Уряд Норвегії посилює правила щодо біженців з України: чоловіки віком від 18 до 60 років, за деякими винятками, більше не отримуватимуть тимчасового захисту в країні; ця зміна набуде чинності найближчим часом, повідомляє портал Relocation.
“З осені 2025 року до Норвегії прибуло занадто багато людей, особливо молодих чоловіків. Норвегія вже прийняла найбільшу кількість українців у Скандинавії, і норвезькі муніципалітети повідомляють про навантаження на систему надання послуг та нестачу житла. Тому ми посилюємо обмеження», — зазначила міністр юстиції та з питань надзвичайних ситуацій Астрі Гансен. «Ми також вважаємо важливим, щоб якомога більше людей залишилися в Україні, щоб долучитися до оборонної боротьби та підтримувати функціонування українського суспільства», — додала вона.
Зміна в нормативних актах означатиме, що чоловіки віком від 18 до 60 років більше не підпадатимуть під дію механізму тимчасового колективного захисту, за яким надається тимчасовий дозвіл на проживання на основі групової оцінки. Ті, хто подає заявку на надання притулку, отримають розгляд своєї заявки в звичайному порядку.
Уряд країни передбачає деякі винятки з цього посилення вимог.
“По-перше, вони стосуватимуться лише нових заявників і не впливатимуть на тих, хто вже має тимчасовий колективний захист у Норвегії. Посилення вимог також не стосуватиметься неповнолітніх або чоловіків старше 60 років, чоловіків, які мають документальне підтвердження звільнення від військової служби або явно не здатні її виконувати, або осіб, які евакуюються за програмою medevac. Виняток також робиться для чоловіків, які самостійно піклуються про дітей, що їх супроводжують, або дітей у Норвегії. Це стосується лише батька дитини або іншого близького члена сім’ї», — зазначено в заяві уряду.
У Румунії соціальна підтримка для українських біженців, які перебувають під тимчасовим захистом, надається, зокрема, через систему minimum inclusion income, при цьому при розрахунку права на таку допомогу враховується загальний дохід заявника, включаючи українську державну пенсію. Про це йдеться у роз’ясненнях порталу Dopomoha.ro.
Згідно з опублікованою інформацією, українці під тимчасовим захистом у Румунії можуть претендувати на різні соціальні виплати в рамках закону №196/2016 про мінімальний інклюзивний дохід, а також інших програм підтримки. У матеріалах платформи зазначається, що допомога залежить від індивідуальних обставин та правового статусу заявника.
Як випливає з публікацій на цю тему, при переході до такої моделі підтримки влада оцінює сукупний дохід домогосподарства, і українська пенсія включається в цей розрахунок як дохід. Це означає, що розмір румунської соціальної виплати може зменшуватися з урахуванням пенсії, яку вже отримують з України.
Паралельно для українців у Румунії продовжують діяти й інші форми допомоги, включаючи дитячі виплати, підтримку матерів новонароджених, допомогу по безробіттю та доступ до соціальних послуг для людей з інвалідністю. Розмір і вид підтримки залежать від конкретної категорії заявника та поданих документів.
Таким чином, ключова зміна для частини українських біженців у Румунії полягає в тому, що пенсія з України розглядається як частина загального доходу і впливає на розмір адресної соціальної допомоги, яку можна отримати в румунській системі. За даними Eurostat, на кінець січня 2026 року в Румунії перебували понад 193 тис. осіб під тимчасовим захистом, які виїхали з України.
Як повідомляє Сербський Економіст, Чорногорія продовжила режим тимчасового захисту для осіб з України до 4 березня 2027 року, випливає з рішення, опублікованого в «Službeni list Crne Gore» №27/26.
Міністерство внутрішніх справ Чорногорії закликало громадян України, у яких посвідка іноземця зі статусом тимчасового захисту діє до 4 березня 2026 року, звернутися до територіального підрозділу МВС за місцем проживання для обміну документа та продовження статусу. Для тих, хто подає заяву вперше після набрання рішенням чинності, тимчасовий захист також буде надаватися до 4 березня 2027 року.
За даними МВС Чорногорії, з початку застосування рішення про тимчасовий захист (з 14 березня 2022 року) по 2 березня 2026 року подано 15 820 заяв, з яких 14 893 схвалено.
