Українське борошномельне підприємство «ДиканькаМлин» завершило черговий етап модернізації виробництва у партнерстві зі швейцарською технологічною компанією Bühler, встановивши автоматизовану систему мікродозування компонентів у борошно.
Нове обладнання дозволяє автоматично вносити суху клейковину, вітаміни та інші мікрокомпоненти залежно від фактичного потоку борошна. Це дає підприємству можливість виробляти продукцію із заданими характеристиками та розширює потенціал роботи з експортними замовленнями.
Система складається з потокових ваг, двох мікродозаторів та інтегрованого управління. Потокові ваги безперервно визначають обсяг борошна, після чого автоматика розраховує необхідну кількість компонентів. Оператор задає необхідний відсоток внесення, а подальше дозування коригується автоматично.
Монтаж обладнання проводився без зупинки млина. Механічні роботи тривали близько двох-трьох днів, електричне підключення та пусконалагодження – близько тижня.
«Наша співпраця з Bühler почалася багато років тому із заточування валків і технологічних консультацій. Потім з’явився оптичний сортувальник, за ним – два потокові білизноміри та автоматична система зволоження. Коли постало питання наступного етапу модернізації, ми вже мали власний досвід роботи з обладнанням Bühler і розуміли, якого результату очікуємо», – зазначив керівник «ДиканькаМлин» Володимир Ленець.
Особливістю проєкту стало те, що обладнання Bühler інтегрується у вже діючий млин іншого виробника. Такий підхід дозволяє підприємству модернізувати окремі технологічні вузли поетапно, не проводячи повної реконструкції виробництва та розподіляючи капітальні витрати між декількома етапами.
За словами CEO Bühler Ukraine Андрія Шарана, проєкт «ДиканькаМлин» демонструє можливість інтегрувати сучасні технологічні рішення у чинні виробничі лінії та поступово підвищувати рівень автоматизації підприємства.
Одним із практичних напрямів використання нової системи стане коригування вмісту клейковини у борошні відповідно до вимог конкретних покупців. Для хлібопекарської та кондитерської промисловості стабільні показники білка та клейковини є важливою характеристикою сировини, оскільки безпосередньо впливають на технологічні властивості тіста.
Ще один напрям – виробництво фортифікованого борошна із додаванням вітамінно-мінеральних комплексів. Така продукція може бути затребувана на зовнішніх ринках, оскільки в низці країн збагачення борошна певними вітамінами та мінералами передбачене національним законодавством або стандартами продовольчих програм.
Наявність автоматизованого дозування дозволяє виробнику контролювати точність внесення компонентів та їх рівномірність у готовому продукті, що має значення при підтвердженні відповідності експортним вимогам.
«Мікродозування може вирішувати виробниче завдання і водночас бути комерційним інструментом. Якщо підприємство може підтвердити точність і гомогенність продукту, це посилює його позиції у переговорах із покупцем і відкриває більше можливостей для роботи на експортних ринках», – зазначив Шаран.
«ДиканькаМлин» спеціалізується на виробництві пшеничного борошна та манної крупи. Продукція підприємства реалізується в Україні та експортується. На виробництві діє власна лабораторія для контролю показників зерна та готової продукції.
Bühler – швейцарська технологічна група, один із провідних світових виробників обладнання та комплексних рішень для переробки зерна і харчової промисловості. В Україні компанія співпрацює з борошномельними, зернопереробними та харчовими підприємствами.
Вихід українського пшеничного борошна на ринок Китаю є стратегічно важливим кроком, однак розраховувати на негайний початок масових відвантажень не варто, повідомив директор спілки «Борошномели України» Родіон Рибчинський.
“Відкриття ринку на міждержавному рівні означає появу правової та технічної основи, але це не сигнал до негайного старту експорту. Швидких комерційних поставок поки що не буде. Підписання протоколу – лише перший крок, який визначає вимоги до виробництва та контролю, формуючи умови для роботи в майбутньому», – навела його слова прес-служба асоціації у Facebook.
Однією з найжорсткіших вимог Пекіна залишається повна простежуваність продукції. Йдеться про контроль усього ланцюжка: від конкретного поля, де виростили пшеницю, до кінцевої партії борошна.
На переконання керівника об’єднання, побудова такої системи контролю – це системна робота, яку неможливо завершити за кілька тижнів. Окрім технічних бар’єрів, на заваді експортерам стоять складна логістика та економіка.
Як зазначив Рибчинський, ринок КНР залишається специфічним через високі ввізні мита та ПДВ. Ситуацію ускладнюють ризики безпеки для української портової інфраструктури, що здорожує морські перевезення та робить формування великих партій товару складним завданням.
У союзі «Борошномели України» впевнені: сам факт узгодження протоколу є знаком якості для вітчизняної системи контролю. Це підтверджує відповідність борошна стандартам одного з найвимогливіших ринків світу, що в перспективі дасть можливість диверсифікувати збут продукції з високою доданою вартістю.
У липні-березні 2025-2026 маркетингового року (МР) Україна експортувала 48,3 тис. тонн пшеничного борошна, що на 3% менше порівняно з аналогічним періодом минулого сезону, коли обсяг поставок становив 49,8 тис. тонн, повідомила асоціація «Борошномели України» у Facebook.
Галузеве об’єднання зазначило, що у структурі експорту близько 35% припало на країни ЄС, хоча в попередньому сезоні частка європейського ринку була помітно вищою і сягала 44%.
