Іноземні покупці придбали житлову нерухомість у США на суму 45,3 млрд доларів у період з квітня 2025 року по березень 2026 року, що на 19,1 % менше, ніж за попередні 12 місяців, повідомила Національна асоціація ріелторів США (NAR) у звіті, опублікованому 29 липня 2026 року. Кількість об’єктів, придбаних іноземцями, скоротилася на 14% — з 78,1 тис. до 67,1 тис. Це другий найнижчий показник з 2009 року, коли NAR почала вести відповідну статистику. Медіанна вартість покупки склала $465 тис.
Головний економіст NAR Лоуренс Юн пов’язав зниження активності із загальним скороченням міжнародного туризму та поїздок до США. За його словами, навіть певне ослаблення долара, яке підвищило купівельну спроможність іноземців, не змогло компенсувати високі ціни та обмежену пропозицію житла.
Серед іноземних клієнтів, які відмовилися від запланованої угоди, 33% не змогли знайти відповідний об’єкт, 28% визнали ціни занадто високими, а 19% зіткнулися з труднощами, пов’язаними з імміграційними правилами. Додатковий тиск на попит чинили високі іпотечні ставки, інфляція, торгова політика та геополітична невизначеність.
Громадяни Канади здійснили 16% усіх іноземних покупок, придбавши 10,7 тис. об’єктів на суму 5,2 млрд доларів. На другому місці опинилася Мексика з часткою 14% та 9,4 тис. угод на суму 5 млрд доларів.
Покупці з Китаю опустилися з першого на третє місце за кількістю придбань, сформувавши 11% закордонного попиту. При цьому вони зберегли лідерство за загальною вартістю угод — 7,6 млрд доларів. Середня ціна об’єкта, придбаного китайськими покупцями, сягала приблизно $1 млн.
До п’ятірки найбільших груп іноземних покупців також увійшли громадяни Індії з часткою 9% та обсягом угод $3,7 млрд, а також Великої Британії — 4% та $1,2 млрд відповідно.
Флорида зберегла статус найпопулярнішого напрямку для іноземних покупців, отримавши 20% усіх угод. На Каліфорнію припало 19%, на Техас — 12%, на Нью-Джерсі та Джорджію — по 4%. Іноземці й надалі орієнтувалися на дорожчий сегмент ринку. Медіанна вартість придбаного ними житла становила $465 тис. проти $413,6 тис. за всіма угодами з існуючим житлом у США. Близько 15% іноземних покупців придбали об’єкти вартістю понад $1 млн. Майже половина угод — 48% — була повністю оплачена готівкою, тоді як серед усіх покупців житла в США цей показник становив 28%. Близько половини об’єктів іноземці купували для відпочинку, здачі в оренду або поєднання цих цілей.
У статистиці NAR до іноземних покупців належать як нерезиденти, які постійно проживають за межами США, так і недавні іммігранти та власники неімміграційних віз, які проживають у країні понад шість місяців. Нерезиденти придбали 29,5 тис. об’єктів на суму 23,5 млрд доларів, іноземці, які проживають у США, — 37,6 тис. об’єктів на суму 21,8 млрд доларів.
Національна асоціація ріелторів США об’єднує фахівців ринку житлової та комерційної нерухомості. Дослідження міжнародних угод складається на основі опитування членів асоціації та публікується щорічно з 2009 року.
У Києві в четвер, 30 липня, відбудуться Ukrainian Investment Congress та XVII Всеукраїнський щорічний архітектурний конкурс «Інтер’єр року 2026».
Захід пройде на третьому поверсі Конгресно-виставкового центру «Парковий» за адресою: Паркова дорога, 16а.
Ukrainian Investment Congress позиціонується як професійний майданчик для зустрічі інвесторів, девелоперів, представників будівельної галузі, архітекторів, дизайнерів і керівників компаній, які працюють на українському ринку нерухомості.
За інформацією організаторів, програма конгресу передбачає участь понад 6 тис. відвідувачів і більш як 100 спікерів, проведення 15 панельних дискусій, а також роботу понад 50 виставкових стендів. Основними завданнями заходу визначено пошук партнерів та інвесторів, презентацію нових проєктів і технологій, розвиток ділових контактів та обговорення перспектив українського інвестиційно-будівельного ринку.
Одночасно в КВЦ «Парковий» відбудеться XVII Всеукраїнський щорічний архітектурний конкурс «Інтер’єр року 2026», організований медіагрупою DMNTR. Конкурс об’єднує дизайнерів інтер’єру, архітекторів, девелоперів, підприємців та інвесторів і має на меті популяризацію реалізованих архітектурних та інтер’єрних рішень.
