Українські експортери у 2021 році вперше відправили в США і Канаду по одному морському контейнеру з замороженою малиною, ця подія важлива для вітчизняних виробників, оскільки на ринках цих країн ця ягода традиційно коштує дорожче, ніж в інших регіонах світу.
Як повідомляється на сайті Української плодоовочевої асоціації (УПОА) в понеділок, важливість цієї події для розвитку виробництва та заморозки ягоди в Україні пояснюється високим рівнем вимог до якості продукції та логістики, які українські постачальники успішно подолали цього року.
“По одній партії малини було відправлено в Канаду та в США в розмірі одного морського контейнера. Логістика тривала близько півтора місяця, а покупець залишився задоволений якістю поставленої продукції та розглядає можливість продовження співпраці з українськими постачальниками на постійній основі”, – йдеться в повідомленні асоціації.
УПОА уточнила, що більш висока імпортна ціна на ягоди в США і Канаді зумовлена жорсткими вимогами до якості продукції, для підтвердження яких українські експортери пройшли сертифікацію у FDA (The United States Food and Drug Administration).
“На США і Канаду припадає близько 80% усього глобального імпорту замороженої малини у вартісному вимірі та близько 65% у натуральному. Однак Україна традиційно експортувала заморожену малину переважно в Польщу, яка добре заробляє на реекспорті української малини в інші країни світу”, – наводить організація слова економіста інвестиційного департаменту Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (ФАО) Андрія Ярмака.
За даними УПОА, США імпортує заморожену малину з Чилі, Мексики та Сербії, а Канада – з Чилі, Сербії, США та Мексики.
Орієнтовна вантажопідйомність стандартного контейнера 40-футового морського контейнера – 27 тонн.
“Відповідно, для України, яка входить до п’ятірки найбільших світових експортерів замороженої малини, дуже важливо закріпитися на цих двох найважливіших ринках збуту. Особливо це важливо на тлі очікуваного зростання обсягів виробництва всіх видів ягід у 2022-2024 рр. Залишається сподіватися, що зростатиме не лише обсяг, а і якість вироблених ягід”, – підсумувала асоціація в повідомленні.
Згідно з даними на сайті асоціації “Український клуб аграрного бізнесу”, в 2020 році Україна виробила 35 тис. тонн малини, посівши сьоме місце у світі за обсягами її виробництва. 89% цієї ягоди було вирощено в господарствах населення.
Минулого року Україна експортувала 539 тонн малини, що становить 2% від загального обсягу її виробництва. При цьому практично єдиним споживачем української свіжої малини була Польща.
У повітряному просторі України у вересні 2021 року виконано 26,241 тис. польотів, що становить 76% обсягу польотів за аналогічний місяць докризового 2019 року, повідомила прес-служба Державного підприємства обслуговування повітряного руху (“Украерорух”) у четвер.
За даними підприємства, українські авіакомпанії у вересні-2021 виконали 9 614 польотів (на 11,1% менше до вересня-2019), іноземні авіакомпанії виконали 16 627 польотів (-29,8%).
Структура польотів за типами цього вересня: внутрішні польоти – 3112 рейсів (+14,5% у тому самому порівнянні), міжнародні польоти – 13,728 тис. рейсів (-12,6%), транзитні польоти – 9401 рейс (-41,5%).
Керівник “Украероруху” Андрій Ярмак пояснив пожвавлення трафіку в небі над Україною сукупністю кількох факторів: сезонністю попиту на авіаперевезення, прийняттям авіапасажирами нових реалій і правил подорожей і системною роботою підприємства з авіаперевізниками щодо використання транзитного потенціалу повітряного простору країни.
“Роблячи обережні прогнози на майбутнє, ми враховуємо, що туристичний сезон завершується, і динаміка польотів у період зимової навігації традиційно нижча. Проте низка авіакомпаній уже повідомили про продовження чартерних програм до екзотичних країн або заявили про відкриття нових напрямків”, – цитує Ярмака прес-служба “Украероруху”.
При цьому він зазначив, що кампанія з вакцинації та впровадження міжнародних COVID-сертифікатів відкрила для українців кордони європейських країн. “Тож є підстави розраховувати, що нинішній низький сезон ми пройдемо за оптимістичним сценарієм”, – сказав керівник держпідприємства.
Україна у 2021/2022 маркетинговому році (МР, липень-червень) здатна без шкоди для своєї продовольчої безпеки експортувати 26 млн тонн пшениці з загального рекордного врожаю в 33,1 млн тонн, оскільки її внутрішній ринок не здатний спожити понад 8 млн тонн пшениці, з яких на виробництво хліба та інших борошномельних продуктів потрібно лише 3,5 млн тонн, повідомила Українська зернова асоціація (УЗА) на сайті в четвер.
