Forbes опублікував список 50 Over 50: Innovation 2026, до якого увійшли 50 жінок старше 50 років, які продовжують чинити помітний вплив на науку, медицину, штучний інтелект, робототехніку, біотехнології, космічні дослідження, промисловість і технологічний бізнес. Рейтинг був опублікований 11 серпня 2026 року і є частиною ширшого проєкту Forbes 50 Over 50, що включає загалом 200 жінок у чотирьох категоріях — Innovation, Impact, Investment і Lifestyle.
При цьому аналітичний центр Experts Club звертає увагу на важливе уточнення: Forbes не присвоює всім 50 учасницям місця від 1-го до 50-го. На основній сторінці Innovation прізвища розташовані за алфавітом. Винятком фактично стала засновниця транспортного стартапу Zum Ріту Нараян, яку сама компанія та підприємиця називають «№1 honoree» категорії Innovation і обличчям обкладинки випуску. Однак повної нумерації решти 49 позицій Forbes не публікував.
Нараян, яка виросла в Індії та побудувала кар’єру у Кремнієвій долині, створила Zum — технологічну платформу, що модернізує систему шкільних автобусів у США з використанням штучного інтелекту, GPS та електротранспорту. Forbes оцінює стартап приблизно у $1,7 млрд, а його виручку за 2025 рік — у $333 млн.
До числа 50 лауреаток також увійшли професорка Стенфорда Чженань Бао, яка займається електронною шкірою та носимою електронікою; лауреатка Нобелівської премії 2025 року Мері Бранкоу; керівниця наукових програм NASA Нікола Фокс; деканка інженерної школи MIT Паула Хеммонд; професорка MIT і розробниця бездротових медичних технологій Діна Катабі; очільниця Takeda Джулі Кім; астрофізикиня і деканка School of Science MIT Нергіс Мавалвала; колишня очільниця Yahoo та засновниця Dazzle AI Марісса Маєр; очільниця HubSpot Яміні Ранган; керівниця Cummins Дженніфер Рамсі та багато інших.
Аналіз Experts.News показує цікаву географію списку. Forbes сам не публікує окрему статистику за національностями, тому коректніше говорити про країни народження та походження учасниць. За цим показником безумовно домінують США: більшість жінок з Innovation-50 народилися та побудували кар’єру саме в американському науковому та підприємницькому середовищі.
Серед учасниць, які народилися за межами США, найбільш помітно представлені одразу кілька країн. Сербія представлена двома уродженками — Вуняк-Новакович і Матарич. Індія — Ріту Нараян і Яміні Ранган. Китай — Чженань Бао і Мішель Чжоу. Марокко — Бахіджа Джаллал і Вафаа Маміллі. Таким чином, Сербія входить до невеликої групи країн, які дали одразу двох учасниць Innovation-50. Походження Чжоу з Китаю підтверджує Association for Computing Machinery, а Маміллі сама вказує Касабланку як місто народження; Roche зазначає у неї громадянства Франції, Марокко та США.
По одній учасниці у списку мають, серед інших, Пакистан, Сирія, Південна Корея, Таїланд, Франція, Велика Британія та Ізраїль. Наприклад, Нергіс Мавалвала народилася в Лахорі у Пакистані, Діна Катабі — у Дамаску, Джулі Кім — у Сеулі, Thai Lee — у Таїланді, Aude Oliva — у Франції, Nicola Fox — в англійському Гітчіні, Daphne Zohar — в Ізраїлі.
При цьому головний географічний висновок списку стосується не стільки паспортів, скільки концентрації талантів в американській інноваційній екосистемі. Навіть більшість жінок, які народилися у Сербії, Індії, Китаї, Пакистані, Сирії, Південній Кореї чи Франції, сьогодні працюють в американських університетах і компаніях — MIT, Stanford, Columbia, USC, Berkeley, HubSpot, Cummins та інших організаціях. Чотири учасниці списку пов’язані лише з MIT — Paula Hammond, Dina Katabi, Nergis Mavalvala та Aude Oliva.
