Виробництво сільськогосподарської продукції в Україні в січні-лютому 2026 року збільшилося на 1,7% порівняно з аналогічним періодом минулого року, повідомила Державна служба статистики (Держстат).
Згідно з даними відомства, зростання було забезпечено винятково сектором тваринництва (індекс 101,7%), тоді як дані по рослинництву в цей період традиційно відсутні.
Основним драйвером стали сільгосппідприємства, які наростили виробництво на 8,9%. Найкращу динаміку в цьому сегменті показали підприємства Донецької (індекс 162,5%), Львівської (132,9%) і Волинської (135,0%) областей. Загалом ріст серед підприємств зафіксовано у 20 регіонах.
Натомість у господарствах населення спостерігається спад: обсяги виробництва скоротилися на 14,8% порівняно з січнем-лютим 2025 року. Найбільше падіння у приватному секторі зафіксовано у Донецькій (індекс 35,3%), Тернопільській (50,9%) і Закарпатській (63,8%) областях.
У регіональному розрізі в усіх категоріях господарств найбільше скорочення обсягів зафіксовано у Донецькій (індекс 60,5%), Закарпатській (68,3%) і Чернівецькій (82,9%) областях. Водночас лідерами загального зростання стали Вінницька (+22,9%), Львівська (+22,7%) та Кіровоградська (+7,6%) області.
Як повідомлялося, у січні 2026 року сільгоспвиробництво в Україні зросло на 3,2% проти січня 2025 року. Таким чином, за підсумками двох місяців темпи зростання дещо сповільнилися.
Надходження до місцевих бюджетів від туристичного збору за січень-лютий 2026 року становили 72,5 млн грн, що на 25% перевищує показник аналогічного періоду 2025 року (58 млн грн), повідомляє Державна податкова служба України (ДПС).
Згідно з опублікованими на сайті ДПС даними, найбільші надходження традиційно забезпечили туристично привабливі регіони: лідером став Київ (16,2 млн грн). Значні суми також надійшли у Львівській – 15 млн грн, Івано-Франківській – 11,8 млн грн, Закарпатській областях – 5,9 млн грн.
“Туристичний збір є важливим джерелом наповнення місцевих бюджетів. Завдяки цим коштам громади мають можливість розвивати інфраструктуру, покращувати туристичні локації, підтримувати сферу гостинності та створювати комфортні умови як для гостей, так і для мешканців”, – наголосили в ДПС.
У відомстві нагадали, що платниками збору є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які тимчасово розміщуються в місцях проживання (готелях, хостелах, садибах тощо). Податковими агентами виступають суб’єкти господарювання, які надають послуги з тимчасового розміщення – саме вони нараховують і перераховують збір до бюджету.
Ціни на всі види пального на п’ятницю порівняно з четвергом зросли на 1-3 грн/л, на цьому фоні ПАТ “Укрнафта” знизила ціну А-95+ на 3 грн/л, прирівнявши її до А-95, свідчить моніторинг даних на сайтах та в додатках мереж, проведених інтернет-порталом “Енергореформа”.
Згідно з ним, три з досліджуваних мереж АЗК підняли на 3 грн/л ціни на дизельне пальне: Socar, WOG, UPG, у перших двох з яких на сьогодні ДП коштує відповідно 84,99 грн/л, ДП+ – 87,99 грн/л. Така ж ціна і в ОККО, яка прирівняла їх до цього показника здорожчанням на 2 грн/л. UPG показує відповідно 82,9 грн/л та 85,9 грн/л.
Державна “Укрнафта” після підвищення цін на дизель на 2 грн/л має ціну ДП в 77,99 грн/л та ДП + – 81,99 грн/л, що є найнижчою серед досліджуваних мереж.
Ціна на бензин підвищилася на 1 грн/л на ОККО, на 2 грн/л на WOG, на 3 грн/л на Socar та UPG, але в останньої залишається найнижчою серед приватних мереж. При цьому державна “Укрнафта” залишила без змін ціну на А-95 та знизила на 3 грн/л ціну на А-95+. На обидва види пального вона складає 68,99 грн/л.
Ціни на пальне (середні) станом на 20 березня порівняно з показниками 19 березня (за результатами моніторингу “Енергореформи” сайтів та додатків мереж*).
| Мережа | 95 (грн/л) | 95 преміум (грн/л) | ДП (грн/л) | ДП преміум (грн/л) | Газ (грн/л) |
| Укрнафта | Без змін (68,99) | 68,99 (71,99) | 77,99 (75,99) | 81,99 (79,99) | 42,99 (41,99) |
| Socar | 74,99 (72,99) | 78,99 (75,99) | 84,99 (81,99) | 87,99 (84,99) | 46,98 (45,98) |
| UPG | 72,90 (69,90) | 75,90 (72,90) | 82,90 (79,90) | 85,90 (82,90) | 45,50 (44,40) |
| ОККО | 74,99 (73,99) | 77,99 (76,99) | 84,99 (82,99) | 87,99 (85,99) | 46,99 (45,99) |
| WOG | 74,99 (72,99) | 77,99 (75,99) | 84,99 (81,99) | 87,99 (84,99) | 46,98 (45,98) |
*Не всі АЗК дають актуальні ціни на сайтах та в додатках
Як повідомлялося, на початку минулого директор консалтингової компанії А-95 Сергій Куюн прогнозував до його кінця зростання дизпалива до 80 грн/л та зазначав про передумови для зростання до 90 грн/л в подальшому. При цьому він вказував, що не вірить у ціну дизпалива за 100 грн/л. За його словами, світова економіка, оскільки цінові стрибки торкнулися багатьох країн, не потягне таких цін, і буде задіяно всі сили, щоб погасити підвищення. За його словами, бензин буде дорожчати незначно.
