Міжнародний валютний фонд прогнозує, що Україна у 2027–2031 роках буде однією з економік Європи, що найшвидше зростають, як випливає з оцінки Euronews, опублікованої на основі даних World Economic Outlook МВФ. Першоджерелом даних є база IMF World Economic Outlook, у якій публікуються прогнози по країнах, включаючи показники реального зростання ВВП до 2031 року.
Згідно з розрахунками Euronews, МВФ очікує середньорічне зростання економіки України на рівні 3,8% у 2027–2031 роках. Найсильнішим роком у прогнозному періоді має стати 2028 рік, коли зростання може становити близько 4,2%. За цим показником Україна входить до п’ятірки європейських економік, які, як очікується, зростатимуть більш ніж удвічі швидше за єврозону.
У добірці найдинамічніших економік Європи Україна зазначена після Мальти та Косово. Нижче в рейтингу знаходяться Сербія із середньорічним зростанням 3,52% та Молдова з прогнозом близько 3,5%. Для порівняння: економіка єврозони, за даними МВФ, у 2027–2031 роках зростатиме в середньому на 1,2% на рік, а економіка ЄС загалом — приблизно на 1,4%.
Ключовим фактором зростання України називається відновлення економіки та інфраструктури після війни. Euronews зазначає, що прогноз МВФ фактично є сценарієм відновлення: він передбачає поступове зниження інтенсивності війни та запуск масштабних інвестицій у реконструкцію. Оцінка потреб у відновленні, за даними публікації, наближається до $600 млрд.
При цьому прогноз для України залишається одним із найбільш невизначених у Європі. У червневому повідомленні МВФ щодо України від 12 червня 2026 року фонд прямо зазначив, що перспективи країни залишаються «виключно невизначеними», оскільки війна продовжує завдавати тяжкої шкоди населенню та економіці. МВФ також зазначив, що зростання ВВП України у 2026 році може сповільнитися до 1,0–1,6 % через наслідки триваючої війни Росії проти України та зовнішні шоки.
Саме ця різниця між короткостроковою та середньостроковою картиною є головним елементом прогнозу. У 2026 році українська економіка залишається під тиском військових ризиків, пошкодження інфраструктури, бюджетних видатків, дефіциту робочої сили та високої залежності від зовнішнього фінансування. Але у 2027–2031 роках, за умови поліпшення ситуації з безпекою, відновлення може стати головним джерелом зростання.
Для України такий прогноз означає, що країна може увійти до числа найдинамічніших економік Європи не за рахунок звичайного циклічного зростання, а за рахунок ефекту післявоєнного відновлення, інвестицій в інфраструктуру, будівництво, енергетику, логістику, промисловість та інтеграцію з ринком ЄС.
Однак цей сценарій безпосередньо залежить від безпеки, міжнародної допомоги, стійкості державних фінансів, темпів реформ та здатності залучити приватний капітал. Без зниження військових ризиків зростання може виявитися значно нижчим: Euronews зазначає, що за несприятливим сценарієм МВФ, за умови продовження інтенсивних бойових дій, зростання України у 2027 році може становити лише близько 1%.
Таким чином, Україна в прогнозах МВФ виглядає однією з найперспективніших економік Європи на горизонті 2027–2031 років, але цей потенціал залишається тісно пов’язаним із завершенням війни, масштабом відновлення та здатністю країни перетворити міжнародну підтримку на довгострокове економічне зростання.
У секції «Середньо-та довгостроковий ринок» УЕБ тривала торгівля ресурсами липня, серпня та листопада 2026 року. Загалом позиції на продаж чи купівлю природного газу формували 8 компаній: Укрнафта, ГПК Нафтогаз Трейдинг, Концерн «МТМ», Оператор ГТС України, Укрзалізниця тощо. Загалом у секції продано 11530 тис. куб. м природного газу – ресурсу липня 2026 року в ГТС і ПСГ.