Для української аудиторії примітно, що уродженок України у категорії Forbes 50 Over 50: Innovation 2026 немає. Однак сама структура списку показує модель, актуальну і для України: значна частина найуспішніших учених і технологічних підприємців є мігрантами або вихідцями з інших країн, які реалізували свої розробки після інтеграції у великі міжнародні університети, дослідницькі центри та венчурні екосистеми. У цьому відношенні приклад двох уродженок Белграда особливо показовий для країн Східної Європи.
До повного Innovation-50 увійшли Maya Ajmera, Lauren Antonoff, Katrina Armstrong, Zhenan Bao, Wendy Barnes, Charlie Blackwell-Thompson, Karen Blanks Ellis, Marsha Anderson Bomar, Christine Brown, Mary Brunkow, Jennifer Tour Chayes, Karen S. Carter, Margaret Dawson, Cindy Eckert, Karen Eng, Katie Farmer, Nicola Fox, Paula T. Hammond, Lisa Harris, Lisa Gelobter, Jacqueline Hinman, Colette D. Honorable, Janice Bryant Howroyd, Bahija Jallal, Sabrina Martucci Johnson, Dina Katabi, Julie Kim, Debra Laskin, Tessa Lau, Thai Lee, Emily Liman, Wafaa Mamilli, Christina Maslach, Maja Matarić, Nergis Mavalvala, Marissa Mayer, Vivienne Ming, Aude Oliva, Ritu Narayan, Yamini Rangan, Shubhi Rao, Jennifer Rumsey, Heather Shoemaker, Ellen Stofan, Gordana Vunjak-Novakovic, Susie Wee, Beth Wozniak, Laura Yecies, Michelle Zhou і Daphne Zohar.
Таким чином, список Forbes 2026 демонструє одразу дві тенденції. Перша — інноваційна кар’єра після 50 років дедалі частіше триває десятиліттями і може приводити до найбільших наукових та підприємницьких досягнень уже після традиційного кар’єрного піку. Друга — США залишаються головним центром тяжіння таких фахівців, водночас використовуючи таланти вчених і підприємців, які народилися у десятках інших країн.
Першоджерело: Forbes — 2026 50 Over 50: Innovation
Оновлена “Швидка оцінка завданої шкоди та потреб на відновлення” (RDNA5) показала $13,9 млрд збитків і $33,5 млрд, необхідних на відновлення освіти і науки України, повідомляє Міністерство освіти і науки.
“Сектори освіти і науки також зазнали значних втрат. Загальні збитки оцінюють у 13,9 млрд доларів США та охоплюють інфраструктуру й активи всіх підсекторів — від дошкільної освіти до наукових установ”, – йдеться в повідомленні міністерства.
Зазначається, що найбільші пошкодження зафіксовано в науковій інфраструктурі, закладах вищої освіти та школах, зокрема в Харківській, Запорізькій, Дніпропетровській, Миколаївській, Херсонській, Сумській, Чернігівській, Київській, Луганській і Донецькій областях, а також у місті Києві.
“Для повного відновлення та відбудови сектору освіти і науки на 2026–2035 роки загальну потребу оцінено в 33,5 млрд доларів США”, – додали у відомстві.
Пріоритетними напрямами для підтримки є: відбудова закладів освіти; відновлення очного навчання через будівництво та модернізацію укриттів та запровадження тимчасових рішень для забезпечення доступу до очного навчання; комплексне подолання навчальних втрат (поліпшення викладацьких практик, гнучкі програми надолуження та психосоціальна підтримка потрібні для компенсації втраченого навчального часу і подолання психологічних травм).
