Ірак формує новий пакет співпраці з американськими енергетичними компаніями, який має збільшити видобуток нафти й газу, прискорити переробку попутного газу та залучити приватний капітал у модернізацію нафтогазової інфраструктури країни.
Міністр нафти Іраку Басім Мохаммед оцінив сукупну вартість угод між іракським нафтовим відомством і компаніями США приблизно у $200 млрд. За його словами, проєкти мають суттєво розширити виробничі потужності та збільшити інвестиції у використання попутного газу. Нинішні нафтовидобувні потужності Іраку оцінюються приблизно у 4,8 млн барелів на добу.
При цьому заявлені $200 млрд не слід розглядати виключно як обсяг уже профінансованих проєктів. Пакет включає контракти, попередні домовленості, меморандуми, технічні дослідження та потенційні інвестиційні програми, остаточні параметри яких визначатимуться за підсумками переговорів.
Під час візиту прем’єр-міністра Іраку Алі Фалеха аль-Зайді до США іракська делегація провела переговори з представниками Halliburton, Shell, Honeywell, Weatherford і Baker Hughes. Сторони обговорювали розробку нафтових і газових родовищ, упровадження сучасних технологій і підвищення ефективності енергетичного сектору.
Окремі переговори відбулися з Chevron. Ірак запропонував компанії розширити діяльність на південних родовищах, брати участь у проєктах нафтопереробки, нафтохімії та газової інфраструктури.
Chevron, зі свого боку, висловила зацікавленість у розробці південних родовищ, прокладанні трубопроводів до регіональних портів і створенні нафтосховищ. Іракська влада заявила про готовність прискорювати виділення земельних ділянок, оформлення дозволів і створення необхідної інфраструктури.
Halliburton отримала контракт Basra Oil Company на надання послуг комплексного управління родовищами Бін-Умар і Сіндбад на півдні Іраку. Угода передбачає інтегроване управління розробкою активів, а також супровід проєктування, закупівель і будівництва інфраструктури.
Фактично Ірак прагне перейти від окремих сервісних контрактів до довгострокової присутності американських компаній у видобутку, переробці, нафтосервісі, цифровому управлінні родовищами та будівництві експортної інфраструктури.
Для Багдада американський капітал важливий не лише як джерело фінансування. Великі компанії США можуть забезпечити доступ до технологій підвищення нафтовіддачі, сучасного бурового й компресорного обладнання, автоматизації виробничих процесів і міжнародних стандартів управління проєктами.
Додатковим завданням стає диверсифікація експортних маршрутів. Ірак зацікавлений у розвитку трубопроводів, нафтосховищ і нових виходів до регіональних портів, щоб зменшити залежність від обмеженої кількості напрямків постачання.
Які можливості відкриваються для України
Масштаб іракських проєктів створює можливості не лише для американських операторів. Значна частина робіт виконуватиметься міжнародними EPC-підрядниками, нафтосервісними компаніями та постачальниками обладнання, які формують власні глобальні ланцюги закупівель.
Для українських компаній найбільш реалістичним шляхом є не самостійна розробка нафтових родовищ, а участь у проєктах як постачальників, інженерних партнерів і субпідрядників американських операторів.
Одним з основних напрямів може стати трубна та металургійна продукція. Проєкти з освоєння родовищ і будівництва експортної інфраструктури потребуватимуть обсадних, насосно-компресорних і магістральних труб, листового прокату, резервуарів, металоконструкцій та елементів промислових будівель.
Українські виробники також могли б постачати насосне й компресорне обладнання, запірну арматуру, електродвигуни, трансформатори, кабельну продукцію, розподільні пристрої та модульні підстанції.
Окрема ніша пов’язана з переробкою попутного газу. Іраку необхідні газозбірні мережі, компресорні станції, установки очищення й підготовки газу, невеликі електростанції та обладнання для передачі електроенергії. Американські угоди передбачають збільшення інвестицій саме в газові проєкти.
Українські інжинірингові компанії можуть брати участь у проєктуванні трубопроводів, резервуарних парків, компресорних і насосних станцій, промислових об’єктів і систем енергопостачання.
Перспективи існують і для IT-сектору. Йдеться про впровадження систем SCADA, автоматизований облік нафти й газу, цифрове моделювання родовищ, моніторинг стану обладнання та промислову кібербезпеку.
