Китай став єдиною країною G20, яка не підтримала низку положень підсумкового документа зустрічі міністрів фінансів та голів центральних банків країн «Великої двадцятки», що відбулася 31 серпня – 1 вересня 2026 року в американському Ешвіллі, штат Північна Кароліна.
У результаті замість узгодженого всіма учасниками спільного комюніке США як голова G20 опублікували заяву голови. В офіційному документі Мінфіну США зазначено, що його підтримали всі присутні члени G20, крім Китаю, який виступив проти чотирьох розділів.
Однією з головних розбіжностей стала проблема глобальних торговельних дисбалансів. Підтриманий іншими країнами текст закликає держави відмовитися від неринкової політики та практик, які посилюють дисбаланси. Країнам із надмірним і стійким профіцитом зовнішньої торгівлі пропонується усунути фактори, що стримують внутрішнє споживання та формують надмірну залежність економічного зростання від експорту.
Міністр фінансів США Скотт Бессент заявив після зустрічі, що Китай виявився єдиним учасником, який не погодився з цим. Він назвав китайський профіцит рахунку поточних операцій найбільшим і «нестабільним» та заявив, що модель неринкової економіки, яка постійно збільшує постачання дешевої експортної продукції, не може бути стійкою.
Китай також не підтримав положення щодо розширення ролі Міжнародного валютного фонду в моніторингу глобальних економічних дисбалансів. Решта учасників G20 виступили за посилення аналізу МВФ, включаючи оцінку неринкової політики, факторів формування зовнішньоторговельних дисбалансів та їхнього впливу на інші економіки.
Ще одним предметом розбіжностей стала Ормузька протока. У заяві G20 висловлено занепокоєння тривалими перебоями в торгівлі енергоресурсами та підкреслено необхідність вільного, безпечного й передбачуваного судноплавства через Ормузьку протоку та інші ключові морські маршрути. Китай виступив проти всього відповідного пункту документа.
Крім того, Пекін не погодився з розділом, що стосується реструктуризації суверенних боргів та подальшого застосування Загальної рамкової програми G20 для врегулювання боргових проблем країн, що розвиваються. Офіційний документ Мінфіну США прямо вказує, що Китай заперечував проти пунктів 4, 10, 11 та 13 заяви.
Незважаючи на відсутність повного консенсусу, решта 19 членів G20 підтримали підхід до скорочення глобальних дисбалансів. Reuters зазначає, що питання фактично перетворилося на дискусію про китайську експортну модель, промислову підтримку та зростання поставок китайської продукції на світові ринки.
Розбіжності виникають на тлі посилення побоювань США, ЄС та низки інших великих економік щодо виробничих потужностей Китаю та зростаючого торговельного профіциту країни. Західні держави побоюються, що надлишок китайської промислової продукції може посилювати тиск на місцевих виробників та збільшувати залежність від окремих ланцюгів поставок.
Зустріч в Ешвіллі стала другим засіданням міністрів фінансів та керівників центральних банків G20 в рамках головування США у 2026 році. Серед основних тем були економічне зростання, глобальні дисбаланси, державний борг, цифрові активи, фінансова грамотність та стан світової фінансової системи.
До складу G20 наразі входять 19 держав: Аргентина, Австралія, Бразилія, Велика Британія, Німеччина, Індія, Індонезія, Італія, Канада, Китай, Мексика, Росія, Саудівська Аравія, США, Туреччина, Франція, Південна Африка, Південна Корея та Японія.
Крім того, повноправними членами G20 є Європейський Союз та Африканський Союз. Таким чином, після приєднання Африканського Союзу у 2023 році G20 фактично об’єднує 21 учасника — 19 країн та дві регіональні організації.
Як повідомляє Сербський Економіст, 29 серпня в сербському Шабаці офіційно запущено серійне виробництво людиноподібних роботів у рамках спільного проєкту китайських компаній Minth Group та AGIBOT. Агентство розвитку Сербії (RAS) називає цей майданчик першою в Європі базою масового виробництва гуманоїдних роботів. Перша черга проєкту оцінюється в 20 млн євро.
Виробництво розгорнуто на діючому майданчику Minth Metal Parts Majur у Шабаці. Перший зібраний там робот отримав серійний номер безпосередньо під час церемонії відкриття, в якій взяли участь президент Сербії Олександр Вучич, засновник Minth Group Цін Жунхуа, представники AGIBOT, уряду Сербії, міста Шабац та Агентства розвитку Сербії.
«Сьогодні Сербія зробила крок у майбутнє й продемонструвала, що здатна рухатися вперед зі швидкістю, недосяжною для багатьох більш розвинених країн Європи», — заявив Вучич на відкритті підприємства.
