Результати соціологічного опитування, проведеного у березні 2026 року дослідницькою компанією Active Group спільно з інформаційно-аналітичним центром Experts Club, свідчать, що В’єтнам залишається для більшості українців країною з невизначеним або нейтральним образом. Найбільша частка респондентів — 66,9% — обрала нейтральне ставлення, що суттєво відрізняє В’єтнам від країн із чітко сформованим позитивним чи негативним сприйняттям.
Водночас частка позитивних оцінок зросла — до 19,3% порівняно з 15,7% у серпні 2025 року. Із них 6,1% респондентів зазначили повністю позитивне ставлення, ще 13,3% — здебільшого позитивне. Це свідчить про поступове формування більш визначеного позитивного образу країни, хоча цей процес відбувається повільно.
Негативне ставлення також дещо зросло — з 9,0% до 10,5%. Зокрема, 7,2% опитаних обрали варіант «здебільшого негативне», а 3,3% — «повністю негативне». Частка тих, хто не зміг визначитися з відповіддю, становить 3,3%. Загалом ці показники демонструють незначне зростання поляризації оцінок при збереженні високої частки нейтральності.
Динаміка змін вказує на поступове зменшення невизначеності: частина респондентів, які раніше не мали сформованої думки, починають схилятися або до позитивної, або до негативної оцінки. Водночас відсутність різких змін у структурі відповідей свідчить про те, що В’єтнам поки що не займає помітного місця у фокусі громадської думки в Україні.
«Коли ми бачимо настільки високий рівень нейтральних відповідей, це означає, що країна фактично перебуває поза активним інформаційним і суспільним полем. Українці просто не мають достатньо контактів, досвіду чи сигналів, щоб сформувати чітке ставлення. Саме тому будь-яка системна присутність — економічна, культурна або дипломатична — може досить швидко змінити баланс оцінок у той чи інший бік», — зазначив засновник інформаційно-аналітичного центру Experts Club Максим Уракін.
Таким чином, В’єтнам наразі характеризується як країна з високим потенціалом для формування позитивного іміджу в Україні, однак цей потенціал значною мірою залежить від інтенсивності взаємодії та рівня присутності в українському інформаційному просторі.
Згідно з дослідженням, проведеним інформаційно-аналітичним центром Experts Club на підставі даних Держмитслужби, В’єтнам посідає 23-тє місце за загальним обсягом торгівлі товарами з Україною з показником $1,16 млрд. Водночас імпорт в’єтнамських товарів у кілька разів перевищує експорт з України, що формує від’ємне сальдо на рівні понад $706 млн.
Дослідження було презентовано у прес-центрі «Інтерфакс-Україна», відео можна переглянути на Youtube-каналі агентства. Повну версію дослідження можна знайти за цим посиланням на сайті аналітичного центру Experts Club.
ACTIVE GROUP, EXPERTS CLUB, URAKIN, В'єтнам, ОПИТУВАННЯ, Позній, СОЦИОЛОГИЯ, УКРАЇНА
Ринки нерухомості В’єтнаму, Таїланду, Камбоджі та Балі у 2026 році перебувають у різних фазах циклу, але їх об’єднує один фактор — помітна роль іноземного попиту. При цьому ступінь залежності від закордонних покупців, структура пропозиції та цінові рівні між цими напрямками істотно відрізняються.
Найбільш збалансованим серед цих ринків зараз виглядає В’єтнам. Тут відновлення спирається насамперед на внутрішній попит, а іноземці відіграють важливу, але не домінуючу роль. У Ханої середня ціна нових квартир вже сягнула близько $3 800 за кв. м, тоді як у прибережному Данангу первинний ринок перебуває на рівні $2 200–2 300 за кв. м. Іноземці можуть купувати житло тільки в дозволених комерційних проєктах, не можуть безпосередньо володіти землею, а їхня частка обмежена квотами, зокрема до 30% квартир в одному кондомініумі.
