Розвиток локальних сортів винограду в Україні вже переходить із рівня професійної дискусії у практичну площину і стає одним із напрямів підвищення конкурентоспроможності українського виноробства, формування регіональних брендів та просування продукції з високою доданою вартістю на внутрішньому і зовнішньому ринках.
Про це йшлося під час Національного круглого столу “Локальні сорти винограду: спадщина, стійкість та розвиток сільських територій”, організованого ГС “УКРСАДВИНПРОМ” з нагоди 10-річчя діяльності Спілки.
Учасники заходу зазначили, що локальні сорти винограду вже стають для українських виробників не лише аграрним ресурсом, а й елементом культурної спадщини, регіональної ідентичності та майбутньої експортної спеціалізації українського виноробства. Саме навколо таких сортів формується новий зміст українського вина – із власною історією, походженням, смаком і впізнаваністю.
Голова ГС “УКРСАДВИНПРОМ” Володимир Печко наголосив, що українське виноробство вже має власну основу для розвитку, і вона пов’язана з популяризацією вітчизняних сортів. За його словами, флагманськими сортами та сортами-амбасадорами українського вина можуть бути передусім “Одеський чорний” і “Сухолиманський”, які відображають українську селекцію, автентичність і винну ідентичність країни.
Окрему увагу було приділено створенню Виноградного реєстру та проведенню повної інвентаризації виноградних насаджень за підходами ЄС. Ця робота має стати практичною основою для подальшої інтеграції України в європейську систему підтримки виноградарства і виноробства, а також для можливого залучення фінансових інструментів ЄС після вступу країни до Євросоюзу.
Печко також повідомив, що сьогодні під виноградними насадженнями в Україні зайнято близько 10 тис. га. За його словами, скорочення площ виноградників потребує додаткової уваги з боку держави та галузі, оскільки без збереження і розвитку сировинної бази неможливо забезпечити стабільне зростання виноробства.
Для українського ринку вина важливим фактором уже стає інтерес ритейлу та HoReCa до локальних виробників. Олена Гордон, представник Спілки “Ukraine Food Retail Alliance” (UFRA), до складу якої входять провідні українські торговельні мережі продовольчого ритейлу АТБ-Маркет, Сільпо, VARUS, NOVUS та КОЛО, зазначила, що вихід локальних виробників у торговельні мережі можливий за умови відповідності стандартам і готовності до масштабування виробництва.
Цей фактор особливо важливий для крафтових виноробень, які вже створюють сильний локальний продукт і мають власну історію, але стикаються з вимогами мереж до стабільності постачання, якості, безпечності, документів і простежуваності виробництва.
Представники ресторанного та готельного сектору, своєю чергою, відзначили, що інтерес українського споживача до вітчизняних вин уже зростає. Потенціал просування українського вина існує як усередині країни, так і за кордоном, однак для посилення позицій потрібна системна промоція – участь у міжнародних виставках, професійні презентації, дегустації та формати “сліпих дегустацій”, які дають змогу об’єктивно продемонструвати якість продукції.
Окремим інструментом просування вже стає винний туризм. Фестивалі, дегустації та розвиток винних маршрутів допомагають формувати емоційний зв’язок між виробником і споживачем, відкривають українське вино для ширшої аудиторії та створюють додаткові можливості для розвитку сільських територій.
На думку учасників, крафтове виноробство потребує окремого підходу до регулювання та розвитку, оскільки його не можна оцінювати за тими самими критеріями, що й масове промислове виробництво. Для зростання сектору важливі формування культури споживання українського вина, підтримка локальних виробників і розвиток внутрішнього ринку, який може стати базою для подальшого експорту.
Віцепрезидент Національної академії аграрних наук України Микола Патика відзначив роль науки у збереженні та розвитку генетичного потенціалу українських сортів винограду. Науковий супровід, селекція, дослідження адаптивності сортів і робота з генетичними ресурсами є важливою умовою для того, щоб локальні сорти стали не лише елементом спадщини, а й конкурентним продуктом сучасного ринку.
Розвиток локальних сортів винограду вже створює передумови для появи нових регіональних брендів, географічних зазначень, посилення сільських територій і підвищення впізнаваності української продукції на міжнародних ринках. Для галузі це означає перехід від загальної ідеї популяризації українського вина до більш конкретної моделі – з власними сортами, походженням, історією, стандартами якості та каналами збуту.
