Уряд Чорногорії затвердив проект рішення про передачу аеропортів Подгориці та Тівата в концесію строком на 30 років учаснику тендеру, який посів перше місце за рейтингом, — південнокорейській компанії Incheon International Airport Corporation / Incheon Airport Consortium, повідомляє Telegram-канал «Сербський економіст». При цьому остаточне рішення ще не ухвалено: його має затвердити Скупщина Чорногорії.
Парламентське затвердження потрібне тому, що вартість активів Aerodromi Crne Gore оцінена приблизно в 265 млн євро, а в Чорногорії рішення щодо державного майна такої вартості належать до компетенції законодавчої влади. Міністр транспорту Філіп Радулович окремо підкреслював, що мова йде не про продаж і не про приватизацію, а про модель управління, за якої земля, існуюча інфраструктура та всі нові побудовані об’єкти після закінчення терміну концесії залишаються у власності держави.
Фінансова модель, яку представив уряд, дає загальну суму близько 1 млрд євро, але тут є важливе застереження. Це не тільки прямі бюджетні надходження, а сукупний фінансовий ефект угоди: 100 млн євро одноразового платежу після підписання контракту, близько 600 млн євро змінної концесійної плати в розмірі 35% річного валового доходу аеропортів за 30 років і ще 300 млн євро обов’язкових інвестицій у модернізацію та розширення інфраструктури.
За опублікованими параметрами, до кінця 2029 року концесіонер повинен вкласти 132 млн євро, у тому числі 54 млн євро в аеропорт Подгориці та 78 млн євро в аеропорт Тівата. Загальна інвестиційна програма передбачає будівництво нових терміналів, модернізацію діючих об’єктів, розширення загальної площі аеропортової інфраструктури приблизно до 40 тис. кв. м та збільшення пропускної спроможності.
Понад половина українців вважають, що військові під час війни мають залишатися поза політикою, однак значна частина суспільства допускає їхню обмежену участь у публічних процесах, насамперед у питаннях оборони, свідчать результати дослідження «Військові і політика: баланс медійності, впливу та єдності держави», презентованого компанією Active Group.
Згідно з презентацією, 23,1% респондентів «однозначно» підтримують аполітичність військових, ще 27,3% – «скоріше підтримують», тоді як 37,6% (23,1% «скоріше ні» та 14,5% «однозначно ні») допускають їх участь у політиці, ще 12% не визначилися .
«Ми побачили, що в суспільстві одночасно існують два запити – щоб військові були поза політикою і щоб вони мали вплив. І в цьому немає суперечності: більшість хоче, щоб військові залишалися військовими під час війни, але при цьому допускає їх участь у процесах, які напряму стосуються оборони держави. Це радше про баланс, а не про крайнощі», — зазначив директор Active Group Олександр Позній на пресконференції в агентстві “Інтерфакс-Україна” в четвер.
Водночас абсолютна більшість українців підтримує жорстку систему управління армією: 41% вважають дуже важливою єдину систему підпорядкування, ще 31,5% – скоріше важливою (разом 72,5%), тоді як лише близько 10% не поділяють цю позицію .
У питанні ухвалення рішень під час війни громадська думка розподіляється між ключовими центрами управління: 22,4% вважають, що рішення має ухвалювати президент як верховний головнокомандувач, 25,6% – головнокомандувач, 25,4% – Генеральний штаб, ще близько 14% – командири нижчого рівня, 12,9% не визначилися .
«Ці цифри показують, що суспільство довіряє вертикалі управління і очікує, що стратегічні рішення приймаються на найвищому рівні. Але водночас люди не завжди чітко розрізняють функції різних ланок військового керівництва. Тому ми бачимо певний розподіл відповідей між президентом, головнокомандувачем і Генштабом», — пояснив засновник Active Group Андрій Єременко.
Дослідження також зафіксувало запит на поєднання централізації та гнучкості: 40,1% респондентів підтримують переважно вертикаль управління (16% – виключно вертикаль, 24,1% – скоріше вертикаль), тоді як 37% – автономію підрозділів (29,5% – більше автономії, 7,5% – повну автономію), ще 22,9% не визначилися .
«Суспільство фактично говорить: стратегія має формуватися зверху, але на рівні підрозділів має бути свобода дій. Це означає відмову від мікроменеджменту і водночас потребу у якісному зворотному зв’язку. Люди очікують, що рішення враховують реальну ситуацію на місцях», — додав Єременко.
Найбільш прийнятними формами участі військових у публічному житті українці вважають заклики до політиків ухвалювати рішення у сфері оборони (37,3% підтримки), публічну позицію щодо законопроєктів (26,3%) та створення ветеранських і громадських організацій (24,6%) . Водночас найбільше несприйняття викликає використання військового авторитету для впливу на виборців (–30,4% балансу), а також участь у формуванні політичних рішень чи коментування політичних процесів.
«Є чітка межа: військові можуть впливати на оборонні рішення, але не повинні втручатися в електоральні процеси. Спроба використовувати військовий авторитет у політичній боротьбі сприймається дуже негативно. Це важливий сигнал для майбутніх політичних кампаній», — наголосив Позній.
Серед ключових якостей сучасного командира респонденти назвали відповідальність за підлеглих (64,9%), стратегічне мислення (59,9%), а також здатність виконувати завдання (37,1%), дисциплінованість (35,4%) і взаємодію з командуванням (33,4%), тоді як медійна активність отримала лише 2,4% підтримки .
У переліку факторів, що шкодять ефективності армії, домінують корупційні ризики: 53,9% вказали на зловживання під час закупівель, 46,1% – під час планування операцій. Також респонденти назвали втому особового складу та недостатню ротацію (42,7%), застарілі підходи до підготовки (35,3%), низьку мотивацію (35,1%) та бюрократичні процедури (34%) .
