Стаття представляє ключові макроекономічні показники України та світової економіки станом на кінець березня 2026 року. Аналіз підготовлено на основі актуальних даних Державної служби статистики України (ДССУ), Національного банку України (НБУ), Міжнародного валютного фонду (МВФ), Світового банку, а також провідних національних статистичних відомств (Eurostat, BEA, NBS, ONS, TurkStat, IBGE). Максим Уракін, кандидат економічних наук і засновник інформаційно-аналітичного центру Experts Club, представив огляд поточних макроекономічних трендів, які визначали ситуацію в Україні та світі на початку 2026 року.
Макроекономічні показники України
Станом на кінець березня 2026 року українська економіка залишалася в режимі керованої макрофінансової стабілізації, однак перший квартал показав помітне погіршення балансу ризиків порівняно з початком року. Після відносно сприятливого січня, коли інфляція знижувалася, резерви перебували на історично високому рівні, а НБУ розпочав обережне пом’якшення процентної політики, у лютому-березні ситуація стала складнішою. Інфляція знову прискорилася, міжнародні резерви скорочувалися другий місяць поспіль, валютний ринок потребував значних інтервенцій регулятора, а перша квартальна оцінка ВВП показала спад.
За попередньою оцінкою Державної служби статистики, реальний ВВП України у І кварталі 2026 року зменшився на 0,6% порівняно з І кварталом 2025 року, а порівняно з попереднім кварталом — на 0,7% з урахуванням сезонного фактору. Номінальний ВВП становив 2047,2 млрд грн. Це стало важливим сигналом, що економічне відновлення залишається нестійким і дуже чутливим до енергетичних, воєнних та зовнішньоторговельних шоків.
Національний банк у квітневому Інфляційному звіті погіршив прогноз зростання реального ВВП України у 2026 році до 1,3% з огляду на подальші руйнування інфраструктури, більші дефіцити електроенергії та ефекти суттєвого подорожчання енергоресурсів. Це означає, що навіть за умови збереження міжнародної підтримки та контрольованої ситуації на валютному ринку економіка входить у 2026 рік із нижчою траєкторією зростання, ніж очікувалося раніше.
«Перший квартал 2026 року показав, що українська економіка все ще не перейшла до класичної фази відновлення. Ми маємо стабілізаційну модель, яка працює завдяки міжнародній фінансовій підтримці, бюджетним видаткам, адаптації бізнесу та політиці НБУ. Але скорочення ВВП у І кварталі свідчить, що запас міцності залишається обмеженим. Енергетичні руйнування, дефіцит робочої сили, слабкість експорту та воєнні ризики швидко позначаються на реальному секторі. Тому головне завдання 2026 року – поступово відновлювати виробничу основу економіки», – зазначив Уракін.
Інфляційна динаміка в березні також стала менш сприятливою. За даними Державної служби статистики, які прокоментував НБУ, у березні 2026 року споживча інфляція прискорилася до 7,9% у річному вимірі. У місячному вимірі ціни зросли на 1,7%. Після січневого уповільнення до 7,4% та лютневого прискорення до 7,6% березневий показник підтвердив, що дезінфляційний тренд став менш стійким.
НБУ пояснював березневе прискорення насамперед подорожчанням сирих продуктів харчування, пального та окремих послуг. Додатковий тиск створювали енергетичні ризики, зростання витрат бізнесу, вплив зовнішніх цін на енергоносії та посилення геополітичної напруженості. Водночас базова інфляція залишалася ближчою до прогнозної траєкторії, що давало регулятору можливість не переходити до різкого посилення політики, але водночас обмежувало простір для подальшого швидкого зниження ставки.
На кінець березня облікова ставка НБУ залишалася на рівні 15,0%. 20 березня правління Національного банку ухвалило рішення зберегти її незмінною після січневого зниження з 15,5% до 15,0%. Регулятор пояснив це необхідністю підтримувати привабливість гривневих активів, зберігати стійкість валютного ринку та контролювати інфляційні очікування.
