Як повідомляє «Сербський економіст», громадяни Чорногорії після можливого вступу країни до ЄС у 2028 році не обов’язково одразу отримають право працювати без дозволів у всіх 27 державах Союзу. Євросоюз передбачив можливість перехідних обмежень тривалістю до дев’яти років.
Відповідний механізм міститься в офіційній переговорній позиції ЄС щодо розділу №2 «Вільне пересування працівників», затвердженій 12 червня 2026 року.
Як діятимуть обмеження?
Перші чотири роки — країни ЄС зможуть самостійно вирішувати, чи відкривати свій ринок праці для чорногорців.
До семи років — обмеження можна буде продовжити після передбаченої процедури перегляду.
До дев’яти років — додаткове продовження допускається у разі серйозних порушень на національному ринку праці або загрози таких порушень. При цьому кожна держава ЄС ухвалюватиме рішення самостійно.
Окремі обмеження передбачені для Німеччини, Нідерландів та Австрії. Вони зможуть застосовувати спеціальні захисні заходи в окремих секторах у разі тимчасового направлення працівників чорногорськими компаніями.
Є й виняток для громадян, які вже працюють: чорногорці, які законно працевлаштовані в країні ЄС і мають безперервний доступ до її ринку праці не менше 12 місяців, зможуть користуватися ширшими трудовими правами в цій країні.
Що це означає на практиці?
Вступ Чорногорії до Євросоюзу не гарантує негайного вільного працевлаштування в усіх країнах ЄС. Право на роботу може залежати від законодавства конкретної держави та чинного перехідного режиму.
Якщо Чорногорія вступить до ЄС у 2028 році, максимальні обмеження теоретично зможуть зберігатися до 2037 року.
вступ до ЄС, ЄС, Міграція, перехідні обмеження, РИНОК ПРАЦІ, ЧОРНОГОРІЯ
Румунський порт Констанца на Чорному морі належить до європейських логістичних центрів, які використовуються для незаконного ввезення кокаїну з Латинської Америки. Водночас міжнародні злочинні угруповання розширюють присутність у Румунії та інших країнах Південно-Східної Європи, встановлюючи зв’язки з місцевими кримінальними мережами, свідчать дослідження Європейського агентства з наркотиків (EUDA) та міжнародне журналістське розслідування The Guardian.
За даними розслідування The Guardian, опублікованого 13 жовтня 2026 року, злочинні організації з Колумбії, Бразилії, Еквадору, Венесуели, Мексики та інших країн Латинської Америки вже представлені щонайменше у 12 європейських державах. Водночас окремі мережі, зокрема бразильська Primeiro Comando da Capital (PCC), за оцінками правоохоронців, можуть діяти у 16 країнах Європи.
Журналісти протягом чотирьох місяців аналізували дані правоохоронних органів, міжнародних розслідувань і судових справ, а також спілкувалися з експертами з восьми країн. Дослідження показало, що латиноамериканські картелі дедалі активніше співпрацюють із європейськими злочинними угрупованнями, використовуючи їхні зв’язки та логістичні можливості.
Традиційно основними напрямками проникнення кокаїну на європейський ринок залишаються Бельгія, Нідерланди, Іспанія, Португалія та Франція. Проте правоохоронні органи фіксують розширення діяльності наркомереж у Німеччині, Румунії, Болгарії, Хорватії та інших країнах Центральної і Південно-Східної Європи.
Окрему увагу привертає порт Констанца, який EUDA називає серед пунктів ввезення кокаїну до Європи поряд з Антверпеном, Роттердамом, Гамбургом, Валенсією, Альхесірасом та італійським Джоя-Тауро.
За оцінками аналітиків, посилення контролю у великих портах Західної Європи спонукає злочинні організації активніше використовувати альтернативні морські напрямки. Це підвищує ризики для портової інфраструктури Чорноморського та Адріатичного регіонів.
