Гірничорудна компанія Ferrexpo з основними активами в Україні у січні-червні поточного року зменшила вкладення у основні засоби (the additions to property, plant and equipment) у 2,1 рази у порівнянні з аналогічним періодом минулого року – до $13,892 млн з $29,457 млн.
Згідно із піврічним звітом Ferrexpo, на кінець 2025 року надходження основних засобів склали $63,755 млн.
При цьому додається, що протягом шестимісячного періоду, що закінчився 30 червня 2026 року, чиста балансова вартість вибуття основних засобів склала $5,509 млн (на 31 грудня 2025 року – $181 тис., на 30 червня 2025 року – $1,218 млн). Загальна сума нарахованої амортизації за цей період склала $12,951 млн (31 грудня 2025 року – $65,802 млн; 30 червня 2025 року – $34,418 млн).
Активи у стадії будівництва включають незавершені капітальні проекти на суму $196,039 млн (31 грудня 2025 року – $197,838 млн; 30 червня 2025 року- $188,150 млн) та капіталізовані витрати на розкривні роботи, виконані до початку видобутку, у розмірі $29,280 млн (31 грудня 2025 року – $31,223 млн; 30 червня 2025 року – $31,712 млн), що стосуються частин рудних тіл, введення в експлуатацію яких очікується лише в майбутніх періодах.
Крім того, уточнюється, що після початку видобутку руди капіталізовані витрати на розкривні роботи переносяться до складу гірничодобувних активів, і починається нарахування амортизації.
Балансова вартість основних засобів включає капіталізовані витрати на позики, пов’язані з кваліфікаційними активами, на загальну суму $18,349 млн (станом на 31 грудня 2025 року – $21,4 млн; станом на 30 червня 2025 року – $23,826 млн). Протягом періоду, що закінчився 30 червня 2026 року, або порівняльних періодів, капіталізація витрат на позики не здійснювалася.
У повідомленні пояснюється, що тестування активів групи на знецінення ґрунтується на прогнозах грошових потоків протягом решти оцінюваних строків експлуатації Горішнєплавнинсько-Лавриківського та Єристівського родовищ, які, згідно з поточними затвердженими планами гірничих робіт, мають завершитися у 2058 та 2048 роках відповідно.
Згідно зі звітом, довгострокова фінансова модель групи постійно оновлюється. При цьому враховуються поточні умови діяльності, зокрема, значною мірою залежать від стабільності електропостачання, цін на енергоносії, доступної логістичної мережі, а також від інших потенційних негативних чинників, зумовлених війною. Внаслідок поточних обмежень очікується, що виробнича потужність, яка використовується для прогнозування грошових потоків за базовим сценарієм, становитиме приблизно 32% від довоєнного рівня у 2026 фінансовому році, зросте до близько 63% у 2027 році та відновиться до довоєнних показників у другому півріччі 2028 року.
Щодо ключових припущень, то для прогнозу грошових потоків на наступні п’ять років було використано середню індексну ціну на залізну руду (дріб’язок із вмістом заліза 65%) на рівні $115 за тонну на умовах CFR (Північний Китай). Оцінюючи очікувану довгострокову ціну реалізації, група враховує результати зовнішнього та внутрішнього аналізу динаміки попиту й пропозиції на міжнародному ринку залізорудних окатишів і концентрату в короткостроковій та довгостроковій перспективі, а також специфічні локальні показники попиту й пропозиції, що впливають на основних клієнтів групи. Через зростання попиту на високоякісний концентрат та очікувану маржу, розраховану на основі прогнозованих ринкових умов, частка виробництва концентрату в поточній довгостроковій моделі суттєво зросла.
Водночас очікується, що група коригуватиме співвідношення залізорудної продукції у своєму виробничому плані відповідно до майбутніх ринкових умов та з урахуванням оперативної ситуації, що складеться в Україні на той час. Основні статті витрат групи, зокрема, витрати на виробництво та транспортування, визначаються з урахуванням місцевого інфляційного тиску, динаміки обмінного курсу гривні до долара США, короткострокових і довгострокових тенденцій попиту й пропозиції на енергоносії, а також очікуваних змін цін на сировину, пов’язану з виробництвом сталі, що можуть суттєво вплинути на вартість певних виробничих матеріалів. Щодо логістичного маршруту через чорноморські порти України, який наразі є недоступним, то, зважаючи на важливість цього шляху як для сторін конфлікту, так і для світових поставок зерна, керівництво вважає, що ситуація покращиться у 2027 році, і тому очікує, що чорноморські порти України знову стануть доступними для групи з метою здійснення продажів на певні ринки.
