Польща з 1 січня вдруге перебирає на себе обов’язки голови Ради Європейського союзу, через 20 років після вступу країни до ЄС.
Польська влада заявила, що головною метою головування країни в Раді ЄС є реалізація пріоритетів, пов’язаних зі зміцненням безпеки. Варшава мотивує такий вибір, зокрема, загрозою для Євросоюзу, яку вона вбачає з боку Росії.
«Польське головування підтримає діяльність зі зміцнення європейської безпеки в усіх її вимірах: зовнішньому, внутрішньому, інформаційному, економічному, енергетичному, продовольчому та медичному», – йдеться в програмі держави-голови Ради ЄС.
Польське головування обіцяє докласти зусиль для дотримання та просування принципів і цінностей ЄС, підкреслюючи при цьому особливу роль громадянського суспільства.
Пояснюючи свої пріоритети, польське головування вказує на «зростання геополітичної напруженості, ерозію міжнародного порядку, заснованого на правилах, і гібридні атаки, спрямовані проти європейської демократії та безпеки». Усе це, на думку Варшави, «зобов’язує захищати цінності, на яких ґрунтується спільнота, такі як демократія, свобода і верховенство права».
«Для Європи це час випробувань і рішень. ЄС повинен захищати себе і своїх громадян і піклуватися про своїх найближчих сусідів. Він повинен дати європейцям відчуття безпеки і перспективи розвитку… Щоб зробити Європу безпечнішою, нам необхідна єдність Європейського Союзу і його готовність працювати разом із партнерами, які поділяють наші цінності, включно з тими, хто прагне членства в ЄС. Ми підтримаємо розширення ЄС на основі заслуг – прийом нових членів є геополітичним імперативом і можливістю поширити стабільність та економічне зростання на всьому континенті», – наголошується в програмі.
Польське головування заявляє про плани «постійної підтримки України та її відновлення», а також намір «посилювати тиск на Росію та її союзників».
Визначаючи завдання в галузі оборони, Польща наполягає на «узгоджених і амбітних діях, що доповнюють зусилля НАТО». «Необхідно підвищити готовність до оборони на основі збільшення військових витрат, зміцнення оборонної промисловості та усунення прогалин в оборонному потенціалі. Польське головування підтримуватиме ці заходи і домагатиметься поглибленого обговорення фінансування оборони в ЄС. Водночас держави-члени повинні збільшити витрати на оборону і підтримувати їх на рівні, що відповідає загрозам», – заявляють у Варшаві.
Польське головування приходить на зміну угорському і за правилами ротації голів Ради ЄС забезпечуватиме цю функцію протягом шести місяців. З липня 2025 року головуючі повноваження перейдуть до Данії.
Чинна угода про транзит газу між Росією та Україною закінчується наприкінці 2024 року, і Владімір Путін вже заявив, що часу на продовження контракту не залишилося. Чи постраждають східні члени ЄС найбільше?
Наразі російський газ все ще надходить через українську трубопровідну мережу до Європейського Союзу (ЄС), приносячи дохід лідеру Кремля Владіміру Путіну і фінансуючи його війну проти України. Росія стверджує, що без російського газу блок не зможе задовольнити свої енергетичні потреби.
Для України, навпаки, угода про транзит газу завжди означала насамперед наповнення військової скарбнички Путіна, навіть попри те, що частина доходів, які Росія отримує від експорту газу через Україну, залишається в Києві як плата за транзит.
Тепер, коли закінчується 2024 рік, Україна не продовжуватиме угоду про транзит газу з Росією, про що оголосив президент Володимир Зеленський 19 грудня в Брюсселі. Україна більше не дозволить Москві «заробляти додаткові мільярди», продовжуючи агресію проти країни.
Президент Росії Путін також підтвердив розірвання контракту, заявивши журналістам на телевізійному брифінгу 26 грудня, що новий контракт «неможливо укласти за 3-4 дні».
