Вартість винограду в Україні у 2026 році залишилася приблизно на рівні минулого сезону, незважаючи на суттєве подорожчання добрив, засобів захисту рослин, пального та логістики, що призводить до зниження рентабельності виноградарських господарств.
Про це розповіла керівниця компанії «ВІН’С» Тетяна Шмаглюченко в інтерв’ю аграрному виданню SEEDS.
За її словами, ціни на більшість сортів винограду фактично залишилися на рівні минулого року. Дещо подорожчали лише окремі великі рожеві сорти. Водночас собівартість виробництва суттєво збільшилася.
Серед основних факторів виробники називають зростання вартості мінеральних добрив, засобів захисту виноградної лози та пального. Додатковим навантаженням стала логістика, особливо для господарств Бессарабії, де через пошкодження інфраструктури та обмеження традиційних маршрутів зросли витрати на перевезення продукції.
Ситуацію ускладнює скорочення врожаю. За оцінками виробників, валовий збір винограду в окремих господарствах цього сезону може бути на 20-30% нижчим, ніж торік. На врожайність негативно вплинули зимові морози та холодна весна.
Війна також безпосередньо впливає на виноградники півдня України. Окремі насадження зазнавали пошкоджень унаслідок бойових дій, падіння уламків безпілотників та інших пов’язаних із війною факторів.
Поєднання практично незмінної відпускної ціни зі зростанням собівартості та скороченням урожаю змушує виробників шукати додаткові джерела доходу.
Одним із таких напрямів стає глибша переробка винограду. Господарства інвестують у виробництво пастили, родзинок та іншої продукції з більшою доданою вартістю, використовують інфрачервоні сушарки та вакуумне обладнання для переробки фруктового пюре.
Ще одним напрямом є кооперація з виробниками інших фруктів. Це дозволяє випускати комбіновану продукцію з використанням місцевих персиків, слив та іншої сировини.
Виробники також інвестують в енергетичну автономність. Зокрема, сонячні електростанції використовуються для забезпечення роботи свердловин та систем зрошення, що дозволяє частково знизити залежність від зовнішнього енергопостачання.
Паралельно частина господарств розглядає перехід від продажу свіжого винограду до виноробства. За грантової підтримки ФАО закладаються технічні сорти винограду, які надалі можуть використовуватися для виробництва вина.
Таким чином, для українського виноградарства у 2026 році ключовою проблемою стає не стільки відсутність попиту на продукцію, скільки розрив між ціною реалізації та собівартістю. За таких умов переробка дозволяє господарствам отримувати більшу додану вартість із власної сировини та водночас завантажувати виробництво і зберігати зайнятість працівників після завершення сезону збору врожаю.
Виноградарство залишається одним із найбільш трудомістких напрямів садівництва в Україні. Основне промислове виробництво винограду зосереджене у південних регіонах країни та на Закарпатті, а значна частина галузі безпосередньо постраждала внаслідок повномасштабної війни.
Джерело: SEEDS.
агробізнес, ВИНОГРАД, ВИНОГРАДАРСТВО, ВИНОРОБСТВО, ПЕРЕРОБКА
ТОВ «Куяльницькі соляні промисли» планує інвестувати понад $20 млн у проєкт з вилучення надлишкової солі з Куяльницького лиману та її переробки на харчову сіль, повідомляє видання SEEDS.
Одеська обласна військова адміністрація та компанія підписали меморандум про співпрацю щодо реалізації інвестиційних та екологічних проєктів у районі Куяльницького лиману. Одеська ОВА офіційно підтвердила намір інвестора вкласти в проєкт понад $20 млн.
За даними SEEDS, ТОВ «Куяльницькі соляні промисли» було створено у 2026 році. Компанія планує вилучати надлишкову сіль із лиману та переробляти її на харчову продукцію. Розрахунковий потенціал видобутку оцінюється приблизно у 300 тис. тонн солі на рік.
Такий обсяг становить близько трьох чвертей імпорту солі Україною у 2025 році. За даними Державної митної служби, торік Україна імпортувала близько 415 тис. тонн солі на $49,6 млн.
Таким чином, реалізація проєкту може суттєво скоротити залежність України від імпорту харчової солі, а після виходу виробництва на повну потужність – створити передумови для відновлення її експорту.
Необхідність розвитку нових джерел солі різко зросла після зупинки у 2022 році підприємства «Артемсіль» у Соледарі. До повномасштабного вторгнення Україна була великим виробником та експортером солі, однак після втрати доступу до основних потужностей стала значною мірою залежати від поставок з-за кордону.
