Адвокатське об’єднання «Barristers» підписало меморандум про співпрацю з громадськими організаціями «Кавказький союз» та «Міжнародний інститут досліджень Кавказу» з метою надання правової підтримки представникам кавказької діаспори в Україні.
Згідно з повідомленням компанії, підписання документа стало відповіддю на виклики, з якими стикаються вихідці з Кавказу, що протягом останніх десятиліть борються проти російської агресії. Як зазначив партнер АО «Barristers» Юрій Радзієвський, адвокати спеціалізуються на кримінально-правовому захисті, зокрема у справах, де йдеться про політично мотивовані переслідування.
«З 2014 по 2022 роки в Україні вже були випадки затримання та екстрадиції бійців кавказького походження за запитами РФ. Ми не допустимо повторення подібної практики», — наголосив він на пресконференції в агентстві “Інтерфакс-Україна” в четвер.
Інший партнер АО «Barristers» Олексій Шевчук заявив, що підтримка народів Кавказу є частиною ширшої боротьби за свободу. «Вільний Кавказ — це союз борців за незалежність, які пліч-о-пліч з українцями захищають право бути вільними. Ми публічно заявляємо про нашу підтримку цієї боротьби», — сказав він.
Голова ГО «Кавказький союз» Джабраіл Мірзоєв наголосив на важливості юридичної допомоги, зокрема в контексті репресій та політичних переслідувань. «Ця команда адвокатів допоможе зберегти життя багатьох борців», — заявив він.
У свою чергу, керівник ГО «Міжнародний інститут досліджень Кавказу» Костянтин Салій підкреслив роль незалежної наукової платформи, яка дозволить кавказьким дослідникам вільно працювати й публікувати правдиві матеріали. Він також зазначив важливість захисту науковців та активістів від звинувачень у «екстремізмі» з боку РФ: «В Україні можна доводити свою правоту, спираючись на адвокатів, які знають, як захищати».
Учасники ініціативи вважають, що підписаний меморандум стане важливою віхою у справі захисту прав представників кавказьких народів в умовах триваючої агресії Росії.
За підсумками літнього звіту Eastern European Construction Forecasting Association (EECFA) 2025 року формується значне розшарування будівельної динаміки по регіонах.
Наводимо оновлений огляд по країнах:
• Туреччина: прогнозується значне зростання на ~19 %, підстьобуване великими інфраструктурними та держсубсидованими будівельними проектами.
• Румунія: очікується зростання обсягу галузі на ~15 %, завдяки житловим прогнозам і підтримці від ЄС.
• Болгарія: стійке зростання на ~8,5 %, засноване на об’єктах інфраструктури та цивільного будівництва.
• Словенія: помірне, але стабільне зростання — ~7 %, незважаючи на попереднє зниження.
• Сербія: продовжить стабільне зростання — ~близько 5 %, завдяки великим об’єктам, включаючи EXPO 2027, а також транспортним і житловим ініціативам.
• Україна: незважаючи на війну, прогноз позитивний, за рахунок масштабних відновлювальних та інфраструктурних програм.
• Хорватія: очікуваний помірний приріст ~2,3 %.
Країни з падінням або стагнацією
• Північна Македонія: прогнозує спад на ~3,4 %, через уповільнення інвестицій.
• Боснія і Герцеговина: зниження обсягів до ~–6,2 %, що відображає економічні труднощі.
• Албанія: очікується різке падіння до ~–7,9 % через слабкий інвестпотенціал і невизначену економіку.
EECFA (Eastern European Construction Forecasting Association) — це асоціація, яка публікує піврічні огляди та прогнози щодо будівельних ринків регіону.
В огляд включені держави Південно-Східної Європи, ЄС і країни з перехідною економікою. Прогноз охоплює як житлове, так і інфраструктурне будівництво, а також проекти в сфері охорони здоров’я, освіти та промисловості.
За останні вісім десятиліть світ пройшов складний шлях від створення перших ядерних боєзарядів до формування багаторівневої глобальної системи стримування, заснованої на ядерному балансі. Згідно з аналізом, проведеним інформаційно-аналітичним центром Experts Club на основі статистики Федерації американських науковців (FAS), найбільш стрімке зростання кількості ядерної зброї відбулося в період з 1945 по 1986 рік. Після випробування перших атомних бомб у США у 1945 році до перегонів приєднався Радянський Союз, і вже з 1950-х років почалася гонка озброєнь, у якій США на перших етапах мали перевагу, володіючи понад 3000 боєзарядів.
Цей період відзначався глобальним протистоянням у рамках Холодної війни, гонкою озброєнь та активним розширенням ядерного клубу.
