Україні знадобиться не менше $120 млрд на наступний рік, якщо розв’язана Росією війна триватиме, щоб утримувати фронт і мінімізувати кількість втрачених життів захисників, повторив свою оцінку від липня цього року міністр оборони України Денис Шмигаль на щорічній конференції YES «Як нам завершити війну», яку організував у Києві 12-13 вересня Фонд Пінчука.
«Якщо війна припиниться, нам знадобиться не набагато менша сума, щоб просто підтримувати нашу армію в хорошій формі в разі вторинної агресії з російського боку», – сказав Шмигаль.
«Економіка війни демонструє, що якщо ми витрачаємо менше грошей, ніж Росія, тоді ми починаємо платити нашими територіями і, найголовніше, нашими життями. Тому нам потрібно залучити всі необхідні джерела, всі необхідні гроші», – підкреслив він.
Міністр оборони визнав, що після трьох з половиною років багато платників податків виснажені, витрачаючи таку величезну суму грошей, тому він висловився на підтримку ідеї використання заморожених російських активів до того моменту, коли Росія не компенсує всі витрати, які Україна і всі країни витратили протягом цього воєнного часу.
На його думку, таке рішення може бути знайдено навіть без прямої конфіскації, тому що зрозуміла юридична складність цієї процедури.
«Нам потрібно мати стабільне джерело фінансування для фінансування оборони України та відновлення України. Тому це питання номер один для всіх нас – знайти політичне і правове рішення щодо використання заморожених російських активів», – зазначив Шмигаль.
Він виділив три основні пріоритети: постачання Силам оборони більше дронів FPV, більше роботизованих систем і артилерійських снарядів, у тому числі далекобійних; захист неба – як «Патріотами» від балістичних ракет, так і дронами-перехоплювачами від дронів; далекобійна зброя – безпілотники і ракети українського виробництва.
“Якщо західні партнери нададуть нам більше систем глибокого удару, обладнання, ми будемо абсолютно щасливі. Але ми можемо виробляти власну зброю глибокого удару, і знову ж таки нам потрібні фінанси”, – зазначив міністр оборони.
Він пояснив, що такі далекобійні удари створюють найбільший тиск на російську економіку і суспільство, а також безпосередньо на Путіна, тому що дозволяють знищити їх нафтопереробні заводи і військову виробничу інфраструктуру.
«Нам потрібно виробляти більше, потрібно продовжувати килимові операції, коли всі літаки в Московській області не літають день за днем. І це дуже незручно для московських еліт, і вони безпосередньо повідомляють Путіну: давайте зупинимо цю війну, тому що ми не можемо літати», – додав Шмигаль.
За його словами, він доносить ці потреби під час зустрічей у форматі Rammstein.
Крім того, міністр оборони заявив про необхідність створити так звану Kill Zone, яка сьогодні формується на лінії фронту, щоб у майбутньому не дозволити агресії повторитися. «Це лінії дронів, що перекривають 10, 15 або навіть 30 км території», – пояснив він.
За оцінками керівника аналітичного відділу інвесткомпанії Concorde Capital Олександра Параščія, в 2024 році витрати на оборону і безпеку склали приблизно $95 млрд, тоді як в цьому році він спрогнозував їх зростання до приблизно $100-105 млрд. Приблизно половина цієї суми надходить з бюджету, тоді як друга половина до останнього часу забезпечувалася партнерами.
Крім того, Україна щорічно залучає ще близько $40 млрд зовнішньої фінансової допомоги на невійськові цілі, щоб мати можливість фінансувати військові потреби з бюджету. На наступний рік міністр фінансів Сергій Марченко оцінив потреби у зовнішньому фінансуванні дефіциту держбюджету в $45 млрд, з яких поки що відсутні джерела на EUR16 млрд.
Приблизно 5,7 мільйона людей з України залишаються переміщеними в усьому світі, 3,8 мільйона є внутрішньо переміщеними, а 4,1 мільйона повернулися з переміщення або в межах України, або з-за кордону, повідомляє Міжнародна організація з міграції (МОМ).
“Переміщення залишається визначальною рисою кризи”, – йдеться в заяві речника МОМ щодо нещодавніх атак в Україні, опублікованій на сайті організації у вівторок.
Також МОМ висловлює глибоку стурбованість постійним зростанням кількості жертв серед цивільного населення по всій Україні та наголошує на нагальній необхідності вжиття заходів, що надають пріоритет захисту цивільного населення та забезпечують необхідну гуманітарну допомогу.
