Канадський інститут українських студій (КІУС) при Альбертському університеті відзначає 50 років від заснування. За цей час інститут надав щонайменше 1742 наукові відзнаки, гранти та стипендії. Із них 883, або близько 51% були виділені для українських науковців та інституцій.
До ювілею інститут проведе міжнародний симпозіум «Переосмислення гуманітаристики: Україна і світ» (Recentring the Humanities: Ukraine and the World). Він відбудеться 28–30 жовтня 2026 року в Едмонтоні з можливістю долучитися онлайн за умови попередньої реєстрації.
Серед заявлених учасників є голова Центру громадянських свобод Олександра Матвійчук, голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров, історики Сергій Плохій та Ярослав Грицак, філософ Володимир Єрмоленко і митрополит Борис Ґудзяк.
Учасники обговорять, як досвід України, зокрема спротив російській агресії, змінює міжнародні дискусії про історію, права людини, демократію та культурну ідентичність.
Окремою подією симпозіуму стане лекція митрополита Бориса Ґудзяка «Світ ще ніколи не був настільки українським: виклики та можливості глобальної української спільноти». Вона відбудеться 28 жовтня в театрі Горовіца Альбертського університету з нагоди 25-річчя серії меморіальних лекцій імені Богдана Боцюрківа.
Програму доповнять виставки про історію КІУС, зв’язок творчості Джорджа Орвелла з темою Голодомору та дитинство на канадських преріях у 1930-х роках.
Симпозіум відкриється 28 жовтня в Альбертському університеті. Основні дискусії 29–30 жовтня відбудуться в Едмонтонському конференц-центрі.
Внесок КІУС в розвиток української гуманітарної науки складно переоцінити: у складі КІУС зараз працюють 11 дослідницьких центрів і програм. Вони вивчають Голодомор, середньовічну та ранньомодерну історію України, сучасні суспільні процеси, українську мову й методику її викладання, а також історію українців у Канаді та інших країнах.
Один із ключових напрямів роботи стосується історії української державності. Центр українських історичних досліджень імені Петра Яцика під керівництвом історика Франка Сисина працює над фундаментальними історичними проєктами. Інститут також підтримує дослідження Батурина, колишньої столиці Гетьманщини, публікації та збереження його історичної спадщини.
Окремий напрям становлять кримськотатарські студії. За останні два роки КІУС спрямував на їхній розвиток понад півмільйона канадських доларів власних і залучених коштів. Ця робота допомагає представляти історію Криму через досвід корінного народу півострова та протидіяти російським імперським інтерпретаціям.
Серед довготривалих проєктів інституту також є англомовна Internet Encyclopedia of Ukraine. Вона надає міжнародній аудиторії науково перевірену інформацію про українську історію, культуру та суспільство. Через Програму дослідження сучасної України імені Петра Яцика та інші академічні ініціативи КІУС підтримує українських дослідників, їхні публікації й міжнародні наукові обміни.
Історія створення та цікаві факти
КІУС заснували 1976 року за підтримки провінційного уряду, університету Альберти та за активної участі української громади Канади. Його завданням стало дослідження історії, мови, культури та суспільства України, а також українського досвіду за її межами.
Перший платіж установі в Україні інститут здійснив у 1987–1988 роках. Центральна наукова бібліотека в Києві отримала 1000 доларів за каталоги своїх газетних фондів.
Уже в 1989–1990 роках КІУС прийняв майже 100 науковців з України. Інститут став одним з осередків, через які українські дослідники налагоджували контакти з академічним середовищем Північної Америки. Уже в 1989–1990 роках КІУС прийняв майже 100 науковців з України. Інститут став одним з осередків, через які українські дослідники налагоджували контакти з академічним середовищем Північної Америки. Після 1990 року на Україну припало приблизно 60% усіх наукових відзнак, грантів і стипендій інституту.
