Стаття представляє ключові макроекономічні показники України та світової економіки станом на 1 березня 2025 року. Аналіз підготовлено на основі актуальних даних Державної служби статистики України, Національного банку України, Міжнародного валютного фонду, Світового банку та ООН. Директор з маркетингу та розвитку “Інтерфакс-Україна” Максим Уракін, кандидат економічних наук і засновник інформаційно-аналітичного центру «Experts Club», представив огляд поточних макроекономічних трендів.
Макроекономічні показники України
Початок 2025 року для України ознаменувався збереженням складної, але контрольованої економічної динаміки. В умовах триваючої війни, невизначеності зовнішніх ринків і зростаючого дефіциту торговельного балансу українська економіка демонструє стійкість і поступову адаптацію. Як відзначає Максим Уракін, за підсумками 2024 року українська економіка зберегла позитивну траєкторію, хоча темпи зростання були скромнішими, ніж очікувалося:
“Зростання реального ВВП у 2024 році на 2,9% — це, з одного боку, позитивна ознака відновлення, з іншого — сигнал, що структура економіки залишається вразливою. Це зростання не базується на глибоких інвестиційних змінах чи технологічних проривах, а радше є результатом пристосування до надзвичайних умов. Ми маємо справу з економікою, яка виживає, але не розвивається в повноцінному сенсі”, – зазначив засновник інформаційно-аналітичного центру “Experts Club” Максим Уракін.
У січні–лютому 2025 року темпи споживчої інфляції залишалися високими. У річному вимірі вона склала близько 12,6%, зберігаючи рівень, наближений до кінця 2024 року. За оцінками НБУ, ціновий тиск обумовлений сезонними факторами, підвищенням вартості енергоносіїв і слабкою гривнею.
Коментуючи цю динаміку, Уракін зазначає, що поточний рівень інфляції не є катастрофічним, але й не дає простору для економічного маневру. Високі споживчі ціни — це не лише макропроблема, а щоденний виклик для мільйонів домогосподарств. Національний банк змушений балансувати між необхідністю утримання гривні і неможливістю різкого посилення монетарної політики через вразливість економіки.
Зовнішньоекономічна ситуація на початку 2025 року виявила серйозний дисбаланс. За січень–лютий Україна експортувала товарів на $6,29 млрд — на 13% менше, ніж за аналогічний період 2024 року. Натомість імпорт зріс до $11,3 млрд, що на 12,3% більше в річному порівнянні. Таким чином, дефіцит зовнішньоторговельного балансу досяг $5,01 млрд, збільшившись на понад 76%. У показнику покриття імпорту експортом — лише 56% — проявляється критична залежність економіки від іноземних товарів та енергоносіїв.
“Такий розрив між експортом і імпортом — це не просто цифра. Це симптом структурної втоми. Ми надто залежимо від імпорту: це стосується палива, обладнання, промислових компонентів. І поки ми не почнемо серйозно інвестувати в локальне виробництво та переробку, цей дефіцит лише зростатиме. З іншого боку, експорт зараз тримається здебільшого за рахунок аграрної продукції. Але цього недостатньо, аби забезпечити валютну стабільність і фінансову автономію”, – підкреслив засновник Experts Club.
Попри торговельні труднощі, міжнародні резерви України на початок березня 2025 року становили $40,15 млрд. Хоча цей показник на 6,7% нижчий, ніж у січні, головною причиною зниження стали валютні інтервенції НБУ та обслуговування державного боргу. Загальний обсяг державного та гарантованого боргу на кінець лютого перевищив $147 млрд, з яких понад $100 млрд — зовнішній.
Максим Уракін вважає, що нараз уряд зберігає здатність виконувати боргові зобов’язання, контролювати валютний ринок і проводити виважену макрофінансову політику. Але це досягнення вразливе. Якщо не буде подальших реформ, якщо не запрацює реальний сектор, ці резерви можуть швидко танути».
Глобальна економіка
За даними Міжнародного валютного фонду, глобальне економічне зростання у 2024 році склало 3,1%, а прогноз на 2025 рік становить 3,2%. Однак ці цифри приховують суттєві регіональні відмінності.
