Як повідомляє Сербський Економіст, 2025 року влада Чорногорії видала громадянам України 679 дозволів на тимчасове перебування і роботу, що становить 1,67% від загальної кількості 40 567 дозволів, випливає з річного звіту Заводу з працевлаштування Чорногорії (ZZZCG) з посиланням на дані МВС.
Загалом 2025 року в Чорногорії було видано 40 567 дозволів іноземцям – на 2 548 (6,7%) більше, ніж 2024 року. Із них 27 689 припали на квоту, 12 878 – видано поза квотою.
Іноземні працівники прибули зі 107 країн.
Дозволи на тимчасове перебування і роботу в Чорногорії у 2025 році за громадянством (від більшого до меншого)
Туреччина – 10 346 (25,50%)
Сербія – 8 148 (20,09%)
Росія – 7 429 (18,31%)
Азербайджан – 2 513 (6,19%)
Албанія – 2 098 (5,17%)
Боснія і Герцеговина – 1 902 (4,69%)
Косово – 1 543 (3,80%)
Північна Македонія – 766 (1,89%)
Україна – 679 (1,67%)
Білорусь – 469 (1,16%)
Індія – 364 (0,90%)
Мексика – 257 (0,63%).
Сербський Економіст зазначає, що 6 найбільших країн-джерел робочої сили забезпечили 79,96% усіх виданих дозволів.
https://t.me/relocationrs/2327
Середній рівень працевлаштування українських біженців віком 20-64 років у країнах Європи на середину 2025 року складав 57%, включаючи самозайнятість та неформальну роботу, що на 22 відсоткових пункти (в.п.) нижче за порівнянний показник для громадян країни перебування, йдеться у опитуванні УВКБ ООН щодо інтеграції українських біженців на ринок праці.
“Результати значно різняться: країни, що межують з Україною, як правило, фіксують найвищі рівні зайнятості, тоді як країни Західної Європи та Північної Європи демонструють значно нижчі рівні, навіть з урахуванням відмінностей у профілях біженців”, – зазначається у документі, який складений на основі даних 6817 респондентів.
Згідно із публікацією, 3% тих, кому 20-64 роки (або 5% від тих, хто працює), є самозайнятими або підприємцями.
Зазначається, що володіння місцевою мовою є одним із найсильніших предикторів зайнятості, а довший термін перебування в країні перебування також пов’язаний з покращеним виходом на ринок праці.
Згідно з даними, лідирують за рівнем працевлаштування Естонія та Угорщина – відповідно 72% та 71%, за якими слідують Велика Британія (69%), Польща (68%), Болгарія (67%), Чехія (66%), Нідерланди (64%).
Близький до середнього показник демонструють Іспанія (61%), Італія (58%), Литва (57%), Франція (53%), Румунія (50%), Молдова, Ірландія та Бельгія (по 46%).
Суттєво нижчі показники працевлаштування українських біженців, згідно опитування, у Швеції (43%), Фінляндії (40%), Данії та Німеччині (по 39%), Норвегії (37%) та Швейцарії (29%).
“Однак проблема неповної зайнятості залишається поширеною. Майже 60% працюючих біженців повідомляють, що працюють нижче свого рівня кваліфікації, і вони майже вдвічі частіше, ніж громадяни країни, займають низькокваліфіковані роботи”, – констатується у документі УВКБ ООН.
Згідно з ним, серед біженців з вищою освітою понад третина працює на низькокваліфікованих професіях порівняно з 7% громадян країни перебування. На думку дослідників, ця невідповідність між навичками, ймовірно, є основною причиною 40% медіанної різниці в заробітній платні між біженцями та приймаючими країнами.
Зазначається також, що на відміну від рівня зайнятості, неповна зайнятість суттєво не покращується з часом, якщо врахувати мову, галузеву безперервність, освіту та перешкоди на ринку праці, що свідчить про наявність структурних бар’єрів, які потребують цілеспрямованого втручання.
На думку УВКБ ООН, зменшення розривів у зайнятості та продуктивності праці призведе до суттєвих макроекономічних вигод: за досягнення середніх показників по країні це може збільшити річне зростання ВВП до 0,7 процентного пункту в деяких країнах, особливо там, де чисельність біженців велика, а розрив у продуктивності значний.
