Європейська комісія запустила Connectivity Agenda Platform — нову платформу для координації інвестицій у транспорт, енергетику, цифрову інфраструктуру та торгівлю між Європою та Центральною Азією через Чорноморський регіон і Південний Кавказ.
Водночас Єврокомісія уклала домовленості з міжнародними фінансовими інститутами, які мають мобілізувати до 2 млрд євро на стратегічні інфраструктурні проєкти в Чорноморському регіоні та на Південному Кавказі.
Платформа була представлена на міністерській зустрічі високого рівня за участю представників країн ЄС, Вірменії, Казахстану, Киргизстану, Молдови, Таджикистану, Туркменістану, Туреччини, України та Узбекистану, а також G7 і міжнародних фінансових інститутів.
Головна мета ініціативи — об’єднати в єдину систему проєкти з розвитку Транскаспійського транспортного коридору, який ЄС розглядає як один із ключових маршрутів між Європою та Центральною Азією в обхід нестабільних або політично ризикованих напрямків.
Інвестиції планується спрямувати на транспортну інфраструктуру, пункти перетину кордону та спрощення торгівлі. Учасники також домовилися посилити операційну ефективність Транскаспійського коридору та попросили Єврокомісію оцінити його роботу, а також запропонувати пріоритетні заходи для підвищення конкурентоспроможності маршруту.
Для України ця ініціатива важлива одразу в кількох аспектах. По-перше, Київ включено до формату обговорення регіональної взаємопов’язаності між ЄС, Чорним морем, Південним Кавказом та Центральною Азією. По-друге, розвиток альтернативних торговельних маршрутів підсилює значення Чорноморського напрямку для експорту, логістики та відновлення транзитної ролі регіону. По-третє, такі проєкти можуть стати частиною ширшої інтеграції України в європейські транспортні, енергетичні та цифрові мережі.
Connectivity Agenda є частиною стратегії Global Gateway. Ця стратегія має зміцнювати зовнішні зв’язки ЄС через інвестиції в інфраструктуру, енергетику, цифрові рішення та сталу торгівлю.
Єврокомісія зазначає, що Транскаспійський транспортний коридор уже набуває стратегічного значення як більш стійкий маршрут між Європою та Центральною Азією. За оцінкою єврокомісара з питань розширення Марти Кос, торгівля за цим напрямком може збільшитися вп’ятеро протягом наступних 15 років.
Фактично ЄС намагається створити нову інфраструктурну архітектуру на осі Європа — Чорне море — Південний Кавказ — Центральна Азія. Для бізнесу це означає потенційно більше маршрутів, меншу залежність від окремих транзитних напрямків та нові можливості для логістики, енергетики, цифрових проєктів і торгівлі.
В Україні з 1 липня набирає чинності вимога, згідно з якою всі вантажні транспортні засоби, що вперше реєструються для здійснення міжнародних перевезень, мають бути обладнані смарт-тахографами другого покоління (G2v2).
Згідно з повідомленням Міністерства розвитку громад та територій, ця вимога є частиною зобов’язань України в рамках Угоди про лібералізацію вантажних перевезень з ЄС.
«Ми послідовно гармонізуємо наше законодавство зі стандартами ЄС, щоб українські компанії могли працювати за однаковими правилами зі своїми європейськими колегами», — цитуються в релізі слова заступника міністра розвитку громад і територій Сергія Деркача.
У міністерстві пояснили, що смарт-тахограф другого покоління автоматично фіксуватиме режими роботи та відпочинку водія, а також визначатиме місцезнаходження транспортного засобу.
Однак у відомстві наголосили, що відповідна вимога стосується лише тих вантажівок, які з 1 липня 2026 року вперше реєструються в Україні для здійснення міжнародних перевезень.
Зазначається, що наразі в Україні працює понад 100 центрів, які здійснюють оформлення та обслуговування карток для смарт-тахографів. Таким чином, вже було видано понад 29 тис. таких карток.
Також триває навчання інспекторів Державної служби України з безпеки на транспорті роботі з новими пристроями, що дозволить ефективно перевіряти як українські, так і іноземні транспортні засоби, – додали в прес-релізі.