Ще одним напрямом може стати технічна діагностика трубопроводів, захист металу від корозії, обстеження чинної інфраструктури та підготовка проєктів її модернізації.
Розвиток нафтогазового сектору створить попит і в супутніх галузях. Будівництво промислових об’єктів потребуватиме цементу, дорожніх матеріалів, спеціалізованої техніки, мобільних будівель, складського обладнання, систем водопостачання та транспортної логістики.
Додаткові можливості можуть отримати українські виробники продовольства. Великі проєкти супроводжуються створенням робітничих селищ, логістичних центрів і нових сервісних підприємств, що збільшує попит на борошно, рослинну олію, м’ясо птиці, крупи та готові харчові продукти.
Оптимальною може стати тристороння модель, за якої американська компанія виступає оператором або генеральним підрядником, українське підприємство постачає обладнання, матеріали чи інженерні рішення, а іракський партнер забезпечує реєстрацію, місцеву логістику та взаємодію з державними структурами.
Робота через американських операторів і міжнародних EPC-підрядників дає змогу українським підприємствам отримати прозоріші технічні вимоги, стандарти безпеки та процедури контролю якості.
При цьому українським компаніям необхідно буде пройти попередню кваліфікацію постачальників, підтвердити відповідність продукції стандартам API, ASTM або вимогам конкретного замовника, підготувати англомовну технічну документацію та забезпечити сервісний супровід обладнання.
Для системного виходу на ринок доцільно сформувати окремий каталог українських виробників нафтогазового й енергетичного обладнання. У ньому необхідно зазначити виробничі потужності, міжнародні сертифікати, досвід експортних постачань і готовність працювати через американських генеральних підрядників.
Наступним етапом могла б стати тристороння ділова місія Україна — США — Ірак за участю виробників труб, енергетичного обладнання, інженерних і цифрових компаній.
Найбільш логічними майданчиками для таких заходів є Багдад, Басра та Х’юстон, де зосереджені іракські замовники, нафтосервісні компанії та основні центри ухвалення рішень американської енергетичної галузі.
Засновник інформаційно-аналітичного центру Experts Club Максим Уракін, коментуючи структуру зовнішньої торгівлі України, зазначив необхідність переходу до складнішої експортної моделі.
«Україні необхідно нарощувати не лише фізичні обсяги постачань, а й частку продукції з високою доданою вартістю», — наголосив Уракін.
За його оцінкою, для скорочення торговельного дефіциту Україні необхідно розвивати переробку, машинобудування, харчову промисловість і технологічний експорт.
Стосовно Іраку така стратегія означає перехід від переважно традиційних товарних постачань до експорту труб, металоконструкцій, обладнання, програмних рішень та інженерних послуг.
Ірак уже є вигідним для України ринком із великим позитивним торговельним сальдо. Однак участь в енергетичних та інфраструктурних проєктах дала б змогу зробити відносини довгостроковішими й збільшити частку промислової продукції в українському експорті.
За даними інформаційно-аналітичного центру Experts Club, у січні-червні 2026 року Ірак посів 53-тє місце в рейтингу найбільших торговельних партнерів України.
Товарообіг між країнами становив $151,123 млн. Україна експортувала до Іраку товарів на $151,051 млн, тоді як імпорт іракської продукції становив лише $72 тис.
Позитивне для України торговельне сальдо досягло $150,979 млн. Таким чином, практично весь двосторонній товарообіг формувався за рахунок українського експорту. Дані наведені в таблиці до аналізу Experts Club, опублікованого 16 липня 2026 року.
Для порівняння, за підсумками 2025 року товарообіг України з Іраком оцінювався у $392,836 млн. Український експорт становив $392,513 млн, імпорт — $323 тис., а позитивне сальдо досягало $392,190 млн.
Торговельні показники підтверджують, що Ірак залишається вигідним ринком збуту для українських компаній. Водночас практично одностороння структура торгівлі свідчить про низький рівень взаємних інвестицій і промислової кооперації.
Нові домовленості Іраку зі США можуть стати можливістю для зміни цієї моделі. Навіть обмежена участь українських підприємств в енергетичних проєктах загальною заявленою вартістю до $200 млрд здатна суттєво збільшити експорт продукції з високою доданою вартістю.
За правильної організації тристоронньої співпраці Ірак може поступово перетворитися з переважно товарного ринку на довгострокового промислового, енергетичного та інфраструктурного партнера України.