Серед інших спостережень дослідження – дорослі віком 50–64 років мають приблизно на 10 в.п. нижчу ймовірність працевлаштування порівняно з тими, хто молодше. Чоловіки на 7 в.п. частіше працевлаштовуються, ніж жінки. Наявність професійно-технічного диплома збільшує ймовірність працевлаштування приблизно на 5 в.п. порівняно з тими, хто має лише середню освіту. Але більш вищі ступені забезпечують лише обмежені додаткові переваги — близько 10 в.п. загалом — з незначною різницею між ступенями бакалавра та магістра.
Проживання з маленькими дітьми віком до 6 років знижує ймовірність працевлаштування на 11 в.п., що узгоджується з іншими дослідженнями, які визначають обмеження у догляді за дітьми як важливу перешкоду.
В той же час проживання на самоті збільшує ймовірність працевлаштування на 8 в.п.
Несподівано, проживання з людьми похилого віку (65+) пов’язане зі збільшенням ймовірності працевлаштування на 6 в.п., що свідчить про те, що більшість людей похилого віку можуть не потребувати інтенсивного догляду з боку членів домогосподарства, а радше надавати підтримку з виконанням домашніх обов’язків.
Щодо мови, то респонденти, які повідомляють про хоча б певне знання місцевої мови, мають на 13 в.п. більше шансів бути працевлаштованими, ніж ті, хто не знає її взагалі або має лише мінімальні знання. Примітно, що більш високий рівень володіння мовою, здається, не дає додаткових переваг, а це означає, що типи вакансій, доступні для українських біженців (переважно низькокваліфікованих), можуть не вимагати високого рівня мовних знань
Зрештою, зазначається у досліджені, існує чіткий зв’язок між ймовірністю працевлаштування та часом, що минув з моменту прибуття. Хоча суттєвої різниці між прибуттям протягом останніх шести місяців та протягом одного року не спостерігається, ймовірність працевлаштування зростає на 10 в.п. відносно базового рівня для тих, хто прибув 1–2 роки тому, на 14 в.п. протягом 2–3 років тому та на 20 в.п. для тих, хто прибув понад три роки тому.
Згідно з оновленими даними УВКБ ООН, кількість українських біженців у Європі станом на 16 січня 2026 року оцінювалась в 5,349 млн (на 11 грудня – 5,311 млн), а загалом у світі – у 5,898 млн (5,860 млн).
У самій Україні, за останніми даними ООН на кінець 2025 року, 3,7 млн внутрішньо переміщених осіб (ВПО) порівняно із 3,340 млн на липень та 3,76 млн на квітень.
З 1 січня 2026 року набрав чинності закон України №4219-IX, який змінює порядок виконання роботодавцями нормативу з працевлаштування осіб з інвалідністю, вводить щоквартальний контроль і цільовий внесок замість адміністративно-господарських санкцій.
Згідно з роз’ясненнями, замість річного розрахунку роботодавці повинні визначати норматив щоквартально, а звітність про його виконання буде подаватися щоквартально у складі податкових розрахунків.
Норматив робочих місць встановлюється на квартал виходячи із середньооблікової чисельності штатних працівників (СКШП): при СКШП від 8 до 25 осіб – 1 робоче місце, при СКШП понад 25 – 4% від СКШП; для закладів охорони здоров’я, реабілітаційних закладів, постачальників соцпослуг та організацій, що займаються реабілітацією або навчанням осіб з інвалідністю, передбачено спеціалізований норматив 2% від СКШП.
Для зарахування працівника з інвалідністю у виконання нормативу з 2026 року одночасно повинні виконуватися умови: це основне місце роботи, нарахована зарплата перевищує розмір мінімальної, а робочий час відповідає нормальній або адаптованій тривалості.
Замість санкцій, що діяли за невиконання нормативу, вводиться цільовий внесок на підтримку працевлаштування осіб з інвалідністю, адміністрування якого покладається на податкові органи; у роз’ясненнях також вказані фінансові наслідки порушень, включаючи штраф 7% за несвоєчасну сплату, 10% за донарахування (з обмеженням), пеню 0,1% за кожен день прострочення, а також штраф 170 грн за порушення звітності.
З 1 березня 2026 року в Грузії почне діяти нова система: іноземним працівникам і самозайнятим особам буде потрібно офіційний дозвіл на роботу.
Раніше країна не мала повноцінного режиму work permit і в більшості випадків дозволяла іноземцям працювати без окремого дозволу, зазначають профільні джерела.
