Українські аграрії станом на 3 листопада 2026 року намолотили 10,34 млн тонн соняшнику, що на 23,5% перевищує показник на кінець жовтня 2025 року, тоді як валовий збір сої скоротився на 18%, до 3,23 млн тонн, повідомило Міністерство аграрної політики та продовольства України.
За даними відомства, соняшник зібрано з площі 4,65 млн га, або 88,7% прогнозованих площ. Середня врожайність культури становила 22,2 ц/га проти 18,8 ц/га минулого року.
Таким чином, урожайність соняшнику збільшилася приблизно на 18%, що стало основним чинником зростання валового збору культури.
При цьому площа збирання соняшнику зросла на 4,6%, або приблизно на 206 тис. га.
Водночас у виробництві сої зафіксовано негативну динаміку. Станом на 3 листопада аграрії зібрали 3,23 млн тонн із площі 1,49 млн га, або 92,9% прогнозованих площ.
Порівняно з оперативними даними на 31 жовтня 2025 року валовий збір сої скоротився на 18%. Площа збирання зменшилася на 11,4%, а середня врожайність – із 23,4 до 21,6 ц/га, або на 7,7%.
Позитивну динаміку продемонстрував ріпак, збирання якого в Україні вже завершено.
Загальний урожай озимого та ярого ріпаку становив 3,90 млн тонн із площі 1,33 млн га. Це на 17,4% більше показника 2025 року.
Середня врожайність ріпаку збільшилася з 26,0 до 29,3 ц/га, або на 12,7%.
Загалом урожай трьох основних олійних культур України – соняшнику, ріпаку та сої – досяг 17,47 млн тонн.
Порівняно з оперативними показниками на 31 жовтня 2025 року, коли було намолочено 15,63 млн тонн олійних, поточний результат більший приблизно на 11,8%. Водночас ці показники відображають різні календарні дати та стадії збиральної кампанії.
Олійні культури є важливою складовою українського аграрного експорту та сировинною базою для олійноекстракційних підприємств, виробників кормів і біопалива.
Зростання врожаю соняшнику та ріпаку створює додаткові можливості для завантаження переробних потужностей, тоді як скорочення виробництва сої може вплинути на обсяг сировини, доступної для внутрішнього перероблення та експорту.
Джерела: Мінагрополітики, оперативна статистика від 3 листопада 2026 року; Мінекономіки, статистика жнив за 31 жовтня 2025 року.
Міністерство економіки та навколишнього середовища розпочало розробку промислової стратегії України до 2030 року і планує представити її проект для обговорення з професійною спільнотою протягом трьох місяців, повідомив заступник міністра Віталій Киндратив.
За його словами, до розробки документа залучено Федерацію роботодавців України (ФРУ), Інститут економічного моделювання, профільні асоціації та експертів.
«Для нас сьогодні пріоритетом є, з одного боку, підтримка переробної промисловості всередині країни, з іншого — допомога їй у виході на зовнішні ринки», — підкреслив заступник міністра під час 12-го Київського міжнародного економічного форуму (КМЕФ) на тему «Люди. Бізнес. Економіка. Що далі?» у понеділок у Києві, передає кореспондент агентства «Інтерфакс-Україна».
Кіндратів зазначив, що стратегія буде зосереджена на галузях із високою доданою вартістю та потенціалом виходу на зовнішні ринки, зокрема на машинобудуванні, переробній промисловості та агропереробці.
Він підкреслив, що після завершення роботи над документом відбудеться його обговорення з профільними бізнес-асоціаціями, чия позиція стане основою для остаточного затвердження урядом. Крім того, на його думку, чітке визначення пріоритетних галузей та урядових програм підтримки стане важливим сигналом для залучення зовнішніх інвестицій та капіталу в українську економіку.
Зі свого боку генеральний директор ФРУ Руслан Іллічев підкреслив, що документ має ґрунтуватися на реальних потребах вітчизняного бізнесу.
