Індустріальний парк “МаʼРижани” (Житомирська обл.) планує подвоїти потужності з переробки промислових конопель, повідомив заступник голови комітету Верховної Ради з питань економічного розвитку Дмитро Кисилевський в Facebook.
Він зазначив, що станом на початок серпня 2025 року завод може переробляти 10 тис. тонн конопель на рік. Збільшення площ під посіви до 4 тис. га дозволить вийти на рівень 20 тис. тонн переробки сировини щороку. В сезоні-2025 у радіусі 20 км навколо парку розташовано понад 1600 га промислових посівів.
“Зараз індустріальний парк “МаʼРижани” активно переконує фермерів Житомирщини перейти від нестабільних та політизованих поставок зернових у Євросоюз на довгострокові контракти з українським замовником по новій перспективній і традиційній для України культурі. Ну, а на конопляне волокно попит на світовому ринку зростає – це краща фінансова гарантія для господарств, які стануть партнерами індустріального парку”, – розповів Кисилевський.
Народний депутат висловив упевненість, що індустріальний парк має достатньо вільної площі для розміщення наступних етапів поглибленої переробки промислових конопель.
В індустріальному парку “Ма’Рижани” в травні 2025 року почало роботу найбільше в Україні підприємство з первинної переробки промислових конопель. Компанія “Ма’Рижани Хемп Компані” відновила старий льонозавод і збудувала сучасне виробництво потужністю 14 тис. тонн на рік довгого волокна для потреб текстильної промисловості. Очікується, що супутні продукти переробки – коротке волокно та костриця знайдуть своє застосування у нетканих матеріалах (тепло- та шумоізоляція), папері, будівельних блоках, ДСП та біопластику.
Як повідомлялося, ІП “МаʼРижани” займає близько 30 га – це територія колишнього заводу з переробки льону. Він стане першим у Європі парком із первинної переробки луб’яних культур. Внесений до Реєстру ІП у серпні 2024 року. Планується створити понад 700 робочих місць.
ПрАТ “Львівський обласний виробничий рибний комбінат” відкрив у Львівській області інноваційний завод із переробки рибної продукції, повідомила пресслужба Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм.
Згідно з повідомленням, потужності заводу площею 6800 кв. м дають можливість переробляти до 25 тонн сировини та щодня випускати 12,5 тонни готової продукції. Для виробництва використовується як риба власного вирощування, так й імпортована сировина.
Будівля заводу має три рівні: два виробничі поверхи та технічний третій, де розташовано інженерні системи. Простір поділено на чотири основні зони: рампи для завантаження сировини та відвантаження готової продукції, “мокрі” приміщення для обробки сирої, солоної та копченої риби, “сухі” приміщення для виготовлення пресервів і напівфабрикатів, санітарно-побутові приміщення для персоналу.
На заводі впроваджено міжнародні системи управління якістю та безпечністю харчових продуктів (ISO 9001, ISO 14001, ISO 22000), що дасть підприємству змогу не лише забезпечувати внутрішній ринок, а й вийти на експорт.
Після досягнення повної виробничої потужності буде створено 283 нових робочих місця. Наразі підприємство вже забезпечує роботою 82 людини. Торік воно виробило 1 382 тонни продукції та сплатило до бюджету 6,4 млн грн податків.
У планах – розширення експортної лінійки, впровадження біотехнологій для утилізації відходів, створення супутнього виробництва кормів та вихід на нові міжнародні ринки.
“Маємо честь відкрити найбільший у Східній Європі завод із переробки риби. Це не просто виробничий об’єкт — це стратегічний крок у розвитку національної аквакультури. Ми не лише інвестуємо в переробку, а й змінюємо підхід: від вирощування до того, як донести до споживача якісну, безпечну й смачну кінцеву продукцію. Завдяки сучасним технологіям ми вдосконалюємо рецептуру та прагнемо змінити культуру споживання рибної продукції в нашій країні”, — зазначив заступник міністра економіки, довкілля та сільського господарства Тарас Висоцький.
За його словами, міністерство й надалі працюватиме над впровадженням культури споживання українцями риби вітчизняного виробництва. Зокрема, продовжується закупівля риби на аукціонах на платформі “Prozorro.Продажі” для військовослужбовців ЗСУ, закладів пенітенціарної системи, правоохоронних органів тощо.
Переробка альтернативних олійних в новому сезоні може зрости у разі підписання законопроєкту, що містить “соєво-ріпакові правки”, проте несуттєво, переробка ріпаку становитеми 500-550 тис. тонн, сої – 2,7 млн тонн, соняшнику – 13,6-13,8 млн тонн, повідомило інформаційно-аналітичне агентство “АПК-Інформ”.
