Нафтопереробні потужності в Європі та США скорочуватимуться протягом наступного десятиліття, тоді як на Близькому Сході, в Африці та Азії їхнє зростання триватиме, прогнозують експерти S&P Global Energy.
Уряди західних держав закликають компанії нарощувати потужності НПЗ, щоб забезпечити безперебійні поставки критично важливих ресурсів під час майбутніх криз, проте інвестори не виявляють бажання вкладати кошти в нові проєкти, що створить проблеми в майбутньому — як у Європі, так і в Північній Америці, пише газета Financial Times.
Цього року НПЗ у США та Європі працюють майже на межі своїх можливостей, оскільки галузь намагається впоратися з дефіцитом, спричиненим війною на Близькому Сході, і отримують високі прибутки.
Згідно з прогнозом S&P Global Energy, потужності європейських НПЗ скоротяться на 20 % за десять років до 2035 року включно, до рівня трохи вище 9 млн барелів на добу (б/д). Минулого року в Європі було закрито підприємства із сукупною потужністю переробки близько 500 тис. б/д, а, наприклад, Велика Британія втратила два з шести своїх НПЗ.
S&P Global Energy також очікує зменшення потужностей у США за цей період на 7%, до 16,7 млн б/д.
Енергетична криза, спричинена війною на Близькому Сході, не змінила траєкторію розвитку галузі, зазначає Деніел Еванс, який у S&P Global відповідає за ринок нафтопереробки.
«Недавні перебої з постачанням змусили переглянути уявлення про стратегічну важливість нафтопереробної галузі на Заході. Але чи змінює це фундаментальні фактори в довгостроковій перспективі? Я б сказав, що, найімовірніше, ні», — зазначив він.
На відміну від Північної Америки та Європи, компанії в Китаї, на Близькому Сході, в Індії та в Африці побудували великі нові та висококонкурентні НПЗ.
Британське видання Metro назвало Софію найбільш недооціненою столицею Європи, звернувши увагу на поєднання відносно доступних цін, історичної спадщини, сучасного культурного життя та близькості міста до природних пам’яток.
За оцінкою британського видання, болгарська столиця залишається значно менш популярною серед масового туриста, ніж традиційні напрямки Західної та Південної Європи, незважаючи на можливості для коротких міських поїздок.
Одним із прикладів Metro наводить британський ринок. У 2025 році Болгарію відвідали близько 343 тис. мандрівників із Великої Британії, тоді як Іспанія щорічно приймає близько 18 млн британських туристів. Таким чином, навіть за умови зростаючого інтересу різниця між Болгарією та одним із найбільших європейських туристичних напрямків залишається багаторазовою.
При цьому туризм у самій Софії зростає. За даними туристичних органів міста, за січень–вересень 2025 року столиця прийняла понад 1 млн туристів, а кількість прибулих збільшилася приблизно на 10% у порівнянні з минулим роком. На іноземців припадало близько 63% відвідувачів.
Metro серед головних переваг Софії виділяє історичний центр, у якому на невеликій території поєднуються пам’ятки різних епох.
Однією з головних визначних пам’яток залишається собор Святого Олександра Невського. Британське видання також звертає увагу на археологічний комплекс стародавньої Сердіки, значну частину якого можна побачити безпосередньо в центрі сучасної Софії.
Окремою перевагою міста називають близькість гори Вітоша. Завдяки цьому подорож до Софії дозволяє поєднати огляд столиці з пішими маршрутами та відпочинком на природі без тривалого переїзду в інший регіон країни.
Британські журналісти також відзначають культурне життя столиці, що активно розвивається. Серед згаданих заходів — музичний фестиваль A to JazZ, а серед культурних майданчиків — Софійська міська художня галерея та інші музеї міста.
Ще одним фактором привабливості залишаються відносно низькі для європейської столиці витрати на харчування, міський транспорт та розваги. Metro розглядає доступність Софії як одну з її переваг на тлі зростання вартості поїздок до найбільш відвідуваних міст Західної Європи.