До ТОП-5 споживачів українського борошна за дев’ять місяців 2025/26 МР увійшли Молдова, яка імпортувала 14,9 тис. тонн, Палестина – 9,2 тис. тонн, Чехія – 7,4 тис. тонн, Ізраїль – 4,4 тис. тонн та Іспанія – 4,2 тис. тонн.
«Борошномели України» також вказали на зростання імпорту пшеничного борошна в Україну. Так, за звітний період на зовнішніх ринках було закуплено майже 2,3 тис. тонн продукції, що на 21% перевищує показник аналогічного періоду минулого року, коли було імпортовано 1,9 тис. тонн.
MOLDOVA, БОРОШНО, Борошномели України, ИСПАНИЯ, ІЗРАЇЛЬ, Палестина, ЧЕХИЯ
Громадська спілка “Борошномели України” планує створити “Брокерський дім” для формування об’ємних експортних партій борошна і продуктів зернопереробки, їх маркетингу і просування продукції на світові ринки, повідомила пресслужба об’єднання за підсумками засідання Ради директорів спілки.
“Мета такого проєкту — маркетинг та просування продукції на світових ринках, збільшення щорічних обсягів експорту та забезпечення логістики. Головне завдання — опрацьовувати запити імпортерів та формувати відповідні партії продукції, оскільки є запити на об’ємні партії, які одне підприємство власними зусиллями закрити не може”, — пояснив директор спілки Родіон Рибчинський, слова якого наведено в повідомленні.
Він підкреслив, що за підсумками 2025 року галузі вдалося досягти стратегічного результату: після тривалих переговорів за участі торгпреда України Тараса Качки Європейський Союз ухвалив рішення про виділення окремої тарифної квоти на експорт українського борошна обсягом 30 тис. тонн.
Наразі спілка за підтримки SIPPO проводить комплексне дослідження якості української пшениці та борошна. Доктор технічних наук Дмитро Жигунов представив результати аналізу 14 тис. зразків пшениці та 200 зразків борошна за фізико-хімічними та функціонально-технологічними показниками. За інформацією Рибчинського, ці дані дозволять посилити комунікацію на світових ринках щодо якості та безпечності української продукції.
Зростання витрат на сировину та енергоресурси призвело до подорожчання хліба та борошна в Україні в середньому на 40% за останні два роки, повідомляє спілка “Борошномели України”.
Згідно з аналітичним звітом об’єднання, оприлюдненим на ресурсі “АПК-Інформ”, динаміка зростання цін була стабільно високою: у 2024 році хліб подорожчав на 20-22%, а в 2025-му — ще на 19-23%. Аналогічне зростання на 40% за дворічний період зафіксовано і на пшеничне борошно.
За даними асоціації, ціна на хліб пшеничний вищого ґатунку за рік зросла на 44% — до 63,5 грн/кг, на житній хліб — на 45%, до 50,6 грн/кг, на батон — на 34%, до 30,9 грн/кг.
“Наразі реальні ціни продажу борошна нижчі за декларативні на 10-15% і практично зрівнялися з собівартістю. При середній вартості пшениці 2 класу 10 300 грн/тонна та витратах на переробку не нижче 2500 грн/тонна рентабельність у 3% є для борошномелів великим досягненням”, — зазначається у звіті.
Експерти зазначають, що на відміну від хлібопеків, які можуть компенсувати низьку прибутковість соціальних сортів за рахунок преміальної та дрібноштучної продукції, борошномели позбавлені такої можливості через малі обсяги продажів фасованого борошна.
При цьому “Борошномели України” відзначили ріст тренду в Україні на домашнє випікання хліба.
“Населення дедалі активніше використовує домашнє приготування хліба. Це значно дешевше, смачніше та входить у моду”, – зазначили в галузевому об`єднанні і додали, що преміальний хліб під ТМ “Цар хліб” і ТМ “Кулиничі”, який відзначається чудовими смаковими якостями, коштує понад 100 грн за 1 кг і є недоступним продуктом для багатьох жителів України.
Експорт борошна з України за підсумками 2025 року скоротився до 66,8 тис. тонн, що стало мінімальним значенням із 2006 року, йдеться у звіті спілки “Борошномели України”, оприлюдненому виданням “АПК-Інформ”.
Згідно з наведеними даними, цей показник на 36,6% нижчий за рівень довоєнного 2021 року (105,3 тис. тонн) та на 15,3% поступається обсягам 2022 року (78,9 тис. тонн).
“Війна практично перекрила можливість нашим борошномелам додатково заробляти на міжнародному ринку. Проблеми з логістикою призвели до того, що ми втратили практично всі звичні ринки. Залишилася тільки Молдова і з’явилася можливість експорту до Євросоюзу, куди йде більше половини всього обсягу”, — зазначається в документі.
В асоціації підкреслили, що наразі поставки здійснюються винятково залізничним і автомобільним транспортом. При цьому експерти наголосили: до відкриття українських портів можливості конкурувати на світовому ринку з іншими експортерами не буде, як і надії на зростання обсягів зовнішньої торгівлі.
За даними “Борошномелів України”, зафіксований обсяг експорту борошна в 66,8 тис. тонн є найнижчим показником з 2006 року, коли на зовнішні ринки було поставлено всього близько 10,5 тис. тонн цієї продукції.
