Європейська інтеграція України входить у новий практичний етап, на якому діалог держави з бізнесом стає одним із ключових інструментів підготовки країни до майбутнього членства в ЄС.
Про це йдеться у колонці радниці віцепрем’єр-міністра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України Вікторії Лобунь, опублікованій агентством “Інтерфакс-Україна”.
За її словами, історичним кроком стало відкриття 15 червня під час Другої міжурядової конференції між Україною та ЄС у Люксембурзі Кластера 1 “Основи процесу вступу до ЄС”. Цей кластер є фундаментальним для всього переговорного процесу, відкриває його і залишатиметься відкритим до завершення переговорів.
“Сьогодні перед Україною стоїть амбітне завдання – забезпечити якісну підготовку держави до майбутнього членства та реалізувати ті зміни, які дозволять повноцінно функціонувати в межах Європейського Союзу”, – зазначила Лобунь.
Вона підкреслила, що євроінтеграція не обмежується ухваленням законодавства або виконанням формальних переговорних умов. Йдеться про те, як зміни впливатимуть на економіку, окремі сектори, громади, громадян, державні інституції, місцеве самоврядування та бізнес.
Частина українських компаній уже фактично працює в єдиному економічному просторі з ЄС: виходить на європейські ринки, шукає партнерів, адаптується до спільних правил і змінює власні бізнес-процеси. Водночас змінюється і сприйняття України з боку європейського бізнесу: українських партнерів дедалі частіше розглядають не лише як можливість, а як фактор конкурентної переваги у перебудові ланцюгів постачання, розвитку нових виробництв і зміцненні економічної стійкості Європи.
ЄС залишається найбільшим торговельним партнером України – на нього припадає понад 63% зовнішньої торгівлі товарами. Наступним кроком, за словами Лобунь, має стати перехід від сприйняття України як зовнішнього партнера до сприйняття її як частини спільного ринку.
Окрему роль у цьому процесі відіграють майданчики для обговорення економічної інтеграції України з ЄС. Зокрема, ці питання порушувалися на EU-Ukraine Business Summit у Брюсселі та будуть обговорюватися під час Ukraine Recovery Conference у Гданську. У межах конференції заплановано воркшоп про те, як поєднати відновлення України з підготовкою до членства в ЄС.
Одним із практичних інструментів підготовки до євроінтеграції стала серія регіональних діалогів з бізнесом. У першій половині року такі діалоги вже відбулися для аграрного сектору, металургійної галузі та фармацевтичної індустрії. До них долучилися представники бізнесу, галузевих асоціацій, органів влади, парламенту та експертного середовища з різних регіонів України.
Фактично йдеться про створення постійного механізму взаємодії між державою та бізнесом у питаннях європейської інтеграції.
Одне з головних питань таких діалогів – як саме виглядатиме інтеграція України до внутрішнього ринку ЄС на практиці. Перехід від моделі зовнішнього партнерства до моделі спільного ринку потребує нового балансу між конкуренцією та інтеграцією.
У деяких сферах цей процес уже має практичні приклади – зокрема в енергетичному ринку та роумінгу. Водночас існують складніші напрями, де Україна є сильним гравцем, зокрема аграрний сектор і металургія. Саме тут важливо забезпечити інтеграцію до внутрішнього ринку ЄС без втрати конкурентних переваг українських виробників.
Лобунь зазначає, що діалог із бізнесом дозволяє краще розуміти очікування та занепокоєння компаній щодо окремих напрямів інтеграції. Особливо важливими є зустрічі в регіонах, де бізнес працює в умовах постійних ризиків. Це дає можливість формувати політику, орієнтовану не лише на відповідність європейським вимогам, а й на реальні можливості української економіки.
Попереду Україну очікує виконання умов і бенчмарків Кластера “Основи”, а також робота над відкриттям наступних переговорних кластерів. Вони охоплюють значну частину економічної складової майбутнього членства – внутрішній ринок, конкурентну політику, свободу руху товарів і послуг та інші сфери, важливі для українського бізнесу.
Таким чином, діалог між державою та бізнесом стає не лише комунікаційним інструментом, а одним із механізмів практичної підготовки України до членства в Європейському Союзі.
