Українсько-філіппінський бізнес-форум за участю понад 65 представників компаній, державних органів, фінансових установ, юридичних фірм і ділових асоціацій двох країн відбувся 23 липня в Макаті-Сіті на Філіппінах.
Захід відкрили відеозвернення міністра закордонних справ України Андрія Сибіги та виступ заступника міністра торгівлі та промисловості Філіппін Сеферіно Родольфо.
Учасники обговорили можливості розвитку двостороннього співробітництва в агропродовольчому секторі, інформаційних технологіях, цифрових послугах, харчовій промисловості, креативних індустріях, а також в оборонній галузі та сфері технологій подвійного призначення.
Під час форуму були представлені умови ведення бізнесу в Україні та на Філіппінах, фінансові й правові інструменти для іноземних компаній, результати цифрової трансформації України та можливості українського оборонно-промислового комплексу.
Представники Makati Business Club, Nordic Chamber of Commerce of the Philippines, European Chamber of Commerce of the Philippines і Philippine Chamber of Commerce and Industry обговорили з підприємцями доступ до ринків, залучення інвестицій та розвиток прямих контактів між компаніями. Ці організації разом із посольством України виступили партнерами форуму.
Завершальною частиною заходу стали двосторонні B2B-зустрічі у форматі matchmaking, під час яких українські та філіппінські компанії змогли обговорити конкретні проєкти й напрями подальшої співпраці.
Форум був центральною подією української бізнес-місії на Філіппіни, запланованої на період із 23 липня до 1 серпня 2026 року. Її метою є розширення присутності українських компаній на ринку Філіппін і загалом у Південно-Східній Азії.
Nestlé в Україні у першому півріччі 2026 року збільшила продажі в країні на 19,3% в грошах (в гривні) та на 10% – в об’ємах, до 56 тис. тонн, тоді як весь український ринок FMCG в категоріях, в яких представлена компанія, зріс у цей період на 15% в грошах та на 6% в об’ємах, повідомив генеральний директор Nestlé в Україні та Молдові Роман Янович.
“Це сигнал інвестувати”, – прокоментував він такі результати на брифінгу в Києві у четвер та пояснив, що в цілому Група Nestlé збільшила продажі у світі у першому півріччі цього року на 3,6%, тобто Україна є драйвером росту для компанії.
За його словами, у першому півріччі 2026 році компанія інвестувала 5 млрд грн у свою діяльність в Україні, з яких 200 млн грн – у розвиток фабрик в Україні та 4,8 млрд грн – у розвиток продуктових категорій.
“Вклавши 5 млрд грн в першій половині року, ми плануємо до кінця 2026 року інвестувати співмірну до минулого року суму на рівні 10 млрд грн, щоб нарощувати виробництво та підтримувати досягнуту динаміку зростання”, – сказав гендиректор.
Він уточнив, що інвестиції у розвиток фабрик за результатами цього року мають скласти 1 млрд грн.
Як повідомив гендиректор, в категорії кондитерських виробів зростання продажів всіх гравців на українському ринку склало у січні-червні цього року 18% у гривні та 6% в об’ємах, кулінарії – відповідно 12% та 2%, розчинній каві – 16% та 4%, харчуванні для немовлят – 20% та 7%, іншому харчуванні для дітей – 20% та 10%, кормах для тварин – 20% та 10%.
За його словами, особливо швидко зростає ринок кави в капсулах—на 30% в грошовому та на 16% у натуральному виразі. Цей ринок невеликий, але має потенціал ще подвоїтися-потроїтися, зауважив Янович.
Гендиректор зазначив, що Nestlé сьогодні займає приблизно половину українського ринку кетчупу з ТМ “Торчин” та какао з ТМ Nesquik та третину ринку соусів з ТМ “Торчин”.
Він додав, що в рамках світових кампаній в Україні наразі активно просувається продукція під ТМ Felix та ProPlan в категорії кормів для тварин та KitKat в категорії кондитерської продукції, тоді як в рамках локальних кампаній просуваються ТМ “Світоч”, “Торчин”, “Мівіна”, кавові капсули Dolce Gusto, Nesquik.
Окрім того на брифінгу представники компанії повідомили про плани розширення цього року лінійки продукції в кулінарії, яка має вже більше 100 позицій, приблизно на 20%. При цьому найбільшими темпами зростає “азійська лінійка” – на 20-25%, а у категорії заливної вермішелі у стаканах це зростання є тризначним.
На думку Яновича, потенціал для покращення позицій є у “Світоча” та у кавовому бізнесу, де компанія має амбіцію з другого місця піднятися на перше, яке зараз займає Jacobs.