Масштаби європейського ринку кокаїну залишаються значними. За даними EUDA, протягом 2014-2024 років обсяги вилученого кокаїну в Європі збільшилися на 471%.
У 2024 році держави Європейського Союзу повідомили про 97 тис. випадків вилучення кокаїну загальною масою 330 тонн. Це менше за рекордні 419 тонн у 2023 році, однак кількість вилучень зросла, що може свідчити про зміну маршрутів і способів транспортування наркотиків.
Найбільші обсяги вилучень у 2024 році зафіксовано в Іспанії – 124 тонни, Франції – 53,5 тонни та Бельгії – 44,6 тонни. На ці три країни припадало близько 67% загального обсягу кокаїну, конфіскованого в ЄС.
Значні обсяги також вилучили в Нідерландах – 37,6 тонни, Німеччині – 23,8 тонни, Португалії – 23 тонни та Італії – 11 тонн.
Водночас країни Західних Балкан відіграють особливу роль у міжнародній торгівлі наркотиками. За дослідженням Global Initiative Against Transnational Organized Crime, злочинні мережі з Чорногорії, Сербії, Албанії, Боснії і Герцеговини та інших держав регіону за останні два десятиліття перетворилися на активних учасників глобальних ланцюгів постачання кокаїну.
Особливе місце серед балканських портів посідає чорногорський Бар. За даними Міністерства охорони здоров’я Чорногорії та EUDA, у серпні 2021 року правоохоронці виявили понад 1,4 тонни кокаїну у контейнерному вантажі бананів, що прибув з Еквадору через порт Бар. У січні 2022 року в країні було виявлено ще близько 500 кг кокаїну в партії бананів, яка пройшла через цей порт.
Чорногорська влада розглядала ці випадки як підтвердження транзитного характеру країни в міжнародній контрабанді наркотиків. Невеликий внутрішній ринок не міг бути кінцевим пунктом споживання таких обсягів.
Загалом основні встановлені морські маршрути контрабанди кокаїну до Європи проходять через атлантичні порти Антверпен у Бельгії, Роттердам у Нідерландах, Гамбург у Німеччині, Валенсію та Альхесірас в Іспанії, а також через португальські та французькі порти.
У Середземноморському регіоні важливими пунктами залишаються Джоя-Тауро в Італії та Пірей у Греції. На Адріатиці випадки великих вилучень зафіксовані в Барі (Чорногорія), Дурресі (Албанія), Плоче та Рієці (Хорватія). У Чорноморському басейні до портів, які привертають увагу правоохоронців у контексті ризиків контрабанди кокаїну, належать Констанца в Румунії та Варна в Болгарії.
При цьому наведені напрямки мають різну вагу в міжнародному наркотрафіку: порти Бельгії, Нідерландів та Іспанії залишаються основними пунктами ввезення за обсягами вилучень, тоді як балканські та чорноморські порти виконують переважно додаткову транзитну роль.
Аналітики EUDA попереджають, що диверсифікація маршрутів, корупційні ризики та використання міжнародних транспортних ланцюгів ускладнюють роботу митних і правоохоронних органів. За таких умов дедалі більшого значення набувають міжнародний обмін інформацією, перевірка ризикових вантажів та співпраця між адміністраціями європейських портів.
Джерела: The Guardian, розслідування від 13 жовтня 2026 року; EUDA, дослідження європейських маршрутів постачання кокаїну; EUDA, European Drug Report 2026; Міністерство охорони здоров’я Чорногорії / EUDA, огляд наркотичної ситуації; Global Initiative Against Transnational Organized Crime, дослідження від квітня 2025 року.
Як повідомляє Сербський Економіст, Чорногорія продовжує переглядати міграційні правила в рамках зближення із законодавством ЄС. Влада одночасно посилює вимоги до іноземців, які отримують дозвіл на проживання через нерухомість та бізнес, але зберігає окремий механізм для digital nomads — цифрових кочівників, які працюють віддалено на закордонні компанії.
