Світовий особистий добробут у 2025 році зріс на 10,8% у доларовому вираженні, що стало найшвидшим темпом зростання за останні роки, йдеться в новому Global Wealth Report 2026 швейцарського банку UBS.
Зростання виявилося значно вищим за показники попередніх років: у 2024 році світовий особистий добробут збільшився на 4,6%, у 2023 році — на 4,2%. UBS пов’язує прискорення зростання з розвитком фінансових ринків, збільшенням вартості нефінансових активів та валютним фактором — ослаблення долара США сприяло зростанню доларової вартості активів за межами США.
Найбільше у 2025 році зросло добробут у регіоні «Європа, Близький Схід та Африка» — на 17,5%. У Північній та Південній Америці зростання склало 8,5%, в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні — 5,9%.
За середнім рівнем багатства на одну дорослу особу лідирує Швейцарія — $910,382. Далі йдуть США — $696,277, Люксембург — $654,732, Гонконг — $648,267 та Австралія — $616,306. Однак цей показник сильно залежить від концентрації великих статків і тому не завжди відображає рівень життя «середнього» домогосподарства.
Більш показовим для оцінки добробуту середнього класу є медіанний рівень багатства. За цим показником перше місце посідає Люксембург — $394,005 на дорослу особу. Далі йдуть Бельгія — $277,166, Австралія — $210,783, Нова Зеландія — $206 617 та Данія — $203 771. При цьому США, які посідають друге місце за середнім багатством, знаходяться лише на 28-му місці за медіанним показником — $68 998.
Головний висновок UBS — світ став багатшим, але зростання розподілилося нерівномірно. У звіті зазначається, що середній рівень багатства помітно зріс, тоді як медіанний рівень багатства в багатьох країнах знижувався. Це вказує на те, що значна частина нових активів концентрується у більш заможних груп населення.
Кількість доларових мільйонерів у 2025 році зросла на 1,5%, або майже на 1 млн осіб. Це означає, що в середньому у світі з’являлося понад 2 680 нових мільйонерів на день. Загалом UBS оцінює кількість доларових мільйонерів приблизно в 57,5 млн осіб. Понад 40% з них мешкають у США — понад 23,6 млн осіб. У Китаї налічується понад 5,3 млн доларових мільйонерів, у Японії — близько 3 млн.
Окремо UBS виділяє роль нерухомості. Для багатьох домогосподарств житлова нерухомість залишається головним активом. Це допомагає захищати капітал від інфляції, але водночас обмежує участь сімей у зростанні фондових ринків та інших ліквідних інвестиційних інструментів. Тому в майбутньому, за оцінкою UBS, розподіл нових wealth gains дедалі сильніше залежатиме від доступу до інвестиційних активів та здатності диверсифікувати капітал.
Методологія UBS враховує не лише фінансові активи, а й реальні активи, насамперед житло, за вирахуванням боргів. Приватні пенсійні активи включаються до розрахунків, а нефондовані державні пенсійні зобов’язання — ні. Звіт охоплює 56 ключових ринків, які, за оцінкою UBS, становлять понад 92% світового особистого добробуту.
Для ринку нерухомості та міжнародних інвестицій цей звіт важливий з двох причин. По-перше, він показує, що нерухомість залишається основним активом для значної частини приватного капіталу. По-друге, він підтверджує, що зростання багатства дедалі більше залежить не лише від володіння житлом, а й від доступу до глобальних фінансових ринків, валютної диверсифікації та інвестиційних інструментів.
Мережа АЗК OKKO інвестує понад $120 млн у відкриття 20 АЗК нового формату 3.0 та оновлення ще 60 чинних до 2029 року, повідомив CEO OKKO Group Василь Даниляк.
“Ми, напевно, компанія, яка провела найбільше реконструкцій за часи повномасштабної війни… Ми не лише швидко відновлювали пошкоджені АЗК, але започаткували ще з осені 2022 року програму по апгрейду і перебудові наших автозаправних станцій, за ці роки оновили більше 200 об’єктів. Але бачимо, як змінюються вимоги – тому розробили формат 3.0”, – повідомив Даниляк у спілкуванні з журналістами під час престуру в середу.
Перший комплекс такого формату побудовано і відкрито у Ірпені, другий реконструйовано під формат 3.0 у Гатному. Наступний крок – будівництво флагманського трасового комплексу у Звягелі.