Кошти, які спрямовуються на відновлення українського бізнесу, мають одночасно виконувати другу функцію – готувати компанії до роботи на єдиному ринку ЄС, йшлося під час дискусії у межах Ukraine Recovery Conference у Гданську.
Ключовим питанням панелі стало те, чи достатньо нинішні інструменти підтримки українського бізнесу поєднують короткострокове відновлення з довгостроковою підготовкою до європейської інтеграції. Учасники обговорювали, як зробити так, щоб кожне євро відновлення не лише допомагало компаніям пережити наслідки війни, а й наближало їх до стандартів, правил і практик єдиного ринку ЄС.
У фокусі дискусії були результати регіональних діалогів з бізнесом, проведених Офісом віцепрем’єра та програмою Ukraine2EU. Протягом шести місяців до діалогів долучилися понад 600 компаній із шести секторів економіки. Один із головних висновків полягав у тому, що компанії, які найкраще підготовлені до ринку ЄС, часто досягали цього не завдяки окремим програмам відновлення, а завдяки вимогам європейських покупців.
“Для бізнесу євроінтеграція — це не абстрактний політичний процес, а дуже практичний набір вимог: європейські стандарти, сертифікація, належне корпоративне управління, прозора фінансова звітність, відповідність регуляторним вимогам та здатність бути надійним партнером для європейських покупців і інвесторів. Наші регіональні діалоги з бізнесом показали, що найбільший розрив сьогодні полягає не у ставленні до європейської інтеграції — український бізнес переважно підтримує цей курс, — а в недостатньому розумінні конкретних вимог, майбутніх змін та практичних інструментів, які допоможуть підготуватися до інтеграції в єдиний ринок ЄС. Саме тому наше завдання — зробити цей процес максимально зрозумілим, практичним і доступним для українських підприємців”, – зазначила радниця Віцепрем’єр-міністра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України Вікторія Лобунь.
За словами керівниці програми Ukraine2EU Манте Макаускайте, регіональні діалоги є лише одним із елементів ширшої роботи з підготовки української економіки до членства в ЄС.
“Підготовка бізнесу до вступу в ЄС не може зводитися лише до інформування про правила. Компаніям потрібні практичні інструменти: консультації, секторальні дорожні карти, підтримка у впровадженні стандартів, доступ до партнерств і розуміння того, як працює єдиний ринок. Саме така комплексна підготовка дозволяє економіці не просто адаптуватися до вимог ЄС, а й використати вступ як можливість для зростання”, – сказала Макаускайте.
Учасники дискусії наголошували, що для частини українських підприємств саме покупець із Німеччини, Польщі чи іншої країни ЄС ставав головним стимулом для запровадження стандартів, поліпшення якості звітності, аудиту, внутрішніх процедур і комплаєнсу. Водночас це створює ризик, що компанії, які не мають прямого виходу на покупців у ЄС, залишаються поза процесом практичної підготовки до європейського ринку.
Керівник Рамкової програми інвестицій в Україну Європейської Комісії Габріель Бланк зазначив, що наявні інструменти підтримки України вже враховують зв’язок між відновленням і євроінтеграцією, але їхній ефект має бути ще більш цілеспрямованим для бізнесу.
“Ukraine Facility, Ukraine Investment Framework та інструменти міжнародних фінансових інституцій уже створюють основу для того, щоб відновлення було пов’язане з майбутнім членством України в ЄС. Але наше завдання – зробити цей зв’язок максимально практичним для компаній. Підтримка має допомагати не лише відновлювати активи, а й підвищувати управлінську, фінансову та регуляторну готовність бізнесу до роботи на єдиному ринку”, – підкреслив Бланк.
Окремо обговорювалося питання доступу до фінансування. Для банків і фінансових інституцій важливим є не лише політичний контекст майбутнього вступу України до ЄС, а й наявність банківського, зрозумілого та прозорого проєкту. Якісна бухгалтерія, чисті фінансові дані, надійний аудит і корпоративне управління розглядалися як елементи, що одночасно роблять компанію більш інвестиційно привабливою та ближчою до вимог єдиного ринку ЄС.