«Березень фактично поставив паузу в дискусії про швидке пом’якшення монетарної політики. Інфляція прискорилася, валютний ринок залишався напруженим, а зовнішні ризики зросли. За таких умов збереження ставки на рівні 15% було логічним рішенням. Україна не може дозволити собі стимулювати економіку ціною втрати довіри до гривні. У воєнній економіці стабільність очікувань часто важливіша за короткострокове здешевлення кредиту», – підкреслив Уракін.
Валютний сектор залишався контрольованим, але потребував значної підтримки НБУ. Станом на 1 квітня 2026 року міжнародні резерви України становили майже $52,0 млрд. У березні вони скоротилися на 5,0%. Така динаміка була зумовлена валютними інтервенціями Національного банку та борговими виплатами країни в іноземній валюті, які лише частково компенсувалися надходженнями від міжнародних партнерів та розміщенням валютних ОВДП.
Попри скорочення, резерви залишалися високими за історичними мірками і продовжували виконувати роль головної фінансової подушки безпеки. Водночас сама потреба у великих інтервенціях засвідчувала, що приватний валютний ринок і надалі має структурний дефіцит валюти. Україна імпортує значно більше, ніж експортує, а отже стабільність курсу значною мірою підтримується зовнішнім фінансуванням та резервами НБУ.
Зовнішня торгівля в першому кварталі підтвердила цю проблему. За даними Державної митної служби, у січні-березні 2026 року товарообіг України становив $33,5 млрд. Імпорт досяг $23,4 млрд, тоді як експорт — $10,1 млрд. Отже, товарний дефіцит за три місяці становив близько $13,3 млрд, а імпорт більш ніж удвічі перевищував експорт.
У структурі імпорту ключову роль відігравали машини, обладнання, транспорт, паливно-енергетичні товари та продукція хімічної промисловості. Найбільшими торговельними партнерами з імпорту залишалися Китай, Польща та Туреччина. Експортна база залишалася значно вужчою: основними позиціями були продовольчі товари, аграрна продукція, метали та окремі товари машинобудування. Основними напрямами експорту залишалися країни ЄС та Туреччина.
«Торговельний дефіцит першого кварталу – це один із найважливіших індикаторів вразливості української економіки. Резерви та зовнішня допомога дають можливість проходити цей період без валютної кризи, але вони не замінюють власну експортну спроможність. Коли імпорт більш ніж удвічі перевищує експорт, це означає, що країна фінансує значну частину своїх потреб за рахунок зовнішніх ресурсів. У воєнних умовах це неминуче, але стратегічно така модель не може бути постійною. Україна має нарощувати експорт продукції з вищою доданою вартістю, розвивати переробку, логістику, енергетичну автономність і оборонно-промисловий комплекс», – наголосив Уракін.
Бюджетна ситуація за підсумками першого кварталу також залишалася напруженою. За даними Міністерства фінансів, у січні-березні 2026 року до загального фонду державного бюджету надійшло 734,6 млрд грн. Водночас касові видатки загального фонду за цей період становили 916,4 млрд грн, що на 7,1% більше, ніж за аналогічний період попереднього року. У березні видатки становили 369,1 млрд грн.
Видатки на безпеку й оборону за січень-березень становили 570,9 млрд грн, або 62,3% усіх видатків загального фонду. Це підтверджує, що державний бюджет у 2026 році залишається насамперед бюджетом війни. Найбільші напрями витрат включали оплату праці у бюджетному секторі з нарахуваннями, соціальне забезпечення, субсидії та трансферти підприємствам, оплату товарів і послуг, обслуговування державного боргу та трансферти місцевим бюджетам.
«Бюджет першого кварталу 2026 року показує, що держава зберігає фінансову керованість, але ціна цієї керованості дуже висока. Понад 60% видатків загального фонду спрямовується на безпеку й оборону, і це абсолютно зрозуміло в умовах війни. Але така структура означає, що простір для класичних інвестицій у розвиток обмежений. Тому міжнародна підтримка, внутрішній ринок ОВДП і здатність уряду розширювати власну податкову базу через відновлення економічної активності залишаються критично важливими», – зазначив Уракін.
