Китайська влада заявила про пакет заходів щодо «розширення обмінів та співпраці» з Тайванем, який включає прискорення відновлення регулярних прямих пасажирських авіарейсів через Тайванську протоку та пом’якшення окремих торговельних обмежень, зокрема щодо допуску на материковий ринок частини тайванської агро- та рибної продукції.
Згідно з повідомленнями, Пекін має намір «прискорити повне відновлення» регулярних прямих рейсів, включаючи маршрути до/з міст Урумчі, Сіань, Харбін, Куньмін і Ланьчжоу, а також розширити заходи підтримки для продажу тайванської сільськогосподарської та рибної продукції на материку при дотриманні карантинних вимог.
Окремим пунктом у заявлених ініціативах названо плани щодо поглиблення інфраструктурної «інтеграції» з тайваньськими островами Цзіньмень і Мацзу — зокрема, підтримка проєктів зі спільного використання ресурсів (вода, електроенергія, газ) та просування будівництва морських мостів «за наявності умов».
У Тайбеї на тлі цих заяв підкреслили, що будь-які рішення з офіційних питань перетину протоки повинні прийматися через уряд Тайваню, а не через партійні або неформальні канали, назвавши ініціативи Пекіна політично мотивованими.
Результати соціологічного опитування громадської думки, проведеного у березні 2026 року, дослідницькою компанією Active Group спільно з інформаційно-аналітичним центром Experts Club демонструють складну та суперечливу структуру ставлення українців до Китаю. Загалом позитивне ставлення висловили 20,3% респондентів, тоді як негативне — 42,0%. Порівняно з серпнем 2025 року позитивні оцінки зросли (з 12,0%), однак негативні також дещо збільшилися (з 40,7%), що свідчить не про зміну балансу, а про загострення поляризації.
Детальніша структура відповідей показує, що лише 7,7% опитаних мають «повністю позитивне» ставлення до Китаю, тоді як 12,6% — «здебільшого позитивне». Водночас значною є частка нейтральних оцінок — 34,3%, що свідчить про відсутність чіткої позиції у значної частини респондентів.
Негативний сегмент є домінуючим і має переважно помірний характер: 33,1% обрали варіант «здебільшого негативне», ще 8,9% — «повністю негативне». Це означає, що негативне сприйняття Китаю не є різко радикалізованим, але залишається стійким і поширеним. Частка тих, хто не визначився, становить 3,5%.
Порівняльна динаміка свідчить про певне зростання інтересу або переоцінки Китаю, що проявляється у збільшенні позитивних оцінок. Однак паралельне зростання негативу вказує на відсутність єдиного тренду. Скоріше йдеться про формування більш виражених позицій — як позитивних, так і критичних.
«Українці сьогодні досить чітко розрізняють економічну вагу країни та її сприйняття в політичному і суспільному контексті. У випадку Китаю це проявляється особливо яскраво: з одного боку є усвідомлення його ролі у світовій економіці, а з іншого — стримане або негативне ставлення. Саме тому ми бачимо одночасне зростання як позитивних, так і негативних оцінок», – зазначив директор дослідницької компанії Active Group Олександр Позній.
Висока частка нейтральних відповідей також є важливим показником. Вона може свідчити про обмежений рівень особистого досвіду взаємодії або недостатню інформованість частини респондентів. У таких умовах громадська думка залишається чутливою до змін інформаційного середовища та зовнішньополітичного контексту.
«Сучасна міжнародна економіка формується не лише через торгівлю, а й через довіру та сприйняття партнерів. Якщо країна присутня на ринку, але не асоціюється з інвестиціями, технологіями чи підтримкою, це впливає на її образ у суспільстві. У випадку Китаю ми якраз бачимо приклад такої асиметрії між економічною присутністю і сприйняттям. Наші люди керуються емоціями та картиною, яку подають ЗМІ, а не конкретними справами та статистикою. Слід додати, що якби громадяни України так реально погано ставилися до Китаю, було б побутове самоембарго на купівлю китайської техніки, одягу та іншого, але цього немає, Китай, як і раніше, – номер один у торгівлі, що важко без позитивного або нейтрального ставлення до країни. Інше питання, що Китаю слід посилювати свою присутність в Україні також і в галузі гуманітарної допомоги, освітнього та наукового обміну, культурної дипломатії тощо», – зазначив засновник інформаційно-аналітичного центру Experts Club Максим Уракін.