ГС “УКРСАДВИНПРОМ” – галузеве об’єднання, що працює у сфері садівництва, виноградарства та виноробства. Організація об’єднує учасників ринку, бере участь у галузевих обговореннях, просуває інтереси українських виробників і підтримує розвиток продукції з високою доданою вартістю. У 2026 році Спілка відзначила 10-річчя діяльності.
UKRSADVYNPROM, ВИНО, ВИНОГРАД, ВИНОРОБСТВО, локальний сорт, ПЕЧКО
Кількість виробників виноробної продукції в Україні наразі перевищує 180 підприємств, при цьому суттєво зросла кількість малих виноробів, повідомив заступник міністра економіки, довкілля та сільського господарства Тарас Висоцький.
“Сьогодні українське виноробство вже не обмежується внутрішнім ринком. Воно стає частиною глобального діалогу – інструментом культурної дипломатії і довіри до України у світі”, – написав він у Facebook.
Заступник міністра висловив упевненість, що в Україні важливо сформувати культуру споживання національного продукту. Саме через спеціалізовані простори українці можуть краще пізнати якість та унікальність вітчизняного вина.
Висоцький зазначив, що розвитку галузі сприяла низка дерегуляційних кроків. Зокрема, було скасовано річну плату за ліцензію на оптову торгівлю для малих виробників і запроваджено доступну ліцензію на виробництво. Крім того, уряд спростив процедури ліцензування, скасував марки акцизного податку та зменшив бюрократичне навантаження у звітності. Ці зміни дали імпульс розвитку саме крафтового виноробства.
Заступник міністра також повідомив, що у Києві відкрився перший офіційний винний бутік – Wine of Ukraine, який працюватиме як платформа для доступу до продукції напряму від виробників. На відкритті були присутні представники дипломатичного корпусу Італії, Португалії, Аргентини, Єгипту, Індії, Пакистану та інших країн, а також міжнародних організацій, зокрема, ФАО.
В Єврокомісії очікують, що в найближчі дев’ять років споживання вина в Європі буде знижуватися щорічно на 0,9%, наводить газета «Фігаро» дані доповіді ЄК. Так, згідно з документом, до 2035 року споживання вина європейськими громадянами старше 16 років скоротиться з 21,2 л на рік на душу населення до 19,3 л.
За даними Міжнародної організації виноградарства і виноробства, головний споживач вина в Європі – Франція, за нею слідують Італія, Німеччина та Іспанія. Згідно з дослідженням 2023 року асоціації Vin et Societe, у Франції вже значно знизилося споживання вина: якщо в 1960-х рр. показник становив 127 л на рік на душу населення, то, за останніми даними, на душу населення у Франції припадає 40 л на рік.
В ЄК пояснюють таку тенденцію тим, що «споживачі стурбовані станом здоров’я, а також тим, що національна політика закликає до помірного споживання алкоголю». Крім того, зниження споживання може бути пов’язане зі «зміною звичок і уподобань споживачів». Також часто перевага віддається якості, а не кількості.
В Україні за роки війни з`явилося близько 70 нових виноробних підприємств, передумовою чого стало суттєве вдосконалення законодавства, повідомив голова Асоціації садівників, виноградарів та виноробів України Володимир Печко.
“За останні 4,5 роки завдяки покращенню законодавства і кліматичним змінам у нас стало на 70% більше виноробних підприємств… Орієнтовна цифра – близько 70 нових підприємств. Вони вийшли з тіні, почали сплачувати податки, взяли офіційно людей на роботу. В Україні почали розвиватися маленькі шато. Ніколи маленьких виноробних підприємств в Україні не було ні за радянських часів, ні за часів уже незалежної країни”, – сказав він у рамках виставки Agro2Food .
Керівник галузевої асоціації нагадав, що раніше для отримання ліцензії на виробництво вина потрібно було сплатити близько 500 тис. грн. Після переходу на спрощену процедуру реєстрації виноробного підприємства ця процедура стала більш фінансово доступною і кожен, хто бажає, може отримати ліцензію за два тижні.
Після початку буму створення маленьких вітчизняних шато, за словами експерта, виноробам почало бракувати сировини і, відповідно, виноградарських насаджень.
За оцінкою Печка, в Україні наразі налічується близько 20 тис. га виноградників, із яких 5 тис. га закладено під час війни. Ця статистика не враховує окуповані території в Криму, Херсонській і Миколаївській областях.