“Дійсно, дія експортного мита для сої та ріпаку може зробити внутрішні ціни на олійні більш привабливими для переробних підприємств, проте є ряд чинників, що можуть обмежити обсяги переробки, зокрема очікуваний нижчий урожай альтернативних олійних і більший – по соняшнику, а також наявні складнощі з реалізацією продуктів переробки”, – пояснили аналітики.
За інформацією експертів, потенціал урожаю ріпаку в Україні зменшується в міру просування збиральної кампанії, оскільки демонструє значно нижчі показники урожайності, ніж очікувалося. Наразі валовий збір даної культури “АПК-Інформ” оцінює на рівні близько 3 млн тонн (- 18% до 2024/25 МР).
При цьому конкуренція в цьому секторі між експортерами та переробниками залишиться високою навіть за умови дії експортного мита, оскільки ряд компаній вже має зобов’язання за зовнішньоекономічними контрактами, а пропозиція сировини від аграріїв залишається низькою, що підтримуватиме ціни на ріпак, тоді як ціни на ріпакову олію поки що перебувають під тиском через кон’юнктуру ринку нафти, а також збільшення виробництва олійної культури в ЄС.
“Наша оцінка переробки ріпаку в Україні в сезоні-2025/26 поки що не перевищує 500-550 тис. тонн (на рівні попереднього сезону). При цьому в разі покращення перспектив “маржі” у даному секторі не виключається перегляд оцінки в більший бік”, – прогнозують аналітики.
Перпективи сектору соєвих бобів, на їхню думку, теж має неоднозначний вигляд.
Площа сівби сої в 2025 року виявилася більшою, ніж прогнозувалося, але, за оцінкою “АПК-Інформ”, її урожай навряд чи перевищить показник попереднього року та за умови росту потенціалу урожайності очікується на рівні 6,3 млн тонн (-8%). Проте це може стати одним із найбільших показників для галузі, що може відповідним чином вплинути на ціни й зберегти високу привабливість для переробників.
У новому сезоні за умови дії експортного мита на сою її переробка може досягти 2,7 млн тонн (+3%) і стати новим рекордом для галузі.
Також важливим чинником виступатиме кількість зібраного урожаю соняшнику та “маржа” його переробки.
“Поки що очікується, що виробництво даної олійної може зрости на 8% – до близько 14 млн тонн, а переробка – до 13,6-13,8 млн тонн, що може трохи знизити інтерес крупних заводів до альтернативних олійних”, – резюмували в “АПК-Інформ”.
Україна має наразі 22 млн тонн потужностей для переробки олійних культур, і олійно-екстраційні заводи (ОЕЗ) ще будуються, тож найближчим часом обсяги переробки можуть досягти 25 млн тонн, однак забезпечити їх сировиною буде непросто, повідомив перший заступник міністра аграрної політики і продовольства Тарас Висоцький.
“У нас, як показує оцінка, до 22 млн тонн потужностей (ОЕЗ – ІФ-У), і (ОЕЗ – ІФ-У) ще будуються, тобто буде 22-25 млн. Відверто, що на такий об’єм (забезпечення сировиною переробних підприємств – ІФ-У) вийти буде непросто. Суто агрономічно, агротехнологічно”, – прокоментував він на засіданні Trend&Hedge Club прийняття парламентом рішення про встановлення мита на експорт сої та ріпаку.
Висоцький пояснив, що аграрії не зможуть за рік збільшити виробництво сої за рахунок додаткового зрошення 1 млн га. Подібна інвестиція окупається впродовж 5-15 років і є “довгою історією”. Хоча таке розширення суттєво покращило б ситуацію переробників.
Не бачить заступник міністра і перспектив суттєвого потенціалу для розширення площ і збільшення врожайності для ріпаку.
“Може бути не 3-3,5 млн тонн (прогноз Мініагрополітики щодо виробництва ріпаку на сезон-2025 – ІФ-У), може бути 5 млн тонн, як 2022 року, чи 4,8 млн тонн, як 2023-го.”, – констатував він, зазначивши, що говорити про збільшення виробництва до щорічних 8-10 млн тонн складно, хоча і землі, і всі ділянки, всі території для вирощування є.
На думку Висоцького, українські аграрії можуть виростити соняшнику не 12 млн тонн у сезоні-2025, а 15 млн тонн, у перспективі максимальний врожай культури сягнути навіть 25 млн тонн.
