Експорт українських ІТ-послуг у січні-серпні 2026 року збільшився на 4% порівняно з аналогічним періодом минулого року — до $4,46 млрд, свідчать дані Національного банку України, проаналізовані Experts Club.
За обсягом валютної виручки сектор фактично повернувся до показників відповідного періоду 2023 року, проте все ще не досяг максимальних значень 2022 року.
У січні-серпні 2022 року обсяг ІТ-експорту був приблизно на 9% вищим за нинішній показник.
Таким чином, динаміку останніх років можна розділити на два періоди: після рекордного 2022 року український ІТ-експорт перейшов до зниження, а в 2026 році знову демонструє зростання.
Особливо важливим залишається значення ІТ для всього українського сектору послуг. За вісім місяців 2026 року Україна експортувала послуг на $10,9 млрд, що приблизно на 6% перевищує показник відповідного періоду минулого року.
На ІТ припало 41% цієї суми, тобто понад $4 з кожних $10, отриманих Україною від експорту послуг.
У масштабах усієї зовнішньої торгівлі частка сектору також залишається значною. Сукупний експорт товарів і послуг за січень–серпень становив $35,8 млрд, з яких $4,46 млрд забезпечили ІТ-компанії та фахівці.
У результаті частка ІТ становить близько 12% сукупного експорту країни — приблизно кожен восьмий долар експортної виручки.
За умови збереження нинішніх темпів сектор може завершити 2026 рік із найкращим результатом за останні кілька років, однак для повернення до рекордних показників 2022 року темпи зростання мають прискоритися.
Джерело даних — Національний банк України.
Тбілісі готується прийняти міжнародну конференцію AgriFuture Georgia 2026, яка об’єднає представників аграрного бізнесу, технологічних компаній, інвесторів, виробників та експертів для обговорення нових можливостей розвитку сільського господарства, впровадження інновацій та залучення інвестицій.
Захід стане майданчиком для прямого діалогу між агровиробниками, постачальниками сучасних технологій, фінансовими організаціями та компаніями, зацікавленими у розвитку аграрних проєктів у Грузії та регіоні.
Однією з центральних тем AgriFuture Georgia 2026 стане трансформація сільського господарства під впливом сучасних технологій. Учасники обговорять автоматизацію виробничих процесів, цифровізацію агробізнесу, застосування інноваційних рішень у рослинництві, садівництві та інших напрямках аграрного виробництва.
Окрему увагу буде приділено інвестиціям у сільське господарство та пошуку нових моделей фінансування аграрних проєктів. Представники бізнесу та інвестиційної спільноти зможуть обговорити перспективні напрямки вкладень, можливості масштабування існуючих виробництв та запуск нових проєктів.
Ще одним важливим напрямком конференції стане розвиток експорту. Для грузинських та регіональних виробників вихід на нові ринки залишається одним із основних чинників подальшого зростання, тому учасники розглянуть вимоги міжнародних покупців, зміни у структурі попиту та можливості підвищення конкурентоспроможності аграрної продукції.
Організатори розраховують, що конференція стане не лише дискусійним майданчиком, а й місцем для налагодження нових ділових контактів. У рамках AgriFuture Georgia 2026 представники агробізнесу зможуть безпосередньо взаємодіяти з потенційними партнерами, постачальниками технологій, інвесторами та експертами.
Особливе місце в програмі займе практичне застосування технологій. Учасникам презентують рішення, які дозволяють підвищувати продуктивність аграрних підприємств, ефективніше використовувати земельні, водні та енергетичні ресурси, знижувати виробничі витрати та покращувати якість продукції.
Проведення AgriFuture Georgia 2026 відображає зростаючий інтерес бізнесу до модернізації аграрного сектору Грузії. Країна має сприятливі умови для виробництва фруктів, овочів, горіхів, винограду та іншої сільськогосподарської продукції, однак подальший розвиток галузі дедалі більше залежить від технологічного оновлення, доступу до фінансування та здатності виробників працювати на міжнародних ринках.