Гендиректор заявив, що у зв’язку зі збільшенням ворожих обстрілів складів питання логістики наразі є №1, тож компанія на випадок критичної ситуації розробила схему, як доставляти товари в мережі супермаркетів напряму без залучення їх розподільчих центрів.
Ще однією проблемою він назвав дефіцит кадрів, через який на одному з підприємств компанії довелося збільшити зарплату на 30%. В той же час Янович вказав, що хоча в компанії й розглядали варіанти залучення іноземців, але все ж намагаються знайти кадри саме серед українців.
Янович також повідомив, що за перше півріччя 2026 року сума благодійної допомоги склала понад 120 млн грн, а всього від початку повномасштабної війни компанія передала благодійної допомоги на суму понад 2 млрд грн.
В Україні Nestlé розпочала діяльність 1994 року з відкриття представництва. У 1998 році придбала контрольний пакет акцій ЗАТ “Львівська кондитерська фабрика “Світоч”, а з 2018-го володіє 100% акцій підприємства. У травні 2003 року в Києві засновано ТОВ “Нестле Україна”, а наприкінці того року Nestlé стала власником 100% акцій підприємства “Волиньхолдинг”.
У 2010 році Nestlé SA придбала ТОВ “Техноком” у Харкові, виробника продуктів швидкого приготування під ТМ “Мівіна”. У 2012 році у Львові було створено Nestlé Business Service (NBS Europe), який є одним із семи сервісних центрів Nestlé у світі та надає послуги з підтримки підрозділів Nestlé у понад 40 країнах світу.
Під час війни Nestlé інвестувала EUR43 млн у будівництво четвертої фабрики в Україні – у Смолигові Волинської обл. з виробництва вермішелі, яка була відкрита у квітні 2025 року, та планує збільшити інвестиції в неї до EUR70 млн до кінця 2027 року.
Бізнес Nestlé в Україні представлений такими напрямами: кава та напої, кондитерські вироби, кулінарія (холодні соуси, приправи, супи, продукти швидкого приготування), дитяче та спеціальне харчування, готові сніданки, корми для домашніх тварин.
Ірак оцінив сукупну вартість контрактів та угод, укладених з американськими енергетичними компаніями під час липневого візиту прем’єр-міністра Алі аль-Зайді до США, приблизно у $200 млрд, повідомляє інформаційно-аналітичний центр Experts Club.
Про це 21 липня повідомив міністр нафти Іраку Басім Мохаммед Худайр. За його словами, проєкти мають збільшити видобувні потужності країни, розширити перероблення супутнього газу та залучити американські технології до нафтогазової галузі. Поточні виробничі потужності Іраку міністр оцінив у 4,8 млн барелів нафти на добу.
Заявлений пакет включає сім ключових домовленостей, пов’язаних із розробленням родовищ, управлінням нафтогазовими активами, модернізацією енергетичної інфраструктури та пошуком нових експортних маршрутів.
Водночас оцінка у $200 млрд поки не означає, що вся сума вже оформлена як обов’язкові капітальні інвестиції. До пакета входять контракти, рамкові угоди, меморандуми та попередні домовленості. Остаточні обсяги вкладень залежатимуть від результатів технічних досліджень, комерційних переговорів, погодження умов фінансування та отримання регуляторних дозволів.
Chevron розширює присутність в Іраку
Одним із центральних учасників нового енергетичного співробітництва стала американська Chevron.
Компанія веде переговори щодо участі в експлуатації родовища Західна Курна-2, одного з найбільших нафтових активів Іраку, а також щодо розвитку родовища Насирія. Раніше сторони підписали попередні документи щодо Насирії, родовища Балад і кількох розвідувальних блоків у провінції Ді-Кар.
Під час зустрічі з керівництвом Chevron іракський прем’єр закликав компанію прискорити інвестиції у видобуток нафти й газу, будівництво нафтопереробних і нафтохімічних підприємств, трубопроводів і сховищ.
Іракська сторона заявила про готовність виділяти земельні ділянки та прискорювати адміністративні погодження для великих енергетичних проєктів. Chevron, своєю чергою, висловила зацікавленість у родовищах на півдні країни та розвитку інфраструктури для зберігання й експорту сировини.
Угоди щодо Західної Курни-2 та Насирії поки мають переважно попередній характер. Перед укладенням остаточних контрактів Chevron має вивчити геологічні, технічні та комерційні дані проєктів.
Halliburton займатиметься родовищами Бін-Умар і Сіндбад
Американська нафтосервісна компанія Halliburton отримала контракт від державної Basra Oil Company на комплексне управління розробленням нафтогазових родовищ Бін-Умар і Сіндбад на півдні Іраку.