Ринки нерухомості В’єтнаму, Таїланду, Камбоджі та Балі у 2026 році перебувають у різних фазах циклу, але їх об’єднує один фактор — помітна роль іноземного попиту. При цьому ступінь залежності від закордонних покупців, структура пропозиції та цінові рівні між цими напрямками істотно відрізняються.
Найбільш збалансованим серед цих ринків зараз виглядає В’єтнам. Тут відновлення спирається насамперед на внутрішній попит, а іноземці відіграють важливу, але не домінуючу роль. У Ханої середня ціна нових квартир вже сягнула близько $3 800 за кв. м, тоді як у прибережному Данангу первинний ринок перебуває на рівні $2 200–2 300 за кв. м. Іноземці можуть купувати житло тільки в дозволених комерційних проєктах, не можуть безпосередньо володіти землею, а їхня частка обмежена квотами, зокрема до 30% квартир в одному кондомініумі.
Саме тому В’єтнам залишається здебільшого ринком для місцевих покупців, а зовнішній попит концентрується в преміальному сегменті та у найбільших містах. Серед ключових іноземних груп на ринку зазвичай називають громадян Південної Кореї, Китаю, Сінгапуру, Японії та частину закордонних в’єтнамців. Росіяни присутні головним чином у курортних локаціях, насамперед у Нячанзі, а українці також зустрічаються серед орендарів та окремих покупців, але їхня частка у загальнодоступній статистиці не розкривається і залишається нішевою.
Таїланд, навпаки, набагато сильніше залежить від зовнішнього попиту, особливо в сегменті кондомініумів. За даними REIC, у 2025 році іноземці оформили 14 899 угод з кондомініумами, що на 2,2% більше, ніж роком раніше. На них припало 14,7% усіх переходів права власності за кількістю та 25% за вартістю. Китайці зберегли перше місце серед іноземних покупців, М’янма вийшла на друге, а Росія залишилася серед найбільших груп.
За цінами Таїланд помітно дорожчий за В’єтнам, особливо в столиці та на провідних курортах. У Бангкоку середня ціна кондомініумів на початку 2026 року оцінювалася приблизно в $4 200–4 300 за кв. м, а в центральних районах рівень був ще вищим. На Пхукеті медіанна ціна кондомініумів станом на 2025 рік становила близько 144 тис. батів за кв. м, що відповідає приблизно $4,000 за кв. м за поточним курсом. Закон дозволяє іноземцям володіти квартирами в кондомініумах, але не землею, при цьому іноземна квота в проєкті обмежена 49% площі.
У випадку Таїланду роль іноземців уже безпосередньо впливає на ринкову динаміку в Бангкоку, Паттайї та особливо на Пхукеті. Росіяни залишаються однією з найпомітніших груп покупців у курортних регіонах, а українці, хоча й не входять до офіційного топ-10, за оцінками ринку належать до числа найбільш активних покупців другого ешелону і присутні насамперед у курортній нерухомості.
Камбоджа виглядає більш ризикованим, але й більш залежним від зовнішнього капіталу ринком. Після перегріву та подальшого спаду ринок у Пномпені та Сіануквілі відновлюється повільніше, ніж у Таїланді чи В’єтнамі. У Пномпені ціни на кондомініуми в діловому центрі становлять близько $2,746 за кв. м, а ринок загалом залишається під тиском через високу базу пропозиції та повільніше поглинання.
Камбоджійський ринок історично був сильно пов’язаний з китайським капіталом, особливо в Сіануквілі, і ця залежність зберігається. Іноземці можуть купувати квартири, але не землю, що робить кондомініуми основним інструментом для закордонних інвесторів. При цьому у відкритому доступі практично немає повноцінної свіжої офіційної розбивки за національностями покупців житла. За ринковими оглядами, найбільшими іноземними групами залишаються китайці, а також інвестори з Південної Кореї, Сінгапуру та Малайзії. Присутність росіян та українців на цьому ринку залишається обмеженою і не має помітного впливу на загальну структуру попиту.
Балі займає особливе місце в цій четвірці, оскільки мова йде не про окрему країну, а про найбільш інтернаціоналізований курортний ринок Індонезії. Тут драйвером є не стільки місцевий попит, скільки туризм, короткострокова оренда, цифрові кочівники та релокація. У 2025 році Балі прийняв 6,33 млн іноземних туристів, що на 9,7% більше, ніж у 2024 році, а найбільшим зовнішнім ринком за кількістю прибулих залишалася Австралія.