“Банк фінансує не календар вступу країни до ЄС, а конкретний проєкт, який можна оцінити, структурувати і супроводжувати. Для нас важливі прозорі фінансові дані, якісна звітність, зрозуміла бізнес-модель, аудит і здатність компанії виконувати свої зобов’язання. Але саме ці речі є і частиною домашньої роботи, яку бізнес має виконати для інтеграції до єдиного ринку”, – зазначив Кароль Тофіль, директор з міжнародних партнерств Польського державного банку розвитку.
За його словами, підготовка до єдиного ринку та підготовка до залучення фінансування часто є одним і тим самим процесом.
“Коли компанія наводить лад у звітності, управлінні, даних і комплаєнсі, вона одночасно стає зрозумілішою для банку та сильнішою як потенційний учасник європейських ланцюгів постачання. Це не два окремі треки, а одна логіка підвищення довіри до бізнесу”, – додав Тофіль.
Учасники дискусії звернули увагу, що найбільш уразливою групою залишаються регіональні малі та середні підприємства, виробники середнього масштабу та компанії, орієнтовані переважно на внутрішній ринок. Саме вони можуть найбільше відчути майбутнє наближення до правил ЄС, але водночас мають найменший доступ до дешевшого фінансування, консультаційної підтримки, покупців з ЄС і програм підготовки до стандартів.
Директорка зі стратегічного розвитку міжнародних ринків, регуляторної політики та взаємодії з органами влади ТОВ “Епіцентр К” Катерина Гаврись зазначила, що для великого бізнесу питання відновлення, інвестицій і підготовки до ринку ЄС уже пов’язані між собою на практичному рівні.
“Для компанії, яка працює в ритейлі, агросекторі, виробництві та енергетиці, європейські стандарти – це не теорія, а щоденна операційна робота. Відновлення потребує капіталу, але сам капітал не вирішує проблему, якщо компанія не має доступу до обладнання, технологій, фахівців, сертифікації та довгострокового планування. Бізнесу потрібні інструменти, які одночасно допомагають відбудовуватися і ставати конкурентним у ЄС”, – сказала Гаврись.
За її словами, з погляду компаній підтримка має бути більш комплексною.
“Бізнесу бракує не лише доступу до грошей. Часто бракує правильного типу фінансування, гарантій, консультаційної підтримки, допомоги з підготовкою проєктів і розуміння, як саме перетворити інвестицію у відповідність стандартам ЄС. Саме це потрібно змінювати в інструментах підтримки”, – наголосила представниця “Епіцентр К”.
Ще одним викликом названо те, що частина українських власників уже інвестує у виробництво безпосередньо в країнах ЄС, де фінансування дешевше, а правила єдиного ринку вже діють. Такий процес є формою інтеграції українського капіталу в європейський простір, але водночас піднімає питання про те, як зменшити ризикову різницю між інвестиціями в Україні та в країнах ЄС.
У цьому контексті учасники обговорювали роль гарантій, механізмів розподілу ризиків, змішаного фінансування та консультаційної підтримки. Ішлося про те, що український проєкт має стати не менш банківським і зрозумілим для фінансових інституцій, ніж аналогічний проєкт у Польщі чи Литві.
Асоційована директорка, заступниця Голови ЄБРР в Україні, Леся Кузьменко наголосила, що підтримка бізнесу має починатися ще до моменту, коли проєкт стає повністю банківським.
“Найскладніше завдання – допомогти компанії пройти шлях від потенційно цікавої ідеї до проєкту, який може бути профінансований. Для цього потрібні не лише кредити, а й гарантії, розподіл ризиків, консультаційна підтримка, робота з корпоративним управлінням, фінансовою звітністю, стандартами і стійкістю бізнесу. У багатьох випадках саме така підготовка одночасно робить компанію інвестиційно привабливою і ближчою до ринку ЄС”, – сказала Кузьменко.
Окрема частина дискусії була присвячена ЄБРР як одному з найбільших інвесторів у реальну економіку України. За даними, наведеними під час панелі, станом на 1 червня 2026 року загальний обсяг фінансування ЄБРР для України становив EUR 23,74 млрд у 696 проєктах. Також зазначалося, що другий рік поспіль понад 90% проєктів ЄБРР та 57% його інвестицій припадали на приватний сектор.