Конференція орієнтована на власників та керівників аграрних підприємств, фермерів, виробників та експортерів сільськогосподарської продукції, інвесторів, представників банківського сектору, постачальників обладнання та технологій, торгові компанії, міжнародні організації та галузевих експертів.
AgriFuture Georgia 2026 має стати майданчиком, де представники різних сегментів аграрної галузі зможуть обговорити конкретні проєкти та сформувати нові партнерства для розвитку агробізнесу в Грузії та регіоні.
Open4Business – інформаційний партнер міжнародної конференції AgriFuture Georgia 2026
агробізнес, ГРУЗИЯ, ІНВЕСТИЦІЇ, сільське господарство, ТЕХНОЛОГІЇ
Forbes опублікував список 50 Over 50: Innovation 2026, до якого увійшли 50 жінок старше 50 років, які продовжують чинити помітний вплив на науку, медицину, штучний інтелект, робототехніку, біотехнології, космічні дослідження, промисловість і технологічний бізнес. Рейтинг був опублікований 11 серпня 2026 року і є частиною ширшого проєкту Forbes 50 Over 50, що включає загалом 200 жінок у чотирьох категоріях — Innovation, Impact, Investment і Lifestyle.
При цьому аналітичний центр Experts Club звертає увагу на важливе уточнення: Forbes не присвоює всім 50 учасницям місця від 1-го до 50-го. На основній сторінці Innovation прізвища розташовані за алфавітом. Винятком фактично стала засновниця транспортного стартапу Zum Ріту Нараян, яку сама компанія та підприємиця називають «№1 honoree» категорії Innovation і обличчям обкладинки випуску. Однак повної нумерації решти 49 позицій Forbes не публікував.
Нараян, яка виросла в Індії та побудувала кар’єру у Кремнієвій долині, створила Zum — технологічну платформу, що модернізує систему шкільних автобусів у США з використанням штучного інтелекту, GPS та електротранспорту. Forbes оцінює стартап приблизно у $1,7 млрд, а його виручку за 2025 рік — у $333 млн.
До числа 50 лауреаток також увійшли професорка Стенфорда Чженань Бао, яка займається електронною шкірою та носимою електронікою; лауреатка Нобелівської премії 2025 року Мері Бранкоу; керівниця наукових програм NASA Нікола Фокс; деканка інженерної школи MIT Паула Хеммонд; професорка MIT і розробниця бездротових медичних технологій Діна Катабі; очільниця Takeda Джулі Кім; астрофізикиня і деканка School of Science MIT Нергіс Мавалвала; колишня очільниця Yahoo та засновниця Dazzle AI Марісса Маєр; очільниця HubSpot Яміні Ранган; керівниця Cummins Дженніфер Рамсі та багато інших.
Аналіз Experts.News показує цікаву географію списку. Forbes сам не публікує окрему статистику за національностями, тому коректніше говорити про країни народження та походження учасниць. За цим показником безумовно домінують США: більшість жінок з Innovation-50 народилися та побудували кар’єру саме в американському науковому та підприємницькому середовищі.
Серед учасниць, які народилися за межами США, найбільш помітно представлені одразу кілька країн. Сербія представлена двома уродженками — Вуняк-Новакович і Матарич. Індія — Ріту Нараян і Яміні Ранган. Китай — Чженань Бао і Мішель Чжоу. Марокко — Бахіджа Джаллал і Вафаа Маміллі. Таким чином, Сербія входить до невеликої групи країн, які дали одразу двох учасниць Innovation-50. Походження Чжоу з Китаю підтверджує Association for Computing Machinery, а Маміллі сама вказує Касабланку як місто народження; Roche зазначає у неї громадянства Франції, Марокко та США.
По одній учасниці у списку мають, серед інших, Пакистан, Сирія, Південна Корея, Таїланд, Франція, Велика Британія та Ізраїль. Наприклад, Нергіс Мавалвала народилася в Лахорі у Пакистані, Діна Катабі — у Дамаску, Джулі Кім — у Сеулі, Thai Lee — у Таїланді, Aude Oliva — у Франції, Nicola Fox — в англійському Гітчіні, Daphne Zohar — в Ізраїлі.