Саме тому В’єтнам залишається здебільшого ринком для місцевих покупців, а зовнішній попит концентрується в преміальному сегменті та у найбільших містах. Серед ключових іноземних груп на ринку зазвичай називають громадян Південної Кореї, Китаю, Сінгапуру, Японії та частину закордонних в’єтнамців. Росіяни присутні головним чином у курортних локаціях, насамперед у Нячанзі, а українці також зустрічаються серед орендарів та окремих покупців, але їхня частка у загальнодоступній статистиці не розкривається і залишається нішевою.
Таїланд, навпаки, набагато сильніше залежить від зовнішнього попиту, особливо в сегменті кондомініумів. За даними REIC, у 2025 році іноземці оформили 14 899 угод з кондомініумами, що на 2,2% більше, ніж роком раніше. На них припало 14,7% усіх переходів права власності за кількістю та 25% за вартістю. Китайці зберегли перше місце серед іноземних покупців, М’янма вийшла на друге, а Росія залишилася серед найбільших груп.
За цінами Таїланд помітно дорожчий за В’єтнам, особливо в столиці та на провідних курортах. У Бангкоку середня ціна кондомініумів на початку 2026 року оцінювалася приблизно в $4 200–4 300 за кв. м, а в центральних районах рівень був ще вищим. На Пхукеті медіанна ціна кондомініумів станом на 2025 рік становила близько 144 тис. батів за кв. м, що відповідає приблизно $4,000 за кв. м за поточним курсом. Закон дозволяє іноземцям володіти квартирами в кондомініумах, але не землею, при цьому іноземна квота в проєкті обмежена 49% площі.
У випадку Таїланду роль іноземців уже безпосередньо впливає на ринкову динаміку в Бангкоку, Паттайї та особливо на Пхукеті. Росіяни залишаються однією з найпомітніших груп покупців у курортних регіонах, а українці, хоча й не входять до офіційного топ-10, за оцінками ринку належать до числа найбільш активних покупців другого ешелону і присутні насамперед у курортній нерухомості.
Камбоджа виглядає більш ризикованим, але й більш залежним від зовнішнього капіталу ринком. Після перегріву та подальшого спаду ринок у Пномпені та Сіануквілі відновлюється повільніше, ніж у Таїланді чи В’єтнамі. У Пномпені ціни на кондомініуми в діловому центрі становлять близько $2,746 за кв. м, а ринок загалом залишається під тиском через високу базу пропозиції та повільніше поглинання.
Камбоджійський ринок історично був сильно пов’язаний з китайським капіталом, особливо в Сіануквілі, і ця залежність зберігається. Іноземці можуть купувати квартири, але не землю, що робить кондомініуми основним інструментом для закордонних інвесторів. При цьому у відкритому доступі практично немає повноцінної свіжої офіційної розбивки за національностями покупців житла. За ринковими оглядами, найбільшими іноземними групами залишаються китайці, а також інвестори з Південної Кореї, Сінгапуру та Малайзії. Присутність росіян та українців на цьому ринку залишається обмеженою і не має помітного впливу на загальну структуру попиту.
Балі займає особливе місце в цій четвірці, оскільки мова йде не про окрему країну, а про найбільш інтернаціоналізований курортний ринок Індонезії. Тут драйвером є не стільки місцевий попит, скільки туризм, короткострокова оренда, цифрові кочівники та релокація. У 2025 році Балі прийняв 6,33 млн іноземних туристів, що на 9,7% більше, ніж у 2024 році, а найбільшим зовнішнім ринком за кількістю прибулих залишалася Австралія.
