Як повідомляє Сербський Економіст, захід відбудеться в Porto Montenegro, а влада міста вже готує тимчасові обмеження руху, зміни режиму доступу та посилені заходи безпеки.
Президент Чорногорії Яков Мілатович та президент Європейської ради Антоніу Кошта надіслали спільні запрошення лідерам країн ЄС та держав Західних Балкан. Саміт має зібрати європейських лідерів у момент, коли політика розширення знову посідає важливе місце на порядку денному Євросоюзу.
На саміті очікується участь країн Європейського Союзу та 6 держав Західних Балкан: Албанії, Боснії та Герцеговини, Косово, Чорногорії, Північної Македонії та Сербії. Саме ці шість економік традиційно входять до формату ЄС – Західні Балкани, який використовується для обговорення європейської інтеграції регіону, реформ, безпеки, інфраструктури, енергетики та економічного зближення з ЄС.
Раніше місцева влада повідомляла про прибуття понад 30 європейських делегацій, однак остаточна кількість може бути більшою з урахуванням представників інститутів ЄС, країн-членів Євросоюзу, країн регіону та супровідних команд.
Для Чорногорії проведення саміту має особливе значення. Мілатович назвав його історичним моментом, оскільки країна вперше приймає таку велику зустріч між Європейським союзом та Західними Балканами.
Тіват у зв’язку з форумом перейде на особливий режим роботи. 4-5 червня в місті очікуються тимчасові обмеження руху, посилені заходи безпеки та зміни доступу в районі Porto Montenegro, де відбудеться саміт. Можливі короткочасні перекриття доріг, насамперед на маршруті від аеропорту Тіват до центру міста, а також особливий режим на вулицях Арсенальській та Істарській.
Частина парковок буде тимчасово звільнена, а аеропорт Тіват адаптує роботу до умов проведення міжнародного форуму. Влада також розглядає зміни в роботі шкіл 4-5 червня і готує для мешканців та гостей міста культурну програму на міській набережній 4 червня.
Головна політична тема саміту — європейська перспектива Західних Балкан. На тлі війни в Україні, посилення геополітичної конкуренції та прагнення ЄС прискорити розширення регіон знову опинився в центрі уваги Брюсселя. Чорногорія та Албанія вважаються найбільш просунутими кандидатами на вступ до ЄС, тоді як Сербія, Боснія і Герцеговина, Косово та Північна Македонія стикаються зі складнішою політичною та інституційною динамікою.
Для економіки регіону саміт важливий не лише як політична зустріч. Очікується, що у фокусі будуть інфраструктурна зв’язаність, доступ до європейських фондів, енергетична безпека, спільний регіональний ринок, транспортні коридори та інвестиції.
https://t.me/relocationrs/2850
Експорт українського цементу до ЄС майже заблоковано під час впровадження другого етапу СВАМ (Carbon Border Adjustment Mechanism – механізм транскордонного вуглецевого регулювання), наша країна має зайняти проактивну позицію щодо підтримки власного виробника, підкреслила виконавча директорка Асоціації «Укрцемент» Людмила Крипка.
«Умови, які українська цементна галузь отримала на старті впровадження другого етапу СВАМ, тобто на початку цього року, реалістичніше описати не словом «бар’єр», а «ембарго». Ми отримали дефолтні значення викидів СО2 для цементу з України на рівні 1518 кг/т клінкеру, що майже вдвічі перевищує фактичні показники, навіть при мокрому способі виробництва», – повідомила Крипка на конференції «Торгові війни: мистецтво захисту» у Києві в середу.
Вона також зазначила, що наразі в ЄС немає жодного верифікатора для цілей СВАМ, але навіть якби вони були, приїзд до України європейських верифікаторів (це обов’язкова вимога у перший рік) малоймовірний через високий рівень ризиків.
«За таких умов експорт неможливий у принципі! І ми бачимо наслідки: виробництво цементу зменшилося, надходження до бюджету скоротилися, валютна виручка впала, що призвело до ще більшого дисбалансу в торговому сальдо країни», – зазначила Крипка.
Асоціація «Укрцемент», як самостійно, так і спільно з партнерами, продукція яких підпадає під механізм CBAM, протягом усього 2025 року зверталася до уряду, ЄК та всіх причетних щодо застосування декларативного принципу на період війни та відновлення (це можливо згідно з частиною 7 статті 30 Регламенту CBAM щодо форс-мажору, що має руйнівні наслідки для економіки та промислової інфраструктури). Але, за словами Крипки, чиновники ЄК заспокоювали, що вплив впровадження АПМ на українську економіку буде мінімальним. Результати першого кварталу показали, що вплив істотний, де-факто блокує експорт.