Згідно з чинними та раніше затвердженими змінами, для отримання тимчасового дозволу на проживання через нерухомість запроваджується мінімальна вартість об’єкта — 200 тис. євро. Іноземці, які вже мають дозвіл на проживання на цій підставі, повинні будуть привести свій статус у відповідність до нових вимог протягом року.
Для іноземців, які отримують дозвіл на проживання через власну компанію, правила також стають суворішими. Іноземний виконавчий директор або власник понад 51% капіталу компанії повинен мати щонайменше трьох співробітників, двоє з яких — громадяни Чорногорії, що працюють повний робочий день.
При цьому влада не відмовляється від окремої програми для цифрових кочівників. Іноземець, який працює онлайн на закордонну компанію або власну компанію, зареєстровану за межами Чорногорії, як і раніше, може претендувати на тимчасовий дозвіл на проживання. Для цього необхідно підтвердити дохід, житло, медичну страховку та підставу для дистанційної роботи.
Для країни це важливий компроміс: Чорногорія прагне привести міграційну систему у відповідність до стандартів ЄС, але водночас зберегти привабливість для ІТ-фахівців, консультантів, підприємців та інших віддалених працівників.
Окремо з 1 листопада 2026 року Чорногорія запроваджує візовий режим для громадян Росії, Туреччини, Білорусі, Китаю та Саудівської Аравії. Уряд прямо пояснює це необхідністю повного узгодження візової політики з Євросоюзом у рамках переговорного розділу 24.
Тому можна припустити, що збереження зручного режиму для цифрових кочівників та кваліфікованих іноземних фахівців частково має пом’якшити можливий відтік росіян і турків, який може відбутися після скасування безвізового в’їзду та посилення правил отримання посвідки на проживання.
Масштаб іноземної присутності для невеликої Чорногорії вже дуже великий. За даними МВС станом на вересень 2026 року, дозвіл на проживання мали майже 70 тис. іноземців.
Найбільші групи:
Росія — 17,9 тис. осіб
Сербія — 15,3 тис.
Туреччина — 10,6 тис.
Боснія і Герцеговина — 3,8 тис.
Косово — 3,1 тис.
Албанія — 3,1 тис.
Азербайджан — 2,6 тис.
Україна — 1,6 тис.
Північна Македонія — 1,2 тис.
Німеччина — 1,1 тис.
Таким чином, лише росіяни, серби та турки становлять близько 63 % усіх іноземців із посвідкою на проживання в Чорногорії. Саме тому будь-які зміни візового та міграційного режиму особливо чутливо позначаються на ринку нерухомості, оренди, малого бізнесу та сфери послуг.
Міграція, НЕРУХОМІСТЬ, посвідка на проживання, цифровий кочівник, ЧОРНОГОРІЯ
Як повідомляє сербське ділове ЗМІ Parametar, Хорватія претендує на майно вартістю понад 2,7 млрд доларів, що знаходиться в Чорногорії та залишилося після розпаду Югославії. І мова йде далеко не лише про відомий навчальний парусник «Jadran».
Про це заявив міністр закордонних та європейських справ Хорватії Гордан Грліч Радман під час візиту до Чорногорії. Загреб має документацію щодо майна, яке опинилося на території Чорногорії, було продане або передане іншим власникам після розпаду Югославії.
Серед нього міністр окремо згадав військові кораблі, підводні човни та військовий госпіталь.
«Jadran» став найвідомішою частиною суперечки. Навчальний вітрильник був побудований у 1930-х роках і використовувався військово-морськими силами Югославії. Зараз судно перебуває в Чорногорії, тоді як Хорватія наполягає на його поверненні.
Але майновий спір — лише частина значно ширшого переліку вимог Загреба до Подгориці.