Ціни на Балі сильно залежать від формату об’єкта та локації. За даними ринкових оглядів, у 2025 році середня ціна продажу становила близько $1 970 за кв. м, а на початку 2026 року середня ціна на ринку вілл зросла приблизно до $2 210 за кв. м. При цьому в центральних районах Бадунга ціни нерідко перевищували $3,000 за кв. м, а середня вартість вілл, за окремими оглядами, піднялася з приблизно $321 тис. до $484 тис. за об’єкт за 12 місяців. Для іноземців основною моделлю залишається довгострокова оренда leasehold, оскільки пряме володіння землею обмежене.
Іноземці відіграють на Балі ключову роль, але статистика за національностями покупців житла тут менш прозора, ніж у Таїланді. За туристичною та ринковою структурою найбільш помітні австралійці, британці, американці, а також росіяни. Після 2022 року ринок також фіксував зростання інтересу з боку громадян України, насамперед у сегменті оренди, релокації та частини інвестиційних покупок. Однак, як і в Камбоджі, повної офіційної розбивки за національностями покупців у відкритому доступі немає.
Якщо порівнювати ці чотири напрямки за моделлю ринку, то В’єтнам зараз виглядає найбільш внутрішньо стійким і менш залежним від іноземців. Таїланд — найбільш прозорим та інституційно оформленим ринком для закордонних покупців, де вплив іноземного капіталу вже добре вимірюється статистикою. Камбоджа залишається більш спекулятивним і залежним від окремих зовнішніх груп ринком. Балі ж — це історія про глобальну мобільність, туризм і орендну прибутковість, де іноземний попит фактично формує значну частину цінової динаміки.
За рівнем цін столиці та курорти також вибудовуються в різну ієрархію. Найдорожчими в цій групі залишаються Бангкок і окремі проєкти Пхукета, за ними йде Ханой. Дананг і Пномпень знаходяться в середньому ціновому діапазоні, тоді як на Балі розкид особливо великий: від порівняно доступних об’єктів поза преміальними зонами до дорогих вілл у Чангу, Семіньяку та на Букіті.
Для інвестора з України ця четвірка виглядає так: Таїланд і Балі — найзрозуміліші ринки для курортної стратегії та орендного доходу, але й найбільш залежні від зовнішньої кон’юнктури; В’єтнам — складніший у юридичному плані, але з сильною внутрішньою базою; Камбоджа — потенційно більш прибутковий, але й більш ризикований ринок. При цьому українці вже присутні на ринках Таїланду та Балі, а у В’єтнамі фігурують насамперед як нішева група в курортних локаціях.
Джерело: https://expertsclub.eu
Ринок нерухомості В’єтнаму у 2026 році вступає у фазу більш стійкого відновлення після періоду корекції, при цьому зростання вже не виглядає рівномірним у всіх сегментах. Ключовими драйверами залишаються новий правовий режим для ринку, поступове зняття частини адміністративних і фінансових обмежень, високий внутрішній попит на житло та інтерес іноземних інвесторів до окремих проєктів, що зберігається. Про це свідчать дані Міністерства будівництва В’єтнаму та оцінки учасників ринку.
За даними Міністерства будівництва, у 2025 році ціни на квартири в Ханої, Хошиміні та ряді інших великих міст зросли на 20-30% порівняно з 2024 роком, а в окремих локаціях зростання перевищувало 40%. Середня первинна ціна квартир у Ханої сягнула близько $3 846 за кв. м, що робить столицю одним із найдорожчих ринків країни. Окремі ринкові огляди наприкінці 2025 року також фіксували для нових проєктів у Ханої діапазон близько $2 880–3 400 за кв. м, а для вторинного ринку — близько $2 270–2 650 за кв. м.
На узбережжі цінова картина виглядає більш різнорівневою. У Данангу, який вважається одним із ключових морських ринків країни, середня первинна ціна квартир у першій половині 2025 року становила близько 58 млн донгів за кв. м, що еквівалентно приблизно $2 200–2 300 за кв. м, а вторинний ринок знаходився трохи нижче — близько $2 000–2 100 за кв. м. Водночас в окремих преміальних проєктах біля моря ціни були значно вищими: наприклад, у Данангу в проєкті Sun Symphony Residence вони сягали 115,6 млн донгів за кв. м, або близько $4 400–4 500 за кв. м, а в Нячангу в проєкті Grand Mark — 38–47,2 млн донгів за кв. м, тобто приблизно $1 450–1 820 за кв. м.
