Найдорожчі новобудови серед досліджених європейських ринків розташовані в Люксембурзі, Чехії та Німеччині, тоді як найдешевші – в Туреччині, Сербії та Албанії. Водночас у низці міст Центральної та Південно-Східної Європи придбання житла вимагає понад 15 середніх річних зарплат, повідомляє інформаційно-аналітичний центр Experts Club на підставі результатів дослідження Deloitte Property Index 2026.
Як повідомила міжнародна консалтингова компанія Deloitte 13 жовтня 2026 року, її 15-те щорічне дослідження охопило 25 країн та 71 місто. Показники базуються на даних за 2025 рік і включають ціни нових житлових об’єктів, доступність придбання квартир, орендні ставки, житлове будівництво та іпотечне кредитування.
За даними Deloitte, середня вартість квадратного метра нового житла в Люксембурзі досягла €9 160, у Чехії – €5 412, Німеччині – €5 200, Австрії – €5 199, Нідерландах – €5 186.
Натомість у Туреччині середня вартість нового житла становила €864 за кв. м, у Сербії – €1 706, Албанії – €1 720, Румунії – €1 917, Греції – €1 931.
Таким чином, різниця між найдорожчим і найдешевшим національними ринками серед досліджених країн перевищила десять разів.
Рейтинг країн із найвищими середніми цінами на нове житло у 2025 році:
Люксембург – €9 160 за кв. м.
Чехія – €5 412.
Німеччина – €5 200.
Австрія – €5 199.
Нідерланди – €5 186.
П’ять країн із найнижчими цінами:
Туреччина – €864 за кв. м.
Сербія – €1 706.
Албанія – €1 720.
Румунія – €1 917.
Греція – €1 931.
Водночас низька абсолютна ціна квадратного метра не завжди означає високу доступність житла для місцевого населення, оскільки визначальне значення має співвідношення вартості нерухомості та доходів домогосподарств.
Найменш доступним серед досліджених міст виявилося албанське місто Вльора, де для придбання стандартної нової квартири площею 70 кв. м необхідно 21,3 середньої валової річної зарплати. У Празі цей показник становив 16,9 річної зарплати, в Афінах – 16, у словацьких Кошицях і чеському Брно – по 15.
До міст із низькою доступністю житла також увійшли Братислава, де для придбання стандартної квартири необхідно 13,7 річної зарплати, та Банська Бистриця з показником 13,4.
На протилежному полюсі опинився італійський Турин, де купівля нового житла площею 70 кв. м потребує 4,7 середньої річної зарплати. У норвезькому Бергені та данському Оденсе цей показник становив по 4,9 зарплати.
Загалом кількість досліджених європейських міст, у яких для придбання стандартної квартири необхідно понад десять річних зарплат, збільшилася з 11 до 19.
Окремо Deloitte проаналізував найбільші міські ринки за абсолютною вартістю нового житла. Найдорожчим став Мюнхен із середньою ціною €11 200 за кв. м. Далі розташувалися Люксембург – €10 567, Амстердам – €8 650 та Барселона – €8 037.
Найдешевші серед досліджених великих міст новобудови пропонувалися в Туреччині: в Анкарі середня ціна становила €870 за кв. м, Ізмірі – €1 155, Стамбулі – €1 339.
У 2025 році зростання середніх цін на нове житло зафіксовано у 19 із 22 країн, для яких Deloitte мав порівнянні загальнонаціональні дані. Найвищі темпи подорожчання спостерігалися в Румунії (+14,4%), Хорватії (+14,3%), Словаччині (+12,5%) та Угорщині (+10,9%).
Натомість середні ціни в євро, за даними дослідження, знизилися в Туреччині на 9% і Сербії на 2,5%. Водночас окремі міські ринки демонстрували протилежну динаміку. Зокрема, у Белграді нове житло подорожчало на 20%, а в албанському Дурресі – приблизно на 24%.