Глобальна економіка
Світова економіка станом на кінець березня 2026 року залишалася стійкою, але менш прогнозованою, ніж на початку року. Якщо в січні базовий сценарій МВФ передбачав зростання глобальної економіки на 3,3% у 2026 році, то у квітневому World Economic Outlook Фонд переглянув оцінки в умовах нової геополітичної напруженості на Близькому Сході. За базового припущення про обмежений конфлікт МВФ прогнозував глобальне зростання на 3,1% у 2026 році та 3,2% у 2027 році.
МВФ зазначав, що світова економіка знову зіткнулася з шоком, пов’язаним із війною, зростанням цін на сировину, посиленням інфляційних очікувань та жорсткішими фінансовими умовами. Це означало, що глобальне середовище для України стало менш сприятливим: енергетичні ціни, ризики для торгівлі та вартість капіталу знову почали відігравати більшу роль.
США залишалися одним із головних центрів глобальної стійкості. У першому кварталі 2026 року реальний ВВП США зріс на 2,1% у річному вимірі, за оцінкою BEA. Зростання підтримували інвестиції, експорт, державні видатки та споживчі витрати. Водночас інфляція у США в березні помітно прискорилася: індекс споживчих цін зріс на 3,3% у річному вимірі після 2,4% у лютому, а базовий CPI становив 2,6%.
Федеральна резервна система у березні зберегла цільовий діапазон ставки федеральних фондів на рівні 3,5–3,75%. Це означало, що американська монетарна політика залишалася стримувальною, а очікування швидкого зниження ставок були відкладені. Для країн із підвищеним ризиком, зокрема України, це означало збереження порівняно високої вартості глобального капіталу.
Єврозона перебувала у складнішому становищі. Її економічне зростання залишалося слабким, тоді як інфляція знову вийшла вище цілі ЄЦБ. За попередньою оцінкою Eurostat, річна інфляція в єврозоні у березні 2026 року становила 2,5%, а фінальна оцінка пізніше показала 2,6%. У лютому показник становив 1,9%, тобто березень приніс відчутне прискорення цінового тиску. Основним фактором стала енергетика, тоді як базова інфляція залишалася помірнішою.
Європейський центральний банк у березні зберіг ключові ставки без змін: депозитну ставку – на рівні 2,0%, ставку основних операцій рефінансування – 2,15%, ставку граничного кредитування – 2,40%. Для України єврозона залишається найважливішим зовнішнім економічним середовищем через торгівлю, фінансову допомогу, інтеграцію до ЄС, міграційні потоки та логістичні коридори. Однак слабкий темп зростання в Європі обмежує потенціал швидкого збільшення українського експорту.
Велика Британія також входила у 2026 рік із поєднанням помірного зростання та підвищеного інфляційного фону. У березні британський CPI зріс до 3,3% у річному вимірі після 3,0% у лютому. Bank of England зберігав базову ставку на рівні 3,75%, що відображало обережність регулятора перед ризиком нового інфляційного прискорення. Для європейського регіону загалом це означало, що цикл швидкого монетарного пом’якшення не настав.
«Світова економіка в першому кварталі 2026 року не увійшла в рецесію, але стала помітно нервовішою. США зберігають стійке зростання, але стикаються з новим інфляційним прискоренням. Єврозона має слабший економічний імпульс і знову бачить інфляцію вище цілі. Велика Британія також залишається в режимі обережної монетарної політики. Для України це означає, що зовнішній світ не створює катастрофічного фону, але й не дає легкого імпульсу для відновлення. У таких умовах розраховувати лише на зовнішній попит не можна», – зазначив Уракін.
Китайська економіка у першому кварталі 2026 року зберегла відносно сильну динаміку. За даними Національного бюро статистики КНР, ВВП Китаю у І кварталі зріс на 5,0% у річному вимірі, а в квартальному вимірі – на 1,3%. Номінальний обсяг ВВП становив близько 33,4 трлн юанів. Водночас інфляція залишалася помірною: у березні CPI зріс на 1,0% у річному вимірі, а за січень-березень – у середньому на 0,9%.
