Більшість опитаних українських біженців і внутрішньо переміщених осіб (65% і 72% відповідно) все ще висловлюють бажання одного дня повернутися додому, проте їхня частка знизилася.
Про це свідчить дослідження Агентства ООН у справах біженців (УВКБ ООН) “Життя в очікуванні: Наміри та перспективи біженців, біженців-репатріантів і ВПО з України”, підсумки якого опубліковано на сайті.
Згідно з даними ООН, частка біженців, які планують або сподіваються повернутися в Україну в майбутньому, зменшилася порівняно з минулим роком (з 77 до 65%), натомість зросла частка тих, хто не визначився щодо повернення (з 18 до 24%), а також тих, хто не має надії повернутися (з 5 до 11%). Аналогічна тенденція спостерігається і серед внутрішньо переміщених осіб.
Як зазначається в повідомленні за підсумками дослідження, опитані переселенці переважно називали небезпеку в Україні основним фактором, що гальмує їхнє повернення. Іншими проблемами були відсутність економічних можливостей і житла. Значна частина опитаних українських біженців (близько 59%) вказали, що вони можуть бути змушені повернутися додому, якщо й надалі стикатимуться з проблемами в країнах перебування, здебільшого пов’язаними з можливостями роботи та юридичним статусом.
Зазначається також, що зараз дедалі більше біженців здійснюють короткотермінові візити в Україну – майже 50% порівняно з 39% торік, здебільшого для відвідання членів сім’ї, але також для перевірки своєї власності.
В ООН вважають, що такі візити врешті-решт можуть сприяти повністю обґрунтованим рішенням про довгострокове повернення, коли цьому сприятимуть умови.
В ООН нагадують, що наразі майже 6,5 мільйона біженців з України шукають притулку в усьому світі та майже 3,7 мільйона осіб залишаються вимушено переміщеними всередині країни.
Звіт УВКБ ООН ґрунтується на інтерв’ю, проведених у січні-лютому 2024 року з майже 4 000 домогосподарств біженців у Європі, 4 800 домогосподарств внутрішньо переміщених осіб в Україні та близько 1 100 домогосподарств біженців, що повертаються до України (загальна вибірка складає понад 9 900 домогосподарств).
Німеччина продовжила тимчасовий захист біженців з України до 4 березня 2025 року, при цьому дозволи на проживання буде продовжено автоматично, повідомляє прес-служба Міністерства внутрішніх справ Німеччини.
“Посвідки на проживання біженців з України, які втекли від російської агресії та отримали захист у Німеччині, діятимуть до 4 березня 2025 року. Федеральне міністерство внутрішніх справ передбачило це у своїй постанові. Сьогодні Федеральна рада затвердила цю постанову”, – йдеться в прес-релізі на сайті міністерства в п’ятницю.
Як повідомляється, українським біженцям “не потрібно подавати заяву на продовження свого статусу проживання, не потрібно жодних пов’язаних із цим зустрічей з імміграційною владою. Підставою для подальшого продовження тимчасового захисту є рішення країн-членів ЄС наприкінці вересня 2023 року”.
“Усі, хто був змушений тікати від війни, залишаться в безпеці з нами і матимуть доступ до освіти та ринку праці. Ми продовжили термін статусу захисту біженців України. Дозволи на проживання автоматично діють до 4 березня 2025 року, без необхідності біженцям з України знову відвідувати імміграційну службу”, – заявила Федеральний міністр внутрішніх справ Ненсі Фезер.
Вона додала, що влада Німеччини продовжить захищати життя багатьох українців і тісно підтримувати Україну.
За даними німецької сторони, наразі в Німеччині проживає близько 1,1 млн осіб, які в’їхали в країну з 24 лютого 2022 року у зв’язку з російською агресією проти України. З них близько 350 тис. – діти та молодь до 18 років. Близько двох третин дорослих біженців – жінки.
Японія з квітня 2024 року запускає нову програму підтримки українських біженців, спрямовану на адаптацію українців у Японії, зокрема шляхом вивчення мови та культури країни, повідомляє The Japan Times.
“Агентство імміграційних служб заявило 20 жовтня, що у квітні воно запустить програму, покликану допомогти іноземним громадянам, які залишають зони конфлікту, пристосуватися до життя в Японії… Програму розробили здебільшого для допомоги українським евакуйованим, що мешкають у Японії, кількість яких перевищує 2500 осіб”, – ідеться в повідомленні The Japan Times.