“Експорт надлишків пшениці – це умова отримання українськими аграріями гарантованого високого доходу, оскільки внутрішній ринок не здатний спожити більше ніж 8 млн т пшениці, з яких на виробництво хліба та інших борошномельних продуктів треба лише 3,5 млн т. А в цьому сезоні ми маємо ще збільшені перехідні запаси пшениці з минулого сезону – близько 4 млн тонн”, – ідеться в повідомленні асоціації.
За її даними, попередній рекорд урожаю пшениці було встановлено в сезоні 2019/2020 МР з показником 28,2 млн тонн, при цьому з урахуванням експорту 20,5 млн тонн на її внутрішньому ринку залишилося 7,7 млн тонн цієї культури.
УЗА наголосила, що українські аграрії зможуть експортувати в 2021/2022 МР на зовнішні ринки 26 млн тонн пшениці без будь-яких ризиків для продовольчої безпеки країни та отримати високий дохід завдяки рекордному врожаю і високим цінам на неї на світовому ринку.
“Наразі триває обговорення щорічного меморандуму про граничні обсяги експорту пшениці між учасниками ринку та профільним міністерством. Учасники ринку та експерти переконані, що потрібно дати українським аграріям можливість продати надлишки пшениці в умовах сприятливої для нього цінової ситуації на світовому ринку”, – наголосила асоціація в повідомленні.
За даними УЗА, внутрішній ринок України фізично не зможе спожити занадто великий обсяг пшениці, і збереження в країні значних залишків призведе до недоотримання аграріями частини доходів, унаслідок чого наступного року вони вирішать сіяти іншу культуру замість пшениці.
Як повідомлялося, учасники зернового ринку та Міністерство аграрної політики і продовольства 5 липня підписали меморандум про взаєморозуміння на 2021/2022 МР. При цьому додаток до меморандуму, в якому зазначаються граничні обсяги експорту с/г продукції, буде підписано після того, як стануть відомі обсяги зібраного врожаю.
Цей документ сторони підписують щорічно з 2011 року для збереження балансу між внутрішнім споживанням зернових та експортними можливостями України.
Сторони в січні 2021 року ринку узгодили граничний обсяг експорту кукурудзи на 2020/2021 маркетинговий рік (МР) розміром 24 млн тонн і внесли відповідні зміни в додаток до меморандуму. До цього в зерновому меморандумі на минулий МР, підписаному в серпні минулого року, містилася узгоджена позиція щодо експорту пшениці та жита на рівні 17,5 млн тонн і 16 тис. тонн відповідно.
Україна у 2020/2021МГ експортувала 44,72 млн тонн зернових і зернобобових культур, серед яких 16,64 млн тонн пшениці, 23,08 млн тонн кукурудзи, 4,23 млн т ячменю. Також на зовнішні ринки поставлено 126,9 тис. тонн борошна і 18,4 тис. тонн жита.
Українська зернова асоціація (УЗА) – об’єднання виробників, переробників та експортерів зерна, які щорічно експортують близько 90% українського зернової продукції.
Міжнародні санкції залишаються однією з найефективніших реакцій міжнародного співтовариства на порушення норм міжнародного права. Тема стала актуальною і для України в контексті захисту від актів агресії на Сході України та анексії Криму.
Вона набуває все більшої актуальності через неправильну інтерпретацію іноземними банками виразу «українські санкції» як «санкції проти України». Це, своєю чергою, збільшує навантаження на українські компанії та їх адвокатів. Автори матеріалу розповідають — банкам складно пояснити, що санкції справді «спрямовані на захист України», і ризики з боку комплаєнсу не виникнуть.
Більше про застосування міжнародних санкцій розповіли Ольга Кучмієнко, Заступниця Голови Комітету АПУ з міжнародного права, к.ю.н., адвокатка та Джейк Лоутер, юрист (Австралія), співзасновник Мережі іноземних юристів (Швеція).
— Нещодавно тема санкцій знову потрапила на перші шпальти, коли Президент України ввів санкції проти українського громадянина та пов’язаних з ним компаній. Тут виникає питання про можливість держав вводити санкції проти власних громадян.
Низка наукових статей містить різні висновки щодо можливості застосування санкцій та ефективності таких заходів. У цій статті буде розглянуто питання використання міжнародних санкцій з австралійської та шведської точок зору, з особливим акцентом на заходи, реалізовані у відповідь на анексію Криму.
Що таке санкції?