Успіх переговорного процесу, як наголошує Лобунь, визначатиметься не лише кількістю відкритих чи закритих кластерів. Його реальним результатом має стати створення сучасної, конкурентоспроможної та стійкої держави, готової повноцінно функціонувати як частина європейської спільноти.
Джерело: “Інтерфакс-Україна”, колонка Вікторії Лобунь “Європейська інтеграція переходить у практичну площину: чому діалог з бізнесом стає критично важливим”.
Національна асоціація лобістів України (НАЛУ) розробила альтернативний законопроект про введення податку на додану вартість для фізичних осіб – підприємців. Як повідомили агентству Інтерфакс-Україна в НАЛУ, ініціатива підготовлена головою правління НАЛУ Олексієм Шевчуком, заступником голови Опікунської ради Людмилою Кожурою та директором з розвитку НАЛУ, членом Асоціації платників податків Назарієм Валянськом.
«Метою альтернативного законопроекту є захист малого та середнього бізнесу в умовах воєнного стану та післявоєнного відновлення, одночасно з поетапною адаптацією податкової системи України відповідно до вимог і стандартів Європейського Союзу», – повідомили в асоціації.
У НАЛУ зазначили, що, на відміну від урядового підходу, який зараз фактично перекладає податкове навантаження на малий бізнес, альтернативний законопроект НАЛУ «пропонує збалансоване рішення, що враховує економічні реалії, ризики безпеки та інституційну слабкість бізнесу в кризовий період».
Ключовими перевагами свого альтернативного законопроекту в порівнянні з версією урядового документа в НАЛУ називають, зокрема, захист малого та мікробізнесу в умовах війни.
«Законопроект вводить тимчасові мораторії на розширення кола платників ПДВ, підвищення податкових ставок і зміну ліміту обов’язкової ПДВ-реєстрації на весь період дії воєнного стану і до кінця року після його припинення», – зазначили в НАЛУ.
Крім того, перевагою свого законопроекту НАЛУ назвала гнучкий ліміт реєстрації ПДВ з урахуванням економіки, пропонуючи замість фіксованого ліміту в 1 млн грн прив’язку порогу реєстрації ПДВ до розміру мінімальної заробітної плати, що дозволяє автоматично враховувати інфляцію, зміну ВВП і макроекономічну динаміку.
Також серед переваг свого законопроекту в НАПСМ назвали поетапну гармонізацію з правом ЄС «без шоків для бізнесу»:
альтернативний проект передбачає поступове наближення до європейського порогу ПДВ (близько €85 000) до 2031 року, уникаючи адміністративного та фінансового тиску на підприємців в кризових умовах.
Крім того, в НАЛУ зазначили, що їх законопроект передбачає збереження спрощеної системи оподаткування, тобто не вводить обов’язкову ПДВ-реєстрацію для платників єдиного податку 3-ї групи, зберігаючи спрощену систему обліку та звітності як фундамент для розвитку малого бізнесу.
Ще однією перевагою законопроекту в НАЛУ назвали стимулювання добровільної ПДВ-реєстрації та боротьбу зі зловживаннями.
«Вводиться модель »батога і пряника«: стимули для добровільної реєстрації платниками ПДВ через диференціацію ставок єдиного податку, а також чіткі механізми протидії зловживанням, зокрема практиці так званих “зарплатних ФОП”, зазначили в асоціації.
Також законопроект НАЛУ передбачає захист бізнесу в прифронтових і постраждалих від бойових дій регіонах,
вводячи спеціальні гарантії для бізнесу, що працює на територіях, де ведуться або велися бойові дії. Зокрема, проект закону передбачає введення мораторію на документальні позапланові податкові перевірки таких платників податків, що дозволяє знизити адміністративний і фіскальний тиск, зберегти підприємницьку діяльність і робочі місця в умовах підвищених ризиків безпеки.
У НАЛУ зазначають, що «запропонований підхід дозволяє поєднати фіскальні інтереси держави, євроінтеграційні зобов’язання України та реальні можливості малого і середнього бізнесу, який сьогодні залишається ключовою опорою економіки країни».
законодавство, НАЛУ, ПДВ, ФОП
З 1 січня 2026 року в Україні набула чинності низка змін, що впливають на витрати компаній, податкове навантаження та зовнішньоторговельні операції – від нових параметрів держбюджету та окремих податкових новацій до оновлення енерготарифів і правил ліцензування експорту, зазначає інформаційно-аналітичний центр Experts Club.