У межах конкурсу представлені проєкти житлових інтер’єрів різної площі, приватних будинків, офісів і комерційних приміщень, закладів HoReCa, громадських та адміністративних будівель. Окремі номінації передбачені для предметного дизайну, ландшафтної архітектури, освітлення та нереалізованих проєктів і візуалізацій.
Організатори зазначають, що конкурс має продемонструвати рішення, які підвищують додану вартість об’єктів нерухомості, сприяють їх продажу та формують нові стандарти якості житлового і комерційного простору.
Програма заходу та реєстрація доступні на сайті: www.ibc-ua.info/program.
Телефони для довідок:
+380 77 777 25 47
+380 44 461 91 28
Адреса проведення: КВЦ «Парковий», Паркова дорога, 16а, Київ, третій поверх.
Інтерфакс-Україна – інформаційний партнер.
DMNTR, АРХИТЕКТУРА, ІНВЕСТИЦІЯ, КИЇВ, Конгрес, НЕРУХОМІСТЬ, Парковий
Потенціал росту капіталізації туристичних кластерів Закарпаття у найближчі три роки може сягнути 40-50%, для Сколівського району Львівської області – 60%, йдеться у дослідженні “Обіцяне vs Реальне” від Ribas Invest та Ribas Hotels Group.
Як уточнили агентству “Інтерфакс-Україна“, такий рівень капіталізації пояснюється туристичним попитом, що зростає у регіонах, де конкуренція серед професійних девелоперів поки що мінімальна.
“Ринок навчився шукати не там, де вже все побудовано, а там, де інфраструктура тільки формується. Різниця у вартості землі між перегрітими та новими локаціями зараз сягає десятикратного розміру – це і є “вікно” для входу, доки капітал масово туди не прийшов”, – пояснив засновник Ribas Hotels Group Артур Лупашко.
Ribas Invest у межах комплексного аудиту готельного та рекреаційного девелопменту України виокремив кластери локацій, вартість входу до яких ще не досягла піку, попри стрімке зростання попиту. Йдеться, зокрема, про напрямок Синяк – Пилипець – Подобовець на Закарпатті, Сколе – Тухля на Львівщині, Канів – Черкаси на Дніпровській лінії.
За даними дослідження, середня ціна сотки землі в с. Поляниця (Буковель) становить $25-45 тис., у Пилипці – $3,5-6 тис., в Сколівському районі – $1500-3000. Різниця в ціні землі між цими локаціями сягає 1000%, тоді як вартість оренди готового номера відрізняється лише на 20-25%.
Дослідники також фіксують, що Закарпаття у 2026 році отримує оновлену залізничну та дорожню логістику, яка за доступністю зрівнює регіон з Івано-Франківщиною за втричі нижчою вартістю активів.
Серед інших перспективних напрямків – озерний край Шацьк – Світязь на Волині, передмістя Києва та узбережжя Одещини, де попит формується через запит на безпечний заміський відпочинок і енергетично автономну нерухомість.
Ribas Hotels Group – створена 2014 року в Одесі міжнародна керуюча компанія повного циклу та екосистема готельного бізнесу. Об’єднує весь процес – від вибору ділянки, проєктування та будівництва до управління, франчайзингу й інвестування.
Ribas Hotels Group – єдина готельна група, котра самостійно закриває всі етапи створення та розвитку готельних проєктів.
У портфелі компанії – 56 проєктів на етапі будівництва, запуску або в управлінні, зокрема в Україні, Польщі, Туреччині та на Балі. Компанія розвиває міські та курортні готелі 3-, 4- та 5-зіркової категорії під брендами Ribas Hotels, Ribas Rooms, WOL home + hotel та Mandra Moments.
Загальний номерний фонд оператора – понад 1 тис. номерів.
Українсько-філіппінський бізнес-форум за участю понад 65 представників компаній, державних органів, фінансових установ, юридичних фірм і ділових асоціацій двох країн відбувся 23 липня в Макаті-Сіті на Філіппінах.
Захід відкрили відеозвернення міністра закордонних справ України Андрія Сибіги та виступ заступника міністра торгівлі та промисловості Філіппін Сеферіно Родольфо.
Учасники обговорили можливості розвитку двостороннього співробітництва в агропродовольчому секторі, інформаційних технологіях, цифрових послугах, харчовій промисловості, креативних індустріях, а також в оборонній галузі та сфері технологій подвійного призначення.
