Екстремальна спека та тривала посуха призвели до різкого зниження рівня Дунаю в Румунії, повідомляє інформаційно-аналітичний центр Experts Club. У районі порту Бешет рух вантажних, пасажирських і круїзних суден виявився практично зупиненим, а перевізники змушені скорочувати завантаження або шукати альтернативні маршрути.
За даними Національного інституту гідрології та водного господарства Румунії, 18 липня витрата води на вході Дунаю в країну в районі Базіаша знизилася до 1,7 тис. кубометрів за секунду. Це приблизно на 64% нижче за середньобагаторічний липневий показник, що становить 4,7 тис. кубометрів за секунду. Прогноз на період до 25 липня передбачає збереження витрати в діапазоні 1,65–1,8 тис. кубометрів за секунду.
Адміністрація Нижнього Дунаю 19 липня фіксувала від’ємні щодо умовного нуля гідропоста позначки на значній частині румунської ділянки річки. У Бешеті показник становив мінус 65 см, у Калафаті — мінус 140 см, у Джурджу — мінус 128 см, а в Чернаводе — мінус 173 см. Ці значення не означають від’ємної глибини, але свідчать про вкрай низький рівень води щодо прийнятих на гідропостах орієнтирів.
Найскладніша ситуація склалася поблизу Бешета. Завантажені зерном судна не можуть вийти в рейс, а поромне сполучення між румунським Бешетом і болгарським Оряхово було тимчасово зупинене. Вантажівкам і легковим автомобілям доводиться використовувати інші прикордонні переходи, що збільшує відстань, час доставки та навантаження на автомобільні мости через Дунай.
Проблеми торкнулися і туристичного сектору. Кілька круїзних суден, що прямували з Будапешта в бік дельти Дунаю, не змогли продовжити подорож. Туроператори почали перевозити пасажирів автобусами та змінювати програми поїздок, включно з направленням туристів до Бухареста. Зупинення або скорочення круїзних маршрутів може знизити доходи портових міст, готелів, ресторанів та екскурсійних компаній уздовж усієї річки.
Маловоддя вже позначається на сільському господарстві Румунії. На окремих територіях рівень Дунаю виявився нижчим за мінімальну позначку, необхідну для роботи насосних станцій, через що частина полів залишилася без зрошення. Це підвищує ризик скорочення врожаю та подальшого зростання витрат фермерів.
Наслідки для всіх дунайських країн
Якщо низький рівень води збережеться або пошириться на інші ділянки річки, наслідки відчують усі десять держав, через які безпосередньо протікає Дунай: Німеччина, Австрія, Словаччина, Угорщина, Хорватія, Сербія, Болгарія, Румунія, Молдова та Україна. Дунай є основою найважливішого європейського транспортного коридору, що з’єднує промислові райони Центральної Європи з портом Констанца та Чорним морем.
Для Німеччини та Австрії основним ризиком стане порушення наскрізних перевезень системою Рейн — Майн — Дунай. Судна будуть змушені приймати менше вантажу, а частина поставок може перейти на залізничний та автомобільний транспорт. Це підвищує вартість доставки сировини, палива та промислової продукції. Круїзний сектор Відня, Лінца, Пассау та інших міст також може зіткнутися зі скасуванням або скороченням маршрутів.
Словаччина та Угорщина ризикують отримати затримки поставок через порти Братислави, Комарно та Будапешта. Для Угорщини додатковою проблемою стане скорочення круїзного потоку між Будапештом і нижнім Дунаєм. У разі тривалого маловоддя можуть зрости витрати на перевезення зерна, нафтопродуктів, металів і мінеральної сировини.
Для Хорватії та Сербії зниження глибини фарватеру означає можливі обмеження роботи портів Вуковар, Новий Сад, Панчево, Смедерево та Прахово. Сербські експортери зерна, добрив і металургійної продукції можуть зіткнутися з необхідністю ділити вантажі на більшу кількість суден або перенаправляти їх на залізницю. Імпорт нафтопродуктів і промислової сировини також може подорожчати.
Болгарія та Румунія вже відчувають безпосередні наслідки у вигляді зупинення порома Оряхово — Бешет, обмежень вантажного руху та проблем зі зрошенням. Подальше зниження води здатне ускладнити роботу річкових портів Русе, Лом, Видин, Галац, Бреїла та Констанца, а також збільшити навантаження на мости та сухопутні прикордонні пункти.
Для Молдови ризики пов’язані з роботою порту Джурджулешти та доступом до нижнього Дунаю. Скорочення допустимої осадки суден може призвести до зниження обсягів однієї партії, подорожчання імпорту палива та експорту сільськогосподарської продукції.