Двоє фахівців можуть мати однакову освіту, схожий досвід і працювати з тим самим стеком або продуктом. Проте одному пропонують роль усередині локальної команди, а іншому довіряють презентації, клієнтські дзвінки й координацію з офісами в інших країнах. Зарплата в цих вакансіях теж відрізняється.
На перший погляд здається, що роботодавець доплачує за англійську. Насправді він платить за ширший набір завдань, які людина здатна виконувати без постійної допомоги колег.
Англійська не створює професійну цінність із нічого. Слабкий спеціаліст не стає сильним лише тому, що вільно говорить. Але для компетентного фахівця мова відкриває частину ринку, яка інакше залишається недоступною.
Компанії рідко оцінюють знання мови окремо від роботи. Їм важливо, чи може працівник сам провести зустріч, уточнити вимоги, пояснити ризик, презентувати рішення або домовитися про наступний крок.
Різниця стає особливо помітною в експортних галузях, міжнародних сервісних компаніях, IT, консалтингу, маркетингу, логістиці та продажах. Там англійська змінює не тільки спосіб спілкування, а й межі відповідальності.
Фахівець без робочої англійської може чудово виконувати свою частину проєкту, але потребувати посередника на кожному дзвінку. Хтось інший має перекласти запит клієнта, перевірити відповідь, пояснити контекст і взяти на себе складну розмову. Для бізнесу це додатковий час і залежність від людей, яких не завжди можна підключити негайно.
Коли працівник спілкується напряму, ланцюжок стає коротшим. Він швидше отримує інформацію, менше втрачає в переказі й може відповідати за результат ширшої ділянки роботи. Саме ця автономність часто має грошову ціну.
Дослідження українського IT ринку регулярно показують зв’язок між вищим рівнем англійської та вищими доходами. Але читати такі дані потрібно обережно.
Люди з кращою англійською частіше працюють у міжнародних компаніях, мають більше досвіду, обіймають старші посади та виконують завдання з прямою комунікацією. Тому не можна взяти середню різницю в зарплатах і вирішити, що перехід із B1 на B2 автоматично додасть певну суму до щомісячного доходу.
Ринок так не працює, хоча було б зручно: вивчив умовні фразові дієслова, отримав бухгалтерське повідомлення про підвищення.
Правильніше говорити про розширення вибору. Сильніша англійська дозволяє подаватися на вакансії, де без неї кандидата навіть не розглядатимуть. Серед них частіше трапляються міжнародні проєкти, керівні ролі, робота з клієнтами та позиції з оплатою в іноземній валюті.
Мовне обмеження не завжди помітне на старті. Junior або Middle фахівець може роками успішно працювати в україномовній команді, читати документацію й користуватися перекладачем у листуванні.
Проблема з’являється під час наступного кроку. Для переходу в управління, пресейл, продуктову роль або роботу з великим замовником уже недостатньо добре виконувати власні завдання. Потрібно вести розмову, ставити незручні запитання, аргументувати рішення та реагувати без довгої паузи на підготовку.
Тоді керівник може обрати не найсильнішого технічно кандидата, а того, кому безпечніше довірити зовнішню комунікацію. Це не завжди справедливо з погляду професійної майстерності, але зрозуміло з погляду ризиків компанії.
Мовний бар’єр у такій ситуації не зменшує цінність уже зробленої роботи. Він обмежує завдання, за які людині готові платити більше.
Фраза «потрібна англійська» надто розмита. Для однієї ролі достатньо читати технічну документацію та коротко листуватися. Для іншої потрібно щодня модерувати зустрічі, домовлятися про бюджет або повідомляти клієнтові погані новини.
Тому ціль варто визначати через робочі дії, а не лише через позначку CEFR.
Наприклад:
Дві вакансії з вимогою B2 можуть потребувати зовсім різної мовної впевненості. В одній достатньо передбачуваного внутрішнього спілкування. В іншій людина щодня працює з акцентами, запереченнями та непідготовленими питаннями.
Найбільшу віддачу дає не абстрактне покращення англійської, а усунення конкретного обмеження.
Якщо фахівець уже бачить вакансії, на які не подається через страх співбесіди, ціль зрозуміла. Якщо керівник готовий підвищити працівника після того, як той зможе самостійно вести клієнта, теж зрозуміло. Якщо робота не вимагає англійської й найближчим часом це не зміниться, фінансовий ефект може бути значно меншим.