Найдорожчим ринком орендного житла став Люксембург із середньою місячною ставкою €45,4 за кв. м. У Парижі оренда становила €31,2 за кв. м, Барселоні – €30,9, Дубліні – €30,8, Осло – €28,9.
У країнах Європи також зберігаються значні відмінності у вартості іпотечного кредитування. Найвищі середні ставки Deloitte зафіксував в Угорщині – 9,08%, Польщі – 6,91%, Румунії – 5,86% та Норвегії – 5,44%. Найнижчі показники були в Болгарії та Фінляндії – по 2,77%, Туреччині – 2,84%, Хорватії – 2,90% та Іспанії – 2,94%.
Середня іпотечна ставка в досліджених країнах знизилася на 0,38 відсоткового пункту – до 4,09%.
Лідером за кількістю завершених житлових об’єктів стала Туреччина, де у 2025 році було введено в експлуатацію майже 674 тис. житлових одиниць. У Франції відповідний показник становив 379 тис., Польщі – 209 тис., Німеччині – 207 тис.
Україна не представлена в рейтингу Deloitte Property Index 2026, тому її середня вартість квадратного метра не може бути безпосередньо зіставлена з показниками інших країн у межах цього дослідження.
Водночас, за даними Державної служби статистики України, за підсумками 2025 року індекс цін на житло на первинному ринку зріс на 13%, а на вторинному – на 13,4%. Ці показники відображають зміну цін у гривні, а не середню вартість квадратного метра в євро, тому не є частиною рейтингу Deloitte.
Додатково у травні 2026 року Держстат оновив методологію розрахунку індексів цін на житло відповідно до європейських статистичних стандартів.
Аналітики Deloitte зазначають, що головною проблемою європейського ринку залишається невідповідність між зростанням вартості житла та доходами населення. Ситуацію погіршують обмежена пропозиція новобудов, високі витрати на будівництво, тривалі процедури отримання дозволів і вартість іпотечного фінансування.
Deloitte Property Index – щорічне міжнародне дослідження ринків житлової нерухомості, яке компанія проводить протягом 15 років. Воно використовується для порівняння вартості та доступності житла, житлового будівництва, оренди й іпотечного кредитування в європейських країнах.
Джерела: Deloitte Property Index 2026 – офіційне дослідження, Deloitte, пресреліз від 12 жовтня 2026 року, Держстат України – статистика цін на житло.
Україна в ніч із 24 на 25 жовтня 2026 року перейде на зимовий час, перевівши годинники на одну годину назад. О 04:00 за київським часом стрілки необхідно буде перевести на 03:00, відповідно до чинної постанови Кабінету Міністрів №509 від 13 травня 1996 року.
Таким чином, неділя, 25 жовтня, триватиме 25 годин, а Україна перейде з літнього часу UTC+3 на стандартний UTC+2.
Більшість сучасних смартфонів, комп’ютерів та інших електронних пристроїв змінять час автоматично за умови правильного налаштування часового поясу. Механічні годинники та окремі електронні пристрої доведеться переводити вручну.
Особливістю цьогорічного переходу залишається невизначеність навколо скасування сезонної зміни часу. Ще 16 липня 2024 року Верховна Рада ухвалила законопроєкт №4201 «Про обчислення часу в Україні», який передбачає відмову від щорічного переходу на літній час і закріплення постійного київського часу UTC+2.
Документ підтримали 261 народний депутат. 21 серпня 2024 року його направили на підпис президенту України Володимиру Зеленському. Однак станом на жовтень 2026 року закон не підписаний і не набув чинності.
Тому в Україні продовжує діяти постанова уряду, згідно з якою годинники переводять двічі на рік: в останню неділю березня на одну годину вперед та в останню неділю жовтня на одну годину назад.
Одночасно з Україною 25 жовтня на зимовий час перейдуть більшість європейських країн, зокрема Польща, Німеччина, Чехія, Угорщина, Сербія та Чорногорія.