Загальний фон для ринку залишається неоднозначним. З одного боку, Міністерство будівництва та профільні експерти очікують, що у 2026 році ринок буде більш активним, а попит кінцевих споживачів продовжить підтримувати продажі. З іншого боку, влада та банки посилюють підхід до спекулятивного кредитування, а зростання іпотечних ставок та вартості житла обмежує доступність покупки, особливо в масовому сегменті.
Важливим фактором залишається законодавче оновлення. З серпня 2024 року у В’єтнамі набули чинності нові положення житлового законодавства, а в 2026 році ринок уже працює в логіці нового правового циклу. Для іноземців це означає чіткіше прописані, але, як і раніше, обмежені правила володіння житлом. Іноземні громадяни можуть купувати житло лише в дозволених комерційних проєктах, не можуть володіти землею безпосередньо, а ліміт володіння для іноземців становить до 30% квартир в одному будинку або блоці та до 250 індивідуальних будинків у межах адміністративної одиниці порівнянного рівня.
Саме тому вплив іноземців на ринок В’єтнаму залишається помітним, але не домінуючим. Основний попит формують місцеві покупці, тоді як іноземці зосереджені насамперед у преміальному сегменті, у проектах великих міст та у курортній нерухомості. Найпривабливішими локаціями для закордонних покупців залишаються Хошимін, Ханой, Дананг і Нячанг, де міжнародний попит підтримується діловою активністю, туризмом і присутністю експатів.
За даними Vietnam News, попит іноземців на житло в Ханої у 2025 році помітно зріс на тлі набрання чинності новою редакцією Housing Law 2023, а одним із факторів стала висока концентрація іноземної робочої сили та бізнесу. Раніше державні та галузеві джерела також вказували, що помітну частину іноземного попиту у В’єтнамі формують громадяни Південної Кореї, Китаю, Сінгапуру, Росії та США.
При цьому відкритої та повної офіційної статистики щодо покупців житла у В’єтнамі в розрізі всіх національностей на 2025–2026 роки у публічному доступі не виявлено. Через це скласти підтверджений державними даними топ-10 іноземних національностей покупців житла зараз неможливо. Найбільш конкретні публічні дані, на які посилається ринок, стосуються окремих проєктів та міст. Зокрема, CBRE раніше повідомляла, що в Хошиміні серед іноземних покупців, які здійснювали угоди через компанію, лідирували китайці з часткою 31%, за ними йшли південнокорейці з 19%; це не загальнонаціональна статистика, але вона показує структуру попиту в найбільш ліквідних сегментах.
З урахуванням свіжіших ринкових публікацій та структури іноземної присутності у В’єтнамі можна говорити, що до основних груп закордонних покупців житла належать громадяни Південної Кореї, Китаю, Сінгапуру, Тайваню, Японії, Гонконгу, США, а також частина закордонних в’єтнамців. Росіяни присутні на ринку головним чином у курортних локаціях, насамперед у Нячангу, де історично сформувалася помітна російськомовна спільнота. Українці також присутні серед покупців і орендарів у курортних зонах, однак їхня частка, як і частка росіян, у загальнонаціональній статистиці офіційно не розкривається і, за доступними даними, залишається нішевою порівняно з найбільшими азіатськими групами.
Таким чином, ринок нерухомості В’єтнаму в 2026 році відновлюється насамперед за рахунок внутрішнього попиту, але іноземці продовжують відігравати важливу роль у найдорожчих і ліквідних проєктах. Додатковою ознакою поточного циклу став різкий розрив між столицею та узбережжям: якщо в Ханої середня ціна нових квартир вже наблизилася до $3 850 за кв. м, то на морських ринках на кшталт Дананга середній рівень поки що тримається на рівні $2 200–2 300 за кв. м, хоча найкращі прибережні проєкти вже коштують помітно дорожче.