Як повідомив Даниляк, інвестиції в будівництво АЗК в Ірпені становили близько $3 млн, трасові комплекси у новому форматі орієнтовно будуть коштувати $4-5 млн, а реконструкція чинних трасових близько $2 млн. До 2029 року компанія планує інвестувати понад $120 млн у розвиток формату 3.0, а саме збудувати 20 нових і реконструювати близько 60, таким чином, охопивши біля 20% мережі.
Акценти нового формату – на технологічності, діджиталізації клієнтського шляху (OKKO PAY, OKKO Drive, система Smart Kitchen), розширеному фуд-сервісі, енергонезалежності та розвитку інфраструктури для електромобілів, простій навігації, безбар’єрності, сучасному дизайні. Зокрема, в складі АЗК з’явились ОККОворкінги – кімнати для дзвінків і онлайн-зустрічей, всесезонна тераса, кімнати для дітей тощо.
Окрім дахової СЕС у новому форматі сонячні панелі встановлено ще як навіс над зарядними комплексами. В цілому на АЗК в Ірпені встановлено сонячну електростанцію потужністю 69 кВт, у Гатному – 48 кВт із перспективою збільшення до 100 кВт. У період пікової генерації ці потужності здатні покривати до 50% власного споживання електроенергії комплексу. У поєднанні з генераторами та резервним живленням це дозволяє АЗК залишатися функціональними навіть під час перебоїв з електропостачанням. До кінця 2026 року сонячні електростанції працюватимуть більш ніж на 300 АЗК мережі із сумарною потужністю понад 6 МВт.
У планах компанії, за словами Даниляка, також встановлення СЕС поруч з АЗК, “де можливо взяти в оренду земельну ділянку”. Зокрема, це вже зроблено в Калинівці, у найближчому часі така міні-СЕС з’явиться в Іванкові.
OKKO розвиває напрям електромобільності з 2014 року, коли першою серед мереж АЗК України почала будувати системну зарядну інфраструктуру. Сьогодні це близько 100 Ultra Fast Chargers на 63 локаціях. У новому форматі на АЗК зона зарядки винесена під окремий навіс із сонячними панелями, відокремлений від паливного потоку.
“Разом із Європейським банком реконструкції та розвитку компанія готує програму фінансування на $10 млн для розвитку мережі швидкісних зарядних станцій”, – повідомив Даниляк.
За словами віцепрезидента OKKO з маркетингу та розвитку Василя Дмитріва, компанія зараз конкурує не тільки з заправками, а з фастфудами, ресторанами та магазинами. На OKKO 3.0 функціонує повноцінний гастрономічний простір, представлені українська, європейська та азійська кухні, додатково є секція готових страв: супи, основні страви та гарніри, салати, бургери, піца, WOK, паста. Ключова відмінність нового формату – відкрита кухня. Завдяки розширеній кухонній інфраструктурі компанія отримує можливість одночасно працювати з кількома гастрономічними напрямами – зокрема готувати страви “з-під ножа”. OKKO залишається мережею №1 в Україні за продажами кави: у 2025 році клієнти придбали майже 34 млн горняток. У новому форматі АЗК кавова зона розширена, зокрема у Гатному пропонується понад 150 кавових позицій.
Агропромисловий холдинг “Астарта” модернізував один із найбільших тваринницьких комплексів на Хмельниччині, встановивши сучасну доїльну карусель на 40 голів, повідомила пресслужба компанії у Facebook.
“Молочне тваринництво залишається для “Астарти” одним із стратегічних напрямів розвитку… Лише за останні 2,5 роки обсяг інвестицій у молочний сегмент перевищив 1 млрд грн”, – цитує пресслужба генерального директора агропромхолдингу Віктора Іванчика.
За її словами, інвестиції здійснюються у модернізацію ферм, технології та якість виробництва, а результатом є лідерство на ринку виробництва промислового молока і 99% молока екстра-класу.
За інформацією компанії, комплекс розрахований на утримання 2 тис. голів великої рогатої худоби.
Проєкт модернізації охопив оновлення виробничих потужностей із фокусом на покращення умов утримання тварин, ефективності виробництва та можливості подальшого розширення.
У компанії зазначили, що модернізація є частиною інфраструктурної програми холдингу, яка також передбачає впровадження цифрових технологій у тваринництві, підвищення енергоефективності ферм та покращення генетики поголів’я.