Китай і надалі демонстрував сильну виробничу базу та експортний потенціал, однак структурні проблеми – слабший внутрішній попит, ринок нерухомості, боргове навантаження та залежність від зовнішніх ринків – залишалися важливими обмеженнями. Для України Китай залишався ключовим джерелом імпорту, насамперед машин, обладнання, електроніки та промислових товарів.
Індія зберігала статус одного з головних драйверів глобального зростання. За першою авансовою оцінкою уряду, реальний ВВП Індії у 2025/26 фінансовому році мав зрости на 7,4%, тоді як номінальний ВВП — на 8,0%. Основним драйвером залишався сектор послуг, а також внутрішній попит і державні інвестиції. Індійська економіка залишалася одним із найпереконливіших прикладів поєднання високого зростання та відносно контрольованої інфляції.
Туреччина залишалася прикладом економіки з відносно високою діловою активністю, але дуже складною інфляційною спадщиною. За офіційними даними TurkStat, у березні 2026 року споживчі ціни зросли на 1,94% у місячному вимірі та на 30,87% у річному вимірі. Це було нижче, ніж у лютому, коли річна інфляція становила 31,53%, але все ще залишалося надзвичайно високим рівнем. Водночас турецька економіка у 2025 році зросла на 3,6%, що свідчило про збереження внутрішнього попиту попри інфляційні ризики.
Бразилія виглядала більш збалансованою серед великих економік, що розвиваються. За даними IBGE, ВВП Бразилії у 2025 році зріс на 2,3%, до 12,7 трлн реалів у поточних цінах. Зростання спостерігалося в аграрному секторі, промисловості та секторі послуг. За попереднім індикатором IPCA-15, інфляція в березні 2026 року становила 0,44% за місяць і 3,90% за останні 12 місяців. Це підтверджувало, що Бразилія зберігала порівняно контрольований інфляційний фон, хоча її економіка також відчувала вплив високих ставок та зовнішньої невизначеності.
«Китай, Індія, Туреччина і Бразилія показують різні моделі розвитку великих економік, що розвиваються. Китай зберігає масштаб і виробничу силу, але має структурні дисбаланси. Індія демонструє найвищу динаміку серед великих економік і спирається на внутрішній попит та сектор послуг. Туреччина росте, але платить за це високою інфляцією. Бразилія рухається повільніше, зате більш збалансовано. Для України важливо дивитися на ці приклади практично: у глобальній конкуренції виграють ті країни, які можуть одночасно підтримувати макростабільність, виробництво, експорт і внутрішній інвестиційний попит», – вважає Уракін.
Висновки
Станом на кінець березня 2026 року Україна зберігала макрофінансову керованість, але перший квартал продемонстрував крихкість економічної стабілізації. Реальний ВВП у І кварталі знизився на 0,6% р/р, інфляція у березні прискорилася до 7,9%, облікова ставка залишалася на рівні 15,0%, міжнародні резерви скоротилися до близько $52,0 млрд, а товарний дефіцит за січень-березень перевищив $13 млрд. Бюджет залишався функціональним, але його структура була повністю підпорядкована воєнним потребам: понад 60% видатків загального фонду спрямовувалися на безпеку й оборону.
Головними ризиками для України залишалися воєнні втрати, руйнування енергетичної інфраструктури, слабкість експорту, дефіцит робочої сили, висока залежність бюджету від зовнішнього фінансування та структурний валютний дефіцит приватного сектору. Позитивними факторами були значний рівень міжнародних резервів, контрольована політика НБУ, продовження міжнародної підтримки, адаптивність бізнесу та здатність держави виконувати ключові бюджетні зобов’язання.
