На тлі скорочення каналів постачання палива та постійного посилення ударів РФ по паливній інфраструктурі Україна потребує будівництва децентралізованих невеликих підземних сховищ нафтопродуктів, вважає директор консалтингової компанії А-95 Сергій Куюн.
«Вихід один – зберігання в підземних сховищах. Начебто таку роботу вже ведуть і держава, і приватні гравці. Водночас будівництво такої інфраструктури щонайменше вдвічі дорожче за наземні резервуари», – написав він на своїй сторінці у Facebook у середу.
Тим часом, за словами експерта, наразі відсутня державна підтримка хоча б на рівні лібералізації та прискорення узгодження проектної документації, не кажучи вже про пільгове кредитування та інші стимули.
За словами Куюна, під час створення підземних сховищ не варто ставити за мету будівництво саме великих об’єктів, оскільки вони більш вразливі до комплексних ракетних ударів.
«А ось якщо кожен імпортер побудує свої невеликі сховища об’ємом 3–4–5–10 тис. куб. м, це вже буде набагато стійкіша конструкція. Але в будь-якому разі потрібно розуміти, що швидко це не відбудеться — півтора-два роки, якщо почати сьогодні», — вважає він.
На думку експерта, необхідно донести до громадян, муніципальних установ і державних організацій, а також приватних компаній необхідність створення запасів палива. «Розподілений між споживачами запас дозволить запобігти ажіотажу та надмірному миттєвому навантаженню на систему постачання у разі кризової ситуації», – зазначив директор А-95.
За його інформацією, РФ завдала нових ударів по мосту в Маяках (траса з Рені на «велику землю») та удар реактивним «шахедом» по цистерні з мастилом на тій самій трасі.
«Гадаю, під час планування стратегії забезпечення нафтопродуктами на найближчі місяці про Південь краще забути (…). Це означає, що все навантаження ляже на сухопутний кордон, який і так максимально перевантажений. Все це свідчить про те, що система стає менш диверсифікованою, що несе відповідні ризики», – написав Куюн.
Як він пояснив, ворог поступово відрізає Україні південний маршрут постачання палива, що є потрійним ударом у вигляді скорочення каналів постачання, скорочення споживання через переорієнтацію «морського» експорту на «колеса», а також збільшення навантаження та зниження пропускної спроможності кордону для імпорту палива.
Разом з тим РФ вже атакує в Україні не тільки нафтобази, а й АЗС із бензовозами.
Як повідомлялося, Нафтогазова асоціація України (НАУ) ініціює перед урядом надання паливній галузі доступу до кредитів під 10%, що можливо зробити завдяки розширенню дії постанови Кабміну
№ 594 на всі види бізнесу з метою створення підземних резервуарів для зберігання нафтопродуктів у рамках реконструкції існуючих нафтобаз.
Про це, зокрема, повідомив президент НАУ Ярослав Старовойтенко на онлайн-зустрічі з представниками бізнесу, організованій парламентським комітетом з питань фінансів, податкової та митної політики на початку цього тижня.
Географія імпорту дизельного пального в Україну суттєво змінилася в липні 2026 року: за рекордних постачань із Румунії імпорт із Греції, Туреччини та Ізраїлю різко скоротився, а основне навантаження дедалі більше зміщується на західний кордон.
За даними «Консалтингової групи А-95», загалом у липні Україна імпортувала 562 тис. тонн дизпального, що на 5% більше за аналогічний показник минулого року.
На південному напрямку єдиним великим джерелом, яке суттєво наростило постачання, стала Румунія.
Імпорт румунського дизпального зріс на 25% — зі 143,4 тис. тонн у липні 2025 року до 179,3 тис. тонн у липні поточного року. Це максимальний показник від початку 2025 року.
Зовсім інша динаміка спостерігалася щодо інших постачальників південного та середземноморського напрямку.
Імпорт із Греції скоротився на 45% — із 60,7 тис. до 33,1 тис. тонн. Постачання з Туреччини, згідно з інфографікою «А-95», впали приблизно з 31 тис. тонн до кількох тисяч тонн, а з Ізраїлю скоротилися до поодиноких партій.
Паралельно відбулося різке зростання постачань через Польщу та Литву.
Польща збільшила експорт дизпального в Україну на 26% — до 202,8 тис. тонн, Литва — одразу на 65%, до 84,3 тис. тонн.
За оцінкою директора «А-95» Сергія Куюна, однією з основних причин перерозподілу потоків стало рекордне обміління Дунаю, яке створило додаткові логістичні складнощі, а також безпекові ризики, що зберігаються.
У результаті Польща перетворилася на найбільший канал постачання України дизельним пальним, а Польща, Румунія та Литва спільно забезпечили 83% усього липневого імпорту.
Зміни показують, наскільки швидко український ринок змушений перебудовувати маршрути постачання залежно від стану річкової логістики, безпеки Чорноморського регіону та доступності європейських нафтопродуктів.
