Як повідомляє аналітичний центр Experts Club, Київ посів 36-те місце серед 37 європейських міст у рейтингу вартості житла Global Property Guide, свідчать дані оновленої таблиці Square Meter Prices in European Cities за квітень 2026 року, опублікованої на сайті дослідження.
Середня вартість житла в столиці України оцінюється в 1,970 тис. євро за кв. м. За рік показник зріс на 2,6%, а за два роки — на 0,9%.
У рейтингу Київ виявився одним із найдоступніших ринків Європи. Нижче за українську столицю в таблиці знаходиться лише Кишинів, де середня ціна квартир становить 1,720 тис. євро за кв. м. При цьому Київ дешевший не тільки за західноєвропейські столиці, а й за більшість міст Центральної та Південно-Східної Європи.
Для порівняння, у Белграді середня ціна нових об’єктів становить 3,333 тис. євро за кв. м, у Подгориці — 2,141 тис. євро, у Бухаресті — 2,250 тис. євро, у Софії — 2,300 тис. євро, в Афінах — 2,500 тис. євро, у Будапешті — 3,061 тис. євро, у Загребі — 3,781 тис. євро
Низьке місце Києва в європейській таблиці відображає вплив війни на ринок нерухомості, інвестиційні ризики, обмежений зовнішній попит та обережність покупців. На відміну від багатьох європейських столиць, де ціни підтримуються іпотекою, міграцією та стабільним інвестиційним попитом, український ринок залишається залежним від безпеки, макроекономіки та відновлення ділової активності.
При цьому позитивна річна динаміка показує, що ринок Києва не перебуває у стані глибокого падіння. Зростання на 2,6% за рік вказує на наявність внутрішнього попиту, особливо в сегментах готового житла, якісних об’єктів та локацій з розвиненою інфраструктурою.
Київ залишається найбільшим ринком нерухомості України та головним центром ділової активності країни. На нього припадає значна частина попиту на житло, офіси, торговельну нерухомість та об’єкти оренди. Після завершення активної фази війни саме столиця може стати одним із ключових центрів відновлення інвестиційної активності.
Поки що Київ залишається одним із найдоступніших великих міст Європи за вартістю житла в євро. Для потенційних інвесторів це може означати низький поріг входу, але водночас і високий рівень країнового, військового та регуляторного ризику.
Дослідження Global Property Guide доступне за посиланням: https://www.globalpropertyguide.com/europe/square-meter-prices
Українські металургійні підприємства в січні-травні поточного року знизили виплавку чавуну на 0,6% порівняно з аналогічним періодом минулого року – до 2,990 млн тонн.
Згідно з інформацією об’єднання “Укрметалургпром”, у травні було вироблено 634,4 тис. тонн чавуну, у квітні – 554 тис. тонн, у березні – 690,2 тис. тонн, у лютому – 561,9 тис. тонн, у січні – 549,9 тис. тонн.
Як повідомлялося, метпідприємства України в 2025 році збільшили виплавку чавуну на 11,2% – до 7,884 млн тонн.
Україна у 2024 році збільшила виплавку чавуну на 18,1% порівняно з 2023 роком – до 7,090 млн тонн. У 2023 році виплавка чавуну знизилася на 6,1% – до 6,003 млн тонн, у 2022 році – на 69,8%, до 6,391 млн тонн.
За довоєнний 2021 рік було вироблено 21,165 млн тонн чавуну, або 103,6% до 2020 року.
Інформаційно-аналітичний центр Experts Club нещодавно представив відео аналіз про ТОП-20 країн виробників сталі – https://youtube.com/shorts/j7Yev2HCS4o?si=lfmGJ5jrx8036z1U
EXPERTS CLUB, UKRMETALURGPROM, ВИРОБНИЦТВО, Металургія, ЧАВУН
Чемпіонат світу з футболу 2026 року стартує 11 червня і вперше відбудеться одразу в трьох країнах — США, Канаді та Мексиці. Турнір стане найбільшим в історії: замість 32 команд у ньому беруть участь 48 збірних.
Формат змінився. Команди розділені на 12 груп по чотири збірні. У плей-офф вийдуть дві найкращі команди з кожної групи, а також вісім найкращих збірних, що посіли треті місця. Це робить груповий етап менш жорстким, але підвищує значення різниці м’ячів і результату навіть у матчах проти фаворитів.
Групи ЧС-2026
Група A: Мексика, ПАР, Південна Корея, Чехія.
