питання їхньої економічної доцільності. Видобуток РЗЕ — це складний і дорогий процес, який потребує сучасних технологій та значних інвестицій. На сьогодні Україна не має необхідної інфраструктури для повного циклу видобутку та переробки цих елементів”, — пояснив він.
Варто зазначити, що, за даними досліджень, лише одне з шести відомих родовищ РЗЕ в Україні — Новополтавське в Запорізькій області — має підтверджені запаси і відкрите для ліцензування. Однак, навіть це родовище вимагає інвестицій у розмірі близько 300 мільйонів доларів для повноцінного освоєння.
Крім того, глобальний ринок переробки РЗЕ наразі домінує Китай, який контролює близько 90% світових потужностей з очищення та переробки цих елементів. Це створює додаткові виклики для країн, які прагнуть розвивати власне виробництво РЗЕ.
“Щоб Україна могла стати конкурентоспроможною на світовому ринку РЗЕ, необхідно не лише розробити родовища, але й створити повний ланцюг доданої вартості — від видобутку до переробки та виробництва кінцевої продукції. Це вимагає стратегічного планування, значних інвестицій та часу”, — підкреслив Хаустов.
У підсумку, хоча Україна має потенціал у сфері видобутку рідкоземельних елементів, реалізація цього потенціалу потребує комплексного підходу, значних ресурсів та часу. Експерти закликають до обережного оптимізму та стратегічного планування для досягнення успіху в цій галузі.
Більш детально про перспективи видобутку рідкоземів в Україні можна дізнатись з відео: https://www.youtube.com/watch?v=UHeBfpywpQc&t
Підписатись на канал Experts Club можна за посиланням: https://www.youtube.com/@ExpertsClub
EXPERTS CLUB, Володимир Хаустов, ЕКСПЕРТ, ПРОМИСЛОВІСТЬ, рідкоземельні_елементи, рідкоземи, ЭКОНОМИКА
Орендна активність на ринку складської нерухомості України в січні-червні 2024 року збільшилася на 13% порівняно з аналогічним періодом минулого року і становила близько 70 тис. кв. м, випливає з дослідження компанії CBRE Ukraine.
“Незважаючи на триваючу війну і пов’язані з нею виклики, складський ринок продовжує демонструвати ознаки відновлення і є найстабільнішим сегментом комерційної нерухомості на сьогодні. Хоча обсяги орендної активності все ще стримуються через поточний стан ринку, кілька великих орендарів вивчають ринкові можливості для розширення, що може позитивно вплинути на обсяги орендних угод у наступних кварталах”, – зазначено у звіті компанії.
За її даними, основним трендом півріччя стало переважання в структурі валового поглинання попередніх договорів оренди, які укладаються до введення об’єктів в експлуатацію. Причиною цього стала низька вакантність на ринку – на рівні 2%, а також зростаючий попит від сегмента оптової та роздрібної торгівлі та фармацевтичних компаній, зазначає CBRE.
У другій половині 2024 року і в 2025 році очікується вихід на ринок близько 170 тис. кв. м нової пропозиції, що скоротить тиск мінімальної вакантності, вважають аналітики компанії. Крім того, в наступні два роки планується відновлення 100 тис. кв. м складських площ, які були знищені внаслідок ракетних атак агресора 2022 року.
Прайм-ставка оренди складів у Києві до кінця першої половини 2024 року становила $4,9/кв. м/міс. (без ПДВ і OPEX платежів), що в середньому на 20% нижче, ніж в інших столицях Центральної та Східної Європи. Водночас вартість будівництва складської нерухомості в нашій країні на 20% вища, ніж у сусідів: $500-600/кв. м проти $400-500/кв. м. На це впливає як криза в економіці та енергетиці, бойові дії, так і дефіцит робочої сили та порушення ланцюжків поставок, йдеться в дослідженні.
Водночас на ринку українських складів спостерігається зростання інвестиційної активності. CBRE вказує, що серед іноземних інвесторів, які цікавляться промисловою нерухомістю, виділяються будівельні компанії, які планують брати участь у відновленні України після завершення активних бойових дій.
Крім того, європейські компанії активно розглядають ніаршорінг (аутсорсинг у сусідніх країнах) у країнах Центральної, Південної та Східної Європи, зокрема й в Україні. Згідно з дослідженням CBRE European Logistics Occupier Survey 2024, 68% респондентів вважають, що ніаршоринг матиме істотний вплив на розвиток логістики в Європі в найближчому майбутньому.