На короткостроковому ринку природного газу УЕБ учасники формували заявки на внутрішньодобовому ринку та ринку «на добу наперед». Загалом було укладено 86 угод загальним обсягом 1622 тис. куб. м.
Минулого тижня європейський ринок знову почав закладати премію за ризик, хоча і без повернення до червневих піків. Газовий контракт М+1 ненадовго досяг найвищого рівня з моменту підписання меморандуму про взаєморозуміння між США та Іраном, причому контракти Winter 26 and Summer 27 йшли за аналогічною траєкторією. Морський трафік через Ормузьку протоку, хоча й дещо покращився, але залишається значно нижчим за довоєнний рівень: за шість місяців до війни протокою щомісяця проходило в середньому трохи менш як 90 танкерів. Після ударів минулих вихідних транзит СПГ був близьким до нуля. Одним з найбільш уважно відстежуваних фундаментальних факторів залишається зберігання газу в Європі. Поточний рівень заповнення сховищ на 2 липня становив 49,2%, порівняно із середнім п’ятирічним показником приблизно 62%.
Імпорт природного газу з європейського напрямку знаходився на рівні 0,8-1,6 млн куб. м на добу.
Українські енергетики спільно з європейськими партнерами вже оглянули вісім виведених з експлуатації теплоелектроцентралей у Латвії, Литві, Словаччині, Австрії, Хорватії та Нідерландах з метою можливої поставки вивільненого обладнання в Україну, повідомив перший віце-прем’єр-міністр з питань енергетики України Денис Шмигаль.
За його словами, обладнання з європейських енергооб’єктів уже використовується для зміцнення стійкості української енергосистеми. Міністерство енергетики здійснило 199 відвантажень обладнання, яке працює на енергетичних об’єктах у Вінницькій, Київській, Івано-Франківській, Миколаївській, Харківській, Чернігівській, Хмельницькій, Рівненській, Дніпропетровській та інших областях.
Найбільший внесок у цей процес зробила Литва. Через литовську енергокомпанію AB Ignitis Gamyba Україна отримала 152 партії обладнання. Ще 41 партія була доставлена в Україну завдяки співпраці з Ігналінською АЕС.
Підтримку Україні також надає Німеччина. Завдяки RWE Power AG у рамках першого етапу співпраці було доставлено шість партій обладнання для компаній із центральних і західних областей України, Києва та Харкова.
Окремий напрямок зараз пов’язаний з Латвією. За словами Шмигаля, Україна веде активну роботу з переміщення обладнання з Ризької ТЕЦ-2.
«Об’єкти, що становлять інтерес для українських компаній, вже визначені. Також визначено суму та джерело коштів, необхідних для демонтажу відповідного обладнання», — повідомив перший віцепрем’єр.
Для України постачання обладнання з європейських ТЕЦ має критичне значення на тлі триваючих атак РФ на енергетичну інфраструктуру. Йдеться не лише про заміну пошкоджених вузлів, а й про створення додаткового резерву для опалювального сезону, відновлення генерації, розподільних потужностей та підвищення стійкості регіональних енергосистем.
Практика передачі обладнання з виведених з експлуатації європейських станцій дозволяє швидше задовольняти частину потреб української енергетики, оскільки багато компонентів вже фізично доступні й можуть бути адаптовані для українських об’єктів. Водночас такі поставки вимагають технічного обстеження, демонтажу, логістики, фінансування та узгодження між українськими компаніями, європейськими операторами та державними структурами.
Україна після початку повномасштабної війни регулярно отримує енергетичне обладнання від країн ЄС, міжнародних організацій та приватних компаній. Воно використовується для ремонту пошкоджених електростанцій, підстанцій, теплових об’єктів, мереж та об’єктів критичної інфраструктури.
Європейські аеропорти та авіакомпанії закликали Єврокомісію терміново втрутитися у запуск нової системи в’їзду та виїзду EES. У відкритому листі ACI EUROPE, Airlines for Europe та IATA заявили, що впровадження системи досягло «критичної точки» і вже спричиняє серйозні збої в роботі аеропортів.
