Як повідомляє Сербський Економіст, албанський ринок нерухомості демонструє перші ознаки охолодження після кількох років різкого зростання цін. У червні індекс довіри у будівництві знизився на 0,8 пункту, а забудовники погіршили оцінки щодо майбутніх замовлень і цін, як випливає з огляду ділової та споживчої впевненості Банку Албанії.
Головний сигнал — падіння очікувань щодо нових контрактів. Балансовий показник щодо замовлень у будівництві опустився до мінус 26,2 пункту, що означає: кількість компаній, які очікують скорочення замовлень, помітно перевищує частку оптимістів. При цьому поточна будівельна активність поки що залишається приблизно на колишньому рівні.
Ціни поки що не перейшли до стійкого зниження, але очікування забудовників різко ослабли. Індекс цінових очікувань залишається позитивним — 14 пунктів, тобто частина ринку все ще очікує зростання, проте в травні показник становив 22 пункти, а навесні тримався на рівні близько 30 пунктів. Це свідчить не стільки про негайне падіння цін, скільки про швидке уповільнення ринку.
Банк Албанії також фіксує уповільнення зростання цін на житло. За індексом Фішера, середні ціни реалізованих угод зросли на 11,7% порівняно з попереднім півріччям і на 28% у річному вимірі, але це вже нижче за темпи першої половини 2025 року, коли річне зростання сягало 41,7%.
Особливо помітне охолодження в Тирані. У столиці індекс цін за останні шість місяців не змінився, а річне зростання склало лише 4,4%, тоді як у першій половині 2025 року ціни в Тирані зростали на 32,6% у річному вимірі. За даними ринку, кожна друга угода в столиці зараз укладається зі знижкою від початково запропонованої ціни.
При цьому узбережжя поки що утримує ринок від більш сильного уповільнення. Зростання цін у курортних зонах, зокрема у Влері, Саранді та Дурресі, підтримується іноземним попитом на апартаменти біля моря та нові туристичні комплекси. Банк Албанії зазначає, що основний внесок у загальне зростання індексу цін зробили саме прибережні райони.
Парадокс ринку полягає в тому, що попит слабшає, але будівництво продовжує йти високими темпами. Албанські ЗМІ з посиланням на непрямі податкові дані пишуть, що за перші п’ять місяців року могли бути затверджені дозволи приблизно на 2 млн кв. м будівництва, що наближається до рекордних обсягів 2024 року.
Практичний висновок для інвесторів простий: Албанія більше не виглядає ринком, де ціни зростають однаково швидко скрізь. Тирана вже наблизилася до цінової межі, а подальше зростання дедалі більше залежить від якості проєкту, локації та іноземного попиту. Узбережжя залишається сильнішим за столицю, але й там ризик перегріву зростає.
https://t.me/relocationrs/3184
Як повідомляє Relocation, уряд Естонії схвалив законопроект, який забороняє придбання нерухомості громадянам Росії та Білорусі, які не мають у країні статусу довгострокового резидента або права на постійне проживання. Якщо документ ухвалить парламент (Рійгікогу), нові правила набудуть чинності з 1 січня 2027 року.
Заборона діятиме на всій території Естонії й стосуватиметься не лише фізичних осіб, а й компаній із Росії та Білорусі, а також юридичних осіб з інших країн, якщо їхній кінцевий бенефіціар підпадає під обмеження. Під заборону потраплять квартири, земельні ділянки, право на забудову та частки в об’єктах нерухомості.
Таллінн пояснює цю ініціативу питаннями національної безпеки. Мета законопроекту — знизити ризики використання нерухомості для розвідувальної діяльності, підготовки диверсій, впливу або створення опорних пунктів поблизу стратегічних об’єктів. Міністр внутрішніх справ Ігор Таро заявив, що заборона має діяти не лише «на папері» і не дозволяти обходити обмеження через фірми в Естонії чи інших країнах ЄС.
При цьому закон не матиме зворотної сили. Росіяни та білоруси, які вже володіють нерухомістю в Естонії, збережуть право власності. Оренда житла та комерційних приміщень також залишатиметься дозволеною. В окремих випадках уряд зможе видати спеціальний дозвіл на купівлю, якщо угода не суперечить цілям закону.