Співпраця також охоплювала законодавчі реформи та розвиток демократичних інституцій. Через КІУС реалізовували законодавчий проєкт 1996–2000 років обсягом 4 млн канадських доларів і програму CULIP у 2000–2003 роках обсягом близько 4 млн. Значну частину фінансування обох ініціатив надало Канадське агентство міжнародного розвитку (CIDA). Серед інших напрямів підтримки були програма імені Петра Яцика у Львові обсягом 1 млн канадських доларів та проєкт із забезпечення прозорості виборів 2004 року обсягом 250 тисяч канадських доларів.
Керівниця Канадського інституту Українських студій Наталія Ханенко-Фрізен та заступник директора з наукової роботи Сергій Ціпко провели екскурсію виставкою, присвяченою 50-річчю CIUS, для президента Альбертського університету Білла Фланагана
Директорка Канадського інституту українських студій Наталія Ханенко-Фрізен проводить екскурсію виставкою, присвяченою 50-річчю КІУС, для президента Альбертського університету Білла Фланагана.
Загальні збори Національної академії педагогічних наук України обрали Олега Топузова президентом НАПН на п’ятирічний термін – з 18 вересня 2026 року до 17 вересня 2031 року.
За результатами таємного голосування його кандидатуру підтримали 185 учасників зборів, дев’ять проголосували проти, ще два бюлетені визнали недійсними. Топузов був єдиним кандидатом на посаду.
Він змінив Василя Кременя, який очолював академію з 1997 року. Загальні збори одноголосно обрали Кременя почесним президентом НАПН довічно.
Представляючи програму розвитку академії, Топузов визначив чотири основні принципи роботи – наступність, компетентність, відкритість і результативність.
«Моє завдання – не починати все з початку. Моє завдання – зберегти найкраще і з вами відкрити новий етап розвитку нашої академії», – заявив він.
Серед основних напрямів роботи нового керівництва Топузов назвав посилення впливу педагогічної науки на формування державної освітньої політики, відновлення людського капіталу, подолання освітніх втрат, підтримку молодих науковців та дослідження впливу штучного інтелекту на систему освіти.
Однією з ключових ініціатив має стати системний форсайт розвитку освіти України до 2035 року. Він охоплюватиме можливі сценарії розвитку дошкільної, шкільної, професійної, вищої освіти та освіти дорослих з урахуванням демографічних змін, потреб ринку праці, технологічного розвитку та європейської інтеграції.
«Наші дослідження повинні завершуватися не лише монографіями, статтями чи рекомендаціями. Вони мають впливати на державницькі рішення», – наголосив Топузов.
Окремим пріоритетом він визначив наукове забезпечення освіти у воєнний період і під час повоєнного відновлення. Йдеться, зокрема, про психологічну стійкість дітей і молоді, підтримку педагогів, інклюзію, реінтеграцію ветеранів та українців, які повертатимуться з-за кордону.
За словами нового президента НАПН, відновлення України має починатися з відновлення людського капіталу.
Топузов також запропонував започаткувати загальноакадемічну програму «Штучний інтелект і майбутнє освіти». Дослідження мають охопити зміну ролі вчителя, підходів до оцінювання знань, питання академічної доброчесності та компетентностей, необхідних учням у наступні 10-20 років.
Європейська інтеграція НАПН передбачатиме розширення спільних досліджень, участь у міжнародних консорціумах і програмах Horizon Europe, Erasmus+ та COST, академічну мобільність і збільшення кількості спільних міжнародних публікацій.
Для молодих дослідників планується створити програму «Молодий вчений НАПН України», яка передбачатиме грантову підтримку, наставництво, міжнародну мобільність та участь у великих наукових проєктах.
Під час звітних зборів також було представлено результати діяльності НАПН у 2017-2026 роках. За цей період установи академії завершили 163 фундаментальні та 195 прикладних досліджень, підготували понад 14 тис. наукових статей і більш як 250 монографій, препринтів та інших наукових праць.
Фонд електронної бібліотеки НАПН зріс до 40 тис. повнотекстових ресурсів, а кількість їх завантажень досягла 19 млн. Установи академії щороку брали участь майже у 50 міжнародних науково-освітніх проєктах і програмах.
Під час зборів також сформовано нове керівництво академії. Віцепрезидентами НАПН обрано Володимира Лугового та Віталія Панка, а нову президію сформовано у складі 29 осіб, з яких 22 раніше до неї не входили.
