Чисельність персоналу в сфері досліджень і розробок (R&D) в Україні за роки незалежності скоротилася в рази, а витрати на науку в частці ВВП опустилися до одного з мінімальних рівнів, повідомляє інформаційно-аналітичний центр «Клуб експертів».
Згідно з наведеними в матеріалі даними, частка витрат на дослідження і розробки у ВВП України в останні роки становить близько 0,33%, тоді як у 2010 році оцінювалася в 0,75%. В абсолютному вираженні витрати на R&D у 2023 році вказані на рівні 21,35 млрд грн.
Автори матеріалу зазначають, що кадрова база науки деградує на тлі низького фінансування та статусу професії: чисельність працівників, зайнятих у R&D, знизилася з понад 400 тис. осіб у 1991 році до 63,8 тис. у 2024 році. У публікації також наводиться приклад рівня оплати праці – зарплата старшого наукового співробітника НАН України оцінюється в 13 034 грн.
Окремо в матеріалі згадується вплив війни: з посиланням на звіт UNESCO вказується, що в результаті російської агресії 12% вчених були змушені емігрувати або переміститися всередині країни, при цьому близько 30% почали працювати віддалено.
Як зазначається, паралельно посилюється проблема старіння кадрів: найбільш численна вікова група в науці – вчені старше 65 років, а частка дослідників у віці 55+ оцінюється приблизно в 40%.
Experts Club також описує ініціативи держави щодо підтримки кадрового потенціалу науки, в тому числі концепцію «Національна система дослідників України», і перераховує запропоновані заходи – виконання норми про фінансування науки на рівні 1,7% ВВП, підвищення оплати праці вчених і розширення конкурсного фінансування наукових колективів.
Автор матеріалу – Володимир Хаустов, вчений секретар ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України»; джерело – інформаційно-аналітичний центр «Клуб експертів» та авторський матеріал Хаустова, розміщений на сайті інформаційного агентства Інтерфакс-Україна – https://interfax.com.ua/news/blog/1134413.html
Як відомо кадри вирішують все. Це не пуста фраза, адже в науці, де підготовка кадрів триває інколи десятиліттями, майбутнє країни визначає наявність кваліфікованих дослідників.
Після розпаду СРСР, де науковці займали почесне місце в ієрархії професій, Україна отримала одну з найбільших дослідницьких систем Європи. Наукова школа часів УРСР була відома своїми передовими технологіями та проривними ідеями. Згодом, у перші роки незалежності, почались зміни структури економіки. Якщо у 1991-1995 рр. частка промисловості у ВВП перевищувала 40%, то у 2024 р. вона знизилась до 19,0%, а сфера послуг набула провідної ролі, зрісши з 40% до понад 70%.
Економічні проблеми країни і трансформація економіки призвели і до скорочення фінансування науки. Динаміку цього скорочення наведено нижче:
Таблиця 1. Динаміка витрат на наукові дослідження і розробки у 2010-2023 рр.
|
Роки |
Витрати на наукові дослідження і розробки – усього, млн грн/ | Частка витрат на наукові дослідження і розробки у ВВП, % |
| 2010 | 8107,1 | 0,75 |
| 2011 | 8513,4 | 0,65 |
| 2012 | 9419,9 | 0,67 |
| 2013 | 10248,5 | 0,70 |
| 2014 | 9487,5 | 0,60 |
| 2015 | 11003,6 | 0,55 |
| 2016 | 11530,7 | 0,48 |
| 2017 | 13379,3 | 0,45 |
| 2018 | 16773,7 | 0,47 |
| 2019 | 17254,6 | 0,43 |
| 2020 | 17022,4 | 0,41 |
| 2021 | 20973,8 | 0,38 |
| 2022 | 17117,8 | 0,33 |
| 2023 | 21348,1 | 0,33 |
Частка витрат на науку у внутрішньому валовому продукті (ВВП), починаючи з 2010 року, неухильно знижувалася і в останні роки скоротилася до 0,33%. Ще в 2017 році Світовий банк зазначав, що “..існуюча інноваційна політика та відповідне державне фінансування не відповідають критичним потребам української національної інноваційної системи”. Суттєве зменшення обсягів фінансування призвело до зникнення ряду наукових установ (НУ) та падіння престижу наукової праці. Молодь не йде в науку через низькі зарплати та низький статус вченого. Інакше бути не може при посадовому окладі старшого наукового співробітника в НАНУ – 13 тис. 034 грн.