При цьому навіть зростання загального імпорту не дало змоги повністю уникнути нестачі пального в липні. В «А-95» пояснюють це поєднанням підвищеного попиту, цінового ажіотажу та збільшення споживання дизпального транспортом.
У серпні аналітики очікують збільшення пропозиції та стабілізації ринку.
Джерело: «Консалтингова група А-95», Experts Club
Польща, Румунія та Литва забезпечили 83% усього імпорту дизельного пального в Україну в липні 2026 року, що свідчить про високу концентрацію паливної логістики країни на трьох європейських напрямках.
Загалом за місяць Україна імпортувала 562 тис. тонн дизпального — на 5% більше, ніж у липні минулого року, йдеться в дослідженні «Консалтингової групи А-95».
Найбільшим постачальником стала Польща — 202,8 тис. тонн, або близько 36% усього імпорту. За рік польські постачання збільшилися на 26% — зі 161 тис. тонн.
На другому місці опинилася Румунія зі 179,3 тис. тонн. Постачання зросли на 25% і досягли максимального рівня від початку 2025 року.
На третьому місці — Литва, яка продемонструвала найвищі темпи зростання серед трьох основних постачальників. Імпорт звідти збільшився на 65% — із 51,2 тис. до 84,3 тис. тонн.
Сукупно ці три країни поставили близько 466 тис. тонн дизельного пального із 562 тис. тонн загального імпорту.
Така структура постачань стала результатом помітної перебудови української паливної логістики.
За словами директора «А-95» Сергія Куюна, збільшення навантаження на польський напрямок пов’язане насамперед із рекордним обмілінням Дунаю та безпековими ризиками.
Одночасно різко скоротилося значення низки альтернативних напрямків. Постачання з Угорщини зменшилися приблизно з 80 тис. тонн у липні минулого року до 42,7 тис. тонн у поточному, із Греції — із 60,7 тис. до 33,1 тис. тонн. Імпорт із Туреччини також скоротився до кількох тисяч тонн.
Висока концентрація постачань дає змогу українському ринку використовувати розвинену інфраструктуру країн ЄС, однак водночас підвищує його залежність від стабільності кількох основних логістичних коридорів.
На корпоративному рівні найбільшим постачальником залишається ORLEN S.A., яка через свої нафтопереробні заводи в Польщі та Литві відвантажила в Україну 137 тис. тонн дизпального — близько чверті загального імпорту.
Джерело: «Консалтингова група А-95», Experts Club
П’ять найбільших імпортерів дизельного пального в Україні в липні 2026 року забезпечили близько половини всіх закордонних постачань ресурсу, свідчать дані «Консалтингової групи А-95».
Загалом дизпальне протягом місяця імпортували 134 компанії, однак на першу п’ятірку припало близько 280 тис. тонн із загального обсягу 562 тис. тонн. Таким чином, їхня сукупна частка становила приблизно 49,8% ринку імпорту.
Найбільшим імпортером стала група ОККО, яка ввезла 73,1 тис. тонн дизпального. Її постачання збільшилися на 32% порівняно з липнем минулого року.
Друге місце посіла державна «Укрнафта» з 59,8 тис. тонн. Компанія продемонструвала значно вищу динаміку, збільшивши імпорт у 2,4 раза порівняно з липнем 2025 року.
Третьою стала UPG з обсягом 53,2 тис. тонн.
Четверте місце посіла «АТ Енерго Трейд» із 50,7 тис. тонн, п’яте — WOG із 42,9 тис. тонн. Ці показники представлені на опублікованій «А-95» інфографіці ТОП-10 імпортерів дизпального за липень.
Таким чином, лише ОККО та «Укрнафта» разом забезпечили майже 133 тис. тонн, або близько 24% усього місячного імпорту.
При цьому найвищі темпи зростання серед учасників ринку продемонструвала не компанія з першої п’ятірки, а «Західна паливно-енергетична компанія» (ЗПЕК). Вона збільшила постачання у 5,3 раза — до 31,9 тис. тонн.
До десятки найбільших імпортерів також увійшли компанії з обсягами постачань приблизно від 20 тис. до 35 тис. тонн.
Зростання концентрації великих постачальників відбувається на тлі загального збільшення імпорту. У липні в Україну було ввезено 562 тис. тонн дизпального — на 5% більше, ніж роком раніше.
Однак, як зазначає директор «А-95» Сергій Куюн, навіть цих обсягів виявилося недостатньо для задоволення різко зрослого попиту. На ринку відчувалася нестача дизпального через ціновий ажіотаж, активізацію промислових і приватних покупців та зростання споживання у транспортній галузі.
На серпень «А-95» очікує більш збалансованої ситуації внаслідок збільшення постачань і зниження світових цін на пальне.
Джерело: «Консалтингова група А-95», Experts Club