«Корупція традиційно сприймається як головна проблема в будь-якій сфері. Але поряд із цим ми бачимо системні питання – ротацію, мотивацію, якість управління. Це комплекс факторів, які формують ефективність армії і потребують системних рішень», — зазначив Єременко.
Водночас 76,5% українців (47,8% – позитивно, 28,7% – скоріше позитивно) добре ставляться до підрозділів, які поєднують дисципліну, державне підпорядкування та сучасні підходи до війни .
У рейтингу підрозділів за сприйняттям дисципліни та ефективності лідирує Центр спеціальних операцій «А» СБУ («Альфа») – 17,9%, далі 3-й армійський корпус (14,5%) та «Азов» (13,2%). За рівнем довіри до виконання державних завдань перше місце посідає «Азов» (15,2%), далі Сили спеціальних операцій ЗСУ (14,7%) та «Альфа» (13,4%) .
При цьому понад 40% респондентів не змогли визначити конкретні підрозділи, що свідчить про обмежену обізнаність громадян і значний вплив медійної присутності на формування громадської думки.
Загалом дослідження демонструє запит українського суспільства на деполітизацію військових, збереження жорсткої вертикалі управління та водночас гнучкість на рівні підрозділів, а також чітке розмежування між впливом у сфері оборони та участю у політичній конкуренції.
Сербія готує запуск виробництва безпілотників на своїй території у співпраці з ізраїльською компанією Elbit Systems, повідомляє телеграм-канал «Сербський економіст» з посиланням на спільне розслідування BIRN і Haaretz.
За оприлюдненими даними, нове підприємство створять у форматі спільної структури Elbit Systems і сербської державної компанії Yugoimport SDPR. Очікується, що ізраїльська сторона отримає 51% у новому проєкті, тоді як 49% залишаться у SDPR.
Як зазначається, на підприємстві планують випускати два типи безпілотників — для виконання ближніх і дальніх місій. Виробничий майданчик, за наявною інформацією, можуть розмістити в індустріальній зоні Шимановці, приблизно за 30 км на захід від Белграда.
Президент Сербії Александр Вучич ще 7 березня 2026 року публічно заявляв про створення в країні «першої фабрики серйозних дронів», зазначивши, що проєкт реалізується разом з іноземним партнером з Ізраїлю та може стартувати вже у квітні. Водночас назву компанії-партнера на той момент офіційно не розкривали.
Нова угода, за оцінками авторів розслідування, виводить військово-технічну співпрацю Сербії та Ізраїлю на новий рівень. За даними Haaretz/BIRN, за останні два роки експорт сербських озброєнь до Ізраїлю зріс у 42 рази і у 2025 році досяг 114 млн євро, причому значна частина цих поставок здійснювалася саме через SDPR.
Для Сербії цей проєкт має значення не лише як новий оборонно-промисловий майданчик, а й як можливість отримати доступ до сучасних технологій. Одне з джерел, на яке посилаються Haaretz і BIRN, стверджує, що нові безпілотні апарати мають перевершити можливості сербської моделі Pegaz, а до реалізації проєкту, крім SDPR, планують залучити також інженерів компанії UTVA.
Угорщина вирішила посилити охорону своєї ділянки газопроводу «Турецький потік» і передати її під контроль військових після інциденту на території Сербії, повідомляє телеграм-канал «Сербський економіст».
Як зазначається, відповідне рішення було ухвалене після екстреного засідання ради оборони, скликаного прем’єр-міністром Угорщини Віктором Орбаном. За словами міністра закордонних справ Угорщини Петера Сійярто, військові охоронятимуть усю угорську ділянку трубопроводу — від кордону із Сербією до кордону зі Словаччиною.
Підставою для такого кроку став інцидент у Сербії, де, за інформацією сербської та угорської сторін, поблизу газової інфраструктури, через яку російський газ надходить до Угорщини та далі в регіон, було виявлено потужні вибухові пристрої.
Водночас навколо цього епізоду вже виникла політична дискусія. Частина публікацій і коментарів у регіоні ставить під сумнів офіційну версію подій і допускає, що історія може мати політизований характер, зокрема на тлі передвиборчої кампанії в Угорщині.
Україна, зі свого боку, офіційно відкинула будь-які спроби пов’язати її з інцидентом у Сербії.
Надходження ПДВ з імпортованих товарів у січні – березні 2026 року зросли до 147,6 млрд грн проти 118,8 млрд грн роком раніше, повідомило Міністерство фінансів.
ПДВ з вироблених в Україні товарів за три місяці склав 81,8 млрд грн проти 85,2 млрд грн роком раніше, при цьому відшкодування ПДВ збільшилося до 58,8 млрд грн з 42,4 млрд грн. У березні ПДВ з імпортних товарів склав 59,9 млрд грн (44,9 млрд грн роком раніше), ПДВ з вітчизняних товарів — 23,0 млрд грн (26,1 млрд грн), а відшкодування ПДВ зросло до 18,2 млрд грн з 13,8 млрд грн.
Доходи державного бюджету України у січні – березні 2026 року становили 1,02 трлн грн, у тому числі загального фонду – 734,6 млрд грн, що відповідно на 10,2% та 26,3% більше, ніж роком раніше, повідомило Міністерство фінансів з посиланням на оперативні дані Держказначейства.
Касові видатки загального фонду за три місяці зросли на 7,1% – до 914,8 млрд грн, тоді як сукупні видатки бюджету з урахуванням спецфонду зменшилися на 1,1% – до 1,15 трлн грн.