EES — це нова цифрова система контролю зовнішніх кордонів Шенгенської зони для громадян країн поза межами ЄС. Вона замінює штампи в паспортах і фіксує в’їзд, виїзд або відмову у в’їзді. Під час перетину кордону система збирає дані паспорта, фото обличчя, відбитки пальців, дату та місце перетину кордону. Повністю система запрацювала 10 квітня 2026 року після поетапного запуску, що розпочався у жовтні 2025 року.
Проблема полягає в тому, що на практиці біометрична реєстрація займає більше часу, ніж очікувалося. За даними ACI EUROPE, A4E та IATA, після повного запуску EES черги на прикордонному контролі в пікові періоди вже сягають п’яти годин. Це призводить до затримок рейсів, пропущених пересадок, навантаження на персонал та ситуацій, коли пасажири застрягають на кордоні, а літаки відлітають не повністю заповненими.
Галузеві організації попереджають, що в липні та серпні ситуація може погіршитися: європейські аеропорти очікують приблизно на 40 млн пасажирів більше, ніж за попередні два місяці. Ризик стосується не лише найбільших хабів, а й невеликих аеропортів популярних туристичних напрямків, де прикордонна інфраструктура фізично не встигає обробляти потік пасажирів.
Авіаційна галузь просить Єврокомісію дозволити країнам Шенгенської зони повністю або частково призупиняти дію EES у липні та серпні, якщо пасажиропотік перевищує можливості прикордонного контролю. З вересня пропонується створити постійний механізм гнучкості, щоб тимчасово відключати EES у виняткових ситуаціях і повертатися до стандартних перевірок згідно з Шенгенським кодексом, включаючи штампи в паспортах.
Аеропорти та авіакомпанії не вимагають скасування прикордонного контролю. Вони визнають значення EES для безпеки, але вважають, що система має працювати без порушення транспортної логістики та туристичного сезону. Серед невирішених проблем вони називають нестачу прикордонників, нестабільність ІТ-платформи, неготовність кіосків самообслуговування та ABC-gates, а також недостатню роботу додатка для попередньої реєстрації.
EES мав зробити кордони ЄС більш цифровими та безпечними, але влітку 2026 року він став додатковим чинником затримок. Якщо Єврокомісія не надасть аеропортам більшої гнучкості, туристичний сезон може зіткнутися з чергами, пропущеними рейсами та репутаційним ударом по європейському туризму.
EES, авіаперевезення, АЕРОПОРТ, ЄВРОПА, прикордонний контроль, хаос, Шенген
У низці країн Південної та Західної Європи зафіксовано різке підвищення температур до майже 40 градусів, що призвело до масштабних попереджень, перебоїв у роботі транспорту та навантаження на інфраструктуру і екосистеми, повідомляє Reuters.
Іспанія, Франція та Італія стали найбільш ураженими країнами внаслідок хвилі спеки в Європі, де температура повітря наближається до 40 градусів. Екстремальні погодні умови призвели до оголошення підвищених рівнів небезпеки, перебоїв у роботі транспорту, зокрема залізничного, та зростання навантаження на інфраструктуру і рятувальні служби.
“Сплеск спеки 21 червня, у день літнього сонцестояння в Північній півкулі та зазвичай початку трьох найспекотніших місяців року, викликав занепокоєння щодо раннього та тривалого настання екстремальних умов”, – йдеться в повідомленні.
В Іспанії метеослужба AEMET оголосила червоні та помаранчеві попередження, прогнозуючи 39-40 градусів на більшій частині Піренейського півострова та Майорки. Очікується, що спека триватиме щонайменше до середини тижня.
У Франції через перегрів інфраструктури залізничний оператор SNCF скасував 71 міжміський поїзд. До моніторингу та аварійних робіт залучено 3500 працівників і ще 2000 співробітників.