«Наразі ЄК визнає, що дефолтне значення некоректне, там також бачать проблему з сертифікацією верифікаторів, яка стосується не тільки України, а й країн ЄС. (Нам) обіцяють виправити ці моменти протягом місяця», – повідомила Крипка.
За її словами, ці обнадійливі заяви спонукали підприємства відновити експорт, але залишається ризик катастрофічних санкцій для компаній і дилерів, які здійснювали ці поставки.
При цьому цементна галузь є однією з лідерів вітчизняної промисловості щодо системної підготовки до повноцінного запуску СВАМ.
«Ми суттєво просунулися у використанні альтернативного палива, маємо конкретні приклади запуску власної “зеленої” генерації, проводимо постійний моніторинг викидів (МОВ) і верифікували їх наявними в країні верифікаторами», – повідомила Крипка.
Тому, підкреслила вона, на запитання «що стримує розвиток експорту до країн ЄС», можна говорити про «нерівні умови конкуренції».
«Ми бачимо, що світ переходить до моделі економічного прагматизму та захисту власних ринків. У цих умовах Україна має дуже обмежений час, щоб адаптувати свою економіку до нової реальності. Ми маємо зайняти проактивну позицію щодо підтримки власного виробника», – пояснила Крипка.
Вона навела як приклад здорового «агресивного прагматизму» сусідню Польщу. У 2024 році експорт українського цементу до Польщі становив 854 тис. тонн. Польща цього року виробила 17,7 млн тонн цементу. Фактично експорт з України становив 3,7% від їхнього виробництва. А в пресі на перших шпальтах були заголовки про «зникнення польських цементних заводів», у польському Сеймі створено міжфракційне депутатське об’єднання «Підтримки розвитку цементної промисловості Польщі».
Крипка підкреслила, що наша країна, щоб не залишитися на узбіччі промислової конкурентоспроможності, повинна зайняти проактивну позицію щодо підтримки власного виробника.
Сербія має потенціал стати ключовим логістичним і промисловим хабом між Україною, ринками Західних Балкан та Європейського Союзу, заявив президент Торгово-промислової палати Сербії Марко Чадеж.
«Використовуючи дунайський маршрут із портів Ізмаїл і Рені в напрямку сербських портів та інтермодальних терміналів, товари з України можна ефективно перенаправляти до Коридору X і ринків Центральної Європи та Адріатичного регіону», – сказав він в інтерв’ю агентству «Інтерфакс-Україна».
За словами Чадежа, розвиток інтермодальної логістики та вільних зон дає Сербії можливість бути не лише транзитною точкою, а й місцем, де до української сировини і напівфабрикатів може додаватися нова вартість перед виходом на регіональні та європейські ринки.
«Сербія позиціонує себе як важливий геоекономічний центр регіону, на перетині східноєвропейських ресурсів і європейських транспортних коридорів», – наголосив президент ТПП Сербії.
Він також зазначив, що Сербія може бути для українських компаній виробничою і технологічною базою для виходу на ринки Західних Балкан, ЄС, Азії та Африки.
Статус тимчасового захисту в країнах ЄС на кінець березня 2025 року мали 4 млн 329,97 тис. громадян країн, що не входять до ЄС, які залишили Україну внаслідок повномасштабного російського вторгнення, це на 68,98 тис. або 1,6% менше, ніж наприкінці лютого, повідомляє Євростат.
“Найбільше зменшення зафіксовано в Італії (-30 365; -47,4%) через одночасне закінчення терміну дії великої кількості дозволів наприкінці місяця, пов’язаного з процедурою щорічного поновлення дозволів. Далі йдуть Чехія (-19 810; -5,0%) та Фінляндія (-8 080; -10,2%)”, – йдеться в інформації відомства.
Згідно з нею, кількість осіб, які перебувають під тимчасовим захистом, зросла у 14 країнах ЄС та зменшилася у 13. Найбільше абсолютне зростання спостерігалося в Німеччині (+7 480; +0,6%), Іспанії (+2 665; +1,0%) та Румунії (+2 125; +1,0%).
Порівняно із даними річної давнини кількість біженців з України з тимчасовим захистом у країнах ЄС зросла на 68,62 тис., або 1,6%.
Згідно з даними Євростату на кінець березня 2026 року, Німеччина з відривом, що зростає, залишається країною з найбільшою кількістю біженців з України в ЄС і світі – 1 млн 274,96 тис. (роком раніше – 1 млн 184,89 тис.), або 29,4% від загальної кількості бенефіціарів в ЄС.
До трійки лідерів входять також Польща – 997,12 тис. (роком раніше – 961,41 тис.), або 22,2%, і Чехія – 379,82 тис. (365,06 тис.), або 8,8%.