Путін повністю поклав провину за відмову продовжити угоду на Україну.
Однак закінчення дії угоди піднімає питання щодо газопостачання у східних країнах ЄС, які не мають виходу до моря і не можуть імпортувати зріджений природний газ (ЗПГ) морським шляхом. Австрія, Угорщина та Словаччина все ще покладаються на російський газ, який постачається через Україну, тому уряди цих країн прагнуть продовжувати купувати російський газ.
До війни в Україні Росія була найбільшим у світі експортером природного газу, а Європа була найважливішим ринком збуту для Москви. Європейські уряди надавали перевагу доступу до дешевих енергоносіїв над побоюваннями щодо ведення бізнесу з Путіним.
Взаємовигідні відносини розпочалися понад 50 років тому, коли колишній Радянський Союз потребував коштів та обладнання для розробки своїх сибірських газових родовищ. У той час західна частина тоді ще розділеної Німеччини шукала доступну енергію для своєї зростаючої економіки і підписала з Москвою так звану угоду «труби в обмін на газ», за якою західнонімецькі виробники поставили тисячі кілометрів труб для транспортування російського газу до Західної Європи.
Ці енергетичні відносини зберігаються, оскільки європейські імпортери часто пов’язані довгостроковими контрактами, з яких важко вийти.
За даними брюссельського аналітичного центру Bruegel
імпорт викопного палива з Росії до ЄС становив близько 1 мільярда доларів (958 мільйонів євро) на місяць наприкінці 2023 року, порівняно з 16 мільярдами доларів на місяць на початку 2022 року. У 2023 році на Росію припадало 15% від загального обсягу імпорту газу в ЄС, поступаючись Норвегії (30%) і США (19%), але випереджаючи країни Північної Африки (14%). Значна частина цього російського газу надходить трубопроводами через Україну і Туреччину.
Основними споживачами є Австрія, Словаччина та Угорщина. Крім того, такі країни, як Іспанія, Франція, Бельгія та Нідерланди, все ще імпортують російський ЗПГ танкерами, частина якого змішується з іншими джерелами газу в європейській трубопровідній мережі. Як наслідок, він може потрапити навіть до Німеччини, незважаючи на її зусилля відмовитися від російського газу.
Після вторгнення Росії в Україну у 2022 році ціни на газ різко зросли – іноді більш ніж у 20 разів – що змусило деякі європейські заводи скоротити виробництво, а багато малих підприємств – закритись. Згодом ціни знизилися, але залишаються вищими за докризовий рівень, що робить енергоємні галузі, зокрема в Німеччині, менш конкурентоспроможними.
Європейські споживачі також страждають від високих цін на енергоносії, що спонукає багатьох скорочувати споживання на тлі гострої кризи вартості життя. Додаткові витрати є значним тягарем: За даними Єврокомісії, майже 11% громадян ЄС намагалися адекватно обігріти свої будинки у 2023 році.
Припинення українсько-російської угоди вже враховано в прогнозах європейського газового ринку, згідно з аналізом Єврокомісії, про який у середині грудня повідомило агентство Bloomberg.
ЄС впевнений у своїй здатності забезпечити альтернативні поставки.
«З огляду на те, що у світі щорічно виробляється понад 500 мільярдів кубометрів СПГ, заміна близько 14 мільярдів кубометрів російського газу, що йде транзитом через Україну, повинна мати незначний вплив на ціни на природний газ в ЄС», – цитує агентство Bloomberg документ Комісії, який ще не оприлюднений. «Можна вважати, що закінчення транзитної угоди було інтерналізовано в зимових цінах на газ».
ЄС вже давно стверджує, що країни-члени, які все ще імпортують російський газ через Україну – зокрема, Австрія та Словаччина – можуть обійтися без цих поставок. Тому Єврокомісія заявила, що не буде вступати в переговори щодо збереження цього маршруту.