“Сплеск температур спричинений масою гарячого повітря, що рухається на північ із Сахари, посиленого сильним антициклональним системним утворенням, відомим як “африканський антициклон”. Метеорологи зазначають, що ця система створює так званий “тепловий купол”, який утримує гаряче повітря над Західною та Центральною Європою і дозволяє температурам зростати день за днем”, – зазначається в повідомленні агентства.
У Німеччині, де температура сягала 38 градусів, фіксували грози та перебої під час масових заходів у Берліні.
Натомість у Бельгії центри дикої природи повідомляють про перевантаження через постраждалих тварин, переважно молодих птахів, яких за останні дні надійшло близько 150.
Як повідомляє Сербський Економіст, президент Північної Македонії Гордана Сіляновська-Давкова заявила, що Європейському Союзу необхідно переглянути методологію переговорів про вступ, оскільки нинішній формат, за її словами, не повинен будуватися за принципом «мовчи і слухай».
Сіляновська-Давкова підкреслила, що Північна Македонія не приймає такий підхід до діалогу з ЄС. За її словами, переговорний процес має ґрунтуватися на рівноправності, повазі та зрозумілих критеріях, а не на політичних вимогах, які виходять за межі класичних умов вступу.
Критика пролунала на тлі затяжного тупика в євроінтеграції Північної Македонії. Країна отримала статус кандидата ще у 2005 році, проте рух до ЄС багато років блокувався спочатку суперечкою з Грецією щодо назви країни, а потім розбіжностями з Болгарією з питань історії, мови та прав болгарської меншини.
Після Преспанської угоди 2018 року країна змінила назву з Македонії на Північну Македонію, що відкрило шлях до вступу в НАТО і мало прискорити євроінтеграцію. Однак пізніше переговорний процес знову виявився заблокованим через вимоги, пов’язані з внесенням болгар до конституції країни.
У 2022 році ЄС узгодив так звану французьку пропозицію, яка мала зняти болгарське вето та розблокувати переговори. Однак у Скоп’є ця формула викликала гострі політичні суперечки: частина політичних сил вважає, що двосторонні історичні та ідентичні питання не повинні ставати частиною європейських критеріїв.
Сіляновська-Давкова раніше вже критикувала підхід ЄС, заявляючи, що розширення має повернутися до Копенгагенських критеріїв, принципів меритократії, реформ і верховенства права, а не залежати від додаткових двосторонніх вимог.
Формально країна залишається на європейському шляху, однак без конституційних змін і політичного компромісу з Болгарією відкриття та просування переговорних кластерів залишається ускладненим.
Наразі офіційними країнами-кандидатами на вступ до ЄС є Албанія, Боснія і Герцеговина, Грузія, Молдова, Чорногорія, Північна Македонія, Сербія, Туреччина та Україна. Косово розглядається ЄС як потенційний кандидат, однак його статус ускладнений тим, що незалежність Косово не визнають п’ять держав-членів ЄС.
Історія Туреччини показує, що статус кандидата сам по собі не гарантує вступу.
Туреччина подала заявку на вступ до тодішнього Європейського економічного співтовариства ще в 1987 році, отримала статус кандидата в 1999 році, а переговори про вступ були розпочаті в 2005 році.
Однак переговори Туреччини з ЄС фактично зайшли в глухий кут і вже багато років не просуваються. Основні причини — претензії ЄС до стану демократії, прав людини, верховенства права, свободи ЗМІ, а також політичні розбіжності з окремими країнами ЄС. При цьому Туреччина формально залишається країною-кандидатом, але її членство в ЄС у найближчій перспективі не розглядається як реалістичний сценарій.
Для Північної Македонії та інших країн-кандидатів на вступ турецький приклад є нагадуванням, що процес вступу може тривати десятиліттями. Тому Скоп’є домагається більш передбачуваної та політично збалансованої методології, за якої просування до ЄС залежатиме насамперед від реформ, а не від нових двосторонніх блокувань.
https://t.me/relocationrs/3030