За даними ділової преси, для вже зайнятих у Грузії іноземців передбачено перехідний період: отримати дозвіл потрібно до 1 січня 2027 року; за порушення передбачені штрафи як для працівника, так і для роботодавця (при повторних випадках санкції зростають).
Мета реформи — навести порядок на ринку праці, припинити роботу за туристичними візами та наблизити регулювання до міжнародної практики. Додатково повідомляється, що деталі процедури (категорії, винятки, переліки документів) будуть конкретизовані підзаконними актами уряду.
У 2024 році до Грузії в’їхали 135,8 тис. іммігрантів (-34% р/р), виїхали 121,4 тис. емігрантів; 48,2% іммігрантів — громадяни Грузії, решта — іноземці. Серед іноземних громадян у топі — Росія, Україна, Туреччина, Індія, Азербайджан.
Офіційно: у 2022 році 62,3 тис. росіян зареєстровані як іммігранти (тобто залишилися жити в країні). У 2023-му серед іммігрантів було 52,6 тис. громадян РФ.
За повідомленнями ЗМІ та аналітичних центрів, у 2025 році в країні проживає близько 100 тис. росіян (оцінка коливається в широкому діапазоні, з урахуванням відтоку в 2023 році). При цьому тільки близько 20% з них мають статус «податкового резидента»/офіційного резидента, вказує Нацбанк Грузії.
За даними ООН: з початку повномасштабної війни через Грузію пройшло ≈245 тис. українців; близько 26,6 тис. проживають в країні на даний момент (оцінка на весну 2025 року).
Серед найбільших джерел міграції в 2023 році — Туреччина (≈8,6 тис. іммігрантів), Індія (≈8,4 тис.), Білорусь (≈3,6 тис.); Україна в 2023-му дала ≈7,5 тис. іммігрантів. Ці цифри показують саме річний приплив, а не «запас» постійно проживаючих.
Реформа ринку праці доповнює більш ранні зміни в міграційному регулюванні (наприклад, підвищення мінімальної вартості нерухомості для «ВНЖ за покупку» з $100 тис. до $150 тис. з 1 березня 2026 року).
Експерти очікують, що уніфікація правил зайнятості підвищить прозорість найму іноземців і знизить сіру зайнятість, але посилить адміністративне навантаження на бізнес у період адаптації.
https://t.me/relocationrs/1390
Українські біженці, майже мільйон яких наразі живуть і працюють у Німеччині, є прекрасною можливістю для німецьких компаній як вирішити питання нестачі робочої сили, так і створити заділ для майбутньої тіснішої співпраці з Україною, заявив канцлер Німеччини Олаф Шольц на відкритті 6-го українсько-німецького бізнес-форуму в Берліні у вівторок.
“Скористайтеся цим величезним потенціалом. Інтегруйте українців, які тут із нами, у свої компанії. Навіть якщо ці жінки та чоловіки повернуться в Україну після війни, вони стануть цінним активом для своїх компаній. Тому що тоді вони утворюють “людські мости” з країною, яка, будучи кандидатом на членство в ЄС, володіє величезним економічним потенціалом”, – наголосив канцлер.
За його словами, багато хто з українських біженців у ці тижні та місяці закінчує інтеграційні курси, багато хто тепер розмовляє німецькою, і майже всі вони добре навчені.
“Це гарантія того, що економічні відносини між Німеччиною та Україною розвиватимуться ще краще і динамічніше в майбутньому”, – охарактеризував інтеграцію українців у німецькі компанії Шольц.
Він зазначив, що Україна – це країна з мільйонами працьовитих, добре освічених громадян. “Країна, з якою ми пов’язані тісніше, ніж будь-коли раніше, завдяки українцям, які зараз живуть тут із нами”, – наголосив канцлер Німеччини.
За даними організаторів форуму, серед яких – Німецька торгово-промислова палата (DIHK), Східний комітет німецької економіки (OA) та Німецько-українська торгово-промислова палата (AHK Ukraine), захід зібрав понад 500 учасників, які хочуть дізнатися про економічний розвиток України під час війни, а також про наявні можливості співпраці та інвестицій. Цьогорічна конференція має назву “Економіка України знову зростає, незважаючи на війну / Попит з боку німецьких компаній”. Три панельні дискусії присвячені темам інфраструктури, енергетики та оборони.
“Незалежно від війни, вже розпочато десяток інвестиційних проєктів, і німецькі компанії наразі звертаються за інвестиційними гарантіями до федерального уряду ще щодо 30 проєктів. Реконструкція почалася, і до неї долучилися німецькі компанії”, – підкреслив заступник голови OA Крістіан Брух (Christian Bruch).