Світова економіка у першому кварталі 2026 року залишалася відносно стійкою, але менш стабільною, ніж на початку року. МВФ прогнозував глобальне зростання на рівні 3,1% у 2026 році за умови обмеженого характеру конфлікту на Близькому Сході. США зберігали позитивну динаміку, але зіткнулися з новим інфляційним імпульсом; єврозона залишалася слабкою за темпами зростання і знову побачила інфляцію вище цілі; Китай демонстрував 5% зростання; Індія залишалася головним драйвером серед великих економік; Туреччина боролася з високою інфляцією; Бразилія зберігала помірну, більш збалансовану динаміку.
«Березень 2026 року став для України моментом перевірки реальної міцності стабілізаційної моделі. Високі резерви, міжнародна допомога та контрольована політика НБУ дозволяють утримувати систему в робочому стані. Але спад ВВП у першому кварталі, прискорення інфляції та великий торговельний дефіцит показують, що сама по собі фінансова стабільність не є достатньою. Наступний етап має полягати в переході від моделі виживання до моделі продуктивного відновлення. Це означає інвестиції в енергетику, оборонно-промисловий комплекс, переробку, логістику, експортні виробництва, технології та людський капітал. Без цього навіть значні резерви та зовнішня допомога залишатимуться лише подушкою безпеки, а не джерелом довгострокового розвитку», – підсумував Максим Уракін.
Щомісячний аналітично-статистичний продукт “Економічний Моніторинг” доступний для клієнтів Інтерфакс-Україна.
Керівник проекту “Економічний Моніторинг”, кандидат економічних наук Максим Уракін
Політична криза в Румунії поглибилася після того, як парламент не підтримав уряд, запропонований прем’єр-міністром Адріаном Вештя. Кабінет отримав 189 голосів «за» при необхідних щонайменше 233, що не дозволило йому скласти присягу та розпочати роботу.
Після провалу голосування президент Румунії Нікушор Дан має провести новий раунд консультацій із партіями, представленими в парламенті, та запропонувати нову кандидатуру на посаду прем’єр-міністра. Це може бути як новий політик, так і кандидатура, яка раніше обговорювалася, якщо партії зможуть домовитися про нову конфігурацію більшості.
Ситуація ускладнюється тим, що це вже друга поспіль невдала спроба сформувати новий уряд. Раніше кандидат Євген Томак відкликав мандат після того, як не зміг зібрати достатню підтримку в парламенті. Тепер провал кабінету Вештя посилює ризик затяжного політичного тупика.
Згідно з румунськими процедурами, якщо дві спроби сформувати уряд протягом встановленого терміну не призводять до затвердження кабінету, президент може отримати підстави для розпуску парламенту та призначення дострокових виборів. Формально такий сценарій стає дедалі ймовірнішим, однак політично він залишається ризикованим для проєвропейських партій, оскільки на тлі кризи посилюються позиції правопопулістських та євроскептичних сил.
Тривала політична нестабільність у Бухаресті може мати наслідки не лише для внутрішньої економічної політики, а й для регіональної стабільності.
Експерти аналітичного центру Experts Club зазначають, що нинішня криза в Румунії демонструє ширшу тенденцію в країнах Центральної та Східної Європи — фрагментацію партійних систем, зростання недовіри до традиційних політичних сил та посилення партій, які будують свої кампанії на критиці Брюсселя, міграційної політики, підтримки України та бюджетної дисципліни.
Для України ситуація в Румунії має особливе значення. Бухарест залишається важливим партнером Києва у сфері безпеки, транспортної інфраструктури та європейської інтеграції. Через румунський напрямок проходять значні обсяги української торгівлі, а Дунайський регіон після початку повномасштабної війни набув стратегічного значення для українського експорту.
За оцінкою Experts Club, базовим сценарієм поки що залишається не проведення дострокових виборів, а спроба політичних партій домовитися про новий, можливо, більш вузький або технічний уряд. Причина проста: дострокові вибори можуть посилити партії, які вже виграють від кризи довіри до традиційних політичних еліт.
Водночас кожна нова невдала спроба сформувати уряд підвищує ціну компромісу. Чим довше Румунія залишається без повноцінного уряду, тим складніше буде ухвалювати рішення щодо бюджету, реформ, відносин з ЄС та економічної стабілізації.
