Сукупна вартість розподілених у блокчейн-мережах токенізованих реальних активів (Real World Assets, RWA) на початку листопада 2026 року перевищила $39 млрд, свідчать дані аналітичної платформи RWA.xyz станом на 4 листопада.
За інформацією платформи, за останні 30 днів вартість таких активів збільшилася приблизно на 1%, тоді як кількість адрес власників токенізованих інструментів перевищила 5,5 млн.
До цієї категорії належать токенізовані державні облігації, інвестиційні фонди, корпоративні боргові інструменти, золото, окремі види нерухомості та інші традиційні фінансові активи, права на які представлені цифровими токенами.
Одним із найбільших сегментів ринку залишаються токенізовані казначейські облігації США та фонди, які інвестують в американський державний борг.
Станом на 3-4 листопада вартість розподілених токенізованих казначейських інструментів становила приблизно $14,2 млрд.
За даними RWA.xyz, у цьому сегменті представлено близько 120 фінансових інструментів із сукупною кількістю понад 85 тис. адрес власників.
Серед найбільших платформ за обсягом відповідних активів – Ondo із показником близько $3,1 млрд, Franklin Templeton Benji Investments із $2,9-3 млрд, Circle із $2,2 млрд та Securitize із $2,1 млрд.
Інтерес до токенізованих державних облігацій пояснюється можливістю поєднувати традиційні інструменти отримання процентного доходу з технологічними перевагами блокчейну.
Зокрема, токенізація дозволяє автоматизувати частину операцій, спрощувати облік прав на активи та використовувати цифрові інструменти в розрахунках між учасниками фінансового ринку.
Водночас токенізовані облігації не є аналогом звичайних криптовалют, оскільки за їхньою вартістю стоять традиційні фінансові зобов’язання та активи, а права інвесторів залежать від умов конкретного продукту.
Наявність токена також не гарантує можливості його вільного продажу в будь-який момент. Ліквідність залежить від торговельної інфраструктури, кількості учасників ринку, правил погашення та регуляторних обмежень.
Показники RWA.xyz розрізняють активи, безпосередньо розподілені серед власників у блокчейн-мережах, і активи, лише представлені цифровими записами. Ці категорії не слід механічно підсумовувати, оскільки вони відображають різні способи токенізації.
Окремо платформа враховує стейблкоїни, сукупний обсяг яких на початку листопада оцінювався приблизно у $285 млрд.
Токенізація реальних активів поступово перетворюється на самостійний напрям фінансової індустрії, де взаємодіють банки, керуючі компанії, фінансові технологічні платформи та блокчейн-розробники.
Уряд Італії запропонував запровадити з 1 січня 2027 року податок на нереалізований приріст вартості фінансових активів для заможних фізичних осіб, які переносять своє податкове резидентство за межі країни. Ставка так званого податку на виїзд (Exit Tax) становитиме 26%, а нові правила поширюватимуться на інвесторів із відповідними активами вартістю від EUR800 тис.
Відповідні положення містяться у статті 17 законопроєкту про державний бюджет Італії на 2027 рік, схваленого урядом прем’єр-міністерки Джорджі Мелоні. Документ отримав необхідне погодження президента Італії Серджо Маттарелли 30 жовтня та переданий для парламентського розгляду.
Згідно із законопроєктом, новий податок застосовуватиметься до фізичних осіб, які протягом щонайменше шести з останніх десяти податкових років були резидентами Італії та вирішили перенести податкове резидентство до іншої держави.
Обов’язковою умовою є наявність фінансових активів і майнових прав, на які поширюється відповідна норма, загальною вартістю не менше EUR800 тис. При цьому оподаткування виникатиме лише у випадках, коли після зміни резидентства Італія втрачає право оподатковувати відповідні інвестиційні доходи.
Податок нараховуватиметься не на всю вартість активів, а на накопичений прибуток, який інвестор ще не отримав у результаті їх продажу.
Зокрема, йдеться про приріст ринкової вартості акцій, часток у компаніях, цінних паперів та інших фінансових інструментів. Для визначення бази оподаткування враховуватиметься позитивна різниця між ринковою вартістю активів та їхньою податковою вартістю придбання.
Наприклад, якщо інвестор придбав пакет цінних паперів за EUR700 тис., а на момент визначення податкової бази його вартість зросла до EUR1 млн, нереалізований прибуток становитиме EUR300 тис. За стандартною ставкою 26% сума податку сягне EUR78 тис. навіть у разі, якщо інвестор фактично не продав активи.
