Європейська комісія не підтверджує, що безвізовий режим між Вірменією та Євросоюзом буде запроваджено саме у 2029 році, хоча Єреван розраховує завершити процес лібералізації візового режиму до цього терміну. Ця інформація підтверджується актуальними заявами представників ЄС та офіційними документами Єврокомісії.
Офіційна представниця Єврокомісії Паула Піньо 7 вересня заявила на брифінгу в Брюсселі, що зараз занадто рано встановлювати конкретну дату скасування віз.
«Поки що занадто рано прогнозувати, чи стане 2029 рік або якась інша дата моментом візової лібералізації», — заявила представниця Єврокомісії.
Таким чином, 2029 рік є метою уряду Вірменії, а не узгодженим із ЄС терміном. Прем’єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян раніше кілька разів заявляв, що Єреван розраховує домогтися лібералізації візового режиму до 2029 року. Зокрема, 24 серпня, представляючи програму уряду на 2026–2031 роки, він повідомив, що Вірменія має намір домогтися скасування короткострокових віз для поїздок до ЄС «протягом 2029 року».
Діалог між ЄС та Вірменією щодо візової лібералізації було офіційно розпочато 9 вересня 2024 року, а 5 листопада 2025 року Єврокомісія передала вірменській владі План дій щодо лібералізації візового режиму — Visa Liberalisation Action Plan, VLAP.
План передбачає виконання Вірменією вимог за чотирма основними напрямками: безпека документів та біометрія, управління кордонами, міграцією та притулком, громадський порядок і безпека, а також фундаментальні права. Фіксованого календарного терміну в документі немає — процес триває стільки, скільки необхідно для виконання всіх критеріїв.
У липні голова Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн також дала зрозуміти, що ЄС не прив’язує рішення до конкретного року. Вона зазначила, що Вірменія демонструє хороший прогрес, але назвала процес merit-based, тобто таким, що залежить від фактичного виконання встановлених критеріїв.
Вірменія наразі є єдиною країною-партнером, з якою ЄС веде активний новий діалог щодо візової лібералізації, зазначала Єврокомісія. Наступні оціночні місії мають перевірити виконання решти вимог.
Після успішного завершення всіх етапів Єврокомісія має запропонувати зміни до європейського візового законодавства, після чого рішення має пройти необхідні процедури в ЄС. Тому виконання Вірменією технічних критеріїв саме по собі ще не означає автоматичного скасування віз у заздалегідь визначену дату.
Як повідомляє Сербський Економіст, поліція Чорногорії вислала з країни шістьох громадян України, яких підозрюють у створенні мережі співпраці з однією з «високоризикових організованих злочинних угруповань» (ОЗУ), що діють у країні.
За даними поліції, операція тривала кілька днів і була спрямована на виявлення іноземців, перебування та діяльність яких можуть становити загрозу внутрішній та національній безпеці країни. У результаті перевірок поліція заявила про виявлення зв’язків шести українців віком від 28 до 33 років з однією з організованих злочинних груп.
Після перевірки поліція ініціювала скасування тимчасового захисту, яким користувалися ці громадяни України. Потім щодо всіх шести осіб було ухвалено рішення про видворення із забороною на повернення до Чорногорії строком на п’ять років. Їх примусово вивезли з країни через аеропорт Подгориці та прикордонний перехід Божай на кордоні з Албанією.
Ще одному громадянину України, який зараз перебуває за межами Чорногорії, заборонили в’їзд до країни з тих самих підстав. Таким чином, заходи торкнулися семи осіб: шістьох було виселено, ще один отримав заборону на в’їзд.
Під час операції у перевірених вилучили різні засоби зв’язку, GPS-пристрої для відстеження переміщень, безпілотники, засоби для зв’язку між людьми та інші предмети. Поліція заявила, що продовжить перевірки іноземців у рамках заходів щодо протидії загрозам національній безпеці.
При цьому важливо уточнити юридичний аспект повідомлення: поліція говорить саме про підозру у співпраці з організованим злочинним угрупованням та результати оперативних перевірок. В офіційному повідомленні немає інформації про вирок суду, що набрав чинності, щодо цих громадян або про висунуті їм кримінальні звинувачення. Тому називати їх членами злочинного угруповання на підставі опублікованих даних поки що некоректно.
