Україна має наразі 22 млн тонн потужностей для переробки олійних культур, і олійно-екстраційні заводи (ОЕЗ) ще будуються, тож найближчим часом обсяги переробки можуть досягти 25 млн тонн, однак забезпечити їх сировиною буде непросто, повідомив перший заступник міністра аграрної політики і продовольства Тарас Висоцький.
“У нас, як показує оцінка, до 22 млн тонн потужностей (ОЕЗ – ІФ-У), і (ОЕЗ – ІФ-У) ще будуються, тобто буде 22-25 млн. Відверто, що на такий об’єм (забезпечення сировиною переробних підприємств – ІФ-У) вийти буде непросто. Суто агрономічно, агротехнологічно”, – прокоментував він на засіданні Trend&Hedge Club прийняття парламентом рішення про встановлення мита на експорт сої та ріпаку.
Висоцький пояснив, що аграрії не зможуть за рік збільшити виробництво сої за рахунок додаткового зрошення 1 млн га. Подібна інвестиція окупається впродовж 5-15 років і є “довгою історією”. Хоча таке розширення суттєво покращило б ситуацію переробників.
Не бачить заступник міністра і перспектив суттєвого потенціалу для розширення площ і збільшення врожайності для ріпаку.
“Може бути не 3-3,5 млн тонн (прогноз Мініагрополітики щодо виробництва ріпаку на сезон-2025 – ІФ-У), може бути 5 млн тонн, як 2022 року, чи 4,8 млн тонн, як 2023-го.”, – констатував він, зазначивши, що говорити про збільшення виробництва до щорічних 8-10 млн тонн складно, хоча і землі, і всі ділянки, всі території для вирощування є.
На думку Висоцького, українські аграрії можуть виростити соняшнику не 12 млн тонн у сезоні-2025, а 15 млн тонн, у перспективі максимальний врожай культури сягнути навіть 25 млн тонн.
“Це буде стеля, я заявляю, яку можна в межах контрольованих територіях України виростити. В межах контрольованих Україною територій із нинішніх 20,5 млн тонн (виробництва соняшнику – ІФ-У) реально вийти на понад 23 млн тонн. Якщо все складеться – на 25 млн тонн. Але продовж найближчих років це неможливо”, – пояснив він.
Перший заступник міністра наголосив, що галузь переробки виросла більше, ніж її можна забезпечити сировиною на перспективу до 2030 року.
“З точки зору логіки в державі мав би залишатися ринок продавця, але й питання щодо закупівель сировини на переробку не повинно так (гостро – ІФ-У) стояти”, – резюмував він.
Як повідомлялося, Верховна Рада на засіданні 16 липня підтримала законопроєкт №13134 щодо запровадження 10% експортного мита на соєві боби, насіння кользи та ріпаку (подрібнені й неподрібнені) зі щорічним зниженням ставки до 2030 року на 1% – до рівня 5%.
За інформацією Висоцького, Міністерство аграрної політики та продовольства прогнозує в сезоні-2025 виробництво олійних культур на рівні 20,5 млн тонн, зокрема, ріпаку – 3 млн тонн, сої – 5,7 млн тонн, врожай соняшнику у південних областях під загрозою через посуху і може бути нижчим за 13 млн тонн.
В Україні в 2025 році буде побудовано два підприємства з переробки борошна – на західній Україні виготовлятимуть борошно, в Полтавській області – крупи, повідомив в інтерв’ю “Інтерфакс-Україна” директор спілки “Борошномели України” Родіон Рибчинський.
“Наразі в західній Україні будується підприємство з виробництва борошна твердих сортів потужністю до 150 тонн/доба із подальшою переробкою макарони, а в Полтавській області очікується запуск крупозавода комбінованою потужністю до 100 тонн/доба”, – розказав він.
На думку керівника галузевої асоціації, в борошномельному бізнесі є ніші, на які варто звернути увагу.
