Завдяки активнішому переходу на використання електричної енергії країни ЄС можуть заощаджувати EUR250 млрд щороку до 2040 року, зазначено у пресрелізі французької Schneider Electric.
“Так зване “енергетичне триєдинство” — баланс між доступністю, безпекою та сталим розвитком — залишається викликом, адже висока залежність від імпорту викопного палива утримує ціни на високому рівні й віддаляє досягнення кліматичних цілей”, — зазначили у компанії.
Як вказано у пресрелізі, підготовленому на основі звіту Schneider Electric “Енергетична безпека та конкурентоспроможність Європи – прискорення електрифікації”, наразі рівень електрифікації в Європі становить лише 21% — показник, що не змінився за останнє десятиліття та є на 10% нижчим, ніж у Китаї, де відбувається швидка електрифікація. Водночас вартість енергії для побутових споживачів у ЄС становить EUR0,27 за кВт*год, у США — EUR0,15/кВт*год, а в Китаї — EUR0,08/кВт*год.
“Це означає, що щоденне енергоспоживання для кожного громадянина ЄС коштує утричі дорожче, ніж для мешканців Китаю”, — зробили висновок автори звіту.
Згідно з документом, темпи та рівень електрифікації у різних країнах Європи суттєво відрізняються через різницю в інфраструктурі, політиці, зрілості ринків та споживчій поведінці. Зокрема, деякі країни, наприклад скандинавські, досягли помітного прогресу в електрифікації транспорту та будівель, тоді як інші лише починають масштабувати свої зусилля. Водночас Південна Європа демонструє вищі показники електрифікації будівель, тоді як Західна та Центральна зосереджуються на індустріальній електрифікації та розвитку прос’юмерських ініціатив.
“Щоб залишатися конкурентоспроможною на світовій арені, Європі необхідно прискорити перехід до більш електрифікованої економіки”, — вважають аналітики Schneider Electric.
У звіті визначено кілька ключових напрямів політики, які слід реалізувати для досягнення вказаного завдання.
Передусім, як вважають автори документу, урядам потрібно зменшити різницю в ціні між електроенергією та природним газом, поступово скасовуючи субсидії на викопне паливо та реформуючи податкову систему, щоб стимулювати використання чистої енергії.
Не менш важливим є прискорення фінансування — спрощення доступу до інвестицій, запровадження цільових стимулів, особливо для малого та середнього бізнесу, та спрямування доходів від торгівлі викидами та інноваційних фондів на проєкти з електрифікації.
Звіт також підкреслює необхідність розвитку місцевих ринків, що передбачає обов’язкову електрифікацію нових будівель і промислових процесів, підтримку швидкого впровадження теплових насосів і електромобілів, а також заохочення ініціатив прос’юмерів.
Окрім того, важливим напрямком є сприяння локальному розвитку через сталу державну закупівлю, прискорення стандартизації та підтримку європейських інновацій і виробництва — це дозволить повною мірою реалізувати економічні та соціальні переваги електрифікації по всьому континенту.
“Це дослідження є одним із найґрунтовніших аналізів потенціалу електрифікації Європи та політичних дій, необхідних для його реалізації. Воно підкреслює, що електрифікація є життєво важливою — не лише для досягнення кліматичних цілей, а й для стимулювання економічного зростання, енергетичної незалежності та промислової конкурентоспроможності”, — зазначив виконавчий віцепрезидент Schneider Electric у Європі Лоран Батаяль.
На його думку, Європа має терміново подолати стагнацію електрифікації, для чого вже існують і готові до впровадження відповідні технології. Водночас необхідні також відповідні стимули з боку політики та рішучі дії бізнесу, щоб розкрити економічний і екологічний потенціал, якого потребують країни ЄС.
Україна може експортувати в ЄС додаткові 46 тис. тонн цукру вже в 2025 році, повідомила Національна асоціація цукровиків України “Укрцукор” в телеграм-каналі.