Українська громада після 2022 року стала однією з найбільших іноземних громад невеликої Чорногорії. Реальну кількість українців із чинним тимчасовим захистом зараз можна обережно оцінювати в 6–7 тис. осіб.
Зі звичайними дозволами на проживання та постійним місцем проживання ситуація менш прозора. Остання знайдена повна розбивка МВС за національностями показувала, що станом на 31 жовтня 2023 року 5 208 громадян України мали регульований тимчасовий або постійний дозвіл на проживання в Чорногорії. Більш свіжих офіційних публічних даних саме щодо українських посвідок на тимчасове проживання/постійне проживання за 2026 рік МВС поки що не наводить. Тому стверджувати, наприклад, що зараз рівно 5 тис. або 7 тис. українців мають звичайні посвідки на тимчасове проживання, не можна. У 2025 році місцеві ЗМІ з посиланням на реєстраційні дані МВС оцінювали всю українську громаду в 10 тис. осіб. Це близько 1,6% населення країни. Для порівняння використовується останній перепис, згідно з яким постійне населення Чорногорії становить 623 633 особи.
Пасажиропотік через український західний кордон з настанням нового навчального року у тиждень з 29 серпня по 4 вересня впав на 9,3% – до 685,0 тис., свідчать дані щоденної статистики Держприкордонслужби, за якою стежить агентство “Інтерфакс-Україна”.
Згідно з ними, кількість перетинів кордону на виїзд цього тижня зменшилася до 344 тис. з 364 тис. тижнем раніше, а на в’їзд впала до 341 тис. з 391 тис.
Число транспортних засобів, які прослідували через пункти пропуску, також скоротилося до 137 тис. зі 145 тис., тоді як число машин із гуманітарними вантажами – до 416 з 433.
Найбільший потік на виїзд був зафіксований у суботу (56 тис. на добу), на в’їзд – у неділю (68 тис.), тоді як найменший на виїзд – у вівторок (42 тис.), на в’їзд – у вівторок-четвер (по 39 тис.).
За даними Держприкордонслужби, станом на 12:00 неділі більше всього легкових авто чекали проходження кордону з Польщею на виїзд у пункті пропуску (ПП) “Устилуг” – 50. Менші черги були в ПП “Угринів” – 20 машин та ПП “Краківець” – 10, де також накопичилося 4 автобуси.
На кордоні зі Словаччиною на ПП “Малий Березний” черга становила 20 авто, у ПП “Ужгород” – 30.
Найбільше легкових машин очікували на виїзд на кордоні з Угорщиною: в ПП “Лужанка” – 40, ПП “Тиса” – 25, “Косино” – 20, ПП “Дзвінкове” та “Вілок” – по 10.
На кордоні із Румунією 15 авто накопичилося у ПП “Порубне”, тоді як на кордоні із Молдовою черги були відсутні.
Минулого року пасажиропотік через кордон в цей тиждень впав на 10%, але був трохи більшим – 692 тис., втім потік на виїзд суттєво перевищував потік на в’їзд – на 32 тис. порівняно із 3 тис. цього року.
Торік наступного тижня пасажиропотік впав ще на 12,4%, а потім два тижні тримався на рівні біля 600 тис.
Як повідомлялося, з 10 травня 2022 року відтік біженців з України, що розпочався з початком війни, змінився припливом, який тривав до 23 вересня 2022 року і становив 409 тис. осіб. Однак із кінця вересня, можливо під впливом новин про мобілізацію в Росії та “псевдореферендуми” на окупованих територіях, а потім масованих обстрілів енергетичної інфраструктури, фіксувалося перевищення кількості тих, хто виїжджає, над тими, хто в’їжджає. Сумарно з кінця вересня 2022 року до першої річниці повномасштабної війни воно досягло 223 тис. осіб.
За другий рік повномасштабної війни кількість перетинів кордону на виїзд з України, за даними Держприкордонслужби, перевищила кількість перетинів на в’їзд на 25 тис., за третій – на 187 тис., за четвертий – на 221 тис., з початку п’ятого – на 44 тис., з яких 31 тис. з початку літа.