З огляду на збільшення частки виробництва концентрату в поточній довгостроковій моделі, керівництво проаналізувало, чи може це свідчити про те, що активи, які використовуються для виробництва окатишів і концентрату, становлять дві окремі одиниці, що генерують грошові кошти (ОГГК). Після ретельного аналізу керівництво дійшло висновку, що й надалі доцільно проводити тестування необоротних операційних активів групи як однієї ОГГК, зважаючи на високий рівень вертикальної інтеграції виробництва на основному дочірньому підприємстві групи – Полтавському ГЗК – та відсутність значною мірою незалежних грошових потоків.
Повідомляється також, що група здійснює операції на ринкових умовах із суб’єктами господарювання, що перебувають під спільним контролем Костянтина Жеваго та пов’язаних із ним осіб. Такі операції вважаються частиною звичайної господарської діяльності. Протягом 2025 року група внесла заставу в розмірі 5 млн грн (або приблизно $120 тис.) за представника вищого керівництва однієї з дочірніх компаній групи в Україні. Внесення застави було пов’язане із судовими та іншими правовими провадженнями, ініційованими певними державними органами проти дочірніх компаній групи та представників вищого керівництва в Україні. У березні 2026 року суд скасував рішення про заставу, після чого кошти було повернуто дочірній компанії. Протягом перших шести місяців 2026 року подібних платежів не здійснювалося.
Група фактично не має боргових зобов’язань: станом на 30 червня 2026 року вона мала чисту грошову позицію в розмірі $21 млн (порівняно з $47 млн станом на 31 грудня 2025 року). За винятком зобов’язань за договорами оренди на загальну суму $10 млн (31 грудня 2025 року – $11 млн), станом на 30 червня 2026 року та 31 грудня 2025 року група не мала непогашених відсоткових позик чи кредитів.
Станом на 30 червня 2026 року довгостроковий корпоративний кредитний рейтинг та рейтинг боргових зобов’язань компанії Ferrexpo, визначений агентством Moody’s, становив Caa3 із “негативним” прогнозом. На запит групи агентства Fitch і S&P більше не надають рейтинги.
Як повідомлялось, Ferrexpo завершила перше півріччя 2026 року з чистим збитком $14,9 млн, що в 13,2 раза менше за показник першого півріччя 2025 року, виручка знизилася у 2,3 раза – до $196 млн. Компанія скоротила капітальні витрати (CapEx) до $10 млн з $28 млн у січні-червні 2025 року, спрямувавши 88% таких витрат на необхідні для підтримання діяльності проєкти та лише 12% – на проєкти розвитку.
Ferrеxpo належить 100%-ва частка ТОВ “Єристівський ГЗК”, 99,9% – ТОВ “Біланівський ГЗК” і 100% акцій ПрАТ “Полтавський ГЗК”.
Україні доцільніше інвестувати у створення власної мережі підземних сховищ пального, ніж вкладати кошти у будівництво потужностей для зберігання стратегічних запасів в інших країнах. Таку думку висловив директор Консалтингової групи «А-95» Сергій Куюн, повідомляє Enkorr.
Українське законодавство дозволяє зберігати до 50% мінімальних запасів нафти та нафтопродуктів у сусідніх з Україною країнах і ще до 25% – у державах, які межують із ними. Подібна практика поширена в Європі, однак пошук вільних резервуарних потужностей у сусідніх країнах ускладнюється тим, що держави ЄС самі зобов’язані формувати значні стратегічні запаси.
За словами Куюна, в результаті Україні можуть пропонувати інвестувати вже не в оренду існуючих потужностей, а в будівництво нових резервуарів за кордоном. Такі проєкти потребуватимуть тривалого будівництва, місцевих дозволів і ліцензій, а також виведення значних валютних інвестицій за межі України. У разі фінансування проєкту іноземним партнером може також виникнути необхідність гарантувати завантаження сховищ протягом багатьох років.
