Ціни на мідь знову оновили історичний максимум на Лондонській біржі металів (LME) на тлі побоювань дефіциту цього металу.
Котирування ф’ючерсів на мідь на LME в п’ятницю зростають на 1,8%, до $11,65 тис. за тонну. Раніше під час торгів ціни піднімалися до $11,662 тис. за тонну, що є новим рекордом.
Запаси металу на складах, що відслідковуються LME, впали до мінімуму з липня завдяки активному попиту на мідь у США на побоюваннях запровадження мита на імпорт кольорових металів у 2026 році. Зростання американського попиту може призвести до того, що в другому кварталі наступного року мідь коштуватиме в середньому $13 тис. за тонну, вважають аналітики Citi.
«Ми впевнені в потенціалі міді до зростання протягом усього 2026 року завдяки цілій низці “бичачих” чинників, включно з дедалі позитивнішими фундаментальними та макроекономічними показниками», – йдеться в повідомленні Citi.
З початку року мідь у Лондоні подорожчала більш ніж на 30%.
Раніше інформаційно-аналітичний центр Experts Club випустив відео присвячене світовому виробництву міді та провідним країнам-виробникам – https://youtube.com/shorts/_h8iU50z8C0?si=a-XkgGEfeUxseQNa
Продовольча та сільськогосподарська організація ООН (ФАО) завершила розподіл 615 модульних зерносховищ серед малих і середніх фермерських господарств у семи прифронтових областях, повідомила пресслужба ФАО у Facebook.
У ФАО уточнили, що ця ініціатива була реалізована за підтримки урядів Канади та Японії у тісній співпраці з Міністерством економіки, довкілля та сільського господарства. У ФАО переконані, що програма сприяє стабілізації роботи господарств, запобіганню післязбиральним втратам і забезпеченню безперервності агровиробництва.
Подати заявку на участь у програмі фермери могли через Державний аграрний реєстр (ДАР). ФАО в 2025 році отримала 747 заявок від виробників, які обробляють від 200 до 1 000 га. Після перевірки було відібрано 615 господарств, які отримали модульні зерносховища. Розподіл відбувся у семи областях: Чернігівській (62), Дніпропетровській (116), Харківській (124), Херсонській (14), Кіровоградській (84), Миколаївській (128) та Одеській (87).
Ця ініціатива є частиною ширшої Стратегії підтримки зберігання зерна, яку ФАО та партнери впроваджують із 2022 року у відповідь на критичний дефіцит потужностей для зберігання. За цей час українські агровиробники отримали широкий спектр рішень для зберігання – понад 37 000 зернових рукавів, 105 комплектів обладнання для завантаження та розвантаження та загалом 859 модульних зерносховищ. Сукупно ця підтримка дозволила фермерам по всій Україні зберегти понад 8 млн тонн зерна та підтримати агровиробництво в умовах війни.
Попри значний прогрес, нестача інфраструктури для зберігання й надалі залишається ключовим стримувальним фактором для відновлення аграрного сектору, особливо у прифронтових та нещодавно звільнених районах, наголосили в ФАО. У міру підготовки до сезону 2026 року сталий розвиток сучасних і безпечних потужностей зі зберігання зерна залишатиметься критично важливим для захисту засобів до існування та збереження національного продовольчого виробництва.
“Для фермера можливість безпечно зберігати свій врожай – це не лише про зерно. Це про спокій, про впевненість у тому, що місяці важкої праці не будуть втрачені. Ці сховища дають українським фермерам те, що сьогодні особливо необхідно у часи війни, – стабільність і здатність дивитися у майбутнє з надією. Ми й надалі підтримуватимемо їх на цьому шляху”, – запевнила керівник Офісу ФАО в Україні Шахноза Мумінова.
ФАО разом із партнерами планує надати підтримку ще приблизно 100 фермерам на початку 2026 року, однак масштаби потреб значно перевищують наявні ресурси. Посилення співпраці та подальша активна участь міжнародної спільноти будуть ключовими для того, щоб фермери могли витримувати триваючі виклики та робити внесок у довгострокове відновлення України, переконані в організації.
Державний бюджет на 2026 рік передбачає 298,8 млрд грн фінансування Міністерства освіти і науки України.
“Верховна Рада України ухвалила державний бюджет на 2026 рік. Документ закладає суттєве розширення інвестицій у людський капітал: на освіту і науку передбачено 298,8 млрд грн — на 85,4 млрд грн більше, ніж у 2025 році”, – йдеться у повідомленні Міносвіти.
Серед ключових напрямків фінансування, зокрема: освіта — 278,7 млрд грн (+79,8 млрд грн до 2025 року); освітня інфраструктура та інвестиційні проєкти — 17 млрд грн, серед них 6,2 млрд грн на укриття у школах та дитячих садочках; безоплатне шкільне харчування — 14,4 млрд грн для забезпечення харчуванням 3,5 млн учнів 1–11 класів; підручники — передбачено 2,1 млрд грн на закупівлю підручників для 4 і 9 класів; стипендії студентам — 6,6 млрд грн.
Передбачається також направити 19, 9 млрд грн на науку, зокрема, майже 3 млрд грн – на базове фінансування університетів і наукових установ за результатами державної атестації; 998 млн грн – на дослідницькі центри передового досвіду; 100 млн грн – на новий конкурс прикладних розробок у партнерстві з бізнесом; 300 млн грн – на конкурсні дослідження.
“Освіта і наука у 2026 році залишаються серед ключових пріоритетів держави. Збільшення фінансування демонструє, що Україна послідовно інвестує в людський потенціал, технологічну силу та майбутню стійкість — основу нашої перемоги та розвитку”, – наголосили в міністерстві.