Держбюджет-2026 зафіксував нові соціальні стандарти, які прямо впливають на фонд оплати праці, нарахування ЄСВ та розрахунки штрафів і обов’язкових платежів, прив’язаних до мінімальної зарплати та прожиткового мінімуму.
У податковій частині бізнесу варто врахувати оновлені показники для спрощеної системи та військового збору. У роз’ясненнях податкової служби на 2026 рік окремо зазначені розміри платежів для ФОП 1-2 груп, а також введення/застосування військового збору для платників єдиного податку (зокрема, фіксований платіж для 1-2 груп і відсоток від доходу для 3 групи), плюс ряд супутніх змін адміністрування.
Окремий блок – трудове регулювання. З 2026 року оновлюються вимоги для роботодавців щодо працевлаштування людей з інвалідністю (зміна підходу до виконання нормативу та фінансової відповідальності за його невиконання). Це впливає на кадрову політику, бюджетування та внутрішні HR-процедури, особливо в компаніях зі значною чисельністю персоналу.
У зовнішній торгівлі на 2026 рік уряд зберіг нульові квоти (заборону через квотування) на експорт природного газу українського походження та низки інших позицій, при цьому скасувало квоти на експорт харчової солі та коксівного вугілля, а також залишило режим ліцензування окремих агропозицій для експорту до низки країн ЄС.
В енергетиці НКРЕКП встановила тариф НЕК «Укренерго» на послуги з передачі електроенергії на 2026 рік: на січень-березень – 713,68 грн/МВт-год (без ПДВ) для більшості користувачів системи і 373,93 грн/МВт-год (без ПДВ) для підприємств «зеленої» електрометалургії; на квітень-грудень – 742,91 грн/МВт-год і 378,49 грн/МВт-год відповідно (без ПДВ).
Для окремих галузей важливі і зміни в акцизній та фінансовій частині. Зокрема, продовжує діяти графік підвищення акцизу на моторне паливо, введений раніше змінами до Податкового кодексу, а для банків на 2026 рік закріплена підвищена ставка податку на прибуток.
Україна має оновити законодавство у сфері критичних мінералів, щоб використати наявний ресурсний потенціал і посилити свою конкурентоспроможність на світовому ринку, заявили учасники тематичної панелі на форумі з відбудови України. Вони підкреслили, що без прозорих правил гри, спеціалізованих міжнародних партнерств і стабільного безпекового середовища реалізація великих проєктів у гірничодобувному секторі залишається обмеженою.
Панель модерував керуючий партнер CMS Україна, керівник практики енергетики та змін клімату Віталій Радченко. До обговорення долучилися секретар Комітету Верховної Ради з питань бюджету Володимир Цабаль, професор Інституту світової політики (США) Пол Койєр, засновниця та виконавча директорка Національної асоціації видобувних галузей України Ксенія Оринчак, а також голова організації Republicans Overseas UK Ґреґ Свенсон.
За словами доповідачів, Україна володіє значними запасами критичної сировини, однак існуюча нормативна база не повною мірою відповідає вимогам міжнародних інвесторів та спеціалізованих фінансових інституцій. Вони наголосили на необхідності чітких процедур доступу до родовищ, зрозумілих механізмів розподілу ризиків і гарантій захисту інвестицій. «Якщо Україна хоче зайняти помітне місце в глобальних ланцюгах постачання критичних мінералів, потрібні модернізовані правила, які будуть зрозумілими для транснаціональних компаній і експортно-кредитних агентств», – зазначив Цабаль.
Окремо учасники звернули увагу на домінуючу роль Китаю в сегменті переробки мінеральної сировини, що створює значні ризики для західних економік. У цьому контексті стратегічне партнерство між Україною та США, на їхню думку, може стати інструментом диверсифікації джерел постачання, а також каналом залучення капіталу й технологій. «Співпраця з Україною дає можливість послабити залежність від обмеженого кола постачальників і водночас підтримати відбудову країни, яка перебуває на передовій конфлікту», – підкреслив Свенсон.
