Країни Європейського Союзу в першому півріччі 2026 року імпортували рекордний обсяг скрапленого природного газу з російського проєкту «Ямал СПГ», незважаючи на поступове введення заборони на постачання російського газу, повідомила газета Financial Times з посиланням на дані аналітичної компанії Kpler та екологічної організації Urgewald.
За даними видання, у січні–червні європейські країни отримали близько 9,9 млн тонн СПГ з «Ямал СПГ», що приблизно на 18% більше, ніж за аналогічний період 2025 року. Це стало максимальним піврічним показником з моменту початку експорту з проєкту у 2017 році.
Дещо відмінні оперативні дані наводить Reuters: згідно з інформацією Kpler, поставки до ЄС склали 9,97 млн тонн і зросли на 16%. Різниця між показниками може бути пов’язана з оновленням інформації про рух танкерів та дати фактичного розвантаження партій. Загалом обидва джерела підтверджують імпорт на рівні близько 10 млн тонн і встановлення нового рекорду.
Загалом у першому півріччі з «Ямал СПГ» було відправлено 140 танкерних партій. З них 136, або понад 97%, прибули до портів ЄС. Китай за той самий період отримав лише чотири партії. Таким чином, європейський ринок фактично поглинув майже весь експорт найбільшого російського арктичного СПГ-проєкту.
Орієнтовна вартість поставлених до ЄС партій оцінюється в 5,96 млрд євро, або близько 6,82 млрд доларів. Основними пунктами призначення стали термінали у Франції, Бельгії та Іспанії.
Зростання імпорту відбулося на тлі підготовки європейських компаній до остаточного припинення поставок російського газу. За оцінкою Агентства ЄС зі співпраці енергетичних регуляторів ACER, у січні–травні 2026 року імпорт російського СПГ збільшився на 11% у річному вимірі, а поставки російського трубопровідного газу — на 7%. Серед причин агентство називає дострокове отримання частини контрактних обсягів перед введенням нових обмежень.
При цьому говорити, що весь російський СПГ уже заборонено закуповувати в ЄС, поки що некоректно. З 25 квітня 2026 року заборона поширюється на імпорт за короткостроковими контрактами, укладеними до 17 червня 2025 року. Поставки за раніше укладеними довгостроковими контрактами можуть тривати до 1 січня 2027 року. Після цієї дати має набрати чинності повна заборона на імпорт російського СПГ.
Тому значна частина поставок «Ямал СПГ» у першому півріччі могла здійснюватися на підставі чинних довгострокових контрактів і формально не порушувала європейських обмежень.
Дані про зростання частки російського газу в імпорті ЄС з 12% до 14% також потребують уточнення. За інформацією Єврокомісії та Ради ЄС, загалом за 2025 рік на російський СПГ та трубопровідний газ припадало близько 12 % європейського імпорту газу. ACER оцінювало частку Росії в зимовому сезоні 2025–2026 років приблизно в 14 %. Ці показники стосуються різних періодів, тому їх не можна безпосередньо трактувати як остаточне річне зростання частки на два процентні пункти.
Збільшенню поставок також сприяло чинне обмеження на перевалку російського СПГ у європейських портах для подальшої відправки до третіх країн. У результаті більша частина газу, що надходить на термінали ЄС, залишається на європейському ринку, а не перевантажується на інші судна для транспортування до Азії.
Рекордні закупівлі демонструють суперечність між політикою ЄС щодо відмови від російських енергоносіїв та необхідністю забезпечувати стабільні поставки газу в умовах напруженого світового ринку. Водночас вони показують залежність самого проєкту «Ямал СПГ» від європейської портової, судноплавної та фінансової інфраструктури: за умов обмеженого доступу до азіатських маршрутів Росія поки що не змогла перенаправити значну частину арктичного СПГ до Китаю.
Проєкт «Ямал СПГ» розташований на півострові Ямал у російській Арктиці та контролюється російською компанією «Новатек». Їй належить 50,1% проєкту, французькій TotalEnergies та китайській CNPC — по 20%, Фонду Шовкового шляху — 9,9%. Виробнича потужність проєкту становить близько 17,4 млн тонн СПГ на рік.
ЄС остаточно затвердив поетапну відмову від російського природного газу 26 січня 2026 року. Повна заборона на російський СПГ має набути чинності з 1 січня 2027 року, а на трубопровідний газ — восени 2027 року. У разі серйозної загрози енергопостачанню Єврокомісія зможе тимчасово призупинити окремі обмеження на строк до чотирьох тижнів.