Все це призвело до посилення міграційних процесів, зменшення кількості науковців, втрати можливостей відтворення кадрового потенціалу. Чисельність персоналу у сфері досліджень і розробок (ДіР) скоротилась у 7 разів: з понад 400 тис. осіб у 1991 році до 63,8 тис. у 2024. Нижче можна побачити динаміку чисельності персоналу, зайнятого виконанням ДіР.
Рис.1. Динаміка чисельності персоналу, зайнятого у сфері ДіР в Україні
Таблиця 2. Динаміка чисельності персоналу, зайнятого у сфері ДіР в Україні
| Роки | Кількість працівників, задіяних у виконанні наукових досліджень і розробок – усього, осіб | У тому числі | ||
| дослідники | техніки | допоміжний персонал | ||
| осіб / у % до загальної кількості працівників, задіяних у виконанні наукових досліджень і розробок | осіб / у % до загальної кількості працівників, задіяних у виконанні наукових досліджень і розробок | осіб / у % до загальної кількості працівників, задіяних у виконанні наукових досліджень і розробок | ||
| 2010 | 182484 | 133744 / 73.3 | 20113 / 11.0 | 28627 / 15.7 |
| 2011 | 175330 | 130403 / 74.4 | 17260 / 9.8 | 27667 / 15.8 |
| 2012 | 164340 | 122106 / 74.3 | 15509 / 9.4 | 26725 / 16.3 |
| 2013 | 155386 | 115806 / 74.5 | 14209 / 9.2 | 25371 / 16.3 |
| 2014* | 136123 | 101440 / 74.5 | 12299 / 9.0 | 22384 / 16.5 |
| 2015 | 122504 | 90249 / 73.7 | 11178 / 9.1 | 21077 / 17.2 |
| 2016 | 97912 | 63694 / 65.1 | 10000 / 10.2 | 24218 / 24.7 |
| 2017 | 94274 | 59392 / 63.0 | 9144 / 9.7 | 25738 / 27.3 |
| 2018 | 88128 | 57630 / 65.4 | 8553 / 9.7 | 21945 / 24.9 |
| 2019 | 79262 | 51121 / 64.5 | 7470 / 9.4 | 20671 / 26.1 |
| 2020 | 78860 | 51427 / 65.2 | 7117 / 9.0 | 20316 / 25.8 |
| 2021 | 68808 | 44321 / 64.7 | 5879 / 8.6 | 18288 / 26.7 |
| 2022* | 53221 | 36084 / 67.8 | 5020 / 9.4 | 12117 / 22.8 |
| 2023 | 58567 | 38845 / 66.3 | 4542 / 7.8 | 15180 / 25.9 |
| 2024 | 63847 | 42670 / 66.8 | 5148 / 8.1 | 16029 / 25.1 |
Період різкого скорочення виконавців у галузі ДіР (1991-1999 рр.) характеризується падінням фінансування. Далі у 2000-2008 рр. дослідницький персонал стабілізувався на рівні 200 тис. осіб. Фінансова криза призвела до прискорення негативних тенденцій у динаміці виконавців ДіР. Потім додалися анексія Криму та частини східних областей та війна. У 2024 р. в доповіді ЮНЕСКО «Analysis of war damage to the Ukrainian science sector and its consequences», зазначено, що у результаті агресії рф 12% науковців були змушені емігрувати або переміститися всередині країни. З них 6,3% були змушені емігрувати до інших країн, 5,5% стали внутрішньо переміщеними. Близько 30% усіх науковців стали працювати віддалено. Тобто відбувся “відток мізків” з науки. За деякими даними понад 20 тисяч працівників ДіР були тимчасово переміщені або покинули Україну у 2022 році. Так до традиційного відтоку наукових кадрів додались втрати, пов’язані з війною. Зміни в структурі науки призвели і до зникнення раніше масової категорії конструкторів і технологів. Відновлення України буде відбуватися через інвестиційні проекти, які будуть вимагати величезної кількості конструкторської і технологічної документації, яку готувати вже нікому.