Санкції можна визначити як «заходи, що не передбачають застосування збройної сили, і вводяться в ситуаціях, які становлять міжнародний інтерес». Вони можуть бути розроблені, серед іншого, «для того, щоб покласти край ситуації, що викликає міжнародне занепокоєння, шляхом здійснення впливу на винних», обмежити негативні наслідки ситуації, що викликає міжнародне занепокоєння, або покарати винних у такій ситуації[8].
Використання санкцій чи інших обмежувальних заходів з боку держав та багатосторонніх організацій посилилось за останні роки у відповідь, зокрема, на Арабську весну 2011 року, ядерні програми Ірану та Північної Кореї, а також на анексію Росією Кримського півострова. Дійсно, сьогодні діє в цілому 14 санкційних режимів Організації Об’єднаних Націй (ООН), кожен з яких санкціонований статтею 41 Статуту Організації Об’єднаних Націй і управляється комітетом під головуванням непостійного члена Ради Безпеки ООН (РБ ООН).[ 9]
Австралія
Повноваження та заходи
У статусі члена ООН Австралія вводить багатосторонні санкції, головним чином, відповідно до наказів РБ ООН та відповідно до Статуту Закону ООН від 1945 р. (Cth). Австралія також вводить власні санкції, головним чином, згідно із Законом про автономні санкції 2011 року (Cth) (Закон про санкції Австралії) та Положеннями про автономні санкції 2011 року (Cth).
Санкції відповідно до певних резолюцій РБ ООН мають автоматичну юридичну силу [10]. З 1 січня 2020 року австралійським режимом санкцій керує Австралійське бюро санкцій (ASO), яке створюється під егідою Департаменту закордонних справ і торгівлі (DFAT)[11]. ASO веде «Зведений перелік» усіх осіб та організацій, на яких поширюються санкції Австралії. [12]
Серед заходів, які Австралія може застосувати при введенні санкцій, є: i) обмеження торгівлі товарами та послугами, наприклад географічно націлені заборони на експорт та імпорт товарів та послуг; ii) обмеження на ведення комерційної діяльності, наприклад торгівля цінними паперами; iii) фінансові санкції, спрямовані на визначених осіб та організації, наприклад «Заморожування» активів визначеної особи або організації; та iv) заборони на перетин кордону визначеним особам, що перешкоджають в’їзду до Австралії.[13] За даними DFAT, станом на 2021 рік Австралія запроваджує такі режими санкцій:
Санкції Австралії щодо Криму та Східної України
Відповідно до загального тренду кількість запроваджених санкцій Австралією протягом останніх десяти років збільшилась, особливо після анексії Криму в лютому 2014 року та збиття пасажирського рейсу MH17 над Східною Україною в липні 2014 року, на якому було 38 австралійських громадян. Хоча Австралія не вводила санкцій безпосередньо у відповідь на цей інцидент, Джулі Бішоп(L), на той час міністерка закордонних справ Австралії, заявила, що вони «на низькому старті», якщо Москва не прийме на себе відповідальності за інцидент і якщо вона продовжить інтервенцію в Україні.[15]
У березні 2015 року Австралія оновила режим санкцій проти Росії, Криму та Севастополя відповідно до попередніх санкцій, введених Європейським Союзом (ЄС) та США. У 2019 році були введені додаткові заходи проти семи громадян Росії за їх роль у перехопленні та захопленні українських морських суден у Керченській протоці, а також проти трьох «лідерів» з підконтрольних сепаратистам частин Донецької та Луганської областей України після «виборів» у 2018 р.[16] Останнє введення санкцій відбулося 1 лютого 2020 року, і було направлено проти семи осіб за «їх роль у сприянні так званим «виборам» у Криму та Севастополі, що відбулися у вересні 2019 року». Санкції були введені чинним міністром закордонних справ Австралії Маріс Пейн (L) відповідним нормативно-правовим актом.[17] Як видно з рисунку 1, комбінований перелік «Росія/Україна», що стосується Росії, Криму та Севастополя, демонструє, як може виникнути плутанина у таких суб’єктів, як банки, які намагаються дотримуватися різних міжнародних режимів санкцій.
Покарання за порушення режиму санкцій Австралії
Суворі штрафи можуть бути накладені у разі порушення австралійського режиму санкцій, включаючи надання неправдивої інформації, зокрема, до 10 років ув’язнення або штрафи в розмірі 2500 одиниць штрафу для фізичних осіб або 10000 одиниць штрафу для компаній (станом на 1 липня 2020 р. одна одиниця штрафу – 222,00 австралійських доларів).[18] Відповідно до австралійського кримінального законодавства, корпоративна кримінальна відповідальність може бути покладена на окремих працівників компанії [19].