При цьому головний географічний висновок списку стосується не стільки паспортів, скільки концентрації талантів в американській інноваційній екосистемі. Навіть більшість жінок, які народилися у Сербії, Індії, Китаї, Пакистані, Сирії, Південній Кореї чи Франції, сьогодні працюють в американських університетах і компаніях — MIT, Stanford, Columbia, USC, Berkeley, HubSpot, Cummins та інших організаціях. Чотири учасниці списку пов’язані лише з MIT — Paula Hammond, Dina Katabi, Nergis Mavalvala та Aude Oliva.
Для української аудиторії примітно, що уродженок України у категорії Forbes 50 Over 50: Innovation 2026 немає. Однак сама структура списку показує модель, актуальну і для України: значна частина найуспішніших учених і технологічних підприємців є мігрантами або вихідцями з інших країн, які реалізували свої розробки після інтеграції у великі міжнародні університети, дослідницькі центри та венчурні екосистеми. У цьому відношенні приклад двох уродженок Белграда особливо показовий для країн Східної Європи.
До повного Innovation-50 увійшли Maya Ajmera, Lauren Antonoff, Katrina Armstrong, Zhenan Bao, Wendy Barnes, Charlie Blackwell-Thompson, Karen Blanks Ellis, Marsha Anderson Bomar, Christine Brown, Mary Brunkow, Jennifer Tour Chayes, Karen S. Carter, Margaret Dawson, Cindy Eckert, Karen Eng, Katie Farmer, Nicola Fox, Paula T. Hammond, Lisa Harris, Lisa Gelobter, Jacqueline Hinman, Colette D. Honorable, Janice Bryant Howroyd, Bahija Jallal, Sabrina Martucci Johnson, Dina Katabi, Julie Kim, Debra Laskin, Tessa Lau, Thai Lee, Emily Liman, Wafaa Mamilli, Christina Maslach, Maja Matarić, Nergis Mavalvala, Marissa Mayer, Vivienne Ming, Aude Oliva, Ritu Narayan, Yamini Rangan, Shubhi Rao, Jennifer Rumsey, Heather Shoemaker, Ellen Stofan, Gordana Vunjak-Novakovic, Susie Wee, Beth Wozniak, Laura Yecies, Michelle Zhou і Daphne Zohar.
Таким чином, список Forbes 2026 демонструє одразу дві тенденції. Перша — інноваційна кар’єра після 50 років дедалі частіше триває десятиліттями і може приводити до найбільших наукових та підприємницьких досягнень уже після традиційного кар’єрного піку. Друга — США залишаються головним центром тяжіння таких фахівців, водночас використовуючи таланти вчених і підприємців, які народилися у десятках інших країн.
Першоджерело: Forbes — 2026 50 Over 50: Innovation
Законопроєкт “Про застосування допоміжних репродуктивних технологій” (№13638 ) може кардинально змінити надання медичних послуг з репродуктивних технологій та призвести до втрати Україною статусу “репродуктивного хабу Європи”, він потребує значного доопрацювання із залученням професійної експертної спільноти, вважають опитані агентством “Інтерфакс-Україна” експерти.
“За різними оцінками, до 40–60% пацієнтів у великих клініках репродуктивної медицини — іноземці (особливо з ЄС, Великої Британії, США, Канади, Ізраїлю, Китаю). Якщо закон не передбачить прозорих механізмів для іноземних пацієнтів, наприклад, офіційних медичних віз чи угод між країнами, Україна може втратити статус “репродуктивного хабу Європи”, – сказав завідувач відділу допоміжних репродуктивних технологій завідувач відділу допоміжних репродуктивних технологій медичного гінекологічного центру (МГК) Adonis, провідний репродуктолог Дмитро Білецький..
За його словами, наразі Україна входить до топ-10 світових напрямів застосування репродуктивних технологій, зокрема, завдяки, “демократичній вартості: цикл ЕКЗ (IVF) в Україні коштує в три-п’ять разів дешевше, ніж у більшості країн ЄС або США”, високому рівню фахівців і технологій, сертифікації багатьох клінік за міжнародними стандартами, а також завдяки тому, що “законодавство України дозволяло практично всі методи ДРТ — донорські яйцеклітини, сперму, ембріони, програми ЕКЗ для подружжя й одиноких жінок”.