“Цивільне населення України продовжує нести важкий тягар війни, оскільки російські удари вражають міста і села на лінії фронту та за її межами. Тільки в липні 2025 року Управління Верховного комісара ООН з прав людини зафіксувало 286 загиблих і 1 388 поранених, що є найвищим місячним показником із травня 2022 року”, – йдеться у заяві.
Також МОМ наголошує на нагальній необхідності вжиття заходів, що надають пріоритет захисту цивільного населення та забезпечують необхідну гуманітарну допомогу.
Через тиждень або два буде відомо, чи закінчиться війна, чи бої триватимуть далі, вважає президент США Дональд Трамп.
“Я думаю, що президент Путін хоче знайти відповідь, і ми побачимо. І якщо через певний час, не дуже далекий від сьогоднішнього дня, тиждень або два, ми дізнаємося, чи вирішимо ми цю проблему, чи ці жахливі бої триватимуть далі. Ми зробимо все можливе, щоб покласти цьому край«, – сказав Трамп перед початком зустрічі з президентом України Володимиром Зеленським і європейськими лідерами.
Він зазначив, що є дві сторони, »які хочуть укласти угоду”.
«І можливо, що це не вдасться. З іншого боку, можливо, що це вдасться. І ми врятуємо тисячі і тисячі життів щотижня. Тому це те, що ми дійсно повинні зробити. Або принаймні ми повинні докласти всіх зусиль. Але я думаю, що ми можемо отримати дуже хороший результат», – підкреслив Трамп.
Якщо відбудеться тристороння зустріч між президентом США Дональдом Трампом, президентом України Володимиром Зеленським і правителем Росії Володимиром Путіним, то війна може закінчитися до Різдва (25 грудня), вважає сенатор-республіканець Ліндсі Грем.
«Якщо відбудеться тристороння зустріч між президентом США Дональдом Трампом, президентом Зеленським і Путіним, то я обережно оптимістичний, що ця війна закінчиться задовго до Різдва», – написав він у соцмережі Х.
«Якщо зустріч не відбудеться, я думаю, що президент Трамп може завдати серйозних наслідків Путіну і тим, хто купує його нафту і газ», – прогнозує Грем.
Під час весняного наступу російські війська встановили контроль над одним із найбільш перспективних родовищ літію в Україні — Шевченківським, розташованим на території Донеччини. Це родовище раніше перебувало у розробці американської компанії з критичних мінералів і розглядалося як один із наріжних каменів економічного партнерства між Києвом і Вашингтоном у сфері стратегічних ресурсів. Його захоплення створює серйозні ризики для реалізації спільних планів і вже викликає занепокоєння серед західних інвесторів.
Шевченківське родовище містить великі поклади сподумену — мінералу, з якого добувають літій, незамінний у виробництві акумуляторів для електромобілів та систем зберігання енергії. Україна раніше уклала з США рамкову угоду про співпрацю у сфері критичної сировини, зокрема щодо розвитку внутрішнього видобутку літію, титану та рідкоземельних елементів, необхідних для «зеленої» трансформації економіки Заходу. Угода передбачала залучення інвестицій до розробки українських надр. Утім, після того як Шевченківське опинилося в зоні контролю Росії, потенційна співпраця опинилася під загрозою.
Мирослав Жернов, директор компанії, що володіє ліцензією на родовище, у коментарі The New York Times підтвердив втрату контролю над активом. За його словами, бої за родовище тривали кілька тижнів: «Було дуже гаряче. Вони бомбардували з усього, що мали. І тепер вони там». Жернов вважає, що втрата Шевченківського родовища — це лише початок: «Якщо росіяни просунуться далі, вони контролюватимуть дедалі більше родовищ».
Журналісти The New York Times повідомляють, що на території, захопленій російськими військами, вже з’явилися ознаки активності: проводиться оцінка запасів і можлива підготовка до майбутнього видобутку. Таким чином, контроль над літієм може стати для Кремля не лише військовою, а й геоекономічною перевагою. Видання зазначає, що Росія вже використовує у своїй політиці важелі впливу на глобальні ланцюги постачання сировини, зокрема в галузі урану.
Попри те що Україна має ще два великих літієвих родовища у західній частині країни, саме Шевченківське вважалося одним з найбільш перспективних, оскільки містить до 90 % сподумену у порівнянні з іншими покладами. У мирний час розробка цього об’єкта могла стати не лише джерелом доходу, а й важелем для інтеграції України у західні ринки стратегічних ресурсів.