“Коли ми говоримо про збитки, завдані росією українській системі освіти і науки, йдеться не лише про зруйновані будівлі. Це обмежений доступ до навчання, втрачені можливості та освітні розриви, які впливають на майбутні доходи дітей і економічний потенціал країни — і ці наслідки посилюються, доки триває війна”, — цитує міністра освіти і науки Оксена Лісового прес-служба.
Звіт RDNA5 підготовлено спільно зі Світовим банком, Єврокомісією та ООН. Він охоплює період з 24 лютого 2022 року до 31 грудня 2025 року. Загальна вартість відновлення в Україні на 31 грудня 2025 року становить $588 млрд (понад EUR500 млрд) протягом наступного десятиліття, що майже втричі перевищує прогнозований номінальний ВВП України за 2025 рік.
Сучасний етап розвитку економіки характеризується поширенням інновацій, стрімким розвитком систем охорони і захисту інтелектуальної власності (ІВ). Ряд країн, таких як Китай, Японія, Корея, стали провідними країнами світу завдяки тому, що ІВ стала головною силою розвитку. Розвиток ІВ у цих країнах відбувся завдяки державним рішенням по розвитку освіти і науки, підтримці наукових досліджень.
В Україні ситуація інша. Останні 30 років відбувається чітка і планомірна деіндустріалізація країни, зниження фінансування науки, орієнтація науки не на результати, а на «скопусні» публікації. що призводить до зниження патентної активності і якості патентних пропозицій. В табл.1 представлено динаміку надходження заявок на винаходи та корисні моделі протягом 2004-2023 рр.
Аналіз винахідницької діяльності здійснено за період з 2004 р., коли набрав чинності Цивільний кодекс України, яким анульовані деклараційні патенти без проведення кваліфікаційної експертизи, «короткі патенти», розширено перелік корисних моделей, що унеможливлює порівняння винахідницької активності до і після 2004 р.
Проаналізувавши зміни у трендах патентування можна побачити, що починаючи з 2004 р. заявники, з метою мінімізації витрат на отримання патенту, активізували подачу заявок на корисні моделі, що знижувало кількість заявок на винаходи і негативно впливало на технічний рівень патентів, оскільки реєстрація корисних моделей здійснюється без проведення експертизи по суті. У 2008 р. їх частка у загальній кількості поданих заявок вже досягла 77% проти 56% у 2004 р. зі зниженням частки заявок на винаходи – з 44% до 23%.
Криза 2008-2009 рр. призвела до невеликого зниження винахідницької активності в Україні . Починаючи з 2014 р. спостерігалася негативна динаміка у поданні заявок на винаходи і корисні моделі, пов’язана з подіями 2014 р.
Значне падіння винахідницької активності у 2020 р. зумовлене низкою об’єктивних причин. Постановою КМУ від 12.06.2019 № 496 суттєво збільшено розміри зборів за подання заявок та інші дії, необхідні для отримання охоронних документів. Набрання чинності Закону України від 21.07.2020 № 816 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформи патентного законодавства», яким обмежено перелік об’єктів, що охороняються як корисні моделі призвело до різкого падіння кількості заявок на корисні моделі (майже на 38%). Свої корективи внесла і пандемія COVID-19.
Найбільші темпи падіння спостерігалися у 2022 р. внаслідок російської військової агресії. Кількість заявок на винаходи зменшилась майже на 19%, на корисні моделі – майже вдвічі порівняно з попереднім роком. А кількість міжнародних патентів РСТ України взагалі ніколи за останні 30 років не досягала 200 за рік, що відповідає патентній активності 5-6 університету світу. Тобто винахідники України практично не бачать перспектив реалізації своїх ідей за кордоном або не мають коштів для такого патентування, яке коштує 5-15 тис. дол. США і віддають перевагу національним процедурам подач заявок.