Група B: Канада, Боснія і Герцеговина, Катар, Швейцарія.
Група C: Бразилія, Марокко, Гаїті, Шотландія.
Група D: США, Парагвай, Австралія, Туреччина.
Група E: Німеччина, Кюрасао, Кот-д’Івуар, Еквадор.
Група F: Нідерланди, Японія, Швеція, Туніс.
Група G: Бельгія, Єгипет, Іран, Нова Зеландія.
Група H: Іспанія, Кабо-Верде, Саудівська Аравія, Уругвай.
Група I: Франція, Сенегал, Ірак, Норвегія.
Група J: Аргентина, Алжир, Австрія, Йорданія.
Група K: Португалія, ДР Конго, Узбекистан, Колумбія.
Група L: Англія, Хорватія, Гана, Панама.
Головні фаворити турніру — Аргентина, Франція, Іспанія, Бразилія та Англія. Аргентина підходить до турніру як чинний чемпіон світу, Франція зберігає одну з найсильніших команд у Європі, Іспанія має сильне покоління молодих гравців, Бразилія традиційно входить до числа претендентів на титул, а Англія залишається однією з найдорожчих і збалансованих збірних за складом.
Окремо варто стежити за Португалією, Німеччиною, Нідерландами та Уругваєм. Ці команди не завжди виглядають головними фаворитами, але мають достатньо якості, щоб пройти далеко в плей-оф.
З команд другого ешелону цікаві Марокко, Хорватія, Швейцарія, Японія, Колумбія та Сенегал. Марокко вже довело на ЧС-2022, що може конкурувати з європейськими грандами, Хорватія залишається турнірною командою, а Японія стабільно прогресує і вміє грати проти сильних суперників.
З економічної точки зору ЧС-2026 буде не тільки футбольним, а й інфраструктурним заходом. США, Канада та Мексика отримають потік туристів, готелі, авіакомпанії, ресторани, фан-зони, рекламний ринок і міські сервіси — додатковий попит на півтора місяця.
Головна інтрига турніру — чи зможе розширений формат зберегти якість футболу. З одного боку, з’явиться більше матчів з явними фаворитами. З іншого — у невеликих збірних буде більше шансів вийти на світову арену, а у вболівальників — більше несподіваних сюжетів.
Міністерство внутрішніх справ Грузії підготувало пакет поправок до міграційного законодавства, який передбачає посилення правил видачі тимчасових і постійних дозволів на проживання для іноземних студентів та подружжя громадян Грузії, повідомляють грузинські та міжнародні ЗМІ з посиланням на МВС країни.
Згідно з пропозиціями, навчальний дозвіл на проживання зможуть отримати лише повнолітні іноземці, зараховані до акредитованих навчальних закладів. Крім того, термін дії такого дозволу на проживання не зможе перевищувати орієнтовну тривалість навчальної програми.
МВС Грузії також пропонує обмежити можливість отримання постійного дозволу на проживання на підставі навчання. Для цього іноземний студент повинен буде безперервно прожити в Грузії 10 років саме на підставі навчального дозволу на проживання. При цьому час проживання в країні до досягнення повноліття не зараховуватиметься до цього терміну.
Окремі зміни стосуються подружжя громадян Грузії. Законопроект передбачає введення нового виду дозволу — посвідки на проживання для чоловіка або дружини громадянина Грузії. Перед його видачею спеціальна комісія перевірятиме фактичність шлюбу, щоб запобігти фіктивним шлюбам з метою легалізації перебування в країні.
У разі схвалення змін нові правила набудуть чинності вже з 1 липня 2026 року, а дозволи на проживання, вже видані до цієї дати, діятимуть до закінчення терміну їх дії.
Посилення правил відбувається на тлі більш широких змін у міграційній політиці Грузії. Раніше країна вже підвищила вимоги для отримання посвідки на проживання через інвестиції в нерухомість, зокрема збільшивши мінімальний поріг вартості об’єкта.
Для іноземців, які розглядають Грузію як країну для навчання, релокації або сімейного проживання, зміни означатимуть складнішу процедуру легалізації та менше можливостей для автоматичного переходу до постійного проживання.
Посилення правил відбувається на тлі більш широких змін у міграційній політиці Грузії. З 1 березня 2026 року країна також вводить нові вимоги для іноземців, які працюють за наймом, ведуть бізнес, самозайнятих осіб та віддалених працівників. Перехідний період передбачено до 1 січня 2027 року.