За оцінками BEA, економіка США скоротилася на 0,3% у річному вимірі в I кварталі 2025 року, що стало першим падінням з початку 2022 року. Основним фактором був стрімкий ріст імпорту на тлі побоювань щодо нових мит, що значно збільшило торговельне сальдо . Інфляція, за останніми даними, становила 2,3% (CPI) і 2,6% (core PCE) у квітні, що є мінімальними позначками за останні роки. Федеральна резервна система утримує ставку на рівні 5,25–5,5%, перебуваючи у стадії чекання перед можливими пом’якшеннями .
За прогнозами МВФ на 2025 рік, зростання ВВП Китаю становитиме 4,0%, хоча офіційна мета — близько 5 %. Поточна низька інфляція вказує на слабкий внутрішній попит і потребу у структурних реформах . У березні на сесії Всекитайського зібрання народних представників уряд озвучив плани стимулювання через споживчу підтримку та реформи — однак чіткий імпульс для ринку нерухомості досі не задано .
Згідно з весняним прогнозом EC, у 2025 році зростання ВВП Євросоюзу складе 1,1%, а у єврозоні — 0,9% . Офіційна статистика за перший квартал показала зростання +0,6% порівняно з попереднім кварталом — найкращий результат з 2022 року. Інфляція в зоні Євро продовжує знижуватися — у травні вона становила 1,9% р/р.
Британська економіка проявляє ознаки пожвавлення: у I кварталі ВВП зріс на 0,7%, а в порівнянні з роком раніше — на 1,2%, з невеликим зростанням на 0,2% у березні . Офіс із відповідальності бюджету (OBR) прогнозує, що інфляція у 2025 році досягне 3,2–3,5%, з подальшим зниженням до цільових 2% лише у 2027 році . Банк Англії вже знизив облікову ставку з 5,25% до 4,25% і, за очікуваннями, зробить ще два кроки протягом року
За підсумками I кварталу 2025 року, зростання турецької економіки оцінюється на рівні 2,3%, а річне зростання — близько 3,0% . Інфляція знизилася до 38–39% у березні, проте залишається вкрай високою і надалі є пріоритетною проблемою для ЦБ Туреччини.
Індійська економіка демонструє одне з найвищих темпів зростання: ВВП у I кварталі 2025 року зріс на 7,4% р/р, підтверджуючи, що Індія залишається одним із лідерів серед великих країн . Інфляція залишається контрольованою: у лютому CPI — 3,6%, core CPI — 4,1%
Бразильська економіка продовжує зростати, хоч і повільніше: у березні активність склала +3,5% р/р, а в I кварталі — +1,3% к/к, що стало найвищим показником за два роки . Прогнози BBVA та OECD вказують на уповільнення зростання до 1,6–2,1% у 2025 році . Інфляція у березні становила 5,48%, найвищий рівень з лютого 2023 року, що викликає занепокоєння щодо стабільності економічної політики .
“Глобальна економіка демонструє яскравий розрив: США перебувають на межі рецесії через імпорт і торгівельну невизначеність, але інфляція падає. ЄС бореться з низьким зростанням та дефляційними ризиками. Велика Британія намагається уникнути стагнації, хоча інфляційні ризики залишаються. Китай — у фазі структурного спаду, потребує реформ. Індія — яскравий приклад швидкого зростання завдяки сільському попиту та промисловості. Туреччина — знову на межі кризи через інфляцію. Бразилія — стабільна, але вразлива до інфляційного тиску. Україні потрібно обирати стратегію на тлі таких глобальних трендів: або адаптуватися, або ризикувати залишитися на маргінесній траєкторії”, – резюмує Максим Уракін.
Висновок
Макроекономічна ситуація України на початку 2025 року — це картина стриманої стабільності на тлі зростаючих зовнішніх викликів. Помірне зростання ВВП, висока інфляція, загострення торговельного дисбалансу та стабільні резерви — усі ці фактори формують складний, але контрольований ландшафт. Світова економіка тим часом демонструє диференційовану динаміку, відкриваючи нові можливості для країн, здатних швидко адаптуватися та модернізувати свої економічні моделі.
“Для України 2025 рік — це час переходу від мобілізації до трансформації. Якщо ми зосередимось на промисловому відродженні, цифровізації, експортно-орієнтованих кластерах і захисті внутрішнього виробника, — тоді країна зможе вийти на нову траєкторію сталого зростання”, — підсумовує Максим Уракін..
Детальніший аналіз економічних показників України доступний у щомісячних інформаційно-аналітичних продуктах агентства Інтерфакс-Україна «Економічний моніторинг».