Нацбанк у липневому інфляційному звіті зберіг оцінку міграції з України минулого року 0,3 млн через погіршення безпекової ситуації наприкінці року та пом’якшення правил виїзду для молоді, але зазначив, що це менше 0,5 млн у 2024 році. НБУ й надалі прогнозує чистий відтік у 2026 році 0,2 млн, тоді як чисте повернення, за його прогнозом, розпочнеться у 2027 році та складе близько 0,1 млн осіб, а у 2028 році збільшиться до 0,5 млн осіб.
За даними УВКБ ООН кількість українських біженців у Європі станом на 30 червня 2026 року становила 5,159 млн, а загалом у світі – 5,687 млн порівняно із відповідно 5,213 млн та 5,687 млн на 30 квітня.
У самій Україні, за останніми даними ООН на липень 2026 року, 3,80 млн внутрішньо переміщених осіб (ВПО) порівняно із 3,70 млн на січень цього року та 3,34 млн на липень 2025 року.
Пасажиропотік через український західний кордон з наближенням нового учбового року у останній повний тиждень літа з 22 по 28 серпня скоротився на 4,6% від рекордного рівня минулого тижня – до 755,0 тис., свідчать дані щоденної статистики Держприкордонслужби, за якою слідкує агентство “Інтерфакс-Україна“.
Згідно з даними Держприкордонслужби, кількість перетинів кордону на виїзд цього тижня впала до 364 тис. з 391 тис. тижнем раніше, на в’їзд – до 391 тис. з 400 тис.
Число транспортних засобів, які прослідували через пункти пропуску, залишилося на рівні 145 тис., тоді як число машин із гуманітарними вантажами скоротилося до 433 з 466.
Найбільший потік на виїзд був зафіксований у суботу (60 тис. на добу), на в’їзд – у неділю (62 тис.), тоді як найменший на виїзд – у понеділок (46 тис.), на в’їзд – у четвер (50 тис.).
За даними Держприкордонслужби, станом на 18:00 суботи більше всього легкових авто чекали проходження кордону з Польщею на виїзд у пункті пропуску (ПП) “Краківець” – 80 та “Устилуг” – 65. Менші черги були в ПП “Шегині” – 45 машин, ПП “Грушів” – 30, ПП “Нижанковичі” – 20 та ПП “Угринів” – 10.
Окрім того в ПП “Краківець” накопичилося 12 автобусів, а в ПП “Шегині” стояли в черзі ще й 170 пішоходів, що трапляється дуже рідко.
На кордоні зі Словаччиною на ПП “Малий Березний” черга становила 20 авто, на ПП “Ужгород” – 15 та 2 автобуси.
На кордоні з Угорщиною по 20 легкових машин чекали на проходження кордону на ПП “Тиса” та “Вилок”, тоді як на ПП “Лужанка” – 15, ПП “Косино” – 10.
На кордоні із Румунією 40 авто накопичилося на ПП “Дяківці” та ще 6 – на ПП “Красноїльськ”, а на кордоні із Молдовою черга у 25 машин була на ПП “Мамалига”.
Минулого року пасажиропотік через кордон в цей тиждень ще був на тодішньому піковому рівні – 769 тис., втім потік на в’їзд так само суттєво перевищував потік на виїзд – на 33 тис. порівняно із 27 тис. цього року.
Торік наступного тижня пасажиропотік впав відразу на 10%, а за тиждень – ще на 12,4%.
Як повідомлялося, з 10 травня 2022 року відтік біженців з України, що розпочався з початком війни, змінився припливом, який тривав до 23 вересня 2022 року і становив 409 тис. осіб. Однак із кінця вересня, можливо під впливом новин про мобілізацію в Росії та “псевдореферендуми” на окупованих територіях, а потім масованих обстрілів енергетичної інфраструктури, фіксувалося перевищення кількості тих, хто виїжджає, над тими, хто в’їжджає. Сумарно з кінця вересня 2022 року до першої річниці повномасштабної війни воно досягло 223 тис. осіб.