При цьому різниця в часі між Україною та країнами Центральної Європи залишиться незмінною. Зокрема, Київ випереджатиме Варшаву, Белград і Будапешт на одну годину.
Перехід на стандартний час означатиме, що вранці світатиме раніше за показниками годинника, проте ввечері темнітиме приблизно на годину раніше.
Наступний перехід України на літній час за чинними правилами має відбутися 28 березня 2027 року, якщо до цього часу законодавство не буде змінено.
Румунський порт Констанца на Чорному морі належить до європейських логістичних центрів, які використовуються для незаконного ввезення кокаїну з Латинської Америки. Водночас міжнародні злочинні угруповання розширюють присутність у Румунії та інших країнах Південно-Східної Європи, встановлюючи зв’язки з місцевими кримінальними мережами, свідчать дослідження Європейського агентства з наркотиків (EUDA) та міжнародне журналістське розслідування The Guardian.
За даними розслідування The Guardian, опублікованого 13 жовтня 2026 року, злочинні організації з Колумбії, Бразилії, Еквадору, Венесуели, Мексики та інших країн Латинської Америки вже представлені щонайменше у 12 європейських державах. Водночас окремі мережі, зокрема бразильська Primeiro Comando da Capital (PCC), за оцінками правоохоронців, можуть діяти у 16 країнах Європи.
Журналісти протягом чотирьох місяців аналізували дані правоохоронних органів, міжнародних розслідувань і судових справ, а також спілкувалися з експертами з восьми країн. Дослідження показало, що латиноамериканські картелі дедалі активніше співпрацюють із європейськими злочинними угрупованнями, використовуючи їхні зв’язки та логістичні можливості.
Традиційно основними напрямками проникнення кокаїну на європейський ринок залишаються Бельгія, Нідерланди, Іспанія, Португалія та Франція. Проте правоохоронні органи фіксують розширення діяльності наркомереж у Німеччині, Румунії, Болгарії, Хорватії та інших країнах Центральної і Південно-Східної Європи.
Окрему увагу привертає порт Констанца, який EUDA називає серед пунктів ввезення кокаїну до Європи поряд з Антверпеном, Роттердамом, Гамбургом, Валенсією, Альхесірасом та італійським Джоя-Тауро.
За оцінками аналітиків, посилення контролю у великих портах Західної Європи спонукає злочинні організації активніше використовувати альтернативні морські напрямки. Це підвищує ризики для портової інфраструктури Чорноморського та Адріатичного регіонів.
Масштаби європейського ринку кокаїну залишаються значними. За даними EUDA, протягом 2014-2024 років обсяги вилученого кокаїну в Європі збільшилися на 471%.
У 2024 році держави Європейського Союзу повідомили про 97 тис. випадків вилучення кокаїну загальною масою 330 тонн. Це менше за рекордні 419 тонн у 2023 році, однак кількість вилучень зросла, що може свідчити про зміну маршрутів і способів транспортування наркотиків.
Найбільші обсяги вилучень у 2024 році зафіксовано в Іспанії – 124 тонни, Франції – 53,5 тонни та Бельгії – 44,6 тонни. На ці три країни припадало близько 67% загального обсягу кокаїну, конфіскованого в ЄС.
Значні обсяги також вилучили в Нідерландах – 37,6 тонни, Німеччині – 23,8 тонни, Португалії – 23 тонни та Італії – 11 тонн.
Водночас країни Західних Балкан відіграють особливу роль у міжнародній торгівлі наркотиками. За дослідженням Global Initiative Against Transnational Organized Crime, злочинні мережі з Чорногорії, Сербії, Албанії, Боснії і Герцеговини та інших держав регіону за останні два десятиліття перетворилися на активних учасників глобальних ланцюгів постачання кокаїну.
Особливе місце серед балканських портів посідає чорногорський Бар. За даними Міністерства охорони здоров’я Чорногорії та EUDA, у серпні 2021 року правоохоронці виявили понад 1,4 тонни кокаїну у контейнерному вантажі бананів, що прибув з Еквадору через порт Бар. У січні 2022 року в країні було виявлено ще близько 500 кг кокаїну в партії бананів, яка пройшла через цей порт.