Керівник асоціації розповів, що глобальне потепління дало українським виноградарям можлиість закладати виноградні плантації в нетипових для виноградарства регіонах. Як приклад він навів Київську область, де працює близько 10 виноробних ліцензійованих підприємств. Вони вирощують для себе сировину в Київській області і докуповують необхідні обсяги в Одеській і Миколаївській областях.
Вітчизняні винороби, констатував він, змушені активно імпортувати іноземний спирт переважно з Молдови та Грузії, де більше розвинуто виноградарство.
Печко також розповів, що позитивно на галузь вплинуло створення в Одеській області лабораторії ізотопного аналізу. Вона дає підприємствам змогу проводити перевірку виноматеріалу, з якого заводи виготовляють більш якісну продукцію.
“Завдяки активізації переробних підприємств вирощування винограду стало рентабельним. Якщо в 2023 році вартість 1 кг винограду на переробку становила 5-8 грн, то в 2024-2025 рр. вона досягла 18-25 грн, що стимулювало закладку виноградних насаджень”, – зазначив експерт і додав, що експорт українського вина наразі ще невисокий.
“Сказати, що ми дуже класні експортери і готові завоювувати Європу, ще рано. Треба це робити, треба, але більше нам потрібно захищати власний ринок. Робити якісну продукцію і конкурувати нею в Україні”, – резюмував голова Асоціації садівників, виноградарів та виноробів України.
Виноградарі та винороби Одеської області з 28 жовтня по 17 листопада 2025 року можуть подати заявки на гранти від Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (ФАО) у співпраці з
Міністерством економіки, навколишнього середовища та сільського господарства України за фінансової підтримки уряду Італії.
Згідно з інформацією на сайті Мінекономіки, участь у програмі можуть взяти зареєстровані в Державному аграрному реєстрі (ДАР) виноградарі та винороби, які обробляють від 0,5 до 20 га виноградників Одеської області.
Відібрані учасники зможуть отримати грантову підтримку в розмірі від $10 тис. до $25 тис. Сума буде залежати від обсягів виробництва та обґрунтованих потреб.
Нова програма ФАО спрямована на розвиток виноробного сектора України шляхом розширення доступу до сучасного обладнання, якісного посадкового матеріалу та технічної підтримки, а також впровадження ринково орієнтованих підходів, які забезпечать сталий розвиток малих виробників.
За словами керівниці Офісу ФАО в Україні Шахнози Мумінової, наведених у публікації міністерства, ініціатива є кроком у багаторічній співпраці з урядом України для зміцнення сільської економіки та відновлення через агропродовольчі ланцюги доданої вартості.
Програма також передбачає надання технічної підтримки, навчання та консультацій, а також сприяння у впровадженні системи захищених географічних зазначень для підвищення конкурентоспроможності українських вин на внутрішньому та зовнішньому ринках.
Споживання вина у світі в 2024 році скоротилося на 12% порівняно з піковим рівнем 2007 року, йдеться у звіті Knight Frank.
При цьому “деяких з ключових виноробних регіонів світу цей спад не зачепив”.
Найбільше постраждали виноградники Нової Зеландії. Наприклад, у регіоні Мальборо їхня вартість впала на 33% торік із історичного максимуму 2023 року, заявив Курт Ліндсей із Bayleys, компанії-партнера Knight Frank на місцевому ринку.
Вартість виноградників у регіоні Лос-Карнерос у каліфорнійській долині Напа знизилася 2024 року на 15% порівняно з попереднім роком, в австралійській долині Баросса та французькому регіоні Кот-дю-Рон – на 10%.
Виробництво вина за останні 20 років зменшилося приблизно на 20%, за даними Knight Frank. При цьому у багатьох виноробів залишається надлишок запасів, пише Financial Times.
За словами Ліндсея, надлишки запасів у новозеландському Мальборо призвели до зниження вартості балочного вина (постачається у великих контейнерах і розливається в пляшки в пункті призначення) з 7 новозеландських доларів ($3,9) до 3 доларів за літр.
У Чилі ціна винограду сорту паїс для балочного вина торік впала до $0,09 за кг, що приблизно вдвічі менше собівартості, зазначає головний винороб Miguel Torres Едуардо Жордан.
Водночас преміальні місця для вирощування винограду, включно з французькою Шампань, зберегли свою цінність, пише FT.
У британському Ессексі вартість виноградників підскочила на 20% у 2024 році, повідомляє Knight Frank.