Проєкт на Куяльницькому лимані має також екологічну складову. За інформацією Одеської ОВА, меморандум передбачає розвиток природоохоронної інфраструктури, впровадження сучасних екологічних рішень та реалізацію «зелених» проєктів. Питання використання сольових ресурсів лиману понад рік опрацьовувалося за участю Кабінету Міністрів, науковців та профільних експертів.
Для початку промислового видобутку компанії ще необхідно пройти передбачені законодавством процедури, зокрема оцінку впливу на довкілля та отримати необхідні дозволи на використання природних ресурсів. Куяльницький лиман має особливий природоохоронний і курортний статус.
Першоджерело матеріалу: SEEDS – «Інвестор планує вкласти понад 20 млн доларів у переробку солі з Куяльницького лиману на харчову».
ція)
У 2025-26 маркетинговому році переробка насіння ріпаку в Україні зросла у 2,7 рази, а експорт ріпакової олії – у 2,5 рази порівняно з попереднім маркетинговим роком. Загалом в середині країни перероблено 42% врожаю ріпаку (минулого року цей показник становив 15%), що є абсолютним рекордом за час вирощування цієї культури в Україні. Валютна виручка від експорту ріпакової олії зросла у понад 3 рази, сягнувши $588 млн.
Про це повідомив заступник голови Комітету Верховної Ради з питань економічного розвитку Дмитро Кисилевський з посиланням на дані асоціації “Укроліяпром”. Також він відзначив, що частка внутрішньої переробки урожаю сої у 2025-26 маркетинговому році зросла з 39% до 54,2% (також історичний рекорд переробки). Попри падіння обсягів врожаю соєвих бобів з 6,6 млн. т. до 4,8 млн. т. валютна виручка від експорту соєвої олії та шроту зросла на 12,3%, до $1,02 млрд.
Порівняно з попереднім маркетинговим роком площі збирання цих культур змінились несуттєво: ріпак +15,7%, соя -3,9%. Сумарно площі під цими культурами зросли з 3,25 млн га до 3,37 млн. га.
Додаткові надходження до держбюджету від експортного мита на сою і ріпак за даними Мінагрополітики склали 2,174 млрд грн за маркетинговий рік, тобто за період з вересня 2025 року по серпень 2026 р.
“Наведені дані свідчать, що мита на експорт насіння сої та ріпаку спрацювали: частка переробки зросла – українські заводи отримали більше завантаження, площі під посівами збільшились – фермери вважають ці культури вигідними для вирощування, бюджет отримав додаткові надходження від мита, а також надходження від роботи заводів. Крок за кроком Україна відмовляється від дешевого сировинного експорту, збільшуючи переробку, валютні та податкові надходження, розвиває нові заводи з гідними зарплатами для українців. Коли Україна експортує не сою та ріпак, а продукти їх переробки, зростання валютної виручки з кожної тонни експорту становить від 30% до 50%”, – зауважив Дмитро Кисилевський.
16 липня 2025 року Верховна Рада України схвалила запровадження 10% мита на експорт насіння сої та ріпаку. Мита почали діяти з 4 вересня 2025 року.
Пропонується до продажу діючий комплект обладнання для переробки горіхів — від первинного розколювання та очищення до калібрування, сортування та сушіння ядра. Комплекс укомплектований усім необхідним для організації повного виробничого циклу і може бути цікавий як діючим переробникам, які хочуть збільшити потужності, так і підприємцям, які розглядають можливість запуску горіхового бізнесу практично «під ключ».
Вартість повного комплекту обладнання — $27 тис.
Основу виробництва становить лінія продуктивністю 60–80 кг на годину вартістю $15 тис. До її складу входять ударна машина для розколювання горіхів, невелика аспіраційна установка, що видаляє до 15 % домішок, вертикальний транспортер, доколювач із жорнами, велика аспіраційна система для основного очищення, яка видаляє до 80 % сміття та шкаралупи, а також два конвеєрні сортувальні столи.
Великий конвеєрний стіл додатково подовжено власником для зручнішого ручного сортування продукції. На малому столі відбувається відбір горіхової крихти з решти шкаралупи.
Для підвищення продуктивності лінія доповнена вібробункером для рівномірної подачі сировини вартістю $1 тис.
Ще один блок вартістю $1,5 тис. включає вібробункер для відокремлення шкаралупи від недорозколотого горіха та додаткову велику аспірацію. Після цього недорозколоті горіхи можуть подаватися на окрему машину для повторного розколювання вартістю $1 тис.