Чорногорська влада розглядала ці випадки як підтвердження транзитного характеру країни в міжнародній контрабанді наркотиків. Невеликий внутрішній ринок не міг бути кінцевим пунктом споживання таких обсягів.
Загалом основні встановлені морські маршрути контрабанди кокаїну до Європи проходять через атлантичні порти Антверпен у Бельгії, Роттердам у Нідерландах, Гамбург у Німеччині, Валенсію та Альхесірас в Іспанії, а також через португальські та французькі порти.
У Середземноморському регіоні важливими пунктами залишаються Джоя-Тауро в Італії та Пірей у Греції. На Адріатиці випадки великих вилучень зафіксовані в Барі (Чорногорія), Дурресі (Албанія), Плоче та Рієці (Хорватія). У Чорноморському басейні до портів, які привертають увагу правоохоронців у контексті ризиків контрабанди кокаїну, належать Констанца в Румунії та Варна в Болгарії.
При цьому наведені напрямки мають різну вагу в міжнародному наркотрафіку: порти Бельгії, Нідерландів та Іспанії залишаються основними пунктами ввезення за обсягами вилучень, тоді як балканські та чорноморські порти виконують переважно додаткову транзитну роль.
Аналітики EUDA попереджають, що диверсифікація маршрутів, корупційні ризики та використання міжнародних транспортних ланцюгів ускладнюють роботу митних і правоохоронних органів. За таких умов дедалі більшого значення набувають міжнародний обмін інформацією, перевірка ризикових вантажів та співпраця між адміністраціями європейських портів.
Джерела: The Guardian, розслідування від 13 жовтня 2026 року; EUDA, дослідження європейських маршрутів постачання кокаїну; EUDA, European Drug Report 2026; Міністерство охорони здоров’я Чорногорії / EUDA, огляд наркотичної ситуації; Global Initiative Against Transnational Organized Crime, дослідження від квітня 2025 року.
Київ посів перше місце серед 33 європейських столиць за найнижчою вартістю електроенергії для домогосподарств у вересні 2026 року, повідомляє інформаційно-аналітичний центр Experts Club. Вартість одного кіловат-години з урахуванням податків у столиці України становила 8,4 євроцента, свідчать дані міжнародного дослідження Household Energy Price Index (HEPI), які 14 жовтня опублікувало видання Euronews Business.
Друге місце посів Будапешт із показником 10,3 євроцента за кВт·год, третє – Подгориця, де електроенергія коштувала 11,3 євроцента. До п’ятірки найдешевших столиць також увійшли Белград (11,6 євроцента) та Валлетта (12,3 євроцента).
Середня вартість електроенергії у столицях країн Європейського Союзу становила 27,2 євроцента за кВт·год. Таким чином, електроенергія в Києві була приблизно на 69,1% дешевшою за середній показник ЄС, у Будапешті – на 62,1%, у Подгориці – на 58,5%, а в Белграді – на 57,4%.
Найдорожчу електроенергію для населення зафіксовано у Брюсселі, де ціна досягла 41,3 євроцента за кВт·год. Далі розташувалися Берлін (39,6), Дублін (38,7), Берн (38,6) і Лондон (38,3).
Серед інших європейських столиць високі тарифи зафіксовано у Римі (36,6 євроцента), Відні (34,4) та Празі (34,3). У Мадриді електроенергія коштувала 28,3 євроцента за кВт·год, у Парижі – 28,1 євроцента.
Різниця між найдорожчою та найдешевшою столицями становила майже п’ять разів: 41,3 євроцента у Брюсселі проти 8,4 євроцента у Києві.
За даними HEPI, із початку лютого до початку вересня 2026 року середня вартість електроенергії для домогосподарств у столицях ЄС збільшилася на 4,2%. Водночас ціни на природний газ за цей період зросли на 12%.