Під час форуму були представлені умови ведення бізнесу в Україні та на Філіппінах, фінансові й правові інструменти для іноземних компаній, результати цифрової трансформації України та можливості українського оборонно-промислового комплексу.
Представники Makati Business Club, Nordic Chamber of Commerce of the Philippines, European Chamber of Commerce of the Philippines і Philippine Chamber of Commerce and Industry обговорили з підприємцями доступ до ринків, залучення інвестицій та розвиток прямих контактів між компаніями. Ці організації разом із посольством України виступили партнерами форуму.
Завершальною частиною заходу стали двосторонні B2B-зустрічі у форматі matchmaking, під час яких українські та філіппінські компанії змогли обговорити конкретні проєкти й напрями подальшої співпраці.
Форум був центральною подією української бізнес-місії на Філіппіни, запланованої на період із 23 липня до 1 серпня 2026 року. Її метою є розширення присутності українських компаній на ринку Філіппін і загалом у Південно-Східній Азії.
Nestlé в Україні у першому півріччі 2026 року збільшила продажі в країні на 19,3% в грошах (в гривні) та на 10% – в об’ємах, до 56 тис. тонн, тоді як весь український ринок FMCG в категоріях, в яких представлена компанія, зріс у цей період на 15% в грошах та на 6% в об’ємах, повідомив генеральний директор Nestlé в Україні та Молдові Роман Янович.
“Це сигнал інвестувати”, – прокоментував він такі результати на брифінгу в Києві у четвер та пояснив, що в цілому Група Nestlé збільшила продажі у світі у першому півріччі цього року на 3,6%, тобто Україна є драйвером росту для компанії.
За його словами, у першому півріччі 2026 році компанія інвестувала 5 млрд грн у свою діяльність в Україні, з яких 200 млн грн – у розвиток фабрик в Україні та 4,8 млрд грн – у розвиток продуктових категорій.
“Вклавши 5 млрд грн в першій половині року, ми плануємо до кінця 2026 року інвестувати співмірну до минулого року суму на рівні 10 млрд грн, щоб нарощувати виробництво та підтримувати досягнуту динаміку зростання”, – сказав гендиректор.
Він уточнив, що інвестиції у розвиток фабрик за результатами цього року мають скласти 1 млрд грн.
Як повідомив гендиректор, в категорії кондитерських виробів зростання продажів всіх гравців на українському ринку склало у січні-червні цього року 18% у гривні та 6% в об’ємах, кулінарії – відповідно 12% та 2%, розчинній каві – 16% та 4%, харчуванні для немовлят – 20% та 7%, іншому харчуванні для дітей – 20% та 10%, кормах для тварин – 20% та 10%.
За його словами, особливо швидко зростає ринок кави в капсулах—на 30% в грошовому та на 16% у натуральному виразі. Цей ринок невеликий, але має потенціал ще подвоїтися-потроїтися, зауважив Янович.
Гендиректор зазначив, що Nestlé сьогодні займає приблизно половину українського ринку кетчупу з ТМ “Торчин” та какао з ТМ Nesquik та третину ринку соусів з ТМ “Торчин”.
Він додав, що в рамках світових кампаній в Україні наразі активно просувається продукція під ТМ Felix та ProPlan в категорії кормів для тварин та KitKat в категорії кондитерської продукції, тоді як в рамках локальних кампаній просуваються ТМ “Світоч”, “Торчин”, “Мівіна”, кавові капсули Dolce Gusto, Nesquik.
Окрім того на брифінгу представники компанії повідомили про плани розширення цього року лінійки продукції в кулінарії, яка має вже більше 100 позицій, приблизно на 20%. При цьому найбільшими темпами зростає “азійська лінійка” – на 20-25%, а у категорії заливної вермішелі у стаканах це зростання є тризначним.
На думку Яновича, потенціал для покращення позицій є у “Світоча” та у кавовому бізнесу, де компанія має амбіцію з другого місця піднятися на перше, яке зараз займає Jacobs.
Гендиректор заявив, що у зв’язку зі збільшенням ворожих обстрілів складів питання логістики наразі є №1, тож компанія на випадок критичної ситуації розробила схему, як доставляти товари в мережі супермаркетів напряму без залучення їх розподільчих центрів.
Ще однією проблемою він назвав дефіцит кадрів, через який на одному з підприємств компанії довелося збільшити зарплату на 30%. В той же час Янович вказав, що хоча в компанії й розглядали варіанти залучення іноземців, але все ж намагаються знайти кадри саме серед українців.