Якщо оцінювати ситуацію в цілому, то в Україні за роки незалежності так і не вдалось сформувати надійну систему охорони ІВ. Основні прогалини цієї сфери досить чітко і виважено окреслені у проекті Національної стратегії розвитку сфери ІВ в Україні на період 2020-2025 рр., яку успішно обговорили на парламентських слуханнях «Побудова ефективної системи охорони ІВ в Україні» 16.12.2019. Заключний висновок сформульовано жорстко: «У підсумку, ІВ в Україні допоки не розглядається як один із ключових факторів в економічному, соціальному й культурному розвитку країни». Але незважаючи на успішне обговорення в парламенті, Стратегію так і не прийняли. Зараз Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій (УкрНОІВІ) підготував новий проект Стратегії, який буде переданий до Мінекономіки для подальшого проходження. Однією з головних причин проблем винахідництва є відсутність зацікавленості державної влади в розвитку вітчизняної промисловості, науки, освіти. Це прекрасно демонструє (табл. 2).
Частка витрат на науку у внутрішньому валовому продукті (ВВП), починаючи з 2010 р., неухильно знижувалася і в останні роки скоротилася до 0,33%., що майже у 15 разів менше фінансування науки Ізраїлем, а враховуючи вкрай низький ВВП, воно взагалі неприйнятне. Без фінансування розвиток науки просто неможливий.
Структура капітальних інвестицій в Україні (табл. 3) показує вкрай низький рівень інвестицій у нематеріальні активи (НМА) в межах 3,6-6,7% від загальної суми капітальних інвестицій. Якщо врахувати, що багато років питома вага капітальних інвестицій у ВВП до 2022 р. не перевищувала 15%, то питома вага інвестицій в НМА не перевищує 0,8-1,0% ВВП, що не відповідає загальносвітовим тенденціям, згідно з якими сукупний обсяг інвестицій у НМА у 2023 р. досяг 6,9 трлн дол. США, складаючи у 1995 р. 2,9 трлн. З 2008 р. темпи зростання інвестицій у НМА втричі перевищили темпи зростання інвестицій у матеріальні активи. У 2023 р. інвестиції у НМА становили понад 16% ВВП у Швеції, США та Франції.
Ще однією проблемою розвитку науки є невідповідність пріоритетів наукових досліджень України світовим, що випливає з аналізу ІВ. Якщо подивитися стан нашого патентування, то коротко – це мало і не те. На рік подається приблизно 3-5,5 тис. заявок на патенти на винаходи і корисні моделі. Причому на 1 винахід припадає більше 3 корисних моделей, які в законодавстві ряду країн взагалі відсутні. Світ патентується переважно в 5 технологічному укладі (переважно інформаційні технології) і частково в 6 ( нано та біотехнології), а Україна – в 3 (металургія, хімія) і 4(машинобудування). Що говорить, що держава не може чітко сформулювати ці пріоритети і змусити науку їх дотримуватись і небажанням наукових установ (НУ) і ЗВО в рамках автономності в виборі напрямів наукових досліджень змінювати тематику. Як досліджували 50 років тому, так робимо і зараз. Не сприяли розвитку сфери ІВ і численні зміни та реорганізації державних інституцій, які займались ІВ України.
Основними джерелами патентування в Україні є ЗВО та НУ, частка заявок яких у 2023 р., склала близько 90%. Частка заявок на винаходи та корисні моделі від промисловості скоротилася з 4,0% у 2019 р. до 3,0% у 2023 р. Зрозуміло, що це результат знищення галузевої та заводської науки, які завжди давали найбільшу кількість патентів. На відміну від України основними суб’єктами подач заявок на патент у світі є корпорації та ЗВО.
Ситуація з продажем об’єктів ІВ просто катастрофічна. Кількість ліцензійних угод на передачу прав ІВ на 01.01.2024 стосовно яких до держреєстрів внесені відомості щодо передання прав ІВ та видачі ліцензій, складає 4085, з них 87,3% це торгівельні марки і тільки 3,6% це винаходи. За 2022-2024 рр. укладено 251 ліцензійний договір на винаходи та 240 на корисні моделі. Тобто українські винаходи та корисні моделі реально мало кому потрібні, що говорить про величезні проблеми у розвитку української науки і практичну відсутність реальних результатів наукових досліджень, які можуть бути комерціалізовані. Отже, всупереч сучасних тенденцій розвитку міжнародного трансферу технологій, в Україні він практично відсутній.