Ще однією проблемою експерт називає фізичну можливість швидко доставити стратегічні запаси в Україну у разі масштабної паливної кризи.
«Навіть якщо створити запас за кордоном, як його потім привезти в екстреній ситуації? Кордон тріщить навіть у нормативному режимі – куди запхати ще додаткові десятки й сотні тисяч тонн?» – зазначив Куюн.
Актуальність дискусії посилилася після домовленостей «Нафтогазу» та угорської MOL. 20 вересня компанії підписали меморандум щодо опрацювання можливості зберігання нафтопродуктів в Угорщині поблизу українського кордону для забезпечення потреб українського ринку. Проєкт поки перебуває на початковій стадії, а сторони мають оцінити його технічні, фінансові, екологічні та регуляторні параметри.
На думку Куюна, більш надійним рішенням стане будівництво захищених підземних сховищ безпосередньо в Україні. Це дозволить одночасно інвестувати кошти в українську інфраструктуру, підвищити захищеність запасів від російських атак і забезпечити можливість швидше виводити пальне на ринок у кризовій ситуації.
Перші державні стимули для таких інвестицій уже створено. Уряд у вересні розширив програму фінансової підтримки паливного сектору. Кредитні кошти можна спрямовувати, зокрема, на заглиблення або підземне розміщення резервуарів, насосних станцій, технологічних трубопроводів та іншого обладнання паливної інфраструктури.
Максимальний обсяг кредитування з державною підтримкою становить 1 млрд грн на одне підприємство разом із пов’язаними контрагентами, мінімальний – 100 млн грн, а для проєктів на територіях бойових дій – 30 млн грн. Держава компенсуватиме 5,5 процентного пункту річних від базової ставки банку.
Наступним кроком, за оцінкою Куюна, має стати спрощення погодження проєктної документації для підземних паливних сховищ, оскільки зараз цей процес може тривати понад рік. За його інформацією, кілька приватних компаній уже розпочали реалізацію відповідних проєктів, паралельно проходячи необхідні процедури погодження.
«Будувати своє, інвестувати в інфраструктуру України! Але будувати треба підземні сховища, з таким сусідом вони нам завжди будуть потрібні», – наголосив директор «А-95».
Прямі нефінансові інвестиції китайських компаній у країни, що беруть участь в ініціативі «Один пояс, один шлях», у 2025 році сягнули 39,67 млрд доларів, що на 17,6% більше, ніж у попередньому році, повідомив посол Китаю в Україні Ма Шенкунь.
«Завдяки прямим інвестиціям, підрядному виконанню проєктів та фінансуванню розвитку Китай сприяв покращенню місцевої інфраструктури, модернізації промисловості та підвищенню добробуту населення», — написав дипломат у колонці на сайті агентства «Інтерфакс-Україна».
За наведеними ним даними, інвестиції Китаю в Африку у 2025 році зросли на 41%.
Китайські компанії створили закордонні зони торговельно-економічного співробітництва в 46 країнах, загальний обсяг вкладень у які наблизився до $80 млрд.
Як один із прикладів промислової кооперації Ма Шенкунь навів проєкт китайського виробника акумуляторів CATL в Індонезії. Він передбачає створення повного виробничого циклу тягових батарей — від видобутку та переробки нікелю й випуску акумуляторних матеріалів до виробництва та переробки готових батарей.
Загальний обсяг прямих нефінансових закордонних інвестицій Китаю у 2025 році, згідно з даними, наведеними послом, сягнув $145,66 млрд.
Ма Шенкунь також посилався на оцінки Світового банку, згідно з якими повна реалізація транспортних проєктів у рамках ініціативи «Один пояс, один шлях» потенційно здатна скоротити час перевезень відповідними коридорами до 12% та збільшити торгівлю країн, розташованих уздовж них, на 2,8–9,7%.
Як повідомлялося, Китай є найбільшим торговельним партнером України. За розрахунками інформаційно-аналітичного центру Experts Club, товарообіг двох країн у першому півріччі 2026 року становив $14,68 млрд. При цьому Україна імпортувала китайських товарів на $13,9 млрд та експортувала до Китаю на $778,4 млн, внаслідок чого від’ємне сальдо сягнуло $13,12 млрд.