Тимчасовий захист у Чорногорії дає право на законне перебування та доступ до базових прав, включаючи працевлаштування, медичну допомогу та освіту, відповідно до національного законодавства. Рішення прийнято з урахуванням продовження тимчасового захисту для осіб з України на рівні ЄС до 4 березня 2027 року.
https://t.me/relocationrs/2383
Середній рівень працевлаштування українських біженців віком 20-64 років у країнах Європи на середину 2025 року складав 57%, включаючи самозайнятість та неформальну роботу, що на 22 відсоткових пункти (в.п.) нижче за порівнянний показник для громадян країни перебування, йдеться у опитуванні УВКБ ООН щодо інтеграції українських біженців на ринок праці.
“Результати значно різняться: країни, що межують з Україною, як правило, фіксують найвищі рівні зайнятості, тоді як країни Західної Європи та Північної Європи демонструють значно нижчі рівні, навіть з урахуванням відмінностей у профілях біженців”, – зазначається у документі, який складений на основі даних 6817 респондентів.
Згідно із публікацією, 3% тих, кому 20-64 роки (або 5% від тих, хто працює), є самозайнятими або підприємцями.
Зазначається, що володіння місцевою мовою є одним із найсильніших предикторів зайнятості, а довший термін перебування в країні перебування також пов’язаний з покращеним виходом на ринок праці.
Згідно з даними, лідирують за рівнем працевлаштування Естонія та Угорщина – відповідно 72% та 71%, за якими слідують Велика Британія (69%), Польща (68%), Болгарія (67%), Чехія (66%), Нідерланди (64%).
Близький до середнього показник демонструють Іспанія (61%), Італія (58%), Литва (57%), Франція (53%), Румунія (50%), Молдова, Ірландія та Бельгія (по 46%).
Суттєво нижчі показники працевлаштування українських біженців, згідно опитування, у Швеції (43%), Фінляндії (40%), Данії та Німеччині (по 39%), Норвегії (37%) та Швейцарії (29%).
“Однак проблема неповної зайнятості залишається поширеною. Майже 60% працюючих біженців повідомляють, що працюють нижче свого рівня кваліфікації, і вони майже вдвічі частіше, ніж громадяни країни, займають низькокваліфіковані роботи”, – констатується у документі УВКБ ООН.
Згідно з ним, серед біженців з вищою освітою понад третина працює на низькокваліфікованих професіях порівняно з 7% громадян країни перебування. На думку дослідників, ця невідповідність між навичками, ймовірно, є основною причиною 40% медіанної різниці в заробітній платні між біженцями та приймаючими країнами.
Зазначається також, що на відміну від рівня зайнятості, неповна зайнятість суттєво не покращується з часом, якщо врахувати мову, галузеву безперервність, освіту та перешкоди на ринку праці, що свідчить про наявність структурних бар’єрів, які потребують цілеспрямованого втручання.
На думку УВКБ ООН, зменшення розривів у зайнятості та продуктивності праці призведе до суттєвих макроекономічних вигод: за досягнення середніх показників по країні це може збільшити річне зростання ВВП до 0,7 процентного пункту в деяких країнах, особливо там, де чисельність біженців велика, а розрив у продуктивності значний.
Серед інших спостережень дослідження – дорослі віком 50–64 років мають приблизно на 10 в.п. нижчу ймовірність працевлаштування порівняно з тими, хто молодше. Чоловіки на 7 в.п. частіше працевлаштовуються, ніж жінки. Наявність професійно-технічного диплома збільшує ймовірність працевлаштування приблизно на 5 в.п. порівняно з тими, хто має лише середню освіту. Але більш вищі ступені забезпечують лише обмежені додаткові переваги — близько 10 в.п. загалом — з незначною різницею між ступенями бакалавра та магістра.
Проживання з маленькими дітьми віком до 6 років знижує ймовірність працевлаштування на 11 в.п., що узгоджується з іншими дослідженнями, які визначають обмеження у догляді за дітьми як важливу перешкоду.
В той же час проживання на самоті збільшує ймовірність працевлаштування на 8 в.п.
Несподівано, проживання з людьми похилого віку (65+) пов’язане зі збільшенням ймовірності працевлаштування на 6 в.п., що свідчить про те, що більшість людей похилого віку можуть не потребувати інтенсивного догляду з боку членів домогосподарства, а радше надавати підтримку з виконанням домашніх обов’язків.