Відмінності між європейськими столицями пояснюються структурою енергетичного балансу, залежністю від імпортованих енергоносіїв, тарифною політикою, податками та державними механізмами підтримки населення.
Водночас дослідники наголошують, що порівняння номінальних тарифів не повністю відображає доступність електроенергії для населення. При врахуванні купівельної спроможності рейтинг суттєво змінюється, оскільки доходи домогосподарств та загальний рівень цін у європейських країнах значно відрізняються.
Дослідження Household Energy Price Index проводиться щомісяця з 2009 року за участю австрійського енергетичного регулятора Energie-Control, угорського регулятора MEKH та міжнародної консалтингової компанії VaasaETT. Воно охоплює 33 європейські столиці та враховує тарифи постачальників, мережеві платежі, податки й державні субсидії.
Як повідомляє Experts Club, Велика Британія зберігає один із найвищих рівнів позитивного сприйняття серед українців: у серпні 2026 року позитивно до країни ставляться 72,6% респондентів, тоді як негативно — 7,1%. Порівняно з березнем частка позитивних оцінок дещо скоротилася, однак загальна структура ставлення залишається стабільно сприятливою, повідомляє інформаційно-аналітичний центр Experts Club.
За результатами серпневого опитування, повністю позитивно до Великої Британії ставляться 35,6% українців, здебільшого позитивно — 37%. Нейтральну позицію займають 18,6% опитаних. Здебільшого негативно країну оцінюють 5,1%, повністю негативно — 2%, ще 1,8% не змогли визначитися.
За округленими показниками таблиці баланс позитивних і негативних оцінок становить близько плюс 65,5 відсоткового пункту. Таким чином, позитивне ставлення більш ніж у десять разів переважає негативне, а Велика Британія залишається серед країн із найвищим рівнем суспільної прихильності українців.
У березні 2026 року загальна частка позитивних оцінок Великої Британії становила 74,6%. Тоді 40,3% респондентів характеризували своє ставлення як повністю позитивне, ще 34,3% — як здебільшого позитивне. Нейтральну відповідь обрали 18,2% опитаних, а негативні оцінки становили близько 5,8%.
Отже, за п’ять місяців частка позитивних відповідей скоротилася приблизно на 2 в.п. — з 74,6% до 72,6%, тоді як негативних стало приблизно на 1,3 в.п. більше. Частка нейтральних практично не змінилася — 18,2% у березні проти 18,6% у серпні.
Водночас помітною є зміна структури позитивного сегмента. Частка повністю позитивних оцінок знизилася з 40,3% до 35,6%, тоді як здебільшого позитивних зросла з 34,3% до 37%. Це свідчить радше про певне пом’якшення інтенсивності позитивного ставлення, а не про його принципову зміну.
Директор дослідницької компанії Active Group Олександр Позній раніше пов’язував високі оцінки Великої Британії з характером її взаємодії з Україною.
«Підтримка з боку Лондона під час війни — як політична, так і оборонна — була високо оцінена українським суспільством. Велика Британія сприймається як надійний союзник», — зазначав Позній.
Водночас, коментуючи динаміку наступних хвиль дослідження, він наголошував, що показники окремих країн дещо погіршилися порівняно з попереднім дослідженням.
Поточні результати підтверджують збереження високого рівня позитивного ставлення до Великої Британії, хоча порівняно з березнем він дещо послабився. При цьому країна залишається у першій групі держав за балансом позитивних і негативних оцінок українців.
Опитування проведено у серпні 2026 року методом самозаповнення онлайн-анкет у панелі SunFlowerSociology серед 800 громадян України віком від 18 років. У попередній березневій хвилі також було опитано 800 респондентів; вибірка була репрезентативною за віком, статтю та регіоном, максимальна теоретична похибка для показників на рівні 50% становила ±3,5 в.п.