Офіційне МЗС Хорватії перелічує серед невирішених питань:
– повернення «Jadran» та врегулювання інших майнових претензій;
– компенсації колишнім хорватським в’язням табору Моринь;
– пошук 14 осіб, які досі вважаються зниклими безвісти після війни 1990-х років;
– розслідування та переслідування військових злочинів;
– повернення майна хорватських сімей у Чорногорії та завершення затяжних судових процесів;
– збереження меморіальної дошки на місці колишнього табору Морінь;
– перейменування басейну в Которі, що носить ім’я Зорана Гопчевича;
– врегулювання морського кордону між двома країнами.
Ці питання набувають особливого значення через переговори про вступ Чорногорії до ЄС.
Хорватія вже використовує своє становище держави-члена ЄС для блокування закриття окремих переговорних розділів. У вересні довелося відкласти заплановану міжурядову конференцію після того, як Загреб відмовився погодити закриття кількох розділів.
Наразі Хорватія перешкоджає закриттю розділів, що стосуються транспортної політики, зовнішньої політики та безпеки, судової системи та основних прав, а також юстиції, свободи та безпеки.
Подгориця розраховує завершити переговори та стати 28-м членом Євросоюзу у 2028 році. Однак ця дата не гарантована: для просування та остаточного вступу необхідна згода держав ЄС.
При цьому на сьогодні саме Хорватія є головним джерелом двосторонніх вимог до Чорногорії, що безпосередньо впливають на переговорний процес. Порівнянного офіційного пакету претензій з боку інших держав ЄС наразі немає.
Виходить досить цікава ситуація: чим ближче Чорногорія наближається до ЄС, тим більшого значення набувають давні суперечки, що залишилися ще з часів розпаду Югославії.
І майнові претензії Хорватії на суму понад 2,7 млрд доларів тепер стають не лише питанням відносин між Загребом і Подгорицею, а й потенційним чинником, здатним вплинути на терміни вступу Чорногорії до Євросоюзу.
Як проаналізував сербський діловий портал Parametar, з 1 листопада 2026 року Чорногорія запроваджує візовий режим для громадян Росії, Білорусі та Туреччини, що може помітно вплинути на туризм, ринок праці, оренду та нерухомість країни. Parametar.rs
24 вересня уряд Чорногорії підтвердив початок процедури припинення чинних угод про безвізові поїздки з цими трьома країнами. Рішення ухвалено в рамках приведення візової політики країни у відповідність до правил Європейського Союзу. Ще 23 липня уряд затвердив зміни до візового режиму, які мають набрати чинності 1 листопада.
До 31 жовтня громадяни Росії та Білорусі можуть в’їжджати до Чорногорії без візи та перебувати там до 30 днів. Аналогічний безвізовий режим діє для громадян Туреччини. Після вступу в силу нових правил для звичайних паспортів буде потрібна чорногорська віза. Щодо Туреччини Подгориця планує укласти окрему угоду, зберігши безвізовий в’їзд для власників дипломатичних, службових та спеціальних паспортів.
При цьому передбачені суттєві винятки. Громадяни цих держав, які мають чинну шенгенську, американську, британську або ірландську візу чи відповідний дозвіл на проживання, зможуть, як і раніше, в’їжджати до Чорногорії без окремої чорногорської візи на строк до 30 днів.
Новий режим також не означає необхідності отримання туристичної візи для іноземців, які вже мають чинний тимчасовий або постійний дозвіл на проживання в Чорногорії або дозвіл на тимчасове проживання та роботу.
За даними МВС Чорногорії, які наводить Parametar, на кінець 2025 року тимчасовий або постійний дозвіл на проживання мали 20 793 громадянина Росії та 13 506 громадян Туреччини. Разом ці дві громади становлять приблизно 5,5 % населення країни, яке налічує близько 624 тис. осіб.
Білоруська громада значно менша. Згідно з останнім переписом населення, наприкінці жовтня 2023 року постійне місце проживання в Чорногорії мали 738 громадян Білорусі; більш свіжих даних щодо білорусів наразі немає.