Загалом Болгарія у 2025 році прийняла близько 13,6 млн іноземних відвідувачів, що на 2,7% більше, ніж роком раніше, свідчать дані Національного статистичного інституту країни. Понад 9,5 млн туристів було зареєстровано в закладах розміщення, цей показник зріс на 5,8% за рік.
Таким чином, увага британського Metro до Софії збігається з більш широкою тенденцією зростання інтересу до Болгарії як до самостійного напрямку міського туризму, а не лише як до країни літніх курортів та зимового відпочинку.
Азербайджан має намір збільшити експорт електроенергії до сусідніх країн і вийти на європейський енергетичний ринок, заявив президент країни Ільхам Алієв.
«Розширюючи наші можливості експорту до сусідніх країн, ми вийдемо й на європейський ринок. Адже зараз ми вже вийшли на європейський ринок зі своєю нафтою та газом, але хочемо вийти туди й з електроенергією», — заявив Алієв в інтерв’ю азербайджанському державному телеканалу AzTV.
За його словами, наразі єдиний маршрут для постачання електроенергії до Європи пролягає через Грузію та Туреччину, однак Азербайджан має намір розширити кількість експортних маршрутів. У зв’язку з цим уже підготовлено техніко-економічне обґрунтування проєкту Чорноморського енергокабелю (Black Sea Energy).
Крім того, у листопаді 2024 року в рамках COP29 Азербайджан, Казахстан та Узбекистан підписали угоду про прокладання електричного кабелю по дну Каспійського моря.
«Азербайджан проявить себе як країна, що виробляє, приймає, передає та експортує електроенергію», — сказав Алієв.
Він також повідомив, що потужність сонячних електростанцій у Нахічеванській автономній республіці (НАР) може становити 500 МВт, а в перспективі — до 1 ГВт.
«Головне питання тут — можливості експорту. Для цього, звичайно, необхідно провести переговори зі структурами відповідних країн, і вони вже ведуться», — сказав президент.
При цьому Алієв зазначив, що існуючі лінії електропередачі з НАР до Ірану та Туреччини мають обмежену пропускну здатність, яку необхідно збільшити.
«Тобто для експорту 500 мегават, навіть 1 тис. мегават електроенергії поки що є два напрямки: один до Туреччини, інший до Ірану. Але в майбутньому це може бути й Європа», — сказав він.
Глава держави додав, що плани Азербайджану щодо експорту електроенергії відповідають інтересам країн, «розташованих навколо нас».
«Просто координаційна робота тут має вестися правильно, на необхідному рівні, і переговори мають бути прискорені. Можу сказати, що сьогодні переговори з цього приводу ведуться і з Туреччиною, і з Іраном. Поки що рано щось говорити», — сказав президент.
Лише вісім із 29 європейських країн, у яких встановлено національну мінімальну заробітну плату, підвищили її в національній валюті в період з січня по липень 2026 року, свідчать дані Eurostat.
Найбільше зростання за півроку зафіксовано в Північній Македонії — на 6,9%.
Далі йдуть Румунія та Естонія — по 6,8%, Бельгія — 5,8%, Греція — 4,5%, Люксембург — 2,5 %, Франція — 2,4 % та Нідерланди — 1,9 %.
У решті 21 країні розмір мінімальної зарплати в національній валюті між 1 січня та 1 липня не змінився. До цієї групи належать, зокрема, Сербія, Хорватія, Словенія, Польща, Німеччина, Іспанія, Португалія, Болгарія, Угорщина та Україна.
При цьому відсутність підвищення номінальної мінімальної зарплати фактично означає зниження її купівельної спроможності в країнах, де за цей період продовжували зростати споживчі ціни.
Eurostat публікує порівняльні дані щодо мінімальних зарплат двічі на рік — станом на 1 січня та 1 липня. Зміни, що відбулися між цими датами, враховуються в наступному піврічному оновленні статистики.
Станом на 1 липня 2026 року мінімальна зарплата серед країн ЄС становила від 620 євро в Болгарії до 2 771 євро в Люксембурзі. Якщо додати країни-кандидати, найнижчий показник зафіксовано в Україні — 169 євро.
Як повідомляє Інтерфакс-Україна, відносний рівень запасів газу в сховищах Європи досяг мінімального значення за всю історію спостережень на відповідну дату.