В’єтнамська влада змінила практику оформлення карт тимчасового проживання (Temporary Residence Card, TRC): з лютого 2026 року подати документи безпосередньо всередині країни можна тільки за наявності візи LD2 (робота) або TT (члени сім’ї). Власники інших віз, включаючи бізнес-візи, тепер повинні спочатку пройти обов’язковий етап конвертації візи у відповідну категорію, і лише потім подаватися на TRC.
За оцінкою міжнародної консалтингової компанії Fragomen, введення додаткового кроку збільшить терміни оформлення TRC приблизно на два тижні. Експерти рекомендують спочатку отримати дозвіл на роботу (work permit), а потім оформляти в’їзну візу потрібного типу, щоб не зіткнутися із затримками при легалізації статусу.
Зміна фактично фіксує більш жорсткий «ланцюжок» міграційного контролю: дозвіл на роботу – робоча віза – карта резидента, що підвищує ризики для тих, хто в’їжджає за e-visa або бізнес-візою «на запуск», а вже потім оформляє робочі документи.
За даними Світового банку (оцінка ООН щодо міжнародної міграції), в середині 2024 року у В’єтнамі проживало близько 326,4 тис. міжнародних мігрантів (народжених за межами країни), що відповідає приблизно 0,3% населення.
При цьому за туристичними потоками В’єтнам у 2025 році прийняв рекордні 21,2 млн іноземних відвідувачів, а найбільшими ринками стали Китай (5,28 млн), Південна Корея (4,33 млн), Тайвань (1,23 млн), США (849 тис.), Японія (814 тис.), Індія (746,5 тис.), Росія (689,7 тис.), Камбоджа (687,1 тис.), Малайзія (573,7 тис.) і Австралія (548,5 тис.). Україна до цих топ-10 ринків у зведенні не входить.
20 січня 2026 року в Національному конференц-центрі в Ханої відбулося урочисте відкриття 14-го Національного з’їзду Комуністичної партії В’єтнаму (КПВ), який проводиться кожні п’ять років та є важливою політичною подією для країни, започатковуючи нову еру національного розвитку.
Цей конгрес зібрав понад 1500 делегатів для обговорення стратегічних питань країни в галузі політики, дипломатії та економіки.
У конгресі взяли участь 111 послів, тимчасових повірених у справах різних країн, а також глави дипломатичних місій та міжнародних організацій у В’єтнамі.
На відкритті засідання Конгресу головував Прем’єр-міністр В’єтнаму Фам Мінь Чінь від імені Президії. Після цього Президент В’єтнаму, генерал Луонг Куонг, виступив з вступною промовою до Конгресу, де представив основні тези та завдання бачення розвитку країни та підкреслив початок нової сторінки у внутрішній та зовнішній політиці В’єтнаму.
У своїй промові Президент наголосив, що В’єтнам надає пріоритет економічному розвитку, спираючись на досягнення 40 років реформ та створивши міцну основу для подальшого розвитку країни в нову еру, проводить незалежну, самостійну, багатосторонню та диверсифіковану зовнішню політику, гармонійно керуючи відносинами з партнерами, особливо з великими державами, сусідніми країнами та важливими партнерами.
Генеральний секретар Центрального Комітету КПВ, голова підкомітету з питань документів пан То Лам представив доповідь 13-го Центрального Кмітету про документи 14-го з’їзду партії.