CBRE зі штаб-квартирою в Лос-Анджелесі (США) є найбільшою у світі консалтинговою та інвестиційною компанією у сфері комерційної нерухомості, дохід якої 2022 року становив $30,8 млрд. Згідно з рейтингом Fortune, входить до списку 500 найбільших у світі компаній. Акції компанії CBRE Group Inc. торгуються на Нью-Йоркській фондовій біржі. Український офіс CBRE відкрито в січні 2008 року, він є частиною афілійованої мережі компанії.
Джерело: https://interfax.com.ua/
Експерти з морського страхування закликають до тіснішої співпраці з судновласниками для розробки стратегій декарбонізації, повідомляє сайт Reinsurance News.
В офіційному документі, співавтором якого є андеррайтингова фірма Atrium and Bayes Business School (раніше Cass), Сіті, Лондонський університет, наголошено на вирішальній ролі, яку страховики можуть зіграти в сприянні переходу до екологічніших практик у судноплавній галузі, наголошується в повідомленні.
Відзначаючи актуальність цього питання, в документі наголошується, що хоча на частку судноплавного сектору наразі припадає близько 3% глобальних викидів парникових газів (ПГ), у найближчому майбутньому ця цифра може злетіти до 13%.
Цей прогноз пояснюється відносно повільним прогресом у скороченні викидів у морській галузі порівняно з іншими секторами.
Міжнародна морська організація (ІМО) реалізувала дві ключові ініціативи: Індекс ефективної енергоефективності наявних суден (EEXI) та Індикатор інтенсивності викидів вуглекислого газу (CII), спрямовані на моніторинг та оцінку впливу морських операцій на навколишнє середовище.
У документі викладено кілька стратегій страховиків зі сприяння декарбонізації, включно з включенням вимог відповідності до страхових полісів, коригуванням ставок премій на основі даних про дотримання вимог і тісною співпрацею з клієнтами для вивчення інноваційних рішень.
Однак автори попереджають, що страховики повинні знайти тонкий баланс між заохоченням декарбонізації та збереженням конкурентоспроможності на ринку.
З огляду на те, що глобальні премії сектору морського страхування 2022 року сягнуть S35,8 млрд, у документі наголошується на важливості колективних дій зацікавлених сторін для досягнення цілей сталого розвитку за збереження ринкової конкурентоспроможності.
Дослідження наголошує на необхідності узгоджених зусиль усіх зацікавлених сторін, що беруть участь у морській галузі, для успішного подолання складнощів декарбонізації.
Вихід із блекауту в разі його виникнення передбачає кілька сценаріїв, згідно з якими це може тривати, зокрема, від трьох до 10 днів, повідомив директор Центру досліджень енергетики Олександр Харченко.
“З точки зору базових розрахунків і регламентів, що і як відбуватиметься в разі, якщо трапиться блекаут, то за сприятливим сценарієм знадобиться три дні, за негативним – 7-10 днів на відновлення системи і повного споживання в системі”, – сказав він на брифінгу в Медіа-центрі Києва в п’ятницю.
При цьому Харченко акцентував, що жодна енергосистема у світі не зазнавала настільки потужних повітряних обстрілів, які загрожували б блекаутом.
“Ніхто у світі жодного разу ще такий експеримент не проводив, ніхто у світі не кидав у блекаут систему розміром з українську і не намагався потім її підняти. Це унікальний український досвід”, – зазначив експерт.
Харченко підкреслив, що після останнього, наймасованішого обстрілу російськими агресорами 15 листопада система стабілізується.
“Удар був потужний. Ситуація складна. Але ті, хто був відключений від електрики, вже мають доступ до неї. Поки що дуже лімітовано, але крок за кроком ситуація покращується”, – запевнив він.
За словами експерта, якщо в України буде ще деякий час на відновлення, буде легше витримати наступний удар.
Навіть “найястребініша” за останні десятиліття політика Федеральної резервної системи США не може придушити ентузіазм представників золотодобувної галузі, пише агентство Bloomberg.
Як показало опитування учасників найбільших щорічних зборів галузі Denver Gold Forum, вони очікують підвищення цін на дорогоцінний метал до кінця поточного року до $1806 за унцію. Це на 7,8% вище за рівень на закриття торгів у понеділок. Востаннє золото піднімалося понад $1800 за унцію на початку липня.