Водночас для доходів від окремих державних облігацій передбачено пільговий порядок. До бази оподаткування включатиметься лише 48,08% відповідного прибутку, що забезпечує ефективну ставку приблизно 12,5%.
Стандартний строк сплати Exit Tax становитиме 180 днів із моменту набуття чинності зміною податкового резидентства.
Однак для осіб, які переїжджають до країн Європейського Союзу або держав, з якими Італія має відповідні угоди про податкову співпрацю, передбачено можливість відстрочення платежу.
Для цього інвестору необхідно буде сплатити аванс у розмірі 50% розрахованого податку та надати фінансову гарантію.
При переїзді до іншої країни ЄС відстрочення може діяти протягом п’яти податкових періодів, а до інших держав, що відповідають установленим умовам, – до десяти.
Якщо протягом цього часу активи не будуть продані, податкове зобов’язання припинятиметься, а надмірно сплачені суми підлягатимуть поверненню. Аналогічні положення передбачено для окремих випадків спадкування активів або повернення інвестора до Італії.
Нова система поширюватиметься також на окремі види некомерційних товариств та організацій, які переносять податкове резидентство за кордон.
За оцінками італійського Міністерства економіки та фінансів, надходження від нового податку становитимуть близько EUR3,37 млн у 2027 році та EUR6,74 млн щороку протягом 2028-2031 років. Із 2032 року чистий бюджетний ефект з урахуванням очікуваного повернення частини платежів оцінюється у EUR3,37 млн на рік.
Італія фактично пропонує поширити на приватних інвесторів механізм оподаткування при зміні податкового резидентства, який раніше застосовувався до компаній і підприємців.
Подібний механізм уже діє у Франції, де оподаткування нереалізованого прибутку при перенесенні податкового резидентства застосовується за наявності відповідних фінансових активів і виконання встановлених законом умов.
Запропоновані зміни можуть мати значення для міжнародних інвесторів, власників корпоративних активів і заможних іноземців, які використовують Італію як країну довгострокового податкового резидентства.
Останніми роками Італія залучала заможних іноземців спеціальним режимом фіксованого оподаткування іноземних доходів. Для нових учасників цього режиму з 2026 року річний платіж становить EUR300 тис. замість EUR200 тис. раніше.
Запровадження Exit Tax може вплинути на податкове планування таких інвесторів, особливо якщо вони розглядають можливість подальшого переїзду до іншої країни. Водночас порядок застосування нових положень до учасників спеціального податкового режиму потребує додаткового правового уточнення.
При цьому запропонований механізм не є загальним податком на виїзд з Італії та не передбачає автоматичного стягнення 26% із вартості житлової нерухомості або всього майна фізичної особи.
Законопроєкт має пройти розгляд і затвердження парламентом Італії до завершення 2026 року. У процесі ухвалення документа розмір податку, умови його застосування та порядок надання відстрочення можуть бути змінені.
Італія залишається одним із найбільших європейських ринків нерухомості та популярним напрямком для міжнародних інвесторів, зокрема тих, хто розглядає придбання житла разом із перенесенням податкового резидентства. Запропоновані зміни можуть стати додатковим чинником при виборі країни проживання та довгострокового інвестиційного планування.
Джерела: Законопроєкт про бюджет Італії на 2027-2029 роки, стаття 17, схвалений урядом 28 жовтня 2026 року; Президент Італії, офіційне погодження подання законопроєкту від 30 жовтня 2026 року; Investment Migration Insider, 31 жовтня 2026 року.
Міжнародний фінансовий сервіс “НоваПей” (ТМ NovaPay) з 2 листопада підвищує відсоткові ставки за корпоративними облігаціями до 18,75% річних залежно від строку інвестування, йдеться у релізі компанії в понеділок.
“Для тих, хто вже придбав облігації, нічого не змінюється: дохід нараховуватиметься за ставкою, яка діяла на момент купівлі. А для нових інвесторів доступні оновлені ставки – до 18,75% річних залежно від строку інвестування”, – зауважив у релізі керівник казначейства NovaPay Ласло Удут.