За даними МВС Естонії станом на 9 січня 2026 року в країні перебувало 7 797 громадян Росії та 1 476 громадян Білорусі з тимчасовими дозволами на проживання — загалом 9 273 особи. Саме ця група, якщо вона не має статусу довгострокового мешканця або постійного права проживання, може безпосередньо потрапити під заборону. При цьому 70 237 громадян Росії та 1 190 громадян Білорусі мали довгострокові дозволи на проживання і мають бути виключені з-під дії обмежень.
Є й інший аспект — вже існуючі власники. За даними на квітень 2025 року, серед власників нерухомості в Естонії було 36 952 громадянина Росії та 896 громадян Білорусі. Але їхня нинішня власність не буде вилучатися, тому мова йде насамперед про заборону нових угод.
Як повідомляє Сербський Економіст, приплив прямих іноземних інвестицій в Албанію у 2025 році зріс на 3,4% і досяг 1,63 млрд євро проти 1,58 млрд євро у 2024 році, повідомив центральний банк країни. На тлі падіння ПІІ в ряді країн регіону Албанія стала одним із небагатьох ринків Південно-Східної Європи, де іноземні інвестиції продовжували зростати.
Найбільшим джерелом інвестицій стали Нідерланди — 201,9 млн євро. Далі йшли Італія з 186,9 млн євро та Косово з 186,4 млн євро. Така географія відрізняється від Чорногорії, де найбільшими джерелами у 2025 році були Сербія, Туреччина та Німеччина.
Головним сектором для іноземного капіталу в Албанії є нерухомість. У 2025 році вона залучила 560,9 млн євро, тобто приблизно третину всього обсягу ПІІ. Друге місце посіли страхування та фінансова діяльність із 291,14 млн євро, третє — оптова та роздрібна торгівля із 161,89 млн євро.
Албанський приклад демонструє той самий регіональний тренд, що й Чорногорія, але в більшому масштабі: іноземні інвестори активно вкладають кошти в нерухомість, особливо на тлі зростання інтересу до узбережжя, туризму, релокації та розвитку інфраструктури. Для Тирани та прибережних міст це означає зростання будівельної активності та цін, але водночас загострює питання доступності житла для місцевого населення.
Ще недавно албанський ринок сприймався як периферійний, але зараз він конкурує за капітал із Чорногорією, Хорватією, Грецією та іншими південноєвропейськими напрямками. При цьому обсяг прямих іноземних інвестицій в Албанії вже значно перевищує чорногорський: 1,63 млрд євро проти 531 млн євро чистого припливу в Чорногорії.
Сильна сторона Албанії — масштаб ринку та зростаючий інтерес до нерухомості, туризму, фінансових послуг і торгівлі. Слабка сторона — висока концентрація інвестицій у секторах, які не завжди забезпечують швидке зростання продуктивності. Як і в Чорногорії, головне питання для довгострокового розвитку — чи зможе країна перетворити інтерес до нерухомості та послуг на більш глибокі greenfield-проєкти, промисловість, логістику та експортні потужності.
Албанія закріплює свої позиції як один із найдинамічніших інвестиційних ринків на Балканах. Але зростання за рахунок нерухомості створює ту саму дилему, що й у Чорногорії: гроші надходять швидко, а стійкий ефект для зайнятості, експорту та продуктивності залежить від того, чи з’являться слідом за будівництвом більш складні інвестиційні проєкти.
https://t.me/relocationrs/3162
У Греції налічується понад 2,2 млн порожніх будинків, що становить 34,5 % усього житлового фонду країни і є одним із найвищих показників у Європі, свідчить дослідження Parliamentary Budget Office, підготовлене на основі даних перепису ELSTAT за 2021 рік.
Автори дослідження зазначають, що проблема грецького ринку житла пов’язана не лише з дефіцитом будівництва, а й із низьким рівнем використання вже існуючого фонду. При зростанні загальної кількості житлових об’єктів на 3,5% у 2011–2021 роках кількість будинків, доступних для довгострокової оренди, скоротилася на 10,4%, а виставлених на продаж — на 33,1%. Кількість неактивних порожніх об’єктів, які не пропонуються ані для оренди, ані для продажу, зросла до 1,81 млн.