“Коли говоримо про переробку зерна, треба пам`ятати, що це не лише борошно чи крупи. Це і комбіновані продукти: сухі сніданки, енергетичні батончики, крохмаль, суха клейковина, ферментні препарати на основі продуктів переробки зерна – дуже широка гама продуктів переробки “, – наголосив Рибчинський і додав, що головним пріоритетом при будівництві такого виробництва є наявність покупця.
За його інформацією, вартість будівництва млина чи крупозаводу в Україні стартує від $3 млн, але в Україні є приклади бізнесів і верхньої цінової планки – в $15 млн. У цю суму входить вартість обладнання, будівлі – основних фондів, без урахування оборотних коштів, які можуть сягати 50% вартості проєкту. Адже щоб запустити підприємство, потрібно придбати сировину, активно виходити на ринок, передбачити маркетингові витрати тощо.
Рибчинський також не відкидає перспективу будівництва на чорноморського побережжі низки борошномельних підприємств за прикладом Туреччини.
“Узбекистан і Єгипет пішли тим самим шляхом, що й турки. Узбеки купують казахське зерно, перемелюють і перетворилися на основного експортера борошна в Афганістан, звідки витіснили Казахстан. Єгипет купує українське та російське зерно і став провідним постачальником борошна на африканському ринку, витіснивши звідти частково і турків, і французів. Усе це вказує на наявність державної політики”, – підкреслив він і додав, що кроком для такого шляху розвитку переробки в Україні має бути в першу чергу зацікавленість держави.
Молочне виробництво, попри втрати потужностей на сході України, не зупиняється, а зміщується в центральні та західні області, повідомив міністр аграрної політики та продовольства України Віталій Коваль на конференції “Молочна галузь: Україна – ЄС”.
Міністр зауважив, що наразі в Україні будується або модернізується 125 молочних ферм.
Він висловив упевненість, що стійкість молочного бізнесу – приклад для всієї економіки, а ефективний розподіл маржі між виробником, переробником і ритейлом – не лише питання економіки, а й довіри.
“Лише синергія між усіма учасниками може дати той ефект масштабу, який дозволить створювати додану вартість і в країні, і для експорту. Вдячний за відкритий і фаховий діалог. Це була плідна розмова, яка, переконаний, матиме практичні результати для галузі”, – наголосив Коваль.
При цьому він зауважив, що ціноутворення – ключ до справедливості в ланцюгу і закликав виробників переходити від сировини до готової продукції.
“Тонна українського агроекспорту коштує в середньому EUR291. Для порівняння, в ЄС – EUR1536. Це різниця між сировинною економікою та економікою доданої вартості. Наше завдання – зробити так, щоб частка тваринництва та переробки сягнула понад 50% в агросекторі”, – резюмував міністр агрополітики.
Компанія TwinSocks (Ковель Волинської обл.), дистрибутор та виробник панчішно-шкарпеткових виробів, планує створити індустріальний парк (ІП) з переробки технічних конопель, повідомив заступник голови парламентського комітету з економічного розвитку Дмитро Кисилевський.
“Компанія TwinSocks оголосила про намір створити індустріальний парк за спеціалізацією на переробці технічних конопель”, – написав він у дайджесті новин про індустріальні парки за травень у Facebook у понеділок.
В свою чергу, Волинська обласна держадміністрація повідомила у Facebook, що у минулий четвер в рамках обговорення перспектив індустріальних парків на Волині, про намір створення такого парку повідомив керуючий директор ТОВ “TwinSocks” Богдан Конопацький.
“Сімейний бізнес із 25-річною історією діяльності на Волині та Рівненщині, компанія TwinSocks, готується зробити новий крок – розвивати екоіндустріальний парк із фокусом на переробці технічних конопель”, – йдеться у повідомленні.
Волинська ОДА зазначає, що саме технічна конопля, яку дозволено легально вирощувати в Україні, може стати основою для нової переробної галузі: від вирощування до повного виробничого циклу і створення текстилю.
“Чому це вигідно? Влада отримує податкові надходження, а бізнес – пільги та майданчик для масштабування”, – наводяться у повідомленні слова Конопацького.