«Ця стратегія має ґрунтуватися, насамперед, на баченні позиції галузей, що працюють в Україні. Ми маємо взяти наші найбільш конкурентоспроможні галузі, які вже існують, і запитати, що їм потрібно для масштабування», — наголосив керівник ФРУ.
Іллічев додав, що ключовими складовими документа також мають стати забезпечення максимальної локалізації у великих державних та інфраструктурних проєктах та узгодження загальної промислової політики з європейськими партнерами для інтеграції України в ринки ЄС.
Вартість винограду в Україні у 2026 році залишилася приблизно на рівні минулого сезону, незважаючи на суттєве подорожчання добрив, засобів захисту рослин, пального та логістики, що призводить до зниження рентабельності виноградарських господарств.
Про це розповіла керівниця компанії «ВІН’С» Тетяна Шмаглюченко в інтерв’ю аграрному виданню SEEDS.
За її словами, ціни на більшість сортів винограду фактично залишилися на рівні минулого року. Дещо подорожчали лише окремі великі рожеві сорти. Водночас собівартість виробництва суттєво збільшилася.
Серед основних факторів виробники називають зростання вартості мінеральних добрив, засобів захисту виноградної лози та пального. Додатковим навантаженням стала логістика, особливо для господарств Бессарабії, де через пошкодження інфраструктури та обмеження традиційних маршрутів зросли витрати на перевезення продукції.
Ситуацію ускладнює скорочення врожаю. За оцінками виробників, валовий збір винограду в окремих господарствах цього сезону може бути на 20-30% нижчим, ніж торік. На врожайність негативно вплинули зимові морози та холодна весна.
Війна також безпосередньо впливає на виноградники півдня України. Окремі насадження зазнавали пошкоджень унаслідок бойових дій, падіння уламків безпілотників та інших пов’язаних із війною факторів.
Поєднання практично незмінної відпускної ціни зі зростанням собівартості та скороченням урожаю змушує виробників шукати додаткові джерела доходу.
Одним із таких напрямів стає глибша переробка винограду. Господарства інвестують у виробництво пастили, родзинок та іншої продукції з більшою доданою вартістю, використовують інфрачервоні сушарки та вакуумне обладнання для переробки фруктового пюре.
Ще одним напрямом є кооперація з виробниками інших фруктів. Це дозволяє випускати комбіновану продукцію з використанням місцевих персиків, слив та іншої сировини.
Виробники також інвестують в енергетичну автономність. Зокрема, сонячні електростанції використовуються для забезпечення роботи свердловин та систем зрошення, що дозволяє частково знизити залежність від зовнішнього енергопостачання.
Паралельно частина господарств розглядає перехід від продажу свіжого винограду до виноробства. За грантової підтримки ФАО закладаються технічні сорти винограду, які надалі можуть використовуватися для виробництва вина.
Таким чином, для українського виноградарства у 2026 році ключовою проблемою стає не стільки відсутність попиту на продукцію, скільки розрив між ціною реалізації та собівартістю. За таких умов переробка дозволяє господарствам отримувати більшу додану вартість із власної сировини та водночас завантажувати виробництво і зберігати зайнятість працівників після завершення сезону збору врожаю.
Виноградарство залишається одним із найбільш трудомістких напрямів садівництва в Україні. Основне промислове виробництво винограду зосереджене у південних регіонах країни та на Закарпатті, а значна частина галузі безпосередньо постраждала внаслідок повномасштабної війни.
Джерело: SEEDS.
агробізнес, ВИНОГРАД, ВИНОГРАДАРСТВО, ВИНОРОБСТВО, ПЕРЕРОБКА
ТОВ «Куяльницькі соляні промисли» планує інвестувати понад $20 млн у проєкт з вилучення надлишкової солі з Куяльницького лиману та її переробки на харчову сіль, повідомляє видання SEEDS.
Одеська обласна військова адміністрація та компанія підписали меморандум про співпрацю щодо реалізації інвестиційних та екологічних проєктів у районі Куяльницького лиману. Одеська ОВА офіційно підтвердила намір інвестора вкласти в проєкт понад $20 млн.