Що стосується того, чи можуть застосовуватися австралійські санкції проти громадян Австралії, розділ 4 Закону про санкції Австралії визначає «автономні санкції» як санкції, «призначені для впливу на… іншу особу або організацію за межами Австралії». Законодавство має широке застосування, і тому теоретично можливо, що австралійські санкції можуть бути спрямовані проти австралійських громадян, які перебувають за межами Австралії, з метою впливу на їх діяльність відповідно до державної політики.
Хоча остаточної статистики немає, з позицій австралійських ЗМІ можна зробити висновок, що населення в цілому підтримує використання санкцій для захисту прав людини і верховенства права, як автономно, так і відповідно до резолюцій РБ ООН, і що їх використання буде продовжуватися у відповідь на міжнародні події. [20]
Швеція
Повноваження та заходи
На відміну від Австралії, усі санкції, що діють у Швеції, вперше були введені або ООН, або ЄС. Як країна-член ЄС з 1995 р., Швеція більше не підтримує політику нейтралітету або позаблоковості, якою вона віддавна славилася, поза межами питань, що стосуються закордонних справ; і дедалі частіше в цій країні проходять дискусії щодо членства в НАТО у відповідь на геополітичний клімат, де традиційний острах Росії стає ще сильнішим (Шв. rysskräcken).[21] Санкції ООН наразі реалізуються в рамках Спільної зовнішньої політики та політики безпеки ЄС та регламентів ЄС, минаючи необхідність ухвалення спеціального внутрішнього законодавства.
У Швеції санкції вводяться в дію відповідно до Закону про певні міжнародні санкції (1996: 95) (Закон про санкції Швеції). Закон про санкції Швеції уповноважує уряд (Шв. regering) застосовувати санкції ООН згідно з указом, який потім подається на затвердження парламенту (Шв. riksdagen). Такі санкції, які застосовуються згідно з указом, обмежуються певними суб’єктами, зокрема: i) проживанням у Швеції іноземних громадян; ii) ввезення та/або вивезення товарів, грошей чи інших активів; iii) виробництво; iv) комунікації; v) підприємницька діяльність; і vi) освітньо-професійне навчання.[22] Санкції координуються Департаментом політики ООН при Міністерстві закордонних справ. З точки зору Швеції, санкції повинні бути тимчасовими, регулярно переглядатися і скасовуватися після досягнення їхньої мети. Будь-які санкції ООН або ЄС, спрямовані проти громадян Швеції, будуть виконуватися в тій мірі, в якій вони не порушують економічну та соціальну відповідальність шведської держави. [24]
Штрафи за порушення шведського режиму санкцій
Попри відсутність кримінальної відповідальності за незначні правопорушення, §8 Закону про санкції Швеції передбачає, що у разі серйозного порушення режиму санкцій Швеції покарання передбачає позбавлення волі на строк до чотирьох років; тоді як порушення з необережності може призвести до шести місяців позбавлення волі або обмежитися грошовим штрафом. Крім того, будь-який прибуток, отриманий у результаті такого порушення, може бути конфіскований відповідно до пунктів §11-12 Шведського закону про санкції.
Практики
Швеція зацікавилася вдосконаленням глобального режиму санкцій. У 2014 р. Швеція провела аналіз санкцій ООН на високому рівні разом з Австралією, Фінляндією, Німеччиною та Грецією, щоб дослідити способи підвищення їх ефективності, наприклад, шляхом покращення координації та обміну інформацією.
Швеція також працювала над посиленням належного процесуального захисту в системі санкцій, зокрема для осіб, які співпрацюють з Німеччиною та Швейцарією, і підготувала відповідний звіт у 2006 р. Зусилля Швеції мали певний успіх, оскільки процедури поступово вдосконалювались, включаючи регулярний огляд санкційних списків та відкриття у 2010 році Офісу Омбудсмена щодо санкцій ООН проти Аль-Каїди.
Однак у 2011 році повідомлялося, що Швеція зробила «дуже незвичний» крок «блокування» зусиль інших держав-членів ЄС щодо включення двох телекомунікаційних компаній Сирії, комерційно пов’язаних зі шведською фірмою Ericsson, до санкційного списку ЄС у зв’язку із спалахом громадянської війни.
У відповідь тодішній міністр закордонних справ Карл Більт (М) заявив, що «телефонні мережі є життєвоважливими для спілкування опонентів сирійського уряду», а припущення, що Швеція діяла для захисту інтересів Ericsson, є «невіглаством».