За другий рік повномасштабної війни кількість перетинів кордону на виїзд з України, за даними Держприкордонслужби, перевищила кількість перетинів на в’їзд на 25 тис., за третій – на 187 тис., за четвертий – на 221 тис., з початку п’ятого – на 44 тис., з яких 31 тис. з початку літа.
Нацбанк у липневому інфляційному звіті зберіг оцінку міграції з України минулого року 0,3 млн через погіршення безпекової ситуації наприкінці року та пом’якшення правил виїзду для молоді, але зазначив, що це менше 0,5 млн у 2024 році. НБУ й надалі прогнозує чистий відтік у 2026 році 0,2 млн, тоді як чисте повернення, за його прогнозом, розпочнеться у 2027 році та складе близько 0,1 млн осіб, а у 2028 році збільшиться до 0,5 млн осіб.
За даними УВКБ ООН кількість українських біженців у Європі станом на 30 червня 2026 року становила 5,159 млн, а загалом у світі – 5,687 млн порівняно із відповідно 5,213 млн та 5,687 млн на 30 квітня.
У самій Україні, за останніми даними ООН на липень 2026 року, 3,80 млн внутрішньо переміщених осіб (ВПО) порівняно із 3,70 млн на січень цього року та 3,34 млн на липень 2025 року.
ДЕРЖПРИКОРДОНСЛУЖБА, КОРДОН, Міграція, ПАСАЖИРОПОТІК, УКРАЇНА
Житлова криза в Іспанії продовжує поглиблюватися на тлі багаторічного дефіциту нового будівництва, зростання кількості домогосподарств та рекордного збільшення чисельності населення, значну частину якого становить міграція. Структурний дефіцит житла в країні оцінюється приблизно в 700–750 тис. об’єктів, свідчать дані аналітичного центру Funcas.
Нинішню ситуацію не слід порівнювати з житловою бульбашкою 2000-х років. Тоді в Іспанії будувалося значно більше житла, а зростання ринку підживлювалося кредитуванням. Зараз проблема протилежна — пропозиція систематично відстає від попиту.
В останні роки в Іспанії щорічно завершувалося будівництво приблизно 100 тис. нових будинків при формуванні близько 230 тис. нових домогосподарств. Накопичений з 2020 року розрив наблизився до 700 тис. об’єктів.
У результаті зростають як вартість купівлі житла, так і орендні ставки. Особливо гостро проблема відчувається в Мадриді, Барселоні, на Балеарських островах, у Валенсії та популярних прибережних районах. При цьому дефіцит поступово поширюється з найбільших міст на їхні передмістя та середні міста. Funcas зазначає, що орендна плата в останні роки зростає швидше за зарплати, а молоді орендарі витрачають на житло та комунальні послуги в середньому близько 35 % бюджету.
Експерти вважають, що частина заходів, які вживають власті, здатна лише тимчасово обмежити ціни, але не усунути головну причину кризи. Контроль орендних ставок може знизити вартість житла для частини діючих орендарів, але водночас зменшити кількість квартир, які власники готові виводити на ринок. Субсидії покупцям за умови обмеженої пропозиції також можуть призвести до додаткового зростання цін.
Серед довгострокових рішень Funcas називає збільшення пропозиції земельних ділянок, прискорення отримання дозволів на будівництво, підвищення юридичної визначеності для девелоперів і власників, а також розширення фонду доступного орендного житла. Частка соціального орендного житла в Іспанії становить лише близько 2–3 % житлового фонду, що суттєво нижче за середній показник ЄС.
Додатковим фактором тиску на ринок стає швидке зростання населення Іспанії. Станом на 1 липня 2026 року в країні проживало рекордні 49,80 млн осіб, що на 444,2 тис. більше, ніж роком раніше. При цьому Національний інститут статистики Іспанії (INE) прямо вказує, що збільшення чисельності населення забезпечується людьми, які народилися за кордоном, тоді як кількість мешканців, що народилися в Іспанії, скорочується.
Кількість мешканців Іспанії, які народилися за кордоном, до середини року сягнула 10,29 млн осіб, тобто перевищує п’яту частину населення країни. Кількість мешканців з іноземним громадянством становила 7,44 млн, збільшившись лише за другий квартал на 87,2 тис. осіб.