Саме тому програму варто будувати навколо реальних завдань: співбесід, робочих дзвінків, презентацій, листування або перемовин. Системно підготуватися до них допомагає онлайн-школа My English by Business Language, яка працює з дорослими в Україні та українцями за кордоном.
Англійська не гарантує підвищення і не замінює професійної компетентності. Вона робить інше: прибирає ситуації, у яких сильного фахівця не допускають до сильнішої ролі лише тому, що частина роботи відбувається іншою мовою.
Для людини, чия галузь пов’язана з міжнародним ринком, це вже не декоративний рядок у резюме. Це частина професійної спроможності, а отже, і один із чинників доходу.
Міжнародна транспортно-логістична група A.P. Moller — Maersk тимчасово призупинила морські контейнерні перевезення через термінал ТОВ «Чорноморський рибний порт» в Одеській області.
Рішення ухвалено на тлі погіршення ситуації з безпекою та посилення російських ударів по українській портовій інфраструктурі. При цьому мова не йде про повне припинення роботи Maersk в Україні.
«У зв’язку з поточною ситуацією, що впливає на нашу операційну діяльність, фідерний оператор не має можливості продовжувати надання послуг в Україну через Чорноморський рибний порт», — повідомило українське підрозділ Maersk.
Послуга призупинена до подальшого повідомлення. Компанія прямо не назвала російські атаки причиною такого рішення, проте оголошення з’явилося після серії ударів по портах і цивільних суднах в Одеській області.
Судно MEDKON MIRA V.629S, яке мало доставити імпортні контейнери до Чорноморська, буде направлено для розвантаження до румунського порту Констанца.
До Констанці також планується перенаправляти партії, для яких портом призначення було вказано Чорноморськ і які вже перебувають у єгипетському Порт-Саїді або прямують туди. Клієнтам, яким розвантаження в Румунії не підходить, запропоновано подати заявку на зміну пункту призначення.
«Чорноморський рибний порт» — це не позначення рибальської гавані в повсякденному розумінні, а офіційна назва окремого підприємства та багатофункціонального вантажного терміналу в селі Бурлачья Балка поблизу Чорноморська.
Раніше компанія називалася «Іллічівський морський рибний порт», а у 2018 році отримала нинішню юридичну назву — ТОВ «Чорноморський рибний порт».
Незважаючи на історичну назву, підприємство експлуатує повноцінний контейнерний термінал. Воно має у своєму розпорядженні глибоководні причали, контейнерні перевантажувачі Liebherr, мобільні крани, складські майданчики, автомобільні та залізничні вагові комплекси.
Чорноморський рибний порт є окремим оператором і не слід плутати його з державним морським портом Чорноморськ. Основний глибоководний порт Чорноморськ та інші порти Великої Одеси продовжують роботу, повідомляли українські власті.
Компанія призупинила лише морські перевезення через конкретний термінал. Maersk продовжує пропонувати доставку вантажів до України сухопутними та мультимодальними маршрутами, зокрема через Румунію та Польщу.
Перенаправлення контейнерів через Констанцу може збільшити терміни та вартість перевезень. Після розвантаження в Румунії вантажі потрібно буде доставляти в Україну автомобільним або залізничним транспортом.
Для українських імпортерів це означає додаткові витрати на наземну логістику, зміну документів та можливе збільшення часу отримання товарів.
Водночас це рішення підвищує роль Констанци як регіонального перевалочного центру для українських вантажів.
До Maersk роботу на одному з об’єктів у Чорноморську після серії атак призупиняв великий український виробник та експортер сільськогосподарської продукції Kernel.
При цьому українська влада не вводила загальної заборони на заходження суден у порти Великої Одеси. Рішення про зміну маршрутів ухвалюються окремими перевізниками та судновласниками з урахуванням безпеки екіпажів, суден і вантажів.
A.P. Moller — Maersk — данська транспортно-логістична група, заснована в 1904 році. Компанія здійснює морські контейнерні перевезення, управляє портовими терміналами, складами та наземною логістичною інфраструктурою.