Таблиця 3 показує, що крім зниження чисельності науковців відбуваються і процеси старіння науки. І самою наймасовішою віковою категорією науки є вчені у віці понад 65 років. Вчені віку від 55 років складають близько 40% науковців.
Табл.3 Кількість дослідників, задіяних у виконанні ДіР, за віком
| До 25 років включно | 25-29 років | 30-34 років | 35-39 років | 40-44 років | 45-49 років | 50-54 років | 55-59 років | 60-64 років | 65 років і більше | |
| 2016 | 1876 | 6418 | 7863 | 7488 | 6216 | 4936 | 5816 | 6593 | 6328 | 10160 |
| 2020 | 949 | 3165 | 5418 | 6239 | 5714 | 4927 | 4123 | 4957 | 5191 | 10744 |
| 2016 | 2.9% | 10.1% | 12.3% | 11.8% | 9.8% | 7.7% | 9.1% | 10.4% | 9.9% | 16.0% |
| 2020 | 1.8% | 6.2% | 10.5% | 12.1% | 11.1% | 9.6% | 8.0% | 9.6% | 10.1% | 20.9% |
Ситуація з кадрами в науці така, що її можна описати словами Ернеста Гемінґвея «Не питай, по кому б’є дзвін, бо він б’є по тобі». А без кадрів не буде і науки.
В структурі фінансування науки найбільша частка зосереджена в бізнес-секторі – 59,9%, у державному секторі вона становить 33,4%, секторі вищої освіти – біля 6,7% витрат. По персоналу, частка державного сектору становить 49%, бізнес-сектору – 34,6%, вищої освіти – 16,4%. Наукові установи та ЗВО знаходяться переважно у державній власності. Дослідження у ЗВО не є ключовим видом діяльності і здебільшого відокремлені від викладання.
Основними каналами державного фінансування є МОНУ, галузеві академії та Національний фонд досліджень України. Ще одним з джерел є іноземний сектор. У довоєнний період на іноземні джерела припадало 20-25% обсягу фінансування ДіР в Україні. В умовах війни закордонні партнери активізували грантове фінансування.
Протягом багатьох років українська наука безуспішно намагається встановити зв’язки з бізнесом внаслідок відсутності комплексної політики, спрямованої на підтримку такої співпраці. Однак ці зусилля часто є фрагментарними, короткостроковими та недостатньо інтегрованими в національні інноваційні та промислові стратегії. Відсутність координації між НУ, бізнесом та держорганами перешкоджає розвитку інноваційної системи.
Ще однією особливістю української науки є практично повна відсутність фінансування науки з регіональних джерел, що незрозуміло, оскільки відбувається децентралізація і суттєве збільшення бюджетів громад, яке не використовується на регіональну науку. Виходить, що про науку місцева влада нічого не знає і використовувати її не хоче.
Негативні зміни стану кадрового потенціалу української науки терміново потребують втручання держави з метою стабілізації та подальшого зменшення цих впливів. Державний орган, відповідальний за розвиток науки – Міністерство освіти і науки, ці тенденції відслідковує і робить спроби змінити ситуацію.
Так нещодавно МОН підготувало Концепцію підтримки та розвитку кадрового потенціалу сфери наукової і науково-технічної діяльності «Національна система дослідників України» (НСД) і Кабінет Міністрів України її затвердив. Концепція «спрямована на визначення, визнання, підтримку та промоцію найкращих українських наукових та науково-педагогічних працівників, що мають видатні результати у науковій і науково-технічній діяльності та зробили вагомий внесок у розвиток науки країни, та надання в подальшому їм індивідуальної фінансової підтримки». Причому підтримка буде надаватись науковцям, на підставі анкет, незалежно від їхньої поточної спроможності здійснювати дослідження.
Запропонована НСД створюється на основі рейтингового оцінювання досягнень науковців з подальшим додатковим фінансуванням кращих дослідників. Але розподіл грошей на основі анкет між обмеженою кількістю науковців, як це по суті пропонується не є раціональним.