Найбільшими іноземними громадами за останньою повною розбивкою INE є громадяни Марокко — близько 969 тис.,
Колумбії — 677 тис., Румунії — 609 тис., Венесуели — 378 тис., Італії — 346 тис. та Великої Британії — 266 тис. Значними є також спільноти вихідців із Перу, Китаю, України та країн Латинської Америки.
Приплив триває й у 2026 році. Тільки у другому кварталі до Іспанії прибули близько 34 тис. громадян Колумбії, 23,3 тис. венесуельців та 21,1 тис. марокканців. У першому кварталі однією з найбільших груп новоприбулих були українці — близько 25,7 тис. осіб.
Окрема статистика Міністерства міграції Іспанії показує, що на кінець червня 2026 року діючі документи на проживання мали вже 353 тис. громадян України, в основному завдяки механізму тимчасового захисту.
Зростання іноземного населення не можна вважати єдиною причиною житлової кризи, експерти пов’язують її насамперед із десятиліттям недостатнього будівництва. Однак міграція суттєво збільшує кількість домогосподарств і попит на оренду, особливо у великих містах та економічно активних прибережних регіонах. За умови будівництва близько 100 тис. об’єктів на рік додатковий приріст населення на сотні тисяч осіб стає помітним чинником подальшого зростання вартості житла.
Таким чином, житлова криза в Іспанії зумовлена одразу кількома факторами: хронічним дефіцитом будівництва, зростанням кількості домогосподарств, обмеженим фондом доступної оренди, внутрішньою міграцією до великих міст, іноземними покупцями та туристичним сектором. Швидке збільшення населення за рахунок імміграції посилює вже існуючий дефіцит, але не є його першопричиною.
Чернівецька та Закарпатська області забезпечили 67 % усіх протоколів за незаконне перетинання або спробу незаконного перетинання державного кордону України у першому півріччі 2026 року.
За даними Державної прикордонної служби, які наводить Опендатабот, на Буковині за шість місяців було складено 2 834 протоколи, або 38% від загальної кількості. Ще 2 170 протоколів, або 29%, припало на Закарпатську область.
Третє місце посідає Одеська область — 997 протоколів, або 13%.
Таким чином, лише на Чернівецьку, Закарпатську та Одеську області припадає 80% усіх зафіксованих порушень.
Особливо суттєво ситуація змінилася у Чернівецькій області. Кількість протоколів тут зараз приблизно у 30 разів вища, ніж до початку повномасштабної війни. Останні два роки саме Буковина посідає перше місце в країні за кількістю таких порушень.
До 2022 року лідерами були переважно Одеська та Закарпатська області.
Значне зростання фіксується також в Івано-Франківській області. До повномасштабної війни там не було складено жодного подібного протоколу, у 2022 році їх було всього п’ять, проте у 2024 році показник зріс до 1 209.
У 2025 році на Івано-Франківщині було складено 1 109 протоколів, а лише за перше півріччя 2026 року — вже 377.
Загалом по Україні прикордонники склали в січні–червні 7 523 протоколи, що приблизно на третину менше, ніж за аналогічний період минулого року.
Незважаючи на зниження, інтенсивність таких порушень залишається майже вдесятеро вищою за довоєнний рівень. До повномасштабної війни в Україні щорічно оформлялося близько 2,7 тис. протоколів, тоді як зараз у середньому складається приблизно 1,25 тис. на місяць.
Складання протоколу при цьому не означає автоматичного визнання особи винною. Такі справи розглядають суди.
У 2025 році суди розглянули 24 519 справ за статтею 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Штрафи було призначено 12 628 особам, тоді як 10 493 справи, або 43 %, було закрито через відсутність події або складу адміністративного правопорушення.
Загальна сума призначених штрафів склала 85,97 млн грн, але добровільно було сплачено лише 24 млн грн, або 28%.
Першоджерело — OpenDataBot на основі даних Державної прикордонної служби та Державної судової адміністрації, публікація від 28 серпня 2026 року.
