Як повідомляє Сербський Економіст, гірська річка Дріна на сході Боснії і Герцеговини знову виявилася заблокованою великим скупченням плаваючих відходів біля загороджень гідроелектростанції в районі міста Вишеград, повідомляють ЗМІ з посиланням на місцевих активістів і комунальні служби.
У зимовий період сміття, яке змивають розлиті річки та притоки, накопичується біля захисної лінії гідрооб’єкта, утворюючи «острови» з пластикових пляшок та іншого побутового і будівельного сміття. Техніка працює для розчищення русла, проте активісти відзначають, що проблема повторюється щороку.
Euronews уточнює, що частина відходів може надходити з нелегальних звалищ не тільки в Боснії і Герцеговині, але і в сусідніх Сербії та Чорногорії, що надає проблемі транскордонний характер і вимагає координації між країнами басейну Дрини.
За оцінками, що наводяться в публікаціях, обсяг сміття, що надходить в район загороджень в пікові періоди, може вимірюватися тисячами кубометрів, при цьому активісти заявляють, що серед відходів трапляються і медичні матеріали.
У Китаї частина сміттєспалювальних електростанцій (waste-to-energy) відчуває нестачу відходів для завантаження потужностей на тлі швидкого розширення сектора і змін в поводженні з побутовим сміттям, повідомляють китайські ЗМІ.
У країні діє понад 1 тис. сміттєспалювальних ТЕЦ, при цьому вже в 2022 році їх сукупна потужність зі спалювання відходів перевищувала обсяг зібраного побутового сміття (333 млн тонн проти 311 млн тонн).
Експерти пов’язують проблему не з тим, що «сміття закінчилося», а з надлишком потужностей і дисбалансом між тим, де утворюються відходи, і тим, де побудовані об’єкти. Зокрема, в Китаї частка переробки міських побутових відходів шляхом спалювання зросла до 79% у 2024 році, а кількість сміттєспалювальних об’єктів, за даними Dialogue Earth, збільшилася приблизно з 104 у 2010 році до близько 1 тис. на даний час.
ЗМІ відзначають, що частина підприємств для підтримки роботи розширює «географію» підвезення сміття, переключається на промислові відходи і вдається до так званого landfill mining – виїмці «старих» відходів зі звалищ для подальшого спалювання.
Разом з тим заяви про можливий імпорт сміття для завантаження потужностей впираються в діючі обмеження: влада КНР раніше оголосила про повну заборону імпорту твердих відходів з 1 січня 2021 року.
Аналітики також вказують на ризик неправильних стимулів: дискусії про «нестачу сміття» можуть підштовхувати ринок до спроб наростити обсяги відходів, проте профільні автори підкреслюють, що пріоритетом повинні залишатися скорочення, повторне використання і переробка, а не зростання сміттєутворення заради завантаження печей.
Україна оголосила міжнародний тендер на закупівлю сучасного багатофункціонального судна для портів Дунаю, яке виконуватиме екологічні, аварійно-рятувальні та технічні завдання.
Згідно з повідомленням ДП «Адміністрація морських портів України» (АМПУ), судно буде призначене для роботи у портах Ізмаїл, Рені та Усть-Дунайськ, які нині є ключовими логістичними вузлами на півдні країни.
За технічним завданням, нове судно зможе: збирати нафтопродукти та сміття з поверхні води; гасити пожежі на суднах і портових об’єктах; виконувати функції буксира-кантувальника, допомагаючи у маневрах великим судам.
Проект реалізується в межах програми RELINC (Restoration of Essential Logistics Infrastructure and Network Connectivity) за підтримки Міжнародного банку реконструкції та розвитку (IBRD).
Експерти відзначають, що нове судно стане не лише технічним підсиленням портової інфраструктури, а й важливим елементом екологічної безпеки всього Дунаю.
Дунайські порти нині обробляють понад 40% усього українського експорту агропродукції та відіграють ключову роль у міжнародній логістиці, особливо після блокування чорноморських маршрутів.
Довжина Дунаю: приблизно 2 850 км, друга за довжиною річка Європи після Волги.
Басейн ріки протікає через 10 країн — Німеччину, Австрію, Словаччину, Угорщину, Хорватію, Сербію, Румунію, Болгарію, Молдову та Україну.Впадає у Чорне море через дунайську дельту, частина якої розташована в Одеській області.
За оцінками Європейської комісії та Міжнародної комісії з захисту Дунаю (ICPDR), рівень забруднення річки залишається помірним, але спостерігається накопичення важких металів, пестицидів та мікропластику, особливо у притоках.
Основні джерела забруднення — промислові скиди, агрохімікати, побутові відходи та судноплавство.