Набір показників для визначення кращих, в основному дублює показники державної атестації установ. Як буде проводитися узагальнення, як будуть враховуватися особливості різних наукових дисциплін – незрозуміло. І як, наприклад, можна порівнювати представника фундаментальної науки з вихідцем з галузевої або фізика-теоретика та юриста? Ще – різні функції, які вчені виконують у наукових колективах: хтось генерує ідеї, хтось проводить експерименти тощо.
Також при підтримці індивідуальних науковців повністю нівельовані місце і роль творчих колективів, інфраструктурно-інформаційного забезпечення. Науковець працює не сам по собі, а в складі колективів з своїми функціями.
Застосування механістичних підходів до рейтингів буде сприяти в першу чергу підтримці вчених з багаторічною роботою у науці, та керівників (вони мають кращі публікаційні показники, зокрема завдяки можливостям співавторства та «тривалості» наукової роботи). Підходити до всіх з однаковими вимогами неможливо. Тому загальне рейтингування вчених України є штучним заходом. У розвинених країнах подібні рейтингування не проводяться. Ідея розподілу коштів між науковцями на основі рейтингів не нова. В Україні була спроба створити подібне у Львівській області. Згадки про її наслідки відсутні.
Інший приклад підтримки науковців на національному рівні – це Мексика, де НСД діє з середини 1980-х., як реакція на масову еміграцію науковців до США. Оцінити ефективність функціонування цієї системи важко, тому що крім неї уряд застосував і інші стимули, зокрема різноманітні грантові програми. Але рівень еміграції вчених з Мексики залишається високим і результати впливу створення НСД незрозумілі для ініціаторів. Інші країни Латинської Америки з подібною проблемою, не стали вводити це у себе.
Україні ж потрібні рішення, які будуть не копіюванням чужих моделей, а відповіддю на власні виклики. Для подолання кадрових проблем науки України необхідно:
1. Неухильно виконувати положення Закону України «Про науку і наукову діяльність» з рівнем фінансування науки в 1,7% ВВП.
2. Зробити наукову роботу престижною, в рази піднявши науковцям зарплати, що забезпечить конкурентоспроможність української науки.
3. Забезпечити прийнятне базове фінансування НУ і суттєве фінансування на конкурсній основі, а також часткове фінансування регіональних установ науки і освіти з місцевих бюджетів.
4. Створити і запровадити механізми фінансування регіональної науки, направленої на вирішення регіональних проблем, з бюджетів громад.
5. Запровадити низки спеціалізованих конкурсів різного рівня (національних, регіональних, відомчих тощо), в тому числі і спільно з іноземними партнерами, де замовниками виступали б органи держаної влади на національному рівні, регіони і приватні компанії для вирішення пріоритетних проблем. Що приведе до фінансування наукових колективів за роботу по актуальних проектах, а не окремих вчених з отриманням ренти за анкети.
6. Допускати до участі в конкурсах на проведення досліджень за бюджетні кошти тільки організації з «Реєстру наукових установ».
Сьогодні українська наука стоїть на межі виживання. Без системних дій з боку держави та суспільства ми ризикуємо втратити інтелектуальний капітал, необхідний для відбудови й модернізації країни.
Автор: Володимир Хаустов, вчений секретар державної установи “Інститут економіки та прогнозування НАН України”, заслужений економіст України, кандидат технічних наук.
У державному бюджеті України на 2025 рік на фінансування науки передбачено 14,5 млрд грн, тоді як у проєкті (прийнятому) держбюджету на 2026 рік цей показник визначено на рівні 20,1 млрд грн, випливає з матеріалів Міністерства фінансів України.
У презентації Мінфіну до бюджету-2026 окремо виділяються, зокрема, 3,2 млрд грн на підтримку науки за результативним принципом, 1 млрд грн на створення наукових центрів оборонних розробок і 0,7 млрд грн на проекти молодих вчених.
Одночасно остання доступна офіційна зведена статистика щодо внутрішніх витрат на виконання наукових досліджень і розробок (НДДР) відноситься до 2024 року: вони склали 28,328 млрд грн, що на 32,7% більше, ніж роком раніше; інтенсивність НДДКР (частка у ВВП) зросла до 0,37% з 0,30% у 2023 році.
Згідно зі зведеним оглядом, у 2024 році дослідження і розробки виконували 616 організацій, а чисельність персоналу, зайнятого НДДКР, склала 63,8 тис. осіб.