Програма спрямована на сприяння адаптації українців у Японії. Зокрема, в її рамках можна долучитися до курсів, тривалістю шість місяців або один рік з вивчення японської мови, а також ознайомитися із законами та звичаями країни.
Також японське Агентство імміграційних служб продовжить надавати грошові виплати з метою покриття витрат на проживання біженців з України. Однак це стосується лише тих, хто не має спонсорів.
Крім того, з 1 грудня 2023 року в Японії почне діяти рішення уряду, згідно з яким іноземці, які знайшли притулок від війни в країні, отримають дозвіл на довгострокове перебування в Японії з можливістю працевлаштування.
Європейський Союз затвердив рішення про продовження тимчасового захисту для біженців з України до 4 березня 2025 року, повідомили в Єврокомісії.
“27 вересня 2023 року міністри досягли політичної угоди про продовження тимчасового захисту для громадян України до 4 березня 2025 року. Рішення було ухвалено 19 жовтня 2023 року”, – йдеться в повідомленні Єврокомісії на офіційному сайті в четвер.
Євросоюз 4 березня 2022 року активував директиву про тимчасовий захист. Це такий механізм ЄС, який задіюють за виняткових обставин масового припливу для забезпечення колективного захисту переміщених осіб і зменшення тиску на національні системи надання притулку країн ЄС.
За даними ЄК, загалом 4,1 млн біженців з України зареєстровані для отримання тимчасового захисту або аналогічних схем у ЄС.
Громадяни України, які виїхали до країн ЄС після повномасштабного вторгнення РФ, оцінюють державні онлайн-послуги в Україні набагато краще (71%), ніж у країнах ЄС (16%).
Як зазначається в результатах “Всеєвропейського дослідження українців у Європі”, проведеного соціологічною групою “Рейтинг” 4-11 липня, також в Україні значно виграють фінансові та банківські послуги (70% проти 14% у ЄС). Сферу медицини українці також оцінили краще в Україні, ніж у Європі: як доступність медичних послуг (71% проти 21%), так і їхню якість (60% проти 25%).
Дошкільну та шкільну освіту опитані оцінили краще в Україні (42%), ніж у ЄС (35%), вищу – навпаки: дещо краще в ЄС (43%), ніж в Україні (32%). Українські студенти європейських вишів згодні більше за інших з тим, що вища освіта краща в ЄС.
Абсолютна більшість опитаних українців погодилися, що громадський транспорт у ЄС значно кращий (77%), ніж в Україні (14%). Аналогічна думка і щодо європейських доріг, які вважають кращими там (85%), ніж в Україні (5%). А от житло в Україні респонденти вважають доступнішим (57%), ніж у ЄС (22%).
На думку українців, в Україні набагато краща індустрія краси, ніж у ЄС (85% проти 5%), а також кафе і ресторани (60% проти 16%), поштові сервіси та сервіси доставки (54% проти 25%), онлайн-шопінг (51% проти 22%), а ось щодо торговельних мереж і магазинів думки розділилися: 42% вважають їх кращими в Україні, 36% – у ЄС.
Україна дуже програє європейським країнам у рівні корупції, проте щодо бюрократії та ставок оподаткування, вдома, на думку більшості, більш сприятливий клімат, ніж у ЄС. 84% опитаних вважають, що в Україні рівень корупції вищий, ніж у ЄС (3%), водночас рівень бюрократії вищий у ЄС, ніж в Україні (50% проти 25%). Також, на думку опитаних, рівень оподаткування в Європі вищий (59%), ніж в Україні (16%). Однак за рівнем економічної свободи Україна (25%) поступається Європі (52%), як і за рівнем доходів (3% проти 87%).
87% опитаних оцінили загалом можливості в ЄС вище, ніж в Україні, особливо в доходах (87% проти 3%), соціальній захищеності (75% проти 15%), захисті прав і свобод громадян (67% проти 19%), можливості комфортно жити (60% проти 26%), знайти роботу (54% проти 30%). Досягти успіху, на думку опитаних, можна як у ЄС (40%), так і в Україні (41%), але вести свій бізнес все ж таки дещо краще в Україні (45%), аніж у ЄС (34%).
4% українців давали хабар посадовій особі в країні перебування (найчастіше в південній Європі), стільки ж відмовилися відповідати.
У рамках дослідження було анонімно опитано 2116 українців віком від 18 років, які знайшли тимчасовий притулок у 31 країні Європи після 24 лютого 2022 року методом CAWI (Computer Assisted Web Interviewing). Результати зважені з використанням актуальних даних UNHC (United Nations High Commissioner for Refugees). Помилка репрезентативності дослідження з довірчою ймовірністю 0,95: не більше 3,2%.