Як повідомлялося, держбюджет-2024 передбачав 171,2 млрд грн на фінансування сфери освіти, а держбюджет-2025 передбачає 197,3 млрд грн на фінансування освіти.
Індекс економічної безпеки України в 2025р знизився з 35,2 до 33,4 балів зі 100 можливих через погіршення соціальних, регуляторних, нематеріальних та інституційних факторів, такий результат щорічного дослідження оголосив Міжнародний Інститут Свободи на пресконференції в агентстві “Інтерфакс-Україна” в Києві у середу.
“Система національної економічної безпеки України знаходиться у небезпечній, “помаранчевій” зоні, погіршивши результат за останній рік. Основна загроза економічній безпеці – функціонал, розмір та дискреція Держави”, – роблять висновки автори дослідження.
Вони уточнили, що Індекс за методикою ILI розраховується на основі аналізу 59 індикаторів, згрупованих у вісім груп, та можливий для будь-якої країни з перехідною економікою.
У рамках дослідження індекс був порахований ще для 9 країн: Фінляндія, Німеччина, Ізраїль та США опинилися у “зеленій” зоні із показниками від 79,5 до 70,6 пунктів; Чехія, Польща та Румунія з показниками від 69,8 до 54,4 пунктів – у “жовтій”, тоді як партнерами України по “помаранчевій” групі стали Туреччина та Аргентина, але їх показники вище – відповідно 49,8 та 41.9 пунктів.
Основне погіршення за цей рік відбулося за такими факторами як соціальні – з 57,3 до 42 пунктів; регуляторні – з 43,5 до 35 пунктів; нематеріальні – з 54 до 48 пунктів та правові, інституційні – з 53,5 до 48 пунктів.
В той же час за трьома факторами ситуація покращилася: інфраструктурні – з 22,1 до 33 пунктів; монетарні, фінансові – з 16,5 до 26 пунктів та макроекономічні – з 19,9 до 21 пункту, тоді як податкові, бюджетні залишилися на найнижчому рівні у 14 пунктів.
“Україна програє навіть регіональну конкуренцію за передові технології та прибуткові ніші у глобальних ланцюжках цінності. Без зміни відносин “держава – бізнес” ерозія порівняльних переваг України після перемоги у війні прискориться”, – вважають у Міжнародному Інституті Свободи, серед засновників якого співвласник “Нової пошти” Володимир Поперешнюк, співзасновник дистрибуторської компанії MTI Сергій Башлаков та співзасновник Групи компаній “Арікол” Євген Лемберг.
Автори дослідження рекомендують уряду провести глибоку ревізію законодавства “з урахуванням наукових висновків та емпіричних спостережень”, скоротити функції, розмір держави, формат та режим її присутності в економіці, а також відмовитися від практики “точок зростання” та стратегічних секторів.
Вони закликають уряд до дерегулювання, приватизації, нової фіскальної та монетарної політики, проведення щорічного аудиту держави зі встановленням чітких термінів поліпшення параметрів економічної політики.
Міжнародний Інститут Свободи позиціонує себе як незалежний некомерційний, позапартійний мозковий центр, діяльність якого спрямована на популяризацію, розвиток, зміцнення ідей та цінностей свободи шляхом експертного аналізу та практичних рішень для економіки та політики. Президентом ILI є Ярослав Романчук, а директором – Михайлом Камчатний.
Рослинні олії в 2024 році склали 23% українського експорту, 60,9% якого було спрямовано в європейські країни, повідомив Український клуб аграрного бізнесу (УКАБ).
Аналітики зазначили, що 15% експорту рослинних олій із України було поставлено в країни Близького Сходу, в Південно-Східну Азію – 14,8%, Африку – 4,8%, Азі. (інші країни) – 3,1%, Америку – 1,4%.
При цьому в структурі експорту за продукцією на соняшникову олію припадало 89,0%, соєву – 5,5%, ріпакову – 4,2%, інші – 1,3%.
В УКАБ привернули увагу, що соняшникова олія формує левову частку (89%) у цій категорії, що закріплює за Україною статус ключового гравця на світовому ринку цього продукту, водночас частка соєвої та ріпакової олій також поступово зростає.
Після рекордних показників 2021 року в $7,04 млрд надходжень з експорту олій навіть в умовах повномасштабної війни експортна виручка стабільно перевищує $5,6 млрд щороку. Показник 2024 року ($5,76 млрд) підтвердив, що цей напрямок не просто вистояв, а й успішно адаптувався до нових реалій, залишаючись надійною опорою економіки, підкреслили в бізнес-об`єднанні.
При цьому на відміну від сировинних груп, рослинні олії як продукт переробки мають більш диверсифіковану географію. Хоча Європа залишається лідером, сумарна частка країн Азії та Близького Сходу перевищує 30%, що свідчить про попит на українську олію на віддалених ринках. Підтверджує глобальну потребу в українській олії та загалом покращення в логістиці експорту й збільшення кількості країн-імпортерів – у 2024 році їх кількість зросла до 139 (порівняно зі 133 у 2023 році).
“Рослинні олії залишаються вагомим драйвером зовнішньої торгівлі України серед продукції з доданою вартістю. Одним із критичних факторів експорту залишається питання доступності логістичних шляхів”, – наголосили в асоціації.
В УКАБ нагадали, що 2024 року глибоководні порти Чорного моря відновили своє домінуюче значення, забезпечивши майже половину всього експорту продукції (коли у 2023 році цей показник складав менше 15%), але альтернативні канали експорту – порти Дунаю та “Шляхи солідарності”, досі продовжують відігравати суттєву роль, гарантуючи понад 45% поставок.