Контракт передбачає надання послуг з інтегрованого управління родовищами, а також супровід проєктування, закупівель і будівництва необхідної інфраструктури.
Залучення Halliburton має допомогти Іраку збільшити вилучення нафти й газу з наявних активів, запровадити сучасні методи управління пластами та скоротити технологічні втрати.
Ще одну угоду укладено з американською HKN Energy щодо розроблення родовища Хімрін на півночі країни. Уряд Іраку схвалив цей проєкт у межах ширшої програми залучення американських компаній до нафтогазового та електроенергетичного секторів.
Ірак шукає альтернативні шляхи експорту нафти
Однією зі стратегічних цілей Багдада є скорочення залежності від маршрутів через Перську затоку та Ормузьку протоку.
Останні регіональні кризи показали вразливість Іраку, більша частина нафтового експорту якого проходить через південні термінали. Обмеження судноплавства та перебої з експортом безпосередньо позначаються на видобутку, бюджетних доходах і спроможності держави фінансувати інфраструктурні проєкти.
Ірак розглядає розширення постачань через турецький порт Джейхан і створення маршруту до Середземного моря через Сирію. Іракська та сирійська сторони раніше обговорювали транспортування нафти до порту Баніяс, включно з можливістю відновлення наявної інфраструктури або будівництва нової трубопровідної системи.
Chevron також вивчає можливість участі у проєктах експортних трубопроводів і сховищ. У разі реалізації вони дадуть змогу з’єднати нафтові родовища півдня та півночі Іраку з альтернативними морськими терміналами й зменшити залежність країни від Ормузької протоки.
Однак такі проєкти потребуватимуть міждержавних угод, масштабних інвестицій і гарантій безпеки. Відновлення трубопроводів через Сирію ускладнюється станом інфраструктури та необхідністю забезпечити захист маршруту на всій його протяжності.
Багдад розвертається до американського капіталу
Нинішні домовленості відображають ширший поворот енергетичної політики Іраку в бік США.
Останніми роками значну частину нових нафтогазових проєктів у країні отримували китайські компанії. Великі активи також перебували під управлінням російських та європейських операторів.
Уряд Алі аль-Зайді заявив про намір віддавати пріоритет авторитетним американським компаніям в енергетиці, телекомунікаціях і технологічному секторі. Для полегшення їхнього виходу на ринок влада почала переглядати окремі адміністративні вимоги та посилювати безпеку нафтових об’єктів.
Для Іраку така співпраця має забезпечити доступ до інвестицій, технологій, нафтосервісного обладнання та політичної підтримки Вашингтона. Для американських компаній країна становить інтерес завдяки великим запасам нафти, недостатньо розвиненій газовій галузі та потребі в модернізації інфраструктури.
Зростання видобутку обмежується угодами ОПЕК+
Ірак має намір нарощувати нафтовидобувні потужності, однак реальний обсяг виробництва залежить не лише від інвестицій.
Країна бере участь в угодах ОПЕК+ і зобов’язана дотримуватися встановлених обмежень. У липні країни групи знову підтвердили відданість чинним домовленостям, включно з необхідністю компенсувати раніше допущене перевищення квот.
Раніше Міністерство нафти Іраку заявляло про плани збільшити виробничі потужності до понад 6 млн барелів на добу до 2028–2029 років. Досягнення цієї мети потребуватиме розроблення нових родовищ, відновлення чинних активів, розширення експортної інфраструктури та погодження вищої квоти в межах ОПЕК+.
Окремим напрямом залишається розвиток газової галузі. Ірак прагне розширити перероблення супутнього газу, який досі спалюється на родовищах, і знизити залежність електроенергетики від імпортного палива.
Влада планує довести використання видобутого газу до максимально можливого рівня та практично припинити його факельне спалювання до кінця десятиліття.
Реалізація угод потребуватиме кількох років
Пакет проєктів з американськими компаніями може стати одним із найбільших інвестиційних розворотів в історії нафтогазової галузі Іраку.
Однак значна частина домовленостей перебуває на попередній стадії. Для переходу до повноцінної реалізації сторонам необхідно визначити комерційні умови, розподіл ризиків, строки повернення інвестицій і гарантії безпеки.
Додатковими обмеженнями залишаються квоти ОПЕК+, бюрократичні процедури, стан трубопровідної інфраструктури та нестабільність у регіоні.
Якщо хоча б частину заявлених проєктів буде реалізовано, Ірак зможе збільшити видобуток нафти й газу, розширити перероблення, зменшити залежність від одного експортного напрямку та зміцнити позиції одного з найбільших виробників енергоресурсів на Близькому Сході.
