Антикорупційна стратегія НАЗК на 2026-2030 роки потребує більш відкритого обговорення та прозорого узгодження з громадськістю, вважає антикорупційний уповноважений Національної асоціації лобістів України, член Опікунської ради Яна Цимбаленко.
“Формування Антикорупційної стратегії на 2026-2030 роки — це процес, який має бути максимально відкритим, адже стосується правил, що визначають етичну поведінку посадових осіб, запобігання конфлікту інтересів та стандарти прозорості держави. Однак аналіз доступної інформації нам показує, що публічне обговорення підрозділу 1.5 Антикорупційної стратегії відбулося з численними порушеннями принципів відкритості та підзвітності”, — сказала вона агентству “Інтерфакс-Україна”.
Цимбаленко зазначила, що попри оприлюднення тексту стратегії, підготовленої НАЗК, “немає доказів повноцінного та якісного проведення консультацій, що ставить під сумнів легітимність усього процесу”.
“Зокрема, немає звітів про результати обговорення, не подано реєстру пропозицій від громадськості, а оновлені редакції документа на основі можливих зауважень — не оприлюднені. Відсутність будь-яких записів чи фіксацій обговорення суперечить загальним стандартам відкритості, які держава декларує”, — сказала вона.
Експерт нагадала, що у відкритому доступі поширюється “Графік громадських обговорень”, згідно з яким засідання нібито відбулося 24 жовтня 2025 року, проте, за її словами, жодних офіційних анонсів цього заходу не було, не визначено коло запрошених стейкхолдерів, не оприлюднено списків учасників чи експертів, а також не відомо, хто саме готував матеріали до обговорення.
“Особливо показовим є те, що, попри назву підрозділу, питання лобіювання взагалі не стали предметом дискусії. Це створює додаткові сумніви в якості та повноті проведених консультацій, а також у відповідності процесу вимогам законодавства про формування державної антикорупційної політики”, – сказала вона, зазначивши, що презентування ключових напрацювань доручили виключно представникам НАЗК без залучення незалежних експертів, представників професійних спільнот чи громадськості.
“Презентація стосувалася переважно технічних аспектів, водночас ключова частина що стосується регулювання лобіювання у програмі взагалі відсутня. Жоден зі спікерів не був заявлений як фахівець із питань лобізму, і відповідні теми не були включені у зміст презентацій. Це означає, що одна з найбільш чутливих і дискусійних тем майбутньої Антикорупційної стратегії навіть не була винесена на публічне обговорення”, — сказала вона.
За словами Цимбаленко, “захід (презентація стратегії – ІФ-У) мав радше вигляд короткої внутрішньої презентації позиції НАЗК, а не повноцінної консультації, передбаченої принципами прозорої нормотворчості”.
“Неприпустимим виглядає й ігнорування НАЗК пропозицій від професійних асоціацій, що спеціалізуються на лобізмі. Зокрема, Національна асоціація лобістів України (НАЛУ) неодноразово зверталася до НАЗК із пропозицією спільної роботи над становленням інституту лобіювання в державі. Відсутність будь-якої відповіді від НАЗК не лише свідчить про нехтування інтересами професійної спільноти, але й формує серйозний репутаційний ризик для органу, що декларує відкритість, підзвітність та доброчесність”, – зазначила Цимбаленко.
“У сучасних демократичних практиках лобізм розглядається як інструмент запобігання політичній корупції. Він дозволяє вивести вплив на державні рішення з тіні та забезпечити його прозорість і підзвітність. Об’єднання цієї теми з несуміжними блоками створює ризик її спрощеного трактування або формального підходу до важливої проблематики, що може знецінити потенціал лобіювання як механізму антикорупційної спроможності держави”, – сказала вона.
Учасники панелі «Challenges of the Ukrainian Labor Market. Mobilizing Human Capital for Sustainable Reconstruction» в межах форуму з відбудови України у Бухаресті дійшли висновку, що для сталого економічного відновлення країні необхідна двоколійна політика: створення умов для повернення тих, хто цього прагне, та одночасна підтримка активної діаспори як ресурсу для інвестицій і передачі досвіду.
Панель модерував заступник директора Центру східноєвропейських досліджень Варшавського університету (SEW UW) Адам Ебергарт. До дискусії долучилися виконавча директорка «Ялтинської європейської стратегії» (YES) Світлана Ковальчук, директор офісу аналізу геополітичних ризиків банку BGK (Польща) Богдан Завадевич, президент Благодійного фонду «Ресурси та громадські ініціативи» у Чернівецькій області Олена Танасійчук, представниця української діаспори у Великій Британії в Ealing Community & Voluntary Service (ECVS) Аня Абдулах та керівник офісу Японського агентства міжнародного співробітництва (JICA) в Україні Осаму Хатторі.
За даними опитувань, на які посилалися учасники, більшість українських біженців розглядають повернення лише за умови наявності надійних гарантій безпеки та стабільної економічної ситуації. Водночас статистика свідчить, що після двох-трьох років перебування за кордоном ймовірність повернення різко зменшується через глибшу інтеграцію людей у країни перебування – зокрема завдяки працевлаштуванню, освіті дітей та доступу до соціальних послуг. «Чим довше люди залишаються за кордоном, тим більше їхні життєві центри зміщуються – і тим складніше їх переконати починати все з нуля вдома», – зазначив Ебергарт.
Окремо експерти звернули увагу, що потенційне відкриття кордонів може спричинити нову хвилю виїзду, зокрема серед чоловіків призовного віку, які нині обмежені у виїзді через мобілізаційні правила. На цьому тлі учасники наголосили на необхідності політики, яка, з одного боку, створюватиме передумови для повернення – через безпеку, робочі місця, житло й доступ до послуг, а з іншого – підтримуватиме сильну й організовану діаспору.