Ситуація з українськими біженцями не покращується, необхідна активніша державна політика, заявляє Центр економічної стратегії (ЦЕС) у звіті “Біженці з України: наміри повернутися, вплив на українську економіку та рекомендації щодо державної політики”.
“За кордоном за різними сценаріями можуть залишитися від 1,3 млн до 3,3 млн українців. Це на 0,4-0,6 млн осіб більше, ніж у розрахунках на грудень 2022 року”, – зазначається в документі.
За оцінками ЦЕС, у результаті українська економіка може щорічно втрачати від 2,7% до 6,9% ВВП.
Як зазначили дослідники, кількість українців, які виїхали за кордон, становить 5,6-6,7 млн осіб, що на 0,3-0,5 млн, або 5% більше, ніж на кінець 2022 року.
“Це стало наслідком ударів по енергосистемі України взимку 2022-23 років, посилення ракетних атак у травні на міста України, а також підрив Каховської ГЕС на початку червня 2023 року”, – йдеться в дослідженні.
Уточнюється, що 63% біженців, згідно з дослідженням Info Sapiens на замовлення ЦЕС, планують повернутися в Україну, але ця частка падає.
“Ми не впевнені, що всі вони дійсно повернуться. Перш за все, чим довше триватиме війна, тим більше українців адаптуються до життя за кордоном. Крім цього, деякі українці (6,8%) вважають, що перспективи для їхніх дітей кращі за кордоном”, – йдеться в документі.
Згідно з ним, люди з вищим доходом до війни більш схильні до повернення, тоді як менш схильні повертатися люди з вищим доходом зараз. Крім того, студенти є однією з найбільших груп, які хотіли б залишитися за кордоном.
Зазначається, що більшість біженців – це жінки (найбільша частка жінок віком 35-49 років – 18%) і діти. Порівняно з показниками 2022 року незначно зменшилася частка дітей – з 52% до 51%, дівчаток і хлопчиків серед них приблизно порівну.
Серед дорослих трохи збільшилася частка чоловіків – з 17% у листопаді 2022 року до 22% у травні 2023 року, зокрема серед людей зі статусом тимчасового захисту в ЄС – з 27% до 29%.
Уточнюється, що змінився також розподіл українських біженців за країнами перебування: з 42% до 29% скоротилася частка Польщі, тоді частка Німеччини зросла з 18% до 26%.
Зазначається, що значна частина українських біженців втратила більшу частину своїх доходів після початку повномасштабного вторгнення, але станом на травень 2023 року економічне становище українських біженців за кордоном покращилось: з 40% до 35% скоротилась частка тих, кому доводиться заощаджувати на харчуванні чи вистачає лише на їжу.
За допомогою кластерного аналізу в ЦЕС чотири групи біженців. Перша група (25% усіх біженців) – це класичні біженці: переважно жінки середнього віку з дітьми, які виїхали до Польщі. Вони не дуже адаптовані до життя за кордоном, оскільки 41% українців із цієї групи ніколи раніше не були за кордоном. До того ж вони переважно мешкали в населених пунктах, що перебували поза зоною бойових дій, але зазнавали ракетних обстрілів (центральна та західна Україна, а також Одеська область). Відповідно основною причиною виїзду за кордон були побоювання за власну безпеку.
Друга група (29% усіх біженців) – це квазітрудові мігранти, які виїхали за кордон не тільки через війну, а й для роботи. Вони найбільш адаптовані до життя за кордоном, оскільки 25% людей цієї групи вже мали досвід роботи за кордоном. Також для цієї групи зовнішні чинники – як бойові дії, так і політика української держави – найменше впливатимуть на їхні рішення щодо повернення в Україну.
Третя група (29% усіх біженців) – це професіонали, особи, які переважно працюють за фахом і менше готові працювати не за ним. Також до війни вони часто мали власний бізнес. Ця група більш лояльна до України і частіше, ніж інші, планує повернутися в Україну.
Четверта група (16% усіх біженців) – це люди із зони бойових дій, українці, які найбільше постраждали від війни. Люди з цього сегмента найбільш готові робити кроки з адаптації за кордоном. Водночас вони також висловлюють найбільшу готовність до повернення в інший регіон України, якщо повернутися в їхній рідний буде неможливо. Їхнє рішення про повернення залежатиме від створених умов для цього.