Загалом результати дослідження свідчать, що Китай залишається для українців важливим, але неоднозначним партнером. Позитивні оцінки зростають, однак вони не змінюють загального балансу, в якому переважає стримано-негативне сприйняття. Це вказує на необхідність глибшого аналізу факторів, що формують громадську думку, а також на потенціал її подальшої трансформації залежно від розвитку економічних і політичних відносин.
Згідно з дослідженням, проведеним інформаційно-аналітичним центром Experts Club на підставі даних Держмитслужби, Китай є лідером за загальним обсягом торгівлі товарами з Україною, із показником понад $21 млрд. При цьому імпорт із Китаю суттєво перевищує експорт українських товарів, що формує значне від’ємне сальдо торгівлі.
Дослідження було презентовано у прес-центрі «Інтерфакс-Україна», відео можна переглянути на Youtube-каналі агентства. Повну версію дослідження можна знайти за цим посиланням на сайті аналітичного центру Experts Club.
ACTIVE GROUP, EXPERTS CLUB, URAKIN, КИТАЙ, ОПИТУВАННЯ, Позній, СОЦИОЛОГИЯ, УКРАЇНА
Як повідомляє Сербський Економіст, Сербія дедалі помітніше перетворюється на ключову промислову платформу Китаю для виходу на європейський ринок. Йдеться вже не про розрізнені інвестиції, а про налагоджену систему, яка об’єднує металургію, видобуток, транспортну інфраструктуру та експортні канали.
Поворотним моментом стало придбання китайською компанією HBIS сталеливарного заводу в Смедерево у 2016 році приблизно за 46 млн євро з подальшими інвестиціями в модернізацію. Другим великим опорним проєктом стала експансія Zijin Mining у мідному секторі Сербії — у Борі та на родовищі Чукару-Пекі, де сукупні інвестиційні зобов’язання перевищили 3 млрд євро. Це дозволило Сербії посісти більш помітне місце в європейському ланцюжку поставок сталі та міді.
Аналітика підкреслює, що китайський капітал у Сербії контролює відразу кілька ланок промислового ланцюга: видобуток міді, переробку та плавку, виробництво сталі та експорт продукції на європейські ринки. На цьому тлі Сербія все більше виступає не просто одержувачем іноземних інвестицій, а функціональним продовженням китайської промислової бази в європейському економічному просторі.
Це відбивається і на торгівлі. До 2025 року Китай став другим за величиною торговельним партнером Сербії, а двосторонній товарообіг перевищив $7 млрд. При цьому значну частину експорту з Сербії до Китаю забезпечують саме китайські компанії, що працюють у країні, насамперед у мідному та металургійному секторах.
Окрему роль відіграє інфраструктура. Аналітики пов’язують нову модель з проектами в рамках ініціативи «Пояс і шлях», включаючи залізницю Белград — Будапешт, мости, автодороги та логістичні вузли. У цій системі Сербія виступає транзитною площадкою між Піреєм, Балканами та Центральною Європою, що знижує транспортні витрати та прискорює поставки до ЄС.
Окрім металів, китайська присутність розширюється й у переробній промисловості. Згадаймо шинний завод Linglong у Зреняніні вартістю близько 900 млн євро, а також проєкти Hisense у Валево та Minth Group у сфері автокомпонентів. Ці виробництва використовують нижчі витрати в Сербії та її торговельні преференції для поставок на ринок ЄС.