Китай забезпечив 21,9 % товарообігу України з її 50 найбільшими партнерами та 29,4 % імпорту з цієї групи країн. На китайський напрямок припало близько 47,3 % сукупного торговельного дефіциту України з ТОП-50 партнерами.
За даними Державної митної служби, за січень-серпень 2026 року імпорт товарів з Китаю в Україну вже перевищив $19,6 млрд, що зберігає за КНР перше місце серед країн-постачальників на український ринок.
Детальніше роль Китаю у зовнішній торгівлі України проаналізовано в дослідженні Experts Club та Active Group, опублікованому 18 вересня 2026 року.
Для трансформації світових агропродовольчих систем до 2030 року необхідно близько $680 млрд фінансування щороку, однак ефективність міжнародних програм залежатиме не лише від обсягів коштів, а й від доступу фермерів та агробізнесу до фінансування, ринків і економічних стимулів.
Як повідомляє SEEDS, питання фінансування обговорювали у Римі під час Глобальної конференції FAO «Actions in One Health in Agrifood Systems», яка проходила 21-23 вересня та була присвячена впровадженню підходу «Єдине здоров’я» (One Health) в агропродовольчих системах.
За оцінкою FAO, щорічна потреба у фінансуванні трансформації агропродовольчих систем у країнах із низьким і середнім рівнем доходу становить близько $680 млрд. Із цієї суми приблизно $425-426 млрд мають припадати безпосередньо на інвестиції, ще близько $255 млрд – на системи соціального захисту.
Міжнародна експертка зі сталого сільського господарства та агропродовольчих систем, засновниця Sapienza.media Катерина Звєрєва, яка брала участь у конференції, наголосила, що сам обсяг міжнародного фінансування не гарантує результату, якщо ресурси не доходять до безпосередніх виробників.
Ми можемо розробляти ефективні екологічні та ветеринарні рішення, але вони не стануть масовою практикою, якщо фермер не матиме доступу до фінансування, ринків збуту та економічних стимулів для їх впровадження», – зазначила вона у коментарі SEEDS.
Одним із прикладів ефективного залучення коштів стала Руанда. Близько $25 млн фінансування від Pandemic Fund супроводжувалося залученням ще приблизно $160 млн додаткових ресурсів та пов’язаних інвестицій. Програма спрямована на посилення епідеміологічного нагляду, систем раннього попередження та координації між службами охорони здоров’я людей і тварин. До її реалізації залучені FAO, ВООЗ та UNICEF.
Під час конференції також обговорювали програми у Зімбабве та Афганістані, де підхід One Health використовується для поєднання ветеринарної безпеки, охорони здоров’я, продовольчої безпеки та підтримки аграрного виробництва. Учасники наголосили, що захворювання тварин, кліматичні ризики та проблеми з водою часто виходять за межі окремих держав і потребують регіональних інвестиційних програм.
Окремою проблемою залишається скорочення міжнародної допомоги. Представники Єврокомісії звернули увагу на необхідність ширше залучати до фінансування Світовий банк, IFC, Міжнародний фонд сільськогосподарського розвитку та приватний капітал, оскільки грантових ресурсів недостатньо для масштабної трансформації агросектору.
Для України ці підходи мають особливе значення через необхідність одночасно відновлювати аграрне виробництво, інфраструктуру, ветеринарну систему, водні ресурси та адаптувати сектор до норм ЄС.
За словами Звєрєвої, міжнародні програми мають бути доступними не лише великим інституціям, а й безпосередньо агропідприємствам, кооперативам та малим виробникам. Фермери, на її думку, повинні долучатися до розроблення таких програм ще на етапі планування, оскільки саме вони можуть оцінити реальну вартість впровадження нових технологій та економічні ризики для господарств.
FAO також наголошує, що без залучення приватного сектору, фінансових установ і безпосередніх виробників подолати глобальний дефіцит фінансування агропродовольчих систем буде неможливо.
Джерело: SEEDS – «$680 млрд на трансформацію агропродовольчих систем»
Українські транспортні компанії можуть отримувати компенсацію у розмірі 10-15% інвестицій у модернізацію техніки та обладнання відповідно до стандартів Європейського Союзу, повідомив керівник робочої групи з питань відбудови України Генерального директорату Єврокомісії з питань розширення та Східного сусідства Габріель Блан.