За даними Єврокомісії, з серпня 2022 року країни-члени змогли скоротити споживання газу на 18% порівняно з середнім показником за п’ять років. Крім того, очікується, що Сполучені Штати створять нові потужності з виробництва ЗПГ протягом наступних двох років, і ці поставки можуть допомогти ЄС впоратися з потенційними перебоями.
«Найбільш реалістичний сценарій полягає в тому, що російський газ більше не буде надходити через Україну», – заявила Єврокомісія, додавши, що блок “добре підготувався” до такого розвитку подій.
Незважаючи на запевнення ЄС, Угорщина і Словаччина залишаються стурбованими своїми газовими поставками і тісними зв’язками з Росією. Прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан, наприклад, шукає шляхи збереження поставок газу через Україну, навіть незважаючи на те, що нинішній імпорт країни значною мірою залежить від газопроводу «Турецький потік».
Орбан висував нетрадиційні ідеї, такі як закупівля російського газу до того, як він перетне територію України. «Ми зараз пробуємо трюк… що, якби газ, коли він потрапляє на територію України, вже не був би російським, а був би у власності покупців», – сказав Орбан на брифінгу, повідомляє інформаційне агентство Reuters. «Таким чином, газ, який надходить в Україну, більше не буде російським, а буде угорським».
Прем’єр-міністр Угорщини Орбан є переконаним прихильником російського газу і хоче, щоб потоки через Україну продовжувалисяІмідж: Denes Erdos/AP/picture alliance
Словаччина зайняла більш конфронтаційний підхід, погрожуючи контрзаходами проти України. Прем’єр-міністр Роберт Фіцо запропонував припинити аварійне постачання електроенергії в Україну після 1 січня, якщо не буде досягнуто домовленості. «Якщо буде потрібно, ми припинимо постачання електроенергії, яка необхідна Україні під час відключень», – заявив Фіцо у відео на Facebook.
У відповідь на погрозу президент України Володимир Зеленський звинуватив Фіцо в тому, що він діє за наказом Росії, заявивши в соціальній мережі X, що, схоже, Путін наказав йому «відкрити другий енергетичний фронт проти України».
Фіцо залишається одним з найрішучіших противників військової допомоги Україні з боку ЄС. Під час несподіваного грудневого візиту до Москви Фіцо заявив, що Путін підтвердив готовність Росії продовжувати постачання газу до Словаччини.
Близько 2 млн артилерійських снарядів буде вироблено в 2025 році в країнах ЄС, повідомив новопризначений єврокомісар з оборони та космосу Андрюс Кубілюс у коментарі Hromadske.
Відповідаючи на запитання про те, чи вистачить Європі виробничих потужностей для збільшення військової допомоги Україні, чиновник зазначив, що лише 20-25% зброї виробляють у країнах ЄС, а решту купують за кордоном. За словами Кубілюса, збільшення виробництва зброї в ЄС потребує замовлень від європейських урядів, яких бракує, а без довгострокових контрактів із виробниками озброєння не варто очікувати, що Європа вироблятиме більше зброї та боєприпасів для України в наступні роки.
“Гроші з бюджету ЄС не можуть використовуватися для закупівлі зброї для України. Існує низка обмежень на інвестиції в оборонну промисловість за межами ЄС. Однак для закупівлі озброєнь можуть бути використані гроші з Європейського фонду миру або заморожених російських активів”, – зазначив єврокомісар.
Водночас, пояснює Кубілюс, наступного року Україна отримає близько EUR30 млрд від ЄС і сама вирішить, скільки з цієї суми використати в оборонних цілях. Наразі в ЄС упроваджується новий механізм, що дає змогу інтегрувати український військово-промисловий комплекс у європейську оборонну промисловість.
У підсумковому комюніке саміту ЄС, який відбувся 18-19 грудня, особливо наголошується, що Європейська рада “планує активізувати роботу з подальшої підтримки та розвитку оборонної промисловості України й поглиблення її співпраці з оборонною промисловістю ЄС”.