Для Грузії питання міграції стало особливо чутливим після 2022 року. За даними дослідження ISET Policy Institute на основі даних Geostat та прикордонної поліції, у 2015–2024 роках найбільший позитивний міграційний баланс серед іноземців у Грузії було зафіксовано щодо громадян Росії — 97,09 тис. осіб, України — 27,15 тис. , Азербайджану — 14,25 тис., Туреччини — 14,24 тис., Білорусі — 13,54 тис. та Індії — 13,32 тис.
У 2022–2024 роках структура міграції помітно змінилася. За даними того ж дослідження, головними групами іноземних іммігрантів та чистого міграційного приросту стали громадяни Росії, України та Білорусі. Їхня частка у загальній кількості іноземних іммігрантів зросла з 32% у 2012–2021 роках до 62% у 2022–2024 роках.
Окремо зміни стосуються українців. Раніше Грузія надавала громадянам України більш тривалий безвізовий термін перебування, проте у 2025 році його було скорочено до одного року.
Раніше Грузія вже підвищила вимоги для отримання посвідки на проживання через інвестиції в нерухомість, зокрема збільшивши мінімальний поріг вартості об’єкта.
Українська асоціація відновлюваної енергетики (УАВЕ) підтримує перегляд тарифів на передачу електроенергії для НЕК “Укренерго” та пропонує одночасно розпочати практичну реалізацію механізму захисту вразливих споживачів електроенергії і прискорити впровадження адресної монетизованої підтримки населення.
Про це йдеться в офіційному листі-зверненні асоціації до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунпослуг (НКРЕКП) та Міністерства енергетики України, оприлюдненому у Facebook.
“УАВЕ наголошує: дискусія не має зводитися лише до розміру тарифу. Необхідне комплексне рішення – фінансово обґрунтований тариф має поєднуватися з поступовим скороченням перехресного субсидіювання та запуском адресної монетизованої підтримки вразливих споживачів”, – наголосили в асоціації.
УАВЕ також вважає за необхідне опрацювати з Міністерством соціальної політики, “Укренерго”, операторами системи розподілу (ОСР) та іншими зацікавленими сторонами механізм обміну даними для запуску адресної монетизації субсидій.
В асоціації стверджують, що вказаний підхід дозволить підтримати фінансову стійкість енергетичного сектору, зберегти соціальний захист населення та зменшити викривлення на ринку електроенергії. Перехід до адресної підтримки також відповідає зобов’язанням України щодо лібералізації ринку перед ЄС, МВФ та іншими міжнародними партнерами.
Своєю чергою, як зазначено у зверненні асоціації до НКРЕКП та Міненерго, УАВЕ підтримує позицію “Укренерго” щодо тарифу на передачу електроенергії, оскільки фінансова стійкість оператора системи передачі (ОСП) є критичною для надійної роботи енергосистеми, виконання спеціальних обов’язків, стабільних розрахунків між учасниками ринку та відновлення енергетичної інфраструктури.
В асоціації послалися на дані “Укренерго”, згідно з якими у 2026 році прогнозний обсяг передачі е/е становитиме близько 89,6 млн МВт*год, що суттєво нижче показника, що врахований при встановленні чинного тарифу. При цьому витрати на покриття технологічних втрат у мережі збільшилися, конфігурація електричних мереж змінюється, обсяги імпорту е/е та її передачі на значні відстані зростають, що на фоні постійних руйнувань енергетичної інфраструктури потребує значних фінансових вливань.
“Тенденції накопичення заборгованості між учасниками ринку, погіршення платіжної дисципліни, скорочення можливостей для відновлення та розвитку мережевої інфраструктури, зниження інвестиційної привабливості енергетичного сектору за відсутності джерела покриття витрат ОСП будуть збільшуватися”, – наголосили в УАВЕ.
Водночас, як зазначили в асоціації, в умовах систематичних атак на енергетичну інфраструктуру розвиток розподіленої генерації, ВДЕ та систем накопичення енергії став одним із ключових елементів енергетичної безпеки, оскільки саме ці об’єкти забезпечують додаткову стійкість енергосистеми, підвищують її гнучкість та маневреність, зменшують ризики дефіциту.
“Тому забезпечення своєчасних і прогнозованих розрахунків з виробниками електроенергії з ВДЕ є не лише питанням виконання фінансових зобов’язань, а й важливим фактором подальшого розвитку енергетичної стійкості України”, – підсумували в УАВЕ.