Одним із найбільш вразливих секторів може стати туризм. У 2025 році на російських туристів припадало 16,4% усіх ночівель іноземних гостей у Чорногорії, на туристів із Туреччини — ще 4,3%. У сегменті приватного розміщення частка російського ринку сягала 22,1%, турецького — 4,9%. Таким чином, ці дві країни забезпечували понад чверть іноземних ночівель в апартаментах, віллах та іншому індивідуальному житлі.
За оцінкою Parametar, найбільш помітний ефект може проявитися не серед росіян і турків, які вже легально проживають у Чорногорії, а серед нових туристів, покупців нерухомості, орендарів та тих, хто розглядає країну як місце для переїзду. Це особливо важливо для Будви, Бара, Тівта, Котора та Херцег-Нові, де іноземний попит має істотне значення для ринків оренди, нерухомості, громадського харчування та послуг.
Зміни можуть торкнутися й ринку праці. У 2025 році громадянам Туреччини було видано 10 346 дозволів на тимчасове проживання та роботу, громадянам Росії — 7 429. Туреччина стала найбільшим джерелом іноземної робочої сили в Чорногорії. Введення додаткової візової процедури для нових працівників потенційно може збільшити терміни їх залучення до будівництва, готельного бізнесу та інших галузей.
Візова реформа пов’язана з процесом вступу Чорногорії до ЄС. Уряд країни зазначає, що повне узгодження візової політики є однією з умов закриття переговорного розділу 24 «Правосуддя, свобода та безпека». Виконання цієї умови також створило передумови для отримання близько 4 млн євро в рамках Плану зростання ЄС для Західних Балкан.
У рамках більш широкої реформи візового режиму Чорногорії з 1 листопада візові вимоги поширюються також на громадян Китаю та Саудівської Аравії, оскільки раніше політика Подгориці щодо цих країн також не відповідала режиму ЄС. Однак рішення уряду від 24 вересня про припинення міжнародних угод стосується безпосередньо Росії, Білорусі та Туреччини.
Як повідомляє Parametar, 21–22 жовтня Чорногорія прийме саміт лідерів Берлінського процесу. Зустріч відбудеться на курорті Свети-Стефан і стане головною подією головування Чорногорії в цьому регіональному форматі у 2026 році, повідомило уряд країни.
Відкрити саміт планують прем’єр-міністр Чорногорії Мілойко Спаїч та канцлер Німеччини Фрідріх Мерц.
До Свети-Стефана запрошені лідери шести країн Західних Балкан — Сербії, Чорногорії, Албанії, Боснії та Герцеговини, Північної Македонії та Косово, а також представники країн-учасниць Берлінського процесу, керівництва ЄС, міжнародних фінансових інститутів та регіональних організацій.
Для Сербії ця зустріч буде важливою насамперед з точки зору регіональної торгівлі, транспортного та енергетичного сполучення з ЄС, спільного регіонального ринку та подальшої економічної інтеграції Західних Балкан.
До жовтневого саміту Чорногорія проведе серію галузевих зустрічей. Міністри економіки зберуться 30 вересня в Цетині, глави МЗС — 1 жовтня в Будві, а в жовтні також відбудуться заходи, присвячені цифровій повістці, питанням ромської спільноти, науки та досліджень.
Що таке Берлінський процес?
Берлінський процес був започаткований Німеччиною у 2014 році як формат співпраці ЄС із шістьма країнами Західних Балкан. Його завдання — прискорювати регіональну економічну інтеграцію, розвиток транспортної та енергетичної інфраструктури, вільний рух людей і бізнесу, а також допомагати країнам регіону наближатися до стандартів ЄС. При цьому Берлінський процес не замінює офіційних переговорів про вступ до Євросоюзу, а доповнює їх конкретними регіональними ініціативами та проєктами.
Окрім країн Західних Балкан, у процесі беруть участь Німеччина, Австрія, Франція, Італія, Велика Британія, Польща, Греція, Хорватія, Словенія та Болгарія, а також інститути ЄС і міжнародні організації.
Берлінський процес, Західні Балкани, Саміт, Сербія, ЧОРНОГОРІЯ