До категорії порожнього житла входять не тільки потенційні об’єкти для купівлі чи оренди, а й другі будинки, дачі, старий житловий фонд, об’єкти в сільській місцевості та на островах, а також нерухомість, виведена з обігу через юридичні, спадкові чи технічні проблеми. Серед причин, через які житло не повертається на ринок, дослідження називає суперечки щодо спадщини, неясний статус власності, юридичні складнощі, високу вартість ремонту, низьку енергоефективність та обмежений попит в окремих регіонах.
Для інвесторів така структура ринку створює можливості насамперед у сегменті старого фонду, редевелопменту та ремонту. Об’єкти, які простоюють через небажання власників вкладати кошти в модернізацію, можуть виходити на ринок із дисконтом, однак їхня інвестиційна привабливість залежить від підсумкової собівартості після ремонту та потенційної ринкової ціни під час продажу або здачі в довгострокову оренду.
Додатковим фактором може стати державна підтримка реновації. У Греції готується програма модернізації житла обсягом близько 500 млн євро, яка має допомогти повернути частину порожніх об’єктів у житловий обіг. За даними грецьких ЗМІ, програма передбачає субсидії на ремонт та енергоефективність, а перевірка права на участь має відбуватися через платформу gov.gr.
При цьому інвесторам слід враховувати ризик перегляду цін. За оцінкою авторів дослідження, якщо частка порожнього та неактивного житла протягом приблизно шести років повернеться до рівня 2001 року, реальні ціни на житло в Греції можуть знизитися на 15,5–24,6%. Це не означає автоматичного падіння всього ринку, однак переоцінені об’єкти та локації з обмеженим попитом можуть виявитися найбільш вразливими.
Ринок нерухомості Греції поки що продовжує дорожчати, але темпи зростання знижуються. За даними Банку Греції, у I кварталі 2026 року ціни на квартири зросли на 5,7% у річному вимірі після зростання на 8,1% у 2025 році та на 9,1% у 2024 році. В Афінах зростання у I кварталі склало 5,2%, у Салоніках — 6,4%.
Окремим ризиком залишається ставка на короткострокову оренду та програму Golden Visa як єдину логіку угоди. Дослідження вказує, що вплив короткострокової оренди на ринок загалом може бути обмеженим, проте в центральних районах Афін, Салоніках та популярних туристичних напрямках вона посилює тиск на ринок довгострокового житла. Тому якісним активом залишається не сам об’єкт під посвідку на проживання або Airbnb, а нерухомість із зрозумілою юридичною історією, розрахунковою вартістю ремонту та стійким попитом після виведення на ринок.
Світовий особистий добробут у 2025 році зріс на 10,8% у доларовому вираженні, що стало найшвидшим темпом зростання за останні роки, йдеться в новому Global Wealth Report 2026 швейцарського банку UBS.
Зростання виявилося значно вищим за показники попередніх років: у 2024 році світовий особистий добробут збільшився на 4,6%, у 2023 році — на 4,2%. UBS пов’язує прискорення зростання з розвитком фінансових ринків, збільшенням вартості нефінансових активів та валютним фактором — ослаблення долара США сприяло зростанню доларової вартості активів за межами США.
Найбільше у 2025 році зросло добробут у регіоні «Європа, Близький Схід та Африка» — на 17,5%. У Північній та Південній Америці зростання склало 8,5%, в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні — 5,9%.
За середнім рівнем багатства на одну дорослу особу лідирує Швейцарія — $910,382. Далі йдуть США — $696,277, Люксембург — $654,732, Гонконг — $648,267 та Австралія — $616,306. Однак цей показник сильно залежить від концентрації великих статків і тому не завжди відображає рівень життя «середнього» домогосподарства.
Більш показовим для оцінки добробуту середнього класу є медіанний рівень багатства. За цим показником перше місце посідає Люксембург — $394,005 на дорослу особу. Далі йдуть Бельгія — $277,166, Австралія — $210,783, Нова Зеландія — $206 617 та Данія — $203 771. При цьому США, які посідають друге місце за середнім багатством, знаходяться лише на 28-му місці за медіанним показником — $68 998.