“В Україні дозволено анонімне донорство і створення ембріонів для зберігання, що не скрізь прийнятно”, – сказав він.
Прогнозуючи вплив законопроєкту у разі його прийняття, Білецький очікує в короткостроковій перспективі (один-два роки), що Україна може втратити частину пацієнтів на програми репродуктивних технологій (ДРТ), хоча в цілому запит залишиться високим, бо дозволеними залишаться процедури ЕКЗ, донорства, ембріонального банкінгу, а українські клініки мають визнану міжнародну репутацію та конкурентну вартість.
Втім він прогнозує, що вже в середньостроковій перспективі (три-пять років), “якщо правила щодо іноземців залишаться суворими (особливо на рівні перевезення ембріонів, донорства та сурогатного материнства), запит зменшиться на 20–40%”.
В той же час, коментуючи влив передбаченої законопроектом заборони донорства (донації) ембріонів на розвиток репродуктивної перспективи в цілому, Білецький зазначив, що “заборона донорства (донації) ембріонів призведе до того, що частина пацієнтів просто втратить можливість лікування безпліддя, а також до збільшення кількості “невикористаних” ембріонів у клініках”.
“Зараз частина пар добровільно віддає заморожені ембріони іншим. Якщо це заборонять — ембріони доведеться або зберігати (що дорого), або знищувати. Це піднімає і етичне питання: “що робити з ембріонами, які могли б дати життя”, – сказав він.
За його оцінками, програми донорських ембріонів можуть становити до 10–15% усіх процедур ЕКЗ, тому клініки, що спеціалізуються на “повних циклах” (створення, донорство, сурогатне материнство), втратять значну частку клієнтів.
“Багато іноземних пацієнтів приїжджало саме на програми з донорськими ембріонами — це була унікальна українська перевага, бо в багатьох країнах (наприклад, в Німеччині, Італії) це заборонено. Заборона означатиме втрату одного з ключових напрямів репродуктивної медицини. Україна фактично втрачає один з найгуманніших механізмів допомоги безплідним парам”, – сказав він.
Зі свого боку, лідерка напряму допоміжних репродуктивних технологій медичної мережі “Добробут” Світлана Шиянова також прогнозує, що “прийняття вказаного законопроєкту призведе до різкого зниження міжнародного попиту, оскільки він передбачає дві критичні обмежувальні норми – заборону надання послуг сурогатного материнства, якщо один з подружжя є громадянином держави, де такий метод заборонено, а також вимогу, щоб один з подружжя був громадянином України (для сурогатного материнства)”.
“Ці норми фактично закривають міжнародний ринок сурогатного материнства, який приносив значні інвестиції в медичну сферу. Очікується різке падіння міжнародного запиту”, – сказала вона.
Крім того, Шиянова зазначила, що передбачена законопроєктом заборона донації ембріонів “є однією з найбільш обмежувальних та суперечливих норм законопроєкту”, яка, до того ж суперечить принципам доказовості (Европейської асоціації репродукції, ESHRE) та забирає останній шанс у найбільш вразливої категорії пацієнтів, змушуючи їх шукати цю послугу за кордоном.
“Для клінік це означає виключення важливої послуги з переліку, що обмежує можливість надавати повний спектр ДРТ та комплексно супроводжувати пацієнта”, – сказала вона.
На думку Шиянової, наразі нормативного врегулювання потребують такі аспекти репродуктивної медицини, як визначення безпліддя, визначенння, хто є суб’єктом права на ДРТ, необхідність закріплення анонімності донації, регулювання компенсацій, а також відсутність чіткого механізму створення єдиного національного реєстру ДРТ та стандартизованого моніторингу результативності.
Як повідомлялося, представники Української асоціації репродуктивної медицини (УАРМ) вважають, що урядовий законопроєкт №13683 “Про застосування допоміжних репродуктивних технологій” обмежить доступ українців до таких технологій.