За підсумками обговорення було підкреслено, що українська діаспора може залишатися важливим ресурсом для розвитку країни навіть без фізичного повернення – через інвестиції, професійні мережі, освітні та експертні проєкти. «Питання не лише в тому, скільки людей повернеться, а й у тому, скільки з них, де б вони не жили, залишатимуться суб’єктами українського розвитку», – резюмувала Ковальчук. Учасники погодилися, що скоординована політика щодо людського капіталу має стати одним із ключових елементів стратегії повоєнної відбудови України.
Форум «Rebuilding Ukraine: Security, Opportunities, Investments» проходить 11–12 грудня в Бухаресті під егідою МЗС Румунії та МЗС України і організований New Strategy Center. За даними організаторів, протягом двох днів заплановано понад 30 панельних дискусій і паралельних сесій за участю представників урядів, міжнародних організацій, приватного сектору, фінансових інституцій та експертів з Європи, Північної Америки й Азії. Тематика панелей охоплює питання безпеки й оборони, інфраструктури, фінансування та інвестицій, «зеленої» енергетики, цифровізації, людського капіталу та транскордонної співпраці.
«Інтерпайп» уклала угоду про купівлю у ArcelorMittal румунського трубного заводу ArcelorMittal Tubular Products Roman S.A., повідомили в компанії.
Закриття угоди залежить від отримання дозволів антимонопольних органів і на прямі іноземні інвестиції. До виконання цих умов компанії продовжать працювати окремо.
У компанії уточнили, що цей завод не пов’язаний з іншим румунським трубним підприємством ArcelorMittal, яке раніше планував придбати «Метінвест».
Військові пропонують запровадити прогресивну щорічну винагороду за кожен повний рік служби та заснувати нагороду «Хрест довгої варти». Відповідна петиція була подана від імені товаришів добровольцем, старшим лейтенантом Андрієм Дмитренком.
Петиція пропонує встановити щорічну грошову винагороду за кожен повний рік служби під час війни, яка щороку подвоюватиметься. Так, премія за перший рік служби може становити 50 000 грн, за другий — 100 000 грн, за третій — 200 000 грн, за четвертий — 200 000 грн.
Автори петиції пропонують встановити виплату за фактичний строк служби в умовах війни, при цьому демобілізовані також отримуватимуть виплату за роки, які вони прослужили.
При цьому періоди самовільного залишення служби та інші винятки виключаються з розрахунку винагороди, яка починається з моменту повернення на службу.
Крім того, автори петиції ініціюють запровадження державної бойової нагороди «Хрест Довгої Варти», яка буде вручатися після першого повного року служби в умовах війни і доповнюватися новими елементами за кожен наступний рік служби, стаючи видимим символом багаторічної служби, витривалості, честі та вірності.
«Це не просто ще одна стрічка на уніформі. Це свідчення шляху, який не видно цивільним особам. Це нова військова традиція, яку країна повинна започаткувати вже зараз», – підкреслюють автори петиції.
Наразі петиція зібрала понад 20 000 підписів.
Петиція доступна за наступним посиланням: https://petition.kmu.gov.ua/petitions/8625.
Нараховані страхові премії за договорами міжнародного страхування «Зелена карта», укладеними компаніями-членами Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ), у січні-грудні 2025 року скоротилися на 3,9% порівняно з аналогічним періодом 2024 року – до 5,042 млрд грн.
Як повідомляється на сайті МТСБУ, кількість укладених договорів «Зелена карта» за цей період зменшилася на 4,3% – до 1,308 млн.
Водночас збільшилася сума відшкодувань, сплачених за вимогами, – на 0,75%, до EUR46,125 млн, кількість оплачених вимог скоротилася на 8,52% – до 13,3 тис.
МТСБУ є єдиним об’єднанням страховиків, які здійснюють обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам.
«Зелена карта» – система страхового захисту потерпілих у дорожньо-транспортній пригоді, незалежно від країни їх місця проживання та країни реєстрації транспортного засобу. Її дія поширюється на території 45 країн Європи, Азії та Африки.
Згідно з рішенням, прийнятим Генеральною асамблеєю Ради Бюро міжнародної системи автострахування «Зелена карта» в Люксембурзі в травні 2004 року, Україна з 1 січня 2005 року є повноправним членом цієї системи.
Молочна галузь, яка є однією з ключових галузей агросектору України, попри повномасштабну війну зберегла виробничу основу та поступово відновлюється, повідомив заступник міністра економіки, довкілля та сільського господарства Тарас Висоцький на XVII Всеукраїнській конференції “Молочний бізнес-2025” у Києві у четвер.
Заступник міністра зазначив, що за січень-жовтень 2025 року в Україні вироблено майже 5,9 млн тонн молока.
“Важлива тенденція – зростання ролі сільгосппідприємств: вони забезпечують уже 45% виробництва, а обсяги їх виробництва зросли на 7,6%, попри загальне скорочення поголів’я. Якість також зростає: понад 55% молока, що надходить на переробку, відповідає європейському стандарту “екстра”, – написав він у Facebook.
Висоцький наголосив, що галузь водночас активно працює на зовнішніх ринках. За 10 місяців 2025 року експорт молочних продуктів зріс майже на 9%. 64 українські компанії мають дозвіл на експорт молочної продукції до ЄС, з них 40 – молокопереробні заводи.
“Попри виклики, ми зберігаємо стабільність поточних показників і формуємо ресурс для подальшого зростання – це наш реалістичний та стратегічний фокус. Наступний крок – інвестиції, модернізація та чіткий рух до інтеграції з європейським ринком”, – резюмував заступник міністра.