Колишній голова Державної служби геології та надр Роман Опімах пояснив, що в умовах війни подібні інвестиції перебувають під величезним ризиком. «Безпека і контроль над родовищем — головна передумова. Військова загроза відлякує інвесторів, і захоплення такого об’єкта фактично нівелює будь-які наміри щодо його розробки у найближчому майбутньому», — сказав він.
Оглядачі також зауважують, що війна дедалі більше набуває рис економічного конфлікту. Росія не лише нищить інфраструктуру, а й активно полює на ресурси, які можуть бути корисними їй самій або які потенційно могли б зміцнити Україну. Контроль над літієвими родовищами відкриває можливість тиску на західні корпорації і формує нові залежності у глобальному розподілі ресурсів.
Жернов, попри втрату активу, заявив, що його компанія не відмовляється від інвестицій в Україну і вивчає інші можливості. Але він визнав, що ситуація суттєво змінила оцінки ризиків. «Раніше ми бачили цей проєкт як рушій економічного зростання. Тепер — це лише ще один фронт війни», — підсумував він.
Раніше інформаційно-аналітичний центр Experts Club зробив детальний відеоаналіз про перспективи видобутку рідкісноземельних елементів в Україні, –
30 квітня 2025 року виповнюється 50 років з моменту виведення американських військ із В’єтнаму.
50 років тому завершилася не лише В’єтнамська війна (1955-1975), одна з найбільш виснажливих і тривалих війн другої половини ХХ століття, але й тривала боротьба В’єтнаму за незалежність від колоніального панування та іноземного втручання.
Народ В’єтнаму не лише завоював незалежність і об’єднав країну, захищаючи свої землі, але й продемонстрував усьому світові важливість духу народної єдності та віри у свої принципи, що дозволило провести справедливу боротьбу, щоб забезпечити свободу, незалежність та суверенітет країни.
Затяжному військовому конфлікту, в ході якого загинули близько чотирьох мільйонів в’єтнамців (найбільших втрат зазнало громадянське населення) та понад 58 тисяч військовослужбовців США, було покладено край.
30 квітня 1975 року стало історичною подією, коли Північний та Південний В’єтнам офіційно об’єдналися після багатьох років війни з утворенням єдиної Соціалістичної Республіки В’єтнам.
Наразі В’єтнам послідовно дотримується політики «чотирьох Ні»: не вступати у військові союзи; не ставати на бік однієї країни проти іншої; не дозволяти іноземним військовим створювати бази на території В’єтнаму або використовувати територію В’єтнаму як важіль для протидії іншим; і не застосовувати силу або погрожувати її застосуванням у міжнародних відносинах.
Оборонна дипломатія стала опорою в’єтнамської дипломатії. До теперішнього часу В’єтнам бере активну участь у миротворчій місії Організації Об’єднаних Націй, у міжнародному співробітництві в нетрадиційній безпеці, людській допомозі, пошуку та порятунку, пом’якшенні післявоєнних наслідків, тим самим роблячи великий внесок у підтримку міжнародного та регіонального миру, стабільності , співробітництва та розвитку.
Між В’єтнамом і Україною склалися традиційні дружні відносини. Десятки тисяч в’єтнамців навчалися і працювали в Україні. Тисячі в’єтнамців обрали Україну своєю другою домівкою і залишилися тут після навчання та роботи. В Україні
проживає чимала в’єтнамська діаспора (до початку війни налічувала близько 10 тисяч осіб).
Товарообіг між В’єтнамом та Україною впав після початку війни, але зараз знову став зростати, почався обмін делегаціями.
Прем’єр-міністр Вєтнаму Фам Мінь Чін двічі зустрічався з Президентом Зеленським на міжнародних заходах.
Міністр Дмитро Кулеба також зустрівся з Міністром закордонних справ В’єтнаму на зустрічі АСЕАН.
Андрій Сибіга, Міністр закордонних справ, провів телефонні переговори з віцепрем‘єр-міністром, міністром закордонних справ В’єтнаму Буй Тхань Соном щодо потенціалу двосторонніх відносин та необхідності інтенсифікації діалогу на високому рівні.
Те, що відбувалося у минулому з В’єтнамом протягом десятиліть, дає принаймні два уроки для сучасного світу.
По-перше, слід поважати незалежність, суверенітет та цілісність кожної великої чи малої нації.
По-друге, холодна війна між великими державами лише приносять нещастя малим країнам, які потрапили в пастку цієї конкуренції.
Уроки історії дуже актуальні і можуть бути корисними для встановлення миру в Україні.