Галузеве об`єднання нагадало, що 29 жовтня 2025 року набрала чинності оновлена торговельна угода між Україною та Європейським Союзом, яка передбачає збільшення тарифної квоти на білий цукор на 400% – до 100 тис. тонн. В рамках досягнутих домовленостей також переглянуто розмір квоти на поточний рік, що дозволить українським цукровикам експортувати в ЄС до кінця 2025 року додатково 46 625,8 тонни білого цукру.
Відповідно до постанови Кабінету міністрів № 1368 від 29 жовтня 2025 року, цей обсяг буде розподілено між експортерами пропорційно обсягам експорту зазначеної продукції в ЄС протягом січня-травня 2025 року.
В “Укрцукрі” уточнили, що в жовтні 2025 року Україна експортувала 44,4 тис. тон цукру на суму понад $20 млн, з яких лише 2% було поставлено на ринки ЄС. Лідером за обсягом експорту став Ліван, куди поїхало 48% всього цукру. До ТОП-3 імпортерів українського цукру у жовтні увійшли також Сирія та Північна Македонія.
За даними Eurostat станом на кінець липня 2025 року під тимчасовим захистом у країнах ЄС перебувають 4 373 455 громадян України. За місяць їхня кількість зросла на 30 980 осіб, тобто приблизно на 0,71% порівняно з червневим рівнем — динаміка помірна, але стабільна, що вказує на таке, що зберігається, хоча й не сплескове, переміщення людей у пошуках безпеки. Переважна більшість бенефіціарів цього режиму — близько 98,4% — становлять саме українці, що робить групу отримувачів допомоги вкрай однорідною і вимагає сфокусованих заходів інтеграції.
Розподіл за країнами залишається концентрованим: ключове навантаження несуть Німеччина, Польща і Чехія. У Німеччині перебуває близько 1 196 645 осіб — порядку 27,8% від загальної кількості; у Польщі — близько 992 505 осіб (приблизно 23%); у Чехії — близько 378 420 осіб (близько 8,8%). Сукупно це майже три п’ятих усіх отримувачів захисту, тому саме ці економіки та їхні соціальні системи першими реагують на будь-які зміни притоку: у великих агломераціях загострюються питання доступності житла, зростає потреба у шкільних місцях і курсах мови, а муніципальні бюджети стикаються з безперервними зобов’язаннями.
В таких умовах політика прийому неминуче зміщується до порядку денного інтеграції. На перший план виходять прискорене визнання кваліфікацій, інтенсивні мовні програми, доступ до дитячих садків і шкіл, а також інструменти перекваліфікації. Ринок праці стає головним амортизатором: що швидше люди переходять у формальну зайнятість, то нижче бюджетне навантаження і тим помітніший мультиплікативний ефект для внутрішнього попиту. Водночас саме житлове питання залишається ключовим ризиком: концентрація у столичних та індустріальних регіонах підштовхує орендні ставки вгору і підвищує соціальну напруженість. Ефективними відповідями виглядають адресні субсидії на оренду, прискорена реновація та будівництво соціального житла, а також більш рівномірний розподіл розміщення між муніципалітетами.
Нарешті, критично важливою стає передбачуваність фінансування та міжвідомча координація на рівні ЄС і національних урядів. Навіть за поточного «м’якого» місячного приросту ненадійні джерела коштів швидко перетворюють керовану ситуацію на проблему локальних бюджетів. На горизонті найближчих місяців ключовими індикаторами стійкості будуть темпи приросту отримувачів захисту, частка працевлаштованих, показники шкільної та дошкільної інтеграції, динаміка орендних ставок у регіонах концентрації та швидкість переходу від екстрених заходів до довгострокових програм. Загалом картина стабільного, але такого, що триває, зростання за високої концентрації в Німеччині, Польщі та Чехії вимагає переведення зусиль із короткострокової допомоги на системну інтеграцію — саме це дозволить знизити бюджетні витрати і перетворити гуманітарну відповідь на стійкий соціально-економічний результат.