Як повідомляє «Інтерфакс-Україна», відповідний механізм діє для компаній, які залучають кредитування в українських банках та інвестують кошти у технології, що відповідають нормам ЄС.
«У нас діє так званий механізм кешбеку: якщо компанія бере кредит в українському банку та інвестує в технології, що відповідають стандартам ЄС, ми можемо запропонувати повернення коштів у розмірі 10-15% від суми інвестицій», – зазначив Блан під час заходу «Регіональні діалоги з бізнесом про євроінтеграцію: транспортний сектор» у Львові.
За його словами, наразі Україна повністю імплементувала менше 10% транспортних правил і стандартів ЄС, а частково – менше половини. Одними з ключових завдань залишаються гармонізація соціальних і ринкових норм у сфері автоперевезень, посилення контролю за дотриманням правил та розвиток органів інспектування і розслідування для залізничного та водного транспорту.
Серед інвестицій, які можуть знадобитися українським перевізникам для роботи за європейськими стандартами, Блан назвав встановлення інтелектуальних тахографів другого покоління, придбання автомобілів стандарту Euro 6 та виконання вимог щодо робочого часу водіїв. За його словами, для малих і середніх підприємств такі витрати можуть бути суттєвими, особливо в умовах війни.
Водночас Єврокомісія розглядає таку модернізацію як інвестицію у майбутній доступ українського бізнесу до транспортного ринку ЄС та його довгострокову конкурентоспроможність.
Підтримка транспортних компаній може надаватися як безпосередньо великим українським підприємствам, так і через банки. Наразі механізмами розподілу ризиків користуються десять найбільших українських банків, що дозволяє знижувати кредитні ризики, зокрема для малого бізнесу, підприємств у прифронтових регіонах та релокованих компаній.
Загальний портфель у межах механізму розподілу ризиків уже перевищує EUR6 млрд. У ЄС планують надалі масштабувати програми фінансування українських компаній, які інвестують у приведення своєї діяльності у відповідність до європейських стандартів.
ТОВ «Куяльницькі соляні промисли» планує інвестувати понад $20 млн у проєкт з вилучення надлишкової солі з Куяльницького лиману та її переробки на харчову сіль, повідомляє видання SEEDS.
Одеська обласна військова адміністрація та компанія підписали меморандум про співпрацю щодо реалізації інвестиційних та екологічних проєктів у районі Куяльницького лиману. Одеська ОВА офіційно підтвердила намір інвестора вкласти в проєкт понад $20 млн.
За даними SEEDS, ТОВ «Куяльницькі соляні промисли» було створено у 2026 році. Компанія планує вилучати надлишкову сіль із лиману та переробляти її на харчову продукцію. Розрахунковий потенціал видобутку оцінюється приблизно у 300 тис. тонн солі на рік.
Такий обсяг становить близько трьох чвертей імпорту солі Україною у 2025 році. За даними Державної митної служби, торік Україна імпортувала близько 415 тис. тонн солі на $49,6 млн.
Таким чином, реалізація проєкту може суттєво скоротити залежність України від імпорту харчової солі, а після виходу виробництва на повну потужність – створити передумови для відновлення її експорту.
Необхідність розвитку нових джерел солі різко зросла після зупинки у 2022 році підприємства «Артемсіль» у Соледарі. До повномасштабного вторгнення Україна була великим виробником та експортером солі, однак після втрати доступу до основних потужностей стала значною мірою залежати від поставок з-за кордону.
Проєкт на Куяльницькому лимані має також екологічну складову. За інформацією Одеської ОВА, меморандум передбачає розвиток природоохоронної інфраструктури, впровадження сучасних екологічних рішень та реалізацію «зелених» проєктів. Питання використання сольових ресурсів лиману понад рік опрацьовувалося за участю Кабінету Міністрів, науковців та профільних експертів.
Для початку промислового видобутку компанії ще необхідно пройти передбачені законодавством процедури, зокрема оцінку впливу на довкілля та отримати необхідні дозволи на використання природних ресурсів. Куяльницький лиман має особливий природоохоронний і курортний статус.
Першоджерело матеріалу: SEEDS – «Інвестор планує вкласти понад 20 млн доларів у переробку солі з Куяльницького лиману на харчову».
ція)