Варто відзначити, що в останні роки в світі поширюється ефективне використання стартапів. І незважаючи на військові дії, довготривалу кризу та інше, українці розробляють успішні стартапи. З 2020 по 2022 рр. вартість українських стартапів зросла в 3,3 рази і досягла 23,3 млрд євро. В Україні налічувалося на кінець 2023 р. 1500 активних стартапів.
В дослідженні Dealroom, CEE Startups 2025, зазначено, що за останнє десятиліття загальна вартість стартапів в регіоні Центральної та Східної Європи (ЦСЕ) зросла в 15 разів, що більш ніж удвічі перевищує 7-кратне зростання в Європі. Приватні стартапи ЦСЄ зараз досягли сумарної вартості 163 млрд євро. При цьому Україна – на третьому місці з результатом в 30 млрд євро. Стартапи, які народилися в ЦСЄ, часто переїжджають: 48% компаній з ЦСЄ перенесли свою штаб-квартиру з країни походження в іншу. В цій прикрій статистиці антирекорди б’є Україна, з якої переїхало понад 90% стартапів, що пояснюється несприятливими умовами їх розвитку в Україні.
Взагалі, оцінюючи ситуацію, можна констатувати, що стартапи це новий спосіб комерціалізації інновацій, більш гнучкий і прогресивний порівняно з традиційним використанням ІВ. І можна зробити припущення, що скоро стартапи можуть замінити ІВ.
Підводячи підсумок, можна констатувати, що більшість проблем винахідництва в України можна вирішити за ряд років, якщо неухильно виконувати закони України, якими передбачено фінансування науки у розмірі від 1.7% ВВП і зробити науку одним з пріоритетів розвитку держави. А при забезпеченні фінансування науки на рівні Ізраілю, можна повернути нашій науці і провідні позиції.
Як сказав президент США Р.Рейган «Ми фінансуємо науку не тому, що ми багаті. Ми багаті, тому що фінансуємо науку».
Автор: Володимир Хаустов, учений секретар Державної установи «Інститут економіки та прогнозування Національної академії наук України»
Таблиця 1. Надходження заявок на винаходи і корисні моделі у 2004-2023 рр.
| 2004 | 2005 | 2006 | 2007 | 2008 | 2009 | 2010 | 2011 | 2012 | 2013 | 2014 | 2015 | 2016 | 2017 | 2018 | 2019 | 2020 | 2021 | 2022 | 2023 | |
| Винаходи,
в т.ч. |
5778 | 5592 | 5930 | 6163 | 5697 | 4812 | 5310 | 5247 | 4944 | 5418 | 4814 | 4495 | 4092 | 4046 | 3975 | 3856 | 3194 | 3390 | 2758 | 2911 |
| від національних заявників | 4090 | 3538 | 3474 | 3440 | 2825 | 2428 | 2554 | 2639 | 2484 | 2858 | 2457 | 2273 | 2231 | 2286 | 2116 | 2103 | 1370 | 1296 | 793 | 1010 |
| Корисні моделі,
в т.ч. |
5232 | 7286 | 8171 | 8870 | 9600 | 9200 | 10679 | 10437 | 10229 | 10176 | 9384 | 8620 | 9560 | 9118 | 9115 | 8454 | 5273 | 4427 | 2378 | 3504 |
| від національних заявників | 5141 | 7156 | 8027 | 8745 | 9450 | 9058 | 10528 | 10285 | 10030 | 9978 | 9244 | 8490 | 9473 | 8979 | 8977 | 8344 | 5059 | 4335 | 2324 | 3427 |
| Усього заявок | 11010 | 12878 | 14101 | 15033 | 15297 | 14012 | 15989 | 15684 | 15173 | 15594 | 14198 | 13115 | 13652 | 13164 | 13090 | 12310 | 8467 | 7817 | 5136 | 6415 |
Таблиця 2. Динаміка витрат на наукові дослідження і розробки у 2010-2023 рр.