Янович також повідомив, що за перше півріччя 2026 року сума благодійної допомоги склала понад 120 млн грн, а всього від початку повномасштабної війни компанія передала благодійної допомоги на суму понад 2 млрд грн.
В Україні Nestlé розпочала діяльність 1994 року з відкриття представництва. У 1998 році придбала контрольний пакет акцій ЗАТ “Львівська кондитерська фабрика “Світоч”, а з 2018-го володіє 100% акцій підприємства. У травні 2003 року в Києві засновано ТОВ “Нестле Україна”, а наприкінці того року Nestlé стала власником 100% акцій підприємства “Волиньхолдинг”.
У 2010 році Nestlé SA придбала ТОВ “Техноком” у Харкові, виробника продуктів швидкого приготування під ТМ “Мівіна”. У 2012 році у Львові було створено Nestlé Business Service (NBS Europe), який є одним із семи сервісних центрів Nestlé у світі та надає послуги з підтримки підрозділів Nestlé у понад 40 країнах світу.
Під час війни Nestlé інвестувала EUR43 млн у будівництво четвертої фабрики в Україні – у Смолигові Волинської обл. з виробництва вермішелі, яка була відкрита у квітні 2025 року, та планує збільшити інвестиції в неї до EUR70 млн до кінця 2027 року.
Бізнес Nestlé в Україні представлений такими напрямами: кава та напої, кондитерські вироби, кулінарія (холодні соуси, приправи, супи, продукти швидкого приготування), дитяче та спеціальне харчування, готові сніданки, корми для домашніх тварин.
Ірак оцінив сукупну вартість контрактів та угод, укладених з американськими енергетичними компаніями під час липневого візиту прем’єр-міністра Алі аль-Зайді до США, приблизно у $200 млрд, повідомляє інформаційно-аналітичний центр Experts Club.
Про це 21 липня повідомив міністр нафти Іраку Басім Мохаммед Худайр. За його словами, проєкти мають збільшити видобувні потужності країни, розширити перероблення супутнього газу та залучити американські технології до нафтогазової галузі. Поточні виробничі потужності Іраку міністр оцінив у 4,8 млн барелів нафти на добу.
Заявлений пакет включає сім ключових домовленостей, пов’язаних із розробленням родовищ, управлінням нафтогазовими активами, модернізацією енергетичної інфраструктури та пошуком нових експортних маршрутів.
Водночас оцінка у $200 млрд поки не означає, що вся сума вже оформлена як обов’язкові капітальні інвестиції. До пакета входять контракти, рамкові угоди, меморандуми та попередні домовленості. Остаточні обсяги вкладень залежатимуть від результатів технічних досліджень, комерційних переговорів, погодження умов фінансування та отримання регуляторних дозволів.
Chevron розширює присутність в Іраку
Одним із центральних учасників нового енергетичного співробітництва стала американська Chevron.
Компанія веде переговори щодо участі в експлуатації родовища Західна Курна-2, одного з найбільших нафтових активів Іраку, а також щодо розвитку родовища Насирія. Раніше сторони підписали попередні документи щодо Насирії, родовища Балад і кількох розвідувальних блоків у провінції Ді-Кар.
Під час зустрічі з керівництвом Chevron іракський прем’єр закликав компанію прискорити інвестиції у видобуток нафти й газу, будівництво нафтопереробних і нафтохімічних підприємств, трубопроводів і сховищ.
Іракська сторона заявила про готовність виділяти земельні ділянки та прискорювати адміністративні погодження для великих енергетичних проєктів. Chevron, своєю чергою, висловила зацікавленість у родовищах на півдні країни та розвитку інфраструктури для зберігання й експорту сировини.
Угоди щодо Західної Курни-2 та Насирії поки мають переважно попередній характер. Перед укладенням остаточних контрактів Chevron має вивчити геологічні, технічні та комерційні дані проєктів.
Halliburton займатиметься родовищами Бін-Умар і Сіндбад
Американська нафтосервісна компанія Halliburton отримала контракт від державної Basra Oil Company на комплексне управління розробленням нафтогазових родовищ Бін-Умар і Сіндбад на півдні Іраку.
Контракт передбачає надання послуг з інтегрованого управління родовищами, а також супровід проєктування, закупівель і будівництва необхідної інфраструктури.
Залучення Halliburton має допомогти Іраку збільшити вилучення нафти й газу з наявних активів, запровадити сучасні методи управління пластами та скоротити технологічні втрати.