Слідом зі значним відставанням ідуть Іспанія – 262,83 тис. (роком раніше– 233,83 тис.) та Румунія – 207,86 тис. (182,84 тис.).
Згідно з даними відомства, порівняно з чисельністю населення кожного члена ЄС найбільша кількість бенефіціарів тимчасового захисту на тисячу осіб наприкінці березня 2026 року спостерігалася у Чехії (34,8), Польщі (26,3) та Словаччині (26,2), тоді як відповідний показник на рівні ЄС становить 9,6.
Зазначається також, що станом наприкінці березня 2025 року на громадян України припадало понад 98,4% бенефіціарів тимчасового захисту. Дорослі жінки становили 43,3% одержувачів тимчасового захисту в ЄС, діти – 30,1%, тоді як дорослі чоловіки – 26,6% від загальної кількості. Роком раніше частка жінок була 44,7%, дітей – 31,8%, і дорослих чоловіків – 23,4%, ще роком раніше – відповідно 45,8%, 32,8% та 21,4%.
Понад 100 тис. осіб зі статусом тимчасового захисту на кінець березня 2026 року було також у Словаччині – 142,25 тис. (роком раніше – 132,62 тис.), Нідерландах – 137,90 тис.(123,34 тис.) та Ірландії – 120,53 тис. (111,77 тис.)
Від 50 тис. до 100 тис. їх налічувалось у Бельгії – 95,55 тис. (89,54 тис.), в Австрії – 86,88 тис. (81,23 тис.), Норвегії – 86,38 тис. (80,18 тис.), Болгарії – 82,05 тис. (72,64 тис.), Швейцарії – 72,55 тис. (68,86 тис.), Фінляндії – 70,83 тис. (70,72 тис.) та Франції – 50,42 тис. (56,30 тис.) (дані про дітей у Франції переважно не включено – Євростат).
В Італії після значного скорочення на кінець березня цього року статус тимчасового захисту мало всього 33,72 тис. біженців з України, тоді як роком раніше їх було 165,23 тис.
Менше 50 тис. біженців з України з таким статусом також мають: Данія – 48,63 тис. (35,52 тис.), Литва – 48,27 тис. (44,23 тис.), Угорщина – 44,05 тис. (39,90 тис.), Швеція – 43,24 тис. (27,01 тис.), Греція – 38,92 тис. (33,25 тис.), Латвія – 31,54 тис. (48,36 тис. осіб), Естонія – 29,60 тис. (33,60 тис.), Хорватія – 29,23 тис. (26,41 тис.), Кіпр – 24,89 тис. (23,09 тис.), Ісландія – 4,09 тис. (останні дані на кінець липня 2025 року), Люксембург – 3,79 тис. (3,96 тис.), Мальта – 2,60 тис. (2,28 тис.) і Ліхтенштейн – 0,92 тис. (0,73 тис.)
Євростат уточнив, що всі наведені дані стосуються надання тимчасового захисту на підставі Рішення Ради ЄС 2022/382 від 4 березня 2022 року, що встановлює наявність масового припливу переміщених осіб з України у зв’язку з військовим вторгненням Росії та тягне за собою запровадження тимчасового захисту. 13 червня 2025 року Європейська рада ухвалила рішення про продовження тимчасового захисту для цих осіб з 4 березня 2026 року по 4 березня 2027 року.
Згідно з оновленими даними УВКБ ООН, кількість українських біженців у Європі станом на 30 квітня 2026 року оцінювалась в 5,213 млн, а загалом у світі – у 5,762 млн, що на 162 тис. менше, ніж на 19 лютого.
У самій Україні, за останніми даними ООН на січень 2026 року, 3,7 млн внутрішньо переміщених осіб (ВПО) порівняно із 3,340 млн на липень та 3,76 млн на квітень.
Нацбанк у квітневому інфляційному звіті знову оцінив відтік з України 2025 року в 0,3 млн та зберіг прогноз відтоку 2026 року на рівні 0,2 млн. НБУ очікує злому цієї тенденції у 2027 році та притоку 0,1 млн та збільшення його до 0,5 млн у 2028 році.
Парламент Румунія підтримав вотум недовіри уряду прем’єр-міністра Іліє Боложан, що призвело до падіння проєвропейського кабінету та відкрило новий етап політичної невизначеності в одній із ключових країн східного флангу ЄС і НАТО.
За вотум недовіри проголосував 281 депутат при необхідному мінімумі у 233 голоси. Проти виступили лише чотири парламентарі. Такий результат став одним із наймасштабніших вотумів недовіри в історії румунського парламентаризму.