Для сортування продукції до комплекту входить калібратор з осередками 5 мм, 13 мм і 19 мм — $1 тис.
Також передбачено установку для сушіння ядра місткістю до 200 кг за одне завантаження. До комплекту входять сама сушильна конструкція та теплова гармата. Вартість обладнання — $500.
Окремою перевагою комплексу є холодильна установка вартістю $4 тис., яка практично не використовувалася і дозволяє організувати правильне зберігання готового ядра та підтримувати якість продукції.
Для переробки відходів є машина вартістю $500, що дозволяє подрібнювати шкаралупу практично до стану пилу. Це дає можливість не тільки скорочувати обсяг виробничих відходів, а й розглядати шкаралупу як окремий продукт для подальшого використання або реалізації.
Разом з основним обладнанням покупцеві передається значний комплект виробничого інвентарю загальною оціночною вартістю близько $1,5 тис. До нього входять дві ваги, гідравлічна рокла, близько 150 пластикових ящиків, 40–50 палет,
дві ємності або пристосування для пересипання продукції, мішки та витратні матеріали, зав’язки, мастильні матеріали, кріплення, троси, запасний двигун для сушильної гармати, конденсатор для калібратора, інструмент та інші необхідні для роботи дрібниці.
Додатково до комплексу може увійти сушарка для горіхів у шкаралупі вартістю $1 тис. Наразі вона знаходиться у постачальника-садівника. З цим обладнанням пов’язана й додаткова комерційна перевага: постачальник користується сушаркою, а натомість реалізує власнику комплексу урожай сортового горіха. Таким чином, разом з обладнанням потенційно можна зберегти й уже налагоджені зв’язки з постачальником сировини.
За необхідності вартість можна знизити до 25,5 тис. доларів, виключивши з угоди сушарку для горіхів у шкаралупі та подрібнювач шкаралупи. Решта обладнання сформована як єдиний технологічний комплекс і необхідна для повноцінної та налагодженої переробки.
Фактично покупець отримує не набір окремих верстатів, а готовий виробничий ланцюжок: подача сировини → розколювання → аспіраційне очищення → повторне розколювання → сортування → калібрування → сушіння → зберігання готового ядра.
Комплекс підійде для переробки власного врожаю, закупівлі горіхів у фермерських господарств та садівників, виробництва ядра для оптового та роздрібного збуту, а також подальшого розвитку напрямку переробки шкаралупи.
Ціна повного комплексу — 27 000 доларів.
Оптимізована комплектація — 25 500 доларів.
Продуктивність основної лінії — 60–80 кг/год.
Завантаження сушарки ядер — до 200 кг.
+380639425723
Дмитро
16–17 вересня 2026 року у Вінниці відбудеться конференція «Зерно і переробка 2026» — галузевий майданчик для обговорення глибокої переробки зерна як стратегічного пріоритету українського агробізнесу.
Кожна тонна борошна, круп, макаронних виробів чи комбікорму, вироблена в Україні, генерує більшу додану вартість, створює робочі місця і зміцнює валютну виручку країни. Саме цей потенціал стане центральною темою конференції.
У програмі — дискусії та доповіді з ключових питань галузі:
Під час конференції працюватиме спеціалізована виставка технологій і обладнання для переробки зерна, контролю якості, виробництва борошна, круп, хлібобулочних виробів та комбікормів.
Серед спікерів конференції:
▪️ Тарас Висоцький, міністр аграрної політики та продовольства України;
▪️ Денис Башлик, заступник міністра економіки України;
▪️ Родіон Рибчинський, директор Спілки «Борошномели України»;
▪️ Дмитро Жигунов, професор, завідувач кафедри технології зернових продуктів, хліба і кондитерських виробів ОНТУ;
▪️ Андрій Поздняков, генеральний директор ВКХП №2;
▪️ Юрій Дученко, президент Всеукраїнської асоціації пекарів;
▪️ В’ячеслав Гуцуляк, президент Національної асоціації хлібопекарської та борошномельної промисловості Республіки Молдова;
▪️ Андрій Шаран, генеральний директор «Бюлер Україна»;
▪️ Олександр Верещинський, доктор технічних наук, співвласник компанії OLIS;
▪️ Андрій Купченко, ІА «АПК-Інформ»;
▪️ Олексій Надводнюк, аналітик Pro-Consulting;
▪️ Руслан Цільвік, директор Balkanski Kluch;
▪️ Кирило Коробцов, директор Ukrainian-Saudi Council.