Ще одну угоду укладено з американською HKN Energy щодо розроблення родовища Хімрін на півночі країни. Уряд Іраку схвалив цей проєкт у межах ширшої програми залучення американських компаній до нафтогазового та електроенергетичного секторів.
Ірак шукає альтернативні шляхи експорту нафти
Однією зі стратегічних цілей Багдада є скорочення залежності від маршрутів через Перську затоку та Ормузьку протоку.
Останні регіональні кризи показали вразливість Іраку, більша частина нафтового експорту якого проходить через південні термінали. Обмеження судноплавства та перебої з експортом безпосередньо позначаються на видобутку, бюджетних доходах і спроможності держави фінансувати інфраструктурні проєкти.
Ірак розглядає розширення постачань через турецький порт Джейхан і створення маршруту до Середземного моря через Сирію. Іракська та сирійська сторони раніше обговорювали транспортування нафти до порту Баніяс, включно з можливістю відновлення наявної інфраструктури або будівництва нової трубопровідної системи.
Chevron також вивчає можливість участі у проєктах експортних трубопроводів і сховищ. У разі реалізації вони дадуть змогу з’єднати нафтові родовища півдня та півночі Іраку з альтернативними морськими терміналами й зменшити залежність країни від Ормузької протоки.
Однак такі проєкти потребуватимуть міждержавних угод, масштабних інвестицій і гарантій безпеки. Відновлення трубопроводів через Сирію ускладнюється станом інфраструктури та необхідністю забезпечити захист маршруту на всій його протяжності.
Багдад розвертається до американського капіталу
Нинішні домовленості відображають ширший поворот енергетичної політики Іраку в бік США.
Останніми роками значну частину нових нафтогазових проєктів у країні отримували китайські компанії. Великі активи також перебували під управлінням російських та європейських операторів.
Уряд Алі аль-Зайді заявив про намір віддавати пріоритет авторитетним американським компаніям в енергетиці, телекомунікаціях і технологічному секторі. Для полегшення їхнього виходу на ринок влада почала переглядати окремі адміністративні вимоги та посилювати безпеку нафтових об’єктів.
Для Іраку така співпраця має забезпечити доступ до інвестицій, технологій, нафтосервісного обладнання та політичної підтримки Вашингтона. Для американських компаній країна становить інтерес завдяки великим запасам нафти, недостатньо розвиненій газовій галузі та потребі в модернізації інфраструктури.
Зростання видобутку обмежується угодами ОПЕК+
Ірак має намір нарощувати нафтовидобувні потужності, однак реальний обсяг виробництва залежить не лише від інвестицій.
Країна бере участь в угодах ОПЕК+ і зобов’язана дотримуватися встановлених обмежень. У липні країни групи знову підтвердили відданість чинним домовленостям, включно з необхідністю компенсувати раніше допущене перевищення квот.
Раніше Міністерство нафти Іраку заявляло про плани збільшити виробничі потужності до понад 6 млн барелів на добу до 2028–2029 років. Досягнення цієї мети потребуватиме розроблення нових родовищ, відновлення чинних активів, розширення експортної інфраструктури та погодження вищої квоти в межах ОПЕК+.
Окремим напрямом залишається розвиток газової галузі. Ірак прагне розширити перероблення супутнього газу, який досі спалюється на родовищах, і знизити залежність електроенергетики від імпортного палива.
Влада планує довести використання видобутого газу до максимально можливого рівня та практично припинити його факельне спалювання до кінця десятиліття.
Реалізація угод потребуватиме кількох років
Пакет проєктів з американськими компаніями може стати одним із найбільших інвестиційних розворотів в історії нафтогазової галузі Іраку.
Однак значна частина домовленостей перебуває на попередній стадії. Для переходу до повноцінної реалізації сторонам необхідно визначити комерційні умови, розподіл ризиків, строки повернення інвестицій і гарантії безпеки.
Додатковими обмеженнями залишаються квоти ОПЕК+, бюрократичні процедури, стан трубопровідної інфраструктури та нестабільність у регіоні.
Якщо хоча б частину заявлених проєктів буде реалізовано, Ірак зможе збільшити видобуток нафти й газу, розширити перероблення, зменшити залежність від одного експортного напрямку та зміцнити позиції одного з найбільших виробників енергоресурсів на Близькому Сході.
NAFTA, ЕНЕРГЕТИКА, Ирак, ІНВЕСТИЦІЯ, США