Європейський союз за підсумками 2023 року імпортував 339,8 тис. тонн спецій з країн, які не входять до об’єднання, повідомило статистичне управління ЄС (Eurostat).
За останні десять років ввезення збільшилося на 44%.
Китай торік був основним постачальником спецій, на його частку припало 39% загального обсягу поставок до Євросоюзу, зазначається в повідомленні.
Найбільш затребуваною спецією був імбир (114 тис. тонн), далі йдуть паприка (110,6 тис. тонн) і перець (50,3 тис. тонн). Китай був основною країною поставок імбиру (43%) і паприки (73%), а перець здебільшого закуповували у В’єтнамі (63%).
Куркума посіла четверте місце (16 тис. тонн), причому основна частина імпорту надходила з Індії (79%). Кориця перебувала на п’ятому місці (13,3 тис. тонн), більше третини поставок припало на В’єтнам (37%).
За останні десять років найістотніше збільшився імпорт куркуми та імбиру – у 2,4 раза і в 2,1 раза. Натомість закупівлі перцю за кордоном знизилися на 11%.
Комітет із питань аграрної та земельної політики Верховної Ради під час переговорів із представниками Європейського Союзу в Україні обговорив перспективу отримання грантів і фінансування українського аграрного сектору, а також запровадження Спільної сільськогосподарської практики (САР) після вступу до Європейського Союзу, повідомив народний депутат Сергій Лабазюк (партія “За майбутнє”) у телеграм-каналі
Керівник сектору сільського господарства, рибальства, лісового господарства та безпечності харчових продуктів представництва ЄС в Україні Крістіан Бен Хелл поінформував, що українським аграріям уже надано грантів на EUR1,5 млрд.
“Колеги пропонують жодним чином не оподатковувати гранати для аграріїв, оскільки це фактично гуманітарна допомога. Забирати її частково в бюджет – у ЄС вважають некоректним”, – розповів нардеп.
Учасники зустрічі констатували, що стосовно сільського господарства вимоги ЄС дотримано на рівні понад 71%. Під час подальшої адаптації європейського законодавства народні депутати наголосили на необхідності впровадження зміни з урахуванням інтересів українських виробників.
“Українські фермери хочуть працювати з європейським ринком, але цей показник буде близько 20%. Решта – транзит, або експорт в інші країни світу”, – зазначив Лабазюк.
Народні депутати також порушили питання блокади на українсько-польському кордоні.
“Від комітету повернулися до питання паритетності – чи не матимемо ми проблем чи маніпуляцій з експортом нашої продукції, якщо сумлінно виконуємо вимоги ЄС”, – резюмував парламентарій.
На засіданні було заслухано звіти заступника міністра економіки – торгового представника Тараса Качки та заступника міністра аграрної політики та продовольства Оксани Осьмачко.
У Європейському Союзі наразі вже акредитовано 60 українських молочних заводів, повідомив міністр аграрної політики і продовольства Віталій Коваль у телеграмі.
“Мінагрополітики підтримує молочну галузь. Наші пріоритети – розвиток тваринництва та агропереробки. Для цього в бюджеті на наступний рік закладено 1 млрд грн”, – написав він за підсумками участі у Всеукраїнській конференції “Молочний бізнес 2024”.
Міністр додав, що завдяки ініціативі першої леді Україна вводить молоко як обов’язковий продукт до харчування молодших школярів – по 200 мл на день.
Згідно з даними Державного комітету статистики, Україна в січні-жовтні 2024 року експортувала 101,6 тис. тонн молочних продуктів на суму $250,1 млн. У натуральних обсягах експорт додав 10% порівняно з аналогічним періодом минулого року, а виручка – 13%.
Крім того, Україна інтенсифікує переговори з Індонезією щодо відкриття ринку для кількох товарних позицій, серед яких молоко і молочні продукти.