Національна академія педагогічних наук України здійснює фундаментальні та прикладні дослідження у сфері освіти, педагогіки та психології, бере участь у розробленні освітніх стандартів, навчальних програм, підручників і науковому супроводі реформ системи освіти.
Українські університети долучаються до європейської ініціативи European Researchers’ Night, яка цього року відбудеться 25 вересня. Зокрема, Національний університет «Запорізька політехніка» проведе цього дня «Ніч науки 2026», а Львівська політехніка координує окремий проєкт European Researchers’ Night 2026-2027 у межах програми Horizon Europe.
Як повідомляє Запорізька політехніка, «Ніч науки 2026» відбудеться 25 вересня на базі університету та буде орієнтована передусім на школярів, майбутніх студентів і молодь. У програмі передбачені інтерактивні експерименти, наукові демонстрації, дитяча наукова конференція та міжнародні заходи за участю закордонних партнерів. Захід проводитиметься з урахуванням безпекової ситуації, університет зазначає наявність укриттів.
Окрема міжнародна конференція в межах «Ночі науки» також запланована на 25 вересня. До неї мають долучитися науковці європейських університетів.
Крім того, Україна вперше на такому рівні представлена окремим проєктом у програмі European Researchers’ Night. Львівська політехніка стала координатором міжнародного проєкту STEM for Science, Technology, Awareness & Researchers (STEM4STAR), відібраного для фінансування в межах
European Researchers’ Night та Researchers at Schools 2026-2027 програми Horizon Europe.
За даними університету, на конкурс було подано 241 заявку з різних країн Європи, фінансування рекомендовано для 49 проєктів. STEM4STAR отримав максимальні оцінки експертів за всіма критеріями. Проєкт передбачає проведення у Львові наукових фестивалів, заходів European Researchers’ Night, демонстрацій сучасних технологій, геопросторових ігор, картографічних челенджів, мапатонів, STEM-програм та стартап-конкурсів. Окремі заняття мають проходити також у школах і коледжах Західної України.
European Researchers’ Night – загальноєвропейська ініціатива, що фінансується ЄС через Marie Skłodowska-Curie Actions. У 2026 році основна подія відбудеться 25 вересня. За інформацією Європейської дослідницької ради, очікується понад 1 млн учасників приблизно у 40 країнах. Університети та наукові установи проводять відкриті лабораторії, експерименти, наукові шоу, дискусії, виставки та інтерактивні заходи для широкої аудиторії.
Forbes опублікував список 50 Over 50: Innovation 2026, до якого увійшли 50 жінок старше 50 років, які продовжують чинити помітний вплив на науку, медицину, штучний інтелект, робототехніку, біотехнології, космічні дослідження, промисловість і технологічний бізнес. Рейтинг був опублікований 11 серпня 2026 року і є частиною ширшого проєкту Forbes 50 Over 50, що включає загалом 200 жінок у чотирьох категоріях — Innovation, Impact, Investment і Lifestyle.
При цьому аналітичний центр Experts Club звертає увагу на важливе уточнення: Forbes не присвоює всім 50 учасницям місця від 1-го до 50-го. На основній сторінці Innovation прізвища розташовані за алфавітом. Винятком фактично стала засновниця транспортного стартапу Zum Ріту Нараян, яку сама компанія та підприємиця називають «№1 honoree» категорії Innovation і обличчям обкладинки випуску. Однак повної нумерації решти 49 позицій Forbes не публікував.
Нараян, яка виросла в Індії та побудувала кар’єру у Кремнієвій долині, створила Zum — технологічну платформу, що модернізує систему шкільних автобусів у США з використанням штучного інтелекту, GPS та електротранспорту. Forbes оцінює стартап приблизно у $1,7 млрд, а його виручку за 2025 рік — у $333 млн.