ОДА також повідомляє, що ідею створити екоіндустріальний парк підтримали підприємці та представники торгово-промислової палати, зокрема, Віталій Киричук із ТПП зазначив, тема переробки технічних культур є однією з найперспективніших, і Волинь цілком може стати пілотною областю в цьому напрямку.
Виробник панчішно-шкарпеткових виробів ТМ “TwinSocks” працює в Україні з 2004 року. В асортименті: чоловічі, жіночі та дитячі шкарпетки і колготки. Компанія має фірмові магазини в Луцьку, Ковелі та Рівному.
Як повідомлялось, у травні поточного року завод з переробки технічних конопель запрацював у в індустріальному парку “Ма’Рижани” (Житомирська обл.).
Кисилевський також повідомив, зокрема, про затвердження Жмеринською міськрадою (Вінницька обл.) концепції індустріального парку “Бріл Парк” поруч із селищем Браїлів.
За повідомленням на сайті міськради, напрямами діяльності парку визначені агропереробка, харчова промисловість, переробка овочів і фруктів, генерація енергії (електричної, теплової, виробництво холоду), логістичний комплекс, виробництво будматеріалів.
Парк також буде відкритий для компаній, що змушені були релокуватись з прифронтових територій у зв’язку з війною.
Група компаній “Велта” з активами із видобутку титановмісних руд у Новомиргороді (Кіровоградська обл.) отримала третій патент від Бюро патентів і товарних знаків США (USPTO) на власну інноваційну технологію Velta Ti Process.
Згідно з пресрелізом у понеділок, новий патент підтверджує можливість отримання високоякісного діоксиду титану (TiO₂) – ключового матеріалу для подальшого виробництва титанового порошку за технологією Velta Ti Process, а також товарних продуктів на основі титану, заліза, кальцію та азоту.
При цьому нагадується, що Velta Holding US Inc. у період з 2020 року отримала 3 українських та 3 патенти у США.
Velta Holding US Inс. – група компаній повного циклу титанового виробництва від видобутку титанової сировини через інновації до виготовлення кінцевих металевих продуктів.
ТОВ “Велта” – українська компанія, яка входить в групу та є виробником титанової сировини і єдиною приватною українською компанією, що побудувала видобувний титановий комплекс з нуля у Кіровоградській області. Протягом понад 15 років роботи у видобувному секторі компанія займає 2% світового ринку титану та має партнерів й клієнтів в Європі та США.
У “Велта Холдинг” також входять науково-дослідний центр Velta RD Titan, виробник індивідуальних титанових імплантів Velta Medical.
ТОВ “Велта Холдинг” належить 100% ТОВ “ВКФ “Велта””. Кінцевими бенефіціарами є три фізособи: Андрій Бродський (60%), Вадим Москаленко (20%) і Віталій Малахов (20%).
У 2025 році в Сербії розпочнеться будівництво найбільшого за останні десятиліття підприємства харчової промисловості — заводу з переробки кукурудзи на крохмаль. Проект реалізує компанія Amelo, що входить до молдавської агропромислової групи Trans-Oil.
Локація та масштаби проекту
Завод буде побудований у місті Сремська-Мітровіца на місці колишнього цукрового заводу «Шечерана». Загальний обсяг інвестицій складе 35 мільйонів євро. Підприємство зможе переробляти до 250 000 тонн кукурудзи на рік, виробляючи нативний і модифікований крохмаль, а також кукурудзяний сироп для харчової, фармацевтичної та хімічної промисловості.
Будівництво розпочнеться в травні 2025 року і триватиме 18-20 місяців. Партнером проекту виступає китайська компанія Myande Group, що спеціалізується на обладнанні для крохмального виробництва.
Після запуску завод створить близько 150 нових робочих місць. Мер Сремської Митровиці Браніслав Недімович зазначив, що це одна з найбільших інвестицій у харчову промисловість Сербії за останні 40–50 років.
Новий завод дозволить збільшити внутрішню переробку кукурудзи, знизити експорт сировини і підвищити додану вартість продукції. Це зміцнить позиції Сербії на європейському ринку крохмалю та супутніх продуктів.