Водночас експерти нагадали, що реалізація проєктів у видобувному секторі безпосередньо залежить від безпекової ситуації. Вони зазначили, що частина територій, багатих на корисні копалини, нині перебуває під окупацією РФ, що ускладнює планування та запуск нових інвестиційних ініціатив. На думку учасників дискусії, досягнення тривалого миру й створення прогнозованого безпекового середовища є необхідною умовою для перетворення ресурсного потенціалу України на реальні економічні результати.
Форум «Rebuilding Ukraine: Security, Opportunities, Investments» проходить 11–12 грудня в Бухаресті під егідою МЗС Румунії та МЗС України і організований New Strategy Center. За даними організаторів, протягом двох днів заплановано понад 30 панельних дискусій і паралельних сесій за участю представників урядів, міжнародних організацій, приватного сектору, фінансових інституцій та експертів з Європи, Північної Америки й Азії. Тематика панелей охоплює питання безпеки й оборони, інфраструктури, фінансування та інвестицій, «зеленої» енергетики, цифровізації, людського капіталу та транскордонної співпраці.
Законодавство дозволяє ставити жінок з медичною та фармацевтичною освітою на військовий облік без їх особистої присутності, втім механізми примусового призову таких жінок з-за кордону відсутні, пояснили опитані агентством «Інтерфакс-Україна» юристи.
“Обов’язок стати на військовий облік дійсно існує. Якщо людина фізично перебуває за межами України, вона повідомляє територіальний центр комплектування за місцем обліку, зокрема, електронною поштою, що тимчасово перебуває за кордоном. Але жодного інструменту, який дозволяв би державі примусово повернути громадянку для виконання цього обов’язку, не передбачено. Це стосується і тих, хто перебуває за кордоном в рамках механізму тимчасового захисту”, – сказала партнер Ario Law Firm, міністр охорони здоров’я в 2019-2020 роках Зоряна Скалецька.
Вона зазначила, що в контексті військового обліку жінок з медичною або фармацевтичною освітою, «важливо розмежовувати поняття »примусової« і “автоматичної” постановки».
«Примусова – це завжди про обмеження свободи, і таких механізмів у нас немає. А ось автоматична постановка дійсно передбачена. Постанова Кабміну від 30 липня 2025 року дозволяє ставити таких жінок на військовий облік без їх особистої присутності», – сказала вона.
Скалецька пояснила, що зараз фактично є три механізми, через які жінка з медичною або фармацевтичною освітою може бути внесена до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних і резервістів: через навчальний заклад, через особисте повідомлення і через роботодавця.
«Таким чином, »автоматична постановка« фактично відбувається через офіційне інформування навчального закладу або роботодавця, але не означає примусу або фізичного контролю з боку держави», – зазначила Скалецька.
Вона також підкреслила, що окремої відповідальності саме для жінок з медичною або фармацевтичною освітою, які не стали на військовий облік, законодавство не передбачає, адже зараз діють загальні норми про порушення законодавства про військовий обов’язок і військову службу, які передбачають штраф від 850 до 1,7 тис. гривень.
«Теоретично ця стаття може бути застосована і до жінок, які мають відповідну освіту, але не звернулися до ТЦК і СП, перш за все, якщо вони не працевлаштовані і отримали диплом багато років тому. Однак на практиці застосування цієї норми поки обмежене», – зазначила вона.
Скалецька звернула увагу, що ТЦК і СП зможуть автоматично виявляти таких осіб тільки тоді, коли Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов’язаних і резервістів матиме технічний доступ до бази даних дипломів Міністерства освіти.
«Зараз така взаємодія між реєстрами не запроваджена, тому активного притягнення до відповідальності жінок-медиків, які не стали на облік, ми не спостерігаємо», – сказала вона.
Скалецька звернула увагу, що «практика подання інформації про випускниць медичних закладів до військкоматів існувала і до нинішніх змін, але зараз ми маємо іншу проблему: дані в реєстрах часто не оновлюються».
“Якщо ж говорити про практичний сенс цього контролю, то його мета – не покарання, а можливість оперативного залучення медичних фахівців у разі необхідності оборонного сектора. Але важливо розуміти, що навіть у цьому випадку жінка може бути залучена тільки після проходження військово-лікарської комісії (ВВК), і далеко не всі за її результатами визнаються придатними до служби”, – підкреслила юрист.
Вона також зазначила, що контроль військового обліку стосується всіх підприємств незалежно від форми власності, в тому числі в приватних клініках.