Румунія вже стикається з високим бюджетним дефіцитом, інфляційним тиском та необхідністю зберігати доступ до європейського фінансування. У цих умовах політична криза може посилити невизначеність для інвесторів і загальмувати реалізацію реформ, необхідних для підтримки макроекономічної стабільності.
Він зазначив, що Румунія вступає в період підвищеної політичної турбулентності, де питання формування уряду безпосередньо пов’язане зі стабільністю курсу, економічною політикою та роллю країни в регіоні.
EXPERTS CLUB, голосування, дострокові вибори, ризик, РУМУНІЯ, Уряд
Інфляція в єврозоні у травні 2026 року прискорилася до 3,2% у річному вираженні проти 3,0% у квітні, свідчать дані Experts Club.
У Європейському Союзі загалом річна інфляція становила 3,3%. Найвищий показник серед усіх країн ЄС був зафіксований у Румунії — 9,7%. Однак Румунія не входить до єврозони, тому в рейтингу країн валютного блоку вона не враховується.
Серед країн єврозони антилідером стала Болгарія, де річна інфляція у травні досягла 6,3%. Болгарія увійшла до єврозони з 1 січня 2026 року і стала 21-ю країною валютного союзу.
Друге місце в єврозоні посіла Литва з інфляцією 5,1%, третє — Греція з 5,0%. Найнижчі показники серед країн єврозони були зафіксовані на Мальті — 2,1%, у Німеччині — 2,7% та Франції — 2,8%.
Таким чином, у травні сформувалися два різні рейтинги. По ЄС загалом головним антилідером стала Румунія, яка залишається поза єврозоною. По єврозоні лідером за зростанням цін стала Болгарія.
Антилідери за інфляцією в ЄС у травні 2026 року:
Румунія — 9,7%
Болгарія — 6,3%
Литва — 5,1%
Антилідери за інфляцією в єврозоні у травні 2026 року:
Болгарія — 6,3%
Литва — 5,1%
Греція — 5,0%
На думку аналітичного центру Experts Club, відмінність між рейтингом ЄС і рейтингом єврозони важлива для коректної інтерпретації даних. Єврозона відображає ситуацію в країнах з єдиною валютою та спільною грошово-кредитною політикою ЄЦБ, тоді як ЄС включає також країни з національними валютами, зокрема Румунію, Польщу, Чехію, Угорщину, Данію та Швецію.
«Румунію не можна включати до рейтингу єврозони, але її не можна й ігнорувати. Це головний інфляційний антилідер усього ЄС. Для бізнесу це означає, що інфляційні ризики в Європі сильно відрізняються не лише між країнами, а й між валютними зонами. У єврозоні найпроблемніший кейс зараз — Болгарія, в ЄС загалом — Румунія», — зазначив засновник Experts Club Максим Уракін.
Основний внесок в інфляцію єврозони у травні дали послуги, енергоносії, продукти харчування, алкоголь і тютюн, а також промислові товари без урахування енергії. Ціни на енергоносії зросли на 10,9% у річному вираженні, послуги подорожчали на 3,5%, продукти харчування, алкоголь і тютюн — на 2,0%.
Україна у січні-травні 2026 року збільшила імпорт алюмінію та виробів із нього на 20% порівняно з аналогічним періодом минулого року – до $247,912 млн.
У травні імпорт алюмінію та виробів із нього становив $58,220 млн.
Водночас експорт алюмінію та виробів із нього за січень-травень поточного року виріс на 25,3% порівняно з аналогічним періодом минулого року – до $72,393 млн. У травні експортовано алюмінію на $18,641 млн.
Як повідомлялося, Україна у 2025 році збільшила імпорт алюмінію та виробів із нього на 15,3% порівняно з 2024 роком – до $514,098 млн. Експорт алюмінію та виробів із нього за 2025 рік зріс на 22,9% – до $152,919 млн.