За структурою фінансування НДДКР у 2024 році на власні кошти організацій припало 30,6%, на кошти державного сектора – 40,8% (у тому числі держбюджет – 38,5%), на кошти підприємницького сектора – 11,6%, на іноземні джерела – 15,9%.
За секторами виконання робіт на підприємницький сектор припало 59,9% внутрішніх витрат на НДДКР, на державний сектор – 33,4%, на сектор вищої освіти – 6,7%.
Як орієнтир в українському законодавстві закріплена норма, згідно з якою держава забезпечує бюджетне фінансування наукової та науково-технічної діяльності в розмірі не менше 1,7% ВВП.
На тлі ЄС українські показники НДДКР залишаються низькими: за оцінкою Eurostat, у 2024 році Євросоюз витратив на R&D 403,1 млрд євро, а інтенсивність НДДКР склала 2,2% ВВП (без змін до попереднього року).
Показник «внутрішні витрати на виконання НДДКР» відображає сукупні витрати на дослідження і розробки всередині країни з усіх джерел. Показники «кошти на науку в держбюджеті» – більш вузький зріз і не дорівнюють загальним внутрішнім витратам на НДДКР.
https://expertsclub.eu/ukrayina-v-2026-r-planuye-201-mlrd-grn-na-nauku/
Державний бюджет на 2026 рік передбачає 298,8 млрд грн фінансування Міністерства освіти і науки України.
“Верховна Рада України ухвалила державний бюджет на 2026 рік. Документ закладає суттєве розширення інвестицій у людський капітал: на освіту і науку передбачено 298,8 млрд грн — на 85,4 млрд грн більше, ніж у 2025 році”, – йдеться у повідомленні Міносвіти.
Серед ключових напрямків фінансування, зокрема: освіта — 278,7 млрд грн (+79,8 млрд грн до 2025 року); освітня інфраструктура та інвестиційні проєкти — 17 млрд грн, серед них 6,2 млрд грн на укриття у школах та дитячих садочках; безоплатне шкільне харчування — 14,4 млрд грн для забезпечення харчуванням 3,5 млн учнів 1–11 класів; підручники — передбачено 2,1 млрд грн на закупівлю підручників для 4 і 9 класів; стипендії студентам — 6,6 млрд грн.
Передбачається також направити 19, 9 млрд грн на науку, зокрема, майже 3 млрд грн – на базове фінансування університетів і наукових установ за результатами державної атестації; 998 млн грн – на дослідницькі центри передового досвіду; 100 млн грн – на новий конкурс прикладних розробок у партнерстві з бізнесом; 300 млн грн – на конкурсні дослідження.
“Освіта і наука у 2026 році залишаються серед ключових пріоритетів держави. Збільшення фінансування демонструє, що Україна послідовно інвестує в людський потенціал, технологічну силу та майбутню стійкість — основу нашої перемоги та розвитку”, – наголосили в міністерстві.
Як повідомлялося, держбюджет-2024 передбачав 171,2 млрд грн на фінансування сфери освіти, а держбюджет-2025 передбачає 197,3 млрд грн на фінансування освіти.
Міністерство освіти і науки України завершило державну атестацію вищих навчальних закладів та наукових установ у напрямах агроветеринарних і суспільних наук за новою методикою оцінки наукової ефективності, повідомив експерт інформаційно-аналітичного центру Experts Club, вчений секретар Інституту економіки та прогнозування НАН України Володимир Хаустов у блозі, розміщеному в інформаційному агентстві Інтерфакс-Україна.
За його словами, вперше оцінювалися не тільки установи в цілому, а й окремі наукові підрозділи — крок, який повинен «дійсно підтримати найсильніші колективи і стимулювати реальну конкуренцію в українській науці».
«Без фінансування науки немає майбутнього. Ми багаті не тому, що у нас є гроші, а тому, що ми фінансуємо науку», — нагадав Хаустов, цитуючи слова Рональда Рейгана.
Він зазначив, що нова методика атестації «не ідеальна, але необхідна». Серед позитивних змін експерт назвав поділ за напрямками наук і спробу ввести кількісні показники. Однак, за його словами, укрупнення наукових груп (наприклад, об’єднання всіх суспільних наук — економіки, історії, соціології — в одну категорію) створює методологічні перекоси.