NAFTA, ЕНЕРГЕТИКА, Ирак, ІНВЕСТИЦІЯ, США
ТОВ СП “Нібулон” у 2023-2025 роках інвестував $22,5 млн у модернізацію та цифровізацію агровиробництва, зокрема залучивши EUR12,8 млн довгострокового фінансування від Експортно-інвестиційного фонду Данії (EIFO), повідомила пресслужба компанії.
У межах модернізації компанія оновила парк сільськогосподарської техніки, впровадила цифрові рішення для управління виробничими процесами, перейшла на нову модель обробітку ґрунту, що дало змогу скоротити кількість проходів техніки по полю, які призводять до ущільнення ґрунту, а також зменшило споживання пального та виробничі витрати.
Компанія повідомила, що в результаті модернізації витрати пального скоротилися на 10 л/га, використання засобів захисту рослин – до 50%, насіння – на 10-20%, а ефективність використання азоту (NUE) зросла на 30%.
В повідомленні зазначено, що реалізовані заходи забезпечили зростання валового збору на 50%, а продуктивності сільськогосподарської техніки – на 65%.
Згідно з оприлюдненими даними, EBITDA агровиробничого напряму у 2025 році становила $329/га. При цьому близько 40% земельного банку агрохолдингу знаходиться на півдні України, який найбільше постраждав від кліматичних змін після руйнування Каховської ГЕС. Фінансовий результат також враховує $4,6 млн збитків від втрати врожаю соняшнику через посуху.
Компанія також повідомила, що в межах адаптації до змін клімату переглядає структуру сівозміни та тестує альтернативні посухостійкі культури, зокрема сорго, нут, сочевицю та льон.
Крім того, у маркетинговому році 2025/26 агрохолдинг започаткував пілотний проєкт із контрактного вирощування кукурудзи та соняшнику на площі близько 100 га, а також працює з насіннєвим матеріалом інших сортових культур.
Також зазначається, що компанія опрацьовує модель зрошення для південних регіонів України, яка передбачає полив близько 1 тис. га сільськогосподарських земель.
Наразі агровиробничий напрям “Нібулону” обробляє 52 тис. га земельного банку, об’єднує 14 філій у чотирьох кластерах та використовує 41 одиницю польової техніки.
ТОВ СП “Нібулон” до війни обробляв 82 тис. га землі у 12 областях України та експортував сільгосппродукцію у понад 70 країн світу. Зернотрейдер у 2021 році експортував максимальні за час свого існування 5,64 млн тонн сільгосппродукції. Після початку війни компанія була змушена перенести центральний офіс із Миколаєва до Києва. Крім 23 елеваторних комплексів “Нібулон” має власні автотранспортні й залізничні потужності, а також флот, збудований на власній суднобудівній верфі. У воєнний час цей флот продовжує здійснювати річкові перевезення.
Компанія також активно розвиває власний підрозділ гуманітарного розмінування для відновлення безпеки на орендованих землях та допомоги агросектору України. “Нібулон” є сертифікованим оператором протимінної діяльності.
Першу чергу найбільшого в Україні заводу з переробки картоплі в індустріальному парку “Біосенс” (Черкаська обл.) потужністю 25 тис. тонн. на рік планується запустити наприкінці 2026-го або на початку 2027-го року, повідомив заступник голови парламентського комітету з питань економічного розвитку Дмитро Кисилевський.
“В ІП “Біосенс” стартував монтаж металоконструкцій стін та даху першої черги найбільшого в Україні заводу з переробки картоплі. Обсяг інвестицій у першу чергу заводу, яка вироблятиме картопляне борошно, – 960 млн грн”, – написав він у Facebook у вівторок.
Кисилевський додав, що під час будівництва виробничого корпусу площею 6500 кв. м. використовується технологія беззварного з’єднання високоміцних сталевих елементів, виробниче обладнання вже також доставлене.
“Україна наразі імпортує 100% потреб у картопляному борошні, яке ввозять з-за кордону для використання у хлібопекарській, кондитерській, м’ясопереробній промисловості, а також у виробництві соусів та харчових сумішей швидкого приготування. Але вже з наступного року наша країна не тільки забезпечить власні потреби, а й стане експортером картопляного борошна”, – зазначив нардеп.
Він підкреслив, що із залученням державного фінансування в ІП “Біосенс”наразі тривають роботи з розширення під’їзної дороги та підключення до газових мереж. У грудні 2025 року на ці проекти Уряд виділив 24,7 млн грн на умовах співфінансування 50:50.