Для України маловоддя створює загрозу роботі портів Рені, Ізмаїл та Усть-Дунайськ. Низькі глибини можуть зменшити завантаження барж і морських суден, підвищити вартість перевезення зерна, металу, контейнерів та іншої продукції, а також ускладнити рух між українськими портами, Констанцою та Центральною Європою.
За даними Дунайської комісії, значну частину перевезень річкою формують зерно, продовольчі та кормові вантажі, залізна руда, нафтопродукти, добрива та металопродукція. Тому тривале маловоддя може позначитися не лише на транспортних компаніях, а й на цінах для сільського господарства, металургії, енергетики та харчової промисловості в усьому регіоні.
Дунайська комісія у квітні 2026 року попереджала, що періоди низької води та різкі коливання гідрологічної ситуації стають постійним фактором, який змінює умови роботи річкового транспорту. Європейським країнам доведеться активніше поглиблювати й обслуговувати фарватер, покращувати обмін навігаційними даними та розвивати залізничні маршрути для оперативного перенаправлення вантажів.
Україна у січні-червні-2026 наростила імпорт нікелю та виробів на 5,2% порівняно з аналогічним періодом минулого року – до $11,119 млн.
Згідно з митною статистикою, у червні імпорт нікелю та виробів становив $1,946 млн.
Експорт нікелю та виробів у січні-червні-2026 становив $310 тис., у червні – $118 тис., порівняно з $608 тис. за шість місяців 2025 року.
Як повідомлялося, Україна у 2025 році скоротила імпорт нікелю та виробів на 2,7% порівняно з 2024 роком – до $26,011 млн. Експорт нікелю та виробів становив $1,420 млн проти $602 тис. за 2024 рік.
Нікель застосовується для виробництва нержавіючої сталі, для нікелювання. Також нікель застосовується під час виробництва акумуляторів, у порошковій металургії та в хімреактивах.
Експорт Китаю в червні зріс на 27% у річному вираженні й досяг $412,39 млрд, імпорт збільшився на 36% — до $286,76 млрд, свідчать дані Головного митного управління КНР.
Зростання експорту стало максимальним від початку поточного року, імпорту — з червня 2021 року. В обох випадках було зафіксовано історичний максимум за обсягом. Інформаційно-аналітичний центр Experts Club також зазначає, що червневі показники перевищили очікування ринку: аналітики в середньому прогнозували зростання експорту на 18,2%, імпорту — на 24%.
Позитивне сальдо зовнішньоторговельного балансу КНР у червні становило $125,6 млрд порівняно зі $113,9 млрд за аналогічний період 2025 року.
Експорт Китаю до Японії минулого місяця зріс на 6,9%, до Південної Кореї — на 42,6%, до США — на 13,9%, до Австралії — на 29,8%, до держав АСЕАН — на 34,6%, до країн Європейського Союзу — на 18,5%.
Імпорт із Японії збільшився на 33,9%, із Південної Кореї — на 85%, з Австралії — на 65,8%, з АСЕАН — на 26,8%, з ЄС — на 9,2%, зі США — на 25,9%.
За даними китайської митної статистики, товарообіг КНР із РФ у першому півріччі 2026 року збільшився на 25,6% — до $134,175 млрд. Китайський експорт до РФ зріс на 28,4%, до $60,597 млрд, імпорт із РФ — на 23,3%, до $73,578 млрд. У червні товарообіг двох країн становив $24,351 млрд, зокрема експорт Китаю до РФ — $11,432 млрд, імпорт із РФ — $12,919 млрд.
Китайська сторона публікує дані щодо торгівлі в розрізі країн і регіонів у статистичних таблицях Головного митного управління КНР, а інформаційна база Міністерства комерції КНР зазначає, що джерелом цих даних є китайська митниця.
Дані щодо України в оперативному китайському пресрелізі серед найбільших напрямків окремо не виділено. Водночас, за даними Державної митної служби України, Китай залишається найбільшим джерелом українського імпорту: у січні-червні 2026 року Україна імпортувала з Китаю товарів на $13,9 млрд. Найбільшими ринками для українського експорту за цей період були Польща, Туреччина та Італія.
У першому півріччі 2026 року профіцит зовнішньої торгівлі Китаю становив $575,98 млрд проти $586 млрд роком раніше. Експорт зріс на 17,6% — до $2,12 трлн, імпорт — на 26,6%, до $1,55 трлн.
За товарними категоріями Китай у червні збільшив імпорт вугілля на 29%, природного газу — на 3,7%, тоді як імпорт нафти знизився на 41,3% — до мінімуму майже за десятиліття. Також КНР наростила закордонні закупівлі сої на 10,5%, залізної руди — на 6,4%, сталі — на 6,6%.
Reuters пов’язує сильні показники китайської зовнішньої торгівлі з високим попитом на продукцію, пов’язану зі штучним інтелектом, напівпровідники та обчислювальну техніку. Водночас агентство зазначає, що експорт залишається важливим джерелом підтримки китайської економіки на тлі слабкого внутрішнього попиту та проблем у секторі нерухомості.