Maersk працює приблизно в 130 країнах, обслуговує понад 100 тис. клієнтів, має у своєму розпорядженні понад 700 контейнерних суден та мережу з 67 терміналів у 42 країнах. Чисельність співробітників групи перевищує 100 тис. осіб. Завдяки таким масштабам Maersk є одним із ключових учасників світової контейнерної торгівлі, а зміни її маршрутів здатні помітно впливати на терміни, вартість та доступність міжнародних перевезень.
Як повідомляє Fixygen, засновник Telegram Павло Дуров анонсував запуск вбудованого некастодіального криптогаманця Gram Wallet, який планується інтегрувати безпосередньо в додатки месенджера.
За словами Дурова, розгортання сервісу має розпочатися влітку 2026 року. Користувачі зможуть здійснювати миттєві криптовалютні перекази всередині Telegram без необхідності встановлювати окремий додаток або переходити на сторонній сервіс.
Некастодіальна модель передбачає, що доступ до цифрових активів і ключів залишається у самого користувача, а не у централізованого оператора. Це відрізняє новий продукт від кастодіального сервісу Crypto Wallet, який уже доступний у Telegram і забезпечує купівлю, продаж та переказ криптовалют через інфраструктуру, що керується оператором.
Технічні параметри нового гаманця поки що повністю не розкриті. Зокрема, невідомо, які криптовалюти будуть підтримуватися на першому етапі, у яких країнах сервіс стане доступним і яким чином будуть сплачуватися мережеві комісії під час виведення активів у зовнішній блокчейн.
Головною перевагою Gram Wallet може стати його безпосередня інтеграція з аудиторією Telegram, що налічує понад мільярд користувачів. Користувачам не потрібно буде створювати окремий обліковий запис у криптовалютному сервісі, освоювати новий інтерфейс або самостійно шукати сумісний гаманець.
Перекази цифрових активів потенційно можна буде пов’язати зі звичайним листуванням, оплатою цифрових товарів, покупками в міні-додатках, винагородою авторів та розрахунками між користувачами.
Для Telegram запуск гаманця означає подальший рух від класичного месенджера до моделі супердодатка, що об’єднує комунікації, цифрові послуги, торгівлю та платежі.
У месенджері вже працюють міні-додатки, платні підписки, цифрові подарунки, система Stars та сервіси для авторів. Наявність вбудованого гаманця може скоротити шлях між вибором товару чи послуги та здійсненням оплати.
Це особливо важливо для розробників міні-додатків. Чим менше додаткових дій потрібно користувачеві для здійснення платежу, тим вища ймовірність покупки, оформлення підписки або оплати послуги.
Вбудований гаманець може підвищити інтерес до Telegram з боку ігор, маркетплейсів, освітніх платформ, сервісів бронювання, фінансових додатків та творців цифрового контенту.
Навіть якщо новим сервісом почне користуватися порівняно невелика частина аудиторії, Telegram здатний отримати одну з найбільших баз користувачів криптовалютного гаманця у світі.
Найбільший ефект від запуску може отримати блокчейн TON та пов’язана з ним криптовалютна екосистема. Telegram раніше обрав TON як основну інфраструктуру для блокчейн-функцій, токенізації та інтеграції цифрових активів у міні-додатки.
Зростання кількості користувачів гаманця може збільшити кількість активних адрес, транзакцій та додатків у мережі TON. Одночасно може зрости практичне використання нативного токена мережі для оплати комісій, цифрових товарів та послуг.
Додатковий імпульс можуть отримати торгова платформа Fragment, колекційні подарунки, цифрові імена користувачів, анонімні номери та інші продукти, пов’язані з інфраструктурою Telegram і TON.
Формально TON розвивається як незалежна блокчейн-екосистема. Telegram відмовився від початкового власного криптовалютного проєкту після конфлікту з американськими регуляторами у 2020 році. Однак тісна інтеграція TON із месенджером фактично забезпечує блокчейну доступ до аудиторії Telegram.
Для самого Telegram криптогаманець може стати інструментом утримання користувачів у межах додатка. Чим більше операцій можна виконати, не виходячи з месенджера, тим вища активність аудиторії та привабливість платформи для бізнесу.
У перспективі Telegram зможе отримувати додатковий дохід від комісій партнерських сервісів, реклами міні-додатків, розміщення цифрових товарів та розширення внутрішньої економіки.