Керівник проекту “Економічний Моніторинг” кандидат економічних наук Максим Уракін
У своїй інавгураційній промові в січні цього року Дональд Трамп заявив, що його найголовнішим досягненням буде роль «миротворця та об’єднувача», пообіцявши, що США «покладуть край усім війнам і принесуть новий дух єдності у світ, який був сповнений гніву, насильства та абсолютно непередбачуваний».
П’ять місяців по тому, на початку другого терміну його президентства, ми спостерігаємо вражаюче крах цих високих прагнень.
Президент, який обіцяв покласти край глобальним конфліктам – включаючи той, який, за його словами, він мав намір вирішити протягом перших 24 годин свого президентства, – натомість став свідком їх ескалації, зокрема нещодавнього загострення конфлікту між Ізраїлем та Іраном.
Хронологія останнього конфлікту вкотре свідчить про разючу невідповідність між амбіціями Трампа та реальністю: хвиля ізраїльських авіаударів сталася лише за кілька годин після того, як Трамп закликав Ізраїль не нападати на Іран.
Марко Рубіо, держсекретар Трампа, намагався описати ізраїльську атаку як «односторонню», наголосивши, що США «не брали участі в ударах по Ірану», але Трамп наполягав, що він був добре поінформований про плани Ізраїлю, і попередив, що подальші атаки будуть «ще жорстокішими».
Посланець Трампа на Близькому Сході Стів Віткофф, який став головним дипломатичним переговорником Трампа на Близькому Сході та в Україні, як повідомляється, все ще планує поїхати до Оману цього вікенду для переговорів щодо ядерної програми Тегерана, але, як видається, іранці навряд чи візьмуть у них участь.
Заплутана програма Трампа щодо миру була в хаосі ще задовго до атак у четвер.
Перемир’я в Газі, яке його адміністрація допомогла укласти, провалилося за кілька тижнів, Ізраїль відновив масові бомбардування і ввів тримісячну повну блокаду гуманітарної допомоги на цю територію, де кількість загиблих вже перевищила 55 000 осіб.
В Україні, де Трамп колись хвалився, що покладе край конфлікту в перший день свого повернення на посаду, російські війська продовжують літній наступ, вперше за три роки увійшовши в Дніпропетровську область і накопичуючи додаткові сили, що свідчить про те, що Путін не зацікавлений у мирних ініціативах Трампа і має намір розширювати війну.
Тим часом раптове оголошення Трампом про припинення вогню між Індією та Пакистаном викликало бурхливу реакцію в Нью-Делі, де офіційні особи заперечили його твердження про посередництво в укладенні угоди.
І хоча міністр оборони Піт Хегсет визнав перед Конгресом, що Пентагон розробив плани на випадок надзвичайних ситуацій для захоплення Гренландії та Панами військовим шляхом, незрозуміло, як територіальні завоювання вписуються в визначення Трампа про встановлення миру.
За перший термін його президентства не було закінчено жодної війни, ледь не спалахнув конфлікт з Іраном, а його головним «мирним» досягненням стали угоди Авраама, які нормалізували відносини між Ізраїлем і країнами, які й так не воювали з ним.
Частина привабливості Трампа для виборців полягала саме в обіцянці уникнути закордонних конфліктів. На трибунах під час перегляду інавгурації прихильники розповіли Guardian, як вони цінують його стриманість у військових діях і підтримують його підхід «Америка понад усе», який ставить внутрішні проблеми вище за міжнародну допомогу та втручання. Існує думка, що для Трампа мир – це не відсутність конфліктів, а дистанція Вашингтона від них.
Існує одне потенційно оптимістичне тлумачення останніх ударів по Ірану. Алекс Ватанка, директор з питань Ірану в Інституті Близького Сходу у Вашингтоні, припустив, що атака Ізраїлю може бути обдуманим ризиком, щоб змусити Іран піти на серйозні переговори. Теорія полягає в тому, що Ізраїль переконав Трампа дозволити обмежені удари, які б чинили тиск на Тегеран, не спричиняючи зміни режиму, по суті використовуючи військові дії для відновлення застряглої дипломатії. У п’ятницю Трамп припустив, що удар по Ірану міг навіть підвищити шанси на укладення ядерної угоди.
«Це навряд чи поверне Іран за стіл переговорів», – сказав Ендрю Борен, виконавчий директор з глобальної безпеки Flashpoint і колишній співробітник офісу директора національної розвідки США. «Це знаменує початок ще одного швидко розширюваного осередку напруженості в глобальному контексті нової гібридної холодної війни, яка буде вестися як на землі, так і в найтемніших куточках Інтернету».