За даними SEEDS, ТОВ «Куяльницькі соляні промисли» було створено у 2026 році. Компанія планує вилучати надлишкову сіль із лиману та переробляти її на харчову продукцію. Розрахунковий потенціал видобутку оцінюється приблизно у 300 тис. тонн солі на рік.
Такий обсяг становить близько трьох чвертей імпорту солі Україною у 2025 році. За даними Державної митної служби, торік Україна імпортувала близько 415 тис. тонн солі на $49,6 млн.
Таким чином, реалізація проєкту може суттєво скоротити залежність України від імпорту харчової солі, а після виходу виробництва на повну потужність – створити передумови для відновлення її експорту.
Необхідність розвитку нових джерел солі різко зросла після зупинки у 2022 році підприємства «Артемсіль» у Соледарі. До повномасштабного вторгнення Україна була великим виробником та експортером солі, однак після втрати доступу до основних потужностей стала значною мірою залежати від поставок з-за кордону.
Проєкт на Куяльницькому лимані має також екологічну складову. За інформацією Одеської ОВА, меморандум передбачає розвиток природоохоронної інфраструктури, впровадження сучасних екологічних рішень та реалізацію «зелених» проєктів. Питання використання сольових ресурсів лиману понад рік опрацьовувалося за участю Кабінету Міністрів, науковців та профільних експертів.
Для початку промислового видобутку компанії ще необхідно пройти передбачені законодавством процедури, зокрема оцінку впливу на довкілля та отримати необхідні дозволи на використання природних ресурсів. Куяльницький лиман має особливий природоохоронний і курортний статус.
Першоджерело матеріалу: SEEDS – «Інвестор планує вкласти понад 20 млн доларів у переробку солі з Куяльницького лиману на харчову».
ція)
У 2025-26 маркетинговому році переробка насіння ріпаку в Україні зросла у 2,7 рази, а експорт ріпакової олії – у 2,5 рази порівняно з попереднім маркетинговим роком. Загалом в середині країни перероблено 42% врожаю ріпаку (минулого року цей показник становив 15%), що є абсолютним рекордом за час вирощування цієї культури в Україні. Валютна виручка від експорту ріпакової олії зросла у понад 3 рази, сягнувши $588 млн.
Про це повідомив заступник голови Комітету Верховної Ради з питань економічного розвитку Дмитро Кисилевський з посиланням на дані асоціації “Укроліяпром”. Також він відзначив, що частка внутрішньої переробки урожаю сої у 2025-26 маркетинговому році зросла з 39% до 54,2% (також історичний рекорд переробки). Попри падіння обсягів врожаю соєвих бобів з 6,6 млн. т. до 4,8 млн. т. валютна виручка від експорту соєвої олії та шроту зросла на 12,3%, до $1,02 млрд.
Порівняно з попереднім маркетинговим роком площі збирання цих культур змінились несуттєво: ріпак +15,7%, соя -3,9%. Сумарно площі під цими культурами зросли з 3,25 млн га до 3,37 млн. га.
Додаткові надходження до держбюджету від експортного мита на сою і ріпак за даними Мінагрополітики склали 2,174 млрд грн за маркетинговий рік, тобто за період з вересня 2025 року по серпень 2026 р.
“Наведені дані свідчать, що мита на експорт насіння сої та ріпаку спрацювали: частка переробки зросла – українські заводи отримали більше завантаження, площі під посівами збільшились – фермери вважають ці культури вигідними для вирощування, бюджет отримав додаткові надходження від мита, а також надходження від роботи заводів. Крок за кроком Україна відмовляється від дешевого сировинного експорту, збільшуючи переробку, валютні та податкові надходження, розвиває нові заводи з гідними зарплатами для українців. Коли Україна експортує не сою та ріпак, а продукти їх переробки, зростання валютної виручки з кожної тонни експорту становить від 30% до 50%”, – зауважив Дмитро Кисилевський.
16 липня 2025 року Верховна Рада України схвалила запровадження 10% мита на експорт насіння сої та ріпаку. Мита почали діяти з 4 вересня 2025 року.