Разом із тим масовий запуск некастодіального гаманця створює додаткові ризики. Користувач самостійно відповідає за збереження ключів і підтвердження операцій. Втрата доступу або переказ коштів шахраям зазвичай не дають змоги повернути активи.
Telegram доведеться посилювати захист від фішингу, підроблених токенів, фіктивних інвестиційних проєктів та шахрайських міні-додатків.
Окремим обмеженням може стати регулювання. Вимоги до криптовалютних гаманців, ідентифікації клієнтів та транскордонних переказів різняться залежно від країни. Тому окремі функції можуть запускатися поступово або бути недоступними в деяких юрисдикціях.
Додаткового роз’яснення потребує заява про перекази без комісії. Внутрішні операції між користувачами Telegram можуть не передбачати окремої плати, однак виведення активів у зовнішні мережі зазвичай супроводжується блокчейн-комісією.
Загалом запуск Gram Wallet може стати одним із найважливіших етапів розвитку Telegram. Месенджер отримає можливість об’єднати аудиторію, платежі та міні-додатки в єдиному середовищі, а TON — значно розширити реальне використання своєї блокчейн-інфраструктури.
Успіх проєкту залежатиме від простоти інтерфейсу, безпеки, географії запуску та здатності Telegram дотримуватися вимог національних регуляторів.
Ірак оцінив сукупну вартість контрактів та угод, укладених з американськими енергетичними компаніями під час липневого візиту прем’єр-міністра Алі аль-Зайді до США, приблизно у $200 млрд, повідомляє інформаційно-аналітичний центр Experts Club.
Про це 21 липня повідомив міністр нафти Іраку Басім Мохаммед Худайр. За його словами, проєкти мають збільшити видобувні потужності країни, розширити перероблення супутнього газу та залучити американські технології до нафтогазової галузі. Поточні виробничі потужності Іраку міністр оцінив у 4,8 млн барелів нафти на добу.
Заявлений пакет включає сім ключових домовленостей, пов’язаних із розробленням родовищ, управлінням нафтогазовими активами, модернізацією енергетичної інфраструктури та пошуком нових експортних маршрутів.
Водночас оцінка у $200 млрд поки не означає, що вся сума вже оформлена як обов’язкові капітальні інвестиції. До пакета входять контракти, рамкові угоди, меморандуми та попередні домовленості. Остаточні обсяги вкладень залежатимуть від результатів технічних досліджень, комерційних переговорів, погодження умов фінансування та отримання регуляторних дозволів.
Chevron розширює присутність в Іраку
Одним із центральних учасників нового енергетичного співробітництва стала американська Chevron.
Компанія веде переговори щодо участі в експлуатації родовища Західна Курна-2, одного з найбільших нафтових активів Іраку, а також щодо розвитку родовища Насирія. Раніше сторони підписали попередні документи щодо Насирії, родовища Балад і кількох розвідувальних блоків у провінції Ді-Кар.
Під час зустрічі з керівництвом Chevron іракський прем’єр закликав компанію прискорити інвестиції у видобуток нафти й газу, будівництво нафтопереробних і нафтохімічних підприємств, трубопроводів і сховищ.
Іракська сторона заявила про готовність виділяти земельні ділянки та прискорювати адміністративні погодження для великих енергетичних проєктів. Chevron, своєю чергою, висловила зацікавленість у родовищах на півдні країни та розвитку інфраструктури для зберігання й експорту сировини.
Угоди щодо Західної Курни-2 та Насирії поки мають переважно попередній характер. Перед укладенням остаточних контрактів Chevron має вивчити геологічні, технічні та комерційні дані проєктів.
Halliburton займатиметься родовищами Бін-Умар і Сіндбад
Американська нафтосервісна компанія Halliburton отримала контракт від державної Basra Oil Company на комплексне управління розробленням нафтогазових родовищ Бін-Умар і Сіндбад на півдні Іраку.
Контракт передбачає надання послуг з інтегрованого управління родовищами, а також супровід проєктування, закупівель і будівництва необхідної інфраструктури.
Залучення Halliburton має допомогти Іраку збільшити вилучення нафти й газу з наявних активів, запровадити сучасні методи управління пластами та скоротити технологічні втрати.
Ще одну угоду укладено з американською HKN Energy щодо розроблення родовища Хімрін на півночі країни. Уряд Іраку схвалив цей проєкт у межах ширшої програми залучення американських компаній до нафтогазового та електроенергетичного секторів.