“Це буде стеля, я заявляю, яку можна в межах контрольованих територіях України виростити. В межах контрольованих Україною територій із нинішніх 20,5 млн тонн (виробництва соняшнику – ІФ-У) реально вийти на понад 23 млн тонн. Якщо все складеться – на 25 млн тонн. Але продовж найближчих років це неможливо”, – пояснив він.
Перший заступник міністра наголосив, що галузь переробки виросла більше, ніж її можна забезпечити сировиною на перспективу до 2030 року.
“З точки зору логіки в державі мав би залишатися ринок продавця, але й питання щодо закупівель сировини на переробку не повинно так (гостро – ІФ-У) стояти”, – резюмував він.
Як повідомлялося, Верховна Рада на засіданні 16 липня підтримала законопроєкт №13134 щодо запровадження 10% експортного мита на соєві боби, насіння кользи та ріпаку (подрібнені й неподрібнені) зі щорічним зниженням ставки до 2030 року на 1% – до рівня 5%.
За інформацією Висоцького, Міністерство аграрної політики та продовольства прогнозує в сезоні-2025 виробництво олійних культур на рівні 20,5 млн тонн, зокрема, ріпаку – 3 млн тонн, сої – 5,7 млн тонн, врожай соняшнику у південних областях під загрозою через посуху і може бути нижчим за 13 млн тонн.
В Україні в 2025 році буде побудовано два підприємства з переробки борошна – на західній Україні виготовлятимуть борошно, в Полтавській області – крупи, повідомив в інтерв’ю “Інтерфакс-Україна” директор спілки “Борошномели України” Родіон Рибчинський.
“Наразі в західній Україні будується підприємство з виробництва борошна твердих сортів потужністю до 150 тонн/доба із подальшою переробкою макарони, а в Полтавській області очікується запуск крупозавода комбінованою потужністю до 100 тонн/доба”, – розказав він.
На думку керівника галузевої асоціації, в борошномельному бізнесі є ніші, на які варто звернути увагу.
“Коли говоримо про переробку зерна, треба пам`ятати, що це не лише борошно чи крупи. Це і комбіновані продукти: сухі сніданки, енергетичні батончики, крохмаль, суха клейковина, ферментні препарати на основі продуктів переробки зерна – дуже широка гама продуктів переробки “, – наголосив Рибчинський і додав, що головним пріоритетом при будівництві такого виробництва є наявність покупця.
За його інформацією, вартість будівництва млина чи крупозаводу в Україні стартує від $3 млн, але в Україні є приклади бізнесів і верхньої цінової планки – в $15 млн. У цю суму входить вартість обладнання, будівлі – основних фондів, без урахування оборотних коштів, які можуть сягати 50% вартості проєкту. Адже щоб запустити підприємство, потрібно придбати сировину, активно виходити на ринок, передбачити маркетингові витрати тощо.
Рибчинський також не відкидає перспективу будівництва на чорноморського побережжі низки борошномельних підприємств за прикладом Туреччини.
“Узбекистан і Єгипет пішли тим самим шляхом, що й турки. Узбеки купують казахське зерно, перемелюють і перетворилися на основного експортера борошна в Афганістан, звідки витіснили Казахстан. Єгипет купує українське та російське зерно і став провідним постачальником борошна на африканському ринку, витіснивши звідти частково і турків, і французів. Усе це вказує на наявність державної політики”, – підкреслив він і додав, що кроком для такого шляху розвитку переробки в Україні має бути в першу чергу зацікавленість держави.
Молочне виробництво, попри втрати потужностей на сході України, не зупиняється, а зміщується в центральні та західні області, повідомив міністр аграрної політики та продовольства України Віталій Коваль на конференції “Молочна галузь: Україна – ЄС”.
Міністр зауважив, що наразі в Україні будується або модернізується 125 молочних ферм.
Він висловив упевненість, що стійкість молочного бізнесу – приклад для всієї економіки, а ефективний розподіл маржі між виробником, переробником і ритейлом – не лише питання економіки, а й довіри.
“Лише синергія між усіма учасниками може дати той ефект масштабу, який дозволить створювати додану вартість і в країні, і для експорту. Вдячний за відкритий і фаховий діалог. Це була плідна розмова, яка, переконаний, матиме практичні результати для галузі”, – наголосив Коваль.
При цьому він зауважив, що ціноутворення – ключ до справедливості в ланцюгу і закликав виробників переходити від сировини до готової продукції.
“Тонна українського агроекспорту коштує в середньому EUR291. Для порівняння, в ЄС – EUR1536. Це різниця між сировинною економікою та економікою доданої вартості. Наше завдання – зробити так, щоб частка тваринництва та переробки сягнула понад 50% в агросекторі”, – резюмував міністр агрополітики.