Теги: Урядовий законопроект про репродуктивні технології може призвести до втрати Україною статусу “репродуктивного хабу Європи” – експерти
Законопроєкт “Про застосування допоміжних репродуктивних технологій” (№13638 ) може кардинально змінити надання медичних послуг з репродуктивних технологій та призвести до втрати Україною статусу “репродуктивного хабу Європи”, він потребує значного доопрацювання із залученням професійної експертної спільноти, вважають опитані агентством “Інтерфакс-Україна” експерти.
“За різними оцінками, до 40–60% пацієнтів у великих клініках репродуктивної медицини — іноземці (особливо з ЄС, Великої Британії, США, Канади, Ізраїлю, Китаю). Якщо закон не передбачить прозорих механізмів для іноземних пацієнтів, наприклад, офіційних медичних віз чи угод між країнами, Україна може втратити статус “репродуктивного хабу Європи”, – сказав завідувач відділу допоміжних репродуктивних технологій завідувач відділу допоміжних репродуктивних технологій медичного гінекологічного центру (МГК) Adonis, провідний репродуктолог Дмитро Білецький..
За його словами, наразі Україна входить до топ-10 світових напрямів застосування репродуктивних технологій, зокрема, завдяки, “демократичній вартості: цикл ЕКЗ (IVF) в Україні коштує в три-п’ять разів дешевше, ніж у більшості країн ЄС або США”, високому рівню фахівців і технологій, сертифікації багатьох клінік за міжнародними стандартами, а також завдяки тому, що “законодавство України дозволяло практично всі методи ДРТ — донорські яйцеклітини, сперму, ембріони, програми ЕКЗ для подружжя й одиноких жінок”.
“В Україні дозволено анонімне донорство і створення ембріонів для зберігання, що не скрізь прийнятно”, – сказав він.
Прогнозуючи вплив законопроєкту у разі його прийняття, Білецький очікує в короткостроковій перспективі (один-два роки), що Україна може втратити частину пацієнтів на програми репродуктивних технологій (ДРТ), хоча в цілому запит залишиться високим, бо дозволеними залишаться процедури ЕКЗ, донорства, ембріонального банкінгу, а українські клініки мають визнану міжнародну репутацію та конкурентну вартість.
Втім він прогнозує, що вже в середньостроковій перспективі (три-пять років), “якщо правила щодо іноземців залишаться суворими (особливо на рівні перевезення ембріонів, донорства та сурогатного материнства), запит зменшиться на 20–40%”.
В той же час, коментуючи влив передбаченої законопроектом заборони донорства (донації) ембріонів на розвиток репродуктивної перспективи в цілому, Білецький зазначив, що “заборона донорства (донації) ембріонів призведе до того, що частина пацієнтів просто втратить можливість лікування безпліддя, а також до збільшення кількості “невикористаних” ембріонів у клініках”.
“Зараз частина пар добровільно віддає заморожені ембріони іншим. Якщо це заборонять — ембріони доведеться або зберігати (що дорого), або знищувати. Це піднімає і етичне питання: “що робити з ембріонами, які могли б дати життя”, – сказав він.
За його оцінками, програми донорських ембріонів можуть становити до 10–15% усіх процедур ЕКЗ, тому клініки, що спеціалізуються на “повних циклах” (створення, донорство, сурогатне материнство), втратять значну частку клієнтів.
“Багато іноземних пацієнтів приїжджало саме на програми з донорськими ембріонами — це була унікальна українська перевага, бо в багатьох країнах (наприклад, в Німеччині, Італії) це заборонено. Заборона означатиме втрату одного з ключових напрямів репродуктивної медицини. Україна фактично втрачає один з найгуманніших механізмів допомоги безплідним парам”, – сказав він.
Зі свого боку, лідерка напряму допоміжних репродуктивних технологій медичної мережі “Добробут” Світлана Шиянова також прогнозує, що “прийняття вказаного законопроєкту призведе до різкого зниження міжнародного попиту, оскільки він передбачає дві критичні обмежувальні норми – заборону надання послуг сурогатного материнства, якщо один з подружжя є громадянином держави, де такий метод заборонено, а також вимогу, щоб один з подружжя був громадянином України (для сурогатного материнства)”.