Щодо мови, то респонденти, які повідомляють про хоча б певне знання місцевої мови, мають на 13 в.п. більше шансів бути працевлаштованими, ніж ті, хто не знає її взагалі або має лише мінімальні знання. Примітно, що більш високий рівень володіння мовою, здається, не дає додаткових переваг, а це означає, що типи вакансій, доступні для українських біженців (переважно низькокваліфікованих), можуть не вимагати високого рівня мовних знань
Зрештою, зазначається у досліджені, існує чіткий зв’язок між ймовірністю працевлаштування та часом, що минув з моменту прибуття. Хоча суттєвої різниці між прибуттям протягом останніх шести місяців та протягом одного року не спостерігається, ймовірність працевлаштування зростає на 10 в.п. відносно базового рівня для тих, хто прибув 1–2 роки тому, на 14 в.п. протягом 2–3 років тому та на 20 в.п. для тих, хто прибув понад три роки тому.
Згідно з оновленими даними УВКБ ООН, кількість українських біженців у Європі станом на 16 січня 2026 року оцінювалась в 5,349 млн (на 11 грудня – 5,311 млн), а загалом у світі – у 5,898 млн (5,860 млн).
У самій Україні, за останніми даними ООН на кінець 2025 року, 3,7 млн внутрішньо переміщених осіб (ВПО) порівняно із 3,340 млн на липень та 3,76 млн на квітень.
Управління верховного комісара з прав біженців ООН (УВКБ ООН, UNCHR) визначило фінансові потреби на допомогу українським біженцям у 2026 році в $614 млн, що на 23,6% менше порівняно з планом на 2025 рік ($803,6 млн), йдеться в публікації управління на його сайті.
«У 2025 році посилення бойових дій, включаючи посилення повітряних атак і ударів по критично важливій інфраструктурі, призвело до значних жертв серед цивільного населення і нових переміщень – тенденцій, які будуть продовжувати формувати потреби як всередині, так і за межами України в 2026 році», – констатує УВКБ ООН і підкреслює гостроту проблеми і через чотири роки після початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну.
Водночас, згідно з публікацією, минулого року рівень фінансування плану допомоги українським біженцям впав до 43,7% або $351,1 млн порівняно з 64% або $635,7 млн у 2024 році. Це істотно менше, ніж 84% або $924 млн у 2023 році і 91,7% або $1,1 млрд у перший рік російської повномасштабної агресії.
З посиланням на звіт місії ООН з моніторингу прав людини за грудень 2025 року зазначається, що минулий рік був найсмертоноснішим для цивільного населення в Україні з 2022 року: 2514 цивільних осіб загинули і 12 142 отримали поранення в результаті насильства, пов’язаного з війною – це на 31% більше, ніж у 2024 році. На кінець 2025 року в світі було зареєстровано 5,86 млн біженців з України, з яких близько 5,3 млн в Європі. Ще 3,7 млн осіб залишалися внутрішньо переміщеними особами в Україні, причому 73% з них перебувають у статусі переміщених осіб більше двох років.
«Згідно з Планом гуманітарних потреб і реагування (HNRP) на 2026 рік, в Україні понад 10,8 млн осіб потребуватимуть гуманітарної допомоги та захисту в 2026 році, причому багато людей були неодноразово переміщені, а їхня вразливість посилюється через продовження війни», – йдеться в документі.
За оцінками, до вересня 2025 року понад 1,4 млн біженців з України повернулися до своїх місць проживання і залишалися в Україні не менше трьох місяців, включаючи понад 0,3 млн, які повернулися не в район свого колишнього будинку.
«Зміни на лінії фронту продовжують викликати нові переміщення: з червня по грудень 2025 року за підтримки уряду або гуманітарних організацій з прифронтових районів було евакуйовано понад 150 тис. осіб, а ще більше людей втекли самостійно», – йдеться в публікації.
У ній зазначається, що, за оцінками, 2,5 млн переміщених сімей в Україні досі не мають доступу до належного житла. Водночас широкомасштабні російські удари по енергетичній інфраструктурі взимку 2025/26 років залишили мільйони людей без надійного опалення, води та електроенергії в умовах мінусових температур.
«У країнах, що приймають біженців, деякі біженці продовжують стикатися з перешкодами в доступі до житла, гідної роботи, охорони здоров’я, освіти та соціального захисту, в той час як вразливість продовжує поглиблюватися з часом, оскільки повномасштабна війна триває», – додає УВКБ ООН.
Згідно з документом, план на 2026 рік ставить за мету допомогти 2,1 млн осіб в Україні та 482 тис. українських біженців в інших країнах. Відповідно, фінансові потреби для допомоги всередині України визначені в розмірі $470 млн, за її межами – в $144 млн, з яких $64 млн в Молдові, $21,8 млн в Румунії, $18,4 млн в Польщі.