І це лише частина експертів, які долучаться до професійної розмови про ринки, виробництво, технології та експорт.
Участь у конференції вже підтвердили представники провідних українських виробників борошна, круп, макаронних та інших продуктів зернопереробки. Серед них — «Алвіва Груп», «Столичний млин», Вінницький КХП, «Білоцерківхлібопродукт», «Рівне-Борошно», «Дніпромлин», Сквирський КХП, Хмельницька макаронна фабрика та інші підприємства галузі.
Організатори конференції — Спілка «Борошномели України» та Agro Marketing Agency.
Конференція відбудеться у комплексі відпочинку «Гостевія» (Урочище таборів відпочинку, 1, Стрижавка, Вінницька область). Програма, умови участі та реєстрація — на сайті zernoipererobka.com.ua.
З питань участі та розміщення реклами звертайтесь до координаторів:
Святослав Ткаченко, Agro Marketing Agency
+38(063)357 73 59 | market@agromarketing.com.ua
Оpen4business – інформаційний партнер
Українське борошномельне підприємство «ДиканькаМлин» завершило черговий етап модернізації виробництва у партнерстві зі швейцарською технологічною компанією Bühler, встановивши автоматизовану систему мікродозування компонентів у борошно.
Нове обладнання дозволяє автоматично вносити суху клейковину, вітаміни та інші мікрокомпоненти залежно від фактичного потоку борошна. Це дає підприємству можливість виробляти продукцію із заданими характеристиками та розширює потенціал роботи з експортними замовленнями.
Система складається з потокових ваг, двох мікродозаторів та інтегрованого управління. Потокові ваги безперервно визначають обсяг борошна, після чого автоматика розраховує необхідну кількість компонентів. Оператор задає необхідний відсоток внесення, а подальше дозування коригується автоматично.
Монтаж обладнання проводився без зупинки млина. Механічні роботи тривали близько двох-трьох днів, електричне підключення та пусконалагодження – близько тижня.
«Наша співпраця з Bühler почалася багато років тому із заточування валків і технологічних консультацій. Потім з’явився оптичний сортувальник, за ним – два потокові білизноміри та автоматична система зволоження. Коли постало питання наступного етапу модернізації, ми вже мали власний досвід роботи з обладнанням Bühler і розуміли, якого результату очікуємо», – зазначив керівник «ДиканькаМлин» Володимир Ленець.
Особливістю проєкту стало те, що обладнання Bühler інтегрується у вже діючий млин іншого виробника. Такий підхід дозволяє підприємству модернізувати окремі технологічні вузли поетапно, не проводячи повної реконструкції виробництва та розподіляючи капітальні витрати між декількома етапами.
За словами CEO Bühler Ukraine Андрія Шарана, проєкт «ДиканькаМлин» демонструє можливість інтегрувати сучасні технологічні рішення у чинні виробничі лінії та поступово підвищувати рівень автоматизації підприємства.
Одним із практичних напрямів використання нової системи стане коригування вмісту клейковини у борошні відповідно до вимог конкретних покупців. Для хлібопекарської та кондитерської промисловості стабільні показники білка та клейковини є важливою характеристикою сировини, оскільки безпосередньо впливають на технологічні властивості тіста.
Ще один напрям – виробництво фортифікованого борошна із додаванням вітамінно-мінеральних комплексів. Така продукція може бути затребувана на зовнішніх ринках, оскільки в низці країн збагачення борошна певними вітамінами та мінералами передбачене національним законодавством або стандартами продовольчих програм.
Наявність автоматизованого дозування дозволяє виробнику контролювати точність внесення компонентів та їх рівномірність у готовому продукті, що має значення при підтвердженні відповідності експортним вимогам.
«Мікродозування може вирішувати виробниче завдання і водночас бути комерційним інструментом. Якщо підприємство може підтвердити точність і гомогенність продукту, це посилює його позиції у переговорах із покупцем і відкриває більше можливостей для роботи на експортних ринках», – зазначив Шаран.
«ДиканькаМлин» спеціалізується на виробництві пшеничного борошна та манної крупи. Продукція підприємства реалізується в Україні та експортується. На виробництві діє власна лабораторія для контролю показників зерна та готової продукції.
Bühler – швейцарська технологічна група, один із провідних світових виробників обладнання та комплексних рішень для переробки зерна і харчової промисловості. В Україні компанія співпрацює з борошномельними, зернопереробними та харчовими підприємствами.