Зі свого боку, адвокат АТ «Barristers» Галина Чернякіна зазначила, що постановка на військовий облік жінок, які мають медичну або фармацевтичну освіту, є виключно реєстраційним заходом і не прирівнюється до мобілізації, тобто сама по собі не означає обов’язкового призову або проходження військової служби без відповідного рішення держави.
При цьому вона зазначила, що “обмеження на виїзд за кордон у період воєнного стану стосуються виключно чоловіків-громадян України віком від 18 до 60 років, які підлягають військовому обліку та мобілізації, а жінки, які мають медичну або фармацевтичну освіту і є військовозобов’язаними, не обмежені в праві виїзду за кордон, навіть у період загальної мобілізації”.
«Відповідно, жінки, які перебувають за кордоном за програмою тимчасового захисту або на інших підставах, не можуть бути примусово повернуті в Україну для постановки на військовий облік, мобілізації або проходження військової служби», – сказала вона.
Чернякіна зазначила, що основним видом відповідальності за порушення правил військового обліку є адміністративна, яка передбачає штрафи, а кримінальна відповідальність може настати тільки в разі фактичного ухилення від мобілізації після отримання повістки.
«Однак поки що практика притягнення жінок, які відповідно до законодавства підлягають постановці на військовий облік, до адміністративної або кримінальної відповідальності є поодинокою», – сказала вона.
Джерело: https://ru.interfax.com.ua/news/general/1114670.html
Barristers, АДВОКАТ, військовий облік, жінка, законодавство, фармосвіта, Чернякіна
Як повідомляє Сербський Економіст, Президент Чорногорії Яків Мілатович заявив про необхідність перегляду міграційної політики країни, наголосивши, що наплив іноземців зробив житло та оренду недоступними для громадян Чорногорії. За його словами, ринок нерухомості зазнає перевантаження, а молоді чорногорці позбавляються можливості орендувати житло і поєднувати навчання з роботою, повідомляє телеканал Adria TV.
“Через велику кількість іноземців квадратний метр житла став розкішшю, оренда зросла в рази, а молоді люди, які могли б працювати, зокрема й під час навчання, залишилися без можливості заробляти для себе і своїх сімей. Настав час змінити підхід: спочатку робочі місця і квартири для наших громадян, а потім відкриті двері для іноземців”, – сказав Мілатович.
Він наголосив, що міграційна політика має бути «відповідальною і справедливою», а пріоритетом – забезпечення житлом і роботою місцевих жителів і створення умов для повернення тих, хто виїхав за кордон.
Після 2022 року Чорногорія зіткнулася з помітним зростанням кількості іноземців, що різко збільшило ціни на житло та оренду. Особливо це відчули Подгориця, Будва і приморські регіони.
У разі посилення правил перебування та оренди іноземці, які проживають у Чорногорії, найімовірніше шукатимуть альтернативні варіанти в сусідніх країнах:
– Сербія – найімовірніший напрямок. Країну відрізняє м’яке міграційне законодавство, близькість, спільний мовний простір і розвинена інфраструктура для іноземців. Белград, Нові-Сад і Ніш уже стали центрами тяжіння мігрантів, особливо з Росії, України та країн СНД.
– Боснія і Герцеговина – також приваблива для переїзду через низькі ціни на житло, хоча набагато менш розвинена в плані інфраструктури та ринку праці.
– Хорватія – як країна ЄС залишається опцією, але високі ціни на нерухомість і візові обмеження роблять її менш доступною.
Таким чином, найбільш реальним «бенефіціаром» можливого посилення міграційної політики в Чорногорії стане саме Сербія, де вже сформувалися великі мігрантські спільноти і де влада зацікавлена в залученні іноземців для стимулювання економіки.
За підсумками перепису 2023 року, у Чорногорії налічувалося 122 744 іммігранти, тобто люди, які жили поза країною щонайменше рік і пізніше повернулися або переселилися.
З них 35,3 % – громадяни іноземних держав (≈ 43 268 осіб).
Серед країн походження іммігрантів:
– Сербія – 45 000 осіб;
– Росія – 15 000 осіб;
– Німеччина – 7 000 осіб;
– Україна – 3 000 осіб.
У муніципалітеті Будва 2023 року серед жителів були 14 % росіян і 4 % українців.
https://t.me/relocationrs/1469