Першоджерело Financial Times
ЕНЕРГЕТИКА, ЄС, РОСІЯ, СПГ, Ямал СПГ
Євросоюз готує механізм підтримки компаній, який дозволив би їм не залежати у постачанні найважливіших товарів лише від КНР, а також зменшив би вплив заходів Пекіна у разі торговельного конфлікту, повідомило в суботу агентство Bloomberg з посиланням на джерела.
«За словами осіб, обізнаних із цією темою, цей робочий інструмент обійдеться недешево, потребуватиме фінансування, у той час як члени союзу торгуються щодо довгострокового бюджету», — інформує агентство.
При цьому обсяги необхідних коштів, а також масштаб відповідних кроків КНР у разі конфлікту залишаються невизначеними.
Механізм, який розробляє Єврокомісія, має стати частиною зусиль ЄС щодо нейтралізації наслідків серйозного торговельного дефіциту з КНР, що становить 360 млрд євро і зачіпає всі країни Євросоюзу.
Разом з тим стратегія ЄС щодо перебудови торговельних зв’язків з Китаєм також передбачає переговори, диверсифікацію ланцюгів поставок, більш ефективне використання вже існуючих засобів підтримки власних виробників. У ЄК також наголошували, що жоден із інструментів захисту не спрямований виключно проти Китаю.
Сторони визначили жовтень 2026 року як термін для досягнення результату. У жовтні член ЄК з питань торгівлі Марош Шефчович має відправитися до КНР перед самітом ЄС у Брюсселі.
Bloomberg зазначає, що Пекін тримає під контролем постачання мінеральної сировини та мікросхем, які є ключовими для найважливіших галузей європейської промисловості, зокрема військової та автомобільної.
Дев’ять європейських держав — Бельгія, Франція, Німеччина, Греція, Італія, Мальта, Нідерланди, Португалія та Швейцарія — звернулися до Європейської комісії з проханням продовжити дію тимчасового механізму, що полегшує роботу нової системи реєстрації в’їзду та виїзду (Entry/Exit System, EES) на зовнішніх кордонах Шенгенської зони.
Система EES передбачає обов’язкову електронну реєстрацію громадян країн, що не входять до ЄС, під час перетину кордону, включаючи сканування обличчя та зняття відбитків пальців. За даними країн-ініціаторів звернення, перші місяці експлуатації системи виявили серйозні проблеми в ряді аеропортів та прикордонних пунктів: зросли черги, збільшився час проходження контролю та навантаження на прикордонні служби.
Чинний тимчасовий механізм дозволяє у виняткових випадках не збирати біометричні дані, зберігаючи при цьому електронну реєстрацію мандрівників. Дев’ять країн вважають, що відмова від цього заходу зараз може призвести до нових збоїв у роботі прикордонної інфраструктури.
Для громадян України це питання має безпосереднє практичне значення, оскільки українці також належать до мандрівників із країн, що не входять до ЄС, і підпадають під дію EES під час короткострокових поїздок до Шенгенської зони.
Якщо Єврокомісія погодиться продовжити дію тимчасового механізму, це може:
знизити ризик тривалих черг на популярних пунктах пропуску та у великих аеропортах ЄС, особливо в періоди масових поїздок; зменшити ймовірність затримок під час перетину кордону українськими туристами, водіями, діловими мандрівниками та сезонними працівниками;
дати країнам ЄС більше часу для технічного доопрацювання системи без призупинення її роботи.
При цьому українцям не слід розраховувати на скасування біометричної реєстрації. EES залишається обов’язковою системою, і в більшості випадків під час в’їзду до Шенгенської зони громадянам України доведеться проходити фотографування та здачу відбитків пальців під час першого перетину кордону після запуску системи.
Експерти зазначають, що продовження спрощеного режиму радше означає більш гнучке застосування правил у проблемних пунктах пропуску, ніж зміну вимог до самих мандрівників.
Система EES є частиною ширшої реформи контролю зовнішніх кордонів ЄС і в перспективі має замінити традиційне проставлення штампів у паспортах електронною фіксацією всіх в’їздів і виїздів громадян третіх країн.