Головний висновок UBS — світ став багатшим, але зростання розподілилося нерівномірно. У звіті зазначається, що середній рівень багатства помітно зріс, тоді як медіанний рівень багатства в багатьох країнах знижувався. Це вказує на те, що значна частина нових активів концентрується у більш заможних груп населення.
Кількість доларових мільйонерів у 2025 році зросла на 1,5%, або майже на 1 млн осіб. Це означає, що в середньому у світі з’являлося понад 2 680 нових мільйонерів на день. Загалом UBS оцінює кількість доларових мільйонерів приблизно в 57,5 млн осіб. Понад 40% з них мешкають у США — понад 23,6 млн осіб. У Китаї налічується понад 5,3 млн доларових мільйонерів, у Японії — близько 3 млн.
Окремо UBS виділяє роль нерухомості. Для багатьох домогосподарств житлова нерухомість залишається головним активом. Це допомагає захищати капітал від інфляції, але водночас обмежує участь сімей у зростанні фондових ринків та інших ліквідних інвестиційних інструментів. Тому в майбутньому, за оцінкою UBS, розподіл нових wealth gains дедалі сильніше залежатиме від доступу до інвестиційних активів та здатності диверсифікувати капітал.
Методологія UBS враховує не лише фінансові активи, а й реальні активи, насамперед житло, за вирахуванням боргів. Приватні пенсійні активи включаються до розрахунків, а нефондовані державні пенсійні зобов’язання — ні. Звіт охоплює 56 ключових ринків, які, за оцінкою UBS, становлять понад 92% світового особистого добробуту.
Для ринку нерухомості та міжнародних інвестицій цей звіт важливий з двох причин. По-перше, він показує, що нерухомість залишається основним активом для значної частини приватного капіталу. По-друге, він підтверджує, що зростання багатства дедалі більше залежить не лише від володіння житлом, а й від доступу до глобальних фінансових ринків, валютної диверсифікації та інвестиційних інструментів.
Як повідомляє Еxperts.news, на українському ринку житла поглиблюється розрив між тим, що найчастіше хочуть придбати покупці, і тим, що пропонують продавці, йдеться у червневому звіті про фінансову стабільність НБУ.
За даними регулятора, середня площа придбаної квартири залишається на рівні 48 кв. м, а будинку — близько 70 кв. м. При цьому в структурі пропозиції, як і раніше, переважають просторіші квартири: їхня середня площа перевищує 65 кв. м.
Розбіжність помітна й за віком житла. Покупці частіше обирають старіші і, відповідно, доступніші за ціною квартири. У Києві медіанний вік придбаної квартири зріс до 33 років, у західних регіонах — до 39 років. У оголошеннях, навпаки, майже дві третини квартир пропонуються в будинках, зведених менше ніж 15 років тому.
НБУ зазначає, що такі розбіжності між попитом і пропозицією стримують активність на ринку. Покупці більше зацікавлені в меншому та дешевшому житлі, тоді як продавці та девелопери частіше пропонують новіші та просторіші об’єкти.
Ця тенденція важлива й для девелоперів. У західних регіонах та передмістях Києва частіше будують бюджетні об’єкти, тоді як у столиці переважають проєкти бізнес-класу. Але попит у воєнний час показує, що пересічному покупцеві частіше потрібен компактний і доступніший продукт.
У другій половині 2025 року житлове будівництво пожвавилося: у більшості регіонів помітно зросли проектні площі багатоквартирних будинків, де розпочалося будівництво. В Україні загалом цей показник збільшився в півтора рази за рік, а в Києві — більш ніж удвічі.
Однак НБУ зазначає, що девелопери, як і раніше, значною мірою фінансують добудову існуючих комплексів та нові проєкти власними коштами. Банки неохоче кредитують будівельну галузь через високі ризики.
Головний висновок для ринку: подальше відновлення продажів залежатиме не тільки від доходів населення, а й від того, наскільки пропозиція наблизиться до реального попиту — за площею, ціною, віком житла та рівнем ризику для покупця.