За словами президента, на першому етапі підприємство розраховує збирати понад 5 тис. роботів на рік, а спочатку безпосередньо на новому напрямку працюватимуть близько 200 осіб. У перспективі проєкт має перейти від складання до глибшої локалізації виробництва. Вучич підкреслив, що вважає принципово важливим появу на роботах маркування «Made in Serbia».
Наступний етап проєкту значно масштабніший. Minth має намір побудувати в Інджії Robotics Industrial Park із загальним обсягом запланованих інвестицій близько 200 млн євро. У ньому передбачається об’єднати виробництво роботів, безпілотних систем, акумуляторів та інших високотехнологічних компонентів. Після реалізації проєкту заявлена потужність може сягнути 20 тис. людиноподібних роботів та роботів-собак на рік, орієнтованих як на європейський, так і на світовий ринок.
Проєкт цікавий насамперед тим, що технологія надходить до Сербії не від невеликої експериментальної компанії. Технологічним партнером Minth виступає шанхайська компанія AGIBOT Innovation, заснована у 2023 році та спеціалізується на embodied AI — поєднанні штучного інтелекту з роботами, здатними сприймати навколишнє середовище, приймати рішення та виконувати фізичні завдання.
За даними дослідницької компанії Smart Analytics Global, у першому півріччі 2026 року світові поставки людиноподібних роботів становили близько 19,1 тис. одиниць, збільшившись на 272% у порівнянні з попереднім роком. AGIBOT поставила приблизно 8,4 тис. роботів і зайняла 44% світового ринку, випередивши Unitree Robotics із часткою 31%. Таким чином, технологічний партнер сербського проєкту наразі є найбільшим постачальником людиноподібних роботів у світі за обсягом поставок.
AGIBOT уже має власне виробництво в Шанхаї. Першу тисячу універсальних роботів компанія випустила на початку 2025 року, а до середини 2026 року загальний обсяг виробництва, за даними RAS, досяг 15 тис. одиниць.
Другий учасник проєкту — Minth Group — значно старший і більший. Компанія була заснована Цінем Жунхуа в 1990-х роках і сьогодні є одним із глобальних виробників автомобільних компонентів. Minth котирується на Гонконгській фондовій біржі під тикером 0425.HK і спеціалізується на кузовних елементах, зовнішніх автомобільних компонентах, алюмінієвих деталях та корпусах акумуляторних батарей.
За даними самої групи, на кінець 2025 року вона налічувала 27,4 тис. співробітників, близько 80 заводів та офісів у 15 країнах на чотирьох континентах.
Ще одним елементом кластера, що формується, має стати акумуляторна промисловість. Вучич заявив, що з компанією Reliance планується укласти перші угоди щодо заводу акумуляторів в Інджії вартістю близько 100,5 млн євро. Цей проєкт має бути пов’язаний із майбутнім парком робототехніки та безпілотних систем.
https://t.me/relocationrs/3563
Як повідомляє Еxperts.news, у 2024 році Україна посіла 35-те місце у світі за кількістю поданих патентних заявок із показником 2559 заявок, тоді як абсолютним світовим лідером залишається Китай із 1,828 млн заявок, свідчить аналіз світової патентної активності, підготовлений науковим секретарем ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України» Володимиром Хаустовим та опублікований інформаційно-аналітичним центром Experts Club.
Рейтинг країн за кількістю патентних заявок у 2024 році
Джерело: Всесвітня організація інтелектуальної власності (WIPO), World Intellectual Property Indicators, таблиця A60 «Patent applications by office and origin, 2024»; розрахунки та систематизація наведені в дослідженні Володимира Хаустова та аналітичного центру Experts Club.
Виробництво первинного алюмінію в країнах Перської затоки в липні становило 293 тис. тонн, що на 44% менше, ніж за той самий місяць 2025 року, згідно з попередніми розрахунками Міжнародного інституту алюмінію (IAI).
Обсяги виробництва продовжують залишатися близькими до найнижчого рівня за більш ніж п’ятнадцять років через вплив військового конфлікту на Близькому Сході на роботу заводів у регіоні. Два заводи в країнах Перської затоки, на які припадає близько 9% світових потужностей з виробництва первинного алюмінію, зазнали атаки Ірану наприкінці березня.
Проте виробництво дещо зросло з локального мінімуму в 274 тис. тонн, зафіксованого у квітні. У травні обсяг виробництва становив 281 тис. тонн, у червні – 276 тис. тонн, згідно з переглянутими даними IAI.