Як повідомлялося, НКРЕКП пропонує встановити з 1 липня 2026 року тариф НЕК “Укренерго” на передачу е/е в розмірі 903,53 грн/МВт*год (без ПДВ), що на 21,62% вище чинного.
Зазначається, що оновлена тарифна складова на виконання спеціальних обов’язків “Укренерго” з оплати е/е з альтернативних джерел становить у структурі тарифу на передачу 367,56 грн/МВт*год.
Відповідно тариф на диспетчеризацію пропонується збільшити на 7,83% – 118,64 грн/МВт*год.
Аналітичний центр Experts Club оцінює ситуацію на ринку складської нерухомості України у 2026 році як фазу переходу від післяшокового відновлення до нового циклу зростання, у якому головним обмеженням стає не попит, а дефіцит якісних площ, високі витрати на будівництво та безпекові ризики.
Після різкого падіння у 2022 році, коли значна частина складської інфраструктури Київського регіону була пошкоджена або знищена, ринок поступово відновив активність у 2023-2025 роках. Найбільш помітне пожвавлення відбулося у Київському регіоні та на заході України, насамперед у Львівській області.
За підсумками 2025 року Київський складський ринок продемонстрував найвищу активність за останнє десятиліття. Валове поглинання складських площ сягнуло близько 217 тис. кв. м, що на 30% більше, ніж роком раніше. Обсяг нового введення становив близько 216 тис. кв. м, а загальна пропозиція фактично повернулася до довоєнного рівня – близько 1,57 млн кв. м.
Вакантність на Київському ринку залишилася дуже низькою – близько 3,5%. Це означає, що попри введення значного обсягу нових площ, ринок швидко їх поглинає. Для орендарів це створює проблему пошуку великих якісних лотів, особливо понад 5-10 тис. кв. м. Для девелоперів і власників об’єктів це, навпаки, формує умови для поступового зростання ставок та запуску нових проєктів.
У 2026 році Experts Club очікує більш збалансовану динаміку. Після рекордного 2025 року обсяг нового введення в Київському регіоні може знизитися приблизно до 90 тис. кв. м. Це означає, що приріст пропозиції буде значно меншим, ніж торік, тоді як попит з боку ключових груп орендарів зберігатиметься.
Основними драйверами попиту залишаються ритейл, e-commerce, 3PL-оператори, фармацевтичний сектор, дистриб’ютори, FMCG-компанії та бізнеси, які перебудовують логістику під воєнні умови. У структурі попиту зростає роль компаній, яким потрібні не просто “сухі склади”, а сучасні об’єкти класу А і В з енергоефективністю, автономністю, кращою безпекою, доковою інфраструктурою, можливістю температурного контролю та адаптацією під фармацевтичні чи харчові стандарти.
Орендні ставки залишаються стійкими. У Київському регіоні прайм-ставка у 2025 році була близько $5,3 за кв. м на місяць без ПДВ та операційних витрат, що відповідає довоєнному піковому рівню. У гривневому еквіваленті ставки для сухих складів зросли приблизно на 9% з початку року і перебували в діапазоні 200-250 грн за кв. м на місяць. У 2026 році ймовірним є подальше помірне підвищення ставок, особливо в сегменті якісних об’єктів з дефіцитними характеристиками.
Львівський регіон залишається другим ключовим центром розвитку складської нерухомості. Його переваги – відносна безпека, близькість до кордону з ЄС, роль західного логістичного хабу, попит з боку релокованого бізнесу, e-commerce, ритейлу та міжнародних операторів. Середні ставки у Львівській області для складів класу А і В у 2025 році становили приблизно $5-5,5 за кв. м на місяць, а за окремими оцінками – $6-6,5 у якісних об’єктах.
Разом із тим у Львівському регіоні вже помітне локальне зростання вакантності через введення нових черг складських комплексів. Це не означає перенасичення, але свідчить про поступовий перехід ринку до більш конкурентної фази. Найбільш перспективними залишаються напрямки до польського кордону, траси у бік Києва, а також зони майбутніх індустріальних парків.
Для центральних регіонів, зокрема Вінницької, Хмельницької та Тернопільської областей, попит формується насамперед аграрними компаніями, локальними виробниками, дистриб’юторами та бізнесом, який прагне розміщувати склади ближче до внутрішнього споживача. Ці регіони поступаються Києву та Львову за ліквідністю, але мають потенціал для розвитку складів класу В, агрологістики, виробничо-складських комплексів і регіональної дистрибуції.