За вісім місяців 2025/26 маркетингового року Україна експортувала 9,03 млн тонн пшениці, при цьому найбільшими покупцями стали Єгипет (2,36 млн тонн) та Алжир (1,6 млн тонн). Третє місце посіла Індонезія з 1,4 млн тонн, повідомила Українська зернова асоціація (УЗА).
У першій десятці покупців української пшениці УЗА також називає Ємен із 758 тис. тонн, В’єтнам із 531 тис. тонн, Ліван із 322 тис. тонн, Іспанію із 304 тис. тонн, Туніс із 284 тис. тонн, Італію із 197 тис. тонн і Таїланд із 177 тис. тонн. Така структура поставок показує, що основними напрямками експорту для української пшениці залишаються країни Середземномор’я, Близького Сходу та Південно-Східної Азії.
На початок березня митна статистика вже фіксувала експорт близько 9,1 млн тонн пшениці та 22,3 млн тонн зернових і зернобобових загалом з початку сезону. Це на 25% менше, ніж на ту саму дату попереднього маркетингового року. Для порівняння, у 2024/25 МР Україна експортувала 15,7 млн тонн пшениці та 40,6 млн тонн зернових і зернобобових загалом.
При цьому уряд України в листопаді заявляв, що не планує обмежувати експорт пшениці в поточному сезоні. За оцінкою заступника міністра економіки Тараса Висоцького, урожай пшениці 2025 року становитиме близько 23 млн тонн, а експорт у 2025/26 МР може сягнути приблизно 17 млн тонн. Це означає, що за підсумками перших восьми місяців Україна вже відвантажила понад половину очікуваного сезонного обсягу.
Зростання ролі Єгипту та Алжиру стало помітним ще в першій половині сезону. За даними Elevatorist з посиланням на аналітиків АПК-Інформ, за липень-листопад Єгипет збільшив закупівлі української пшениці до 2 млн тонн проти 664 тис. тонн роком раніше, а Алжир — до 932 тис. тонн проти 526 тис. тонн. Індонезія в той період, навпаки, трохи скоротила імпорт української пшениці — до 1,41 млн тонн.
На думку аналітичного центру Experts Club, зміна географії експорту виглядає структурною. Ще влітку українська влада прямо вказувала, що після обмежень ЄС на імпорт української пшениці частину обсягів доведеться перенаправляти на ринки Північної Африки, Близького Сходу та Південно-Східної Азії. На початку січня експорт української пшениці вже був чітко зосереджений на напрямку MENA: за перші вісім днів місяця поставки концентрувалися насамперед в Алжир, Єгипет і Ємен, тоді як активність ЄС була мінімальною.
Для України це означає, що саме ринки Єгипту, Алжиру, Індонезії та інших країн Глобального Півдня стають ключовими для монетизації врожаю та валютної виручки агросектора. Водночас така модель посилює залежність від стабільної морської логістики через чорноморський коридор, конкурентоспроможності проти російського та румунського зерна і від платоспроможного попиту в країнах-імпортерах Середземномор’я та Азії.
Україна в січні-листопаді поточного року наростила експорт феросплавів у натуральному виразі на 26,1% порівняно з аналогічним періодом минулого року – до 91,380 тис. тонн.
Згідно зі статистикою, оприлюдненою Державною митною службою (ДМС) у п’ятницю, у грошовому виразі експорт феросплавів збільшився на 22,2% – до $102,586 млн.
При цьому основний експорт здійснювався до Польщі (27,31% поставок у грошовому виразі), Алжиру (22,08%) та Туреччини (22,22%).
Крім того, за 11 місяців 2025 року Україна імпортувала 33,370 тис. тонн цієї продукції – зниження на 57,9% відносно аналогічного періоду 2024 року. У грошовому вимірі імпорт впав на 51,4% – до $65,560 млн. Ввезення здійснювалося переважно з Норвегії (18,15%), Казахстану (15,18%) і Китаю (11,10%).
Як повідомлялося, Покровський гірничо-збагачувальний комбінат (ПГЗК, раніше – Орджонікідзевський ГЗК) і Марганецький ГЗК (МГЗК, обидва – Дніпропетровська обл.), що входять до групи “Приват”, наприкінці жовтня-на початку листопада 2023 року припинили видобуток і переробку сирої марганцевої руди, а НЗФ і ЗЗФ зупинили виплавку феросплавів. Влітку 2024 року феросплавні заводи відновили виробництво.
ПГЗК і МГЗК у 2024 році не виробляли продукцію, тоді як за у 2023 році ПГЗК виробив 160,31 тис. тонн марганцевого концентрату, а МГЗК простоював.