БІЖЕНЦІ, ЄС, ЖИТЛО, Міграція, НІМЕЧЧИНА, ПОЛЬЩА, РИНОК ПРАЦІ, СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА, тимчасовий захист, Українці
Лідери Європейського союзу, констатуючи виконання Україною умов для відкриття переговорних кластерів про вступ до ЄС, не прийняли відповідного рішення через позицію Угорщини.
Це випливає із заяви до висновків, яка була узгоджена 26 країнами-членами ЄС, крім Угорщини, за результатами розгляду українського питання на засіданні Європейської ради в четвер у Брюсселі.
«Європейська Рада підтверджує непохитну підтримку ЄС шляху України до членства в ЄС і вітає значний прогрес, якого Україна досягла досі за найскладніших обставин», – йдеться в заяві до висновків.
У зв’язку з цим Європейська Рада закликала Україну, Раду і Комісію продовжувати роботу над процесом приєднання відповідно до підходу, заснованого на заслугах.
“Кластер фундаментальних питань буде відкритий першим і закритий останнім, а кластери будуть відкриті після виконання умов, відповідно до методології розширення. Європейська Рада враховує оцінку
Комісії про те, що кластери фундаментальних питань, внутрішнього ринку та зовнішніх відносин готові до відкриття”, – наголошується в заяві.
Європейська Рада повернеться до цього питання на своєму наступному засіданні.
Європейський Союз обговорює можливість прийому нових країн-членів без надання їм повного набору прав, включаючи право вето, щоб прискорити процес розширення. Про це повідомляє видання Politico з посиланням на дипломатичні джерела в Брюсселі.
За даними видання, пропозиція знаходиться на ранній стадії і вимагає одностайного схвалення всіх 27 держав-членів. Згідно з планом, країни-кандидати могли б скористатися основними перевагами членства — доступом до спільного ринку, фондів і політичних програм ЄС, — але право вето і участь в деяких рішеннях отримали б тільки після завершення інституційних реформ в Євросоюзі.
Йдеться, зокрема, про поступовий перехід від принципу одностайного голосування до механізму кваліфікованої більшості, що дозволило б обходити блокування окремих держав.
Голова Комітету з європейських справ Бундестагу Антон Гофрайтер заявив, що майбутні члени повинні «тимчасово відмовитися від права вето до проведення внутрішніх реформ ЄС».
«Ми не можемо дозволити, щоб одна або дві країни гальмували розширення Союзу», — підкреслив німецький депутат.
За даними Politico, серед прихильників ініціативи — Австрія і Швеція, які вважають, що такий підхід допоможе подолати опір Будапешта і деяких інших столиць, які побоюються втрати впливу і економічних позицій.
Проте ідея вже зустріла опір не тільки з боку Угорщини, але й Франції та Нідерландів, де висловлюють побоювання щодо «розмивання» принципу рівноправного членства.
Президент Чорногорії Яков Мілатович у коментарі виданню зазначив, що процес розширення «потрібно оживити», нагадавши, що останньою країною, яка приєдналася до ЄС, стала Хорватія більше десяти років тому.
Президент Європейської комісії Урсула фон дер Ляйен раніше заявила, що розширення ЄС залишається стратегічним пріоритетом і можливий прийом України та Молдови може відбутися до 2030 року. Однак більшість країн-членів поки що утримуються від прискорення процедур.
У середу, 22 жовтня, в Лондоні відбудеться саміт в рамках «Берлінського процесу», де лідери ЄС обговорять з представниками країн Західних Балкан подальші кроки щодо інтеграції регіону в Євросоюз.
За даними джерел Politico, Єврокомісія також розглядає варіант проведення окремих етапів переговорів з кандидатами без необхідності одностайної згоди всіх членів, що дозволило б обійти ризик блокування — насамперед з боку Угорщини.