“Астарта” – вертикально інтегрований агропромисловий холдинг, що здійснює діяльність у семи областях України та є найбільшим виробником цукру в країні. Склад компанії включає п’ять цукрових заводів, агрогосподарства із земельним банком 214 тис. га (зокрема 129 тис. га у Полтавській, 42 тис. га у Хмельницькій та 16 тис. га у Вінницькій областях) і 26 молочних ферм з 29 тис. голів ВРХ у трьох регіонах. Холдинг також оперує заводом із переробки сої та біоенергетичним комплексом у Полтавській області, а також мережею з шести елеваторів.
Чистий прибуток “Астарти” за 2025 рік впав у 4,2 раза – до $19,94 млн, а консолідована виручка скоротилася на 23% – до $472 млн.
Виручка сегменту тваринництва минулого року становила EUR56 млн, середньорічне поголів’я збільшилося на 5% – до 29 тис.
Обсяги продажу молока зросли на 6% р/р – до 122 тис. тонн. При цьому 99% сировини класифіковано як молоко екстра-якості порівняно із 97% у 2024 році.
Повоєнна відбудова України сформує масштабний ринок для будівельного сектору, промисловості та суміжних галузей, однак українським компаніям уже зараз потрібно готуватися до конкуренції з міжнародними підрядниками, вважає директор Rauta, голова ради директорів Асоціації “Український Центр Сталевого Будівництва” Андрій Озейчук.
У своїй колонці для The Page він зазначив, що після завершення війни попит на будівництво буде значним як з боку населення, так і з боку держави та бізнесу. За оцінками МЗС, за кордоном перебуває близько 8 млн українців, які виїхали під час повномасштабного вторгнення, а ООН прогнозує повернення 3-3,5 млн людей після настання стійкого миру та гарантій безпеки.
За словами експерта, значна частина тих, хто повернеться, а також внутрішньо переміщені особи потребуватимуть нового житла або відновлення пошкодженого. Водночас відбудова не обмежуватиметься житловим фондом. За оцінками Київської школи економіки, на житлові будівлі припадає лише близько третини прямих збитків від війни, тоді як значних втрат також зазнали транспортна та енергетична інфраструктура, активи підприємств, промисловість і АПК.
Озейчук зазначає, що, за оцінками Світового банку, для відбудови України знадобиться понад EUR500 млрд протягом наступного десятиліття. Це майже втричі перевищує ВВП України у 2025 році та створює значні можливості не лише для будівельної галузі, а й для всієї економіки.
За його оцінкою, кожна гривня, вкладена у будівництво, має мультиплікаційний ефект і стимулює у 1,5-3 рази більший приріст у суміжних галузях. Прикладами можуть бути повоєнна відбудова Німеччини та Південної Кореї, де будівельний сектор став одним із каталізаторів економічного зростання.
Основними джерелами фінансування масштабних проєктів експерт називає пряму фінансову допомогу міжнародних партнерів, зокрема G7, ЄС і США, залучення великих приватних інвестицій під державні гарантії, а також репарації та конфісковані заморожені активи РФ. Додатковим стимулом має стати євроінтеграція України, яка в перспективі відкриє доступ до спеціалізованих фондів розвитку ЄС.
Водночас українські будівельні компанії вже зараз можуть зіткнутися з жорсткою конкуренцією з боку європейських гравців. На думку Озейчука, найбільш реалістичним сценарієм стане консорціумна модель, у якій європейський генпідрядник працюватиме разом з українськими субпідрядниками та використовуватиме локальні матеріали, сертифіковані за європейськими стандартами EN.
За такого сценарію іноземні компанії можуть залучатися до високотехнологічних робіт, тоді як український бізнес виконуватиме локальну логістику, спеціалізовані роботи, будівництво мереж, доріг і об’єктів капітального будівництва.
Головним бар’єром для українських компаній експерт називає умови фінансування. Якщо в Україні будівництво часто ведеться за рахунок значних авансів, то в ЄС поширена модель постаудитної оплати – за фактом виконання етапів. Це потребує значного оборотного капіталу, тоді як українські компанії мають обмежений доступ до дешевих довгострокових кредитів.
Для вирівнювання умов конкуренції, на думку Озейчука, держава має запускати програми доступного довгострокового кредитування під державні гарантії, надавати пільгове фінансування для модернізації українських заводів будматеріалів, спрощувати впровадження стандартів EN і лобіювати участь українського бізнесу в міжнародних грантових програмах.
Окремим викликом стане перехід будівельної галузі на європейські правила проєктування. У 2028 році українська система має повністю завершити інтеграцію у європейський простір і перейти на Єврокоди. Це зніме частину бар’єрів для іноземних інженерів, але водночас вимагатиме швидкого підвищення кваліфікації українських фахівців.