У своїй промові він підтвердив стратегічне бачення, дух новаторства та необхідність рішучих дій для нового етапу національного розвитку. «14-й Національний з’їзд Партії знаменує собою важливу подію, відкриваючи новий розділ у розвитку країни в нових умовах, ситуаціях та цілях; це з’їзд стратегічної автономії, самостійності, власної сили, національної гордості, прагнень до прогресу та непохитної віри в шлях, обраний Партією, Президентом Хо Ші Міном та нашим народом. »,– зазначив Генеральний секретар.
Тому однією з центральних тем, що обговорювалися та вирішувалися на цьому конгресі — зосередження на меті високого економічного зростання протягом наступних п’яти років.
• В єтнамська економіка зараз перебуває у фазі буму з темпами зростання ВВП 7,09% у 2024 році порівняно з попереднім роком та, за оцінками, 8,02% у 2025 році.
• В’єтнам прагне досягти щорічного економічного зростання щонайменше на 10% протягом наступних п’яти років, одночасно підтримуючи макроекономічну стабільність та контролюючи інфляцію.
• На відміну від багатьох країн, де стратегічні документи часто залежать від політичних циклів, В’єтнам декларує підхід, орієнтований на послідовність, інституційну спадковість та розвиток за чітко визначеними етапами.
Для досягнення цілей розвитку країни в найближчий період наголошується на основних керівних принципах, які вважаються стратегічним «стартовим майданчиком» для реалізації мети перетворити В’єтнам на розвинену країну з високим рівнем доходу до 2045 року, а саме:
1. Стратегічні рішення щодо економічного розвитку та внутрішньої політики, з акцентом на технології, інновації, цифрову трансформацію (Активне впровадження цифрових технологій у всі сфери життя та управління, визначив їх як нову рушійну силу зростання, пов’язану зі штучним інтелектом (ШІ), цифровим урядом та цифровим суспільством.).
Пріоритетність науки, технологій, цифрової трансформації та штучного інтелекту відповідає глобальним трендам.
Водночас В’єтнам декларує прагнення поєднати технологічну модернізацію з розвитком власних кадрів та внутрішніх компетенцій. Такий підхід характерний для країн, які прагнуть перейти від ролі виробничих майданчиків до учасників технологічних і інноваційних ланцюгів вищого рівня.
2. Інституційні реформи та зміцнення державного управління
Суттєвий акцент зроблено на вдосконаленні інституційної архітектури: оптимізації адміністративної системи, децентралізації та розвитку правового середовища.
У порівняльному контексті це наближає В’єтнам до моделей розвитку, де саме інституційна спроможність розглядається як ключовий драйвер сталого зростання, а не лише як допоміжний елемент ринкової економіки.
3. Енергетична трансформація розглядається не як екологічна політика, а як економічна передумова збереження конкурентоспроможності експорту.
Партнерство з енергетичного переходу (JETP) та агресивний розвиток відновлюваної енергетики мають забезпечити відповідність вимогам декарбонізації глобальних ланцюгів постачання.
4. Антикорупційна кампанія («Blazing Furnace») та управлінський баланс
Антикорупційна кампанія буде переведена з режиму політичної мобілізації в інституційний формат.
Ключовим викликом залишається подолання так званого «страху підпису» — бюрократичного паралічу, що уповільнює реалізацію інфраструктурних та інвестиційних проєктів. Очікується акцент на цифровізації контролю та чіткішому розмежуванні відповідальності.
5. Всебічно розвивати культурну та соціальну сфери, покращувати рівень життя людей та забезпечувати соціальну безпеку.
6. Підтвердження курсу на незалежність та багатовекторність у зовнішній політиці.
Підтвердження багатовекторної зовнішньої політики свідчить про намір В’єтнаму зберігати стратегічну автономію в умовах зростаючої глобальної конкуренції.
Задекларований стратегічний курс В’єтнаму поєднує:
• довгострокове державне планування;
• амбітні цілі економічного зростання;
• інституційні та адміністративні реформи;
• вибіркову технологічну модернізацію;
• прагнення до зовнішньополітичного балансування.
