Відношення державного боргу України до валового національного доходу у 2009-2026 роках (млн грн)
Райффайзен Банк запустив в Україні фінансовий лізинг для бізнес-клієнтів та уклав першу угоду в межах нового напряму з одним із провідних українських агровиробників, повідомила пресслужба фінустанови.
У межах першої угоди агровиробник оновить парк техніки. Надалі клієнти банку зможуть використовувати фінансовий лізинг для придбання сільськогосподарської техніки та обладнання, легкових і вантажних автомобілів, комерційного транспорту та інших основних засобів.
“Бізнесу сьогодні потрібні рішення, які дозволяють продовжувати інвестувати, оновлювати виробництво та планувати розвиток навіть в умовах повномасштабної війни. Запуск фінансового лізингу розширює такі можливості для наших клієнтів”, – зазначила голова правління Райффайзен Банку Наталія Гуріна.
Банк планує розвивати цей напрям для українських та міжнародних компаній, що працюють та інвестують в Україні.
Запуск нового інструменту спирається на досвід міжнародної групи Raiffeisen Bank International (RBI), де фінансовий лізинг уже використовується на інших європейських ринках. Заступник голови наглядової ради Райффайзен Банку та керівник напряму структурованого фінансування та інвестиційного банкінгу групи RBI Гарольд Крьогер оцінює потенціал його розвитку в Україні як значний.
Як повідомлялося, наприкінці 2024 року тодішній голова правління Райффайзен Банку Олександр Писарук в інтерв’ю агентству “Інтерфакс-Україна” повідомляв про намір фінустанови відновити плани розвитку лізингового бізнесу в Україні. За його словами, до повномасштабної війни банк уже мав погоджене з акціонером рішення активізувати роботу лізингової компанії та готував відповідний бізнес-план.
Тоді Писарук висловлював сподівання, що банк зможе повернутися до реалізації цих планів уже у 2025 році.
Райффайзен Банк – найбільший український банк із іноземним капіталом. З жовтня 2005 року банк став частиною австрійської банківської групи RBI. Наразі група Raiffeisen володіє 68,21% акцій банку, Європейський банк реконструкції та розвитку – 30%.
За даними Нацбанку, на 1 серпня 2026 року із загальними активами 282,37 млрд грн він посідав четверте місце серед 59 банків України.
Розширення продуктового портфеля дозволило IDS Ukraine компенсувати втрату прибутковості після припинення контракту з Borjomi, який раніше забезпечував близько чверті прибутку групи, повідомив генеральний директор IDS Ukraine Марко Ткачук.
Одним із ключових факторів стала встановлена ще до повномасштабного вторгнення асептична лінія, яка дозволила компанії розвивати виробництво ароматизованої води та виходити в нові категорії напоїв.
Зараз IDS Ukraine розвиває енергетичні напої «Воля», лінійку «Лимонада», ароматизовані води та готовий чай Morshynska Tea.
Продажі негазованої ароматизованої води компанії зросли на 68 %, а її частка наблизилася до половини відповідного сегмента українського ринку.
Особливо успішним виявився запущений навесні 2026 року Morshynska Tea. Спочатку компанія розглядала його як тестовий продукт, проте в окремих торговельних мережах він уже займає понад 10% сегмента холодного чаю. IDS Ukraine має намір розширювати цей напрямок. Про вихід у категорію
RTD-чаїв компанія офіційно оголосила 1 квітня 2026 року.
Ще однією новинкою 2026 року став фасований харчовий лід із води «Моршинська». Його продаж тимчасово зупинено після руйнування складів із холодильним обладнанням та ускладнення логістики. Компанія розраховує повернути продукт на ринок влітку 2027 року. Запуск харчового льоду відбувся наприкінці червня 2026 року.
Попит на вугілля у світі зросте цього року та оновить історичний максимум на тлі стрибка цін на природний газ і літньої спеки, що збільшила споживання електроенергії кондиціонерами, прогнозує Міжнародне енергетичне агентство (МЕА).
За оцінками агентства, світовий попит на вугілля у 2026 році зросте на 1,2% і становитиме 8,94 млрд тонн.
“Вугілля практично не постачається Ормузькою протокою, оскільки Близький Схід не є ані великим виробником, ані значним споживачем вугілля, але закриття протоки все одно вплинуло на вугільний ринок через зростання цін на природний газ, – йдеться в повідомленні МЕА. – Це стимулювало зростання виробництва електроенергії на вугільних електростанціях у країнах, де існує альтернатива між газом і вугіллям”.