Кисилевський нагадав, що обов’язковою умовою залучення державних коштів є будівництво на території ІП не менше ніж 5000 кв. м. промислових площ та залучення щонайменше двох учасників.
“Зараз “Біосенс” готує додаткову заявку на додаткове державне фінансування для подальшого розвитку інженерно-транспортної інфраструктури індустріального парку”, – додав він.
За інформацією Кисилевського, на 2027 рік заплановане будівництво другої черги заводу – виробництво картоплі фрі потужністю 60-150 тис. тонн на рік із інвестиціями 2,5 млрд. грн.
“McDonald’s та KFC зараз імпортують картоплю фрі для своїх українських мереж через відсутність в нашій країні спеціальних технологій вирощування та переробки. Але вже незабаром такі технології з’являться”, – підкреслює він
Третя черга заводу, яка також вироблятиме картоплю фрі, потребуватиме близько 3 млрд грн інвестицій. Крім того план розвитку ІП передбачає будівництво комплексу зберігання картоплі обсягом 20 тис. тонн, підприємства з переробки картопляної шкірки у білок та крохмаль, а також тепличне господарство у комплексі з когенераційною установкою.
Для розташування майбутніх підприємств ІП вже ініціював розширення існуючих площ з 29,6 га до 40 га. Ще одна ділянка площею 60 га, розташована поруч, розглядається як резервна.
Як повідомлялось, ІП “Біосенс” зареєстровано у серпні 2025 року строком на 30 років. Ініціатором створення парку стало місцеве ТОВ “Фітолан”, яке входить до складу групи компаній “Маїс”, що будує завод в ІП “Біосенс”.
Агропромислова компанія “Маїс” – один з найбільших виробників насіння гібридної кукурудзи, насіння гібридного соняшника, сої в Україні, яка є головним активом групи компаній “Маїс”.
Співвласниками ТОВ “АПК “Маїс” є народний депутат України IV та VI скликань Сергій Терещук та його дружина Марина Чередниченко, а консервуванням та переробкою картоплі в складі групи займається “Філд-Груп”.
Як повідомляє «Сербський економіст», південнокорейський консорціум на чолі з Incheon International Airport Corporation вийшов із процедури надання 30-річної концесії на управління міжнародними аеропортами Подгориці та Тівата.
Уряд Чорногорії 18 липня повідомив, що отримав офіційний лист про відмову консорціуму від подальшої участі в процедурі. Причини рішення південнокорейської сторони поки що не розкриваються. Влада заявила, що не має наміру повністю відмовлятися від залучення приватного оператора, однак не погодиться на умови, які можуть суперечити державним інтересам.
Incheon вважався переможцем тендеру. У квітні 2026 року уряд Чорногорії вирішив перейти до укладення концесійного договору з південнокорейським консорціумом. Пропозиція передбачала одноразовий платіж державі в розмірі 100 млн євро, щорічне перерахування 35% валового доходу аеропортів та близько 300 млн євро обов’язкових інвестицій протягом 30 років. Сукупний фінансовий ефект для держави оцінювався в понад 1 млрд євро.
Інвестиційна програма мала включати розширення терміналів, модернізацію злітно-посадкової та перонної інфраструктури, впровадження нових систем обслуговування пасажирів та підвищення пропускної спроможності аеропортів. При цьому проект договору критикували за відсутність детального розподілу 300 млн євро інвестицій за окремими етапами та за залежність частини робіт від вирішення майнових питань державою.
Відмова Incheon створює для Чорногорії кілька ризиків. Головний із них — нова затримка модернізації аеропортів, які мають стратегічне значення для туризму. Зростання пасажиропотоку без розширення терміналів і перонів може посилити черги, перевантаження інфраструктури та сезонні збої, особливо в Тіваті.
Країна також ризикує недоотримати заплановані 100 млн євро одноразового платежу та відкласти залучення 300 млн євро приватних інвестицій. Повторний тендер або переговори з іншим учасником можуть зайняти тривалий час, а нові фінансові умови можуть виявитися менш вигідними.
Ще одним негативним фактором стає репутаційна невизначеність. Вихід обраного інвестора вже після ухвалення рішення урядом може викликати у інших міжнародних операторів питання щодо умов конкурсу, правової визначеності та швидкості узгодження великих інфраструктурних проєктів у Чорногорії.
У червні 2025 року міністр фінансів Сербії Сініша Малі заявляв, що Белград зацікавлений в управлінні аеропортами Подгориці та Тівата і готовий запропонувати значні інвестиції. Однак влада Чорногорії тоді повідомляла, що офіційної заявки від Сербії в рамках чинної тендерної процедури не надходило.