Успіх цієї стратегії повністю залежить від реакції Ірану. Режим може або повернутися до переговорів, покаявшись, або взагалі відмовитися від дипломатії і ще агресивніше прагнути до створення ядерної зброї. Перші ознаки вказують на те, що Тегеран може бути не в примирливому настрої після бомбардування своїх об’єктів і вбивства лідерів.
Але навіть якщо більш оптимістичні прогнози виявляться правильними, це не змінить загальної ситуації: всі великі конфлікти, які Трамп успадкував або обіцяв вирішити, загострилися за його президентства.
Трамп обіцяв бути миротворцем. Натомість він веде кілька воєн, а його дипломатичні ініціативи руйнуються на очах. Від Гази до України та Ірану світ здається більш нестабільним і небезпечним, ніж п’ять місяців тому, коли він складав присягу.
Розуміння того, що відбувається на Близькому Сході, є важливішим ніж будь-коли.
Завдання Guardian – розшифрувати це, і завдяки репортерам, які цілодобово передають останні новини, ми маємо всі можливості надавати вичерпні, перевірені факти репортажі, щоб допомогти нам усім зрозуміти події, що змінюють світову політику. Але без вашої підтримки ми не зможемо цього зробити.
На відміну від багатьох інших, Guardian не має акціонерів і мільярдерів, які фінансують нас. Ми покладаємося на щедрість наших читачів, чия підтримка допомагає нашим кореспондентам залишатися на місцях і робити репортажі, вільні від комерційного чи політичного впливу.
Ми розуміємо, що не всі можуть дозволити собі платити за новини, але якщо ви можете, чи можемо ми розраховувати на вашу підтримку в цей небезпечний час? Ось три вагомі причини, щоб вирішити підтримати нас сьогодні:
1. Наша якісна журналістська розслідування є силою, що контролює владу.
2. Ми незалежні і не маємо мільярдерів-власників, які контролюють нашу діяльність, тому ваші гроші безпосередньо фінансують нашу журналістику.
3. Це не коштує багато і займає менше часу, ніж прочитати це повідомлення.
Вибір щомісячної підтримки має найбільший вплив, що означає, що ми можемо продовжувати висвітлювати події з усіх боків: конфлікт, тяжке становище постраждалих і те, що все це означає для майбутнього Близького Сходу та світу.
https://www.theguardian.com/us-news/2025/jun/14/trump-gaza-ukraine-iran-israel
Президент Сербії Олександр Вучич найближчим часом має намір здійснити офіційний візит до України, про що повідомляють сербські та українські джерела. Головною метою поїздки стане участь у заходах високого рівня в Києві та проведення переговорів з президентом України Володимиром Зеленським.
Основні очікування від візиту:
Двостороння зустріч із Зеленським У центрі порядку денного — обговорення поточної геополітичної ситуації, перспектив європейської інтеграції, гуманітарної взаємодії та питань регіональної стабільності. Візит розглядається як крок у напрямку поглиблення політичного діалогу між країнами.
Участь у міжнародній конференції
Очікується, що Вучич візьме участь у конференції з питань відновлення України, де Сербія може представити ініціативи у сфері гуманітарної допомоги, інфраструктурного співробітництва та освіти.
Контекст і значення візиту:
• Політика нейтралітету Незважаючи на те, що Сербія не приєдналася до санкцій проти Росії, країна продовжує підтримувати територіальну цілісність України і брати участь у наданні гуманітарної допомоги. Цей візит може зміцнити міжнародну позицію Белграда як конструктивного посередника в європейській політиці.
• Поглиблення європейського курсу На думку аналітиків, підготовлюваний візит також пов’язаний з курсом Сербії на зближення з ЄС. Він може бути сприйнятий як дипломатичний сигнал про прихильність Белграда європейським цінностям, особливо напередодні важливих рішень про майбутнє розширення союзу.
Можливі наслідки:
Сербія – Україна
Візит може надати нового імпульсу відносинам, особливо в гуманітарній сфері та освіті.
Сербія – ЄС
Це стане символічним підтвердженням європейського вектора, зміцнюючи довіру з боку Брюсселя.
Внутрішня політика Сербії
Вучич демонструє баланс між східними і західними партнерами, що може посилити його позиції всередині країни.