“Ці норми фактично закривають міжнародний ринок сурогатного материнства, який приносив значні інвестиції в медичну сферу. Очікується різке падіння міжнародного запиту”, – сказала вона.
Крім того, Шиянова зазначила, що передбачена законопроєктом заборона донації ембріонів “є однією з найбільш обмежувальних та суперечливих норм законопроєкту”, яка, до того ж суперечить принципам доказовості (Европейської асоціації репродукції, ESHRE) та забирає останній шанс у найбільш вразливої категорії пацієнтів, змушуючи їх шукати цю послугу за кордоном.
“Для клінік це означає виключення важливої послуги з переліку, що обмежує можливість надавати повний спектр ДРТ та комплексно супроводжувати пацієнта”, – сказала вона.
На думку Шиянової, наразі нормативного врегулювання потребують такі аспекти репродуктивної медицини, як визначення безпліддя, визначенння, хто є суб’єктом права на ДРТ, необхідність закріплення анонімності донації, регулювання компенсацій, а також відсутність чіткого механізму створення єдиного національного реєстру ДРТ та стандартизованого моніторингу результативності.
Як повідомлялося, представники Української асоціації репродуктивної медицини (УАРМ) вважають, що урядовий законопроєкт №13683 “Про застосування допоміжних репродуктивних технологій” обмежить доступ українців до таких технологій.
АДОНИС, білецький, законопроєкт, репродуктивна, ТЕХНОЛОГІЇ, шиянова
Південноафриканський бізнесмен Еррол Маск, батько мільярдера Ілона Маска, здійснив ознайомчий візит до Боснії і Герцеговини та Сербії, вивчаючи потенціал регіону для заснування Інституту гравітаційних і просторово-часових досліджень, який планується зосередити на темах гравітації, простору‑часу, тераформування та довголіття, повідомляє Reuters.
Раніше Маск розглядав Дубай як можливу локацію, але відмовився від цієї ідеї, оскільки друзі з Балкан переконали його особисто оцінити потенціал Сербії та Боснії.
Він зазначив, що був приємно здивований рівнем інфраструктури, діловим середовищем та доступністю, заявивши: «економіка, поведінка людей… це ідилія».
Представники Торгово-промислової палати Федерації Боснії і Герцеговини презентували йому освічену робочу силу та економічний потенціал, а також запропонували використання об’єктів для майбутнього інституту.
Еррол Маск відвідав Сербію та Австрію в межах попередньої оцінки регіону та висловив упевненість, що Балкани є більш економічним та оперативним рішенням, ніж Дубай.
Маск розглядає інститут як приватну платформу, не прив’язану до урядів, яка приваблює фахівців, «не під ідеологічним тиском» і зацікавлених у радикальних наукових дослідженнях. Тематика передбачуваних досліджень включає гравітацію, простір‑час, ядерний синтез і довголіття — теми, що виходять за межі традиційної академічної науки.
Хоча остаточне рішення ще не ухвалено, Боснія і Сербія розглядаються Ерролом Маском як локації з нижчою вартістю та кращими людськими ресурсами порівняно з альтернативами.
З початку 2025 року судова система України демонструє певний прогрес у впровадженні нових технологій, але є затримки в розгляді справ і виконанні судових рішень, вважає адвокат адвокатського об’єднання Barristers Віталій Чаюн.
“Війна вплинула на всі аспекти функціонування судів, від фізичної безпеки суддів до доступу громадян до правосуддя. Незважаючи на це, суди продовжують працювати, адаптуючись до умов воєнного стану та вимог євроінтеграційних реформ. У першому півріччі 2025 року судова система демонструє певний прогрес у впровадженні нових технологій і реформ, але стикається з низкою проблем, таких як затримки в розгляді справ і труднощі з виконанням судових рішень«, – сказав він агентству »Інтерфакс-Україна“.