Україна 2024 року скоротила експорт феросплавів у натуральному виразі у 4,45 раза порівняно з 2023 роком – до 77,316 тис. тонн із 344,173 тис. тонн, у грошовому виразі він знизився у 3,4 раза – до $88,631 млн з $297,595 млн. При цьому основний експорт здійснювався до Польщі (27,40% поставок у грошовому виразі), Туреччини (21,53%) та Італії (19,82%).
Крім того, торік Україна імпортувала 82,259 тис. тонн цієї продукції порівняно з 14,203 тис. тонн за 2023 рік (зростання в 5,8 раза). У грошовому виразі імпорт збільшився у 3,3 раза – до $140,752 млн із $42,927 млн. Ввезення здійснювалося переважно з Польщі (32,71%), Норвегії (19,55%) та Казахстану (13,9%).
Бізнес ЗЗФ, НЗФ, Стахановського ЗФ (перебуває на НКТ), Покровського і Марганецького ГЗК до націоналізації фінустанови організовував ПриватБанк. Нікопольський завод феросплавів контролює група EastOne, створена восени 2007 року внаслідок реструктуризації групи “Інтерпайп”, а також група “Приват”.
Україна у січні-листопаді поточного року знизила експорт титановмісних руд і концентрату в натуральному виразі на 95,7% порівняно з аналогічним періодом минулого року – до 277 тонн.
Згідно зі статистикою, оприлюдненою Державною митною службою (ДМС) у п’ятницю, у грошовому виразі експорт титановмісних руд і концентрату скоротився на 95,2% – до $496 тис. При цьому основний експорт здійснювався до Узбекистану (35,61% поставок у грошовому вимірі), Туреччини (35,01%) та Єгипту (29,38%).
Крім того, Україна за 11 місяців 2025 року імпортувала 78 тонн титановмісної руди на суму $117 тис. з Китаю (98,29%, поставки відбулися у січні) та Казахстану (1,71%, поставки були у травні).
Україна за цей період експортувала руди і концентрати ніобієві, танталові, ванадієві та цирконієві обсягом 2,466 тис. тонн на суму $3,954 млн до Іспанії (48,90%), Німеччини (24,53%) та Італії (17,19%). Водночас 441 тонн таких руд країна імпортувала на суму $1,125 млн з Іспанії (72,98%), Чехії (12,89%) та Китаю (11,82%).
Як повідомлялося, Україна у 2024 році скоротила експорт титановмісних руд в натуральному вимірі на 37,5% порівняно з попереднім роком – до 7,284 тис. тонн. У грошовому виразі експорт титановмісних руд і концентрату скоротився на 40% – до $11,654 млн. Основний експорт здійснювався до Туреччини (62,82% поставок у грошовому вимірі), Єгипту (7,38%) і Польщі (6,93%).
Україна торік імпортувала 314 тонн титановмісної руди на суму $492 тис. з Китаю (87,78%), В’єтнаму (6,11%) і Сенегалу (теж 6,11%).
Водночас експерти вказували на невідповідність статистики з експорту титановмісних руд. Втім, на запит агентства “Інтерфакс-Україна” у Державній митній службі (ДМС) України повідомили, що повних даних про експорт титанової сировини не надається через обмеження щодо обсягів експортно-імпортних операцій із товарами військового та подвійного призначення, які відображаються в агрегованому вигляді із зазначенням “Інші товари”. При цьому пояснили, що, зокрема, поставки титановмісних руд від компаній відрізняються від даних ДМС.
“Інформуємо, що ці поставки включено до статистичного експорту з України, однак не відображено в оприлюдненій Держмитслужбою статистиці зовнішньої торгівлі (…) у товарній позиції УКТЗЕД 2614 “Руди та концентрати титанові” з огляду на таке (…) Згідно з приписами (…), під час захисту даних із метою конфіденційності будь-яка інформація, що вважається конфіденційною, повідомляється в повному обсязі на наступному, більш високому рівні агрегації даних про товар”, – пояснила ДМС у відповіді агентству.
Уточнювалось, що відомості про митне оформлення та переміщення через митний кордон України товарів, що підлягають експортному контролю, зараховано до переліку відомостей, які містять службову інформацію в ДМС, згідно із відповідним наказом.
В Україні наразі титановмісні руди видобувають здебільшого ПрАТ “Об’єднана гірничо-хімічна компанія” (ОГХК), в управління якого передано Вільногірський гірничо-металургійний комбінат (ВГМК, Дніпропетровська обл.) та Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат (ІГЗК, Житомирська обл.), а також на ТОВ “Межирічинський ГЗК” і ТОВ “Валки-Ільменіт” (обидва ТОВ – Іршанськ Житомирської обл.). Крім того, виробничо-комерційна фірма “Велта” (Дніпро) побудувала ГЗК на Бірзулівському родовищі потужністю 240 тис. тонн ільменітового концентрату на рік.