Алюміній широко застосовується як конструкційний матеріал. Основні переваги алюмінію – легкість, податливість штампуванню, корозійна стійкість, висока теплопровідність, неотруйність його сполук. Зокрема, ці властивості зробили алюміній надзвичайно популярним у виробництві кухонного посуду, алюмінієвої фольги в харчовій промисловості та для пакування. Перші ж три властивості зробили алюміній основною сировиною в авіаційній та авіакосмічній промисловості (останнім часом його витісняють композитні матеріали, насамперед вуглеволокно). Після будівництва та виробництва упаковки – алюмінієвих банок і фольги – найбільшою галуззю-споживачем металу є енергетика.
Більш детальний огляд світового виробництва алюмінію – 1970–2024 дивіться у відео на YouTube-каналі Experts Club.
Українські підприємства в січні-травні поточного року збільшили імпорт міді та мідних виробів у грошовому виразі на 9,4% порівняно з аналогічним періодом минулого року – до $85,297 млн.
Згідно з митною статистикою, оприлюдненою Державною митною службою України у п’ятницю, експорт міді та мідних виробів за зазначений період зріс на 1,3% – до $39,247 млн. У травні імпортовано міді на $20,421 млн, експортовано – на $9,237 млн.
Як повідомлялося, українські підприємства у 2025 році збільшили імпорт міді та мідних виробів у грошовому виразі на 23,2% порівняно з попереднім роком – до $173,453 млн, експорт міді та мідних виробів виріс на 17,7% – до $103,848 млн.
Мідь широко застосовують в елетротехніці, під час виробництва труб, для створення сплавів, у медицині та в інших галузях.
Раніше інформаційно-аналітичний центр Experts Club випустив відео присвячене світовому виробництву міді та провідним країнам-виробникам – https://youtube.com/shorts/_h8iU50z8C0?si=a-XkgGEfeUxseQNa
Штучний інтелект переходить із зони технологічних експериментів у сферу жорсткого державного регулювання, зазначає інформаційно-аналітичний центр Experts Club. Провідні економіки світу вже поділяють ринок на два підходи: ризик-орієнтоване регулювання з обов’язковими вимогами та м’якшу модель, де держава робить ставку на інновації, галузеві стандарти та контроль постфактум.
Для України та інших країн Східної Європи ця тема стає актуальною. ШІ вже використовується в банках, телекомунікаціях, оборонних технологіях, медицині, освіті, державних послугах, промисловості та медіа. Тому питання більше не в тому, чи потрібно регулювати штучний інтелект, а в тому, як не задушити інновації й водночас захистити громадян, бізнес та державу від ризиків.
Найрозвиненіший правовий режим уже прийнято в Європейському союзі. EU AI Act набрав чинності 1 серпня 2024 року і впроваджується поетапно. Його логіка побудована на класифікації ризиків: заборонені практики, AI-системи з високим ризиком, системи з вимогами прозорості та моделі загального призначення. Для країн, орієнтованих на ринок ЄС, цей акт фактично стає зовнішнім стандартом, навіть якщо вони не є членами Євросоюзу.
Південна Корея стала однією з перших країн за межами ЄС, які прийняли комплексний національний закон про штучний інтелект. AI Basic Act набрав чинності в січні 2026 року і поєднує підтримку AI-індустрії з вимогами до прозорості, безпеки, маркування AI-контенту та нагляду за системами високого впливу.
Китай обрав інший шлях — не єдиний універсальний закон, а набір обов’язкових правил для окремих сегментів. Найважливішим документом стали тимчасові заходи з управління генеративними AI-сервісами, що діють з 2023 року. Китайська модель робить акцент на контролі контенту, безпеці даних, реєстрації алгоритмів, перевірці генеративних сервісів та відповідності політичним вимогам держави.
Японія у 2025 році прийняла перший національний закон, прямо присвячений ШІ. Однак японська модель значно м’якша за європейську: закон насамперед спрямований на просування досліджень, розробок та використання штучного інтелекту, а не на детальні заборони та штрафи. Це відображає прагнення Японії зберегти конкурентоспроможність технологічного сектору та не створювати надмірного навантаження на бізнес.