Якщо судноплавство через Ормузьку протоку відновиться, а поставки скрапленого природного газу повернуться до рівня, що спостерігався до початку військових дій на Близькому Сході, світовий попит на вугілля скоротиться наступного року. У протилежному випадку 2027 рік знову стане рекордним за обсягами споживання вугілля, зазначили аналітики МЕА.
ВУГІЛЛЯ, ГАЗ, ЕНЕРГЕТИКА, МЕА, Попит
Україна у серпні 2026 року суттєво скоротила закупівлі автомобільного бензину на південному напрямку: імпорт із Румунії знизився приблизно на третину, а з Греції — на 40%, випливає з підрахунків аналітичного центру Experts Club та даних Консалтингової групи «А-95».
Поставки румунського бензину становили 23,4 тис. тонн проти 34 тис. тонн у липні.
Імпорт із Греції скоротився до 15 тис. тонн із 24,9 тис. тонн місяцем раніше.
Таким чином, сумарні поставки з двох країн за місяць зменшилися приблизно з 58,9 тис. до 38,4 тис. тонн.
«Головною причиною значного падіння імпорту з півдня став ціновий фактор. У серпні, коли дефіцит ринку вже не загрожував, компанії скоротили закупівлі дорожчого пального з Румунії та Греції», — повідомили в Консалтинговій групі «А-95».
Аналогічна тенденція спостерігалася і на ринку дизельного пального.
Водночас основна частина українського імпорту бензину продовжила надходити з північно-західного напрямку. У серпні Литва поставила 51,8 тис. тонн бензину, Польща — 40,1 тис. тонн.
На ці дві країни припало близько 60% усього імпорту.
Загалом поставки бензину з-за кордону в серпні становили 152 тис. тонн, що на 7% менше, ніж роком раніше. З початку 2026 року Україна імпортувала 1,12 млн тонн бензину — на 16% більше, ніж за січень-серпень 2025 року.
Скорочення закупівель на південному напрямку показує, що після стабілізації пропозиції українські трейдери почали активніше перерозподіляти потоки на користь дешевших європейських джерел.
Як повідомляє сербське ділове видання Parametar, інвестиційна карта Сербії за останні 15 років помітно змінилася. Якщо на початку 2010-х років майже беззаперечно домінував європейський капітал, то тепер найбільшим інвестором серед окремих держав став Китай.
За 2010–2025 роки Сербія залучила приблизно 47,5 млрд євро прямих іноземних інвестицій. Лише за 2010–2024 роки на країни ЄС припало близько 24,5 млрд євро, або 56 % усіх ПІІ.
Китай за цей період вклав близько 7,17 млрд євро, випередивши будь-яку окрему європейську країну. Далі серед найбільших джерел капіталу йдуть Росія — близько 3,15 млрд євро, Швейцарія — 2,52 млрд євро, Велика Британія — 2,14 млрд євро та США — близько 1 млрд євро.
Причому китайський ривок відбувся фактично за останні вісім років. Близько 96 % китайських інвестицій у 2010–2023 роках припали на період після 2016 року. У 2022 році Китай вклав близько 1,38 млрд євро, у 2023-му — 1,37 млрд євро, а в 2024-му — вже 1,63 млрд євро.
Головна відмінність китайського капіталу — концентрація на великих промислових об’єктах.
HBIS контролює металургійний комбінат у Смедерево, Zijin став ключовим гравцем мідно-золотого комплексу Бора, Linglong побудував шинний завод у Зреняніні. HBIS Serbia та Serbia Zijin Copper одночасно входять до числа найбільших експортерів країни.
При цьому говорити, що Китай витіснив Європу з Сербії, поки що неправильно. Сукупні інвестиції ЄС приблизно в 3,4 рази перевищують китайські. Європейський капітал розподілений між тисячами підприємств, банків, торговельних мереж і виробництв, тоді як китайські вкладення набагато сильніше сконцентровані в кількох гігантських проєктах.
Ще одна важлива тенденція — інвестиційний бум почав сповільнюватися. Після рекордних 5,23 млрд євро прямих іноземних інвестицій у 2024 році приплив у 2025 році скоротився приблизно на третину — до 3,48 млрд євро.
У результаті в Сербії сформувалася своєрідна дворівнева інвестиційна модель: ЄС залишається інвестором №1 як економічний блок, а Китай уже став інвестором №1 серед окремих країн. Фактично структура іноземних інвестицій дедалі більше повторює багатовекторну зовнішньоекономічну політику Белграда.