Наразі статус країн-кандидатів на вступ до ЄС мають Україна, Молдова, Сербія, Чорногорія, Північна Македонія, Албанія та Боснія і Герцеговина. Туреччина веде переговори про членство з 2005 року, але процес фактично заморожений.
АТ “Укрзалізниця” (УЗ), за умови європейського та державного співфінансування, планує у майбутні два роки реалізувати проєкт Мостицька-Скнилів та далі розвивати коридору Львів-Ужгород-Чоп і Львів-Чернівці-Вадул-Сірет (Румунія), що дозволить Україні почати відновлювати і реалізувати унікальний географічний статус, повідомив директор департаменту стратегії та трансформації “Укрзалізниці” Олег Яковенко.
“Ми плануємо також отримати грантові кошти на проєкт Мостицька-Скнилів, який пов’яже 80 км європейської колії між польським кордоном і Львовом. Далі ми проводимо зараз техніко-економічні дослідження по коридорам, які пов’язують Львів, Чернівці і Румунію”, – сказав Яковенко під час Київського міжнародного економічного форуму (КМЕФ) у четвер, 16 жовтня.
За його словами, в межах інтеграції України в Європейський Союз УЗ планує розвиток колії 1435мм і європейських транспортних коридорів на території України. Також євроінтеграційна реформа залізничної галузі передбачає докорінну зміну функціонування всієї моделі залізниці в Україні.
“Перш за все, йде мова про проведення ринкової реформи, – це виділення оператора інфраструктури в рамках “Укрзалізниці”, відділення від оператора інфраструктури перевізників. Це дозволить на майбутньому лібералізувати ринок. А також дозволить нам створити ринкові механізми саме в перевезеннях”, – пояснив Яковенко.
Іншим елементом реформи він назвав впровадження європейських правил технічної сумісності інтероперабельності. Мова йде про технічні стандарти безпеки, а також зміни системи організації безпеки.
Директор департаменту стратегії та трансформації “Укрзалізниці” зазначив, що наразі планується внесення законопроєкту “Про безпеку та інтероперабельність залізничного транспорту України”, щоб прийняти його до кінця року, тоді як наступного року компанія очікує на внесення закону про лібералізацію ринку.
Як пояснив Яковенко, очікується формування так званого тарифу доступу до інфраструктури, за яким учасники ринку зможуть купляти у оператора інфраструктури певний доступ до маршрутів перевезення на конкурентній основі.
“Ці тарифи будуть регульованими, тобто вони будуть формуватися згідно порядку формування тарифів, вони будуть відображати економічно обґрунтовані тарифи саме по європейським правилам “, – наголосив представник “Укрзалізниці”.
Зазначається, що у новій системі запровадять окремі PSO-контракти (Public Service Obligation) між пасажирськими перевізниками і державою на національному рівні, і також перевізниками, і органами місцевого самоврядування. Це повинно зняти фінансове навантаження з вантажних перевезень.
Як повідомлялось, у вересні було відкрито ділянку залізниці стандартної (“європейської”) колії 1435 мм між Ужгородом і Чопом Закарпатської області, що дозволить організувати безпересадкове залізничне сполучення між Ужгородом і низкою столиць країн Європи.
Крім того, у січні 2025 року повідомлялось перенесення реконструкції залізничної колії на ділянці “Держкордон Польщі – Мостиська II – Скнилів (Львів)” на 2026 рік, хоча у лютому 2024 року тоді віцепрем’єр із відновлення – міністр розвитку громад, територій та інфраструктури Олександр Кубраков заявив про початок будівництва до кінця 2024 року. Пізніше стало відомо, що Україні не вдалося залучити для реалізації проєкту фінансування Connecting Europe Facility (CEF). Повідомляли, що можливість профінансувати 50% вартості проєкту вивчало Агентство США з міжнародного розвитку (USAID), але наразі воно вже ліквідовано.