Чаюн нагадав, що в 2024 році на розгляд до судів усіх інстанцій і юрисдикцій надійшло 5,3 млн справ, з них суди розглянули 4,4 млн справ.
«Не розглянутими залишилися приблизно мільйон прав. Це свідчить про значне навантаження на судову систему, особливо з огляду на умови воєнного стану та кадровий дефіцит. Можна припустити, що кількість справ у 2025 році залишатиметься високою, з огляду на зростання у 2024 році та продовження воєнного стану», – сказав він.
Чаюн зазначив, що в першому півріччі 2025 року судова система України «продовжує адаптацію до умов війни та реформування в рамках підготовки до вступу в ЄС», а серед основних тенденцій роботи судової системи можна визначити впровадження дистанційних судових засідань, які дозволяють проводити слухання без фізичної присутності учасників.
«Це особливо важливо в умовах війни, коли багато громадян є внутрішньо переміщеними особами або проживають у зонах бойових дій. З урахуванням таких викликів розвиток дистанційного судового провадження стає пріоритетним завданням, виконання якого зможе забезпечити ефективність судового розгляду та процесуальну економію», – сказав він.
Крім того, Чаюн звернув увагу на проблему заповнення суддівських вакансій: у 2025 році планується призначити 1800 суддів до місцевих судів, 550 – до апеляційних і 25 – до Вищого антикорупційного суду. Втім, через тривалість процедур призначення суддів «суддівський корпус залишається “знекровленим” вже багато років».
Чаюн також відзначив процеси модернізації судових ІТ-систем і створення нових спеціалізованих судів.
Коментуючи терміни розгляду справ в українських судах, юрист звернув увагу, що вони «залишаються однією з ключових проблем». «Розгляд справ може затягуватися на роки через брак фінансування на базові потреби, такі як марки, конверти та канцелярське приладдя, необхідні для відправки кореспонденції учасникам справ», – сказав він.
За словами Чаюна, затримки стосуються «всіх типів справ, включаючи економічні, які часто є складними через велику кількість документів і сторін». Він нагадав, що протягом січня-квітня 2025 року на розгляді в судах різних інстанцій перебувало 59,4 тис. справ за позовами до органів ДНС на суму 413,8 млрд грн. У той же час було розглянуто 6,9 тис. справ на суму 78,7 млрд грн, з них: на користь органів ДНС – 2,3 тис. справ (у т.ч. немайнові спори) на суму 44,4 млрд грн, і на користь платників податків – 4,6 тис. справ на 34,3 млрд грн.
“Хоча точних даних про терміни розгляду економічних справ у першому півріччі 2025 року немає, затримки зберігаються через перевантаженість судів і обмежене фінансування. Очікується, що заповнення суддівських вакансій і модернізація ІТ-систем у майбутньому сприятимуть прискоренню розгляду справ, але в першому півріччі 2025 року значних поліпшень досягнуто не було, а кадровий голод у суддівській системі тільки посилює негативні тенденції”, – підкреслив юрист.
Він також звернув увагу на низку проблем з виконанням судових рішень. “Виконання судових рішень залишається однією з найгостріших проблем судової системи, адже понад половина судових рішень залишаються невиконаними. У 2025 році планується прийняття нового закону про цифровізацію виконавчого провадження та впровадження стратегії для поліпшення роботи виконавчої служби. Це свідчить про визнання державою наявних проблем у цій сфері. Однак протягом 2025 року, ймовірно, проблеми з виконанням судових рішень будуть зберігатися через недостатню ефективність виконавчої служби та брак ресурсів”, – сказав юрист.
“Судова система України в першому півріччі 2025 року демонструє поступовий прогрес у впровадженні реформ, проте затримки з розглядом справ, обмежений доступ до правосуддя через фінансові та технічні проблеми, а також труднощі з виконанням судових рішень залишаються значними викликами. Адвокати змушені адаптуватися до цих умов, що вимагає додаткових зусиль для захисту прав клієнтів. Подальші реформи та підтримка з боку держави і міжнародних партнерів є критично важливими для забезпечення ефективного і справедливого правосуддя в Україні”, – резюмував він.