У 1960-х роках СРСР поступово зрівнюється за кількістю, а згодом і перевершує США. Кульмінація цієї гонки припала на 1986 рік, коли сумарна кількість ядерних боєзарядів у світі досягла рекордного значення — майже 70 тисяч одиниць, з яких понад 40 тисяч належали Радянському Союзу.
Після завершення Холодної війни у 1990-х роках США та Росія ініціювали масштабне скорочення своїх арсеналів, виводячи частину боєзарядів з бойового чергування або утилізуючи за міжнародними домовленостями. До 2023 року загальна кількість ядерних боєзарядів у світі зменшилася до приблизно 12 500, з яких близько 9 600 перебувають у активному статусі, тоді як решта — у резерві чи очікують демонтажу.
На сьогоднішній день у світі існує дев’ять держав, які офіційно володіють ядерною зброєю. Найбільшими арсеналами володіють Росія — 5 889 одиниць, і США — 5 244 одиниці. Китай демонструє активне нарощування своєї ядерної потужності і вже має близько 410 боєзарядів. Франція і Велика Британія володіють, відповідно, 290 і 225 одиницями. Індія та Пакистан мають близько 170 і 165 боєзарядів, а Ізраїль — орієнтовно 90. Північна Корея, згідно з оцінками, має до 30 боєзарядів, але її потенціал розглядається з високою часткою невизначеності через закритість країни. Особливим випадком є Південна Африка — єдина держава, яка добровільно відмовилась від ядерної зброї, повністю ліквідувавши свій арсенал ще у 1990-х роках.
«Динаміка змін у ядерному потенціалі свідчить про надзвичайну гнучкість і водночас уразливість системи глобальної безпеки. Протягом багатьох років ядерна зброя була не лише елементом стримування, але й інструментом політичного шантажу, який дозволяв окремим державам впливати на міжнародну повістку. Сьогодні ми спостерігаємо тривожну тенденцію: попри загальне скорочення запасів у провідних державах, таких як США і Росія, окремі країни — передусім Китай і Північна Корея — демонструють зростання амбіцій, що свідчить про потенційне повернення до гонки озброєнь. І якщо світова спільнота не зможе виробити ефективних механізмів контролю й обмеження, ми ризикуємо опинитися перед новим етапом ядерного протистояння, який буде ще більш небезпечним через наявність нестабільних режимів, технологічних проривів і кіберзагроз», – коментує ситуацію засновник аналітичного центру Experts Club Максим Уракін.
У висновку слід підкреслити, що сучасна архітектура ядерної безпеки потребує перегляду. Умови нової геополітичної реальності вимагають не лише підтримання паритету, а й створення міжнародних механізмів, здатних запобігти розповсюдженню ядерної зброї та знизити ризик її застосування у конфліктах нового типу. Без глобального діалогу, прозорості та довіри майбутнє світової безпеки залишатиметься під загрозою.
Більше інформації – на YouTube-каналі Experts Club
Взимку 2025 року компанія Vertex Pharmaceuticals представила результати першого великого дослідження (фаза I/II) препарату zimislecel (раніше VX-880), заснованого на стовбурових клітинах. Це експериментальне лікування спрямоване на відновлення клітин острівців Лангерганса в печінці пацієнтів.
У випробуванні взяли участь 14 пацієнтів з важкою формою діабету 1-го типу і порушеннями виявлення гіпоглікемії. Всі учасники отримали одну інфузію zimislecel в печінкову вену і стартову імуносупресивну терапію без глюкокортикоїдів. За даними за один рік 10 з 12 повністю припинили ін’єкції інсуліну, ставши інсулінонезалежними, решта двоє пацієнтів знизили дозу інсуліну на 92% в середньому. У всіх учасників нормалізувався рівень HbA1c (<7%) і вони провели більше 70% часу в глікемічному діапазоні 70-180 мг/дл.
Побічні ефекти:
• Нейтропенія спостерігалася у 3 пацієнтів;
• Зафіксовано два летальних випадки: один від криптококового менінгіту (поза протоколом), інший — внаслідок важкої когнітивної патології, не пов’язаної з лікуванням.
Припинення інсулінової терапії у 83 % учасників — це дуже серйозне досягнення, що означає можливість відновлення ендогенної секреції інсуліну. Американська діабетологічна асоціація (ADA) назвала дані «безпрецедентними» після трьох етапів подачі на конференції ADA-2025 в Чикаго.
Однак слід врахувати, що дослідження було невеликим (12–14 учасників) і коротким (12 місяців); потрібен масштабний контрольний досвід. Дані про довгострокову ефективність, безпеку та комерційну цінову доступність поки що невідомі.
Зараз розпочато фазу III, в ході якої планується участь близько 50 пацієнтів. Очікується, що наступні результати з’являться в кінці року, після чого почнеться подача документів до FDA.