Інвестори з усього світу, включаючи центральні банки, як і раніше, хочуть робити стратегічні вкладення в золото, зазначає Джозеф Каватоні зі Всесвітньої ради із золота. “Крім того, геополітичні ризики триматимуть золото у центрі уваги кожного інвестора”, – вважає він.
Ціни на золото трималися вище за $1700 за унцію більшу частину вересня, але минулого тижня впали на очікуваннях, що Федеральна резервна система підвищить процентні ставки мінімум на 75 базисних пунктів у середу.
Посилення грошово-кредитної політики для стримування інфляції призвело до підвищення відсоткових ставок і зростання курсу американської нацвалюти. І те, й інше – погані новини для золота. “Вибір очевидно на користь долара США”, – вважає головний виконавчий директор Wheaton Precious Metals Corp. Ренді Смолвуд.
Проте підтримку золоту надає геополітична напруженість у світі, включаючи пов’язану Росією повномасштабну війну проти України. Енергетична криза в Європі та політика “нульової толерантності” Китаю при боротьбі з COVID-19 вказують на ймовірність уповільнення темпів зростання світової економіки, що також може спонукати інвесторів до нарощування вкладень у золото як страховку, зазначає Bloomberg.
“Це захисний актив у період макроекономічної та геополітичної невизначеності”, – заявив виконавчий голова Yamana Gold Inc. Пітер Маррон.
Грудневі контракти на золото на NYMEX подорожчали на 0,3% у ході торгів у вівторок – до $1682,9 за унцію.
Українська промисловість є однією із найбільш постраждалих від війни галузей економіки. З 24 лютого багато великих підприємств насамперед на сході та півдні країни, втратили виробничі потужності, а персонал був змушений евакуюватися. При цьому окремі виробництва були перенесені в західні області, де відновлюються вже на базі більш сучасних промислових об’єктів, таких як індустріальні парки, що з’явилися незадовго до війни.
Про майбутнє української промисловості та перспективи відновлення виробництва портал Open4business поговорив з експертом у галузі економіки Ігорем Стаковиченком.
На думку експерта, виробництво товарів із високою доданою вартістю має стати пріоритетом розвитку економіки на десятиліття вперед.
«До початку агресії наша промисловість працювала переважно за стандартами, які особливо не модернізувалися за 30 років незалежності. Це так звана канонічна модель, коли у вас є сировина, робочі цехи, відвантаження, логістика тощо. А ще мають бути стабільні споживачі, які завжди куплять продукцію. Багато заводів з такою системою не витримали випробування на ринку та закрилися. Залишилися переважно гіганти, які більш-менш адаптувалися. Після війни відбудувати виробництво у тому ж вигляді вже точно не вийде, потрібна принципово нова модель», – впевнений Ігор Стаковиченко.
Експерт зазначив, що в сучасному світі модернізація виробництва передбачає впровадження нових методів управління, а також створення адаптивніших майданчиків, таких як індустріальні зони або парки.
«Якщо у вас є цех з виробництва однієї конкретної деталі, яка сама по собі частина складного і довгого ланцюжка по створенню кінцевого продукту, то вище становище в сучасних умовах досить хитке, тому що ви залежите від багатьох факторів: постачальників, ситуації на ринку, поточної кон’юнктури. Якщо ж у вас стоїть, наприклад, 3D-принтер, який може зробити будь-яку форму на замовлення конкретного клієнта, то для вас ситуація більш стабільна, тому що можна швидко переорієнтуватися при зміні на ринку. У сучасному світі індустрія прагнути більшої універсалізації», – пояснив Ігор Стаковиченко.
За його словами, відновлення промисловості має починатися вже зараз і грунтуватися, по-перше, на створенні індустріальних парків у безпечних регіонах, а по-друге, на модернізації існуючих виробництв під нові моделі. Як приклад, Стаковиченко наводить розвиток цієї концепції у Польщі чи Чехії, де вже зараз саме індустріальні зони забезпечують до 50% ВВП.
«Уряд нині діє у правильному напрямі, надаючи податкові пільги таким індустріальним зонам, це закладе основу для швидкого відновлення промислового потенціалу країни у післявоєнний період», – резюмував В.Стаковиченко.
IGOR STAKOVYCHENKO, ВИРОБНИЦТВО, ЕКСПЕРТ, ПРОМИСЛОВІСТЬ, РИНКИ, СТАКОВИЧЕНКО, ЭКОНОМИКА