Додатковим фактором стала торговельна архітектура країни. Сербія поєднує преференційний доступ до ринку ЄС з угодою про вільну торгівлю з Китаєм, яка набрала чинності у 2024 році. У результаті країна стає рідкісним майданчиком, де китайський капітал може одночасно працювати в європейському та неєвропейському торговельних режимах.
Водночас ця модель стикається з новими обмеженнями. Зростає важливість енергетичного переходу та механізму CBAM, який може збільшити витрати для енергоємних експортних галузей Сербії. Це підштовхує китайських інвесторів до наступного етапу — інвестицій у відновлювану енергетику, накопичувачі та мережеву інфраструктуру, щоб зберегти конкурентоспроможність активів у Сербії на європейському ринку.
Таким чином, Сербія все чіткіше закріплюється як промисловий і логістичний вузол між Китаєм і Європою. Однак подальший розвиток цієї ролі залежатиме від здатності Белграда одночасно утримувати китайський капітал і адаптуватися до посилених регуляторних вимог ЄС.
Сукупний прибуток великих промислових компаній Китаю в січні-лютому 2026 року зріс на 15,2% порівняно з тим самим періодом минулого року – до 1,02 трлн юанів ($147,6 млрд), йдеться у звіті Державного статистичного управління (ДСУ). Великими вважаються промислові підприємства з річним доходом понад 20 млн юанів.
Зростання стало найсильнішим для цього періоду з 2018 року, зазначає Trading Economics.
Прибуток державних компаній за два місяці поточного року збільшився на 5,3%, приватних – підскочив на 37,2%.
Значне підвищення прибутку в січні-лютому було зафіксовано в сегменті виробництва комп’ютерів та комунікаційного обладнання (у 3 рази) і виробництва чорних металів (у 2,5 рази), а також у хімічній галузі (+35,9%).
За підсумками 2025 року прибуток великих промислових підприємств збільшився на 0,6%.
Валютні резерви КНР, найбільші в світі, в лютому збільшилися на $28,7 млрд (+0,85%) порівняно з попереднім місяцем і склали $3,428 трлн, йдеться в повідомленні Народного банку Китаю.
Резерви оновили максимум з листопада 2015 року.
Долар США минулого місяця подорожчав на 0,51% щодо кошика основних світових валют. Курс юаня піднявся на 1,35% щодо американської нацвалюти.
Резерви золота в КНР в лютому зросли шістнадцятий місяць поспіль – до 74,22 млн унцій з 74,19 млн унцій в січні. У вартісному вираженні запаси золота підвищилися до $387,59 млрд проти $369,58 млрд на кінець січня.
Китай оголосив про намір цього року вкласти 300 млрд юанів ($44 млрд) у державні банки для захисту від системних ризиків і збільшення фінансування технологічних компаній.
Ці заходи були викладені в щорічному звіті про роботу уряду, який представлений на відкритті сесії Всекитайських зборів народних представників (ВСНП).
У ньому йдеться, що Пекін продовжить поповнювати капітал фінансових установ і обережно позбавлятися від непрацюючих активів у цьому секторі. Влада також планує регулювати конкуренцію між фінансовими компаніями і сприяти консолідації серед малих і середніх місцевих фінансових установ.
Уряд оголосив про створення додаткового фонду в розмірі 100 млрд юанів для стимулювання внутрішнього попиту за допомогою таких заходів, як субсидування процентних ставок за кредитами, гарантії фінансування і компенсація ризиків.
Пекін також пообіцяв продовжувати боротьбу з «ризиками, що виникають у сфері нерухомості, заборгованості місцевих органів влади та малих і середніх місцевих фінансових установ».
Як повідомляють західні ЗМІ, найімовірніше, цього року влада країни поповнить капітали Промислово-комерційного банку Китаю (Industrial & Commercial Bank of China) і Сільськогосподарського банку Китаю (Agricultural Bank of China).
Вони не були включені в аналогічну програму минулого року, коли капітал чотирьох інших великих банків був збільшений на $69 млрд.