Як повідомляє «Сербський економіст», Сербія не розраховує на швидке вступ країн-кандидатів до Євросоюзу, але вважає, що європейський шлях залишається найкращим варіантом для регіону, заявив президент Сербії Олександр Вучич на конференції голів парламентів держав-кандидатів до ЄС у Белграді.
За його словами, у найближчі роки ЄС навряд чи зможе швидко ухвалювати рішення щодо розширення. Однак це, підкреслив Вучич, не означає, що Сербія та інші країни-кандидати повинні зупиняти реформи.
Белградський формат важливий і з економічної точки зору: Сербія фактично просуває ідею, що країни-кандидати мають бути не конкурентами, а партнерами. Це особливо актуально для Західних Балкан, України, Молдови та Грузії, де європейська інтеграція дедалі частіше розглядається не лише як політичний, а й як торговельно-логістичний проєкт.
Окремий акцент Вучич зробив на Україні. Він заявив, що Україна продемонструвала стійкість і що Європа може багато чого отримати від її потенціалу. Для Сербії це також можливість зміцнювати економічні зв’язки з Києвом, не чекаючи на формальне членство в ЄС.
Торгівля між Сербією та Україною у 2025 році повернулася приблизно до довоєнного рівня і, за даними сербської сторони, склала близько 442 млн доларів. Сербський експорт до України досяг 202,9 млн доларів, імпорт з України — 239,3 млн доларів. У структурі сербських поставок важливе місце займають електроенергія, мінеральні та хімічні добрива, шини та промислові товари. Україна постачає до Сербії залізорудну сировину, напівфабрикати прокату, металопродукцію та аграрну продукцію, зокрема заморожену малину. У першому кварталі 2026 року товарообіг уже сягнув $152,8 млн, а Сербія отримала позитивне сальдо у розмірі $36,8 млн. Сторони також відновили переговори щодо угоди про вільну торгівлю, яка може стати ключовим інструментом для подальшого зростання обсягів торгівлі.
Попит на короткострокову оренду житла в ЄС через онлайн-платформи продовжував зростати на початку 2026 року. У січні–березні гості провели 144,3 млн ночей у закладах короткострокового розміщення, заброньованих через Airbnb, Booking або Expedia. Це на 9,7% більше, ніж у I кварталі 2025 року, і на 16,6% вище за показник I кварталу 2024 року, повідомив Eurostat 2 липня.
Найшвидше зростання продемонструвала Мальта — плюс 30,5% у річному вимірі. Далі йдуть Словенія — плюс 24,7%, Словаччина — плюс 23,5% та Кіпр — плюс 22,3%. Двозначне зростання також зафіксовано у Фінляндії, Чехії, Ірландії, Хорватії, Греції, Німеччині, Італії, Швеції, Польщі, Естонії, Латвії та Литві.
Серед найбільших туристичних ринків ЄС усі сім найбільш відвідуваних країн також продемонстрували зростання. Німеччина додала 14,9%, Італія — 14,7%, Польща — 11,9%, Франція — 8,1%, Іспанія — 6,5%, Португалія — 4,9%, Австрія — 4%. Це означає, що ринок зростає не лише в малих країнах із низькою базою, а й у великих туристичних економіках.
Eurostat уточнює, що йдеться саме про гостьові ночі в короткостроковому розміщенні через платформи, а не про готелі та кемпінги. Наприклад, якщо сім’я з чотирьох осіб зупиняється в квартирі на три ночі, це вважається як 12 гостьових ночей. Дані публікуються як експериментальна статистика і ґрунтуються на інформації, яку платформи передають Eurostat безпосередньо.
Регіональна статистика публікується із затримкою. За даними за IV квартал 2025 року, найпопулярнішими регіонами для короткострокової оренди через платформи були Андалусія в Іспанії — 9,9 млн ночей, Канарські острови — 8,2 млн та Іль-де-Франс у Франції — 7,2 млн. До десятки найпопулярніших регіонів увійшли лише території трьох країн — Іспанії, Франції та Італії.
Для інвесторів ця статистика означає, що орієнтуватися лише на загальне зростання ринку вже недостатньо. Потрібно зважати на конкретну країну, місто, сезонність, місцеві обмеження для Airbnb та Booking, податки, правила реєстрації та конкуренцію з готелями. У Європі короткострокова оренда, як і раніше, зростає, але стає дедалі більш регульованим і професійним бізнесом.