Ціни на Балі сильно залежать від формату об’єкта та локації. За даними ринкових оглядів, у 2025 році середня ціна продажу становила близько $1 970 за кв. м, а на початку 2026 року середня ціна на ринку вілл зросла приблизно до $2 210 за кв. м. При цьому в центральних районах Бадунга ціни нерідко перевищували $3,000 за кв. м, а середня вартість вілл, за окремими оглядами, піднялася з приблизно $321 тис. до $484 тис. за об’єкт за 12 місяців. Для іноземців основною моделлю залишається довгострокова оренда leasehold, оскільки пряме володіння землею обмежене.
Іноземці відіграють на Балі ключову роль, але статистика за національностями покупців житла тут менш прозора, ніж у Таїланді. За туристичною та ринковою структурою найбільш помітні австралійці, британці, американці, а також росіяни. Після 2022 року ринок також фіксував зростання інтересу з боку громадян України, насамперед у сегменті оренди, релокації та частини інвестиційних покупок. Однак, як і в Камбоджі, повної офіційної розбивки за національностями покупців у відкритому доступі немає.
Якщо порівнювати ці чотири напрямки за моделлю ринку, то В’єтнам зараз виглядає найбільш внутрішньо стійким і менш залежним від іноземців. Таїланд — найбільш прозорим та інституційно оформленим ринком для закордонних покупців, де вплив іноземного капіталу вже добре вимірюється статистикою. Камбоджа залишається більш спекулятивним і залежним від окремих зовнішніх груп ринком. Балі ж — це історія про глобальну мобільність, туризм і орендну прибутковість, де іноземний попит фактично формує значну частину цінової динаміки.
За рівнем цін столиці та курорти також вибудовуються в різну ієрархію. Найдорожчими в цій групі залишаються Бангкок і окремі проєкти Пхукета, за ними йде Ханой. Дананг і Пномпень знаходяться в середньому ціновому діапазоні, тоді як на Балі розкид особливо великий: від порівняно доступних об’єктів поза преміальними зонами до дорогих вілл у Чангу, Семіньяку та на Букіті.
Для інвестора з України ця четвірка виглядає так: Таїланд і Балі — найзрозуміліші ринки для курортної стратегії та орендного доходу, але й найбільш залежні від зовнішньої кон’юнктури; В’єтнам — складніший у юридичному плані, але з сильною внутрішньою базою; Камбоджа — потенційно більш прибутковий, але й більш ризикований ринок. При цьому українці вже присутні на ринках Таїланду та Балі, а у В’єтнамі фігурують насамперед як нішева група в курортних локаціях.
Джерело: https://expertsclub.eu
Ринок нерухомості на Балі у 2026 році переживає активне зростання на тлі відновлення туризму та збільшення кількості іноземних резидентів, зокрема цифрових кочівників та інвесторів. Основні зони попиту зосереджені в Чангу, Семіньяку, Убуді та Улувату. Саме ці райони формують преміальний сегмент ринку та приваблюють міжнародний капітал.
Ціни на нерухомість на Балі значно варіюються залежно від формату. У сегменті вілл вартість становить у середньому від $1 500 до $3 500 за кв. м, а в преміальних проєктах — вище. Готові вілли під оренду продаються в діапазоні $150 000–500 000 за об’єкт і вище.
Індонезійське законодавство обмежує володіння нерухомістю іноземцями, тому основною моделлю залишається довгострокова оренда (leasehold) на 25-30 років з можливістю продовження.
Іноземці відіграють ключову роль на ринку Балі. У ряді локацій їхня частка сягає 60–70% усіх угод, особливо в сегменті вілл під оренду.
Основні групи покупців — громадяни Австралії, Великої Британії, США та країн Європи. В останні роки помітно зросла присутність інвесторів із Росії та України, особливо після 2022 року.
Росіяни стали однією з найпомітніших груп на ринку Балі, активно інвестуючи у вілли та орендний бізнес. Українці також присутні серед інвесторів та орендарів, формуючи частину попиту в сегменті віддаленої роботи та релокації.
Таким чином, Балі є одним із найбільш залежних від іноземного капіталу ринків нерухомості у світі, де динаміка цін безпосередньо пов’язана з глобальною мобільністю населення та трендом на дистанційну роботу.
Влада Румунії продовжила ще на один рік перехідний період для подання заяв на відновлення румунського громадянства без обов’язкового сертифіката про знання румунської мови на рівні B1.
Сам перехідний термін було перенесено з 15 березня 2026 року на 15 березня 2027 року. Таким чином, у найближчі 12 місяців заявники за цією процедурою зможуть, як і раніше, розпочинати процес без надання мовного сертифіката вже на етапі подання досьє.
Вимога щодо підтвердження знання румунської мови на рівні B1 була введена Законом № 14 від 12 березня 2025 року, а керівництво відомства ініціювало кроки для відстрочки його практичного застосування.
При цьому йдеться не про скасування мовної вимоги як такої, а саме про продовження перехідного періоду ще на один рік.
Джерело: https://relocation.com.ua