Східні та прифронтові регіони залишаються найбільш ризиковими. Там попит здебільшого зберігається на тимчасові або нижчі за класом складські приміщення, але інвестиційна активність обмежена безпековими чинниками. Дніпро зберігає значення великого промислового і логістичного вузла, однак проєкти там оцінюються інвесторами з вищою премією за ризик.
Ключовою тенденцією 2026 року стає посилення попиту на спеціалізовані формати. Йдеться про мультитемпературні склади, фармацевтичні склади, food logistics, об’єкти для e-commerce, last-mile логістику поблизу великих міст, а також build-to-suit-проєкти під конкретного орендаря. У таких форматах дефіцит пропозиції є найбільш відчутним.
Окремий фактор – енергетична стійкість. Після атак на енергосистему орендарі дедалі частіше оцінюють склад не лише за локацією і ставкою, а й за наявністю генераторів, альтернативних джерел енергії, якісної інженерії, можливістю резервного живлення, пожежної безпеки та стабільної роботи в умовах перебоїв.
Інвестиційний інтерес до складської нерухомості відновлюється, але залишається вибірковим. Найбільш привабливими активами є готові або майже готові склади класу А у Київському та Львівському регіонах, а також проєкти з надійними орендарями і довгостроковими договорами. Для інвестора ключове питання – не лише дохідність, а й ліквідність активу, якість орендаря, безпека локації та вартість добудови.
Поточна ринкова дохідність якісних складських активів в Україні може залишатися вищою, ніж у більшості країн ЄС, через воєнну премію за ризик. Однак саме ця премія і є головним обмеженням для широкого приходу інституційного капіталу. Іноземні інвестори цікавляться сегментом, але переважно займають вичікувальну позицію або розглядають партнерства з локальними гравцями.
Для девелоперів 2026 рік буде складним через високу собівартість будівництва. Подорожчання матеріалів, енергії, логістики, страхування, фінансування та будівельних робіт обмежує запуск нових проєктів, особливо без попереднього контракту з орендарем. Тому частка спекулятивного будівництва залишатиметься обмеженою, а build-to-suit і phased development будуть більш популярними моделями.
Основні ризики ринку у 2026 році:
безпекові загрози та ризик пошкодження інфраструктури;
дефіцит якісних земельних ділянок біля ключових транспортних коридорів;
висока вартість будівництва і фінансування;
валютні ризики при гривневих орендних платежах;
нестача великих готових лотів;
обмежений доступ до довгострокового капіталу;
нестабільність енергопостачання;
обережність іноземних інвесторів.
Водночас фундаментальний попит на складську нерухомість залишається сильним. Український ринок досі структурно недозабезпечений якісними логістичними площами порівняно з країнами Центральної Європи. Війна прискорила зміну логістики: бізнесу потрібні більш гнучкі склади, ближчі до споживача, з кращою інженерією, автономністю та можливістю швидко змінювати ланцюги постачання.
За базовим сценарієм Experts Club, у 2026 році ринок складської нерухомості України зберігатиме помірне зростання орендних ставок, низьку вакантність у Київському регіоні, активність у Львівській області та поступове розширення якісної пропозиції у центральних регіонах. Найбільший попит буде на об’єкти класу А, мультитемпературні склади, фармацевтичну логістику, last-mile склади та build-to-suit-проєкти.
Оптимістичний сценарій передбачає активніше повернення іноземного капіталу, запуск нових індустріальних парків і прискорення будівництва на заході та в центрі України. Негативний сценарій пов’язаний із посиленням безпекових ризиків, новими пошкодженнями логістичної інфраструктури, зростанням вартості фінансування і зниженням інвестиційної активності.
Висновок Experts Club: складська нерухомість залишається одним із найстійкіших сегментів комерційної нерухомості України. У 2026 році цей ринок уже не виглядає як кризовий, але ще не є повністю нормалізованим. Його головна характеристика – дефіцит якісної пропозиції при збереженні реального попиту з боку ритейлу, логістики, e-commerce, фармацевтики та дистрибуції.
Для девелоперів це означає можливість запускати нові проєкти за умови чіткої роботи з орендарями. Для інвесторів – шанс увійти в сегмент із вищою дохідністю, але з підвищеним ризиком. Для орендарів – необхідність планувати складські потреби заздалегідь, оскільки знайти якісний великий склад “тут і зараз” в Україні стає дедалі складніше.