Учасники панелі також розглядали українську інтеграцію до ЄС не лише як питання допомоги Україні, а і як елемент посилення європейської конкурентоспроможності. Українські компанії, які відповідають стандартам ЄС, можуть стати частиною виробничих ланцюгів, аграрного та промислового потенціалу, біомаси, логістичних коридорів і ринку кваліфікованої праці, необхідних для розширеного єдиного ринку.
Польський напрям співпраці було розглянуто як один із прикладів практичної інтеграції. Під час дискусії зазначалося, що в Україні працюють понад 3,6 тис. компаній з польським капіталом, тоді як у Польщі діють майже 27 тис. компаній з українським капіталом. Вони становлять найбільшу групу іноземних компаній у Польщі – майже 28% усіх іноземних підприємств.
Мачей Легутко, директор департаменту міжнародної співпраці асоціації “Роботодавці Польщі”, зазначив, що українсько-польські виробничі зв’язки вже мають значний масштаб, але для переходу на новий рівень потрібне зняття бар’єрів у стандартах, фінансуванні та сприйнятті ризику.
“Польський бізнес бачить в Україні не лише ринок, а й партнера для спільних ланцюгів доданої вартості. Але щоб український постачальник увійшов у польський чи ширший європейський виробничий ланцюг як рівний партнер, він має підтвердити стандарти, стабільність, якість управління і здатність виконувати контрактні зобов’язання. Польський досвід перед вступом до ЄС показує, що саме ця підготовка відкриває бізнесу доступ до масштабування”, – сказав Легутко.
Водночас бар’єрами для повноцінного входження українських постачальників до польських та ширших європейських виробничих ланцюгів залишаються стандарти, фінансування, ризиковий профіль українських проєктів і спроможність компаній підтвердити свою відповідність вимогам замовників.
Посол з особливих доручень з питань координації відновлення та відбудови України МЗС Литви Дарюс Скусявічюс наголосив, що підтримка українського бізнесу є інвестицією у майбутню економічну архітектуру Європи.
“Для Литви логіка раннього залучення дуже проста: Україна вже є частиною європейської економічної безпеки, навіть якщо процес членства ще триває. Інвестуючи в підготовку українських компаній до стандартів ЄС, ми інвестуємо не в благодійність, а в майбутню конкурентоспроможність, стійкість і стратегічну автономію Європи”, – зазначив Скусевічюс.
У межах дискусії було анонсовано двосторонню бізнес-партнерську програму Литви, яка має стати прикладом практичного підходу до підготовки українських компаній. Її логіка полягає у партнерстві з компанією з ЄС, яке фінансує не лише конкретну операцію, а й підготовку бізнесу до стандартів і вимог єдиного ринку.
“Партнерство з компанією з ЄС має допомогти українському бізнесу не просто продати продукт, а й навчитися працювати за правилами ринку, на який він виходить. Це модель, у якій стандарт вбудовується з самого початку, а підготовка стає частиною інвестиції”, – додав Скусевічюс.
Учасники дискусії дійшли висновку, що відновлення українського бізнесу має бути пов’язане з інвестиційною готовністю, доступом до фінансування, стандартами ЄС і включенням у європейські ланцюги доданої вартості. Відновлення без підготовки до єдиного ринку може допомогти компаніям пережити кризу, але не гарантує їхньої конкурентоспроможності після вступу України до ЄС.
Ukraine Recovery Conference – міжнародна конференція з відновлення України, яка об’єднує уряди, міжнародні фінансові інституції, бізнес, органи місцевого самоврядування та громадянське суспільство для мобілізації підтримки відбудови, інвестицій та економічної стійкості України. URC 2026 відбулася 25-26 червня у Гданську за спільного головування Польщі та України. Форум був сфокусований на підтримці реконструкції України, залученні інвестицій для українського бізнесу, а також на секторах, найбільш постраждалих від російської агресії, зокрема енергетиці, критичній інфраструктурі та логіс
UKRAINE RECOVERY CONFERENCE, urc, БЛАНК, ГАВРИСЬ, ЄС, КУЗЬМЕНКО, ЛЕГУТКО, ЛОБУНЬ, МАКАУСКАЙТЕ, СКУСЯВІЧЮС, ТОФІЛЬ, УКРАЇНА
Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР) затвердив надання Харкову старшого кредиту обсягом EUR15 млн на відновлення централізованого теплопостачання, підкріпленого EUR17 млн гранту від Європейського Союзу, повідомив банк на своєму сайті.