Пропонується до продажу діючий комплект обладнання для переробки горіхів — від первинного розколювання та очищення до калібрування, сортування та сушіння ядра. Комплекс укомплектований усім необхідним для організації повного виробничого циклу і може бути цікавий як діючим переробникам, які хочуть збільшити потужності, так і підприємцям, які розглядають можливість запуску горіхового бізнесу практично «під ключ».
Вартість повного комплекту обладнання — $27 тис.
Основу виробництва становить лінія продуктивністю 60–80 кг на годину вартістю $15 тис. До її складу входять ударна машина для розколювання горіхів, невелика аспіраційна установка, що видаляє до 15 % домішок, вертикальний транспортер, доколювач із жорнами, велика аспіраційна система для основного очищення, яка видаляє до 80 % сміття та шкаралупи, а також два конвеєрні сортувальні столи.
Великий конвеєрний стіл додатково подовжено власником для зручнішого ручного сортування продукції. На малому столі відбувається відбір горіхової крихти з решти шкаралупи.
Для підвищення продуктивності лінія доповнена вібробункером для рівномірної подачі сировини вартістю $1 тис.
Ще один блок вартістю $1,5 тис. включає вібробункер для відокремлення шкаралупи від недорозколотого горіха та додаткову велику аспірацію. Після цього недорозколоті горіхи можуть подаватися на окрему машину для повторного розколювання вартістю $1 тис.
Для сортування продукції до комплекту входить калібратор з осередками 5 мм, 13 мм і 19 мм — $1 тис.
Також передбачено установку для сушіння ядра місткістю до 200 кг за одне завантаження. До комплекту входять сама сушильна конструкція та теплова гармата. Вартість обладнання — $500.
Окремою перевагою комплексу є холодильна установка вартістю $4 тис., яка практично не використовувалася і дозволяє організувати правильне зберігання готового ядра та підтримувати якість продукції.
Для переробки відходів є машина вартістю $500, що дозволяє подрібнювати шкаралупу практично до стану пилу. Це дає можливість не тільки скорочувати обсяг виробничих відходів, а й розглядати шкаралупу як окремий продукт для подальшого використання або реалізації.
Разом з основним обладнанням покупцеві передається значний комплект виробничого інвентарю загальною оціночною вартістю близько $1,5 тис. До нього входять дві ваги, гідравлічна рокла, близько 150 пластикових ящиків, 40–50 палет,
дві ємності або пристосування для пересипання продукції, мішки та витратні матеріали, зав’язки, мастильні матеріали, кріплення, троси, запасний двигун для сушильної гармати, конденсатор для калібратора, інструмент та інші необхідні для роботи дрібниці.
Додатково до комплексу може увійти сушарка для горіхів у шкаралупі вартістю $1 тис. Наразі вона знаходиться у постачальника-садівника. З цим обладнанням пов’язана й додаткова комерційна перевага: постачальник користується сушаркою, а натомість реалізує власнику комплексу урожай сортового горіха. Таким чином, разом з обладнанням потенційно можна зберегти й уже налагоджені зв’язки з постачальником сировини.
За необхідності вартість можна знизити до 25,5 тис. доларів, виключивши з угоди сушарку для горіхів у шкаралупі та подрібнювач шкаралупи. Решта обладнання сформована як єдиний технологічний комплекс і необхідна для повноцінної та налагодженої переробки.
Фактично покупець отримує не набір окремих верстатів, а готовий виробничий ланцюжок: подача сировини → розколювання → аспіраційне очищення → повторне розколювання → сортування → калібрування → сушіння → зберігання готового ядра.
Комплекс підійде для переробки власного врожаю, закупівлі горіхів у фермерських господарств та садівників, виробництва ядра для оптового та роздрібного збуту, а також подальшого розвитку напрямку переробки шкаралупи.
Ціна повного комплексу — 27 000 доларів.
Оптимізована комплектація — 25 500 доларів.
Продуктивність основної лінії — 60–80 кг/год.
Завантаження сушарки ядер — до 200 кг.
+380639425723
Дмитро