Emirates Global Aluminium у серпні повідомила, що відновлення роботи заводу в Аль-Тавілі (Абу-Дабі) після аварійної зупинки в березні відбувається швидше, ніж очікувалося. Однак повернення до колишніх рівнів виробництва може відбутися не раніше початку 2027 року. Підприємство, потужності якого становлять 1,5 млн тонн на рік, зараз працює приблизно на 18%.
Світове виробництво первинного алюмінію в липні скоротилося на 1,7% у річному вимірі – до 6,16 млн тонн. Зокрема, виробництво в Китаї зросло на 2,7% і сягнуло 3,866 млн тонн. У Північній Америці показник не змінився (330 тис. тонн), у Європі – зріс на 7,5% (до 643 тис. тонн), в Азії без урахування КНР – на 2,7% (до 422 тис. тонн).
Детальніший огляд про Світове виробництво алюмінію – 1970–2024 дивіться у відео на YouTube-каналі Experts Club.
Китай зберіг статус найбільшого виробника цинку у світі за підсумками 2025 року, тоді як найбільш помітне зростання серед провідних країн-видобувачів продемонстрували Перу та Росія. Світовий видобуток цинку після кількох років слабкої динаміки повернувся до зростання, повідомляє інформаційно-аналітичний центр Experts Club.
Про це свідчать дані Mineral Commodity Summaries 2026 Геологічної служби США (USGS), опубліковані 6 лютого 2026 року та згодом оновлені у травні. USGS називає цей звіт найранішим комплексним джерелом даних про світове виробництво мінеральної сировини за 2025 рік.
Найбільші країни за видобутком цинку у 2025 році
За оцінкою USGS, рейтинг провідних виробників має такий вигляд:
| Місце | Країна | Видобуток у 2025 році | Видобуток у 2024 році |
|---|---|---|---|
| 1 | Китай | 4,10 млн тонн | 4,00 млн тонн |
| 2 | Перу | 1,50 млн тонн | 1,27 млн тонн |
| 3 | Австралія | 1,10 млн тонн | 1,10 млн тонн |
| 4 | Індія | 870 тис. тонн | 870 тис. тонн |
| 5 | Мексика | 780 тис. тонн | 773 тис. тонн |
| 6 | США | 670 тис. тонн | 759 тис. тонн |
| 7 | Болівія | 500 тис. тонн | 512 тис. тонн |
| 8 | Росія | 430 тис. тонн | 310 тис. тонн |
| 9 | Казахстан | 360 тис. тонн | 380 тис. тонн |
| 10 | Швеція | 230 тис. тонн | 239 тис. тонн |
Таким чином, десять найбільших виробників забезпечили близько 10,54 млн тонн, або 81% світового видобутку, якщо виходити з оцінки USGS у 13 млн тонн.
Китай збільшив виробництво приблизно на 2,5%, до 4,1 млн тонн, і на нього припала майже третина світового видобутку. Розрив між Китаєм і найближчими конкурентами залишається величезним: китайські підприємства видобули майже стільки ж цинку, скільки Перу, Австралія та Індія разом узяті.
Однією з головних змін 2025 року стало зростання видобутку в Перу приблизно на 18%, до 1,5 млн тонн. Країна зміцнила друге місце у світовому рейтингу. Міжнародна група з вивчення свинцю та цинку (ILZSG) пов’язувала зростання, зокрема, зі збільшенням виробництва на великому поліметалічному руднику Antamina та відновленням інших потужностей.
Істотно змінилася позиція Росії. За оцінкою USGS, видобуток зріс із 310 тис. тонн у 2024 році до 430 тис. тонн у 2025-му, унаслідок чого країна піднялася вище Казахстану та наблизилася до Болівії. Одним із ключових чинників стало нарощування виробництва на новому Озерному родовищі в Бурятії, випуск концентрату на якому розпочався у вересні 2024 року. ILZSG також відносила запуск Озерного до чинників зростання європейського виробництва цинку у 2025 році.
У протилежному напрямі рухалися США. Американський видобуток скоротився приблизно на 12% — із 759 тис. до 670 тис. тонн. USGS пов’язує падіння головним чином зі зниженням вмісту цинку в руді на руднику Red Dog на Алясці. Оператор родовища Teck Resources повідомив, що безпосередньо Red Dog скоротив виробництво цинку з 555,6 тис. тонн у 2024 році до 462,7 тис. тонн у 2025-му.