УВКБ ООН уточнило, що з цих 2,1 млн українців всередині країни воно хоче надати 955 тис. послуги захисту, 652 тис. – грошову допомогу, 325 тис. – матеріали для ремонту житла або підтримку з поселенням, а ще 178 тис. – предмети першої необхідності.
Згідно з публікацією, у 2024 році безпосередньо в Україні план допомоги УВКБ ООН був профінансований на 44% або на $243 млн у порівнянні з 57% або $338,5 млн у 2024 році. Це призвело до скорочення кількості наданих послуг до 1,14 млн станом на листопад 2025 року проти 1,6 млн за аналогічний період 2024 року.
В рамках зимової допомоги 2025-2026 років, станом на 5 грудня, грошову підтримку отримали 176 тис. осіб, що на 32% менше в порівнянні з 2024-2025 роками, коли підтримку отримали 258,3 тис. осіб.
Відзначається, що УВКБ ООН працює в Україні з 12 партнерами, з яких 11 є місцевими, і з 39 партнерами в 11 інших країнах, серед яких 33 місцеві.
Учасники панелі «Challenges of the Ukrainian Labor Market. Mobilizing Human Capital for Sustainable Reconstruction» в межах форуму з відбудови України у Бухаресті дійшли висновку, що для сталого економічного відновлення країні необхідна двоколійна політика: створення умов для повернення тих, хто цього прагне, та одночасна підтримка активної діаспори як ресурсу для інвестицій і передачі досвіду.
Панель модерував заступник директора Центру східноєвропейських досліджень Варшавського університету (SEW UW) Адам Ебергарт. До дискусії долучилися виконавча директорка «Ялтинської європейської стратегії» (YES) Світлана Ковальчук, директор офісу аналізу геополітичних ризиків банку BGK (Польща) Богдан Завадевич, президент Благодійного фонду «Ресурси та громадські ініціативи» у Чернівецькій області Олена Танасійчук, представниця української діаспори у Великій Британії в Ealing Community & Voluntary Service (ECVS) Аня Абдулах та керівник офісу Японського агентства міжнародного співробітництва (JICA) в Україні Осаму Хатторі.
За даними опитувань, на які посилалися учасники, більшість українських біженців розглядають повернення лише за умови наявності надійних гарантій безпеки та стабільної економічної ситуації. Водночас статистика свідчить, що після двох-трьох років перебування за кордоном ймовірність повернення різко зменшується через глибшу інтеграцію людей у країни перебування – зокрема завдяки працевлаштуванню, освіті дітей та доступу до соціальних послуг. «Чим довше люди залишаються за кордоном, тим більше їхні життєві центри зміщуються – і тим складніше їх переконати починати все з нуля вдома», – зазначив Ебергарт.
Окремо експерти звернули увагу, що потенційне відкриття кордонів може спричинити нову хвилю виїзду, зокрема серед чоловіків призовного віку, які нині обмежені у виїзді через мобілізаційні правила. На цьому тлі учасники наголосили на необхідності політики, яка, з одного боку, створюватиме передумови для повернення – через безпеку, робочі місця, житло й доступ до послуг, а з іншого – підтримуватиме сильну й організовану діаспору.
За підсумками обговорення було підкреслено, що українська діаспора може залишатися важливим ресурсом для розвитку країни навіть без фізичного повернення – через інвестиції, професійні мережі, освітні та експертні проєкти. «Питання не лише в тому, скільки людей повернеться, а й у тому, скільки з них, де б вони не жили, залишатимуться суб’єктами українського розвитку», – резюмувала Ковальчук. Учасники погодилися, що скоординована політика щодо людського капіталу має стати одним із ключових елементів стратегії повоєнної відбудови України.
Форум «Rebuilding Ukraine: Security, Opportunities, Investments» проходить 11–12 грудня в Бухаресті під егідою МЗС Румунії та МЗС України і організований New Strategy Center. За даними організаторів, протягом двох днів заплановано понад 30 панельних дискусій і паралельних сесій за участю представників урядів, міжнародних організацій, приватного сектору, фінансових інституцій та експертів з Європи, Північної Америки й Азії. Тематика панелей охоплює питання безпеки й оборони, інфраструктури, фінансування та інвестицій, «зеленої» енергетики, цифровізації, людського капіталу та транскордонної співпраці.