Препарат позиціонується як проривна «функціональна ремісія» для групи хворих з важким діабетом і схильністю до гіпоглікемічних подій. Якщо повністю підтвердиться ефективність, це стане глобальною революцією в терапії діабету 1-го типу.
Мінфін США знову надав відстрочку до 29 липня щодо застосування санкцій проти сербської NIS, йдеться в повідомленні компанії. Міністр енергетики Дубравка Джедович-Ханданович, яку цитують сербські ЗМІ, заявила, що «санкції проти NIS офіційно відкладені, про що вночі були отримані письмові підтвердження».
Раніше Сербія кілька разів вже отримувала від США відстрочки санкцій проти NIS, востаннє вони були відкладені до 27 червня.
Як повідомлялося, 10 січня США ввели санкції проти двох російських нафтових компаній – «Газпром нафти» і «Сургутнефтегаза», а також їх дочірніх компаній. У SDN List включена і сербська “дочка” «Газпром нафти» – NIS. Потім США переносили введення санкцій щодо NIS.
В кінці лютого «Газпром нафта» передала “Газпрому” 5,15% акцій NIS. Тепер у «Газпром нафти» – 44,85% акцій NIS, у «Газпрому» – 11,3%. Ще 29,87% акцій NIS перебуває у власності Сербії, решта – у міноритарних акціонерів.
Президент Сербії Олександр Вучич повідомляв, що США вимагають повного виведення російського капіталу з NIS. При цьому він нагадував, що уряд Сербії в 2008 році продав контроль в NIS російській «Газпром нафті», і за минулі роки російська компанія і NIS сприяли отриманню значних доходів до бюджету Сербії, а також розвитку багатьох проектів.
NIS – єдина компанія в Сербії, що займається розвідкою і видобутком вуглеводнів, їй також належить великий НПЗ в місті Панчево. Компанія домінує на ринку нафтопродуктів Сербії, мережа АЗС NIS представлена в Боснії і Герцеговині, Болгарії та Румунії, включаючи в цілому понад 400 станцій.
Напередодні щорічного Дня Дунаю експерти та екологи нагадують про масштабні екологічні загрози найбільшій річковій системі Європи. За останні 150 років Дунай втратив близько 80% своїх природних заплав і водно-болотних угідь — через втручання людини, будівництво гребель, гідроенергетику, активне судноплавство та регулювання русла. Це призвело до різкого скорочення біорізноманіття, зникнення осетрових риб, ослаблення здатності екосистем стримувати паводки і посухи.
Загальна протяжність Дунаю становить приблизно 2 857 км. Це найінтернаціональніша річка Європи: вона протікає по території або служить кордоном десяти держав.
У Німеччині — близько 214 км,
в Австрії — 294 км,
у Словаччині — 166 км,
в Угорщині — 334 км,
у Хорватії — 129 км,
у Сербії — 269 км,
в Болгарії — 148 км,
в Румунії — 825 км,
в Молдові — 49 км,
в Україні — близько 109 км.
У басейні річки проживає близько 83 мільйонів людей, понад 20 мільйонів з яких залежать від Дунаю як джерела питної води. На Дунаї розташовані столиці чотирьох європейських держав — Відень, Братислава, Будапешт і Белград.
Серед найсерйозніших проблем:
забруднення органічними та токсичними речовинами, що надходять зі стоками та с/г угідь;
засмічення побутовими відходами, в тому числі пластиком;
зміна клімату та коливання рівня води;
інвазивні види;
будівництво гребель та гідровузлів, які заважають міграції риб;
браконьєрський вилов осетрових заради чорної ікри.
Гідроспоруди, такі як гребля «Залізні ворота» на кордоні Сербії та Румунії, повністю перекрили шлях до нерестовищ для десятків видів риб.
Ініціатива WWF Living Danube Partnership вже відновила понад 1 700 гектарів водно-болотних угідь і поліпшила водопостачання на площі 3 700 гектарів.
Проект LIFE-Boat 4 Sturgeon працює над збереженням осетрових, створенням генетичного банку і відновленням популяцій.
Розвиваються системи раціонального водокористування, впроваджуються водоочисні фільтри та стале землекористування.
Залучаються підприємства, що працюють у басейні Дунаю, до відповідальності за водні ресурси.
Дунай залишається життєво важливою річкою для десятків мільйонів людей і останнім притулком для унікальних видів риб і птахів. Збереження та відновлення Дунаю вимагає міжнародної координації, системного природоохоронного підходу та усвідомленої політики з боку країн регіону. Річка, про яку писав Штраус у знаменитому вальсі «На прекрасному блакитному Дунаї», повинна зберегти своє природне обличчя і в XXI столітті.