ACTIVE GROUP, EXPERTS CLUB, ВЕЛИКА БРИТАНІЯ, громадська думка, ЄВРОПА, міжнародні відносини, СОЦИОЛОГИЯ, УКРАЇНА
Ставлення українців до Угорщини помітно покращилося порівняно з березнем 2026 року, однак негативні оцінки все ще переважають позитивні. У серпні позитивно до країни ставилися 22,9% опитаних, негативно — 35,6%, ще 37,4% зайняли нейтральну позицію. Про це свідчать результати третьої хвилі дослідження Active Group та Experts Club, повідомляє інформаційно-аналітичний центр Experts Club. Experts.news
За результатами серпневого опитування, повністю позитивно Угорщину оцінюють 6,3% українців, здебільшого позитивно — 16,6%. Нейтральне ставлення висловили 37,4% респондентів. Водночас 28,8% ставляться до країни здебільшого негативно, 6,8% — повністю негативно, ще 4,1% не змогли визначитися.
Баланс позитивних і негативних оцінок у серпні становить мінус 12,7 відсоткового пункту. За цим показником Угорщина залишається серед країн із від’ємним балансом громадського ставлення, однак динаміка за останні п’ять місяців суттєво змінилася у позитивний бік. У загальному рейтингу дослідження нижчий баланс у серпні мали Китай — мінус 25,4 в.п. та Індія — мінус 14,3 в.п.
У березні 2026 року ситуація була помітно більш негативною. Тоді повністю позитивно до Угорщини ставилися 4,9% опитаних, здебільшого позитивно — 13,8%, тобто загалом позитивні оцінки становили 18,6%. Негативно країну оцінювали 52,2% респондентів: 34,3% — здебільшого негативно та 17,9% — повністю негативно. Нейтральну позицію займали 27,3%.
Таким чином, між березнем і серпнем частка позитивних оцінок збільшилася на 4,3 в.п. — з 18,6% до 22,9%, тоді як негативних скоротилася одразу на 16,6 в.п. — з 52,2% до 35,6%. Одночасно частка нейтральних відповідей зросла на 10,1 в.п. — до 37,4%.
Ще виразнішою є зміна балансу: у березні він становив мінус 33,6 в.п., а у серпні — мінус 12,7 в.п. Таким чином, розрив між позитивними та негативними оцінками скоротився на 20,9 відсоткового пункту. При цьому значна частина колишнього негативу не перейшла безпосередньо в позитивні оцінки — істотно збільшилася саме група респондентів із нейтральним ставленням.
Директор дослідницької компанії Active Group Олександр Позній, коментуючи попередні хвилі дослідження, звертав увагу на зв’язок громадських оцінок із міжнародною політикою та сприйняттям підтримки України.
«Це дослідження підтверджує загальний вектор суспільних настроїв в Україні, який посилився після початку широкомасштабної війни. Українці чітко асоціюють підтримку, отриману насамперед від країн Європейського Союзу та Великобританії, із позитивним ставленням до них», — зазначав Позній. Окремо щодо Угорщини він наголошував: «Такі результати не є несподіваними — офіційна риторика Будапешта та Братислави часто розходиться з інтересами України та розцінюється як проросійська, що не може не відображатись у громадській думці».
Нова хвиля показує істотне пом’якшення оцінок Угорщини порівняно з березнем. Водночас говорити про переважно позитивне сприйняття поки не можна: негативні відповіді залишаються приблизно у півтора раза поширенішими за позитивні, а найбільшою окремою групою стали респонденти з нейтральним ставленням.
Опитування проведено у серпні 2026 року методом онлайн-самозаповнення анкет у панелі SunFlowerSociology серед 800 громадян України віком від 18 років. Вибірка репрезентативна за віком, статтю та регіоном, максимальна теоретична похибка для показників на рівні 50% становить ±3,5 в.п.
ACTIVE GROUP, EXPERTS CLUB, громадська думка, ЄВРОПА, міжнародні відносини, Позній, СОЦИОЛОГИЯ, УГОРЩИНА, УКРАЇНА