«Формула повинна враховувати специфіку дисциплін, а вагові коефіцієнти — бути диференційованими. Зараз же багато що зведено до арифметики, яка не відображає реального внеску вчених», — підкреслив експерт.
Серед проблем Хаустов виділив надмірну бюрократію при заповненні звітів і відсутність автоматизації даних:
«Всі показники вводяться вручну, хоча публікації і патенти вже є в базах ДНТБ і УкрНОІВІ. Ми пропонували створити автоматизовану систему «Наука України», яка б сама збирала дані, але поки все працює вручну».
Він також звернув увагу на дисбаланс між оцінкою вітчизняних і зарубіжних публікацій, а також на недооцінку національних грантів і наукових досягнень.
«Три гривні українського фінансування прирівнюються до однієї гривні іноземної. А сім з одинадцяти показників стосуються публікацій за кордоном. Це спотворює реальну картину і знецінює національні досягнення», — сказав він.
На думку експерта, методику необхідно доопрацювати з урахуванням специфіки галузевої науки і реальних умов роботи українських дослідників.
«Наука — це не формула і не таблиця. Це люди, ідеї і майбутнє країни», — підсумував Володимир Хаустов.
Повна версія відео експерта — на каналі Experts Club:
«Experts Club» — незалежна платформа аналітичних відео та досліджень. Центр регулярно публікує експертні огляди з економіки, науки та бізнесу, об’єднуючи думки провідних аналітиків, вчених і представників бізнесу.
Інформаційно-аналітичний центр Experts Club представляє добірку значущих відкриттів в області астрономії та космосу за останній тиждень. У збірці присутні значущі світові джерела.
Загадковий об’єкт 3I/ATLAS наближається до Марса
3I/ATLAS — третій відомий міжзоряний об’єкт, що увійшов до Сонячної системи — був виявлений 1 липня 2025 року телескопом ATLAS в Чилі. Орбіта 3I/ATLAS гіперболічна — об’єкт не прив’язаний гравітацією Сонця і не буде обертатися навколо нього, а лише пройде Сонячну систему наскрізь. За розрахунками, 3 жовтня 2025 року він пройде на відстані приблизно 0,19 астрономічних одиниць (≈ 28 млн км) від Марса.
У науковій статті «3I/ATLAS (C/2025 N1): Direct Spacecraft Exploration of a Possible Relic of Planetary Formation at ‘Cosmic Noon’» автори обговорюють, що в момент проходження всередині орбіти Марса комета може бути спостережувана з борту марсіанських космічних апаратів.
Крім того, висока ймовірність, що зонд JUICE (місія ESA до супутників Юпітера) теж зафіксує 3I/ATLAS в листопаді 2025 року. Недавні оцінки маси цього об’єкта ставлять її вище попередніх оцінок — він може бути більш масивним, ніж вважалося раніше.
Локалізація найяскравішого FRB (Fast Radio Burst)
Міжнародна команда астрономів змогла точно визначити джерело найяскравішого зареєстрованого сигналу FRB і пов’язати його з конкретною галактикою.
Це досягнення допомагає краще зрозуміти природу цих потужних радіоімпульсів і їх можливий зв’язок з нейтронними зірками або магнітарами.
Нова теорія вибухів Ia-типу (Type Ia supernovae)
У статті в The Astrophysical Journal запропоновано механізм, згідно з яким деякі наднові типу Ia можуть бути спровоковані первинними чорними дірами без компаньйонів.
Це може вплинути на використання цих вибухів як «стандартних свічок» в космології.
Нові дані від Trace Gas Orbiter про Марс
Аналіз зображень і спектрів з місії ExoMars/Trace Gas Orbiter показав, що Recurring Slope Lineae на Марсі можуть формуватися без участі рідкої води — ймовірно, через пилові зсуви. Також відзначено виявлення оксиду і сезонного озонового прошарку в атмосфері Марса.
Виявлення потенційного нового супутника Урана
За допомогою телескопа James Webb (JWST) відкрито потенційний новий супутник Урана — умовно названий S/2025 U1, діаметром близько 10 км, що знаходиться поза кільцевою системою планети.