Політична криза загострилася після виходу з уряду представників Соціал-демократичної партії (PSD). Після цього соціал-демократи разом із правими та ультраправими силами ініціювали розгляд вотуму недовіри на спільному засіданні Палати депутатів і Сенату. Одразу після оголошення результатів голосування Боложан залишив будівлю парламенту та повернувся до урядової резиденції.
Однією з причин кризи стали розбіжності навколо заходів бюджетної економії. Кабінет Боложана проводив курс на скорочення дефіциту, підвищення податків і урізання витрат, що викликало опір із боку соціал-демократів. Після виходу PSD з коаліції уряд фактично втратив стійку більшість.
Боложан залишається виконувачем обов’язків прем’єр-міністра до формування нового уряду, однак його повноваження будуть обмежені. Президент Румунії Нікушор Дан має розпочати консультації з партіями для пошуку нової формули кабінету. Серед можливих сценаріїв — відновлення проєвропейської коаліції в зміненому складі, призначення технократичного прем’єра або формування нового уряду меншості.
Політична ситуація ускладнюється тим, що румунський парламент залишається вкрай фрагментованим. За підсумками парламентських виборів 1 грудня 2024 року жодна партія не отримала більшості ні в Палаті депутатів, ні в Сенаті.
У Палаті депутатів найбільшою силою стала Соціал-демократична партія (PSD), яка отримала 86 місць. Далі йдуть правий націоналістичний Альянс за об’єднання румунів (AUR) — 63 місця, Націонал-ліберальна партія (PNL) — 49 місць, ліберальний «Союз порятунку Румунії» (USR) — 40 місць, ультраправа S.O.S. Romania — 28 місць, Партія молодих людей (POT) — 24 місця, Демократичний союз угорців Румунії (UDMR) — 22 місця. Ще 19 місць займають представники національних меншин.
У Сенаті після виборів PSD отримала 36 місць, AUR — 28, PNL — 22, USR — 19, S.O.S. Romania — 12, UDMR — 10, POT — 7 місць.
З політичної точки зору парламент зараз умовно поділяється на три блоки. Перший — помірковані проєвропейські партії: PSD, PNL, USR, UDMR і представники національних меншин. Теоретично вони можуть сформувати нову більшість, але мають серйозні розбіжності щодо бюджету, податків і соціальної політики. Другий блок — націоналістичний та євроскептичний фланг, насамперед AUR, S.O.S. Romania і POT. Третій — ситуативні групи та окремі депутати, чия роль зростає під час вузьких голосувань.
Криза в Бухарест має не лише внутрішнє, а й регіональне значення. Румунія залишається однією з найважливіших країн для логістики України, експорту через Дунай і Чорне море, розміщення інфраструктури НАТО та підтримання безпеки на східному фланзі Європи. Будь-яка затяжна політична невизначеність може ускладнити ухвалення бюджетних, оборонних та інфраструктурних рішень.
Економічний блок ризиків також суттєвий. Політична нестабільність посилює побоювання щодо суверенних рейтингів Румунії, доступу до коштів ЄС і стійкості національної валюти. Бухарест має виконати реформи та цілі зі зниження бюджетного дефіциту, щоб зберегти доступ до значних коштів із європейських фондів відновлення.
За оцінкою аналітичного центру Experts Club, падіння уряду Румунії створює для регіону три основні ризики: уповільнення бюджетної консолідації, зростання волатильності на фінансових ринках і послаблення політичної передбачуваності у питаннях підтримки України.
«Для України та всього регіону важливо, щоб політична криза в Румунії не перейшла в інституційний параліч. Румунія — не периферійний гравець, а один із ключових вузлів східноєвропейської безпеки, дунайської логістики та взаємодії з ЄС. Якщо новий уряд буде сформовано швидко і збереже проєвропейський курс, ефект буде обмеженим. Якщо ж криза затягнеться, це може позначитися на інфраструктурних проєктах, оборонній координації та інвестиційному кліматі в усьому регіоні», — вважає засновник Experts Club Максим Уракін.
За його словами, окреме значення має фактор ультраправих сил, які підтримали вотум недовіри.
«Сам по собі вотум недовіри не означає розвороту Румунії від ЄС або НАТО. Але він показує, що протест проти бюджетної економії та соціального тиску може бути використаний силами, які виступають за більш конфліктну та менш передбачувану зовнішню політику. Для сусідніх країн це сигнал: економічна втома населення стає фактором безпеки», — зазначив Уракін.
Experts Club вважає, що базовим сценарієм залишається спроба президента та поміркованих партій відновити керовану проєвропейську конфігурацію без участі ультраправих. Однак навіть у цьому випадку новий уряд буде змушений балансувати між вимогами ЄС щодо скорочення дефіциту, соціальним невдоволенням і необхідністю зберігати активну роль Румунії в регіональній безпеці.