Раніше історичний мінімум рівнів запасів для цього часу був зафіксований у 2021 році (на можливостях галузі позначилася пандемія). Однак з початку сезону закачування трек 2026 року постійно скорочував відстань від попереднього аутсайдера.
Середній рівень запасів у підземних сховищах газу Європи за підсумками газової доби 1 серпня досяг 57,11%, свідчать дані асоціації європейських операторів газової інфраструктури Gas Infrastructure Europe (GIE). Рівень запасів на ту саму дату 2021 року був трохи вищим — 57,28%. А днем раніше співвідношення було іншим: станом на 31 липня 2026 року рівень становив 56,88% (більше), а станом на 31 липня 2021 року — 56,83% (менше).
Рівень запасів природного газу в Європі є ключовим індикатором для світового ринку газу. Загальна потужність системи зберігання ЄС становить 109 млрд куб. м активного газу. У сукупності Європа стала найбільшим імпортером на світовому ринку СПГ. Gas Infrastructure Europe об’єднує операторів, що працюють у сфері транспортування та зберігання газу, а також СПГ. Статистична база охоплює роботу інфраструктури підземного зберігання природного газу з 2011 року, прийому та регазифікації СПГ — з 2012 року. Газові доби в європейській газовій галузі відраховуються з 06:00 за центральноєвропейським часом (CET).
Паливному балансу ЄС мають сприяти відновлювані джерела. Вітрогенерація в Європі з початку серпня 2026 року забезпечує в середньому 10% потреб в електроенергії, повідомляє асоціація WindEurope. Рік тому, у серпні 2025 року, внесок вітроелектростанцій становив 14%.
Європа також активно імпортує скраплений природний газ. Однак у серпні 2026 року поставки газу з-за кордону знижуються на 7% порівняно з минулорічним рівнем. Імпорт СПГ у серпні 2026 року може знизитися до 6,9 млн тонн.
Спотова ціна з поставкою «на день вперед» на еталонному європейському хабі TTF у п’ятницю закрилася на рівні $696 за 1 тис. куб. м після $626 у середньому за липень.
Цюріх і Мадрид продемонстрували найвищі темпи зростання цін на елітну житлову нерухомість серед європейських міст за підсумками першого кварталу 2026 року, повідомила міжнародна консалтингова компанія Knight Frank.
В обох містах елітне житло подорожчало на 4,8% порівняно з першим кварталом минулого року. Цюрих посів десяте місце в глобальному рейтингу, Мадрид — одинадцяте.
У Женеві ціни зросли на 4,2%, у Лісабоні — на 3,4%, у Франкфурті — на 3,2%, у Берліні — на 2,9%.
Елітна нерухомість у Дубліні подорожчала на 2,5%, у Монако — на 2,3%, у Парижі — на 1,5%, у Бухаресті — на 1%, у Відні — на 0,3%.
Зниження цін зафіксовано у Стокгольмі — на 0,7%, Мілані — на 0,9% та Лондоні — на 4%.
Knight Frank пов’язує стійкість ринків Швейцарії з припливом капіталу, відносно стабільним податковим середовищем та попитом з боку заможних міжнародних покупців. Зростання в Мадриді та Лісабоні підтримують порівняно привабливі ціни, клімат та високий інтерес іноземних інвесторів.
За п’ятирічний період європейським лідером став Мілан, де ціни на преміальне житло зросли на 36,2%. Далі йдуть Мадрид із зростанням приблизно на 29,7% та Цюрих — на 27,5%.
Лондон виявився єдиним із відстежуваних європейських ринків, де ціни знизилися за п’ять років — приблизно на 5%. Knight Frank пов’язує це з високими податками на угоди, скасуванням спеціального режиму для податкових нерезидентів та підвищеною вартістю кредитування.
До європейської частини індексу входять Берлін, Бухарест, Дублін, Франкфурт, Женева, Лісабон, Лондон, Мадрид, Мілан, Монако, Париж, Стокгольм, Відень і Цюрих.
Київ та інші українські міста в цьому дослідженні не представлені.