Белград. 10 червня. СЕРБСЬКИЙ ЕКОНОМІСТ
Міністерство розвитку громад і територій України (Мінрозвитку) та Міністерство транспорту Норвегії домовилися про продовження лібералізації вантажних перевезень до кінця 2025 року з можливістю автоматичного продовження.
«Транспортний безвіз» – це про посилення економічних зв’язків, економію ресурсів та ефективність бізнесу. Вдячний нашим партнерам з уряду Норвегії за підтримку цього рішення. Працюємо, щоб наступного року тільки розширювати такі можливості», – наводяться в прес-релізі слова віце-прем’єр-міністра з відновлення України – міністра розвитку громад і територій Олексія Кулеби.
Зазначається, що лібералізація перевезень з Норвегією продовжена вже вдруге. Вперше така домовленість між державами була досягнута в серпні 2023 року. Всього на сьогоднішній день «транспортний безвіз» доступний з 35 країнами, включаючи ЄС.
Мінрозвитку нагадує, що водії повинні мати на борту сертифікат підтвердження класу екологічності транспортного засобу, щоб скористатися умовами лібералізації перевезень.
Як повідомлялося, в квітні «транспортний безвіз» між Україною та ЄС був продовжений до кінця 2025 року.
Вперше за два роки середня сума мікрокредиту дещо зменшилась
Понад 2,17 млн договорів на загальну суму майже 13 млрд грн уклали українці з мікрофінансовими організаціями (МФО) цьогоріч за даними Національного банку України. Мікропозик побільшало на 8%, проте середня сума кредиту вперше за 2 роки зменшилась та склала 5858 грн. Загалом українці заборгували МФО майже 24,3 млрд грн станом на початок квітня 2025 року. Це удвічі більше, ніж на початку повномасштабної.
Понад 2,17 млн договорів позики уклали українці з МФО за перший квартал 2025 року. Це на 8% більше, ніж за аналогічний період торік. Загальна сума таких договорів склала 12,72 млрд грн.
Втім, попри зростання кількості позик, середня сума кредиту вперше за два роки зменшилася — на 2% порівняно з відповідним періодом торік, і наразі становить 5 858 грн. До цього середній чек лише зростав.
У середньому, щомісяця українці оформлювали 724 тисячі договорів — це дещо більше за торішній показник у 693 тис. на місяць.
Загалом українці заборгували МФО 24,28 млрд грн станом на 1 квітня 2025 року. Це вдвічі більше, ніж було на початку повномасштабної війни — у квітні 2022 року. Лише за перший квартал 2025 року борг збільшився на 4,3 млрд грн або 22%.
Варто зазначити, що за оновленими даними НБУ, борги українців не зменшилися на 2,7 млрд грн, як було у минулих звітах, а навпаки збільшилися на 1,4 млрд грн наприкінці 2024 року. Загалом за 2024 рік борг зріс удвічі — на 10,7 млрд грн.
63% мікрокредитів беруть на термін від 93 днів до 1 року. Частка таких договорів майже не змінились. Водночас у 15 разів побільшало довгострокових мікропозик — від 1 до 2 років. Їх частка наразі складає 3,6%. Короткі позики (до 31 дня) стали також популярнішими: їх частка зросла з 14,5% до 24%. А ось частка позик строком від 32 до 92 днів зменшилась більш, ніж у 5 разів, з 16,5% до 3%.
https://opendatabot.ua/analytics/mfo-2025-1
У вівторок в столичному готелі «Інтерконтиненталь» пройшли офіційні заходи з нагоди 107-ї річниці проголошення незалежності Азербайджанської Республіки. Серед гостей були представники Верховної Ради, уряду, дипломатичного корпусу, експертних і ділових кіл України.
Вітаючи присутніх, Надзвичайний і Повноважний Посол Азербайджанської Республіки в Україні Сеймур Мардалієв назвав 28 травня “днем, який знаменує народження незалежної нації, багатої на історію, культуру та стійкість”. У своїй промові він провів історичну паралель між Азербайджанською Демократичною Республікою 1918 року та сучасною державою:
“Саме 107 років тому, 28 травня 1918 року, з прийняттям Декларації Незалежності була заснована Азербайджанська Демократична Республіка — перша парламентська демократія на всьому мусульманському Сході. АДР було створено на принципах свободи, рівності та національного самовизначення. Це був не лише сміливий прояв права нашого народу на державність, а й новаторський приклад демократичного управління на Сході”, — зазначив він.