Чому в рейтингу за 2025 рік немає окремих місць з 11-го до 20-го
На відміну від деяких попередніх статистичних добірок, у Mineral Commodity Summaries 2026 USGS не розкриває окремі показники країн після десятого місця. Їхнє виробництво об’єднано в рядку Other countries — «інші країни», на які у 2025 році припало близько 2 млн тонн цинку. Тому формування точного топ-20 виключно на основі відкритої статистики USGS було б некоректним. Детальна база ILZSG за країнами існує, однак повний масив доступний за передплатою.
Водночас серед виробників другого ешелону відбулися помітні зміни. Особливо швидко зріс видобуток у Демократичній Республіці Конго після запуску рудника Kipushi. Компанія Ivanhoe Mines повідомила, що лише цей рудник у 2025 році виробив 203,2 тис. тонн цинку в концентраті проти приблизно 50 тис. тонн у період запуску у 2024 році. Таким чином, ДР Конго вже наблизилася за обсягами до групи країн, що безпосередньо йде за першою десяткою.
ILZSG також відзначала зростання видобутку у 2025 році в Південній Африці, Ірландії, Боснії і Герцеговині та інших країнах Європи. Ірландський видобуток відновлювався після повернення до експлуатації рудника Tara, а додаткова пропозиція надійшла з нових проєктів і проєктів, що розширюються, у ДР Конго, Росії та Ірані.
Світовий видобуток цинку повернувся до зростання
USGS оцінює світовий видобуток цинку у 2025 році приблизно у 13 млн тонн проти переглянутих 11,9 млн тонн роком раніше. Водночас пізніша статистика ILZSG дає дещо консервативнішу оцінку ринку. За даними групи, опублікованими 23 квітня 2026 року, світовий видобуток цинку у 2025 році зріс на 4,8%, тобто приблизно до 12,5 млн тонн. Різниця пояснюється часом формування оцінок, відмінностями в методології та подальшими переглядами даних.
Головними джерелами додаткової пропозиції стали зростання видобутку в Перу та Китаї, запуск і вихід на проєктні показники нових великих рудників, включно з Kipushi у ДР Конго та Озерним у Росії, а також відновлення низки європейських підприємств.
Водночас світові запаси цинку, економічно доступні для видобутку, USGS оцінює приблизно у 240 млн тонн. Найбільші запаси зосереджені в Австралії — близько 64 млн тонн, Китаї — 60 млн тонн і Росії — 29 млн тонн. Далі йдуть Перу з 18 млн тонн і Мексика з 14 млн тонн.
Цинк залишається одним із ключових промислових кольорових металів. Головним напрямом його використання є оцинкування сталі для захисту від корозії, насамперед у будівництві, інфраструктурі та автомобільній промисловості. Цинк також використовується для виробництва латуні, сплавів, хімічної продукції та низки нових систем накопичення енергії.
PERU, ВИДОБУТОК ЦИНКУ, гірничодобувна промисловість, КИТАЙ, ЦИНК
У січні-липні 2026 року Україна імпортувала тракторів на суму $507,5 млн, що на 2% більше, ніж за аналогічний період минулого року, коли обсяг поставок становив $497,8 млн, свідчать дані Державної митної служби.
При цьому безпосередньо в липні імпорт тракторів знизився на 5% порівняно з липнем 2025 року та на 3% порівняно з червнем поточного року — до $70,6 млн.
Найбільшим постачальником тракторів в Україну за підсумками семи місяців стала Німеччина, на яку припало 19,4% імпорту, або $98,3 млн.
Практично такий самий обсяг забезпечив Китай — $98 млн, або 19,3% загального імпорту. США посіли третє місце з поставками на $89,6 млн, що становить майже 17,7%.
Таким чином, на три найбільші країни припало близько 56,4% усього імпорту тракторів в Україну за січень-липень.
Порівняно з минулим роком структура постачальників змінилася. У січні-липні 2025 року найбільшим постачальником були США з обсягом $94,1 млн, друге місце посідав Китай — $87,3 млн, третє — Німеччина — $83,9 млн.
За рік поставки з Німеччини зросли приблизно на 17 %, з Китаю — більш ніж на 12 %, тоді як імпорт із США скоротився приблизно на 5 %.
За підсумками всього 2025 року Україна імпортувала тракторів на суму $845,7 млн, що на 7,9% перевищувало показник 2024 року. Основними постачальниками тоді також були США — $179,7 млн, Німеччина — $145 млн і Китай — $142,8 млн.
Таким чином, у 2026 році зростання імпорту тракторів зберігається, проте його темпи помітно сповільнилися: за підсумками семи місяців показник збільшився лише на 2%, а в липні вже було зафіксовано від’ємну річну динаміку.