“Кредит є частиною ширшого пакету фінансування, який також включає інвестиційний грант у розмірі EUR17 млн від Європейського Союзу. Враховуючи ризики, спричинені війною, кредит також отримає часткову гарантію, надану ЄС на основі покриття ризику перших збитків “, – йдеться в повідомленні, в якому зазначається, що очікується остаточний розгляд проєкту.
Кошти позики та гранту ЄС профінансують придбання до 22 малих та середніх модульних котелень, що працюють на природному газі, разом з когенераційними установками, а також п’ять малих когенераційних установок в наявних котельнях.
Реалізація проєкту приведе до відновлення послуг централізованого теплопостачання, які було перервано в лютому 2026 року після критичного пошкодження Харківської теплоелектроцентралі №5. Загальне щорічне скорочення викидів парникових газів від проєкту розраховується на рівні 19 091 тонн CO2-екв.
ЄБРР, ЄС, теплопостачання, ТЕЦ-5, ХАРКІВ
Президент Польщі Кароль Навроцький заявив, що вступ України до Європейського Союзу стане загрозою для польського сільського господарства.
«Я визнаю, що вступ України до ЄС становить загрозу для польського сільського господарства. Я є президентом Польщі і, розуміючи прагнення України, завжди відстоюватиму справедливе ставлення до польських фермерів та польської сільськогосподарської продукції, зокрема в контексті
«Зеленого курсу» та рішень ЄС», – заявив Навроцький, повідомляє пресслужба Канцелярії президента.
Він також додав, що в Польщі «занадто прекрасна земля» для того, щоб «віддавати польське сільське господарство чи то ідеології, чи то комусь іншому».
Інфляція в єврозоні у травні 2026 року прискорилася до 3,2% у річному вираженні проти 3,0% у квітні, свідчать дані Experts Club.
У Європейському Союзі загалом річна інфляція становила 3,3%. Найвищий показник серед усіх країн ЄС був зафіксований у Румунії — 9,7%. Однак Румунія не входить до єврозони, тому в рейтингу країн валютного блоку вона не враховується.
Серед країн єврозони антилідером стала Болгарія, де річна інфляція у травні досягла 6,3%. Болгарія увійшла до єврозони з 1 січня 2026 року і стала 21-ю країною валютного союзу.
Друге місце в єврозоні посіла Литва з інфляцією 5,1%, третє — Греція з 5,0%. Найнижчі показники серед країн єврозони були зафіксовані на Мальті — 2,1%, у Німеччині — 2,7% та Франції — 2,8%.
Таким чином, у травні сформувалися два різні рейтинги. По ЄС загалом головним антилідером стала Румунія, яка залишається поза єврозоною. По єврозоні лідером за зростанням цін стала Болгарія.
Антилідери за інфляцією в ЄС у травні 2026 року:
Румунія — 9,7%
Болгарія — 6,3%
Литва — 5,1%
Антилідери за інфляцією в єврозоні у травні 2026 року:
Болгарія — 6,3%
Литва — 5,1%
Греція — 5,0%
На думку аналітичного центру Experts Club, відмінність між рейтингом ЄС і рейтингом єврозони важлива для коректної інтерпретації даних. Єврозона відображає ситуацію в країнах з єдиною валютою та спільною грошово-кредитною політикою ЄЦБ, тоді як ЄС включає також країни з національними валютами, зокрема Румунію, Польщу, Чехію, Угорщину, Данію та Швецію.
«Румунію не можна включати до рейтингу єврозони, але її не можна й ігнорувати. Це головний інфляційний антилідер усього ЄС. Для бізнесу це означає, що інфляційні ризики в Європі сильно відрізняються не лише між країнами, а й між валютними зонами. У єврозоні найпроблемніший кейс зараз — Болгарія, в ЄС загалом — Румунія», — зазначив засновник Experts Club Максим Уракін.
Основний внесок в інфляцію єврозони у травні дали послуги, енергоносії, продукти харчування, алкоголь і тютюн, а також промислові товари без урахування енергії. Ціни на енергоносії зросли на 10,9% у річному вираженні, послуги подорожчали на 3,5%, продукти харчування, алкоголь і тютюн — на 2,0%.