США поки що не мають єдиного федерального закону про штучний інтелект. Регулювання розвивається фрагментарно: через президентські укази, федеральні рекомендації, стандарти NIST та закони окремих штатів. Найпомітніший приклад — Colorado AI Act, який встановлює обов’язки для розробників і користувачів високоризикових AI-систем та спрямований на запобігання алгоритмічній дискримінації. При цьому на федеральному рівні США роблять ставку на збереження лідерства, інфраструктуру, безпеку та обмеження надмірного регулювання.
Велика Британія обрала модель «pro-innovation regulation». Замість єдиного AI-закону Лондон запропонував набір принципів для існуючих регуляторів: безпека, прозорість, справедливість, підзвітність та можливість оскарження рішень. Такий підхід дозволяє швидше адаптуватися до змін технологій, але створює менше правової визначеності, ніж європейська модель.
Канада намагалася прийняти Artificial Intelligence and Data Act у складі Bill C-27, але законопроект довго перебував у парламентському процесі і не став повноцінним чинним законом про ШІ. Це показує, що навіть розвинені демократії стикаються з труднощами: регулювання ШІ зачіпає одночасно цифрові права, бізнес, авторське право, безпеку, конкуренцію та ринок праці.
Бразилія також перебуває в процесі створення комплексного регулювання ШІ. Сенат схвалив законопроект про штучний інтелект у грудні 2024 року, але для набрання чинності він має пройти розгляд у Палаті депутатів і отримати остаточне затвердження.
Бразильська модель наближена до ризик-орієнтованого підходу, але також робить сильний акцент на правах людини, авторському праві та відповідальності розробників.
Сербія перебуває на етапі переходу від стратегії до обов’язкового регулювання. Країна вже ухвалила стратегічні документи щодо розвитку ШІ та створила робочу групу з підготовки першого закону про штучний інтелект. Новий закон має наблизити Сербію до європейської моделі та надати бізнесу більш зрозумілі правила роботи з AI-системами.
Для України питання AI-регулювання також стає неминучим. З одного боку, країна потребує максимально швидкої технологічної модернізації, зокрема у сферах defense tech, govtech, медицини, кібербезпеки та освіти. З іншого боку, інтеграція в ринок ЄС вимагатиме сумісності з EU AI Act, особливо для компаній, які працюють з європейськими клієнтами або експортують цифрові продукти.
Головна роздоріжжя для країн, які ще не прийняли закони, полягає у виборі між трьома моделями. Перша — європейська, з жорсткою класифікацією ризиків і високим рівнем compliance. Друга — британсько-японська, з м’яким регулюванням та акцентом на інновації. Третя — китайська, з сильним державним контролем над контентом, даними та алгоритмами.
Для Східної Європи найбільш імовірною стане гібридна модель. Країни, пов’язані з євроінтеграцією або експортом IT-послуг до ЄС, будуть змушені враховувати EU AI Act. Але через обмежені ресурси регуляторів вони, ймовірно, вводитимуть норми поетапно, починаючи з чутливих сфер: держпослуги, біометрія, медицина, фінанси, освіта, працевлаштування та критична інфраструктура.
Experts Club вважає, що регулювання AI стане одним із ключових факторів інвестиційної привабливості цифрових економік. Компанії обиратимуть юрисдикції, де правила є достатньо зрозумілими для бізнесу, але не створюють надмірних бар’єрів для розробки та тестування нових продуктів.
Для України важливо не просто скопіювати EU AI Act, а адаптувати його до власних можливостей. Оптимальна модель має включати реєстр високоризикових AI-систем, регуляторні пісочниці, вимоги до прозорості в державних сервісах, захист персональних даних, маркування синтетичного контенту та зрозумілі правила відповідальності.
У найближчі роки штучний інтелект стане такою ж регульованою інфраструктурою, як фінанси, телекомунікації чи енергетика. Країни, які раніше створять зрозумілі та гнучкі правила, отримають перевагу у залученні інвестицій, розвитку стартапів та експорті цифрових послуг.