Ірак шукає альтернативні шляхи експорту нафти
Однією зі стратегічних цілей Багдада є скорочення залежності від маршрутів через Перську затоку та Ормузьку протоку.
Останні регіональні кризи показали вразливість Іраку, більша частина нафтового експорту якого проходить через південні термінали. Обмеження судноплавства та перебої з експортом безпосередньо позначаються на видобутку, бюджетних доходах і спроможності держави фінансувати інфраструктурні проєкти.
Ірак розглядає розширення постачань через турецький порт Джейхан і створення маршруту до Середземного моря через Сирію. Іракська та сирійська сторони раніше обговорювали транспортування нафти до порту Баніяс, включно з можливістю відновлення наявної інфраструктури або будівництва нової трубопровідної системи.
Chevron також вивчає можливість участі у проєктах експортних трубопроводів і сховищ. У разі реалізації вони дадуть змогу з’єднати нафтові родовища півдня та півночі Іраку з альтернативними морськими терміналами й зменшити залежність країни від Ормузької протоки.
Однак такі проєкти потребуватимуть міждержавних угод, масштабних інвестицій і гарантій безпеки. Відновлення трубопроводів через Сирію ускладнюється станом інфраструктури та необхідністю забезпечити захист маршруту на всій його протяжності.
Багдад розвертається до американського капіталу
Нинішні домовленості відображають ширший поворот енергетичної політики Іраку в бік США.
Останніми роками значну частину нових нафтогазових проєктів у країні отримували китайські компанії. Великі активи також перебували під управлінням російських та європейських операторів.
Уряд Алі аль-Зайді заявив про намір віддавати пріоритет авторитетним американським компаніям в енергетиці, телекомунікаціях і технологічному секторі. Для полегшення їхнього виходу на ринок влада почала переглядати окремі адміністративні вимоги та посилювати безпеку нафтових об’єктів.
Для Іраку така співпраця має забезпечити доступ до інвестицій, технологій, нафтосервісного обладнання та політичної підтримки Вашингтона. Для американських компаній країна становить інтерес завдяки великим запасам нафти, недостатньо розвиненій газовій галузі та потребі в модернізації інфраструктури.
Зростання видобутку обмежується угодами ОПЕК+
Ірак має намір нарощувати нафтовидобувні потужності, однак реальний обсяг виробництва залежить не лише від інвестицій.
Країна бере участь в угодах ОПЕК+ і зобов’язана дотримуватися встановлених обмежень. У липні країни групи знову підтвердили відданість чинним домовленостям, включно з необхідністю компенсувати раніше допущене перевищення квот.
Раніше Міністерство нафти Іраку заявляло про плани збільшити виробничі потужності до понад 6 млн барелів на добу до 2028–2029 років. Досягнення цієї мети потребуватиме розроблення нових родовищ, відновлення чинних активів, розширення експортної інфраструктури та погодження вищої квоти в межах ОПЕК+.
Окремим напрямом залишається розвиток газової галузі. Ірак прагне розширити перероблення супутнього газу, який досі спалюється на родовищах, і знизити залежність електроенергетики від імпортного палива.
Влада планує довести використання видобутого газу до максимально можливого рівня та практично припинити його факельне спалювання до кінця десятиліття.
Реалізація угод потребуватиме кількох років
Пакет проєктів з американськими компаніями може стати одним із найбільших інвестиційних розворотів в історії нафтогазової галузі Іраку.
Однак значна частина домовленостей перебуває на попередній стадії. Для переходу до повноцінної реалізації сторонам необхідно визначити комерційні умови, розподіл ризиків, строки повернення інвестицій і гарантії безпеки.
Додатковими обмеженнями залишаються квоти ОПЕК+, бюрократичні процедури, стан трубопровідної інфраструктури та нестабільність у регіоні.
Якщо хоча б частину заявлених проєктів буде реалізовано, Ірак зможе збільшити видобуток нафти й газу, розширити перероблення, зменшити залежність від одного експортного напрямку та зміцнити позиції одного з найбільших виробників енергоресурсів на Близькому Сході.
NAFTA, ЕНЕРГЕТИКА, Ирак, ІНВЕСТИЦІЯ, США
Україна та Іспанія планують активізувати реалізацію спільних інвестиційних і торговельних проєктів у сферах інфраструктури, енергетики, транспорту, промисловості, агропереробки, оборонних технологій та цифровізації за допомогою створеної Українсько-іспанської ділової ради.