|
Роки |
Витрати на наукові дослідження і розробки – усього, млн грн/ | У тому числі / % до загального обсягу витрат на наукові дослідження і розробки |
Частка витрат на наукові дослідження і розробки у ВВП, % | |||
| фундаментальні наукові дослідження | прикладні наукові дослідження | науково-технічні (експериментальні) розробки | ||||
| 2010 | 8107,1 | 26,8 | 19,6 | 53,6 | 0,75 | |
| 2011 | 8513,4 | 25,9 | 21,3 | 52,8 | 0,65 | |
| 2012 | 9419,9 | 27,8 | 21,5 | 50,7 | 0,67 | |
| 2013 | 10248,5 | 26,3 | 20,1 | 53,6 | 0,70 | |
| 2014 | 9487,5 | 25,9 | 19,8 | 54,3 | 0,60 | |
| 2015 | 11003,6 | 22,4 | 17,8 | 59,8 | 0,55 | |
|
11530,7 | 19,3 | 22,2 | 58,5 | 0,48 | |
| 2017 | 13379,3 | 21,9 | 23,6 | 54,5 | 0,45 | |
|
16773,7 | 22,4 | 21,3 | 56,3 | 0,47 | |
| 2019 | 17254,6 | 21,7 | 21,1 | 57,2 | 0,43 | |
| 2020 | 17022,4 | 25,0 | 23,3 | 51,7 | 0,41 | |
| 2021 | 20973,8 | 24,6 | 23,0 | 52,4 | 0,38 | |
| 2022 | 17117,8 | 23,8 | 28,2 | 48,0 | 0,33 | |
| 2023 | 21348,1 | 20,7 | 29,7 | 49,6 | 0,33 | |
Таблиця 3. Структура капітальних інвестицій в Україні за видами активів у 2018-2024 рр.
| 2018 | 2019 | 2020 | 2021 | 2022 | 2023 | 2024 | |
| Усього | 100,0 | 100,0 | 100,0 | 100,0 | 100,0 | 100,0 | 100,0 |
| інвестиції в матеріальні активи | 93,3 | 96,4 | 95,5 | 95,5 | 94,6 | 95,3 | 93,8 |
| житлові будинки | 10,1 | 9,5 | 8,7 | 9,1 | 7,9 | 7,1 | 6,9 |
| нежитлові будівлі | 14,7 | 15,4 | 15,3 | 13,5 | 11,9 | 11,3 | 11,6 |
| інженерні споруди | 19,4 | 22,6 | 27,0 | 28,0 | 19,8 | 28,1 | 27,2 |
| машини, обладнання та інвентар | 33,1 | 34,0 | 31,5 | 30,0 | 32,7 | 32,3 | 32,8 |
| транспортні засоби | 12,1 | 10,8 | 8,9 | 10,3 | 10,6 | 10,2 | 10,1 |
| земля | 0,3 | 0,3 | 0,4 | 0,4 | 0,3 | 0,4 | 0,6 |
| довгострокові біологічні активи рослинництва та тваринництва | 0,7 | 0,7 | 0,9 | 0,9 | 1,6 | 1,3 | 0,7 |
| інші матеріальні активи | 2,9 | 3,1 | 2,8 | 3,3 | 9,8 | 4,6 | 3,9 |
| інвестиції в нематеріальні активи | 6,7 | 3,6 | 4,5 | 4,5 | 5,4 | 4,7 | 6,2 |
| з них | |||||||
| програмне забезпечен-ня та бази даних | 2,0 | 1,7 | 2,5 | 2,6 | 3,9 | 3,5 | 3,7 |