Як і у випадку з Австралією, остаточних статистичних даних щодо ставлення шведської громадськості до санкції немає. Однак, можливо, де в чому завдячуючи шведській традиції поваги до свободи преси, шведські ЗМІ можна вважати більш гучними в закликах до санкцій проти іноземних суб’єктів.
Разом із тим, як уже зазначалося, можливість Швеції накласти санкції обмежується впровадженням загальноєвропейських санкцій, і натомість їй потрібно буде переконувати інші держави-члени, якщо вона вважатиме необхідними ввести нові або додаткові заходи.
Висновок
Розглянувши санкційні режими Австралії та Швеції, Австралія, очевидно, застосовує більш «незалежний» режим санкцій, оскільки вводить автономні санкції з широкими повноваженнями, які теоретично можуть бути націлені на власних громадян, що перебувають за кордоном. Однак цілі санкційних режимів і вживаних заходів кожної держави часто узгоджуються. Дійсно, обидві держави докладали спільних зусиль для вдосконалення системи санкцій ООН та посилення захисту верховенства права та прав людини. Хоча шведські ЗМІ голосніше підтримують санкції, обидві держави продовжуватимуть застосовувати свої санкційні режими для вирішення ситуацій, що викликають міжнародне занепокоєння.
9 жовтня в аеропорт “Бориспіль” прибула перша офіційна партія продукції, яку завезла компанія Apple. Загалом до України прибуло більше 8 тис. смартфонів лінійки Iphone 13, із заявленою вартістю понад $7,5 млн.
Державна митна служба України розпочала митне оформлення товару.
Нагадуємо, що 30 червня компанія Apple відкрила офіційний офіс в Україні.
У вересні відбулась зустріч Президента України Володимира Зеленського з генеральним директором Apple Тімом Куком під час якої Президент повідомив, що Україна зацікавлена у розширені присутності Apple на своїй території.
Офіційний імпорт компанією Apple своєї продукції є ще одним кроком у боротьбі з контрафактом (підробками) та із незаконним ввезенням товарів.
Підроблена продукція може мати неправильну конструкцію та призводити до проблем із безпекою. Незаконний імпорт призводить до втрат державного бюджету.
“Держмитслужба рада привітати першу офіційну продукцію Apple в Україні. Ми зробимо, щоб митне оформлення товарів відбувалось якомога скоріше і український ринок наповнили оригінальні товари одного їх найбільших ІТ-гігантів світу”, – прокоментував прибуття першої офіційної партії Apple заступник Голови Держмитслужби Сергій Звягінцев.
Також Apple заведе всю лінійку своїх товарів та відкриє власний сервіс з обслуговування своєї продукції.
Як повідомлялось раніше, лише за останні два тижні після презентації Iphone 13 Держмитслужба виявила спроб незаконного ввезення нового смартфону майже на 2,2 млн грн.
Виставка озброєння та військової техніки відбудеться 13-17 жовтня у Києві на Михайлівській площі, повідомила заступник міністра оборони України Ганна Маляр.
“Практичну складову цифрового майбутнього Збройних сил України кияни та гості міста протягом святкових вихідних із 13 до 17 жовтня зможуть побачити на Михайлівській площі. Там відбуватиметься виставка озброєння та військової техніки”, – сказала Маляр на брифінгу в Києві в четвер.
На виставці можна буде побачити окремі експозиції в межах проекту “Цифровізація армії”, передові зразки роботизованої техніки та засобів розвідки.
У свою чергу заступник міністра оборони України з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації Юлій Гере зазначив, що “все, що буде виставлено на майданчику, цього не було в Збройних силах України”. “Наразі воно все в процесі або взяття на озброєння, або вже використання. Дещо ви вже бачили на параді 24 серпня”, – уточнив він.
Заступник міністра оборони України Ганна Маляр наголосила, що сьогодні керівництво України, Міністерства оборони України та Збройних сил України працюють як одна команда і спрямовують спільні зусилля на якісну трансформацію Збройних сил України.
“Коли президент України говорить про Україну як про велику IT-державу, ми як оборонне відомство насамперед це розуміємо як завдання створення й розвитку цифрової армії, здатної протистояти російській агресії, і, не будемо приховувати, іншим викликам і загрозам, оскільки ми стоїмо не тільки перед викликом збройної агресії з боку РФ”, – розповіла вона.
За словами Маляр, цифрове майбутнє Збройних сил – це один із пріоритетних напрямів трансформації. “Йдеться про трансформацію розвідки, автоматизованого управління, зв’язку, високоточної зброї”, – зазначила вона.