Серед технологічних трендів відбудови експерт називає BIM-моделювання, цифрові двійники будівель, енергоефективні рішення та концепцію будинків із нульовим споживанням енергії. За його оцінкою, ринок зміщуватиметься у бік швидкісного модульного будівництва, екологічних матеріалів та інноваційних рішень.
Ще одним ключовим обмеженням стане кадровий дефіцит. За словами Озейчука, демобілізовані військові та чоловіки, які повернуться з-за кордону, лише частково компенсують нестачу робочої сили. Високий попит може спричинити зростання зарплат у будівництві, особливо для робітничих професій, а також стимулювати перекваліфікацію фахівців з інших секторів, активніше залучення жінок, ветеранів і людей старшого віку.
Крім того, українські компанії вже починають співпрацювати з агентствами, які спеціалізуються на офіційному працевлаштуванні будівельників із країн Південної Азії, зокрема Індії, Непалу, Бангладеш і Пакистану.
Озейчук вважає, що два головні принципи майбутньої відбудови – це швидкість реалізації та підхід Build Back Better, тобто відбудова кращої якості, ніж було до руйнувань. Саме ці критерії визначатимуть попит на сучасні матеріали, технології та виробничі потужності в Україні.
Rauta – українська компанія, що працює у сфері швидкомонтованих будівель, фасадних і покрівельних систем, сендвіч-панелей та сталевого будівництва. Асоціація “Український Центр Сталевого Будівництва” об’єднує компанії, що працюють у сегменті металоконструкцій, будівельних матеріалів, проєктування та промислового будівництва.
Агрохолдинг KSG Agro інвестує понад 25 млн грн у створення автономної системи водопостачання для одного зі своїх свинарських комплексів і планує до кінця 2026 року повністю забезпечити його водою з власних джерел, повідомила прес-служба компанії в середу.
«Ми інвестуємо в капітальні рішення, які дозволяють мінімізувати будь-яку залежність від зовнішніх обставин і гарантувати безперебійність роботи наших виробничих потужностей. Автономна система водопостачання стане потужним захистом від інфраструктурних ризиків і водночас закладе міцний фундамент для зниження операційних витрат у довгостроковій перспективі», – цитує прес-служба голову Ради директорів KSG Agro Сергія Касьянова.
Згідно з повідомленням, проєкт передбачає реконструкцію та модернізацію насосної станції №10, яка забезпечуватиме забір води з каналу «Дніпро – Кривий Ріг», а також оновлення трубопроводів, встановлення нового насосного обладнання, автоматизованих систем обліку та цифрових інструментів управління водорозподілом.
Як зазначається в повідомленні, в основі реалізації проєкту лежить створення організації водокористувачів «Нива», яка об’єднала 189 землевласників та землекористувачів регіону. Відповідно до чинного законодавства України ОВК функціонує як некомерційна організація та координує діяльність з надання послуг водопостачання для виробничих і меліоративних потреб учасників. Меліоративна мережа, яка переходить під управління організації, охоплює 1052 га і є однією з трьох найбільших іригаційних систем у Дніпропетровській області.
У KSG Agro зазначили, що свинокомплекс щомісяця споживає близько 20 тис. куб. м води, а реалізація проєкту має знизити залежність від зовнішньої інфраструктури в умовах військових ризиків, скоротити втрати ресурсу та оптимізувати операційні витрати.
У компанії оцінюють термін окупності інвестицій у три-чотири роки.
KSG Agro — вертикально інтегрована холдингова компанія, що займається свинарством, а також виробництвом, зберіганням, переробкою та продажем зернових і олійних культур. Земельний банк компанії в Дніпропетровській та Херсонській областях становить приблизно 21 тис. га. Агрохолдинг входить до п’ятірки найбільших виробників свинини в Україні.
Кінцевим бенефіціаром холдингової компанії залишається Сергій Касьянов, якому через Olbis Investment LTD SA належить 47,83% акцій, тоді як 47,57% цінних паперів перебувають у вільному обігу на Варшавській фондовій біржі.
92% компаній-членів Американської торгової палати в Україні продовжують повноцінно працювати після понад чотирьох років повномасштабної війни, про що свідчать результати опитування «Doing Business in Wartime Ukraine», проведеного AmCham Ukraine спільно з Citi Ukraine.