Посол підкреслив, що хоча АДР проіснувала лише 23 місяці, вона залишила глибокий слід в історії Азербайджану.
“Цей досвід незалежної державності став важливою частиною національної ідентичності, коли Азербайджан у 1991 році відновив свою незалежність і гордо проголосив себе правонаступником АДР. Азербайджанський триколор, державний гімн і герб відображають спадщину цієї історичної республіки”, — наголосив Сеймур Мардалієв.
Він підкреслив успіхи в сфері чистої енергетики, згадуючи запуск Південного газотранспортного коридору, розвиток проекту Чорноморського підводного кабелю та національну стратегію “зеленого зростання”, яка передбачає скорочення викидів парникових газів на 40% до 2050 року.
“Сьогодні Азербайджан, під мудрим і далекоглядним керівництвом Президента Ільхама Алієва, є суверенною, демократичною країною, яка успішно реалізує ідеали АДР завдяки ефективному управлінню, динамічному розвитку людського капіталу та активній зовнішній політиці. Ми переживаємо найуспішніший період у нашій історії”, — підкреслив посол.
Говорячи про партнерство з Україною, Мардалієв наголосив на стратегічному характері двосторонніх відносин. Також було згадано нещодавні політичні консультації між двома країнами, включаючи візит Міністра закордонних справ України Андрія Сибіги до Азербайджану.
“Азербайджан і Україна мають традиційно міцні зв’язки, побудовані на взаємній повазі, довірі та підтримці територіальної цілісності одне одного. З початку війни в Україні Азербайджан активно надає гуманітарну допомогу — її загальний обсяг уже сягнув 42 мільйонів доларів США. І ми готові продовжувати підтримку. Азербайджан постачає енергетичне обладнання, фінансує реконструкцію об’єктів соціальної інфраструктури в Ірпені, надає пальне для екстрених служб через ‘SOCAR Україна’. У лютому цього року Президент Алієв підписав указ про додаткову допомогу Україні на суму 1 мільйон доларів. Ми також підтримуємо гуманітарне розмінування, зокрема шляхом постачання обладнання та навчання фахівців”, — сказав він.
У своїй промові Мардалієв також торкнувся досягнень Азербайджану в екологічній сфері та на глобальному рівні:
“Азербайджан добровільно зобов’язався скоротити викиди парникових газів до 40% до 2050 року, а Карабах і Східний Зангезур перетворюються на зони зеленої енергії. Ми активно працюємо над трансрегіональними енергетичними проєктами, зокрема над проєктом Чорноморського підводного кабелю, який дозволить експортувати ‘зелену’ енергію до Європи”, — заявив він.
Окрему увагу було приділено питанням відновлення та миру на Південному Кавказі. У промові прозвучали меседжі про прагнення Баку до сталого миру в регіоні. Зокрема, Мардалієв відзначив досягнення у прямих переговорах із Вірменією, наголосивши на необхідності укладення мирного договору.
“Ми розпочали безпрецедентні роботи з відновлення на звільнених територіях і водночас прагнемо досягти справедливого та тривалого миру з Вірменією. Азербайджан чітко заявляє: настав час перетворити де-факто мир на де-юре. Ми хочемо жити в мирі як дві суверенні держави в межах міжнародно визнаних кордонів”, — наголосив посол.
На завершення виступу Мардалієв закликав до єдності й подякував українській стороні за партнерство.
“Дорогі друзі, я щиро вдячний кожному з вас за те, що ви з нами сьогодні, що підтримуєте азербайджано-українські зв’язки та поглиблюєте дружбу між нашими країнами. Разом ми — сильніші. Слава Азербайджану! Слава Україні! Слава азербайджано-українській дружбі!” — підсумував він.
28 травня 1918 року в Тбілісі була проголошена незалежність Азербайджанської Демократичної Республіки (АДР) — першої світської республіки на мусульманському Сході. АДР проіснувала до квітня 1920 року, коли більшовицькі війська встановили контроль над її територією. У 1991 році, після розпаду СРСР, Азербайджан відновив свою незалежність. День 28 травня щорічно відзначається як головне державне свято — День Незалежності.
АЗЕРБАЙДЖАН, КАВКАЗ, МІЖНАРОДНІ_ВІДНОСИНИ, СЕЙМУР_МАРДАЛІЄВ, УКРАЇНА