До числа 50 лауреаток також увійшли професорка Стенфорда Чженань Бао, яка займається електронною шкірою та носимою електронікою; лауреатка Нобелівської премії 2025 року Мері Бранкоу; керівниця наукових програм NASA Нікола Фокс; деканка інженерної школи MIT Паула Хеммонд; професорка MIT і розробниця бездротових медичних технологій Діна Катабі; очільниця Takeda Джулі Кім; астрофізикиня і деканка School of Science MIT Нергіс Мавалвала; колишня очільниця Yahoo та засновниця Dazzle AI Марісса Маєр; очільниця HubSpot Яміні Ранган; керівниця Cummins Дженніфер Рамсі та багато інших.
Аналіз Experts.News показує цікаву географію списку. Forbes сам не публікує окрему статистику за національностями, тому коректніше говорити про країни народження та походження учасниць. За цим показником безумовно домінують США: більшість жінок з Innovation-50 народилися та побудували кар’єру саме в американському науковому та підприємницькому середовищі.
Серед учасниць, які народилися за межами США, найбільш помітно представлені одразу кілька країн. Сербія представлена двома уродженками — Вуняк-Новакович і Матарич. Індія — Ріту Нараян і Яміні Ранган. Китай — Чженань Бао і Мішель Чжоу. Марокко — Бахіджа Джаллал і Вафаа Маміллі. Таким чином, Сербія входить до невеликої групи країн, які дали одразу двох учасниць Innovation-50. Походження Чжоу з Китаю підтверджує Association for Computing Machinery, а Маміллі сама вказує Касабланку як місто народження; Roche зазначає у неї громадянства Франції, Марокко та США.
По одній учасниці у списку мають, серед інших, Пакистан, Сирія, Південна Корея, Таїланд, Франція, Велика Британія та Ізраїль. Наприклад, Нергіс Мавалвала народилася в Лахорі у Пакистані, Діна Катабі — у Дамаску, Джулі Кім — у Сеулі, Thai Lee — у Таїланді, Aude Oliva — у Франції, Nicola Fox — в англійському Гітчіні, Daphne Zohar — в Ізраїлі.
При цьому головний географічний висновок списку стосується не стільки паспортів, скільки концентрації талантів в американській інноваційній екосистемі. Навіть більшість жінок, які народилися у Сербії, Індії, Китаї, Пакистані, Сирії, Південній Кореї чи Франції, сьогодні працюють в американських університетах і компаніях — MIT, Stanford, Columbia, USC, Berkeley, HubSpot, Cummins та інших організаціях. Чотири учасниці списку пов’язані лише з MIT — Paula Hammond, Dina Katabi, Nergis Mavalvala та Aude Oliva.
Для української аудиторії примітно, що уродженок України у категорії Forbes 50 Over 50: Innovation 2026 немає. Однак сама структура списку показує модель, актуальну і для України: значна частина найуспішніших учених і технологічних підприємців є мігрантами або вихідцями з інших країн, які реалізували свої розробки після інтеграції у великі міжнародні університети, дослідницькі центри та венчурні екосистеми. У цьому відношенні приклад двох уродженок Белграда особливо показовий для країн Східної Європи.
До повного Innovation-50 увійшли Maya Ajmera, Lauren Antonoff, Katrina Armstrong, Zhenan Bao, Wendy Barnes, Charlie Blackwell-Thompson, Karen Blanks Ellis, Marsha Anderson Bomar, Christine Brown, Mary Brunkow, Jennifer Tour Chayes, Karen S. Carter, Margaret Dawson, Cindy Eckert, Karen Eng, Katie Farmer, Nicola Fox, Paula T. Hammond, Lisa Harris, Lisa Gelobter, Jacqueline Hinman, Colette D. Honorable, Janice Bryant Howroyd, Bahija Jallal, Sabrina Martucci Johnson, Dina Katabi, Julie Kim, Debra Laskin, Tessa Lau, Thai Lee, Emily Liman, Wafaa Mamilli, Christina Maslach, Maja Matarić, Nergis Mavalvala, Marissa Mayer, Vivienne Ming, Aude Oliva, Ritu Narayan, Yamini Rangan, Shubhi Rao, Jennifer Rumsey, Heather Shoemaker, Ellen Stofan, Gordana Vunjak-Novakovic, Susie Wee, Beth Wozniak, Laura Yecies, Michelle Zhou і Daphne Zohar.