У сукупності це формує прагматичну модель розвитку, яка відрізняється як від лібералізованих ринкових підходів, так і від жорстко централізованих економічних систем, та відображає спробу адаптації до умов глобальної невизначеності.
Всього за декілька днів, з 19 по 25 січня 2026 року, у столиці В’єтнаму, Ханої, відбудеться, надзвичайно важлива політична подія для країни — 14-й Національний з’їзд Комуністичної партії В’єтнаму. Під гаслом «Єдність — Демократія — Дисципліна — Прорив — Розвиток» з’їзд визначатиме стратегічні рішення, які відкриють новий шлях розвитку для В’єтнаму, досягаючи національних цілей розвитку до 2030 року — символічної дати з моменту 100-річчя заснування партії; з баченням до 2045 року, коли відзначатиметься 100-річчя проголошення Демократичної Республіки В’єтнам (нині Соціалістичної Республіки В’єтнам).
2 вересня 1945 року на площі Бадінь (Ханой) президент Хо Ши Мін зачитав Декларацію Незалежності, проголосивши народження Демократичної Республіки В’єтнам. Країна вступила в нову епоху, найяскравішу епоху в історії країни —епоху Хо Ші Міна.
Озираючись на пройдений шлях, після 40 років реформ—успішного впровадження політики Дой Мой (Оновлення), В’єтнам досяг історичних успіхів: підтримки високого зростання ВВП (досягши приблизно 8-8,5% у 2025 році), економіка досягла розміру 514 мільярдів доларів США та віднесення країни до групи країн з рівнем доходу вище середнього. Очікується, що імпортно-експортний оборот В’єтнаму вперше досягне 920 мільярдів доларів у 2025 році, що поставить країну серед 15 найкращих країн світу за вартістю торгівлі.
На міжнародній арені В’єтнам глибоко інтегрувався у світову економіку, ставши важливою ланкою у світових ланцюгах поставок та встановивши партнерські відносини з більш ніж 220 ринками.
В’єтнам є активним та відповідальним учасником багатьох міжнародних організацій, включаючи ООН, АСЕАН, АТЕС (Азійсько-Тихоокеанське економічне співробітництво), АСЕМ (Зустрічі Європа-Азія) та Світову організацію торгівлі, що демонструє його інтеграцію в глобальну політичну та економічну систему.
Соціалістична Республіка В’єтнам активно розвиває багатосторонню дипломатію, беручи участь у регіональних форумах та ініціативах для прискорення розвитку та зміцнення миру.
Майбутній з’їзд розглядається як ключова подія у формуванні стратегічного бачення розвитку країни, зосереджуючись на просуванні цифрової економіки, обробної промисловості та інновацій, а також ставлячи людину в центр уваги.
До 2030 року: Перетворити В’єтнам на країну, що розвивається, з сучасною промисловістю та рівнем доходу вище середнього Серед конкретних показників — середньорічне зростання ВВП на рівні 10% або вище протягом 2026–2030 років.
До 2045 року: Досягнення статусу розвиненої країни з високим рівнем доходу, спираючись на стрімке зростання сектора послуг (торгівля, туризм, логістика), промисловості, залучення інвестицій та структурні перетворення (від аграрної до постіндустріальної економіки), що робить його новим центром економічного зростання в Азії, подібно до Китаю в минулому. Підготовка до конгресу вже перебуває в активній фазі через роботу профільних підкомітетів та публічне обговорення проєктів ключових документів та на відміну від попередніх — поточний цикл розглядається не як корекція курсу, а як перехід до нової фази розвитку, яку в офіційних документах окреслюють як «еру національного відродження».
У цьому контексті XIV з’їзд має значення не лише як внутрішньополітична подія, а як точка стратегічної фіксації курсу В’єтнаму — економічного, інституційного та геополітичного — що безпосередньо впливатиме на сприйняття країни міжнародними інвесторами, партнерами та урядами.