Згідно з дослідженням, майже 70% компаній, які взяли участь в опитуванні, працюють в Україні понад 20 років. Це, за оцінкою AmCham, свідчить про стійкість бізнесу та його довгострокову відданість українському ринку.
Незважаючи на військові ризики, 87% компаній повідомили, що їхні фінансові результати у другому кварталі 2026 року залишилися на тому самому рівні або покращилися порівняно з другим кварталом 2025 року. Лише 13% респондентів зафіксували погіршення показників.
Порівняно з довоєнним 2021 роком майже дві третини компаній — 63% — повідомили, що їхні фінансові результати залишилися стабільними або покращилися. Водночас 37% компаній досі працюють нижче довоєнного рівня.
Інвестиційні плани також залишаються стабільними: 87% компаній заявили, що їхні інвестиції в Україну у 2026 році залишаться без змін або зростуть порівняно з 2025 роком. З них 54% планують зберегти обсяг інвестицій, а 33% — збільшити їх.
Війна продовжує безпосередньо впливати на бізнес. 47% компаній повідомили, що їхні заводи, виробничі потужності, склади, офіси чи інші об’єкти були пошкоджені під час війни. Серед постраждалих компаній 46% вже повністю відновили пошкоджені активи, а 39% завершили частковий ремонт.
Половина опитаних компаній повідомила про випадки поранення співробітників внаслідок війни, 37% — про загиблих співробітників. При цьому 87% компаній мають працівників, які зараз служать у Збройних силах України, а 60% вже працевлаштовують ветеранів.
71% компаній уже впровадили, розробляють або почали впроваджувати програми підтримки та реінтеграції ветеранів після демобілізації. Зокрема, 24% компаній мають комплексні політики щодо повернення ветеранів до роботи, 20% їх розробляють, а 27% вже запровадили перші заходи підтримки.
Головними викликами для бізнесу залишаються безпека співробітників — 82%, питання мобілізації та бронювання працівників — 71%, а також загроза російських ракетних атак на критичну інфраструктуру та бізнес-активи — 63%. Серед інших проблем компанії назвали здоров’я та психологічний стан співробітників — 50%, а також залучення та утримання кваліфікованих кадрів — 44%.
Водночас більшість компаній не планують масово заповнювати кадровий дефіцит іноземними працівниками. 63% респондентів заявили, що не розглядають найм неукраїнських співробітників для вирішення кадрових проблем, 25% ще не визначилися, і лише 12% активно розглядають такий варіант.
За оцінкою бізнес-спільноти, Україна у 2026 році залишається стабільним, але непередбачуваним ринком. Так вважають 45% респондентів. Ще 21% бачать Україну одним із найперспективніших ринків майбутнього зростання в Європі, 18% вважають її переважно високоризиковим ринком виживання, а 16% — ринком, який готується до відновлення.
50% компаній очікують, що економічне відновлення України стане чітко помітним через 2–3 роки після закінчення війни. Ще 18% вважають, що поступове відновлення вже відбувається, 16% бачать 2026–2027 роки як можливу точку розвороту до зростання, а 16% вважають, що відновлення ще не почалося.
Ключовими секторами післявоєнного відновлення респонденти назвали оборону та military tech — 78%, інфраструктуру та будівництво — 71%, енергетику та розподілену генерацію — 50%, а також сільське господарство та харчову переробку — 45%.
Головними чинниками інвестиційної привабливості України компанії вважають довгостроковий потенціал зростання. 76% респондентів назвали масштабні можливості відновлення та післявоєнного економічного зростання основним драйвером інвестицій, 49% — шлях України до вступу в ЄС та інтеграцію в європейський ринок, 39% — потенціал сектору оборони та військових технологій.
Серед основних бар’єрів для участі бізнесу в проектах відновлення названо безпеку майданчиків реконструкції — 56%, брак інформації та прозорості проектів — 55%, а також нечітку правову та тендерну базу — 55%.
Бізнес також сформулював пріоритети для уряду на 2026 рік. 80% компаній назвали головною умовою підтримку верховенства права, боротьбу з корупцією та реальну судову реформу. 55% вказали на необхідність посилення національної безпеки, оборони та розмінування територій, 44% — на передбачуваність і стабільність податкового законодавства.
Опитування Doing Business in Wartime Ukraine проводилося AmCham Ukraine та Citi Ukraine з 21 травня по 16 червня 2026 року. У ньому взяли участь 112 керівників компаній-членів AmCham з різних галузей, 69% респондентів обіймають посади CEO.
Джерело: American Chamber of Commerce in Ukraine, Citi Ukraine