Таким чином, список Forbes 2026 демонструє одразу дві тенденції. Перша — інноваційна кар’єра після 50 років дедалі частіше триває десятиліттями і може приводити до найбільших наукових та підприємницьких досягнень уже після традиційного кар’єрного піку. Друга — США залишаються головним центром тяжіння таких фахівців, водночас використовуючи таланти вчених і підприємців, які народилися у десятках інших країн.
Першоджерело: Forbes — 2026 50 Over 50: Innovation
Міністр освіти і науки України Андрій Бутенко разом із міністром науки та вищої освіти Польщі Марціном Куласеком відкрили на горі Піп Іван новий Міжнародний центр колективного користування науковим обладнанням і підписали декларацію про співпрацю.
“Домовилися розвивати Карпати як спільний європейський простір для науки й освіти: спільні дослідження, обмін студентами й науковцями, підтримка молодих дослідників і дослідниць. Тут встановили телескоп під куполом, який спроєктували спеціально під складні високогірні погодні умови. Далі до телескопа додадуть роботизований комплекс – і керувати ним можна буде дистанційно. Це одна з чотирьох високогірних обсерваторій такого рівня”, – написав Буденко в мережі Facebook.
За його словами, обсерваторію відновив Карпатський національний університет імені Василя Стефаника разом із польськими партнерами.
“Вони працюватимуть тут спільно, але обладнання відкрито й для інших: заявку зможе подати будь-яка дослідницька команда”, – розповів міністр.
Він зазначив, що астрономія тут не єдиний напрям, оскільки Чорногора – це високогірна флора й окремі екосистеми, де можна вивчати клімат, природу. На місці є метеорологічні лабораторії.
Міністр нагадав, що обсерваторію збудували ще у 1938 році як наукову станцію Варшавського університету. В подальшому радянська влада її зруйнувала, і десятиліттями на вершині стояла руїна. Українці й поляки відновили її разом. Проєкт почався ще у 2012 році.
Оновлена “Швидка оцінка завданої шкоди та потреб на відновлення” (RDNA5) показала $13,9 млрд збитків і $33,5 млрд, необхідних на відновлення освіти і науки України, повідомляє Міністерство освіти і науки.
“Сектори освіти і науки також зазнали значних втрат. Загальні збитки оцінюють у 13,9 млрд доларів США та охоплюють інфраструктуру й активи всіх підсекторів — від дошкільної освіти до наукових установ”, – йдеться в повідомленні міністерства.
Зазначається, що найбільші пошкодження зафіксовано в науковій інфраструктурі, закладах вищої освіти та школах, зокрема в Харківській, Запорізькій, Дніпропетровській, Миколаївській, Херсонській, Сумській, Чернігівській, Київській, Луганській і Донецькій областях, а також у місті Києві.
“Для повного відновлення та відбудови сектору освіти і науки на 2026–2035 роки загальну потребу оцінено в 33,5 млрд доларів США”, – додали у відомстві.
Пріоритетними напрямами для підтримки є: відбудова закладів освіти; відновлення очного навчання через будівництво та модернізацію укриттів та запровадження тимчасових рішень для забезпечення доступу до очного навчання; комплексне подолання навчальних втрат (поліпшення викладацьких практик, гнучкі програми надолуження та психосоціальна підтримка потрібні для компенсації втраченого навчального часу і подолання психологічних травм).
“Коли ми говоримо про збитки, завдані росією українській системі освіти і науки, йдеться не лише про зруйновані будівлі. Це обмежений доступ до навчання, втрачені можливості та освітні розриви, які впливають на майбутні доходи дітей і економічний потенціал країни — і ці наслідки посилюються, доки триває війна”, — цитує міністра освіти і науки Оксена Лісового прес-служба.
Звіт RDNA5 підготовлено спільно зі Світовим банком, Єврокомісією та ООН. Він охоплює період з 24 лютого 2022 року до 31 грудня 2025 року. Загальна вартість відновлення в Україні на 31 грудня 2025 року становить $588 млрд (понад EUR500 млрд) протягом наступного десятиліття, що майже втричі перевищує прогнозований номінальний ВВП України за 2025 рік.