Перше спільне засідання української та іспанської частин ради відбулося у Києві в межах Українсько-іспанського бізнес-форуму. У заходах взяли участь понад 100 компаній двох країн, зокрема 47 представників іспанського бізнесу.
Також у Києві пройшло п’яте засідання Українсько-іспанської змішаної міжурядової комісії з економічного та промислового співробітництва. Співголовами комісії виступили в.о. міністра економіки, довкілля та сільського господарства України Олексій Соболєв і перший віцепрезидент уряду, міністр економіки, торгівлі та підприємництва Іспанії Карлос Куерпо.
Сторони обговорили перехід від загального діалогу до підготовки конкретних проєктів, залучення іспанських компаній до відбудови України, локалізації виробництва та передачі технологій.
«Україна відкрита до партнерства вже зараз. Інвестор, який приходить сьогодні, отримує можливість долучитися до відбудови та стати частиною майбутнього європейського ринку України», – заявив президент Торгово-промислової палати України Геннадій Чижиков.
У транспортному секторі сторони розглянули розвиток авіаційного, залізничного та автомобільного сполучення, створення мультимодальних маршрутів і використання іспанського досвіду будівництва високошвидкісних залізниць.
В енергетиці основними напрямами визначено сонячну і вітрову генерацію, системи накопичення електроенергії, енергоефективність та розвиток децентралізованої генерації. У промисловості й оборонно-технологічному секторі сторони мають намір переходити від звичайного постачання продукції до спільного виробництва, локалізації та створення спільних підприємств.
В агропромисловому комплексі обговорювалися інвестиції у переробку, зберігання та логістику продовольства, а також виробництво готової продукції для подальшого експорту до країн Середземномор’я, Північної Африки та Латинської Америки. Окремими напрямами співпраці визначено управління водними ресурсами, охорону здоров’я, туризм, науку та інновації.
До іспанської бізнес-делегації увійшли, зокрема, представники інфраструктурної компанії ACCIONA, авіаційної корпорації Airbus, технологічних і оборонних компаній Indra, Grupo Oesía, Escribano та Integrasys, супутникового оператора Hispasat і залізничної компанії RENFE.
Українську сторону представляли близько 20 компаній та асоціацій, що працюють у транспорті, логістиці, авіації, сільському господарстві, харчовій промисловості, енергетиці, машинобудуванні, будівництві, цифрових технологіях і професійних послугах.
Українсько-іспанська ділова рада має стати постійним механізмом прямої взаємодії між компаніями, торгово-промисловими палатами та урядами двох країн. Її робота передбачатиме пошук партнерів, формування банку інвестиційних проєктів, створення галузевих робочих груп і моніторинг виконання домовленостей.
Українську частину ради очолив представник МХП Михайло Бно-Айріян. До її складу увійшли МХП, Metinvest, Nova Poshta, SkyUp Airlines, Epicentr Agro, DSV Logistics, Zammler Україна, WhiteBIT, Farmak та інші українські компанії й галузеві організації.
Наступним практичним етапом співпраці стане ділова місія українського бізнесу до Валенсії 28-29 вересня 2026 року.
Візит відбудеться в межах Конгресу EUROCHAMBRES 2026, під час якого також планується проведення Українсько-іспанського бізнес-форуму та прямих зустрічей українських компаній з потенційними іспанськими партнерами.
За підсумками 2025 року товарообіг між Україною та Іспанією становив майже $2,8 млрд, з яких близько $1,73 млрд припадало на український експорт. Іспанія залишається одним із найбільших європейських покупців української агропродовольчої продукції.
За розрахунками інформаційно-аналітичного центру Experts Club, оприлюдненими 16 липня, у січні-червні 2026 року Україна експортувала до Іспанії товарів на $1,09 млрд. Імпорт іспанської продукції становив близько $512 млн, а загальний двосторонній товарообіг – орієнтовно $1,60 млрд.
Позитивне для України сальдо торгівлі з Іспанією досягло $578,1 млн і було найбільшим серед усіх 50 провідних торговельних партнерів країни.
Таким чином, Іспанія є для України особливо вигідним великим торговельним партнером: український експорт на цей ринок більш ніж удвічі перевищує імпорт іспанських товарів.