За його словами, ризик війни можна контролювати, особливо в західній і центральній частинах країни, однак необхідні більш привабливі пропозиції державного і приватного фінансування, а також страхові рішення.
Керуючий директор AHK Ukraine Райнер Перау також вважає, що ситуація з безпекою дає змогу в більшості регіонів відновити ділові поїздки, щоб починати робити бізнес.
Зазначається, що за перші вісім місяців 2023 року німецько-українська торгівля зросла приблизно на 30% і становила EUR6,2 млрд: імпорт у Німеччину знову трохи знизився – на 5,5%, до EUR1,8 млрд, тоді як експорт зріс на 52% – до EUR4,4 млрд.
Як повідомлялося з посиланням на Євростат, статус тимчасового захисту в країнах ЄС станом на 31 серпня 2023 року мали 4 млн 155,6 тис. громадян країн, які не входять до ЄС, які залишили Україну внаслідок російського вторгнення 24 лютого 2022 року, 98% з яких – громадяни України.
Згідно з даними Євростату, на кінець серпня основними країнами ЄС, які прийняли одержувачів тимчасового захисту з України, були Німеччина (1 млн 175,70 тис. осіб; 28,3% від загальної кількості), Польща (960,55 тис. осіб; 23,1%) і Чехія (365,09 тис. осіб; 8,8%). Сумарна частка цих трьох країн становить 60,2%. При цьому за останні п’ять місяців кількість бенефіціарів тимчасового захисту від України в Німеччині збільшилася на 108 тис. осіб, у Чехії – на 39,8 тис., тоді як у Польщі скоротилася на 39,2 тис.
Погіршення власного економічного становища за останні півроку відчули 60% українців, у 35% становище не змінилося, лише 5% відзначили поліпшення, свідчать результати дослідження, проведеного Соціологічною групою “Рейтинг” 5-7 вересня.
Водночас 23% респондентів сподіваються, що 2024 року їхнє особисте економічне становище покращиться, 41% вважають, що не зміниться, у 21% – песимістичні погляди з цього приводу.
Економічну ситуацію загалом у країні українці оцінили ще гірше: 73% відчули погіршення, 13% говорять про відсутність змін, 9% – про поліпшення. Оцінки поточної ситуації кращі, ніж у минулих опитуваннях, але зростають негативні оцінки в майбутньому: 29% очікують поліпшення, 26% думають, що нічого не зміниться, 32% очікують погіршення.
Водночас 61% опитаних вважають, що справи в Україні рухаються в правильному напрямку, 23% – протилежної думки, 16% не змогли оцінити. Спостерігається зменшення кількості тих, хто оцінює напрямок розвитку країни як правильний, але в усіх регіонах і серед усіх вікових груп продовжує переважати оцінка напряму як правильного.
Найкращі оцінки стану власного економічного становища спостерігаються серед мешканців заходу та центру країни, молодших респондентів, тих, хто працює, та особливо тих, хто знайшов нову роботу. Майже такі самі тенденції і в оцінці майбутнього. Майбутнє економіки України відносно краще оцінюють жителі півдня.
44% респондентів, які працювали до війни, зараз працюють на своїх звичних робочих місцях, 14% працюють частково/віддалено, 15% знайшли нове місце роботи. Чверть опитаних, які мали роботу, досі не працює, але спостерігається зменшення їхньої кількості. Відносно краща ситуація з роботою у мешканців центру та заходу країни, чоловіків, молоді та середнього віку. Серед переселенців у динаміці зросла кількість тих, хто закріпився на нових робочих місцях і працює у звичному режимі, частка тих, хто не працює, серед них, порівняно з початком 2023 року, зменшилася з половини до 40%.
Кількість респондентів, вимушених покинути місце постійного проживання, майже не змінилася і становить 18%. Найбільше переселенців серед вихідців зі східного макрорегіону – близько 60% з них змінили місце проживання, та південного – серед яких внутрішніх переселенців 25%.
Під час дослідження методом CATI (телефонні інтерв’ю з використанням комп’ютера) було опитано 1000 респондентів віком від 18 років у всіх підконтрольних уряду областях і районах, де на момент опитування є український мобільний зв’язок. Результати зважені з використанням актуальних даних Державної служби статистики. Похибка репрезентативності дослідження з довірчою ймовірністю 0,95: не більше 3,1%.