У компанії пояснили, що перегляд ставки було здійснено з урахуванням змін на фінансовому ринку та підвищенням облікової ставки Національним банком України. Зокрема, у липні НБУ підвищив облікову ставку до 15,5%, у вересні – до 16% річних, а в жовтні – до 16,5%.
Передбачається, що ставки за корпоративними облігаціями фінансового сервісу строком від 3 до 12 місяців зростуть на 0,5–1 в.п. Водночас, найбільше підвищення на 1 в. п. стосується інвестицій на 6 та 9 місяців, тоді як ставки для строків 1 та 2 місяці залишаться незмінними.
У NovaPay додали, що залежно від строку інвестування оновлені ставки становитимуть: 1 місяць – 12% річних, 2 місяці – 14% річних, 3 місяці – 16% річних, 4 місяці – 17,75% річних, у той час як 6 місяців, 9 місяців та 12 місяців передбачатимуть – 18,5% річних.
Згідно з даними компанії, станом на жовтень 2026 року корпоративні облігації придбали понад 8,5 тис. клієнтів, а загальний обсяг продажів перевищив 5,1 млрд грн.
NovaPay заснована 2001 року як міжнародний фінансовий сервіс, що входить до групи Nova (“Нова пошта”) та надає фінансові послуги онлайн і офлайн у відділеннях “Нової пошти”. У 2023 році компанія першою серед небанківських фінансових установ України отримала розширену ліцензію НБУ, що дало їй змогу відкривати рахунки та випускати картки.
За даними Національного банку України, компанія займає близько 22,7% загального обсягу внутрішньодержавних грошових переказів.
Як повідомлялось, NovaPay зареєстрував та розпочав продажі 16-го випуску корпоративних облігацій серії “P” номінальною вартістю 200 млн грн.
Міжнародний фінансовий сервіс “НоваПей” (ТМ NovaPay, емітентом виступає ТОВ “НоваПей Кредит”) зареєстрував та розпочав продажі 16-го випуску корпоративних облігацій серії “P” номінальною вартістю 200 млн грн.
Згідно з релізом компанії, 16-й випуск складається з 200 тис. іменних відсоткових корпоративних облігацій номінальною вартістю 1 тис. грн кожна.
Своєю чергою відсоткова ставка за облігаціями серії “P” становить 18% річних, тоді як погашення заплановане на 10 вересня 2029 року.
У компанії наголосили, що залучені кошти планують спрямувати на подальший розвиток кредитування фізичних осіб і бізнесу.
“Для нас це ефективний інструмент залучення коштів для розвитку бізнесу, а для інвесторів – можливість диверсифікувати свої заощадження та отримувати додатковий дохід”, – зауважив у релізі керівник казначейства NovaPay Ласло Удут.
Згідно з даними фінансового сервісу, власниками їх облігацій стали більш ніж 8,5 тис. клієнтів, у той час як загальний обсяг продажів перевищив 5,1 млрд грн.
У NovaPay нагадали, що здійснили погашення трьох випусків облігацій загальним номінальним обсягом 300 млн грн. Мова йде про серію “C” – вереснь 2025 року, серію “A” – квітень 2026 року та серію “B” – липень 2026 року.
NovaPay заснована 2001 року як міжнародний фінансовий сервіс, що входить до групи Nova (“Нова пошта”) та надає фінансові послуги онлайн і офлайн у відділеннях “Нової пошти”. У 2023 році компанія першою серед небанківських фінансових установ України отримала розширену ліцензію НБУ, що дало їй змогу відкривати рахунки та випускати картки.
В липні Нацкомісія з цінних паперів та фондового ринку зареєструвала 15-й випуск облігацій NovaPay серії “О” номінальною вартістю 200 млн грн. На початку червня компанія повідомила про повне розміщення 14-го випуску серії “N” такого самого обсягу.
За підсумками першого півріччя 2026 року “НоваПей Кредит” збільшив чистий прибуток у 3,2 раза порівняно з аналогічним періодом 2025 року – до 172,01 млн грн, виручку – в 2,2 раза, до 586,42 млн грн.
Власний капітал компанії на кінець червня становив 688,5 млн грн проти 516,5 млн грн на початок року, зобов’язання – 1,69 млрд грн проти 1,37 млрд грн.
Надходження компанії від продажу облігацій за цей період зросли до 693 млн грн із 355,63 млн грн роком раніше, тоді як витрати на їх викуп – до 578,80 млн грн із 244,92 млн грн відповідно.